Document No. 105690656

Справа № 991/8569/20

Провадження №11-сс/991/207/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

особа, яка подала апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_6,

особа, в інтересах якої подано апеляційну скаргу ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судуапеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про відмову у відкритті провадження від 05 липня 2022 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 липня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за заявою про перегляд ухвали слідчого судді цього суду від 20 жовтня 2020 року, якою залишено в силі постанову прокурора САП від 30 вересня 2020 року про закриття кримінального провадження, за виключною обставиною, а саме, на підставі Рішення Конституційного Суду України №3-р(ІІ)/2022 від 08 червня 2022 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_7 щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України (справа щодо презумпції невинуватості). Рішення мотивоване тим, що згідно практики Верховного Суду перевірці в порядку виключного провадження підлягають лише ті рішення, якими завершено розгляд кримінальної справи по суті обвинувачення, а не ухвали слідчих суддів, постановлені на стадії досудового розслідування, про перегляд якої подано заяву адвокатом.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням слідчого судді, вважаючи його таким, що винесене з порушенням вимог кримінального процесуального закону, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить:

-поновити строк на апеляційне оскарження;

-оскаржувану ухвалу скасувати та передати матеріали провадження до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

ОСОБА_6 вважає, що застосована слідчим суддею практика Верховного Суду про перегляд ухвал слідчих суддів за нововиявленими обставинами є нерелевантною, оскільки заява про перегляд стосувалась саме виключних обставин. Окрім цього, на думку адвоката, сутність питання, за переглядом якого звертається ОСОБА_7, стосується рішення щодо остаточного твердження про винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому слідчий суддя мав би розглянути його заяву в порядку ч. 6 ст. 9 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтрималиапеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який вважав рішення слідчого судді законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, вивчивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про неможливість задоволення апеляційної скарги з урахуванням нижчевикладеного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала слідчого судді ВАКС від 05 липня 2022 року про відмову у відкритті провадження ухвалена без учасників справи. Згідно відомостей, наданих адвокатом з офіційного сайту Укрпошти (т.1, а.с.37), вищезазначену ухвалу він отримав 11 липня 2022 року, а апеляційну скаргу подав до суду 12 липня 2022 року. З огляду на зазначене, з урахуванням вимог ст.395 КПК України, строк на апеляційне оскарження не пропущений, а отже немає підстав для вирішення питання про його поновлення.

Колегією встановлено, що 08 червня 2022 року (09 червня 2022 року опубліковано) Другим Сенатом Конституційного Суду України ухвалено Рішення №3-р(ІІ)/2022, згідно якого п.4 ч.1 ст. 284 КПК України визнано неконституційним.

04 липня 2022 року в інтересах ОСОБА_7 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду подано заяву про перегляд судового рішення за виключною обставиною, проте ухвалою від 05 липня 2022 року слідчий суддя відмовив у відкритті такого провадження.

Частиною 1 ст. 459 КПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України, серед іншого, виключними обставинами визнається встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.

Відповідно доп.1ч.5ст.461КПК Українизаяву проперегляд судовогорішення завиключними обставинамиможе бутиподано з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 459 цього Кодексу, протягом тридцяти днів із дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Згідно ч. 1 ст. 467 КПК України за наслідками кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Колегія суддів частково погоджується з доводами захисника щодо застосування слідчим суддею нерелевантної практики Верховного Суду. Застосований слідчим суддею правовий висновок, висловлений в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03 лютого 2020 року у справі №522/14170/17 (провадження №51-1836кмо19), згідно з яким положення ч. 1 ст. 459 КПК України слід розуміти як такі, що передбачають можливість перегляду лише тих судових рішень, що набрали законної сили та завершили розгляд кримінального провадження по суті, стосується не виключних, а нововиявлених обставин. Використавши даний висновок слідчий суддя помилково ототожнив поняття «нововиявлені» та «виключні» обставини, які такими не є, про що свідчить їх розмежування законодавцем в ст. 459 КПК України.

Правова позиція, висловлена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду у справі №752/25120/18 (провадження №13-66зво20) стосується неможливості перегляду за виключними обставинами ухвал слідчого судді, перегляд яких ініційовано на підставі п.2 ч.3 ст.459 КПК України, що не відповідає конкретним обставинам справи, на які посилається адвокат як підставу розгляду справи за виключними обставинами - розгляд Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ОСОБА_7 щодо конституційності п.4 ч.1 ст. 284 КПК України (справа щодо презумпції невинуватості).

Разом з тим, врахуванню слідчим суддею підлягала постанова Великої Палати ВС від 18 листопада2020року у справі №4819/49/19 (провадження № 13-76зво20), за якою рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки його виконання.

17 липня 2020 року в межах кримінального провадження №42014100020000046 від 25 лютого 2014 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 255 КК України (в ред. Закону України №2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року).

30 вересня 2020 року органом досудового розслідування винесено постанову про закриття кримінального провадження в частині повідомлення підозри ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 255 КК України на підставі п. 4 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

В подальшому захисник оскаржив до слідчого судді, а згодом і до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду дану постанову, проте в задоволенні його скарги було відмовлено.

Таким чином, постанова прокурора про закриття кримінального провадження від 30.09.2020 з послідуючим судовим контролем слідчим суддею та судом апеляційної інстанції припинили правовідносини у даному провадженні в частині підозри, повідомленої ОСОБА_7 за ч.1 ст.255 КК України (п.5 ч.1 ст.3, п.1 ч.2 ст.283 КПК України).

В аспекті гарантування конституційного права на судовий захист, яке повинне бути не ілюзорним, а справжнім та повноцінно реалізованим, Конституційний Суд України зазначав, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року№ 3-рп/2003).

В рішенні КСУ№3-р(ІІ)/2022 від 08 червня 2022 року констатовано відсутність в КПК України механізму, який дозволив би спростувати сумніви в невинуватості особи, стосовно якої закрито кримінальне провадження на підставіпункту 4частини першої статті 284 Кодексу, оскільки існуюче врегулювання хоч і дозволяє судове оскарження рішення прокурора про закриття кримінального провадження за оспорюваним приписомстатті 284Кодексу, але не надає можливості здійснити оскарження підстави такого закриття, щоб не залишався сумнів у непричетності особи, стосовно якої воно відбулося, до вчинення декриміналізованого діяння.

Під час апеляційного розгляду ні адвокат ОСОБА_6, ні ОСОБА_7 не пояснили як саме має бути здійснено захист порушеного права останнього. При цьому і в рішенні КСУ, на яке захисник посилається як виключну обставину, відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. З урахуванням викладеного, колегія приходить до висновку, що саме рішення КСУ №3-р(ІІ)/2022 від 08 червня 2022 року, ухвалене за конституційною скаргою ОСОБА_7, забезпечило ефективний правовий захист, оскільки ним визнано порушення принципу презумпції невинуватості та неконституційність положення п.4 ч.1 ст.284 КПК України, а також передбачено, «..що особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, після закриття стосовно неї кримінального провадження з будь-яких підстав має сприймати вся публічна влада як таку, що не вчиняла кримінального правопорушення, поводження з нею має відповідати такому сприйняттю та не спричиняти жодного явного осуду чи натяку на нього, не формувати негативного сприйняття суспільством такої особи, не підривати її репутацію...» (п.2.2. Рішення), що відповідає конституційним вимогам про можливість спростування презумпції невинуватості в законному порядку судом виключно в обвинувальному вироку (ст.62 Конституції України).

Визнаючи правомірною (легітимною) мету оспорюваного припису статті 284 Кодексу - припинення кримінального переслідування стосовно особи за діяння, яке перестало бути суспільно небезпечним і більше не є злочином, необхідність дотримання інших конституційних принципів та прав, зокрема принципу презумпції невинуватості, прав на повагу до людської гідності, на судовий захист, встановивши неконституційність п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України через вживану в ньому словосполуку «вчинене особою», Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності цього пункту на три місяці з дня ухвалення ним рішення про його неконституційність, тобто з 08 вересня 2022 року, та зобов`язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановленеп.4 ч.1 ст. 284 КПК України у відповідність ізКонституцією Українита цим рішенням КСУ.

Таким чином, припинення правовідносин у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 255 КПК України щодо ОСОБА_7 у зв`язку з закриттям такого провадження, відсутність в наведеному рішенні Конституційного Суду України посилання про його розповсюдження на правовідносини, що припинилися, не визначеність Верховною Радою України механізму нормативного регулювання на виконання вказаного рішення Конституційного Суду України унеможливлює відкриття провадження за заявою адвоката ОСОБА_6, поданою в інтересах ОСОБА_7 .

Аналогічна правова позиція міститься також і в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 991/3072/20 (провадження №51-3891км20), на яку підставно послався слідчий суддя, і за якою дія рішення КСУ не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до його ухвалення.

Слід погодитись також й з висновком слідчого судді про те, що рішення, ухвалене в порядку судового контролю за постановою прокурора про закриття провадження не відноситься до такого, що є остаточним у кримінальному провадженні. Відповідно до ч.7 ст.110 КПК України, п.1 ч.2 ст.283 КПК України виключно прокурор вирішує питання про закриття кримінального провадження щодо підозрюваної особи. Перевірка постанови прокурора слідчим суддею не наділяє слідчого суддю повноваженнями ухвалення рішення по суті кримінального провадження на стадії досудового розслідування, адже таке рішення належить до виключної компетенції прокурора згідно ч.2 ст.283 КПК України.

У зв`язку з цим, колегія суддів, частково критично оцінюючи мотиви прийняття рішення слідчим суддею за даних конкретних обставин, вважає, що це не призвело до прийняття невірного рішення по суті, а отже й не бачить підстав для скасування такого рішення слідчого судді.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 424 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд справи за виключними обставинами від 05 липня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3