- Presiding judge (HACC): Kryklyva T.H.
Справа № 991/7537/21
Провадження 1-кп/991/61/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2022 Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
його захисника, адвоката ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11
їх захисника, адвоката ОСОБА_12
обвинуваченого ОСОБА_13
його захисника, адвоката ОСОБА_14
обвинуваченого ОСОБА_15
його захисника, адвоката ОСОБА_16
обвинуваченого ОСОБА_17
його захисників, адвокатів ОСОБА_18, ОСОБА_19
обвинуваченого ОСОБА_20
її захисника, адвоката ОСОБА_21
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду у місті Києві клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_15, адвокатів ОСОБА_16 та ОСОБА_22, та захисника обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_8, про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000000518 від 24.02.2017, за обвинуваченням:
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Донецьку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Донецьку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,
ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Новогродівці Донецької обл., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5,
ОСОБА_10, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Мирнограді (Димитрові) Донецької обл., зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_6,
ОСОБА_15, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Микільському Волноваського р-ну Донецької обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7, проживаючого за адресою: АДРЕСА_8,
ОСОБА_17, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м.Копєйську Челябінської обл. Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9, проживаючого за адресою: АДРЕСА_10,
ОСОБА_23, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 у м.Донецьку, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_11, проживаючої за адресою: АДРЕСА_12,
ОСОБА_20, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 у м.Вугледарі Донецької обл., зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_13,
кожен з яких окремо обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч.5 ст.191, ч. 1 ст. 255 КК України,
ВСТАНОВИВ:
I.Історія провадження
1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження, в якому ухвалою суду від 09.11.2021 призначено підготовче судове засідання.
1.2 20.07.2022 від захисників обвинуваченого ОСОБА_15, адвокатів ОСОБА_16 та ОСОБА_22, надійшло клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
В обґрунтування зазначеного клопотання захисники ОСОБА_16 та ОСОБА_22 зазначили, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст.291 КПК України у зв`язку із:
- невірним зазначенням найменування кримінального провадження;
- відсутністю відомостей про потерпілих;
- зазначенням орієнтовного розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
- неконкретністю обвинувачення;
- невідповідністю фактичних обставин кримінального правопорушення правовій кваліфікації.
1.3 11.08.2022 у підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7, адвокат ОСОБА_8, заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Підставою для повернення обвинувального акта, на думку захисника ОСОБА_8, є відсутність однієї з його обов`язкових складових частин, визначених п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення.
ІІ. Позиції учасників судового засідання
2.1. Обвинувачений ОСОБА_15 та його захисник, адвокат ОСОБА_16, спільно із захисником ОСОБА_22 клопотання підтримали та просили його задовольнити з наведених у ньому підстав. Конкретизували, що помилка у найменуванні кримінального провадження полягає у невірному зазначенні дати внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також вони підтримали клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_8 .
2.2 Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник, адвокат ОСОБА_8, своє клопотання та клопотання захисників ОСОБА_16, ОСОБА_22 підтримали та просили суд їх задовольнити.
2.3 Обвинувачені ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_20 та їх захисники заявлені клопотання також підтримали.
2.4 Прокурори ОСОБА_6 та ОСОБА_24 заперечували проти задоволення клопотань про повернення обвинувального акта. Зазначали, що він відповідає вимогам ст.291 КПК України з огляду на таку аргументацію:
- згідно з технічним регламентом роботи Єдиного реєстру досудових розслідувань дата реєстрації кримінального провадження залежить не від часу внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, а від дій прокурора, пов`язаних з їх підтвердженням;
- відсутність потерпілих обумовлена тим, що державні підприємства, яким згідно зі встановленими органом досудового розслідування обставинами були заподіяні збитки, не звертались на стадії досудового розслідування з заявами про залучення їх до провадження як потерпілих;
- обвинувальний акт містить відомості про шкоду, завдану кримінальнимправопорушенням, розмір якої був встановлений експертним шляхом, виходячи з доказів, здобутих у ході досудового розслідування;
- неконкретність обвинувачення стосується питання доведеності обвинувачення, яке підлягає вирішенню судом по завершенню судового розгляду;
- в наданому суду обвинувальному акті сформульоване обвинувачення щодо кожного з обвинувачених і воно узгоджується з фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими.
ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду
3.1 Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та його додатки, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
3.2 Правове регулювання та межі оцінки
Згідно з ч.4 ст.110КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт має відповідати вимогам, передбаченим ст.291КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу.
3.3 Межі оцінки
Відповідно до глави 27КПК України у підготовчому судовому засіданні суд зобов`язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. При цьому завданням цього етапу є тільки процесуальне та організаційне забезпечення проведення майбутнього судового розгляду, тобто суд цій стадії позбавлений повноважень досліджувати та аналізувати докази кримінального провадження.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у межах вирішення клопотання про повернення обвинувального акта прокурору суд лише перевіряє обвинувальний акт на відповідність його змісту вимогам ст.291 цього Кодексу. Ця норма містить конкретний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, та не підлягає розширеному тлумаченню.
3.4 Щодо відповідностіобвинувального актавимогам п.1ч.2ст.291КПКУкраїни
П.1 ч.2 ст.291 КПКУкраїни передбачає, що обвинувальний акт повинен містити відомості про найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер.
Найменування кримінального провадження визначене законом обов`язковим елементом обвинувального акта, однак жоден з чинних нормативних та підзаконних нормативних актів не розкриває точний зміст цього поняття.
Так, прохаючи суд повернути обвинувальний акт прокурору, захисники обвинуваченого ОСОБА_15, адвокати ОСОБА_16 та ОСОБА_22 посилались на невірне зазначення найменування кримінального провадження, яке пов`язували з помилкою у даті його реєстрації (24.02.2017), яка не співпадає з датою внесення до реєстру відомостей про вчинення кримінального правопорушення (23.02.2017).
У поясненнях, наданих прокурорами, сторона обвинувачення не спростовувала тієї обставини, що дата внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення не співпадає з датою реєстрації цього кримінального провадження. Існування такої розбіжності вони пояснювали тим, що підтвердження керівником органу прокуратури внесених органом досудового розслідування відомостей відбулось пізніше, що на їх думку, узгоджується з порядком формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань. На підтвердження такої аргументації прокурори надали витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у цьому кримінальному провадженні.
Перевіривши наведені захисниками доводи, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Ч.1 ст.214 КПК України визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24-ох годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з пп. 2 п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 (далі Положення), після перевірки внесених до реєстру відомостей керівник органу прокуратури, органу досудового розслідування, органу дізнання реєструє кримінальне провадження. У реєстрі автоматично фіксується дата обліку інформації та присвоюється номер кримінального провадження. Факт реєстрації кримінального правопорушення (провадження) настає з моменту підтвердження керівником органу прокуратури або органу досудового розслідування, органу дізнання таких відомостей.
Як зазначено у пп.3 п.2Розділу ІІПоложення номер кримінального провадження складається із 17 цифр, які містять такі реквізити: код відомства, орган якого розпочав досудове розслідування (1); рік реєстрації (4); код території регіону (2) та ідентифікатор органу прокуратури чи досудового розслідування у межах регіону, де він розташований (3); номер кримінального провадження (7). Реквізити номера кримінального провадження зберігаються на всіх стадіях досудового розслідування.
З наведеного вбачається, що найменування кримінального провадження обов`язково включає в себе автоматично зафіксовану дату обліку внесеної уповноваженими на цю дію особами інформацію про кримінальне правопорушення та присвоєний номер кримінального провадження.
Як убачається з наданого стороною обвинувачення у підготовчому судовому засіданні витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сформованого 13.07.2022, номер кримінального провадження, згенерований на підставі самостійно виявлених правоохоронним органом відомостей про вчинення кримінального правопорушення, співпадає з номером кримінального провадження, зазначеним в обвинувальному акті (420017000000000518). Дата реєстрації цього кримінального провадження у витягу та обвинувальному акті зазначена також спільна 24.02.2017 і саме вона свідчить про завершення етапу вчинення всіх необхідних для формування кримінального провадження реєстраційних дій.
У цьому контексті варто зазначити, що Положення пов`язує факт реєстрації кримінального провадження не з датою внесення до реєстру відомостей про кримінальне правопорушення, а з моментом підтвердження керівником органу прокуратури або органу досудового розслідування, органу дізнання таких відомостей.
За таких обставин, оскільки відмінність дати внесення до реєстру відомостей про вчинення кримінального правопорушення від дати реєстрації кримінального провадження пов`язана з робочим функціоналом реєстру та не є наслідком внесення до нього недостовірних відомостей, доводи захисників про невідповідність обвинувального акта вимогам п.1 ч.2 ст.291 КПКУкраїни колегія суддів визнає безпідставними.
3.5 Щодо відповідностіобвинувального актавимогам п.3ч.2ст.291КПКУкраїни
Положення п.3 ч.2 ст.291 КПКУкраїни містять вказівку щодо необхідності зазначення в обвинувальному акті анкетних відомостей кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Цілком логічним видається той факт, що така умова розповсюджується лише на випадки, коли особу (юридичну чи фізичну) залучено до кримінального провадження в якості потерпілого.
За правилом, закріпленим у ч.2 ст.55 КПК України, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Тобто, статус потерпілого не набувається особою автоматично за умови заподіяння їй майнової чи моральної шкоди. Для цього кримінальний процесуальний закон вимагає існування хоча б однієї з умов: (1) бути заявником у кримінальному провадженні; (2) звернутись з заявою про залучення до провадження як потерпілого.
Існування цих умов пов`язано з тим, що факт заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням може бути остаточно встановлений лише обвинувальним вироком суду (відсутність презумпції заподіяння шкоди), а тому для набуття статусу потерпілого на більш ранніх стадіях кримінального провадження така особа має вчинити одну з дій, наведених у ч.2 ст.55 КПКУкраїни.
Як підтверджується відомостями витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, дані про вчинення кримінального правопорушення були внесені на підставі матеріалів правоохоронного органу про самостійне виявлення факту вчинення кримінального правопорушення (т.6, а.с.65-66).
23.11.2020 по завершенню досудового розслідування детектив НАБУкраїни ОСОБА_25 направив на адреси ДП«Мирноградвугілля», ДП«Селидіввугілля» та ДП«Шахтоуправління Південнодонбаське №1» повідомлення щодо встановлення органом досудового розслідування відомостей про заподіяння їм збитків на загальну суму 51486826,15 грн та роз`яснив їм право звернутись з заявою про залучення до провадження в якості потерпілих і надати відомості про особу, яка буде представником державного підприємства (т.6, а.с.57-58, 60, 63).
У відповідь на повідомлення детектива ДП«Мирноградвугілля» направило листа, згідно з яким підприємство не володіє достовірними відомостями та не має доказів того, що йому було завдано збитки, тому вважає вирішення питання про його залучення в якості потерпілого передчасним (т.6, а.с.61-62).
08.12.2020 аналогічну відповідь надало ДП«Шахтоуправління Південнодонбаське №1», в якій зазначило, що згідно з аудиторським звітом № 04.05.05-858/03 від 28.02.2020 не встановлено завдання збитків, тому, на думку останнього, підстави для направлення заяви про визнання підприємства потерпілим відсутні (т.6, а.с.59).
ДП«Селидіввугілля» також відмовилось реалізовувати право бути залученим до кримінального провадження в якості потерпілого, зазначивши у листі №1-888 від 09.07.2021, що згідно з даними бухгалтерського обліку у підприємства не виявлено існування збитків, тому останнє не подає заяву про залучення до провадження в якості потерпілого (т.6, а.с.64).
За таких обставин, оскільки заявник у цьому кримінальному провадженні відсутній, а юридичні особи, яким згідно зі встановленими органом досудового розслідування відомостями завдані збитки, відмовились звертатись з заявами про залучення їх до провадження в якості потерпілих, доводи захисників ОСОБА_16 та ОСОБА_22 про обов`язковість зазначення в обвинувальному акті відомостей про потерпілих колегія суддів відхиляє.
3.6 Щодо відповідностіобвинувального актавимогам п.5ч.2ст.291КПКУкраїни
В силу вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Зазначені складові стосуються не змісту обвинувального акта, а його форми (реквізитів), оскільки їх наявність перевіряється судом на стадії підготовчого провадження та наслідком відсутності хоча б одного з цих елементів може бути ухвалення рішення, передбаченого п.3 ч.3 ст.314 КПКУкраїни.
При цьому на стадії підготовчого провадження суд першої інстанції не може надавати процесуальної оцінки (1) обсягу обвинувачення (повноти зазначення в обвинувальному акті інформації про час, місце, спосіб, мотиви, мету та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та (2)правильності юридичної кваліфікації дій обвинуваченого.
Оцінка зазначених елементів стосується вже не форми обвинувального акта, а його змісту, у зв`язку з чим відповідність їм пред`явленого обвинувачення перевіряється судом під час прийняття рішення по суті.
Зокрема, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність чи повноту визначення прокурором обсягу обвинувачення або зобов`язувати його змінювати, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанови Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №273/1053/17 та від 10.09.2020 у справі №504/3802/15-к).
Крім того, незгода сторони захисту з кваліфікацією дій обвинуваченого не є підставою для повернення обвинувального акта, згідно з вимогами ст.291 КПК України, а зміна обвинувачення належить до виключної компетенції прокурора, у зв`язку з чим суд не має повноважень корегувати позицію сторони обвинувачення (постанова Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №484/2750/15-к).
З огляду на вищенаведене на підготовчому провадженні суд першої інстанції не вправі перевіряти правильність обраної кваліфікації, наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується особі (їх повноту), так як законодавець не наділяє суд під час підготовчого судового засідання повноваженнями оцінювати процесуальне рішення прокурора про закінчення досудового розслідування в частині достатності доказів та повноти формулювання офіційної версії обвинувачення.
Отже, не вдаючись до аналізу доводів захисників ОСОБА_16 та ОСОБА_22 про неконкретність обвинувачення та невідповідність фактичних обставин кримінального правопорушення правовій кваліфікації кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає про відсутність повноважень для їх перевірки у підготовчому судовому засіданні.
Крім того, з огляду на твердження захисника ОСОБА_8 про відсутність у наданому прокурором обвинувальному акті сформулюваного ОСОБА_7 обвинувачення, яке викладене у формі диспозиції статті ККУкраїни, колегія суддів вважає за необхідне зупинитись на розкритті точного змісту положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України у частині, що стосується формулювання обвинувачення.
У доктрині кримінального процесу під «формулюванням обвинувачення» розуміється виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, тобто коротке словесне посилання на ті кримінально-правові норми, які відображені у формулі обвинувачення (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №446/1797/14-к).
Зазначене підтверджується й тим, що під «обвинуваченням» у кримінальному процесуальному законі розуміється твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п.13 ч.1 ст.3 КПК України).
Подібним чином таке поняття тлумачить ЄСПЛ, який вказує, що «обвинуваченням» (для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод) вважається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення нею правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51 рішення від 26.06.2008 у справі «Ващенко проти України» / «Vashchenko v. Ukraine», заява №26864/03).
Водночас з точки зору лінгвістичного розуміння слово «формулювати» означає коротко і точно висловлювати, виражати, визначати будь що (думку, поняття, завдання тощо), викладати, окреслювати.
Під «формулою обвинувачення» у теорії кримінального процесу мається на увазі зазначення правової кваліфікації з посиланням на положення частини і статті закону про кримінальну відповідальність (постанова Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №756/16332/15-к).
Як вже згадувалось раніше, норми кримінального процесуального закону не наділяють суд правом втручатися на стадії підготовчого провадження у зміст обвинувачення.
Натомість, наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, поміж іншим, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою (постанова Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №643/5707/17).
З огляду на вищевказане можна дійти висновку, що на стадії підготовчого провадження поняття формула і формулювання обвинувачення використовуються для перевірки опису доведеної, на думку прокурора, причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.
З наданого прокурором обвинувального акта вбачається, що він містить сформульоване щодо кожного учасника обвинувачення із наведенням його формули (т.1, а.с.4-142).
Водночас, зазначений розділ обвинувального акта не можна сприймати відокремлено від інших частин цього процесуального рішення, оскільки лише у своїй сукупності вони дають уявлення про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив, мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості тощо.
Крім того, із практики ЄСПЛ убачається, що: (1)детальні відомості правопорушення можна встановити не лише з обвинувального акту, але й з інших документів, підготовлених обвинуваченням у справі, та з інших матеріалів справи (п.208 рішення від 08.12.2009 у справі «Превіті проти Італії» / «Previti v. Italy», заява №45291/06); (2)фактичні деталі правопорушення можуть бути з`ясовані та уточнені під час провадження (п.110 рішення від 19.05.2015 у справі «Сампех проти Італії» / «Sampech v.Italy», заява №55546/09; п.198 рішення від 26.06.2018 у справі «Перейра Крус та інші проти Португалії» / «Pereira Cruz and Others v.Portugal», заява №56396/12).
Враховуючи, що обвинувачення пред`являється особі процесуальним рішенням обвинувальним актом, яке в цілому повинне створювати розуміння про наявністьприпущення провчинення особоюкримінально караногоправопорушення йпри цьомустосується змісту,а неформального поняттяобвинувачення,суд констатує,що вимогу закону щодо зазначення формулювання обвинувачення в наданому прокурором обвинувальному акті також дотримано.
3.7 Щодо відповідностіобвинувального актавимогам п.7ч.2ст.291КПКУкраїни
Захисники обвинуваченого ОСОБА_15, адвокати ОСОБА_16 та ОСОБА_22 зазначали про те, що в обвинувальному акті зазначено недостовірні відомості щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.5 ст.191 КК України, що свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам п.7 ч.2 ст.291 КПКУкраїни.
Спростовуючи позицію захисту, сторона обвинувачення вказувала на визначення розміру завданих кримінальним правопорушенням збитків експертним шляхом, що може бути підтверджено чи спростовано судом лише на завершальному етапі, тобто під час ухвалення судового рішення по суті пред`явленого обвинувачення.
З огляду на наведені сторонами доводи, суд підкреслює, що виходячи з правової конструкції ч.5 ст.191 ККУкраїни, це кримінальне правопорушення відноситься до злочинів з матеріальним складом, а розмір спричиненої шкоди виступає кваліфікуючою ознакою.
Положеннями п.6 ч.2 ст.242 КПКУкраїни передбачено, що у випадку, якщо потерпілий не може визначити розмір матеріальних збитків та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, її розмір встановлюється експертним шляхом. Проведення експертизи у такому випадку є обов`язковим для слідчого/прокурора.
У зв`язку з невизнанням факту завдання матеріальних збитків ДП«Мирноградвугілля», ДП«Селидіввугілля» та ДП«Шахтоуправління Південнодонбаське №1» та їх відмовою подавати заяви про залучення їх до провадження як потерпілих, розмір шкоди, зазначений в обвинувальному акті, був встановлений експертним шляхом згідно з правилами, передбаченими п.6 ч.2 ст.242 КПКУкраїни.
Зокрема, як вбачається зі змісту обвинувального акта розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.5 ст.191 ККУкраїни, складає 51175947,59 грн, з них 10574000,91 грн завдано ОСОБА_15 (т.1, а.с.140). Отже, формальна ознака (зазначення в обвинувальному акті розміру шкоди) прокурором була дотримана.
Водночас, наявність в діях особи складу кримінального правопорушення, в тому числі такої його ознаки, як суспільно небезпечні наслідки, яка характеризується шкодою, завданою кримінальним правопорушенням, та її розміром, є предметом доказування в кримінальному провадженні.
Саме по собі доказування можливе тільки під час судового розгляду кримінального провадження по суті при безпосередньому дослідженні доказів. Відповідно, встановлення факту наявності або відсутності доказів спричинення шкоди, їх належності та достовірності, у тому числі з підстав визначення органом досудового розслідування її розміру, можливе лише на стадії судового розгляду справи по суті, та не може бути вирішене під час підготовчого судового засідання.
Таким чином, порушене захисниками питання щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає з`ясуванню за наслідками здійснення розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення та не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
3.8 Висновки
Оскільки доводи захисників про невідповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПКУкраїни не знайшли свого підтвердження, у задоволенні вимог про повернення обвинувального акта прокурору належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 291, 369, 372, 376 КПКУкраїни, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_15, адвокатів ОСОБА_16 та ОСОБА_22, та захисника обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_8, про повернення обвинувального акта прокурору відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3