Document No. 105596653

Справа № 991/2448/22

Провадження № 11-сс/991/212/22

Слідчий суддя ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 липня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року, стосовно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Жовнине Чорнобаївського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, працюючого на посаді начальника відділу в Міністерстві розвитку громад та територій України,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_7,

захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_8,

прокурора ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2, 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі КК України), за фактами розтрати чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі АРМА) та Державного підприємства «СЕТАМ» (далі ДП «СЕТАМ») своїм службовим становищем; за фактами зловживання службовими особами АРМА та ДП «СЕТАМ» своїм службовим становищем; а також за фактами складання та використання протягом 2019 року завідомо підроблених звітів та висновків з оцінки майна, якими посвідчено вартість майна у декілька разів нижче від їх ринкової вартості.

12 липня 2022 року, у межах зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

У тексті повідомлення про підозру зазначено таке: ОСОБА_10 та ОСОБА_7, зловживаючи службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Соіл Компані ЛТД» у вигляді надання переваг щодо участі в торгах, організованих та проведених ДП «СЕТАМ», забезпечення перемоги вказаної юридичної особи у них для подальшого придбання арештованого майна за явно заниженими цінами та розпорядження ним, за пособництва ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, у період з 06 лютого 2019 року по 30 червня 2019 року здійснили відчуження карбаміду навалом вагою 0,331 т, карбаміду в біг-бегах вагою 4475,2 т, розсипу карбаміду вагою 34,412 т та карбаміду вагою 3087,295 т за явно заниженою вартістю 13601914,44 гривень, що на 53782339,56 гривень менше за їх реальну ринкову вартість, чим завдали тяжких наслідків ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «БІК «Миколаївінвестбуд».

Крім того, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб, за пособництва ОСОБА_12, у період з 18 лютого 2019 року по 15 червня 2019 року здійснили відчуження сільськогосподарських культур за заниженою ціною 27562114,44 гривень, що на 92265406,28 гривень менше за їх реальну ринкову вартість, чим завдали тяжких наслідків ТОВ «ТД «Дельта Вілмар», ПП «Пашня», ТОВ «Авангард», ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», СВК «Авангард», ТОВ «НВП «Агро-Ритм», ТОВ «Ресурс-Агро», ДП «Сантрейд», ТОВ «Агроінвест-ТТ», ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)», ПрАТ «Петросталь», ТОВ «Дунай Агрос», АТ «Аграрний фонд», ТОВ «Кернел-Трейд».

Також, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб, у період з 07 травня 2019 року по 04 липня 2019 року здійснили розтрату піску річкового середньої та дрібної крупності загальною вагою 2589200 т, який перебуває на земельних ділянках із кадастровими номерами 3220881300:04:005:0010, 3220881300:04:005:0058, 3220881300:04:005:0063, 3220881300:04:005:0054, 3220881300:04:005:0059, 3220881300:04:005:0406, 3220881300:04:005:0403, 3220881300:04:005:0330, 3220881300:04:005:0060, 3220881300:04:005:0056, 3220881300:04:005:0057, 3220881300:04:005:0405, 3220881300:04:005:0402, 3220881300:04:005:0331, 3220881300:04:005:0055, 3220881300:04:005:0062, 3220881300:04:005:0061, 3220881300:04:005:0404, 3220881300:04:005:0401, 3220881300:04:005:0333, 3220881300:04:005:0339, 3220881300:04:005:0340 та в межах кадастрового кварталу 3220881300:04:005, які розташовані на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, за заниженою ціною 27391405, 72 гривень, що на 145986604,68 гривні менше за його реальну ринкову вартість, чим заподіяно шкоду ДПС у Київській області.

Разом з тим, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб, за пособництва ОСОБА_13 та ОСОБА_12 у період з 15 квітня 2019 року по 25 липня 2019 року здійснили розтрату: земельної ділянки № 26, кадастровий № 5123755800:01:001:0402, площею 13,6632 га за заниженою ціною 4445200 гривень, що на 68126886,8 гривень менше за її реальну ринкову вартість; земельної ділянки № 30, кадастровий № 5123755800:01:001:0384, площею 1,2893 га за заниженою ціною 470 000 гривень, що на 6378116,95 гривень менше за її реальну ринкову вартість; земельної ділянки № 27, кадастровий № 5123755800:01:001:0401, площею 11,9356 га за заниженою ціною 3850 000 гривень, що на 59545939,4 гривень менше за її реальну ринкову вартість, що в сукупності становить занижену ціну реалізації земельних ділянок у сумі 134050943,15 гривні, чим заподіяло шкоду ТОВ «С.П.Т.» та ТОВ «АБС Технолоджи».

14 липня 2022 року детектив НАБУ, за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі САП) звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .

За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 18 липня 2022 року задовольнив клопотання та застосував до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 вересня 2022 року, в межах строку досудового розслідування.

Одночасно слідчий суддя визначив ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 4 962000 (чотири мільйони дев`ятсот шістдесят дві тисячі) гривень. У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти у зв`язку з внесенням застави поклав на нього такі обов`язки:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування з ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, за винятком участі у слідчих та процесуальних діях;

5) здати на зберігання до уповноважених органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах підозрюваного ОСОБА_7, 22 липня 2022 року подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та 02 серпня 2022 року доповнення до неї. За змістом вимог просить: скасувати оскаржувану ухвалу; постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ; обрати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби за місцем його фактичного проживання, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, сторона захисту посилається на те, що викладені в повідомленні про підозру та в оскаржуваній ухвалі обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не підтвердженні належними і допустимими доказами, а є нічим іншим як необґрунтованим припущенням. У свою чергу, висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не ґрунтуються на досліджених матеріалах клопотання, не є достатньо мотивованими та не відповідають обставинам встановленим у ході судового розгляду.

Звертає увагу на те, що за час перебування ОСОБА_7 на посадах державної служби центрального апарату АРМА в період, в який йому інкримінують причетність до вчинення злочинів, він не виконував і не міг виконувати адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції по відношенню до АРМА чи інших осіб, в тому числі їх майна, а виконував лише організаційну функцію по відношенню до своїх підлеглих працівників структурних підрозділів, які він очолював, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України. Жодної неправомірної вигоди ОСОБА_7 не отримував, ні прямо, ні опосередковано, а визначена у товарознавчій експертизі ринкова вартість субстанції (яка колись була карбамідом), зернових культур та річкового піску не відповідає дійсності, оскільки заснована на визначені ринкової вартості за назвою, але не за якістю. Зазначає, що ОСОБА_7 не вчиняв дій, які призвели до остаточного позбавлення будь-якої особи права власності на актив. Уважає, що особи, які продовжували вчиняти дії, спрямовані на реалізацію цього активу, мали змогу проконтролювати правомірність та економічну обґрунтованість такого продажу.

На спростування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона захисту зазначає про те, що:

- сама по собі тяжкість злочину, інкримінованого ОСОБА_7, не може бути підставою для обґрунтування існування такого ризику. Наявність матеріальних ресурсів у ОСОБА_7 жодним чином не свідчить про намір переховуватись від органів слідства, більш того в умовах воєнного стану ОСОБА_7 позбавлений можливості виїхати за межі території України. Уважає, що органом досудового розслідування не надано жодного належного доказу, який би засвідчив або надав би підстави вважати, що ОСОБА_7 бажає переховуватися від правоохоронних органів та суду;

- із січня 2020 року (фактично з жовтня 2019 року) ОСОБА_7 не працює в АРМА та не має доступу до їх приміщень, тому ризик знищення ним службових документів відсутній. Видалення ж інформації з месенджерів, листування є правом особи та не може розцінюватись стороною обвинувачення в якості незаконних та протиправних дій;

- припущення сторони обвинувачення про те, що підозрюваний має можливість впливати на свідків є абсолютно необґрунтованим, оскільки інформація, що ОСОБА_7 вчиняв будь-які активні дії, в тому числі незаконно впливав на свідків або ж хотів немає.

- не зрозуміло, яким чином ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або ж продовжити вчинене.

Разом із тим, сторона захисту вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави є абсолютно неспівмірним, оскільки ні у підозрюваного, ні у його членів родини не має грошових коштів для внесення в якості застави. Зауважує, що ОСОБА_7 не має жодного відношення до об`єктів нерухомості, які належать його батькам та батькам дружини.

Додатково сторона захисту вважає, що слідчий суддя безпідставно не взяв до уваги обставини, які характеризують особу ОСОБА_7, зокрема: соціальні зв`язки в місці постійного проживання, родину та осіб, які перебувають на його утриманні; постійне місце роботи; відсутні судимості. Окрім того, батьки підзахисного є пенсіонерами, батько хворіє онкологічним захворюванням.

Позиції учасників судового провадження

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи підозрюваного та його захисників, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі.

Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу належним чином перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання, при цьому в судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та письмові докази сторони захисту, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст. 178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7, відомості про його особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, обставини вчинення правопорушень за пред`явленим повідомленням про підозру.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175).

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень детектив серед іншого надав, зокрема: протокол огляду від 13 червня 2019 року із додатками ухвалами Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно (карбамід); ухвали Печерського районного суду м. Києва про передачу до АРМА в управління, з метою реалізації у порядку та на умовах, визначених Законом України, арештованого майна (карбаміду / зернових культур, круп`яних та олійних культур); ухвали Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно (пісок річковий середньої та дрібної крупності, який перебуває на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області); ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про накладення арешту на майно (земельні ділянки, розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевич); клопотання про передачу арештованого майна до АРМА від 03 травня 2019 року (пісок річковий середньої та дрібної крупності, який перебуває на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області), з метою його збереження; ухвалу Печерського районного суду м. Києва про передачу до АРМА в управління, з метою збереження піску річкового середньої та дрібної крупності, який перебуває на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області; ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про передачу до АРМА в управління, земельних ділянок, розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевич; службові записки ОСОБА_7 із пропозиціями встановлення належності: карбаміду / зернових культур, круп`яних та олійних культур / піску річкового / земельних ділянок, до видів майна, визначених у Примірному переліку; накази Голови АРМА ОСОБА_15 щодо встановлення належності карбаміду / зернових культур, круп`яних та олійних культур / піску річкового, до видів майна, визначених у Примірному переліку, та забезпечення здійснення заходів з питань передачі активів начальником Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА ОСОБА_7 ; наказ в. о. Голови АРМА ОСОБА_7 щодо встановлення належності земельних ділянок до видів майна, визначених у Примірному переліку, та забезпечення здійснення заходів з питань передачі активів начальником Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА ОСОБА_7 ; документацію з питань закупівлі консультаційних послуг з оцінки активів (карбаміду /зернових культур, круп`яних та олійних культур / піску річкового / земельних ділянок) та визначення суб`єкта оціночної діяльності, який її здійснюватиме; протоколи засідань Тендерного комітету АРМА про визнання ТОВ «РМ Консалтинг» переможцем за результатами проведених конкурсів щодо закупівлі консультаційних послуг з оцінки активів, комерційні пропозиції якого є найбільш економічно вигідними; протокол засідання Тендерного комітету про визнання ТОВ «Юніверсал Бізнес Солюшнс» переможцем за результатом проведеного конкурсу щодо закупівлі консультаційних послуг з оцінки активів (земельних ділянок), комерційна пропозиція якого є найбільш економічно вигідною; заявку № 12 про передачу активів (карбаміду) для реалізації на електронних торгах від 22 березня 2019 року; заявки № 9-18 про передачу активів (зернових культур, круп`яних та олійних культур) для реалізації на електронних торгах; заявку № 19 про передачу активів (піску річкового) для реалізації на електронних торгах; заявки № 19-21 про передачу активів (земельних ділянок) для реалізації на електронних торгах; договори № 1215 від 26 березня 2019 року про надання ТОВ «РМ Консалтинг» послуг щодо оцінки майна (карбаміду), у т.ч. підготовки звітів про оцінку майна та Актами приймання-передачі послуг до Договору від 26 квітня 2019 року; договір № 1224 від 02 квітня 2019 року про надання ТОВ «РМ Консалтинг» послуг щодо оцінки майна (зернових культур, круп`яних та олійних культур), у т.ч. підготовки звітів про оцінку майна та Актами приймання-передачі послуг до Договору від 27 травня 2019 року; договір № 19-6/01О/1269 від 19 червня 2019 року про надання ТОВ «Юніверсал Бізнес Солюшнс» послуг щодо оцінки майна (піску річкового), у т.ч. підготовку звітів про оцінку майна та Актами приймання-передачі робіт до Договору від 19 червня 2019 року; звіти про незалежну оцінку майна (карбаміду, власником якого є ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія» / зернових культур, круп`яних та олійних культур) від 26 березня 2019 року та від 23 тарвня 2019 року; звіт про незалежну оцінку майна (піску річкового) від 19 чеврня 2019 року; звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок; висновок про незалежну оцінку майна (карбаміду, власником якого є ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія») від 26 березня 2019 року; висновок про незалежну оцінку майна (зернових культур, круп`яних та олійних культур) від 23 травня 2019 року; рецензії ЦА Фонду державного майна України на звіти про незалежну оцінку майна (зернових, круп`яних та олійних культур / карбаміду), які склав оцінювач ТОВ «РМ Консалтинг», за результатами яких встановлено, що звіти не відповідають вимогам НПА з оцінки майна, є неякісними, непрофесійними та не можуть бути використані; рецензії ЦА Фонду державного майна України на звіти про незалежну оцінку майна (піску річкового), які склав оцінювач ТОВ «Юніверсал Бізнес Солюшнс», за результатами яких встановлено, що звіти не відповідають вимогам НПА з оцінки майна, є неякісними, непрофесійними та не можуть бути використані; рецензії на звіти про експертну грошову оцінку земельної ділянки, за результатами яких встановлено, що звіти не відповідають вимогам НПА з оцінки майна, є неякісними, непрофесійними та не можуть бути використані; лист заступника Голови АРМА ОСОБА_16 від 16 вересня 2020 року щодо зберігання оригіналів документів у АРМА; протоколи допиту свідків; інформаційну довідку про внесення інформації до електронної торгової системи ДП «СЕТАМ» про електронні торги; витяги (скріншоти) із центральної бази даних системи електронних торгів та роздруківками із сайту «СЕТАМ» з відомостями про переможця торгів ТОВ «СОІЛ Компані ЛТД»; інформаційну довідку про внесення інформації до електронної торгової системи ДП «СЕТАМ» про електронні торги; витяги (скріншоти) із центральної бази даних системи електронних торгів та роздруківки із сайту «СЕТАМ» з відомостями про переможця торгів ТОВ «Мегелан Плюс», ТОВ «Карел-Груп»; договір про надання послуг з організації та проведення електронних торгів від 25 січня 2019 року, укладений між АРМА та ДП «СЕТАМ» із додатком Правилами проведення електронних торгів арештованими активами; договір купівлі-продажу Активів № 3 від 18 квітня 2019 року та Акт приймання-передачі Активу від 22 квітня 2019 року; договір купівлі-продажу Активів № 4 від 18 квітня 2019 року та Акт приймання-передачі Активу від 22 квітня 2019 року; договір купівлі-продажу Активу (зернових культур, круп`яних та олійних культур) та Акти приймання-передавання об`єкту рухомого майна; договір купівлі-продажу Активів № 20 від 04 липня 2019 року та Акт приймання-передачі Активу від 04 липня 2019 року; договори купівлі-продажу № 21-23 земельних ділянок та Акти приймання-передавання об`єктів нерухомого майна; лист ДП «Херсонський морський торговельний порт» № 18-26/143 про проникнення на територію підприємства ОСОБА_7 без попереднього погодження та повідомлення керівника підприємства; ухвала Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, якою скасовано ухвалу Печерського районного суду та накладено арешт на майно (карбамід), який належить ТОВ «Всеукраїнська Енерго Компанія»; висновок експерта № СЕ-1725-6-1177.20, складений 20 вересня 2020 року, об`єкт дослідження - карбамід; висновок експерта № СЕ-1725-6-1182.20, складений 28 вересня 2020 року, об`єкт дослідження річковий пісок, який перебуває на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області; протоколи огляду від 20 грудня 2019 року; 13 серпня 2020 року; 13 травня 2022 року; 11 січня 2020 року; 25 вересня 2020 року; 24 липня 2020 року; 03 січня 2020 року; 16 липня 2020 року; 10 липня 2019 року; 22 січня 2020 року; 12 листопада 2021 року; 18 лютого 2022 року; 22 травня 2020 року; протоколи від 19 вересня 2019 року; 21 травня 2022 року, та інші зібрані матеріалами досудового розслідування.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Відхиляючи доводизахисту щодонеобґрунтованості підозри,колегія судузвертає увагу,що нацьому етапіпри розглядіклопотання прозастосування запобіжногозаходи судне оцінюєдокази напредмет наявностівини підозрюваногоу вчиненніінкримінованого діяння,а лишевстановлює,що підозрюванийміг вчинитивідповідне кримінальнеправопорушення.

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_7, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою, та доводами апеляційної скарги не спростовується.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинених кримінальних правопорушень; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Щодо посилань захисника про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, які є особливо тяжкими та тяжкими злочинами. Характер інкримінованих правопорушень пов`язаний з корисливою спрямованістю та використанням службового становища. Санкції відповідних частин статей відносять інкриміновані злочини до тяжкого та особливо тяжкого і передбачають покарання у виді позбавлення волі від п`яти до дванадцяти років, з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Зазначена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, підвищує ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний має паспорти для виїзду за кордон, виїжджав за межі України, тому обізнаний з правилами перетину державного кордону.

Те, що ОСОБА_7 вже здав на зберігання такі паспорти на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Київ в іншому кримінальному провадженні, про що ним подано відповідні докази, не спростовує висновків слідчого судді, оскільки повернення таких паспортів за наявності для того підстав, не може бути проконтрольованим органом досудового розслідування у цьому провадженні, а інші правоохоронні чи державні органи не зобов`язані повідомляти про видачу/повернення таких паспортів.

Наявність у підозрюваного малолітньої дитини, дружини, матері та батька (який має визначений перелік захворювань), без сумніву, свідчить про те, що ОСОБА_7 має соціальні зв`язки належного рівня. Однак, незважаючи на їх наявність, слідчим суддею було враховано вищенаведене, а також професійний досвід підозрюваного, коло його спілкування, як такі, що підвищують ризик переховування.

Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, у сукупності із іншими обставинами, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду.

Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність інших ризиків.

Як вбачаєтьсяз оскаржуваноїухвали,при оцінцііснування ризикутого,що ОСОБА_7 може знищити,приховувати абоспотворити документи, які мають істотне значення для кримінального провадження, слідчим суддею правомірно враховано ту обставину, що характер інкримінованих підозрюваному ОСОБА_7 кримінальних правопорушень має корисливу спрямованість та пов`язані з використанням службового становища. Крім того, ОСОБА_7 володіє інформацією про кримінальне провадження відносно нього, про обставини, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, про наявність чи відсутність певних доказів, що стало йому відомо у зв`язку з розглядом цього клопотання, а тому може безперешкодно знищити, приховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, зокрема, окремих оригіналів наказів АРМА «Про питання управління».

Отже, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що на теперішній час існують підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може вживати всіх заходів для приховування та знищення таких документів, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та перешкоджання в отриманні доказів органом досудового розслідування.

Також, спростовуючи доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості висновків слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді в цій частині.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

У цьому провадженні більшість свідків є колишніми колегамита підлеглими ОСОБА_7,який намомент вчиненнякримінальних правопорушеньобіймав посадуначальника Управлінняменеджменту активівцентрального апаратуАРМА,та якіфактично виконувалийого дорученнята вказівки. Ураховуючи наведене, а також обізнаність підозрюваного з вже наданими свідками показаннями, колегія суддів вважає, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_7 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності самостійно або за допомогою третіх осіб впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів.

Також колегіясуддів вважаєвмотивованими висновкислідчого суддіщодо наявностіризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_7 обіймав посаду начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА під час вчинення кримінальних правопорушень, описаних детективом у клопотанні. Перебування на вказаній посаді свідчить про можливості та зв`язки, наявні в підозрюваного ОСОБА_7, які він зможе використати і у подальшому для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників та сторін кримінального провадження, штучного створення доказів своєї невинуватості, тощо. Крім того, ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні.

Враховуючи наявність ризиків, передбачених пп. 1-5 ч. 1ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку про неможливість їм запобігти у разі застосуваннябільш м`яких запобіжних заходів, ніжтриманняпідвартою.

Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід, який на даному етапі слідства є адекватним превентивним заходом.

Щодо розміру застави, то згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного та його родини, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів також перевірялись відомості щодо майнового стану підозрюваного ОСОБА_7 та його родини, зокрема відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, відповідно до якого сума нарахованого доходу ОСОБА_7 за 2020 рік складає 349373,39 гривні, а за 2021 рік 512041,24 гривня; декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування перед звільненням за період часу 01 січня 2020 року 14 січня 2020 року, відповідно якої ОСОБА_7 на праві власності належить: 1/2 частки квартири в м. Київ, загальною площею 77,5 кв.м., яка була ним набута 10 березня 2011 року; та на праві спільної сумісної власності: квартира у м. Київ, загальною площею 43,0 кв.м., яка була набута 25 червня 2015 року; квартира у м. Київ, загальною площею 28,10 кв.м., яка була набута 04 липня 2011 року; транспортний засіб Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 (вартість якого на дату набуття права власності склала 989150 гривень). Ці відомості також підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 302250319, 302250382, 302250409; декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування перед звільненням за період часу 01 січня 2020 року 14 січня 2020 року, відповідно якої ОСОБА_7 задекларував грошові активи на суму 10500 доларів США та 25000 гривень, а його дружина ОСОБА_14 6000 доларів США та 50000 гривень, що свідчить про високий рівень доходів та значні статки.

Разом з тим, при визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний (справа «Мангурас проти Іспанії», рішення від 28 вересня 2010 року).

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, розмір заподіяної шкоди, а також дані про останнього, його майновий та соціальний стан, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення відносно ОСОБА_7 застави саме у розмірі 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 962 000 гривень. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та колегія суддів не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 6 §1 Конвенції зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).

Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.

Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_7, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 липня 2022 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4