Document No. 105610381

Справа №991/2705/22

Провадження №11-сс/991/223/22

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2022 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

прокурора ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2022 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, у кримінальному провадженні №52022000000000184 від 18 липня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.07.2022 клопотання детектива задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.09.2022 із визначенням застави у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 984 800 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп, та покладенням обов`язків у разі внесення застави: 1) прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000184, прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю, до 27.09.2022 включно.

Вказану ухвалу оскаржили захисники підозрюваного ОСОБА_7 адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Захисник ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі стверджує, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.

Посилається на такі обставини:

- дії ОСОБА_7, кваліфіковані за ст.368 КК України, не становлять складу зазначеного кримінального правопорушення;

- на цьому етапі кримінального провадження підозра, повідомлена ОСОБА_7, не є обґрунтованою, оскільки ґрунтується на припущеннях;

- стороною обвинувачення не доведено ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування, оскільки він має на утримані двох неповнолітніх дітей, дружину та батьків-переселенців, є військовослужбовцем, а в країні діє військовий стан; не мотивовано яким чином він може впливати на будь-кого з учасників кримінального провадження; не доведено ризику знищення доказів, так як ОСОБА_7 добровільно видавав усе, що попросив детектив під час затримання та обшуку; обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення продубльовано вищевказаними ризиками;

- стороною обвинувачення не доведено, чому застосування лише обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного;

- слідчий суддя не гарантував судовою процедурою дотримання прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_7, не забезпечив умов, за яких він не був би підданий необґрунтованому процесуальному обмеженню;

- стороною обвинувачення залишено поза увагою недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

- слідчий суддя взяв до уваги лише докази сторони обвинувачення та безпідставно відмовив у допиті свідка сторони захисту.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.07.2022 та постановити нову, якою повністю відмовити в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та визначити йому обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, детектива або суд про змін місця свого проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування із ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_17 ; здати на зберігання документи для виїзду за кордон.

Захисник ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі стверджує, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.

Посилається на такі обставини:

- розгляд клопотання здійснив слідчий суддя, визначений поза межами порядку, встановленого ст.35 КПК України;

- слідчий суддя, постановляючи рішення, взяв до уваги лише докази сторони обвинувачення, надавши їм наперед встановлену силу, і при цьому безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про допит свідків у судовому засіданні;

- затримання ОСОБА_7 незаконне, оскільки відсутні передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду та докази вчинення або причетності підозрюваного до інкримінованого злочину; жодна із наведених у протоколі підстав не могла бути застосована до нього при затриманні у порядку ст.208 КПК України; ОСОБА_7 не було роз`яснено права, передбачені ст.18 КПК України;

- щодо ОСОБА_7 відсутня обґрунтована підозра, його дії не становлять складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, стороною обвинувачення допущені юридичні помилки при визначенні злочинності діяння та кваліфікації кримінального правопорушення;

- в ухвалі не наведено доказів наявності ризиків, визначених ст.177 КПК України, невиконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків та позапроцесуального втручання у кримінальне провадження; слідчим суддею не мотивовано, яким чином він може впливати на будь-кого з учасників кримінального провадження та чому обов`язок не спілкуватись з визначеними особами не може гарантувати його належну процесуальну поведінку; слідчий суддя дійшов висновку про наявність міцних соціальних зв`язків, однак всупереч ст.178 КПК України визнав наявність ризиків;

- обрання запобіжного заходу є надмірним і незбалансованим втручанням у права, свободи і законні інтереси ОСОБА_7 та порушенням ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція);

- відповідно до п.7 ч.1 ст.184 КПК України не обґрунтовано необхідності покладення на ОСОБА_7 передбачених ст.194 КПК України обов`язків;

- розмір застави не має бути завідомо непомірним та повинен відповідати фінансовим можливостям сім`ї ОСОБА_7, тобто бути в межах п.3 ч.5 ст.182 КПК України;

- слідчий суддя не гарантував судовою процедурою дотримання прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_7, не забезпечив умов, за яких він не був би підданий необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.07.2022 та постановити нову, якою повністю відмовити в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 .

Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, а також підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 .

Захисник ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, а також підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 .

Підозрюваний ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційних скарг захисників.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП) ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційних скарг захисників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7, його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9, пояснення прокурора ОСОБА_6, перевіривши доводи апеляційних скарг захисників, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

Детективами детектива Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52022000000000184 від 18.07.2022 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

26.07.2022 о 13 год 35 хв ОСОБА_7 затриманий за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 1.

27.07.2022 о 13 год 14 хв ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

28.07.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7

Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Наявні в матеріалах клопотання докази у їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для висновку, що підозра, повідомлена ОСОБА_7, не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Органом досудового розслідування доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на свідків та інших осіб у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Застава у визначених законом межах не зможе забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, а саме 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 1 984 800, 00 грн, та не є завідомо непомірною для підозрюваного.

У разі внесення застави на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000184, прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.

У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційних скарг захисників.

При цьому колегія суддів враховує, що слідчим суддею оскаржуваною ухвалою також відмовлено в задоволенні скарги, поданої в порядку ст.206 КПК України в інтересах ОСОБА_7 .

Ухвали слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст.206 КПК України (загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини), немає в передбаченому ст.309 КПК України переліку. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 вимог щодорішення слідчогосудді завказаною скаргоюне ставив.Тобто відсутнійфакт зверненнядо судуз апеляційноюскаргою натаке рішення,а відтак суддя-доповідачне мав підставдля відмовиу відкриттіапеляційного провадження.У зв`язкуз викладеним посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 на те, що затримання ОСОБА_7 незаконне, оскільки відсутні передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду та докази вчинення або причетності підозрюваного до інкримінованого злочину; жодна із наведених у протоколі підстав не могла бути застосована до нього при затриманні у порядку ст.208 КПК України; ОСОБА_7 не було роз`яснено права, передбачені ст.18 КПК України, яке є фактичною незгодою з рішенням слідчого судді за скаргою, поданою в порядку ст.206 КПК України, не приймається до уваги.

Відповідно до п.1 ч.1, 3, 6 ст.35 КПК України у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об`єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді. Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень.

У ч.6 зазначеної статті вказано, що порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі вироків, ухвал суду та виконавчих документів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів вироків, ухвал суду та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Приписами п.2.3.2. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, передбачено, що, окрім іншого, визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

Згідно з п. 12.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 03.09.2019 року №4 (зі змінами), передача судової справи раніше визначеному слідчому судді, колегії суддів, проводиться шляхом автоматизованого розподілу щодо: заяв, клопотань, скарг по одному кримінальному провадженню. Раніше визначений суддя обирається за принципом хронології (перший слідчий суддя, на якого було розподілено кримінальне провадження, за номером і датою реєстрації такого провадження), а у разі його відсутності наступний раніше визначений слідчий суддя за принципом хронології. (підпункт 12.7 пункту 12 розділу ІІ зі змінами, внесеними рішеннями зборів суддів Вищого антикорупційного суду №1 від 08.10.2019, №2 від 19.03.2020)

Із огляду на це, колегія суддів вважає, що автоматизований розподіл скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 і визначення слідчого судді в одному кримінальному провадженні відбулося з дотримання норм закону. Відтак, безпідставними є доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що розгляд клопотання здійснив слідчий суддя, визначений поза межами порядку, встановленого ст.35 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст.194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За версією органу досудового розслідування, консультант-експерт (з оперативних питань) 3 відділу 5 управління Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України ОСОБА_7 вимагав та 26.07.2022 отримав неправомірну вигоду в особливо великому розмірі у сумі 60 тисяч доларів США від ОСОБА_10 за невчинення ОСОБА_7 дій, які б перешкоджали веденню ОСОБА_10 діяльності щодо видобутку криптовалюти («майнінгу»). Враховуючи положення Закону України «Про Службу безпеки України», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст.41 КПК України, ОСОБА_7, обіймаючи посаду консультанта-експерта (з оперативних питань) 3 відділу 5 управління Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України, є службовою особою та під час виконання доручень слідчого користується повноваженнями слідчого. ОСОБА_7 під час проведення обшуку за місцем здійснення господарської діяльності, зокрема ОСОБА_10, під час якого виявлено та вилучено відеокарти, відеореєстратори та комп`ютерну техніку, які використовувались для видобутку криптовалюти («майнінгу»), усвідомлюючи наявність у нього повноважень, пов`язаних з вжиттям заходів, спрямованих на виявлення кримінальних правопорушень, ініціювання проведення перевірок фінансово-господарської діяльності, а також повноважень на виконання слідчих та негласних слідчих дій у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022102010000078, у якому він здійснював оперативний супровід, конкретизував існуючий злочинний умисел щодо прохання та одержання неправомірної вигоди за неперешкоджання діяльності з видобутку криптовалюти («майнінгу») та розробив план, відповідно до якого мав намір отримати від ОСОБА_10 неправомірну вигоду за невчинення дій, які б перешкоджали здійсненню діяльності з видобутку криптовалюти («майнінгу») та повернення вилученого майна. Шляхом телефонного спілкування та особистої зустрічі із ОСОБА_10, ОСОБА_7 висловив ОСОБА_10 прохання надати йому неправомірну вигоду у сумі 60 тисяч доларів США за не перешкоджання господарській діяльності ОСОБА_10 щодо видобутку криптовалюти («майнінгу»). Із метою реалізації злочинного плану використовувались засоби конспірації: спілкування через месенджер із різних номерів телефону, передання обумовленої суми неправомірної вигоди не безпосередньо ОСОБА_7, а криптотрейдеру для купівлі криптовалюти.

Відтак, ОСОБА_7 підозрюється у проханні надати неправомірну вигоду для себе та в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або в інтересах інших осіб дій із використанням службового становища поєднані з вимаганням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.

Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011).

Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994; «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та достатньою для виправдання подальшого розслідування з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри, колегія суддів вважає, що з огляду на надані стороною обвинувачення докази, у слідчого судді були підстави для висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.368 КК України.

Цей висновок, на думку колегії суддів, достатньо мотивований та відповідає положенням КПК України, а доводи апеляційної скарги сторони захисту його не спростовують.

Так, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, показаннями свідка (т.1, а.с.116-129, 181-188), протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі НС(Р)Д) (т.1, а.с.130-147), протоколами (т.1, а.с.148-163), протоколами обшуку (т.1 а.с.200-203, 215-219, 232-236).

Із показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що під час проведення обшуку за місцем здійснення ним господарської діяльності вилучено відеокарти, відеореєстратори та комп`ютерну техніку, які використовувались для видобутку криптовалюти («майнінгу»). ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_10 та наголосив, що з метою запобігання подальшому перешкоджанню Службою безпеки України здійсненню ним діяльності з видобутку криптовалюти ОСОБА_10 має продовжити спілкування у мобільному застосунку «Telegram» з особою із нікнеймом « ОСОБА_21 », яка, за словами ОСОБА_7, визначить суму неправомірної вигоди, яку повинен передати ОСОБА_10 . Під час особистої зустрічі ОСОБА_10 із ОСОБА_7, останній повідомив про необхідність чіткого виконання ОСОБА_10 інструкцій, які йому надходитимуть на телефон. При цьому спілкування із ОСОБА_10 відбувалось із різних номерів телефонів. ОСОБА_10, виконуючи попередні вимоги ОСОБА_7 та вказівки, отримані в повідомленнях у мобільному застосунку «WhatsApp», прибув за необхідною адресою, де повідомив отриманий раніше у повідомленні код «2607-0004» та передав криптотрейдеру неправомірну вигоду у вигляді 60 000 доларів США.

Відповідно до протоколів за результатами проведення НС(Р)Д ОСОБА_7 користується автомобілем «AUDI A6» номерний знак НОМЕР_1 (т.1, а.с.144-147). У вказаному автомобілі відбулась особиста зустріч ОСОБА_10 та ОСОБА_7 (т.1, а.с.140-143), під час якої ОСОБА_7 дав ОСОБА_10 інструкції щодо способу передавання неправомірної вигоди. У телефонних розмовах (т.1, а.с.130-139) ОСОБА_7 зазначив, що сума неправомірної вигоди повинна складати саме 60 000 доларів США та висловив незадоволення щодо невизначеної позиції ОСОБА_10 з приводу її передачі. Також ОСОБА_7 вказав на необхідність остаточно визначитися із цим питанням, про що йому згодом повідомити.

Згідно з протоколом огляду та вручення несправжніх (імітаційних) засобів та грошових коштів від 25.07.2022 (т.1, а.с.148-154) ОСОБА_10 вручено перелічені у протоколі несправжні (імітаційні) засоби та грошові кошти на загальну суму 60 тисяч доларів США.

Відповідно до протоколу обшуку від 26.07.2022 (т.1, а.с.155-163) вручені ОСОБА_10 грошові кошти та несправжні (імітаційні) засоби, які були передані ОСОБА_10 на виконання інструкцій щодо передачі неправомірної вигоди, відшукані та вилучені в офісі, де здійснювали свою діяльність криптотрейдери.

Показаннями свідків-криптотрейдерів (т.1, а.с.183-184, 187-188) підтверджується наявність заявки за №2607-0004 на купівлю криптовалюти на суму 60 000 доларів США та передачу вказаної суми криптотрейдеру.

Зазначені характер, послідовність та сукупність дій ОСОБА_7, саме як службової особи, викладені в повідомленні про підозру, в сукупності з поданими доказами є інформацією, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити правопорушення, а тому посилання в апеляційних скаргах захисників на необґрунтованість підозри є безпідставним.

Оскільки на цій стадії встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, які зобов`язують слідчого суддю з`ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та не передбачають обов`язку детальної перевірки та аналізу кваліфікації інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, встановлення вини конкретної особи, доводи апеляційних скарг захисників про те, що дії ОСОБА_7, кваліфіковані за ч.4 ст.368 КК України, не становлять складу зазначеного кримінального правопорушення, та, що стороною обвинувачення допущені юридичні помилки при визначенні злочинності діяння та кваліфікації кримінального правопорушення, є неспроможними.

Також безпідставним є посилання в апеляційних скаргах на те, що слідчий суддя взяв до уваги лише докази сторони обвинувачення з посиланням на відмову у допиті свідка сторони захисту ОСОБА_14 щодо доручення про проведення слідчих дій чи спроб впливу ОСОБА_7 на останнього, відхилення клопотання сторони захисту про допит свідків у судовому засіданні, оскільки згідно з журналом судового засідання від 28.07.2022 стороною захисту заявлялось клопотання про допит лише одного свідка ОСОБА_14, щодо якого слідчим суддею правильно встановлено, що в повідомленні про підозру не йдеться про будь-які дії ОСОБА_7 разом із ОСОБА_14 .

Крім того, колегія суддів враховує, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на свідків та інших осіб у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді реального позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, має нерухоме майно у м. Харків, орендує квартиру у м. Києві, його цивільна дружина та спільні діти виїхали за межі України та станом на 27.07.2022 до України не повернулись, що свідчить про відсутність стійких соціальних зав`язків підозрюваного у м. Києві. Також ОСОБА_7 систематично використовував для пересування транспортні засоби, які належать іншій фізичні особі, що може свідчити про використання ним у майбутньому таких транспортних засобів для виїзду в іншу місцевість або за кордон для подальшого переховування від органів досудового розслідування та суду, за час тривалої роботи в органах Служби безпеки України (оперативним працівником) здобув значний досвід оперативної роботи, у тому числі щодо форм та методів оперативно-розшукової діяльності, засобів та способів конспірації, розвідки, візуального спостереження та розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, широке коло знайомих серед працівників правоохоронних органів.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення слідчий суддя взяв до уваги, що дії ОСОБА_7 при вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення були спрямовані, у тому числі, на приховування факту та обставин вчинення злочину та його слідів: для спілкування із ОСОБА_10 він використовував додаткові номери мобільних телефонів, аккаунти в месенджерах та мобільних застосунках, а спосіб одержання неправомірної вигоди передбачав конвертацію готівкових грошових коштів у криптовалюту через пункт обміну. Тому існує ризик, зокрема, для мобільних терміналів, сім-карток операторів мобільного зв`язку, комп`ютерів, планшетів, за допомогою яких підтримувався зв`язок між ОСОБА_7 та іншими особами, залученими до вчинення злочину, та на яких можуть міститися відомості про вчинене кримінальне правопорушення, або за допомогою яких через мобільні застосунки передавалася інформація, яка стосується вчинення кримінального правопорушення, а також носів інформації, криптогаманців, комп`ютерів, планшетів тощо, які зберегли на собі інформацію про підготовку до конвертації готівкових грошових коштів, одержаних як неправомірна вигода, у криптовалюту через пункт обміну.

Водночас, щодо ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні слідчий суддя врахував службове становище, коло спілкування, професійні навички та вміння ОСОБА_7, що цей ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України, те, що під час вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину використовувалися заходи конспірації, до його вчинення підозрюваний міг залучати інших невстановлених слідством осіб, у тому числі і тих, які не були обізнані про злочинні плани та наміри ОСОБА_7 та поки не встановлені органом досудового розслідування і не допитані.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя взяв до уваги, що встановлені досудовим розслідуванням обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, свідчать про високий рівень підготовки та конспіративності дій ОСОБА_7 під час вчинення злочину, відмову підозрюваного добровільно назвати пароль, необхідний органу досудового розслідування для подолання логічного захисту на віднайдених технічних приладах, що підтверджує схильність та здатність ОСОБА_7 приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними йому силами та засобами.

За таких обставин доводи апеляційних скарг захисників про те, що матеріали клопотання не містять доказів ризиків, визначених ст.177 КПК України, є безпідставними.

Також безпідставним є твердження в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9, що слідчий суддя дійшов висновку про наявність міцних соціальних зв`язків, оскільки слідчим суддею така обставина не встановлювалась, а навпаки встановлено відсутність стійких соціальних зв`язків. (т.2, а.с.152)

Згідно із ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення є особливо тяжким та у разі визнання підозрюваного винуватим йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, підозрюваний вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи, де позитивно характеризується та неодноразово заохочувався, на утриманні має двох малолітніх дітей, батьків похилого віку (своїх та цивільної дружини), проте, зважаючи, що ініціатива та активні дії щодо вчинення кримінального правопорушення, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7, проявлялись саме підозрюваним, що злочин вчинявся службовою особою із використанням службового становища, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не здатне забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам.

Тому помилковими є доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що стороною обвинувачення не доведено, чому застосування лише обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Положення ст.5, 6 Конвенції гарантують право на свободу та особисту недоторканність та право на справедливий суд.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким обмеженням може бути необхідність з`ясувати фактичні обставини кримінального правопорушення під час здійснення досудового розслідування.

Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп.69, 73). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Враховуючи, що досудове розслідування проводиться за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, за фактом прохання надати неправомірну вигоду для себе та в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або в інтересах інших осіб дій з використанням службового становища поєднані з вимаганням, тяжкість зазначеного злочину та його обставини, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що обрання запобіжного заходу є надмірним і незбалансованим втручанням у права, свободи і законні інтереси ОСОБА_7 та порушенням ст.ст.5, 6 Конвенції, є необґрунтованими.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому положеннями ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя правильно врахував, що ОСОБА_7 підозрюється за ч.4 ст.368 КК України, а саме в проханні надати неправомірну вигоду для себе та в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, або в інтересах інших осіб, дій з використанням службового становища поєднані з вимаганням, майновий стан підозрюваного та його близьких родичів, наявність ризиків, передбачених п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, розмір неправомірної вигоди, яку вимагав надати підозрюваний (60 тисяч доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 26.07.2022 складає 2 194 116 грн), та прийшов до обґрунтованого висновку, що застава у визначених законом межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, а саме 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 1 984 800,00 грн.

Також слідчим суддею встановлено майновий стан підозрюваного і його цивільної дружини, у власності яких перебувають об`єкти нерухомого майна квартири, земельна ділянка та валютні цінності на загальну суму 55 000 доларів США, що спростовує доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що розмір застави завідомо непомірний та не відповідає фінансовим можливостям сім`ї ОСОБА_7 .

Згідно зположеннями п.7ч.1ст.184КПК Україниклопотання слідчого,прокурора прозастосування запобіжногозаходу повинномістити обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятоюстатті 194 цього Кодексу.

Дійсно, в клопотанні детектива всупереч п.7 ч.1 ст.184 КПК України не обґрунтовано необхідності покладення на ОСОБА_7 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Однак,ч.1та ч.2ст.194КПК Українивстановлює вичерпнийперелік обставин,за якихслідчий суддязобов`язаний постановитиухвалу провідмову взастосуванні запобіжногозаходу:якщо підчас розглядуклопотання прокурорне доведенаявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цьогоКодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із наведеного слідує, що відсутність в клопотанні слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених ч.5ст.194 КПК України, не є підставою для відмови в задоволенні клопотання.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про порушення п.7 ч.1 ст.184 КПК України не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді та задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Із огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2022 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4