Document No. 105818922

Справа № 688/3517/16-к

Провадження № 1-кп/991/157/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2022 року місто Київ

ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].

Дата та місце ухвалення вироку [1-1].

19 серпня 2022 року, місто Київ.

Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; секретарі судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 .

Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 грудня 2015 року за № 52015000000000011.

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи [1-4].

ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження: смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області; місце проживання: АДРЕСА_1 ; здійснює адвокатську діяльність; освіта вища; розлучений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей).

ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце народження: смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області; місце проживання: АДРЕСА_2 ; офіційно не працевлаштований; освіта середня-спеціальна; розлучений, має на утриманні одну неповнолітнітню дитину).

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчинення якого обвинувачується особа [1-5].

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Сторони кримінальногопровадження таінші учасникисудового провадження [1-6].

Сторона обвинувачення: прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Сторона захисту: обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9, захисники ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Інші учасникисудового провадження:зацікавлені особи,щодо реабілітаціїпомерлого обвинуваленого ОСОБА_14 ОСОБА_15 та ОСОБА_16,представники зацікавленихосіб,щодо реабілітаціїпомерлого обвинуваленого ОСОБА_14 адвокати ОСОБА_17 та ОСОБА_12,представники персоналуоргану пробації ОСОБА_18 та ОСОБА_19,треті особи,щодо майнаяких вирішуєтьсяпитання проарешт ОСОБА_20 та ОСОБА_15,представник третьоїособи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт ОСОБА_20 адвокат ОСОБА_12

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].

Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним (із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення) та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за таке кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений [2-1].

Суд визнав доведеними обвинувачення ОСОБА_9 і ОСОБА_8 у вчиненні таких кримінальних правопорушень [2-1-1].

Суд визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, яке полягає у пособництві в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, яке було вчинене ним умисно з корисливого мотиву та з метою особистого незаконного збагачення, і за яке ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачена кримінальна відповідальність.

Суд визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, яке полягає в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, яке було вчинене ним умисно з корисливого мотиву та з метою особистого незаконного збагачення, і за яке ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачена кримінальна відповідальність.

Судом встановлені такі фактичні обставини (події) вчинених обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_8 кримінальних правопорушень [2-1-2].

28 вересня 2015 року до ОСОБА_9 звернулася ОСОБА_21, яка мала потребу в отриманні юридичної допомоги, оскільки заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 вересня 2015 року у цивільній справі № 562/907/15-ц за позовом ОСОБА_22 до неї, вона була позбавлена батьківських прав щодо своєї малолітньої дитини ОСОБА_23 . Під час розмови ОСОБА_21 з ОСОБА_9 у останнього виник умисел на одержання від неї для себе та третіх осіб неправомірної вигоди, у зв`язку з тим, що йому було достовірно відомо про дружні відносини свого знайомого адвоката ОСОБА_8 з головою Здолбунівського районного суду Рівненської області ОСОБА_14 та усвідомлював можливість впливу за неправомірну вигоду адвоката ОСОБА_8 на останнього для отримання необхідного їй судового рішення у вказаній цивільній справі. Під час розмови ОСОБА_9 з ОСОБА_8 між ними була досягнута домовленість про одержання від ОСОБА_21 неправомірної вигоди за вплив на голову Здолбунівського районного суду Рівненської області ОСОБА_14 та вплив (через та за допомогою останнього) на прийняття суддями апеляційного суду Рівненської області рішення про скасування заочного рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області про позбавлення ОСОБА_21 батьківських прав. Того ж дня ОСОБА_9 познайомив ОСОБА_21 з адвокатом ОСОБА_8, під час якої вона повідомила останньому про існування у неї потреби в отриманні правової допомоги у зв`язку з позбавленням її батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_23 заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 вересня 2015 року. Під час цієї зустрічі ОСОБА_8 почав реалізовувати домовленість з ОСОБА_9 про одержання від ОСОБА_21 неправомірної вигоди та повідомив їй, що він підтримує дружні стосунки з головою Здолбунівського районного суду Рівненської області ОСОБА_14, а тому має можливість домовитися з останнім про те, щоб той вплинув на рішення суддів апеляційного суду Рівненської області для вирішення питання про скасування вказаного вище заочного рішення районного суду, а також повідомив їй, що для цього остання має надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 3.500,00 доларів США, на що ОСОБА_21 погодилася, оскільки усвідомлювала можливість позбавлення її батьківських прав відносно її малолітньої дитини у випадку набрання законної сили вказаним вище заочним рішенням районного суду.

Після цієї зустрічі, приблизно наприкінці вересня 2015 року, ОСОБА_8 зустрівся із ОСОБА_14 та повідомив йому про можливість отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_21 за вплив на прийняття рішення суддями апеляційного суду Рівненської області для винесення рішення про скасування заочного рішення районного суду про позбавлення її батьківських прав, оскільки був обізнаний про можливість такого впливу, враховуючи дружні стосунки між ОСОБА_14 і суддями апеляційного суду Рівненської області. ОСОБА_14, маючи на меті незаконне збагачення та діючи з корисливого мотиву, погодився здійснити вплив на прийняття рішення суддями апеляційного суду Рівненської області, які належать до кола осіб, уповноважених на виконання функцій держави, про задоволення апеляційної скарги і скасування рішення районного суду про позбавлення її батьківських прав, за отримання неправомірної вигоди для себе у вигляді грошових коштів у сумі 2.000,00 доларів США.

29 вересня 2015 року ОСОБА_8, діючи навмисно з корисливого мотиву та з метою незаконного збагачення, реалізуючи попередні домовленості між ним та ОСОБА_9, а також між ним і ОСОБА_14, зустрівся із ОСОБА_21 та нагадав їй про необхідність передачі йому у якості неправомірної вигоди грошових коштів у сумі 3.500,00 доларів США за вплив на прийняття суддями апеляційного суду Рівненської області позитивного для неї рішення. Під час цієї розмови ОСОБА_8, не розкрив ОСОБА_21 змісту його домовленостей з ОСОБА_9 та з ОСОБА_14 та повідомив про такий розподіл суми неправомірної вигоди між ними: 500,00 доларів США він залишить собі; 3.000,00 доларів США він має віддати ОСОБА_14, з яких останній залишить собі 1.000,00 доларів США, а решту 2.000,00 доларів США має віддати суддям апеляційного суду Рівненської області. Крім того, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_21 про те, що вона мусить ще окремо надати 100,00 доларів США ОСОБА_9 за його сприяння останній.

25 листопада 2015 року ОСОБА_21 звернулася до апеляційного суду Рівненської області з апеляційною скаргою на вказане вище заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області.

02 грудня 2015 року ОСОБА_21 зустрілася з ОСОБА_8 біля Здолбунівського районного суду Рівненської області за адресою: Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Незалежності, будинок 10, де перебуваючи у його автомобілі марки HYUNDAI H1D реєстраційний номер НОМЕР_1, передала йому частину з раніше обумовленої між ними суми неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 500,00 доларів США.

03 грудня 2015 року ОСОБА_21 знову зустрілася з ОСОБА_8 біля Здолбунівського районного суду Рівненської області за зазначеною вище адресою, де перебуваючи у його автомобілі марки HYUNDAI H1D реєстраційний номер НОМЕР_1, передала йому ще одну частину з раніше обумовленої між ними суми неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 500,00 доларів США.

17грудня 2015року ОСОБА_21 вчергове зустріласяз ОСОБА_8 біля Здолбунівськогорайонного суду Рівненської областіза вищевказаноюадресою,де перебуваючиу йогоавтомобілі маркиHYUNDAIH1Dреєстраційний номер НОМЕР_1,передала йомуще однучастину ранішеобумовленої неправомірноївигоди увигляді грошовихкоштів усумі 1.000,00доларів США.

21грудня 2015року колегієюсуддів апеляційногосуду Рівненськоїобласті усправі №562/907/15-ц(провадження№ 22-ц/787/2480/2015)було прийнятерішення прозадоволення апеляційноїскарги ОСОБА_24 та скасованезаочне рішенняЗдолбунівського районногосуду Рівненськоїобласті від02вересня 2015року пропозбавлення їїбатьківських праввідносно їїдочки ОСОБА_23 .

23 грудня 2015 року ОСОБА_8 знову зустрівся з ОСОБА_21 і запевнив її про наявність у ОСОБА_14 можливості вплинути на прийняття рішення Здолбунівським районним судом Рівненської області на її користь у випадку скасування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначеного вище рішення апеляційного суду Рівненської області та повернення вказаної справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Того ждня,о 15годині 37хвилин, ОСОБА_14,перебуваючи увласному службовомукабінеті голови Здолбунівського районногосуду Рівненськоїобласті завищевказаною адресою,під частелефонної розмовиз ОСОБА_21,яка відбуласяна прохання ОСОБА_8,надав останнійгарантії щодопозитивного вирішенняїї питання,зокрема,Здолбунівським районнимсудом Рівненськоїобласті увипадку винесенняВищим спеціалізованимсудом зрозгляду цивільнихта кримінальнихсправ рішенняпро скасуваннярішення апеляційногосуду Рівненськоїобласті таповернення справипро позбавлення ОСОБА_21 батьківських правдо судупершої інстанціїна новийсудовий розгляд. Того ж дня, близько 16 годин 32 хвилин ОСОБА_21 знову зустрілася з ОСОБА_8 біля Здолбунівського районного суду Рівненської області за вищевказаною адресою, де перебуваючи в його автомобілі марки HYUNDAI H1D реєстраційний номер НОМЕР_1 передала йому останню частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 1.500,00 доларів США. Того ж дня, близько 18 годин 25 хвилин, перебуваючи у смт. Квасилів, Рівненського району, Рівненської області, ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_9 та передав йому частину раніше отриманої від ОСОБА_21 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 1.500,00 доларів США, з яких 750,00 доларів США були передані ОСОБА_9 на виконання їх домовленості за дії, спрямованих на сприяння у вчиненні кримінального правопорушення, а 750,00 доларів США були надані йому у якості позики.

Таким чином, у період з 02 грудня по 23 грудня 2015 року включно ОСОБА_8 одержав від ОСОБА_21 неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави у вигляді грошових коштів у загальній сумі 3.500,00 доларів США.

Докази та інші документи і матеріали сторони обвинувачення та сторони захисту, які були досліджені судом,а такожмотиви неврахуванняокремих доказів[2-2].

Суд дослідив усі надані стороною обвинувачення докази та інші надані нею документи і матеріали, якими підтверджуються фактичні обставини (події) вчинених обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, а також усі докази, які були надані стороною захисту.

Судом досліджені фактичні дані, що містяться у документах (матеріалах, які містяться на носіях інформації, протоколах процесуальних дій з додатками до них, а також носії інформації, на яких вони зафіксовані тощо), які є процесуальними джерелами доказів та якими підтверджуються фактичні обставини (події) вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень [2-2-1]:

- копіях грошових коштів у сумі 1.100,00 доларів США, які були долучені ОСОБА_21 до протоколу її допиту в якості свідка від 12 грудня 2015 року (банкноти номіналом по 100 доларів США у кількості 11 штук: LH12672359CH8, FL01200888BL12, KB40605549IB2, FK31184521BK11, HB34215847AB2, KB55639970KB2, LB44656237BB2, LB86749247DB2, LB03228129DB2, LF08967147GF6, LF08967148G) (том 8 а.с. 91-94);

- протоколі огляду предметів з додатками від 17 грудня 2015 року, з яких видно, що був проведений огляд грошових коштів в сумі 1.000,00 доларів США (банкноти номіналом по 100 доларів США у кількості 10 штук: LB28686692HB2; LB28686693HB2; LB28686694HB2; LB28686695HB2; LB28686696HB2; KB93789835JB2; KB93789836JB2; KB93789839JB2; KB93789838JB2; KB93789906JB2), які були поміщені в кишеню сумки ОСОБА_21, з яких також виготовлені копії (том 8 а.с. 184-188);

- протоколі огляду предметів з додатками від 23 грудня 2015 року, з яких видно, що був проведений огляд грошових коштів в сумі 1.500,00 доларів США, які належать ОСОБА_21 (банкноти номіналом по 100 доларів США у кількості 15 штук: FH26079573AH8; DF60403471AF6; KB75905547FB2; DB27645914BB2; CB83561119BB2; KE74889040AE5; BB43156597AB2; KB40502454DB2; KD25283433AD4; KE21012905BE5; KB26535859JB2; AB40781389T; AB94512336AB2; HB79961370AB2; KD61049004AD4), які були оброблені спеціальним хімічним барвником «Світлячок-М» та поміщені у кишеню сумки ОСОБА_21, а також були виготовлені їх копії (том 8 а.с. 189-194);

- протоколі освідування особи від 24 грудня 2015 року, з яких видно, що були зробленізмиви зкистей долонейрук ОСОБА_14 із застосуваннямспиртового розчину (том 8 а.с. 196-197);

- протоколі обшуку від 24 грудня 2015 року, з яких видно, що у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, і знаходилася у фактичному володінні ОСОБА_20 та ОСОБА_8 був проведений обшук, під час якого були відшукані та вилучені грошові кошти у сумі 2.000,00 доларів США (банкноти номіналом по 100 доларів США у кількості 20 штук), серед них три банкноти номіналом по 100 доларів США, а саме: банкнота KB40605549I, копія якої містилася серед долучених до протоколу допиту свідка ОСОБА_21 від 12 грудня 2015 року копій грошових коштів у сумі 1.100,00 доларів США (том 8 а.с. 91-94) і дві банкноти, KE74889040A та DB27645914B, які зазначені у протоколі огляду предметів з додатками від 23 грудня 2015 року (том 8 а.с. 189-194) (том 9 а.с. 22-29);

- протоколі обшуку від 24 грудня 2015 року, з яких видно, що був проведений обшук в автомобілі марки HYUNDAI H1D реєстраційний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований за ОСОБА_25 та перебував у користуванні ОСОБА_8 (том 9 а.с. 44-48);

- протоколі обшуку від 24 грудня 2015 року, з яких видно, що у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, та перебувала у спільній частковій власності ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, а також і у фактичному володінні ОСОБА_9, був проведений обшук, під час якого ОСОБА_9 добровільно видав грошові кошти банкнотами номіналом по 100 доларів США у кількості 11 штук у сумі 1.100,00 доларів США, з яких 10 банкнот повністю збігаються за серійними номерами з врученими ОСОБА_21 банкнотами за протоколом огляду предметів з додатками від 23 грудня 2015 року (том 8 а.с. 189-194), а саме: DF60403471AF6, KB75905547FB2, BB43156597AB2, KD25283433AD4, KE21012905BE5; KB26535859JB2, AB40781389TB2, AB94512336AB2, HB79961370AB2; KD61049004AD4, які були вилучені (том 9 а.с. 54-61);

- протоколі огляду від 24 грудня 2015 року, з яких видно, що був проведений огляд грошових коштів банкноти номіналом 100 доларів США (FH 26079573 AH8), яку добровільно видала ОСОБА_29 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (том 9 а.с.62-64);

- протоколі освідування особи від 24 грудня 2015 року, з яких видно, що були зроблені змиви з рук ОСОБА_8 (том 9 а.с. 66-67);

- протоколі огляду речей та документів від 29 грудня 2015 року, з яких видно, що був проведений огляд грошових коштів, які були вилучені під час обшуку у квартирі, яка знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_9 у сумі 1.100,00 доларів США у кількості 11 банкнот номіналом по 100 доларів США, з яких 10 банкнот повністю збігаються за серійними номерами з врученими ОСОБА_21 банкнотами за протоколом огляду предметів від 23 грудня 2015 року (том 8 а.с. 189-194), а саме: DF60403471A, KB75905547F, BB43156597A, KD25283433A, KE21012905B, KB26535859J, AB40781389T, AB94512336A, HB79961370A, KD61049004, які визнані речовими доказами (том 9 а.с. 68-69);

- протоколі тимчасового доступу до речей і документів з додатками (опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді та DVD-R носій s/n: L110202019:30 вих.: 619/3/кт) від 19 січня 2016 року, з яких видно, що були вилучені відомості щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону НОМЕР_2, що належить ОСОБА_14 та перебуває у володінні ПрАТ «Київстар», за період з 19 вересня 2015 року по 04 січня 2016 року включно, який містить інформацію щодо з`єднань (вхідних та вихідних дзвінків, а також смс-повідомлень) за період з 28 вересня по 24 грудня 2015 року між номером телефону НОМЕР_2, який належав ОСОБА_14 і номером телефону НОМЕР_3, який належав ОСОБА_8 (том 9 а.с. 107-108, 109-110);

- протоколі тимчасового доступу до речей і документів з додатками (опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді та DVD-R носій s/n: L150302014:32 вих.:621/3/кт) від 19 січня 2016 року, з яких видно, що були вилучені відомості щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону НОМЕР_3, що належить ОСОБА_8 та перебуває у володінні ПрАТ «Київстар», за період з 19 вересня 2015 року по 04 січня 2016 року включно, які містять інформацію щодо з`єднань (вхідних та вихідних дзвінків, а також смс-повідомлень) за період з 28 вересня по 24 грудня 2015 року між номером телефону НОМЕР_3, який належав ОСОБА_8, номером телефону НОМЕР_2, який належав ОСОБА_14 та номером телефону НОМЕР_4, який належав ОСОБА_9 (том 9 а.с. 114-115, 116-117);

- протоколі тимчасового доступу до речей і документів з додатками (опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді та DVD-R носій s/n: L150502014:34 вих.:620/3/кт) від 19 січня 2016 року, з яких видно, що були вилучені відомості щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону НОМЕР_4, що належить ОСОБА_9 та перебуває у володінні ПрАТ «Київстар», за період з 19 вересня 2015 року по 04 січня 2016 року включно, які містять інформацію щодо з`єднань (вхідних та вихідних дзвінків, а також смс-повідомлень) за період з 28 вересня по 24 грудня 2015 року між номером телефону НОМЕР_4, який належав ОСОБА_9 та номером телефону НОМЕР_3, який належав ОСОБА_8 (том 9 а.с. 121-122, 123-124);

- протоколі огляду від 21 січня 2016 року, з яких видно, що між номером мобільного телефону НОМЕР_3, який належав ОСОБА_8 і номером мобільного телефону НОМЕР_2, який належав ОСОБА_14, у період з 28 вересня по 24 грудня 2015 року відбувалися вихідні та вхідні з`єднання (том 10 а.с. 1-5);

- матеріалах особової справи ОСОБА_14, зокрема, у рішенні Вищої ради юстиції від 16 травня 2013 року №262/0/15-13 про призначення ОСОБА_14 на посаду голови Здолбунівського районного суду Рівненської області строком на п`ять років; наказі голови суду ОСОБА_14 від 11 квітня 2014 року № 5-К про припинення повноважень голови Здолбунівського районного суду Рівненської області; рішенні зборів суддів № 1 від 11 квітня 2014 року про призначення ОСОБА_14 на посаду голови Здолбунівського районного суду Рівненської області строком на один рік; наказі голови суду ОСОБА_14 від 31 березня 2015 року № 4-К про припинення повноважень голови Здолбунівського районного суду Рівненської області; рішенні зборів суддів № 1 від 01 квітня 2015 року про призначення ОСОБА_14 на посаду голови Здолбунівського районного суду Рівненської області строком на два роки (том 10 а.с. 7-168);

- протоколі затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України від 24 грудня 2015 року (том 10 а.с. 169-174);

- протоколі затримання ОСОБА_9 в порядку ст. 208 КПК України від 24 грудня 2015 року (том 10 а.с. 181-187);

- протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_8 ) від 30 грудня 2015 року з додатками (оптичний диск DVD-R «VERBATIM» від 23.12.2015 № 3596; оригінал запису на МНІ «SP» 16 GB від 22.12.2015 № 3592), з яких видно, що 23 грудня 2015 року о 14 год 17 хв відбулася зустріч між ОСОБА_8 і ОСОБА_21, під час якої остання передала ОСОБА_8 неправомірну вигоду у сумі 1.500,00 доларів США за позитивне вирішення її справи у суді (розгляд апеляційної скарги), а ОСОБА_8 повідомив їй, що з отриманих грошових коштів він має передати ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 1.000,00 доларів США, а 500,00 доларів США залишить собі (том 11 а.с. 31-46);

- протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільного телефонного номеру НОМЕР_4, яким користувався ОСОБА_9 ) від 13 січня 2016 року з додатками (оптичний диск DVD-R «VERBATIM» від 15.02.2016 № 188, 14/5102), з яких видно, що між ОСОБА_8 ( НОМЕР_3 ) та ОСОБА_9 ( НОМЕР_4 ) відбулося декілька телефонних розмов. 17 грудня 2015 року о 17 год. 52 хв. ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_9, який у розмові поцікавився про те чи відбулася у ОСОБА_8 зустріч з ОСОБА_21, чи розмовляв він з нею та чи отримав від неї всю суму грошей (обумовленої раніше неправомірної вигоди), на що ОСОБА_8 відповів що отримав від неї 1.000,00 доларів США, а також повідомив, що ОСОБА_21 пообіцяла віддати решту неправомірної вигоди після винесення судом апеляційної інстанції рішення на її користь, а ОСОБА_9 наполягав на отриманні від ОСОБА_21 усієї обумовленої суми неправомірної вигоди. 21 грудня 2015 року о 11 год 20 хв ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_8 і останній повідомив його про винесення судом апеляційної інстанції рішення на користь ОСОБА_21 23 грудня 2015 року о 17 год 16 хв ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_9 та повідомив про отримання від ОСОБА_21 решти неправомірної вигоди у сумі 1.500,00 доларів США, а також про те, що вона не передала 100 доларів США для ОСОБА_9 (том 11 а. с. 47-56);

- протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільного телефонного номеру НОМЕР_3, яким користувався ОСОБА_8 ) від 13 січня 2016 року з додатками (оптичний диск DVD-R «VERBATIM» від 15.02.2016 № 188, 14/5102), з яких видно, що між ОСОБА_8 ( НОМЕР_3 ) і ОСОБА_21 ( НОМЕР_5 ) відбулося декілька телефонних розмов. 17 грудня 2015 року о 15 год 19 хв з ОСОБА_21 зателефонувала ОСОБА_8 та домовилась про зустріч через 20 хвилин в закладі «Старе місто» у місті Здолбунів. 21 грудня 2015 року о 09 год 30 хв ОСОБА_21 зателефонувала обвинуваченому ОСОБА_8 та під час розмови останній запевнив її про позитивне ухвалення рішення її справи в апеляційному суді. 22 грудня 2015 року о 18 год 26 хв, ОСОБА_8 отримав вхідний дзвінок від ОСОБА_21, під час якого повідомив їй, що він має занести ОСОБА_14 неправомірну вигоду, після чого вони домовились про зустріч наступного дня біля 10 години. 21 грудня 2015 року о 12 год 51 хв ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_14, якому ОСОБА_8 повідомив про позитивний результат розгляду справи ОСОБА_21 судом апеляційної інстанції («Супер, всьо як мало буть»). 23 грудня 2015 року о 15 год 36 хв обвинувачений ОСОБА_8 під час перебування у службовому кабінеті ОСОБА_14 зателефонував ОСОБА_21 та передав слухавку ОСОБА_14, який запевнив її у позитивному вирішенні її питання (том 11 а. с. 57-75);

- копії матеріалів цивільної страви №562/907/15-ц (провадження 2/562/501/15) за позовом ОСОБА_22 до ОСОБА_30 про позбавлення батьківських прав (том 15 а.с. 1-122).

Судом досліджені фактичні дані, що містяться у висновках експертів, які є процесуальними джерелами доказів та якими підтверджуються фактичні обставини (події) вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень [2-2-2]:

- висновку експерта від 28 січня 2016 року № 11-1/1 з додатками, з яких видно, що виявлена на банкнотах номіналом 100 доларів США у кількості 13 штук (FH26079573A; DF60403471A; KB75905547F; DB27645914B; KE74889040A; BB43156597A; KD25283433A; KE21012905B; KB26535859J; AB40781389T; AB94512336A; HB79961370A; KD61049004) спеціальна речовина має спільну родову належність з наданим зразком спеціальної хімічної речовини люмінофор. На наданих на дослідження марлевих тампонах, на яких містяться змиви з рук ОСОБА_8 і ОСОБА_14 люмінофора не виявлено (том 9 а.с. 82-98);

- висновку експерта від 03 лютого 2016 року № 221, з яких видно, що банкноти номіналом 100 доларів США у кількості 23 штук відповідають способами друку та спеціальними елементами захисту справжнім грошовим знакам, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - США (том 9 а.с. 100-102).

Судом досліджені фактичні дані, що містяться у речових доказах, які є процесуальними джерелами доказів та якими підтверджуються фактичні обставини (події) вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень [2-2-3]:

- грошові кошти, які були добровільно видані ОСОБА_9 при обшуку у його квартирі та вилучені у сумі 1.000,00 доларів США (протокол обшуку від 24 грудня 2015 року; том 9 а.с. 54-61), а саме 10 грошових банкнот номіналом по 100 доларів США кожна (DF60403471AF6, KB75905547FB2,BB43156597AB2, KD25283433AD4, KE21012905BE5, KB26535859JB2, AB40781389TB2, AB94512336AB2, HB79961370AB2, KD61049004AD4) (том 12 а.с. 11-16);

- грошові кошти, які були вилучені під час огляду у ОСОБА_29 у сумі 100,00 доларів США (протокол огляду від 24 грудня 2015 року; том 9 а.с. 62-64), а саме однієї грошової банкноти номіналом 100 доларів США (FH26079573АН8) (том 12 а.с. 11-16);

- грошові кошти, які були вилучені при обшуку у квартирі ОСОБА_8 у сумі 300,00 доларів США (протокол обшуку від 24 грудня 2015 року; том 9 а.с. 22-29), а саме трьох грошових банкнот номіналом 100 доларів США кожна (KB40605541IB2, DB27645914BB2, KE74889040AE5) (том 12 а.с. 11-16).

Судом досліджені фактичні дані, що містяться у показаннях свідків обвинувачення і захисту, а також обвинувачених, які є процесуальними джерелами доказів та якими підтверджуються фактичні обставини (події) вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень [2-2-4].

Допитана у якості свідка сторони обвинувачення ОСОБА_31 надала суду наступні показання.

Свідок повідомила, що станом на теперішній час є суддею у відставці. З приводу обставин кримінального провадження повідомила, що вона входила до складу колегії суддів, яка розглядала апеляційну скаргу ОСОБА_21 в грудні 2015 року, і зазначила, що з приводу рішення за результатами розгляду цієї апеляційної скарги з ОСОБА_14 та ОСОБА_32 вона не спілкувалася. Свідок також показала, що її ніхто не просив скасовувати рішення суду першої інстанції, а також і жодним чином не впливав на колегію суддів, щодо прийняття рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_21 . З приводу надання ОСОБА_21 грошових коштів, їй нічого не відомо.

Допитаний у якості свідка обвинувачення ОСОБА_33 надав суду наступні показання.

Свідок повідомив, що є суддею у відставці. З приводу обставин кримінального провадження показав, що він був членом колегії суддів, яка розглядала апеляційну скаргу ОСОБА_21 в грудні 2015 року, та зазначив, що з приводу рішення за результатами розгляду скарги він ні з ким не спілкувався. Свідок також повідомив, що скасовувати рішення суду першої інстанції його ніхто не просив, а також і жодним чином не впливав на колегію суддів, щодо прийняття рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_21 . З приводу надання ОСОБА_21 грошових коштів йому нічого не відомо.

Допитаний у якості свідка обвинувачення ОСОБА_34 надав суду наступні показання.

Свідок повідомив, що працює суддею Рівненського Апеляційного суду. З приводу обставин кримінального провадження повідомив, що він входив до складу колегії суддів, яка розглядала апеляційну скаргу ОСОБА_21 в грудні 2015 року. Свідок показав, що прізвищ учасників цієї справи не пам`ятає, справа стосувалася позбавлення батьківських прав, а рішення суду першої інстанції було скасовано. З приводу рішення за результатами розгляду цієї скарги він з ОСОБА_14 та ОСОБА_32 не спілкувався і вони жодним чином не могли вплинути на колегію суддів щодо прийняття рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_21 . З приводу надання ОСОБА_21 грошових коштів, йому відомо лише те, що було повідомлено йому детективами НАБУ під час досудового розслідування.

Допитаний у якості свідка обвинувачення ОСОБА_35 надав суду наступні показання.

Свідок повідомив, що працює суддею Рівненського Апеляційного суду, у якому обіймає адміністративну посаду голови суду. З приводу обставин кримінального провадження показав, що йому нічого не відомо про розгляд справи ОСОБА_21 у суді апеляційної інстанції, а з ОСОБА_14 мав робочі стосунки. Повідомив, що ОСОБА_14 не просив його вплинути чи посприяти на вирішення вказаної справи, а також що з суддями апеляційної інстанції він з цього приводу не спілкувався та ні на кого не впливав. Про обставини кримінального правопорушення йому стало відомо лише після проведення обшуку у його службовому кабінеті. Зазначив, що наразі він не пам`ятає телефонував чи ні до ОСОБА_14 після проведення обшуку, але якщо це відображено у матеріалах кримінального провадження то мабуть телефонував. Про одержання обвинуваченими неправомірної вигоди свідку нічого не відомо. Зазначив, що на нього чи на суддів апеляції ніхто вплинути не міг.

Допитана у якості свідка обвинувачення ОСОБА_36 надала суду наступні показання.

Вона повідомила, що має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю з 28 вересня 2018 року і працює адвокатом. З обвинуваченим ОСОБА_8 знайома більше ніж 10 років і товаришує з його сім`єю. З ОСОБА_37 познайомилася, коли вона звернулася за правовою допомогою по апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції про позбавлення її батьківських прав. ОСОБА_37 приходила до свідка в офіс разом з ОСОБА_8, де свідок надала їй юридичну консультацію. Надалі свідок представляла інтереси ОСОБА_37 за довіреністю при розгляді апеляційної скарги в апеляційному суді, де остання була присутня, а також залишилася задоволеною рішенням за результатами розгляду її скарги. Питання оплати за надання правової допомоги вона обговорювала з ОСОБА_8 . Сума оплати була в межах 100 доларів США, яку їй передав ОСОБА_8 . З приводу отримання ОСОБА_8 від ОСОБА_24 грошових коштів їй нічого не відомо, а дізналася вона про ці обставини після затримання ОСОБА_8 . Свідок також показала, що ОСОБА_37 про домовленості з обвинуваченим ОСОБА_8 про вплив на суддів, а також і про надання нею грошових коштів за позитивне вирішення справи в суді, їй нічого не повідомляла. Після розгляду апеляційної скарги вона з ОСОБА_37 не спілкувалася, довіреність на представництво не повертала, проте пізніше від нотаріуса надійшло сповіщення про скасування цієї довіреності. Свідок показала, що стосовно впливу ОСОБА_14 і ОСОБА_38 на суддів апеляційної інстанції їй нічого не відомо, а також зазначила, що вони взагалі не мали відношення до цієї справи.

Допитана у якості свідка обвинувачення ОСОБА_21 надала суду наступні показання.

Свідок повідомила, що їй відомо у якому кримінальному провадженні вона викликана для допиту. Вона знайома з обвинуваченим ОСОБА_8, неприязних стосунків, а також підстав для обмови та відмови від дачі показань немає. З приводу вимагання у неї обвинуваченими ОСОБА_8, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 неправомірної вигоди вона повідомила таке. У Здолбунівському районному суді Рівненської області розглядалася справа за позовом ОСОБА_39 про позбавлення її батьківських прав. Справу було розглянуто без її участі та винесено рішення про позбавлення її батьківських прав. Знайома, порадила їй звернутися за правовою допомогою та надала номер телефону ОСОБА_9, з яким ОСОБА_21 домовилася про зустріч наступного дня. У подальшому ОСОБА_9 познайомив ОСОБА_21 з ОСОБА_8, якому вона показала усі наявні у неї матеріали по цій справі. ОСОБА_8 повідомив їй, що він знайомий з головою Здолбунівського районного суду, а також що він може допомогти скласти документи та посприяти зі зверненням до апеляційного суду, та що у неї є шанси виграти справу у апеляційній інстанції. Вона часто зустрічалася з ОСОБА_8, який пізніше сказав їй, що мав розмову з ОСОБА_14, та повідомив, що за позитивне вирішення її справи в суді потрібно заплатити 3.500 доларів США. Про те, що ОСОБА_21 потрібно передати йому суму у розмірі 3.500 доларів США ОСОБА_8 повідомив їй орієнтовно у період з вересня по грудень 2015 року. ОСОБА_8 також повідомив їй про те, що грошові кошти мають бути передані ОСОБА_14 у сумі 3.000 доларів США, з яких 1.000 доларів США для нього, а 2.000 доларів США мали бути передані в Рівненський апеляційний суд (для голови ОСОБА_38 ) для вирішення питання. ОСОБА_8 також повідомив їй, що треба дати 100 доларів США для ОСОБА_9 за знайомство з ОСОБА_8 . Грошові кошти вона вперше передала ОСОБА_8 на початку грудня 2015 року біля Здолбунівського районного суду у сумі 500 доларів США і через деякий час передала йому ще 500 доларів США. Протягом всього часу ОСОБА_8 говорив їй, що без надання грошових коштів питання вирішити буде неможливо. Після 20 чисел грудня 2015 року вона передала ОСОБА_8 ще 1.000 доларів США. Під час однієї з зустрічей ОСОБА_8 зателефонував зі свого мобільного телефону до ОСОБА_14 та передав слухавку ОСОБА_21, якій ОСОБА_14 повідомив про необхідність передати для нього грошові кошти. Після цього вона в автомобілі ОСОБА_8, який був припаркований біля Здолбунівського суду передала йому 1.500 доларів США, які останній відніс ОСОБА_14 . Апеляційним судом Рівненської області було прийнято рішення на її користь. З нею на засіданні була ОСОБА_40, але всю роботу робив ОСОБА_8 . Грошові кошти у сумі 3.500 доларів США вона передавала ОСОБА_8 як неправомірну вигоду. До моменту звернення із заявою в НАБУ вона записувала зустрічі на диктофон з власної ініціативи, а записи потім долучила до заяви. Крім того, особисті грошові кошти вона копіювала перед тим як надати їх ОСОБА_8 . ОСОБА_8 неодноразово повідомляв їй про необхідність передачі грошових коштів, а також зазначав, що її точно позбавлять батьківських прав, якщо нею не будуть надані ці грошові кошти. Свідок також повідомила, що на момент винесення рішення апеляційним судом, її дитина перебувала у ОСОБА_39 . Свідок також показала, що ОСОБА_14 казав, що ОСОБА_8 має передати гроші які вона йому надасть. Вона перестала довіряти ОСОБА_8 з третьої зустрічі, коли він повідомив, що за вирішення питання потрібно заплатити кошти, але продовжила з ним спілкуватися, оскільки була в стресовому стані через можливість втратити права на дитину і вважала, що у неї немає іншого виходу. Вона була присутня на одному з судових засідань в суді першої інстанції, але на засіданні де було прийнято рішення присутня не була за станом здоров`я. Свідок зазначила, що не пам`ятає інших кримінальних проваджень з її участю, а також не пам`ятає і не знає про рішення суду про звільнення її від кримінальної відповідальності за надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди у сумі 1.000 доларів США у грудні 2015 року. Свідок пояснила, що заяву до правоохоронних органів вона писала у місті Києві у грудні 2015 року, куди їздила особисто. Заяву у неї приймав слідчий, ім`я якого вона не пам`ятає, а розмовляли з нею декілька осіб. Заяву вона писала зранку. Свідок підтвердила, що вона змінювала прізвище і отримала новий паспорт ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідок повідомила, що грошові кошти, які були нею передані ОСОБА_8 перший та другий раз, були її особистими коштами, а решта коштів була надана НАБУ, тобто усі кошти після її звернення до НАБУ. Звернутися до ОСОБА_9 їй порадила знайома, яка повідомила, що він має гарного юриста. Ця знайома на той час мешкала у Здолбунові, її ім`я ОСОБА_41, станом на теперішній час свідок з нею контактів не підтримує. Стосовно своєї участі в інших кримінальних провадженнях свідок повідомила, що приймала в них участь, але поки не має права нічого розголошувати. Про обставини пред`явлення нею цивільного позову у цьому кримінальному провадженні та відмову від нього не пам`ятає, але не заперечує, що вона подавала заяву про відмову від нього, якщо у матеріалах справи є така заява. Станом на теперішній час не вважає себе цивільним позивачем у цьому кримінальному провадженні. Свідок також повідомила, що з ОСОБА_42 її познайомив ОСОБА_8, який разом з нею приїзжав до офісу ОСОБА_43, для якої вона надавала довіреність на представництво інтересів, яку після завершення справи відкликала. Передавала чи ні ОСОБА_8 грошові кошти після винесення рішення апеляційним судом не пам`ятає. Свідок показала, що до звернення в правоохоронні органи вона для себе особисто записувала розмови на диктофон, який потім віддала працівникам правоохоронних органів, оскільки їй здалося, що ОСОБА_8 намагається ввести її в оману.

Допитаний у якості свідка сторони захисту ОСОБА_44 надав суду наступні показання.

Свідок повідомив, що він не знає обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, але йому відомо у якому кримінальному провадженні він викликаний для допиту. Свідку відома особа ОСОБА_21, оскільки остання у 2015 році зверталася до нього з метою отримання консультації щодо провадження господарської діяльності. Свідок надавав їй кваліфіковану допомогу в плані забезпечення пожежної безпеки, а згодом з`ясувалося, що ОСОБА_21 написала на нього заяву до правоохоронних органів про вимагання грошових коштів за невжиття певних дій. Свідку відомі обставини участі ОСОБА_21 в інших кримінальних провадженнях в якості заявника. Свідок також повідомив, що ОСОБА_21 неодноразово пропонувала йому грошову допомогу за надання консультацій, а також просила познайомити з впливовими людьми, які могли б допомогти вирішити її питання. Свідок зазначив, що ОСОБА_21 під час її допиту в іншому кримінальному провадженні повідомила, що вона знайома з працівниками поліції. Підстав обмовляти ОСОБА_21 у нього немає, образи за її дії він не відчуває, але вважає що вона поступила з ним несправедливо. Свідок повідомив, що на даний час він є обвинуваченим у кримінальному провадженні за ст. 368 КК України, де заявником є ОСОБА_21, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду, а його захист у кримінальному провадженні здійснює адвокат ОСОБА_12 .

Допитаний у якості свідка сторони захисту ОСОБА_45 надав суду наступні показання.

Свідок повідомив, що він знає обвинувачених у межах цього кримінального провадження, підстави обмовляти їх у нього немає. Свідку знайома особа ОСОБА_21, але коли вони познайомилися її прізвище було ОСОБА_46 . Навесні 2017 року ОСОБА_21 зверталася до нього як до керівника Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури на особистому прийомі. Вона зверталася у зв`язку з тим, що її брат був затриманий на місці видобування бурштину-сирцю та у нього був вилучений автомобіль, і просила допомогти у вирішенні питання про повернення автомобіля. ОСОБА_21 приходила на особистий прийом декілька разів. Свідок та ОСОБА_21 обмінялися номерами телефонів і ОСОБА_21 у подальшому неодноразово телефонувала йому з метою отримання консультацій. Надалі, ОСОБА_21 зверталася до нього з проханням посприяти в укладенні угоди про визнання винуватості для її брата, на що свідок їй пояснив, що з цього приводу необхідно звертатися до прокурорів у кримінальному провадженні. Усі його розмови та зустрічі з ОСОБА_21 відбувалися за її ініціативою. Свідок також повідомив, що пізніше йому було пред`явлено обвинувачення, але показання з цього приводу він давати не бажає, а надає покази лише стосовно особи заявниці та її характеризуючих даних. Свідок повідомив про те, що було встановлено, що ОСОБА_21 під час знайомства з ним називалася вигаданим прізвищем, а з особою, яку вона називала своїм братом, родинні зв`язки у неї відсутні. Свідок повідомив, що обвинувачений ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_47 були допитані у якості свідків у кримінальному провадженні де він є обвинуваченим, у якому сторона захисту використовує відомості з цього кримінального провадження (за обвинуваченням ОСОБА_14, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ) з метою дискредитації особи свідка ОСОБА_21 . Офіційних письмових відповідей на звернення ОСОБА_21 він, як представник прокуратури і особа яка має право підпису, жодного разу не надавав. Має нейтральне ставлення до свідка ОСОБА_21 .

Допитаний у якості свідка сторони захисту ОСОБА_48 надав суду наступні показання.

Свідок повідомив, що він приймав участь у цьому кримінальному провадженні у якості слідчого (детектива). Проводив обшук у голови Рівненського апеляційного суду та вручав грошові кошти. Грошові кошти, які оглядалися 23 та 17 грудня 2015 року надала заявниця (обидва рази), джерело походження яких підтверджується протоколом вручення, а інших документів слідчим не оформлювалося. Свідок зазначив, що КПК України не містить заборонени залучення грошових коштів, зокрема, і від потерпілого. Рішення про використання грошових коштів ОСОБА_21 приймалося ним у формі протоколу вручення грошових коштів, а прокурор приймав рішення про контроль за вчиненням злочину. Можливо, що проводив НСРД відповідно до постанови про контроль за вчиненням злочину від 16 грудня 2015 року, але усі матеріали розсекречені та містяться в матеріалах кримінального провадження. Участь ОСОБА_21 в інших кримінальних провадженнях за ст. 368 КК України він не перевіряв, оскільки він не мав такої технічної мождивості і це не передбачено КПК України. До зверненням із заявою про вчинення злочину ОСОБА_21 здійснювала запис розмов, які надала детективу у вигляді копій, після чого вона була допитана, а про проведення огляду аудіозапису він не пам`ятає. Усі показання ОСОБА_21 відображені у протоколах її допиту. Причини відсутності протоколу за результатами проведення НСРД контролю за вчиненням злочину він пояснити не може. Раніше він не був знайомий з ОСОБА_21 . Свідок також повідомив, що до 2015 року громадяни з прізвищами ОСОБА_46, ОСОБА_49, ОСОБА_50 не зверталися до відділу НАБУ, у якому він працював. Проведення НСРД у формі контролю за вчиненням злочину доручалося групі детективів у цьому кримінальному провадженні. Грошові кошти він не міг надати ОСОБА_21, оскільки у НАБУ на той час ще не існувало спеціального рахунку. Грошові кошти надавала ОСОБА_21, а чи була вона їх власницею йому не відомо. Грошові кошти копіювали, а також помічали спеціальним засобом, який проявлявся під ультрафіолетовим світлом. Протокол огляду грошових коштів складався з метою їх ідентифікації. Свідок зазначив, що КПК України не передбачає винесення письмової постанови для залучення грошових коштів ОСОБА_21, а хто є власником грошових коштів різниці не має. До подання заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_21 з органами досудового розслідування не контактувала.

Допитаний у якості свідка сторони захисту ОСОБА_51 надав суду наступні показання.

Свідок повідомив, що в 2015 році обіймав посаду старшого оперуповноваженого в УМВС у відділі протидії хабарництву управління захисту економіки в Рівненській області. Приймав участь у даному кримінальному провадженні, а саме виконував доручення детектива НАБУ з приводу встановлення осіб які мали причетність до кримінального провадження. Процесуальних та слідчих дій не проводив, проте встановлював анкетні дані на осіб, місця народження, проживання, наявність у володінні майна. Знайомий з ОСОБА_21, оскільки вона була заявником у справах, які розслідувалися у відділку, проте конкретного часу знайомства не пам`ятає. Щодо справ в яких ОСОБА_21 була заявником повідомив, що це були справи про посадові злочини, а саме вимагання та одержання неправомірної вигоди. Свідок пригадав лише справу щодо обставин у медичному ВНЗ, проте конкретних відомостей та учасників цієї справи не пам`ятає. Свідок повідомив, що у цьому кримінальному провадженні він не залучався до проведення будь-яких слідчих чи процесуальних дій. Свідок також повідомив, що він викликався для допиту у якості свідка до прокуратури Рівненської області в іншому кримінальному провадженні, яке пов`язане з цим кримінальним провадженням, яке розслідувалося за ст. 370 КК України за заявою ОСОБА_8 .

Допитаний у якості обвинуваченого ОСОБА_8 надав суду такі пояснення.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1,українець,громадянин України,розлучений,має 3неповнолітніх дітей.З 2012року маєСвідоцтво проправо назайняття адвокатськоюдіяльністю,працює адвокатом,обліковується уРаді адвокатів Рівненської області.Свою винув інкримінованомуйому кримінальномуправопорушенні невизнає.З ОСОБА_9 знайомий більшеніж 25років,має дружністосунки тає йогокумом.Між нимиіснували такожі фінансовівзаємовідносини,оскільки воничас відчасу позичалиодин одномугрошові кошти.Станом навересень 2015року вінбув винен ОСОБА_9 700доларів США.Оскільки ОСОБА_9 був зацікавленийу скорішомуповерненні боргу,то колидо ньогозверталися знайоміяким булипотрібні юридичніпослуги,він знайомивїх зним. З ОСОБА_14 познайомився коли представляв інтереси клієнта у Здолбунівському районному суді, надалі зустрічаючись в суді та на побутовому рівні дізналися, що обоє мають однакове хобі рибалку, і почали часто спілкуватися на цю тему, а також бувало що разом їздили на вихідні на рибалку. В 2015 році ОСОБА_14 надав ОСОБА_8 під розписку безвідсоткову позику у розмірі 2.000 доларів США. З ОСОБА_42 має дружні відносини. Надавали один одному консультації з юридичних питань. Консультувався з нею з приводу справи ОСОБА_21 . Стосовно обставин та подій інкримінованого йому кримінального правопорушення повідомив, що в кінці вересня 2015 року до нього зателефонував ОСОБА_9 і повідомив, що до нього звернулась знайома ОСОБА_52, в якої є клієнтка що потребує правової допомоги. ОСОБА_9 у цій розмові також повідомив, що вона має бюджет для вирішення питання 3.000-3.500 доларів США. У цей же день ОСОБА_9 привіз ОСОБА_21 до нього для зустрічі та спілкування. Під час цієї зустрічі ОСОБА_21 показала йому заочне рішення Здолбунівського районного суду про позбавлення її батьківських справ, також мала заяву про перегляд заочного рішення. Він повідомив ОСОБА_21, що погодиться представляти її інтереси після того як перегляне інші матеріали у справі. Наступного дня він ознайомився з матеріалами справи в Здолбунівському районному суді і вирішив погодитися представляти її інтереси. Гонорар планував витратити на повернення існуючих на той момент боргів ОСОБА_14 та ОСОБА_9 . Після того, як повідомив ОСОБА_21, що він береться за її справу, остання почала вести мову про гарантії, які він може надати щодо позитивного вирішення її справи. У якості одніє з гарантій він запропонував повернути їй гонорар у розмірі 3.500 доларів США у разі, якщо рішення буде не на її користь, що буде передбачено у договорі про надання правової допомоги. ОСОБА_21 повідомила йому, що за рішення про позбавлення її батьківських прав протилежною стороною були сплачені кошти, а тому її справа може бути вирішена лише в тому випадку, якщо в Здолбунівський суд будуть сплачені кошти у більшому розмірі, а він має дізнатися яким чином це зробити. На це він повідомив, що це неможливо, але щоб заспокоїти ОСОБА_21 сказав, що придумає яким чином це можна вирішити, а також і знайде людей які будуть це гарантувати та проконтролюють хід вирішення справи в суді. ОСОБА_21 цікавилася кожною деталлю в цій справі, а він підтримував вигадану ним версію про те, що надані нею грошові кошти підуть не йому, а людям, які забезпечують вирішення справи. Він також просив ОСОБА_21 зібрати докази по справі для обґрунтування їх правової позиції, що зайняло багато часу. За цей час Здолбунівським районним судом було розглянуто заяву ОСОБА_21 про перегляд заочного рішення, у задоволенні якої було відмовлено, а рішення про позбавлення батьківських прав залишилося в силі. У зв`язку з такими обставинами він почав готувати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Він погодив з ОСОБА_21, що ним будуть підготовлені усі необхідні документи для звернення до апеляційного суду, а інтереси ОСОБА_21 в суді буде представляти ОСОБА_53 . Крім того, вони між собою узгодили, що ОСОБА_21 надасть йому гонорар авансом перед початком справи, але кошти передавалися частинами, перший раз 500 доларів США, другий раз 500 доларів США, третій раз 1.000 доларів США, і решту 1.500 доларів США вона пообіцяла передати тоді, коли отримає рішення суду апеляційної інстанції. 21 грудня 2015 року зранку він зустрівся з ОСОБА_21 і повідомив їй де знаходиться суд апеляційної інстанції та що разом з нею в судовому засіданні буде ОСОБА_54, а він зустрінуться з нею вже після засідання. Рішення суду апеляційної інстанції було на корись ОСОБА_21 рішення про позбавлення батьківських прав було скасовано. Після отримання цього рішення суду ОСОБА_21 попросила його також і забрати разом з нею дитину. В день отримання рішення дитину забрати не вдалося. Через декілька днів він і ОСОБА_21 домовилися про зустріч, під час якої остання повідомила, що вона отримала інформацію про те що протилежна сторона подасть касаційну скаргу, і поставила умову, що надасть останню частину гонорару, лише після того як зустрінеться з ОСОБА_14, який запевнить її що рішення апеляції залишиться в силі. Він запропонував їй поспілкуватися з ОСОБА_14 телефоном, для чого пішов до кабінету останнього та попросив його поговорити з нею по телефону, надати юридичну консультацію та висловити думку по рішенню апеляційної інстанції, на що він погодився. Після цього ОСОБА_8 зателефонував зі свого телефону ОСОБА_21 та передав слухавку ОСОБА_14, який сказав, що рішення апеляції чинне та законне. Після цього ОСОБА_21 повідомила, що надасть остаточну частину гонорару, лише у випадку якщо ОСОБА_8 занесе ці кошти в суд і віддасть їх ОСОБА_14 . ОСОБА_8 на цю її пропозицію погодився, оскільки бажав отримати останню частину коштів коштів, та сказав їй, що передасть ці кошти зранку, коли прийде до суду у справах. Проте, ОСОБА_21 наполягала передати кошти саме в цей день, а тому він вирішив зімітувати зустріч з ОСОБА_14 в суді. Вони поїхали до суду, де вона передала йому грошові кошти у розмірі 1.500 доларів США, а він повідомив їй, що з цієї суми 500 буде йому, а 1.000 він передасть ОСОБА_14, хоча насправді передавати кошти не збирався, а придумав це для її заспокоєння. Після цього він пішов до приміщення суду де перебував деякий час в холі, до ОСОБА_14 не заходив, а потім вийшов та повідомив ОСОБА_21, що кошти ОСОБА_14 він передав. У цей же день ввечері він віддав ОСОБА_9 борг, а також позичив йому 600 доларів США, тобто з отриманих від ОСОБА_21 коштів він передав ОСОБА_9 1.300 доларів США. Зранку 24 грудня 2015 року він поїхав до приміщення Здолбунівського районного суду, де був затриманий. ОСОБА_8 наполягає на тому, що ОСОБА_14 не знав про жодні його розмови з ОСОБА_21 та обіцянки які він надавав останній. Вважає, що провокація злочину була обумовлена сумою гонорару, незвичною для такої категорії справ 3.500 доларів США. Повідомляє, що він не наполягав на отриманні останніх 1.500 доларів США, проте ОСОБА_21 постійно повторювала що необхідно розрахуватися, та занести грошові кошти для судді, повторювала про необхідність гарантій контролю впливових людей за цією справою. Погоджується, що він вводив ОСОБА_21 в оману, було наявне шахрайство, проте суб`єктивно вважає, що ОСОБА_21 спонукала його до надання неправомірної вигоди, що є провокацією. Зазначає, що обвинувальний акт містить помилки щодо місця і часу отримання грошових коштів і він не підтверджує цю інформацію. Не пам`ятає коли саме він передав грошові кошти для ОСОБА_14, які надавалися в борг. Договір про надання правової допомоги з ОСОБА_21 був укладений приблизно в листопаді 2015 року. Право на ознайомлення зі справою ОСОБА_21 в суді він реалізував на підставі усної домовленості, письмового договору з ОСОБА_21 не було. Розмову по телефону з ОСОБА_14 21 грудня 2015 року пояснює тим, що вони розмовляли лише про рибалку. Справу ОСОБА_21 обговорював з ОСОБА_14 лише за вимогою ОСОБА_21, висловлював свою незалежну оцінку щодо матеріалів справи. З приводу грошових взаємовідносин з ОСОБА_21 він спілкувався з ОСОБА_9 по телефону. Інтереси ОСОБА_21 у суді апеляційної інстанції, а саме у судовому засіданні не представляв, оскільки вважав, що має недостатню кваліфікацію в такій категорії справ у порівнянні з ОСОБА_55 .

Допитаний у якості обвинуваченого ОСОБА_9 надав суду такі показання.

Обвинувачений повідомив, що свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні він не визнає. Станом на теперішній час він розлучений, має трьох дітей, з яких один є малолітнім, а двоє повнолітніми. Стосовно обставин кримінального правопорушення пояснив, що до нього зателевонувала ОСОБА_21 і попросила про зустріч, а також запитала чи має він знайомих адвокатів і чи може він їй допомогти. ОСОБА_21 повідомила, що її позбавили батьківських справ. Після розмови з ОСОБА_21 він зателефонував до ОСОБА_8 та домовився про його зустріч з ОСОБА_21 . ОСОБА_8 цікавився чи знає він ОСОБА_21 особисто, на що ОСОБА_9 відповів, що він її не знає, а його телефонний номер ОСОБА_21 дала знайома ОСОБА_52, яка йому теж не відома. ОСОБА_9 був зацікавлений привести до ОСОБА_8 клієнта, оскільки ОСОБА_8 був винен йому грошові кошти. Пізніше він також позичав у ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 600 доларів США, що відбулось при поверненні останнім боргу у сумі 700 доларів США. ОСОБА_21 запропонувала йому 100 доларів США для того щоб він допоміг знайти їй адвоката. Під час обшуку за місцем його проживання працівники НАБУ та поліції вимагали видати грошові кошти. Він видав грошові кошти у сумі 1.300 доларв США, які були сховані та зберігалися у підвалі будинку. Обвинувачений неодноразово спілкувався з ОСОБА_21 по телефону і декілька разів зустрічалися з нею. Під час однієї із зустрічей вона запитала у нього про те, скільки це може їй коштувати, а він повідомив їй, що приблизно 3.000-3.500 доларів США. Ця сума була визначена ним на власний розсуд, фактично він не знав реальних цін. Обставин та розмов, які були відображені у матеріалах НСРД, він не пригадує. З ОСОБА_14 він знайомий не був, а з ОСОБА_8 він не домовлявся вирішувати жодних питань з головою Здолбунівського районного суду та з суддями апеляційної інстанції по справі ОСОБА_21 .

Судом досліджені документи і матеріали (рішення слідчих суддів, процесуальні рішення, інші документи та матеріали тощо), які надані стороною обвинувачення на підтвердження належності, допустимості та достовірності її доказів, і які також мають значення для вирішення судом питань, які підлягають вирішенню при ухваленні вироку, а також ті, на підставі яких до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення [2-2-5]:

- заява ОСОБА_21 від 11 грудня 2015 року про вчинення кримінального правопорушення ( том 8 а.с. 90);

- письмова згода ОСОБА_21 на залучення її до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 12 грудня 2015 року і постанову детектива НАБУ від 12 грудня 2015 року про її залучення до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій (том 8 а.с. 95, 96-97);

- доручення детектива НАБУ від 12 та 23 грудня 2015 року (том 8 а.с. 154-155, 212);

- супровідний лист УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НПУ від 12 грудня 2015 року (том 8 а.с. 156,157-183);

- клопотання детектива НАБУ від 14 та 25 грудня 2015 року, 04 і 14 січня, 12 лютого та 04 березня 2016 року (том 9 а.с. 8-14, 30-36, 70-75, 104-105, 111-112, 118-119; том 10 а.с. 190-192, 223-226, 227-229);

- повідомлення Київського СІЗО про звільнення ОСОБА_8 з-під варти 29 грудня 2015 року під заставу у розмірі 110240 грн. ( том 10 а.с. 181);

- постанови детектива НАБУ від 28 грудня 2015 року про призначення експертизи (том 9 а.с. 77-78, 79-81);

- клопотання заступника керівника САП ОСОБА_56 від 04 лютого 2016 року (том 10 а.с. 206-207);

- постанови заступника керівника САП ОСОБА_56 від 16 і 22 грудня 2015 року (том 8 а.с. 195; том 9 а.с. 65; том 10 а.с. 216-218);

- клопотання заступника Генерального прокурора України керівника САП від 15, 16, 18 і 21 грудня 2015 року (том 8 а.с. 39-42, 198-201; том 9 а.с. 17-20, 49-52; том 10 а.с. 208-211, 212-215, 219-222);

- постанови заступника Генерального прокурора України керівника САП від 18 лютого та 10 березня 2016 року (том 10 а.с. 193-195, 230-232);

- копії ухвал слідчих суддів Солом`янського районного суду міста Києва від 18, 21, 26, 27 і 28 грудня 2015 року, 05, 06, 15 січня, 03 та 19 лютого 2016 року (том 8 а.с. 202; том 9 а.с. 15-16, 21, 37-38, 43, 53, 78, 106, 113, 120; том 10 а.с. 175-176, 188, 189, 196, 197);

- копії ухвал слідчих суддів Апеляційного суду міста Києва від 16 та 17 грудня 2016 року (том 10 а.с. 198-199, 200-201, 202-203, а.с. 204-205);

- копія ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2016 року (том 10 а.с. 177-180);

- Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні за №52015000000000011 від 12 грудня 2015 року (том 14 а.с. 179);

- постанова про визначення детективів, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні (групи детективів) та старшого групи детективів від 12 грудня 2015 року (том 14 а.с. 180-181);

- постанова про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи від 18 грудня 2015 року (том 14 а.с. 182-183);

- повідомлення про початок досудового розслідування від 12 грудня 2015 року (том 14 а.с. 184);

- постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 14 грудня 2015 року (том 14 а.с. 185-186);

- постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 25 грудня 2015 року (том 14 а.с. 187-188);

- постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 17лютого 2016 року (том 14 а.с. 189-190).

Судом досліджені документи, матеріали та докази сторони обвинувачення і сторони захисту, що характеризують особи обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8, у тому числі досудові доповіді представників уповноважених органів з питань пробації [2-2-6]:

- досудова доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_9 від 24 січня 2020 року (том 7 а.с. 214-218);

- досудова доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_8 від 27 січня 2020 року (том 7 а.с. 233-236, 239-240);

- інформація УІЗ ГУНП в Київській області про відсутність відомостей щодо судимостей ОСОБА_9 і ОСОБА_8 (том 10 а.с. 245, 246);

- довідка-характеристика Здолбунівської міської ради стосовно ОСОБА_8 (том 10 а.с. 235);

- довідка-характеристика Квасилівської селищної ради стосовно ОСОБА_9 (том 10 а.с. 243);

- повідомлення КЗ «РОЦПЗН» від 31 грудня 2015 року щодо не перебування на диспансерному обліку психіатра та нарколога ОСОБА_9 (том 10 а.с. 239);

- повідомлення КЗ «РОЦПЗН» від 31 грудня 2015 року щодо не перебування на диспансерному обліку психіатра та нарколога ОСОБА_8 (том 10 а.с. 241);

- характерстика на обвинуваченого ОСОБА_8 (том 14 а.с.115);

- довідка про склад сім`ї осіб, які мешкають разом з обвинуваченим ОСОБА_8 (том 14 а.с.116);

- копії Свідоцтв про народження: ОСОБА_57, ІНФОРМАЦІЯ_4, НОМЕР_6 ; ОСОБА_58, ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_7 ; ОСОБА_59, ІНФОРМАЦІЯ_6, НОМЕР_8 (том 14 а.с.117-119).

Суд дослідив надані стороною захисту докази фактичні дані, які містяться у процесуальних джерелах доказів, які були надані нею з метою спростування обвинувачень, підтвердження наявності провокації злочину та дискредитації показань свідка [2-2-7]:

- копії рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 березня 2016, яке набрало законної сили і за яким ОСОБА_14 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики (том 5 а.с. 165-166);

- копії рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2016 року, яке набрало законної сили і за яким ОСОБА_8 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_21 про стягнення заборгованості (том 5 а.с. 146-147);

- копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12015180000000212 від 20 липня 2015 року за фактом отримання відповідальним секретарем приймальної комісії Рівненського базового медичного коледжу ( ОСОБА_60 ) неправомірної вигоди від ОСОБА_30 (ч. 1 ст. 368 КК України) (том 12 а.с. 69-70);

- копії рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС УПЗСЕ УМВС України в Рівненській області начальнику УМВС України в рівненській області від 20 липня 2015 року, у якому зазначено, що службова особа ОСОБА_61 за попередньою змовою з іншими службовими особами вимагають у громадянки ОСОБА_62 неправомірну вигоду за виконання дій з використанням наданого службового становища (том 12 а.с. 71);

- копії заяви ОСОБА_30 про вчинення кримінального правопорушення від 20 липня 2015 року про вимагання у неї неправомірної вигоди в розмірі 1.700,00 доларів США відповідальним секретарем приймальної комісії Рівненського базового медичного коледжу ( ОСОБА_60 ) з іншими членами приймальної комісії (том 12 а.с. 72);

- копії протоколу вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 22 липня 2015 року про вручення ОСОБА_30 грошових коштів у сумі 1.700,00 доларів США у кримінальному провадженні №12015180000000212 від 20 липня 2015 року (том 12 а.с. 73-74);

- копії протоколу огляду речей та документів від 21 липня 2015 року у кримінальному провадженні № 12015180000000212 від 20 липня 2015 року, за яким здійснений огляд записів на флеш-карті пам`яті диктофону, яка була долучена ОСОБА_30 до заяви про кримінальне правопорушення (том 12 а.с. 75);

- копії згоди ОСОБА_63 на розголошення адвокатської таємниці захисником ОСОБА_12 (том 12 а.с. 76);

- копії витягу з кримінального провадження № 62019240000000807 від 15 жовтня 2019 року за фактом вимагання посадовою особою органу державної влади неправомірної вигоди за виготовлення документів та подальшого прийняття на їх підставі рішення (ч.3 ст. 368 КК України) (том 12 а.с. 77);

- копії заяви ОСОБА_21 про кримінальне правопорушення від 15 жовтня 2019 року (про вимагання посадовою особою органу державної влади неправомірної вигоди за виготовлення документів та подальшого прийняття на їх підставі рішення) (том 12 а.с.78);

- копії рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС УСР в Рівненській області від 09 січня 2020 року про вимагання у ОСОБА_21 неправомірної вигоди головним інспектором Рівненського міжрайонного управління ГУ ДСНС України в Рівненській області із запобігання надзвичайним ситуаціям (том 12 а.с.79);

- копії обвинувального акта у кримінальному провадженні № 62019240000000807 від 15 жовтня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_64 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України (том 12 а.с. 80-87);

- згоді ОСОБА_65 на розголошення адвокатської таємниці захисником ОСОБА_12 (том 12 а.с. 88);

- копії заяви ОСОБА_21 про вчинення кримінального правопорушення прокурором ОСОБА_66 від 19 жовтня 2017 року (том 12 а.с. 89);

- копії протоколу прийняття заяви від ОСОБА_21 про вчинення кримінального правопорушення від 20 жовтня 2017 року (том 12 а.с. 90-92);

- копії постанови від 03 листопада 2017 року про проведення контролю за вчиненням злочину начальником Березнівського відділу Сарнинської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_66 за фактом вимагання від ОСОБА_21 неправомірної вигоди (том 12 а.с. 93-95);

- копії вироку Острозького районного суду від 30 грудня 2014 року, який набрав законної сили і за яким ОСОБА_30 була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (том 4 а.с. 207);

- копії вироку Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі №562/1163/14-к від 14 травня 2014 року, який набрав законної сили і за яким ОСОБА_30 визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 190 КК України, а також листа Здолбунівського районного суду від 15 лютого 2016 року про його направлення до НАБУ (том 4 а.с. 215, том 12 а.с.106-107);

-копії вироку Рівненського міськогосуду від12жовтня 2015року усправі №569/13544/15-к,який набравзаконної силипро визнання ОСОБА_60 винною увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.368КК України,а такожлиста Рівненськогоміського судувід 15лютого 2015року (том 12 а.с.108-111);

- копії договору про надання правової допомоги і додаткової угоди від 20 листопада 2015 року між ОСОБА_30 та адвокатом ОСОБА_8 (том 12 а.с. 112-113);

- копія витягу з протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відеоконтролю особи від 17 січня 2020 року у кримінальному провадженні за №62019240000000807 від 15.10.2019 року з додатком компакт-диском (том 14 а.с.101-114);

- рапорт старшого оперуповноваженого УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НПУ від 17 грудня 2015 року про встановлення фактичного місця проживання осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення (том 15 а.с. 123);

- супровідний лист з додатками від 17 грудня 2015 року про виконання доручення детектива НАБУ (том 15 а.с. 124-126);

- постанову про визнання ОСОБА_9 цивільним відповідачем від 25 грудня 2015 року (том 15 а.с. 127-129).

Суд не враховує докази сторони обвинувачення, які містяться у наступних процесуальних джерелах доказів, з таких мотивів [2-2-8].

Суд погоджується з думкою сторони захисту про недопустимість нижче наведених доказів сторони обвинувачення та визнає недопустимими і не враховує докази сторони обвинувачення, які містяться у наступних процесуальних джерелах доказів:

- протоколі обшуку з додатками від 24 грудня 2015 року, який був проведений детективом першого відділу детективів підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_67, за адресою: Рівненська область, Рівненський район, сільська рада Новоукраїнська, кадастровий номер: 5624687000:04:002:2993, площа 0.0648 га (власник ОСОБА_15, фактичний володілець ОСОБА_14 ), при проведенні якого, зокрема, були вилучені грошові кошти у сумі 1.500,00 доларів США, а саме: 5 грошових банкнот номіналом по 100 доларів США (LB44656237BB2, LB86749247DB2, LB03228129DB2, LF08967147GF6, LF 08967148GF6) і 10 грошових банкнот номіналом по 100 доларів США (LB28686692HB2, LB28686693HB2, LB28686694HB2, LB28686695HB2, LB28686696HB2, KB93789835JB2, KB93789836JB2, KB93789839JB2, KB93789838JB2, KB93789906JB2) (том 8 а.с. 203-211);

- речових доказах грошових коштах у сумі 500 доларів США (5 грошових банкнот номіналом по 100 доларів США: LB44656237BB2, LB86749247DB2, LB03228129DB2, LF08967147GF6, LF 08967148GF6) і 1.000 доларів США (10 грошових банкнот номіналом по 100 доларів США: LB28686692HB2, LB28686693HB2, LB28686694HB2, LB28686695HB2, LB28686696HB2, KB93789835JB2, KB93789836JB2, KB93789839JB2, KB93789838JB2, KB93789906JB2), що були вилучені при обшуку від 24 грудня 2015 року за адресою: Рівненська область, Рівненський район, сільська рада Новоукраїнська, кадастровий номер: 5624687000:04:002:2993, площа 0.0648 га (том 12 а.с. 11-16);

- показаннях свідка обвинувачення ОСОБА_68, який повідомив суду, що він 24 грудня 2015 року приймав участь в якості понятого при проведенні обшуку в селі Нова Українка Рівненської області (дачний масив) за місцем проживання ОСОБА_14 . Перед проведенням обшуку працівники правоохоронних органів повідомили, що обшук буде проводитися у зв`язку з отриманням особою неправомірної вигоди. Обшук проводили в будинку. Під час обшуку на другому поверсі у кабінеті знайшли коробку з грошовими коштами та посвідчення судді. Серії та номери знайдених купюр записували в протокол під час його складання. Знайдені купюри розкладали на ліжку та звіряли номери. Свідок показав, що протокол обшуку був ним підписаний, а відображені у ньому фактичні обставини і знайдене при його проведенні майно, відповідають дійсності;

- протоколі огляду речей та документів від 13 грудня 2015 року (огляд наданої свідком ОСОБА_21 під час її допиту 12 грудня 2015 року картки пам`яті Micro-CD «Toshiba» об`ємом 2 Гб) (том 8 а.с. 98-153).

Суд визнає наведені вище докази сторони обвинувачення недопустимими і не враховує їх, оскільки вони отримані органом досудового розслідування без дотримання належної правової процедури, тобто не у встановленому КПК України порядку (ч. 1 ст. 86 КПК України). Недопустимими, зокрема, є докази, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК України).

Фактичні дані, які містяться у зазначеному протоколі обшуку і речових доказах є недопустимими доказами з огляду на таке.

Гарантії недоторканості житла встановлені ст. 30 Конституції України. Проникнення до житла, а також і проведення у ньому обшуку можливе лише за вмотивованим рішенням суду (п. 6 ч. 1 ст. 7 і ст. 13 КПК України). За змістом ст. ст. 234236 КПК України проведення обшуку у кримінальному провадженні може здійснюватися тільки на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, яка виконується слідчим або прокурором.

Дозвіл на обшук домоволодіння за адресою Рівненська область, Рівненський район, сільська рада Новоукраїнська, кадастровий номер: 5624687000:04:002:2993, площа 0.0648 га (власник ОСОБА_15, фактичний володілець ОСОБА_14 ) був наданий ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року заступнику Генерального прокурора України керівнику САП ОСОБА_69, а також детективам НАБУ, які здійснювали досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, перелік яких наведений у цій ухвалі слідчого судді (том 8 а.с. 202). Обшук на підставі цієї ухвали слідчого судді був проведений детективом НАБУ ОСОБА_67, який не входив до складу слідчої групи та не був зазначений в ухвалі слідчого судді у переліку детективів НАБУ, яким був наданий дозвіл на проведення обшуку, а діяв на підставі доручення на проведення слідчих (розшукових) дій, яке у порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України було видане детективом НАБУ ОСОБА_70 23 грудня 2015 року (том 8 а.с. 212). За змістом п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України, слідчим можуть доручатися проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, а ухвала про дозвіл на обшук повинна була виконуватися виключно слідчим або прокурором (ч.1 ст. 236 КПК України). Крім того, п. п. 19 ч. 2 ст. 40 КПК України не наділяють слідчого повноваженнями доручати виконання ухвали слідчого судді про проведення обшуку іншому слідчому (детективу НАБУ), який не входить до складу слідчої групи.

Суд вважає,що обшукбув проведенийнеуповноваженою особою,що обумовлюєнедопустимість отриманихза йогонаслідками доказів,зокрема,вилучених приобшуку грошовихкоштів.При цьомусуд враховуєвисновок,який міститьсяу постанові Об`єднаноїпалати Касаційногокримінального суду Верховного Судувід 06грудня 2021року усправі №663/820/15-кнаступного змісту: «Системне тлумачення процесуальних норм, передбаченихп. 3 ч. 2 ст. 40,ст. 236 КПК України дає підстави для висновку про те, що виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається на слідчого чи прокурора і не може бути доручене відповідним оперативним підрозділам».

Фактичні дані, які містяться у зазначених речових доказах (грошових коштах), а також і у показаннях свідка обвинувачення ОСОБА_71, є недопустимими доказами з огляду на доктрину «плодів отруйного дерева», яка підлягає використанню судом у даному випадку. Сформована у судовій практиці США доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonoustree) знайшла своє втілення у рішеннях Європейського суду з прав людини (справи «Gafgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України»). Критерієм визнання недопустимими доказів за доктриною «плодів отруйного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні фактичні дані не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом, тобто якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші фактичні дані, одержані з його допомогою, також будуть недопустимими. Стосовно визнання недопустимим показань свідка ОСОБА_71 суд вважає за необхідне зазначити також те, що ці показання не можуть спростувати порушень норм кримінального процесуального права, які обумовили визнання недопустимими фактичних даних, що містяться у вказаному вище протоколі обшуку, а також не можуть бути прийняті судом і на підтвердження їх допустимості у даному випадку, оскільки належне дотримання процедур та вимог кримінального процесуального закону під час проведення обшуку неуповноваженою особою не може слугувати підставою для визнання отриманих при його проведенні фактичних даних допустимими доказами. При цьому, суд спирається також на сформовану з цього питання позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у п. 38 постанови від 13 листопада 2019 року у справі № 1-07/07 (провадження № 13-3зво19).

Фактичні дані, які містяться у протоколі огляду речей та документів від 13 грудня 2015 року (том 8 а.с. 98-153), суд визнає недопустимими доказами з огляду на таке.

Предметом зазначеного огляду була картка пам`яті Micro-CD «Toshiba» об`ємом 2 Гб, яка належала свідку ОСОБА_21 і була надана нею органу досудового розслідування під час її допиту як свідка 12 грудня 2015 року. Ця картка пам`яті зазначена у якості додатку до вказаного протоколу огляду, але не була надана суду стороною обвинувачення та, відповідно не була ним досліджена, у зв`язку з чим суд не здійснив безпосереднє дослідження вмісту її фактичних даних, які є першоджерелом викладеної у цьому протоколі інформації. Вміст цієї картки пам`яті був сформований свідком ОСОБА_21 ще до її звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів та, відповідно, до внесення відомостей за цією заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Суд зазначає, що фактичні дані, які містяться у цьому протоколі, були здобуті органом досудового розслідування без дотримання вимог ст. ст. 105, ст. 86, ч. ч. 2 і 3 ст. 214 КПК України, а їх першоджерело не було безпосередньо досліджено судом, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 23 КПК України та порушує критерій належної правової процедури.

При визначенні вказаного доказу недопустимим суд також враховує Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 1-31/2011 відповідно до якого обвинувачення не може грунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Суд не враховує докази сторони захисту і показання обвинувачених з таких мотивів [2-2-9].

Суд не враховує докази (фактичні дані), які містяться у наданих строною захисту копіях:

- рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 березня 2016, яке набрало законної сили і за яким ОСОБА_14 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики (том 5 а.с. 165-166);

- рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2016 року, яке набрало законної сили і за яким ОСОБА_8 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_21 про стягнення заборгованості (том 5 а.с. 146-147);

- договору про надання правової допомоги і додаткової угоди від 20 листопада 2015 року між ОСОБА_30 та адвокатом ОСОБА_8 (том 12 а.с. 112-113).

Суд вважає, що фактичні дані, що містяться у наведених копіях документів, а також у показаннях обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9, є недостовірними, оскільки суперечать сукупності досліджених судом доказів, які зазначені вище за текстом мотивувальної частини цього вироку, з урахуванням їх взаємозв`язку та достатності для його ухвалення.

Суд не враховує позицію сторони захисту щодо провокації злочину, а також вважає недоведеною стороною захисту недостовірність показань свідка ОСОБА_21 у цьому кримінальному провадженні, з наступних мотивів [2-3].

Стосовно позиції сторони захисту про провокацію злочину і недостовірність показань свідка ОСОБА_21 суд зазначає наступне [2-3-1].

Сторона захисту заявила суду про провокацію злочину, недостовірність показань свідка ОСОБА_21 та її репутацію, як особи яка системно співпрацює з правоохорнними органами з метою створення умов для притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб за кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності, і надала суду на підтвердження наведеної позиції низку доказів, які зазначені вище за текстом вироку (пункт [2-2-7] мотивувальної частини вироку).

Суд, за наслідками перевірки наявності провокації злочину у цьому кримінальному провадженні, дійшов висновку про її відсутність з огляду на таке.

Суд виходить з того, що обов`язок доказування відсутності провокування покладається на обвинувачення, за умови, що заяви захисту не є повністю неправдоподібні (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року), але це не позбавляє права сторону захисту на доведення перед судом зворотного.

На обгрунтування наявності провокації злочину у цьому кримінальному провадженні сторона захисту послалася на те, що співпраця заявниці ОСОБА_21 з працівниками Національного антикорупційного бюро України розпочалася ще до моменту внесення відомостей про це кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і що остання вже виступала у якості заявника у справах про одержання неправомірної вигоди.

З метою доведення цієї позиції перед судом стороною захисту була надана суду низка письмових доказів (зазначені у пункті [2-2-7] мотивувальної частини вироку), а також були допитані свідки сторони захисту (зазначені у пункті [2-2-4] мотивувальної частини вироку).

Сторона захисту послалася на:

- те, що свідок ОСОБА_24 зверталася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 20 липня 2015 року про вимагання у неї неправомірної вигоди в розмірі 1.700,00 доларів США відповідальним секретарем приймальної комісії Рівненського базового медичного коледжу ( ОСОБА_60 ) з іншими членами приймальної комісії (том 12 а.с. 72) у кримінальному провадженні за №12015180000000212 від 20 липня 2015 року. У межах цього кримінального провадження, за її участю, складався протокол вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 22 липня 2015 року про вручення їй грошових коштів у сумі 1.700,00 доларів США (том 12 а.с. 73-74);

- те, що свідок ОСОБА_24 зверталася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 19 жовтня 2019 року про вчинення кримінального правопорушення прокурором ОСОБА_66 у кримінальному провадженні за № 42017000000003325 від 20 жовтня 2017 року і приймала у ньому участь у якості заявниці та свідка (том 12 а.с. 88, 89, 90-92, 93-95);

- те, що свідок ОСОБА_24 зверталася до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА_72 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за наслідками чого були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження за №62019240000000807 від 15 жовтня 2019 року) (том 12 а.с. 76-78);

- копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12015180000000212 від 20 липня 2015 року за фактом отримання відповідальним секретарем приймальної комісії Рівненського базового медичного коледжу ( ОСОБА_60 ) неправомірної вигоди від ОСОБА_30 (ч. 1 ст. 368 КК України) (том 12 а.с. 69-70);

- копію витягу з протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відеоконтролю особи від 17 січня 2020 року у кримінальному провадженні за №62019240000000807 від 15.10.2019 року з додатком компакт-диском (том 14 а.с.101-114);

- показання свідків сторони захисту, допитаних в суді: ОСОБА_63, ОСОБА_65, ОСОБА_73 та ОСОБА_74, а також обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .

Суд вважає, що аргументи сторони захисту щодо провокування підлягають перевірці з метою їх підтвердження або спростування.

З метоювирішення питанняпро наявність/відсутністьпровокації злочинуу цьому кримінальному провадженні,суд застосовує«матеріальний» та«процесуальний» критерії(матеріально-правовийі процесуальнийтести провокаціївчинення злочину)Європейського судуз правлюдини,які містяться,зокрема,у йогорішеннях усправах «Раманаускаспроти Литви»від 05лютого 2008року,«Баннікова протиРосії» від04листопада 2010року і«Чохонелідзе протиГрузії»від 28червня 2018року. Суд має перевірити влаштовувалися чи ні пастки («матеріальний» критерій), а також міг або ні заявник скористатися цим для свого захисту в суді («процесуальний» критерій). Європейський суд з прав людини визнає можливість використання таємних агентів у якості методу законного розслідування у боротьбі з серйозними злочинами, але вимагає чіткого відмежування дозволеної поведінки поліції від провокування на кримінально караний вчинок, а також і наявності відповідних та достатніх процесуальних гарантій такого відмежування, оскільки суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку поліції.

Суд вважажє, що орган досудового розслідування мав вагомі підстави як для початку розслідування як такого, так і для проведення у його межах негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки володів конкретними, об`єктивними та перевіреними фактичними даними про початкові кроки для вчинення дій, які складають кримінальне правопорушення, а також із урахуанням того, що злочинні дії були розпочаті до початку досудового розслідування.

Зі встановлених судом фактичних обставин справи і досліджених ним фактичних даних видно, що:

- відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у цьому кримінальному провадженні були внесені на підставі заяви ОСОБА_21, після чого і було розпочате досудове розслідування (том 8 а.с. 90);

- після початку досудового розслідування ОСОБА_21 була допитана у якості свідка і надала письмову згоду на залучення її до конфіденційного співробітництва, про що детективом 12 грудня 2015 року була винесена відповідна постанова (том 8 а.с. 95, 96-97);

- поведінка свідка ОСОБА_21 не була активною, а носила пасивний характер. Свідок лише запитала у ОСОБА_9 про розмір неправомірної, у її усвідомленні вигоди, а останній назвав їй суму у розмірі приблизно 3.000-3.500 доларів США. Остаточно сума у розмірі 3.500 доларів США була названа їй пізніше ОСОБА_8, який також повідомив їй і про фактичний розподіл цих коштів. Перша частина з цієї суми у розмірі 1.000 доларів США була передана свідком ОСОБА_21 . ОСОБА_8 ще до моменту її звернення із заявою до НАБУ. Поведінка свідка ОСОБА_21 не носила провокативного характеру. Вона виконувала вказівки ОСОБА_8 щодо передання останньому грошових коштів і не виказувала у цьому питанні ініціативи. ОСОБА_9 і ОСОБА_8 обговорювали між собою можливість найскорішого отримання від ОСОБА_21 грошових коштів, а також і інші питання щодо її справи та їх спільних взаємовідносин (том 11 а.с. 47-55);

- негласні слідчі (розшукові) дії у цьому кримінальному провадженні супроводжувалися судовим контролем, оскільки проводилися на підставі відповідних рішень слідчих суддів (том 10 а.с. 198-205);

- свідок ОСОБА_21 була допитана у суді у порядку перехрестного допиту, у тому числі з питань провокації злочину.

Суд вважає, що поведінка свідка ОСОБА_21 у цьому кримінальному провадженні цілком відповідає критерію дозволеної поведінки і не містить ознак провокування обвинувачених на вчинення кримінально караного злочину, а орган досудового розслідування мав вагомі підстави для початку досудового розслідування та для проведення в його межах слідчих і негласних слідчих (розшукових) дій, які були забезпечені належним процесуальним і судовим контролем.

Вирішуючи питання наявності або відсутності провокації злочину у цьому кримінальному провадженні, суд також враховує, що:

- свідок ОСОБА_21 звернулася до ОСОБА_9 і ОСОБА_8 з важливого для неї реально існуючого питання, а саме у зв`язку з необхідністю оскарження та скасування рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області, яким вона була позбавлена батьківських прав;

- обвинувачений ОСОБА_8 має вищу юридичну освіту та є адвокатом, а тому має бути обізнаним, зокрема, й у питаннях, які пов`язані з провокацією злочину. Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 у своїх показаннях в суді зазначив, що він вводив ОСОБА_21 в оману, тобто мало місце шахрайство, але суб`єктивно вважає, що ОСОБА_21 спонукала його до надання неправомірної вигоди, що само по собі виключає наявність провокації вчинення злочину.

Суд зазначає, що неодноразові звернення свідка ОСОБА_21 до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, стосовно чого надані докази стороною захисту, не можуть свідчити на користь провокації злочину у цьому кримінальному провадженні, оскільки у кримінальному провадженні за №12015180000000212 від 20 липня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_60 судом був ухвалений обвинувальний вирок, який набрав законної сили, а кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_65 і за обвинуваченням ОСОБА_63 станом на теперішній час знаходяться на стадії судових розглядів, виключно у межах яких і має бути встановлена наявність або відсутність провокації злочинів у її діях у цих кримінальних провадженнях. Крім того, звернення ОСОБА_21 із заявами про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_66 та ОСОБА_75 мали місце вже після її звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні, а саме 19 жовтня 2017 року і 15 жовтня 2019 року, відповідно.

З огляду на викладене, суд не бачить у діях свідка ОСОБА_21 у цьому кримінальному провадженні ознак провокації злочину, а твердження сторони захисту з цього приводу не підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів і не відповідають встановленим судом обставинам.

Стосовно недостовірності, на думку сторони захисту, показань свідка ОСОБА_21 суд зазначає таке.

Свідок ОСОБА_21 вироком Острозького районного суду від 30 грудня 2014 року (набрав законної сили) була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області (набрав законної сили) була визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 і ч. 2 ст. 190 КК України. Наявність зазначених вироків, на думку суду, не впливає на достовірність показань свідка ОСОБА_21 у цьому кримінальному провадженні, оскільки вона була допитана у суді у порядку перехрестного допиту, а її показання узгоджуються з іншими доказами у цьому кримінальному провадженні в їх сукупності і не містять суперечностей.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для визнання недостовірними показань свідка ОСОБА_21 у цьому кримінальному провадженні, відсутні.

Стосовно позиції сторони захисту про недопустимість та неналежність доказів сторони обвинувачення [2-3-2].

Стосовно недопустимості доказів сторони обвинувачення суд зазначає таке.

Сторона захисту заявила суду про недопустимість та неналежність наступних доказів і просила суд:

- визнати недопустимими доказами фактичні обставини, які випливають із змісту розмов, що зафіксовані у протоколі огляду речей та предметів від 13 грудня 2015 року(1);

- визнати недопустимими речовими доказами копії 11 (одинадцяти) купюр номіналом 100 доларів США, що надані ОСОБА_21 до протоколу допиту свідка від 12 грудня 2015 року (2);

- визнати недопустимими доказами фактичні обставини щодо виявлення та вилучення 24 грудня 2015 року в ході проведення обшуку за адресою фактичного проживання ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 ) однієї купюри номіналом 100 доларів США (предмет неправомірної винагороди від 02 грудня 2015 року), 2 (дві) купюри номіналом 100 доларів США (предмет неправомірної винагороди переданої ОСОБА_8 ОСОБА_21 23 грудня 2015 року) (3);

- визнати недопустимими речовими доказами виявлені та вилучені 24 грудня 2015 року в ході проведення обшуку за адресою фактичного проживання ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 ) одну купюру номіналом 100 доларів США (предмет неправомірної винагороди від 02 грудня 2015 року), 2 (дві) купюри номіналом 100 доларів США (предмет неправомірної винагороди переданої ОСОБА_8 ОСОБА_21 23 грудня 2015 року) (4);

- визнати недопустимими доказами фактичні обставини щодо виявлення та вилучення 24 грудня 2015 року в ході проведення обшуку за адресою мешкання ОСОБА_14 (Рівненський район, с/рада Новоукраїнська) п`яти купюр номіналом 100 доларів США LF08967147G, L08967148FG, LB44656237В, LB86749247D та LB03228129D (предмет неправомірної винагороди переданої ОСОБА_8 ОСОБА_21 03.12.2015), 10 (десяти) купюр номіналом 100 доларів США (предмет неправомірної винагороди переданої ОСОБА_8 ОСОБА_21 17 грудня 2015 року) (5);

- визнати недопустимими речовими доказами виявлені та вилучені 24 грудня 2015 року в ході проведення обшуку за адресою за адресою мешкання ОСОБА_14 (Рівненський район, с/рада Новоукраїнська) п`ять купюр номіналом 100 доларів США LF08967147G, L08967148FG, LB44656237В, LB86749247D та LB03228129D (предмет неправомірної винагороди переданої ОСОБА_8 ОСОБА_21 03 грудня 2015 року), 10 (десять) купюр номіналом 100 доларів США (предмет неправомірної винагороди переданої ОСОБА_8 . ОСОБА_21 17. грудня 2015 року) (6);

- визнати недопустимими доказами фактичні обставини щодо виявлення та вилучення 24 грудня 2015 року в ході проведення обшуку та огляду за адресою фактичного проживання ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ) 11 (одинадцяти) купюр номіналом 100 доларів США (предмет неправомірної винагороди переданої ОСОБА_8 ОСОБА_21 23 грудня 2015 року) (7);

- визнати недопустимими речовими доказами виявлені та вилучені 24 грудня 2015 року в ході проведення обшуку та огляду за адресою фактичного проживання ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ) 11 (одинадцять) купюр номіналом 100 доларів США (предмет неправомірної винагороди переданої ОСОБА_8 ОСОБА_21 23 грудня 2015 року) (8);

- визнати недопустимими доказами фактичні обставини зафіксовані у протоколах НСРД №14/5/1-11457 від 31 грудня 2015 року, №14/5/1-11458, №14/5/1-11459 від 30 грудня 2015 року, №14/5/1-201, №14/5/1-202 та №14/5/1-203 від 13 січня 2016 року (9);

- визнати недопустимими доказами фактичні обставини зафіксовані у всіх результатах НСРД (10);

- визнати недопустимими та неналежними доказами відомості, що містяться у письмовій згоді ОСОБА_21 на залучення її до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 12 грудня 2015 року і постанові детектива НАБУ від 12 грудня 2015 року про її залучення до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій (том 8 а.с. 95, 96-97) (11);

- визнати недопустимими та неналежними доказами відомості, що містяться у протоколі огляду грошових коштів від 24 грудня 2015 року, за адресою в квартирі АДРЕСА_3 (том 9 а.с.62-64) (12);

- визнати недопустимими та неналежними доказами відомості, що містяться у протоколі огляду грошових коштів від 29 грудня 2015 року, вилучених під час обшуку квартири ОСОБА_9 (том 9 а.с.68-69) (13);

- визнати недопустимими та неналежними доказами відомості, що містяться у- висновках експертів № 11/1/1 від 28 січня 2016 року та № 221 від 03 лютого 2016 року (том 9 а.с. 82-98, 100-102) (14);

- визнати недопустимими та неналежними доказами відомості щодо вхідних та вихідних з`єднань з номерів мобільних телефонів ОСОБА_14 НОМЕР_9, Полюховича НОМЕР_10 та НОМЕР_11, ОСОБА_9 - НОМЕР_12, ОСОБА_8 - НОМЕР_13, які містяться у- протоколі огляду від 21 січня 2016 року (том 10 а.с. 1-5) (15);

- визнати недопустимими та неналежними доказами відомості, що містяться у протоколах огляду предметів: грошових коштів в сумі 1.000,00 доларів США від 17 грудня 2015 року і у сумі 1.500,00 доларів США від 23 грудня 2015 року (том 8 а.с. 184-188, 189-194) (16).

Суд погоджується з думкою сторони захисту про недопустимість наступних доказів сторони обвинувачення, які він не враховує та визнає недопустимими, про що зазначено вище за текстом вироку (пункт [2-2-8] його мотивувальної частини):

- фактичних обставин, які випливають із змісту розмов, що зафіксовані у протоколі огляду речей та предметів від 13 грудня 2015 року (1);

- фактичних обставин щодо виявлення та вилучення 24 грудня 2015 року в ході проведення обшуку за адресою мешкання ОСОБА_14 (Рівненський район, с/рада Новоукраїнська) п`яти купюр номіналом 100 доларів США LF08967147G, L08967148FG, LB44656237В, LB86749247D та LB03228129D (предмет неправомірної винагороди переданої ОСОБА_8 ОСОБА_21 03.12.2015), 10 (десяти) купюр номіналом 100 доларів США (предмет неправомірної винагороди переданої ОСОБА_8 ОСОБА_21 17 грудня 2015 року) (5);

- речових доказів виявлених та вилучених 24 грудня 2015 року в ході проведення обшуку за адресою за адресою мешкання ОСОБА_14 (Рівненський район, с/рада Новоукраїнська) п`ять купюр номіналом 100 доларів США LF08967147G, L08967148FG, LB44656237В, LB86749247D та LB03228129D (предмет неправомірної винагороди переданої ОСОБА_8 ОСОБА_21 03.12.2015), 10 (десять) купюр номіналом 100 доларів США (предмет неправомірної винагороди переданої ОСОБА_8 ОСОБА_21 17 грудня 2015 року) (6).

Суд вважає, що підстави для визнання недопустимим решти доказів сторони обвинувачення, на визнанні недопустимими яких наполягає сторона захисту, відсутні з огляду на таке.

Суд зазначає,що речовідокази копії грошовихкоштів усумі 1.100доларів США,які булидолучені ОСОБА_21 до протоколуїї допитув якостісвідка від12грудня 2015року (том8а.с.91-94),не підлягаютьвизнанню недопустимимидоказами.Свідок ОСОБА_21 є заявникому цьому кримінальному провадженні,а томумає подаватина підтвердженнясвоєї заявиречі тадокументи,що передбаченовимогами ч.2ст.60КПК України.Заява провчинення злочинубула подананею уцьому кримінальномупровадженні 11грудня 2015року (том 8а.с.90),а 12грудня 2015року вонабула допитанау якостісвідка таподала напідтвердження своєїзаяви вказаніксерокопії грошовихкоштів,долучивши їхдо протоколусвого допиту.Ці ксерокопіїкрошових коштівбули наданісуду стороноюобвинувачення уякості речовихдоказів ібули нимдосліджені.Свідок ОСОБА_21 після набуттямнею цьогопроцесуального статусу,не втратилапроцесуальний статусзаявника уцьому кримінальномупровадженні,а такожі невтратилапритаманного цьомупроцесуальному статусуправа подаватина підтвердженнясвоєї заявиречі ідокументи,оскільки вимогист.60КПК Українине містятьйого строковогообмеження.Вказані речовідокази булиздобуті органомдосудового розслідуванняу передбаченийнормами КПКУкраїни спосібпід часпроведення досудовогорозслідування,у межахрозслідування цьогокримінального провадження і мають для нього значення, оскільки на їх підставі можуть бути встановлена наявність чи відсутність певних фактів та обставин, що підлягають доказуванню.

Суд зазначає, що невідкриття стороні захисту і недослідження судом доручень детектива НАБУ на проведення негласних слідчих (розшукових) дій уповноваженим оперативним підрозділам відповідних органів, які виконують правоохоронні функції, не можуть слугувати підставою для визнання недопустимими у якості доказів фактичних даних, отриманих за їх наслідками.

Підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій за нормами КПК України є рішення слідчого або прокурора, а у визначених КПК України випадках рішення слідчого судді, яке приймається за наслідком розгляду клопотання прокурора або слідчого, погодженого прокурором, а рішення про контроль за вчиненням злочину приймає виключно прокурор, що встановлено вимогами ч.ч.3 і 4 ст. 246, ст. ст. 247-249, ст. ст. 251, 271 КПК України.

Проведення негласнихслідчих (розшукових)дій слідчим, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням уповноваженим оперативним підрозділом Національної поліції, органів безпеки тощо є правом, що визначено вимогами ч. 6 ст. 246 КПК України.

Негласні слідчі(розшукові)дії уцьому кримінальномупровадженні проводилисяна підставіпостанови прокурорапро проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії контролю завчаненням злочину(том10а.с.216-218)і ухвалслідчих суддів Апеляційного суду міста Києва від 16 та 17 грудня 2016 року (том 10 а.с. 198-199, 200-205).

Постанова прокурора про контроль за вчинення злочину відповідає вимогам ст.ст. 110, 251, 271 КПК України, які не вимагають зазначення у таких постановах відомостей про залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій заявників, свідків та інших осіб, зокрема і тих, які надали згоду на конфіденційне співробітництво у кримінальних провадженнях, у тому числі і відомостей про ОСОБА_21 у цьому кримінальному провадженні. Наведені норми кримінального процесуального права не вимагають зазначати у таких постановах також і відомості про валюту, її грошовий еквівалент і джерела походження грошових коштів, які мають бути використані.

Ухвали слідчихсуддів Апеляційного суду міста Києва від 16 та 17 грудня 2016 року (том 10 а.с. 198-199, 200-201, 202-203, а.с. 204-205) були постановлені за наслідком розгляду відповідних клопотань сторони обвинувачення (том 10 а.с.219-226) з дотриманням вимог норм кримінального процесуального закону та відмовідають вимогам ст. ст. 246-249, 372 КПК України.

З оглядуна викладенета зурахуванням наведенихнорм кримінальногопроцесуального права,суд вважає,що дорученняслідчого напроведення негласних слідчих (розшукових) дій уповноваженим оперативним підрозділам Національної поліції, органів безпеки тощо є формою реалізації права слідчого на проведення таких слідчих дій, а тому такі доручення не можуть розглядатися судом як процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, на відміну від визначених нормами кримінального процесуального права клопотань прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, постанов прокурора і ухвал слідчих суддів. Лише такі клопотання, постанови та ухвали зазначені у якості процесуальних документів, що є підставами для проведення негласних слідчих (розшукових) дій у висновках про застосування норм права, які містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к; провадження № 13-37кс18) і від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к; провадження №13-43кс19).

Суд не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що порушення 24 годинного строку передання протоколів негласних слідчіх (розшукових) дій прокурору, передбаченого ч. 3 ст. 252 КПК України, є підставою для визнання доказів недопустимими, у зв`язку з чим відхиляє такі доводи сторони захисту. Суд вважає, що порушення встановленого ч. 3 ст. 252 КПК України строку, не порушує строків реалізації обвинуваченими своїх прав та не обмежує їх у можливостях їх реалізації, оскільки порушення цього строку не має наслідком відсутності можливості у них скористатися таким правом, а тому і не може мати наслідком істотного порушення норм кримінального процесуального права. Визначений ч. 3 ст. 252 КПК України строк обумовлює термін виконання уповноваженою особою певного обов`язку, порушення якого не спричиняє припинення або/та обмеження прав інших осіб, а також і не впливає на обсяг таких прав. Суд також не погоджується з тим, що незазначення у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій технічних характеристик та найменувань технічних пристроїв та обладнання, що використовувалося при проведенні таких дій не може ставити під сумнів належність і допустимість доказів фактичних даних, які містяться у таких протоколах, оскільки відсутність такої інформації не порушує і не обмежує прав обвинувачених.

Суд не бере до уваги твердження сторони захисту про те, що фактичні обставини, які містяться у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій підлягають визнанню судом недопустимими доказами, тому, що у них не зазначені усі особи, які були присутні під час проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки сторона захисту не повідомила суду про таких осіб. Органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні проводилися негласні слідчі (розшукові) дії стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_14, які мали утаємнений характер щодо останніх і про що вони не могли повідомлятися, як і інші особи, з якими вони контактували під час їх проведення, а про участь будь-яких інших осіб у цих негласних слідчих (розшукових) діях, які не були зазначені у відповідних протоколах, сторона захисту інформації суду не надала.

Суд зазначає, що відсутністьдоказів походженнягрошових коштів,які використовувалисядля проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій табули предметомнеправомірної вигодиу цьому кримінальному провадженні,а такожі відсутністьскладеного занаслідками проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії уформі контролюза вчиненнямзлочину,не єпідставами длявизнання недопустимимифактичних даних,які містятьсяу всіхпротоколах негласнихслідчих (розшукових)дій.Суд виходитьз того,що нормамикримінального процесуальногозаконодавства невстановлений обов`язокдля органудосудового рзслідуваннярозкривати тапідтверджувати джерелопоходження грошовихкоштів,як тих,що використовуютьсядля проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій,так ітих,що булипредметом неправомірноївигоди у кримінальному провадженні.Норми КПКУкраїни немістять такожі заборонищодо використанняу якостіпредмета неправомірноївигоди грошовихкоштів,які належатьфізичним особам,зорема,заявника тасвідкам укримінальних провадженнях.Будь-якогодокументального або/тапроцесуального оформленняпередання такимиособами грошовихкоштів урозпорядження органудосудового розслідуваннядля подальшогоїх використанняу кримінальномупровадженні,нормами кримінальногопроцесуального законодавстватакож непередбачено.Вимогами ч.1ст.273КПК Українивстановлено,що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти. Допитаний у якості свідка сторони захисту у цьому кримінальному провадженні детектив НАБУ ОСОБА_76 повідомив суду, що грошові кошти у цьому кримінальному провадженні надавалися свідком ОСОБА_21 . З протоколів огляду предметів з додатками видно, що у протоколі від 17 грудня 2015 року (том 8 а.с. 184-188) походження грошових коштів у сумі 1000 доларів США не визначено, а у протоколі від 23 грудня 2015 року (том 8 а.с. 189-194) зазначено, що вони належать ОСОБА_21 . У матеріалах цього кримінального провадження міститься досліджена судом постанова заступника керівника САП ОСОБА_56 від 16 грудня 2015 року про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту щодо ОСОБА_38, ОСОБА_14, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 (том 10 а.с. 216-218), а передбачений вимогами ч. 4 ст. 271 КПК України протокол, який складається за її наслідками стороною обвинувачення суду не надавався. З наданих стороною обвинувачення суду процесуальних документів та процесуальних джерел доказів у цьому кримінальному провадженні видно, що у ньому органом досудового розслідування на підставі ухвал слідчих суддів Апеляційного суду міста Києва від 16 та 17 грудня 2016 року (том 10 а.с. 198-199, 200-201, 202-203, а.с. 204-205) були проведені такі негласні слідчі (розшукові) дії: аудіо-, відеоконтроль осіб і зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, за наслідками яких були складені відповідні протоколи (том 11 а.с. 31-75). Ці негласні слідчі (розшукові) дії не є складовою частиною негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та не проводилися на підставі вказаної вище постанови прокурора. Грошові кошти у межах проведенних у цьому кримінальному провадженні негласних слідчих (розшукових) дій, право на використання яких передбачено ч. 1 ст. 273 КПК України, не використовувалися, оскільки їх використання процесуально було оформлено протоколами огляду предметів з додатками від 17 і 23 грудня 2015 року (том 8 а.с. 184-188, 189-194), які не були таємними, а були складені за наслідками такої слідчої дії як огляд, яка передбачена вимогами ст. 237 КПК України.

З огляду на наведене суд констатує, що підстави для визнання недопустимими доказами фактичних даних, які містяться у всіх протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з відсутністю доказів походження грошових коштів, які на думку сторони захисту використовувалися для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та були предметом неправомірної вигоди у цьому кримінальному провадженні, а також і у зв`язку відсутністю протоколу, складеного за наслідками проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину, відсутні.

Суд такожне погоджуєтьсяз думкоюсторони захиступро те,що ухвалислідчого судді Апеляційного судуміста Києвавід 16та 17грудня 2016року пронадання дозволуна проведеннянегласних слідчих(розшуових)дій щодосудді ОСОБА_14 (том10а.с.202-203,а.с.204-205)є незаконними,як такі,що постановленінеповноважним слідчимсуддею,тобто зпорушенням вимогч.2ст.247КПК України заякими розглядтаких клопотань щодо суддів може здійснюватися слідчим суддею відповідного апеляційного суду поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування. Органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні є Національне антикорупційне бюро України (надалі НАБУ), яке є державним правоохоронним органом (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» в редакції на той час) та не має визначеної нормами КПК України територіальої юрисдикції, оскільки має визначену ч. 5 ст. 216 КПК України підсудність, яка пощирюється на всю територію держави. З огляду на викладене, суд не бачить підстав як для визнання вказаних вище ухвал слідчого судді незаконними, так і для визнання недопустимими здобутих на їх підставі доказів згідно з доктриною «плодів отруйоного дерева».

Суд,крім наведеного,також зважаєна те,що стороназахисту ненавела,яким чиномвідсутність дорученьдетектива НАБУна проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій уповноваженимоперативним підрозділам Національноїполіції,органів безпекитощо; порушення 24 годинного строку передання протоколів негласних слідчіх (розшукових) дій прокурору; незазначення у таких протоколах технічних характеристик та найменувань технічних пристроїв та обладнання, що використовувалися; незазначення у цих протоколах усіх осіб, які були присутні під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій; відсутність доказів джерела походження грошових коштів, які є предметом неправомірної вигоди у цьому кримінальному провадженні; відсутність протоколу, складеного за наслідками проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину, могли б вплинути на достовірність встановлених судом обставин і фактичних даних, зокрема, на доведеність або недоведеність отримання неправомірної вигоди, а також і інших обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що наведене вище призвело до істотних порушень вимог КПК України, зокрема, до порушення прав і свобод обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

Суд також не погоджується і з доводами сторони захисту про недопустимість доказів, які містяться у протоколах огляду грошових коштів (1.000,00 доларів США від 17 грудня 2015 року і 1.500,00 доларів США від 23 грудня 2015 року (том 8 а.с. 184-188, 189-194)), оскільки слідчі дії з огляду вказаних грошових коштів проводилися органом досудового розслідування не як негласна слідча (розшукова) дія на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину (том 10 а.с. 216-218), а як слідча дія огляд у відповідності до вимог ст.237 КПК України, а вказані протоколи не є складовими частинами проведених у цьому кримінальному провадженні негласних слідчих (розшукових) дій.

Суд не вважає за можливе визнати на підставі доктрини «плодів отруйного дерева» недопустимими доказами докази, що містяться у висновках експертів №11/1/1 від 28 січня 2016 року та № 221 від 03 лютого 2016 року (том 9 а.с. 82-98, 100-102), оскільки предмети їх дослідження (грошові кошти і зразки хімічних речовин) були у законний спосіб здобуті та отримані органом досудового розслідування за наслідками проведення слідчих дій (огляду грошових коштів та обшуків за місцями проживання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ), законність та відповідність яких вимогам норм кримінального процесуального законодавства не піддається сумніву судом (про що зазначено вище за текстом мотивувальної частини вироку).

Сторона захисту обгрунтовує недопустимість низки доказів (відомостей, які містяться у письмовій згоді ОСОБА_21 на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД і постанові про її залучення до конфіденційного співробітництва і до проведення НСРД від 12 грудня 2015 року, а також у протоколі огляду від 21 січня 2016 року щодо вхідних та вихідних з`єднань з номерів мобільних телефонів) проведенням слідчих дій до призначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Суд з такою думкою сторони захисту не погоджується з огляду на таке.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні розпочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) і здійснюється слідчим (детективом Національного антикорупційного бюро України (надалі НАБУ), який є самостійним у своїй професійній діяльності та який невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, що передбачено вимогами п. п. 5 і 17 ч. 1 ст. 3, ч. 5 ст. 40, ч. ч. 2 і 6 ст. 214 та ст. 215 КПК України. Прокурор, який має здійснювати повноваження прокурора у кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування, що встановлено вимогами ч. ч. 1 і 2 ст. 37 КПК України.

З наведених норм кримінального процесуального закону видно, що слідчий є самостійним у своїй професійній діяльності, розпочинає досудове розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР про що негайно повідомляє керівника відповідного органу прокуратури, який у свою чергу визначає прокурора, який буде здійснювати повноваження прокурора у кримінальному провадженні. Кримінальний процесуальний закон не визначає будь-якого строку для визначення керіником відповідного органу прокуратури прокурора у кримінальному проваджені. Початок досудового розслідування та проведення слідчих дій у відповідності до вимог п.п. 1 і 2 ч. 2 ст. 40 КПК України належать до повноважень слідчого і не обумовлюються наявністю або відсутністю прокурора у кримінальному провадженні, а своєчасність здійснення процесуальних дій є його обов`язком, за який він несе відповідальність, що передбачено ч. 1 ст. 40 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження видно, що заступник Генерального прокурора України керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури був повідомлений детективом НАБУ про початок досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні 12 грудня 2015 року, а постанова про призначення групи прокурорів була винесена 14 грудня 2015 року, що не заперечується стороною захисту, а проведені детективом НАБУ у цей період слідчі дії та прийняті ним процесуальні рішення не потребували погодження, згоди та/або дозволу прокурора.

За таких обставин, і з урахуванням наведених норм кримінального процесуального права, суд вважає, що проведені детективом НАБУ у період з 12 по 14 грудня 2015 року у цьому кримінальному провадженні слідчі дії та прийняті ним процесуальні рішення, не порушують норм кримінального процесуального закону та не є істотним порушенням прав і свобод людини, що вказує на відсутність ознак їх недопустимості. Крім того, суд враховує також і те, що письмова згода ОСОБА_21 на залучення її до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД і постанова про її залучення до конфіденційного співробітництва і до проведення НСРД від 12 грудня 2015 року, не належать до визначених ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальних джерел доказів, що взагалі унеможливлює визнання недопустими доказами відомостей, які у них містяться.

Стосовно неналежності, на думку сторони захисту, низки доказів у цьому кримінальному провадженні, які перелічені вище, суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з доводами сторни захисту про неналежність зазначених доказів та констатує відсутність підстав для визнання їх неналежними, оскільки усі ці докази відповідають критеріям належності, які визначені вимогами ст. 85 КПК України. Ці докази прямо або опосередковано підтверджують наявність/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, обставин, які мають для нього значення, а також достовірність або недостовірність, можливість або неможливість використання інших доказів.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання цих доказів неналежними.

Мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення [2-4].

Суд визнає необгрунтованими обвинувачення ОСОБА_9 у пособництві в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, кваліфіковане за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України та обвинувачення ОСОБА_8 в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, кваліфіковане за ч. 3 ст.369-2 ККУкраїни з огляду на таке.

Склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України є кваліфікованим видом зловживання впливом (кваліфікованим складом відносно складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України), тобто передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України кримінальне правопорушення складається з дій, які передбачені ч. 2 ст. 369-2 КК України, поєднаних з вимаганням неправомірної вигоди. Поєднання діяння з вимаганням неправомірної вигоди є обов`язковою єдиною кваліфікуючої ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Встановлення відсутності такої обов`язкової кваліфікуючої ознаки призводить до відсутності об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, елементом якої вона є, і має наслідком відсутність у діянні складу цього кримінального правопорушення. Вимаганням неправомірної вигоди є вимога щодо її надання, яка поєднана з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких вона вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Вимагання здійснюється особою, яка має вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а шкідливі наслідки правам і законним інтересам особи, можуть бути заподіяні як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, так і особою, яка має вплинути на прийняття нею рішення, за умови належності останньої до кола службових осіб і наявності у неї реальних можливостей реалізувати погрози з їх використанням.

Встановлені на підставі наданих стороною обвинувачення та досліджених судом належних, допустимих і достовірних доказів фактичні обставини (події) вчинених обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_8 кримінальних правопорушень свідчать про відсутність вимагання ними неправомірної вигоди у свідка ОСОБА_21 . 28 вересня 2015 року ОСОБА_8 повідомив останню, що має можливість домовитися з головою Здолбунівського районного суду Рівненської області ОСОБА_14 про те, щоб той вплинув на рішення суддів апеляційного суду Рівненської області для вирішення питання про скасування заочного рішення районного суду у її цивільній справі, і повідомив їй, що для цього вона має надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 3.500,00 доларів США, на що ОСОБА_21 погодилася. ОСОБА_21 передавала ОСОБА_8 неправомірну вигоду: 02 грудня 2015 року у сумі 500,00 доларів США, 03 грудня 2015 року у сумі 500,00 доларів США, 17 грудня 2015 року у сумі 1.000,00 доларів США та 23 грудня 2015 року у сумі 1.500,00 доларів США. Передача неправомірної вигоди 23 грудня 2015 року відбулася вже після прийняття рішення колегією суддів апеляційного суду Рівненської області у справі № 562/907/15-ц (провадження №22-ц/787/2480/2015) про задоволення її апеляційної скарги, яке було прийняте 21 грудня 2015 року. З фактичних даних, які містяться у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_8 ) від 30 грудня 2015 року з додатками і зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільного телефонного номеру НОМЕР_3, яким користувався ОСОБА_8 від 13 січня 2016 року з додатками) видно, що ОСОБА_8 при спілкуванні з ОСОБА_21 виказував прохання надати неправомірну вигоду та нагадував останній про необхідність її надання, але він ніколи не виказував на адресу ОСОБА_21 відкритих погроз і не створював для неї реальних умов, які б не залишали їй вибору як лише надати неправомірну вигоду, а його прохання не були характерні для беззаперечної вимоги (том 11 а.с. 31-46, 57-75). Крім того, обвинувачений ОСОБА_8, не належав до кола службових осіб, у зв`язку з чим не мав реальних можливостей їх використання з метою заподіяння шкоди правам і законним інтересам ОСОБА_21, а обвинувачений ОСОБА_9 висловлював лише прохання щодо надання йому 100,00 доларів США за її знайомство з ОСОБА_8, які так і не були ним отримані. Наведене вище не спростовується показаннями свідка ОСОБА_21, наданими нею суду у судовому засіданні при судовому розгляді цього кримінального провадження.

Суд, при вирішенні питання доведеності винуватості обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, а також щодо наявності або відсутності в їх діях складів таких злочинів, застосовує стандарт доведення поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що встановлена судом під час судового розгляду сукупність обставин справи виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.

За таких обставин, з урахуванням стандарту доведення поза розумним сумнівом, суд вважає, що:

- стороною обвинувачення не доведено, що обвинуваченим ОСОБА_9 було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України, а обвинуваченим ОСОБА_8 було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України, але доведено вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України, а обвинуваченим ОСОБА_8 вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України;

- у діях обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_8 відсутні склади злочину, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України і ч. 3 ст. 369-2 КК України, відповідно.

Суд зазначає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод він має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, що встановлено вимогами ч. 3 ст. 337 КПК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України за встановленою ч. 4 ст. 12 КК України класифікацією кримінальних правопорушень (у редакції станом на теперішній час) є нетяжким злочином, а за встановленою ч. 3 ст. 12 КК України кваліфікацією кримінальних правопорушень (станом на час вчинення кримінального правопорушення) належало до злочинів середньої тяжкості.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України за встановленою ч. 5 ст. 12 КК України класифікацією кримінальних правопорушень (у редакції станом на теперішній час) є тяжким злочином, а за встановленою ч. 4 ст. 12 КК України кваліфікацією кримінальних правопорушень (станом на час вчинення кримінального правопорушення) також належало до тяжких злочинів.

З огляду на наведене, суд вважає, що зміна правової кваліфікації обвинувачення з виходом за межі висунутого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, покращить їх становище і буде відповідати критеріям ч. 3 ст. 337 КПК України.

Суд дійшов висновку про необхідність змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченного ОСОБА_9 з ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України і обвинуваченого ОСОБА_8 з ч. 3 ст. 369-2 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України.

За таких обставин, з урахуванням стандарту доведення поза розумним сумнівом, суд визначив, що:

- вчинені обвинуваченим ОСОБА_9 дії полягають у пособництві в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, яке було вчинене ним умисно з корисливого мотиву та з метою особистого незаконного збагачення, і підлягають кваліфікації за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України;

- вчинені обвинуваченим ОСОБА_8 дії полягають в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, яке було вчинене ним умисно з корисливого мотиву та з метою особистого незаконного збагачення, і підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Крім того, суд визнає необгрунтованим обвинувачення ОСОБА_8 у наступних частинах, а саме щодо:

- передання ним ОСОБА_14 02 грудня 2015 року у службовому кабінеті голови Здолбунівського районного суду Рівненської області за адресою: Рівненська область, м.Здолбунів, вул.Незалежності, 10, частини неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 500 доларів США;

- передання ним ОСОБА_14 03 грудня 2015 року у службовому кабінеті голови Здолбунівського районного суду Рівненської області за адресою: Рівненська область, м.Здолбунів, вул.Незалежності, 10, частини неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 500 доларів США;

- передання ним ОСОБА_14 17 грудня 2015 року у службовому кабінеті голови Здолбунівського районного суду Рівненської області за адресою: Рівненська область, м.Здолбунів, вул.Незалежності, 10, частини неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 1000 доларів США.

Суд визнає необгрутованим обвинувачення ОСОБА_8 у наведеній вище частині, оскільки судом визнані недопустимими докази, які містяться у таких процесуальних джерелах: протоколі обшуку з додатками від 24 грудня 2015 року і речових доказах грошових коштах, вилучених при цьому обшуку у загальній сумі 1500 доларів США ( номери банкнот: LB44656237BB2, LB86749247DB2, LB03228129DB2, LF08967147GF6, LF 08967148GF6, LB28686692HB2, LB28686693HB2, LB28686694HB2, LB28686695HB2, LB28686696HB2, KB93789835JB2, KB93789836JB2, KB93789839JB2, KB93789838JB2, KB93789906JB2) (том 8 а.с. 203-211, том 12 а.с. 11-16), а інших доказів на підтвердження зазначених обставин стороною обвинувачення суду не надано.

Кримінальне провадження у частині обвинувачення ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України було закрито судом на підставі п. 5 ч. 2 ст. 284 КПК України (у зв`язку зі смертю обвинуваченого) (ухвала Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2022 року у цьому кримінальному провадженні).

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання [2-5].

Суд не встановив обставин, які обтяжують та які пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_8 .

Мотиви призначення покарання та звільнення від відбування покарання [2-6].

Суд дійшов висновку, що сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення подій, які є предметом судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, за виключенням того, що інкримінований обвинуваченому ОСОБА_9 та обвинуваченому ОСОБА_8 злочин (кримінальне правопорушення), був ними вчинений і останні є винними у його вчиненні.

Суд вважає доведеною вину обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_8 в інкримінованому злочині (кримінальному правопорушенні) та, відповідно, вважає обвинуваченого ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке є предметом цього судового розгляду і кваліфіковане за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України, а обвинуваченого ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке предметом цього судового розгляду і кваліфікаване за ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Суд дійшов висновку, що:

- обвинувачений ОСОБА_9 підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України;

- обвинувачений ОСОБА_8 підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України.

При визначенні покарання, яке має бути призначене обвинуваченим ОСОБА_9 і ОСОБА_8, суд виходить з того, що воно має бути необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 50 і ч. 2 ст. 65 КК України).

Суд має призначити покарання обвинуваченим ОСОБА_9 і ОСОБА_8, у межах санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України, яка діяла станом на час вчинення ними кримінального правопорушення (станом на 23 грудня 2015 року) з огляду на таке.

Відповідно довимог ч.ч.1і 2ст.4КК України:«Закон прокримінальну відповідальністьнабирає чинностічерез десятьднів здня йогоофіційного оприлюднення,якщо іншене передбаченосамим законом,але нераніше дняйого опублікування. Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння».

Відповідно довимог ч.ч.1і 2ст.5КК України:«Закон прокримінальну відповідальність,що скасовуєкримінальну протиправністьдіяння,пом`якшуєкримінальну відповідальністьабо іншимчином поліпшуєстановище особи,має зворотнудію учасі,тобто поширюєтьсяна осіб,які вчиниливідповідні діяннядо набраннятаким закономчинності,у томучислі наосіб,які відбуваютьпокарання абовідбули покарання,але маютьсудимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07 квітня 2011 року № 3207-VІ стаття 369-2 була внесена до КК України, а у подальшому до неї неодноразово вноселися зміни низкою Законів України: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 квітня 2013 року № 221-VІІ; «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» від 18 квітня 2013 року № 222-VІІ; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв`язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» від 13 травня 2014 року № 1261-VІІ; «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення інституту спеціальної конфіскації з метою усунення корупційних ризиків при її застосуванні» від 10 листопада 2015 року № 770-VІІІ; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції»» від 04 березня 2020 року № 524-ІХ.

Станом на час вчинення обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_8 кримінального правопорушення норма ч. 2 ст. 369-2 КК України, а також і примітка до ст. 369-2 КК України, діяли у редакції Закону України № 3207-VІ від 07 квітня 2011 року зі змінами, які були внесені Законами України №№ 221-VІІ та 222-VІІ від 18 квітня 2013 року, № 1261-VІІ від 13 травня 2014 року і № 770-VІІІ від 10 листопада 2015 року, і мали наступний зміст:

- «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди караються штрафом від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років» (ч. 2 ст. 369-2 КК України);

- «Особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (примітка до ст. 369-2 КК України).

Станом на час ухвалення цього вироку норма ч. 2 ст. 369-2 КК України діє у редакції Закону України № 3207-VІ від 07квітня 2011року зі змінами, які були внесені Законами України №№ 221-VІІ та 222-VІІ від 18 квітня 2013 року, № 1261-VІІ від 13 травня 2014 року, № 770-VІІІ від 10 листопада 2015 року і № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, а примітка до ст. 369-2 КК України у редакції Закону України № 524-ІХ від 04 березня 2020 року, та мають наступний зміст:

- «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди караються штрафом від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років» (ч. 2 ст. 369-2 КК України);

- «Особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», а також службові особи, визначені у частині четвертійстатті 18 цього Кодексу» (примітка до ст. 369-2 КК України).

Наведене вище дає підстави для висновку про те, що внесення законодавцем зазначених змін до ст. 369-2 КК України, а також і зміна редакції примітки до неї, не скасовують суспільної небезпечності діяння, його протиправності та карності, а також не пом`якшують кримінальну відповідальність за його вчинення і не поліпшують становище особи яка його вчинила, у зв`язку з чим у даному випадку повинен застосовуватися саме закон, який діяв на час вчинення обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_8 кримінального правопорушення (станом на 23 грудня 2015 року).

За таких обставин, суд має призначити покарання обвинуваченим ОСОБА_9 і ОСОБА_8 у межах санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України, яка діяла станом на час вчинення ними кримінального правопорушення, тобто у редакції Закону України № 3207-VІ від 07 квітня 2011 року зі змінами, які були внесені Законами України №№ 221-VІІ та 222-VІІ від 18 квітня 2013 року, № 1261-VІІ від 13 травня 2014 року і № 770-VІІІ від 10 листопада 2015 року.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, станом на час його вчинення обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_8 належало до злочинів середньої тяжкості відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 КК України (у редакції, яка діяла на той час), а станом на час ухвалення цього вироку належить до злочинів невеликої тяжкості, що передбачено вимогами ч. 4 ст. 12 КК України (у редакції, що дії станом на час ухвалення вироку).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує:

- що ним було вчинено кримінальне правопорушення середньої тяжкості (станом на час вчинення) і невеликої тяжкості (станом на час ухвалення вироку) у співучасті у формі пособництва;

- що обставин, які згідно з вимогами ст. ст. 66 і 67 КК України пом`якшують або обтяжують його покарання, судом не встановлено;

- дані про його особу, а саме: обвинувачений ОСОБА_9 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, на диспансерному обліку психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, має середньо-спеціальну освіту, розлучений, має на утриманні неповнолітнітню дитину, за місцем проживання характерізується позитивно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9, суд приймає до відома досудову доповідь представника персоналуоргану пробації старшогоінспектора Рівненськогоміськрайонного відділуфілії ДУ«Центр пробації»у Рівненськійобласті ОСОБА_19 з інформацієюпро йогосоціально-психологічніхарактеристики,за якою поведінка обвинуваченого відповідає загальноприйнятим нормам суспільства, прояви неадекватної поведінки відсутні. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення визначено на середньому рівні ймовірної небезпеки для суспільства.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд також виходить з того, що вчинене ним кримінальне правопорушення підриває довіру до судової влади та приниджує її авторитет у суспільстві, а застосування до нього покарання у виді штрафу не буде відповідати критерію співмірності покарання та не забезпечить досягнення його мети.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_9 основного покарання у виді позбавлення волі у межах строку, визначеного санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України, на 3 роки, а також про відсутність підстав для застосування до нього додаткових покарань.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує:

- що ним було вчинено кримінальне правопорушення середньої тяжкості (станом на час вчинення) і невеликої тяжкості (станом на час ухвалення вироку);

- що обставин, які згідно з вимогами ст. ст. 66 і 67 КК України пом`якшують або обтяжують його покарання, судом не встановлено;

- дані про його особу, а саме: обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягувався, на диспансерному обліку психіатра та нарколога не перебуває, здійснює адвокатську діяльність, має вищу освіту, розлучений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характерізується позитивно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд приймає до відома досудову доповідь представника персоналу органу пробації фахівця 1 категорії Здолбунівського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській області ОСОБА_18 з інформацією про його соціально-психологічні характеристики, за якою поведінка обвинуваченого була спокійною та врівноваженою, є комунікабельною особою, сторониться конфліктних ситуацій, націлений на знаходження компромісних рішень. Рівень ризику свідчить про середню ймовірність вчинення пвторного правопорушення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд також виходить з того, що вчинене ним кримінальне правопорушення підриває довіру до судової влади та приниджує її авторитет у суспільстві, а застосування до нього покарання у виді штрафу не буде відповідати критерію співмірності покарання та не забезпечить досягнення його мети.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 основного покарання у виді позбавлення волі у межах строку, визначеного санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України, на 4 роки, та про відсутність підстав для застосування до нього додаткових покарань.

Суд вважає, що обвинувачені ОСОБА_9 і ОСОБА_8 підлягають звільненню від покарання з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, яка діяла станом на час вчинення кримінального правопорушення): «Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 3) п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості».

Відповідно довимог п.п.2і 3ч.1ст.49КК України(уредакції,яка дієстаном начас ухваленнявироку): «Особазвільняється відкримінальної відповідальності,якщо здня вчиненнянею кримінальногоправопорушення ідо днянабрання вирокомзаконної силиминули такістроки: 2)три роки-у разівчинення кримінальногопроступку,за якийпередбачено покаранняу видіобмеження волі,чи уразі вчиненнянетяжкого злочину,за якийпередбачено покаранняу видіпозбавлення воліна строкне більшедвох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини».

Відповідно довимог ч.5ст.74КК України: «Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49цього Кодексу».

Зі змісту наведених норм матеріального права видно, що:

- як вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, яка діяла станом на час вчинення кримінального правопорушення), так і вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, яка діє станом на теперішній час), встановлений однаковий термін для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі вчинення останньою злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, який становить п`ять років з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили;

- особа може бути звільнена від покарання за вироком суду за наявності підстав, передбачених ст. 49 КК України.

Судом встановлено, що визначений вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, яка діяла станом на час вчинення кримінального правопорушення) і п.3 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, яка діє станом на теперішній час) п`ятирічний строк, який є підставою для зільнення обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, а також і для звільнення останніх від покарання, сплив 24 грудня 2020 року.

Судом не встановлено обставин, які передбачені ч. ч. 2 і 3 ст. 49 КК України у якості підстав зупинення та/або переривання строку звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність звільнення від покарання обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_8 .

Підстави для задоволення цивільного позову, відмови у його задоволенні або залишенні його без розгляду [2-7].

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду та вирішення у цьому кримінальному провадженні цивільного позову з огляду на таке.

24 грудня 2015 року ОСОБА_21 у цьому кримінальному провадженні був пред`явлений цивільний позов до ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_14, за яким вона просила стягнути з них матеріальну шкоду у сумі 81.984,05 гривень та моральну шкоду у сумі 100.000,00 гривень. 23 лютого 2017 року ОСОБА_21 подала до суду заяву про залишення цього позову без розгляду. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2017 року цей цивільний позов був залишений без розгляду . 17 липня 2018 року ОСОБА_21 подала до суду заяву про її відмову від позову. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2018 року прийнята відмова ОСОБА_21 від позову, а провадження у частині цивільного позову закрито (том 1 а.с. 44-45; том 4 а.с. 157, 171-173; том 5 а.с. 200-201, 216-217).

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався [2-8].

Суд вирішує долю речових доказів та майна, на яке накладений арешт, відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 4 ст.174 КПК України [2-8-1].

Грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.600,00 доларів США, які є речовими доказами, були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, яке підпадає під ознаки ч. 1 ст. 96-1 КК України, а також були його предметом, з огляду на наведене та у відповідності до вимог п. п. 1 і 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України підлягають спеціальній конфіскації.

Суд вважажє за необхідне застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.600,00 доларів США, які є речовими доказами, зокрема:

- грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 100,00 доларів США (одна банкнота номіналом 100 доларів США KB40605549I), які були вилучені у ОСОБА_8 за протоколом обшуку від 24 грудня 2015 року (том 9 а.с. 22-29), як такі, що були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та були його предметом, оскільки передані свідком ОСОБА_21 у якості неправомірної вигоди до моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР;

- грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 500,00 доларів США (п`ять банкнот номіналом 100 доларів США LB44656237BB2; LB86749247DB2; LB03228129DB2; LF08967147GF6; LF08967148GF6), які були вилучені у ОСОБА_14 за протоколом обшуку від 24 грудня 2015 року (том 8 а.с. 203-211), як такі, що були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та були його предметом, оскільки передані свідком ОСОБА_21 у якості неправомірної вигоди до моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР;

- грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.000,00 доларів США (десять банкнот номіналом 100 доларів США LB28686693HB2; LB28686692HB2; LB28686694HB2; LB28686696HB2; LB28686695HB2; KB93789838JB2; KB93789906JB2; KB93789839JB2; KB93789836JB2; KB93789835JB2), які були вилучені у ОСОБА_14 за протоколом обшуку від 24 грудня 2015 року (том 8 а.с. 203-211), як такі, що були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та були його предметом, власник (законний володілець) яких судом не встановлений.

Суд вважажє за неможливе застосувати спеціальну конфіскацію до грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.300,00 доларів США, які є речовими доказами, і які підлягають поверненню власнику (законному володільцю) ОСОБА_21, зокрема, з огляду на наступне:

- грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 200,00 доларів США (дві банкноти номіналом 100 доларів США DB27645914B; KE74889040A), які були вилучені у ОСОБА_8 за протоколом обшуку від 24 грудня 2015 року (том 9 а.с. 22-29), як такі, що підлягають поверненню власнику (законному володільцю) ОСОБА_21, яка встановлена за протоколом огляду від 23 грудня 2015 року (том 8 а.с. 189-194);

- грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.000,00 доларів США (десять банкнот номіналом 100 доларів США DF60403471AF6; KB75905547FB2; BB43156597AB2; KD25283433AD4; KE21012905BE5; KB26535859JB2; AB40781389TB2; AB94512336AB2; HB79961370AB2; KD61049004AD4), які були вилучені у ОСОБА_9 за протоколом обшуку від 24 грудня 2015 року (том 9 а.с. 54-61), як такі, що підлягають поверненню власнику (законному володільцю) ОСОБА_21, яка встановлена за протоколом огляду від 23 грудня 2015 року (том 8 а.с. 189-194);

- грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 100,00 доларів США (одна банкнота номіналом 100 доларів США FH26079573АН8), яка була вилучена у ОСОБА_29 за протоколом огляду від 24 грудня 2015 року (том 9 а.с. 62-64), як такі, що підлягають поверненню власнику (законному володільцю) ОСОБА_21, яка встановлена за протоколом огляду від 23 грудня 2015 року (том 8 а.с. 189-194).

Суд вирішує питання пов`язані із заходами забезпечення кримінального провадження наступним чином [2-8-2].

Суд вважажє, що з огляду на те, що частина грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.600,00 доларів США підлягає спеціальній конфіскації, а також і з огляду на вимоги ч. 4 ст. 174 КПК України, не підлягають скасуванню такі арешти майна:

- арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 06 січня 2016 року (том 9 а.с. 15-16) у частині грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 500,00 доларів США у кількості п`яти банкнот номіналом 100 доларів США (LB44656237BB2; LB86749247DB2; LB03228129DB2; LF08967147GF6; LF08967148GF6);

- арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2016 року (том 9 а.с. 37-38) у частині грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 300,00 доларів США у кількості трьох банкнот номіналом 100 доларів США (KB40605549I; DB27645914B; KE74889040A);

- арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року (том 9 а.с. 76) у частині грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.100,00 доларів США у кількості одинадцяти банкнот номіналом 100 доларів США (DF60403471AF6; KB75905547FB2; BB43156597AB2; KD25283433AD4; KE21012905BE5; KB26535859JB2; AB40781389TB2; AB94512336AB2; HB79961370AB2; KD61049004AD4; FH26079573АН8).

Суд вважає, що з огляду на те, що до частини грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.300,00 доларів США не може бути застосована спеціальна конфіскація, оскільки вони підлягають поверненню власнику (законному володільцю) ОСОБА_21, а також і з огляду на вимоги ч. 4 ст. 174 КПК України й на те, що санкція ч. 2 ст. 369-2 КК України не встановлює додаткового покарання у виді конфіскації майна, підлягають скасуванню такі арешти майна:

- арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2016 року (том 9 а.с. 37-38) у частині грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.700,00 доларів США;

- арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року (том 9 а.с. 76) у частині грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 100,00 доларів США.

Суд зазначає, що строк дії застосованих до обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, сплинув 25 березня 2016 року, тобто ще до надходження обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні до Вищого антикорупційного суду.

Суд, з огляду на наявність підстав для звільнення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності, наслідком чого є звільнення останніх від покарання (ст. ст. 49 і 74 КК України), а також за відсутності відповідних клопотань сторони обвинувачення, не вважажє за необхідне обирати щодо обвинувачених запобіжні заходи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2022 року у цьому кримінальному провадженні скасований арешт грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 13.500,00 доларів США та 50 Євро, який був накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 06 січня 2016 року (том 9 а.с. 15-16).

Суд вирішує питання процесуальних витрат відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 118 та ч. ч. 1 і 2 ст. 124 КПК України [2-8-3].

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів, документально підтверджені у загальній сумі 3.286,08 гривень і складаються з витрат на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за висновком експерта № 11-1/1 від 28.01.2016 року у сумі 2.304,00 гривень (том 9 а.с. 99) та судової експертизи документів за висновком експерта № 221 від 03.02.2016 року у сумі 982,08 гривень (том 9 а.с. 103). Підстав для зменшення розміру процесуальних витрат, звільнення від їх оплати, а також їх відстрочення або розстрочення, визначених вимогами ст. 119 КПК України, судом не встановлено. Суд вважає за необхідне у порядку розподілу процесуальних витрат стягнути зазначені витрати на залучення експертів з обвинувачених на користь держави у рівних частинах, як то встановлено вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, тобто стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 і ОСОБА_9 по 1.643,04 гривень з кожного.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом. Початок строку відбуття покарання [3-1].

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. Від покарання звільнити, на підставі ст. 49 КК України.

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. Від покарання звільнити, на підставі ст.49 КК України.

Рішення щодо речових доказів та спеціальної конфіскації [3-2].

Застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у загальній сумі 1.600,00 доларів США, які є речовими доказами, зокрема:

- грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 100,00 доларів США у кількості однієї банкноти номіналом 100 доларів США (KB 40605549 I), які були вилучені за протоколом огляду від 24 грудня 2015 року;

- грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 500,00 доларів США у кількості п`яти банкнот номіналом 100 доларів США (LB44656237BB2; LB86749247DB2; LB03228129DB2; LF08967147GF6; LF08967148GF6), які були вилучені за протоколом обшуку від 24 грудня 2015 року;

- грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.000,00 доларів США у кількості десяти банкнот номіналом 100 доларів США (LB28686693HB2; LB28686692HB2; LB28686694HB2; LB28686696HB2; LB28686695HB2; KB93789838JB2; KB93789906JB2; KB93789839JB2; KB93789836JB2; KB93789835JB2), які були вилучені за протоколом обшуку від 24 грудня 2015 року.

Грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.300,00 доларів США, які є речовими доказами, повернути власнику (законному володільцю) ОСОБА_21, у тому числі:

- грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 200,00 доларів США у кількості двох банкнот номіналом 100 доларів США (DB 27645914 B; KE 74889040 A), які були вилучені за протоколом обшуку від 24 грудня 2015 року;

- грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.000,00 доларів США у кількості десяти банкнот номіналом 100 доларів США (DF60403471AF6; KB75905547FB2; BB43156597AB2; KD25283433AD4; KE21012905BE5; KB26535859JB2; AB40781389TB2; AB94512336AB2; HB79961370AB2; KD61049004AD4), які були вилучені за протоколом обшуку від 24 грудня 2015 року;

- грошові кошти (гроші) у вигляді іноземної валюти у сумі 100,00 доларів США у кількості однієї банкноти номіналом 100 доларів СЩА (FH26079573АН8), які були вилучені за протоколом огляду від 24 грудня 2015 року.

Рішення про відшкодування процесуальних витрат [3-3].

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у сумі 1.643,04 гривень.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у сумі 1.643,04 гривень.

Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження [3-4].

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 06 січня 2016 року у частині грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 500,00 доларів США залишити в силі.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2016 року у частині грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 300,00 доларів США у кількості трьох банкнот номіналом 100 доларів США (KB40605549I; DB27645914B; KE74889040A) залишити в силі.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року у частині грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.100,00 доларів США у кількості одинадцяти банкнот номіналом 100 доларів США (DF60403471AF6; KB75905547FB2; BB43156597AB2; KD25283433AD4; KE21012905BE5; KB26535859JB2; AB40781389TB2; AB94512336AB2; HB79961370AB2; KD61049004AD4; FH26079573АН8) залишити в силі.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 січня 2016 року у частині грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 1.700,00 доларів США у кількості сімнадцяти банкнот номіналом 100 доларів США (LB34844031H, HP07923735B, HF89116979D, LB88400864A, LG92456032B, LF74125086D, LF17238651C, HG47589413B, KB74512348J, LG92456031B, LF74125085D, KB08558865A, LB24631206A, LL45362303A, LB88400865A, LB96606644J, LB24631205A) скасувати.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року у частині грошових коштів (грошей) у вигляді іноземної валюти у сумі 100,00 доларів США скасувати.

Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження [3-5].

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

Порядок отриманнякопій вирокута іншівідомості [3-6].

Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім у судовому засіданні обвинуваченим, прокурору та іншим учасникам судового провадження.

Копію вироку не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Після проголошеннявироку учасникисудового провадженнямають правоознайомитися зжурналом судовогозасідання таподати нанього письмовізауваження,а обвинуваченіта їхзахисники маютьправо податиклопотання пропомилування.

Про ухвалення вироку повідомити Раду адвокатів Рівненської області.

Головуючий суддя ОСОБА_77

Судді Олег КОЛІУШ

Ярослав ШКОДІН