- Presiding judge (HACC AC) : Chorna V.V.
справа № 991/1960/22
провадження № 11-сс/991/195/22
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.06.2022р. про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру від 10.02.2022р., -
ВСТАНОВИЛА:
20 червня 2022 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга (а.с.54-72), яку того ж дня призначено до апеляційного розгляду (а.с.74).
До початку апеляційного розгляду захисником ОСОБА_6 подані доповнення до апеляційної скарги (а.с.90-92, 102-108).
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №52021000000000144 від 23.03.2021р. на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 10.02.2022р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.
В апеляційнійскарзі ставитьсяпитання проскасування зазначеноїухвали та постановлення нової, про задоволення скарги захисника ОСОБА_6 та скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 10.02.2022р.
2. Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому оскаржувана ухвала має бути скасована. Вважає, що зміст повідомлення про підозру не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.276, п.6 ч.1 ст.277 КПК України, оскільки у ньому не викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 . Так, згідно з повідомленням, ОСОБА_7 підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб, і його дії кваліфіковані за ч.4 ст.368 КК України. Втім, зі змісту повідомлення про підозру не вбачається, що ОСОБА_7 може бути суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК України, оскільки повідомлення містить лише посилання на те, що останнього було обрано депутатом Київської міської ради, а тому він є службовою особою в розумінні ст.368 КК України. При цьому, у повідомленні про підозру не зазначено коло службових повноважень ОСОБА_7, з посиланням на відповідні нормативні документи, та не зазначено, які з цих службових повноважень були ним використані при вчиненні інкримінованих дій, а також не наведено, якими владними повноваженнями він наділений та які з них, на переконання сторони обвинувачення, були використані підозрюваним під час вчинення протиправних дій. За твердженням захисника, у повідомленні про підозру відсутнє викладення об`єктивної сторони злочину, інкримінованого ОСОБА_7, оскільки у ньому не вказано, чи мав останній вплив на в.о.директора КП «Міський магазин» ОСОБА_8, та в чому саме він полягав. Також, повідомлення про підозру не містить вказівки про те, які дії, вчинені ОСОБА_7, були спрямовані на розміщення точок пересувної роздрібної торгівлі особами, які в подальшому начебто надали неправомірну вигоду. На думку захисника, вищевказане свідчить про невідповідність змісту повідомлення про підозру вимогам п.6 ст.277 КПК України, що в свою чергу створює загрозу для справедливого судового розгляду цієї справи та порушує право ОСОБА_7 на захист.
Крім того, на думку захисника, слідчий суддя не здійснив перевірку жодного документа, який мав би підтверджувати обґрунтованість підозри, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та як наслідок дійшов помилкового висновку про обґрунтованість повідомлення про підозру.
3. Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні 21.07.2022 року захисник ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у скарзі. Додатково зазначив, що в матеріалах провадження відсутні докази вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, а у повідомленні про підозру не наведені фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені в рамках досудового розслідування.
Захисник ОСОБА_9 підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 та просила її задовольнити, обґрунтовуючи свою позицію тим, що у повідомленні про підозру не зазначено об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину та не викладено стислого змісту фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим порушуються права підозрюваного ОСОБА_7 . Також, звернула увагу на те, що слідчий суддя не здійснив повного та всебічного розгляду скарги сторони захисту, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Захисник ОСОБА_10 підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 та просив її задовольнити. Додатково звернув увагу на те, що під час розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя повинен був встановити достатність доказів та дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що суть повідомлення про підозру йому не зрозуміла.
Прокурор САП ОСОБА_11 засобами електронного зв`язку направив письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких з посиланням на практику ЄСПЛ зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 є обґрунтованим, тобто на даному етапі досудового розслідування здатним переконати стороннього спостерігача, що підозрюваний може бути причетним до кримінального правопорушення. Вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування повідомлення про підозру (а.с.113-123).
У судове засідання, призначене на 02.08.2022 року, учасники апеляційного розгляду, належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги (а.с. 136-143), не з`явилися. 25.07.2022 року захисники ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали клопотання про продовження розгляду апеляційної скарги за їх відсутності та відсутності підозрюваного ОСОБА_7 (а.с.144). Крім того, 01.08.2022 року прокурор САП ОСОБА_11 засобами електронного зв`язку направив клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності у зв`язку з зайнятістю в інших судових засіданнях (а.с.153-155).
Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників провадження.
4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Слідчим суддею встановлено, що 10.02.2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, у кримінальному провадженні №52021000000000144 від 23.03.2021р.
15.06.2022 року захисник ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на вказане повідомлення про підозру, посилаючись на його необґрунтованість та наявність обставин, які виключають існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Дослідивши матеріали скарги, зокрема: копію оскаржуваного повідомлення про підозру від 10.02.2022р., витяг з ЄРДР від 15.02.2022р. та копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.02.2022р. про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов висновку, що надані матеріали кримінального провадження не спростовують тих фактів, про які зазначено у повідомленні про підозру.
При цьому, слідчим суддею зазначено, що твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 суб`єктивної та об`єктивної сторони інкримінованого йому злочину не приймається до уваги, оскільки на даній стадії досудового розслідування не є необхідним, щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів складу злочину, який інкримінується підозрюваному, оскільки фактично досудове розслідування і здійснюється саме з тією метою, аби встановити всі чотири елементи складу злочину, а також встановити всі кваліфікуючі ознаки відповідного злочину.
За результатом розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку, що зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, а захисниками не наведено достатніх обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, тому на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру вручене за відсутності достатніх підстав.
5. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторони захисту, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Пунктом п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 цього Кодексу, у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором, згідно із ч.1 ст.277 КПК України, та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, у відповідності до ч.1 ст.278 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, підставою оскарження повідомлення про підозру може бути порушення вищевказаних процесуальних норм.
За змістом повідомлення про підозру від 10.02.2022р., ОСОБА_7 підозрюється у тому, що у період з лютого 2021 року по лютий 2022 року він, будучи депутатом Київської міської ради, за пособництва інших фігурантів даного кримінального провадження зокрема, в.о. директора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) «Міський магазин» ОСОБА_8 та заступника директора ОСОБА_12, свого помічника ОСОБА_13, а також заступника директора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) «Київська спадщина» ОСОБА_14 та наближеної до ОСОБА_7 особи ОСОБА_15, здійснив одержання від ОСОБА_16 неправомірної вигоди в сумі 1390000,00грн. за сприяння в розміщенні та використанні точок пересувної роздрібної торгівлі («купав») в м.Києві.
Також, оскаржуване повідомлення про підозру містить стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
З урахуванням вищенаведених обставин, органом досудового розслідування визначено правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч.4 ст.368 КК України (а.с.7-13).
Проаналізувавши зміст оскаржуваного повідомлення про підозру, колегія суддів дійшла висновку про відповідність його за формою вимогам ст.277 КПК України, а також про вручення його прокурором у спосіб, передбачений КПК України, у відповідності до вимог ст.278 КПК України. При цьому, зміст підозри та визначена органом досудового розслідування правова кваліфікація кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованою.
Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 є безпідставними.
Водночас, доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не здійснив перевірку жодного документа, який мав би підтверджувати достатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_7, свідчить про неповноту судового розгляду, заслуговують на увагу.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру здійснюється у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, підозра це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та з роз`ясненням її прав та обов`язків.
У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.
Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.
Отже, не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022р. зазначила, що … стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження)(справа №11-132сап21).
Аналогічний підхід має застосовуватися при визначенні «достатності доказів для підозри», що необхідно встановити у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.
Вищенаведене, а також системний аналіз положень ст.ст.276-278 КПК України вказує на те, що у випадку розгляду скарги на рішення органу досудового розслідування про підозру слідчий суддя має з`ясувати не лише виконання останнім положень кримінального процесуального закону в частині дотримання порядку повідомлення про підозру та її змісту, але й наявності на день повідомлення про підозру достатніх доказів для підозри такої особи.
При цьому,повнота тавсебічність проведеногорозслідування неє тимиобставинами,які маютьоцінюватись слідчимсуддею приз`ясуванні достатностідоказів,що сталипідставою повідомленняособі пропідозру. Водночас, докази, на яких ґрунтується підозра, повинні бути отримані органом досудового розслідування в порядку та у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, та містити відомості, які могли б переконати стороннього спостерігача в тому, що ця особа має відношення до вчиненого кримінального правопорушення.
Надання слідчим суддею оцінки достатності доказів для повідомлення особі про підозру можливе лише в межах перевірки у відповідному судовому провадженні.
Як вбачається з матеріалів провадження та змісту оскаржуваної ухвали, під час розгляду скарги захисника ОСОБА_17 слідчий суддя, надаючи оцінку обґрунтованості підозри, пред`явленої ОСОБА_7, дослідив матеріали, надані йому стороною захисту, зокрема: копію оскаржуваного повідомлення про підозру, витяг з ЄРДР від 15.02.2022р. та копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.02.2022р. про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу, в результаті чого дійшов висновку, що докази у своїй сукупності свідчать про наявність підстав для повідомлення ОСОБА_7 про підозру на момент вчинення відповідної процесуальної дії та відповідність її тому мінімальному рівню стандарту «достатніх доказів», який закріплений в п.3 ч.1 ст.276 КПК України.
Отже, в оскаржуваній ухвалі оцінка достатності доказів для підозри ОСОБА_7 ґрунтується виключно на тексті самого повідомлення про підозру, без оцінки інших матеріалів зокрема, доказів сторони обвинувачення, на підставі яких останнього повідомлено про підозру та обрано запобіжний захід, тобто, на суто теоретичній його оцінці, що суперечить вимогам ст.370 КПК України.
Жодних інших доказів, які б пов`язували особу підозрюваного з кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, слідчим суддею не досліджувалось, а матеріали провадження таких документів не містять.
У відповідності до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя здійснює контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та у разі надходження відповідної скарги перевіряє законність прийнятого рішення, за наслідками розгляду якої згідно з вимогами ст.307 КПК України постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до вимог ч. 1 і ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
При цьому, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.276 КПК України, орган досудового розслідування мав довести наявність підстав для повідомлення особі про підозру та надати суду відповідні докази, а слідчий суддя, у свою чергу, мав їх перевірити.
Втім, під час розгляду скарги захисника ОСОБА_17 на повідомлення про підозру ОСОБА_7, слідчим суддею вказаних вимог КПК України не виконано, у результаті чого судовий розгляд здійснено без всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та без оцінки доказів у їх сукупності, а отже, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду.
Колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду, а отже, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. При новому розгляді слідчому судді з урахуванням вищенаведених висновків слід ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.06.2022р. - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4