- Presiding judge (HACC AC) : Mykhailenko D.H.
Справа № 991/2850/22
Провадження №11-сс/991/246/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2022 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження: адвокат ОСОБА_5, прокурор ОСОБА_6,
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від11.08.2022 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022000000000676 від 07.06.2022 за частиною2 статті28частиною1 статті111, частиною4 статті368, частиною3 статті209 Кримінального кодексу України.
Історія провадження
1.11.08.2022 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду наклав арешт на майно, вилучене під час обшуку приймальні народного депутата України ОСОБА_7 .
2.15.08.2022 на зазначену ухвалу представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, яку доповнила 22.08.2022.
Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали
3.Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання детектива та накладено арешт на документи та технічні пристрої (за переліком резолютивної частини ухвали пункти1-43 та 44-48 відповідно), вилучені під час обшуку приймальні народного депутата України ОСОБА_7 .
4.Слідчий суддя зазначив, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022000000000676 від 07.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною1 статті111, частиною4 статті368, частиною3 статті209Кримінального кодексу України (далі КК), за фактом отримання неправомірної вигоди народним депутатом України ОСОБА_7 в особливо великому розмірі та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинених в особливо великому розмірі.
5.Обґрунтованість припущення про вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень мотивовано таким: (1)05.05.2022 Шевченківським районним судом міста Києва було затверджено угоду про визнання винуватості та винесено вирок ОСОБА_8 на підставі матеріалів, зібраних у кримінальному провадженні №22020000000000227 від 21.09.2020; (2)досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні було встановлено, що ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб з 2016 року до 03.03.2022, умисно, на виконання завдань представників іноземної організації співробітників Головного управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі ГУ ГШ ЗС РФ), надавав їм допомогу в проведенні підривної діяльності проти України; (3) ОСОБА_8 пояснив, що виступав у ролі «кур`єра» і його основним обов`язком було отримання грошових коштів у конвертаційних центрах від ГУ ГШ ЗС РФ з метою здійснення підривної діяльності проти України та їх подальша передача для ОСОБА_7 через його довірених осіб, вказані грошові кошти протягом 2019-2021 років він привозив до приймальні народного депутата в Києві; (4)03.10.2019-06.10.2019, 17.11.2019-19.11.2019, 17.03.2020 ОСОБА_8 відвідував РФ, а вже 09.10.2019, 20.11.2019, 19.05.2020, 22.06.2020 та 09.07.2020 за участі народного депутата України ОСОБА_7 та інших осіб відбулись прес-конференції на такі теми: «Факти тиску посольства США на правоохоронні органи України з метою втручання у виборчий процес у США» (09.10.2019), «Нові факти про міжнародну корупцію, «Бурісму» та схему доведення України до банкрутства» (20.11.2019), «Нові факти міжнародної корупції і зовнішнього управління Україною» (19.05.2020), «Нові записи розмов, які свідчать про міжнародну корупцію і зовнішнє управління України» (22.06.2020), «Нові факти міжнародної корупції, а також зовнішнього управління Україною» (09.07.2020) (том1 а.с.112-114, 115-129). Основною метою вказаних виступів ОСОБА_7, які набули значного суспільного резонансу, була дискредитація кандидата в президенти США Джозефа Байдена напередодні президентських виборів 2020 року у США та погіршення взаємовідносин між Україною та її стратегічним партнером Сполученими Штатами Америки.
6.Арешт майна накладено з метою збереження речових доказів, виходячи з таких підстав: (1)зазначені речі та документи відповідають ознакам речових доказів, визначеним статтею98КПК, оскільки містять відомості, що можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. Так, вилучені в ході обшуку документи стосуються, зокрема, діяльності компанії «Burisma», містять службову переписку посольства США із правоохоронним органами, відомості про працівників посольства США в Україні та співробітників ФБР при посольстві. Щодо вилучених технічних засобів, які на час розгляду клопотання не ідентифіковані детективом, призначена телекомунікаційна експертиза з метою їх ідентифікації, стану, технічних характеристик тощо; (2) відмова в арешті майна може потягнути його безповоротну втрату, а також втрату відомостей, що містяться у вилучених речах і документах; (3)на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права власника майна з метою забезпечення кримінального провадження; (4)арешт наведеного майна не порушуватиме принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
Вимоги і доводи апеляційної скарги
7.В апеляційній скарзі представник висловлює прохання скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива.
8.Апеляційна скарга містить доводи щодо: (1)невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи; (2)істотного порушення вимог КПК.
9.До першої групи доводів належать такі: (1)детектив не довів взаємозв`язок арештованих речей та обставин, що розслідуються у кримінальному провадженні. Вирок у кримінальному провадженні №2202000000000027 за частиною2 статті28 частиною1 статті111 КК стосовно ОСОБА_8 та його показання не містять відомостей про майно, яке просив арештувати детектив. Ні в цьому кримінальному провадженні, ні в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 . ОСОБА_7 не мав та не має жодного процесуального статусу, окрім як особи, щодо майна якої вирішується питання пор арешт; (2)детектив не надав документів на підтвердження нібито причетності ОСОБА_7 до виконання завдань ГУГШЗС РФ, таких відомостей не містять і вилучені документи, адже вони стосуються здійснення ОСОБА_7 депутатської діяльності, містять інформацію, яка розміщена у мережі Інтернет, вони вже наявні у НАБУ (документи, наведені у пунктах16-19), ряд документів не має жодного відношення до цього кримінального провадження (документи, наведені у пунктах1-15, 20-43). Так само слідчий суддя не обґрунтував із посиланням на докази про вчинення ОСОБА_7 будь-яких дій за завданням ГУ ГШ ЗС РФ; (3)протокол огляду вилучених речей та постанова про визнання вилучених речей речовими доказами не можуть слугувати обґрунтуванням накладення арешту, адже не відповідають вимогам КПК. Так, протокол огляду лише дублює опис вилучених речей та не містить інформації на підтвердження необхідності накладення арешту на ці речі. Постанова не містить відомостей про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів, наведеним у статті98 КПК. При цьому слідчий суддя не навів мотивів взаємозв`язку вилучених речей і документів із обставинами кримінального провадження та їх відповідності критеріям визначеним статтею98 КПК; (4)постанова про призначення телекомунікаційної експертизи технічних пристроїв є формальною та немотивованою, відсутні докази направлення її на виконання, технічні пристрої вилучені за межами дозволу слідчого судді про обшук; (5)матеріали клопотання надані в копіях, не засвідчених належним чином.
10.Друга група доводів стосується невідповідності клопотання про арешт майна вимогам КПК. Так, клопотання детектива не містить обґрунтування: (1)необхідності накладення арешту; (2)наявності відповідних ризиків; (3)можливості використання речей як доказів; (4)обґрунтованої підозри вчинення особою кримінального правопорушення; (5)співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для третіх осіб. За наявності наведених порушень слідчий суддя мав повернути клопотання детективу, проте суд цього не виконав.
Позиції учасників провадження
11.У судовому засіданні адвокат підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
12.Прокурор заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення.
13.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина4 статті405 КПК).
Оцінка та мотиви Суду
14.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина1 статті404 КПК).
15.Враховуючи вимоги і доводи апеляційної скарги та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, Суд повинен перевірити доводи апеляційної скарги щодо (1)відповідності арештованих речей та документів критеріям речового доказу; (2)способу та міри втручання у права особи застосованим заходом забезпечення кримінального провадження.
(1)Щодо відповідності арештованого майна критеріям речового доказу
16.Норма-дефініція речових доказів (стаття98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
17.Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті157, 163, частина5 статті234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті134, 271, 276 КПК та інші).
18.Для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів КПК передбачено дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті98 КПК (частина3 статті170 КПК).
19.Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу причетність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
20.Такими достатніми доказами (підставами) слідчий суддя правильно визнав, зокрема: (1)протокол обшуку у приймальні народного депутата України ОСОБА_7, в ході якого виявлено та вилучено технічні пристрої та документи, зі змісту яких вбачається безпосередній та опосередкований зв`язок із обставинами, які є предметом досудового розслідування; (2)покази ОСОБА_8, протокол огляду його телефону, матеріали НСРД, які в сукупності можуть свідчити про здійснення підривної діяльності проти України, організованої ГУ ГШ ЗС РФ, та можливу причетність до цього ОСОБА_7 .
21.Так, з матеріалів провадження вбачається, що: (1)на початку 2019 року ОСОБА_8 на виконання завдань ГУ ГШ ЗС РФ запропонував народному депутату України ОСОБА_7 провести зустріч з співробітником ГУ ГШ ЗС РФ для вирішення питання щодо можливої подальшої співпраці із вказаним розвідувальним органом в інтересах РФ нашкоду України.На зазначенупропозицію ОСОБА_7 погодився узв`язку зчим ОСОБА_8 у періодчасу з8по 10квітня 2019року організуваввідповідну зустріч, за результатами якої ОСОБА_7 фактично був залучений до конфіденційного співробітництва з розвідувальним органом РФ; (2)у подальшому ОСОБА_8 організовував зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (якого ОСОБА_7 представив співробітникам ГРУ ГШ РФ як свого родича, готового до співпраці з ними); (3)зі своєї сторони ОСОБА_8 після отримання коштів (відправлених з Москви співробітниками ГРУ ГШ РФ через конвертаційні центри в Києві за різними адресами з розрахунку 250-300 тисяч доларів США в місяць) телефонував ОСОБА_9, повідомляв про отримання коштів, останній у відповідь зазначав про необхідність перевезення їх до офісу ОСОБА_7, де їх отримували різні люди (протоколи допиту том1 а.с.28-33). Спілкування ОСОБА_10 (засудженого за державну зраду, вчинену за попередньою змовою групою осіб, на підставі угоди про визнання винуватості том1 а.с.20-23) з ОСОБА_9 підтверджується також матеріалами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (том1 а.с.88 на звороті), протоколом огляду телефону ОСОБА_8 (том1 а.с.35-49), зокрема, повідомленням в додатку WhatsApp в діалозі між ними про те, що «гроші прийшли» (том1 а.с.88 на звороті); (4) ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_7 отримував від розвідувального органу РФ компроментуючі матеріали на сина кандидата в президента США Джозефа Байдена. При цьому ОСОБА_8 у Москві отримував від розвідувального органу РФ носії інформації, які в подальшому передавав ОСОБА_7, після чого останній в Києві проводив прес-конференції (том1 а.с.63, 65). Факт проведення ОСОБА_7 цих заходів на відповідні теми підтверджуються протоколом огляду (том1 а.с.112-114, 115-129). За версією слідства наведені інформаційні заходи мели на меті дискредитацію органів державної влади України та погіршення відносин держави із країнами-партнерами, що є одним з пріоритетних завдань розвідувальних органів РФ.
22.Одним з воєнно-політичних викликів, який станом на 2019-2021 роки розглядався як такий, що міг перерости в загрозу застосування воєнної сили проти України зі сторони РФ, був цілеспрямований інформаційний (інформаційно-психологічний) вплив з використанням сучасних інформаційних технологій, спрямований на формування негативного міжнародного іміджу України, а також на дестабілізацію внутрішньої соціально-політичної обстановки (абзац5 пункту10 Воєнної доктрини України, затвердженої Указом Президента України від 24.09.2015 №555/2015, чинній протягом 2019-2021 років).
23.З цих мотивів, наведені вище обставини в сукупності можуть свідчити про можливе здійснення ОСОБА_7 за доручення розвідувального органу РФ підривної діяльності проти України.
24.Враховуючи те, що: (1)арештовані документи стосуються діяльності «Бурісма», містять службову переписку посольства США із правоохоронним органами, відомості про працівників посольства США в Україні та співробітників ФБР при посольстві; (2)окремі документах містять рукописні відмітки (документи, зазначені в ухвалі у пунктах9, 20, 22, 26), ряд документів підписано ОСОБА_7 (документи, зазначені у пунктах27, 29, 30, 32, 41, 42, 43), окремі документи є чорновими записами (документи, зазначені у пункті31) (том1 а.с.157-161), (3)документи виявлені у приймальні народного депутата України ОСОБА_7 наявні достатні підстави для визначення цих документів речовими доказами через пов`язаність з предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
25.При цьому Суд зазначає, що хоча вилучені документи і відповідають ознакам речових доказів, проте вони не можуть вважатися майном в розумінні положень статті1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), а тому їх вилучення та подальше зберігання стороною обвинувачення не порушує права володільця та не потребує подальшого судового контролю у вигляді вирішення питання про їх арешт.
26.Така позиція узгоджується з практикою ЄСПЛ, відповідно до якої документи визнаються майном у розумінні статті1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо вони мають економічну цінність для особи (становлять її економічні інтереси). Зокрема, ЄСПЛ розглядав як втручання у право мирного володіння майном (1)відкликання ліцензії на продаж алкогольних напоїв, оскільки її збереження було однією з визначальних умов ведення бізнесу компанією заявника (рішення у справі Tre Traktorer Aktiebolag v. Sweden, №10873/84, 07.07.1989, §53); (2)вилучення податковою поліцією оригіналів документів, які посвідчують право власності компанії-заявника на літаки. Саме відсутність у заявника цієї документації спонукала державні органи дійти висновку про неможливість встановлення власника літаків, що в подальшому призвело до їхнього продажу на публічному аукціоні третім особам (рішення у справі «East/West Alliance limited» проти України, заява №19336/04, 23.01.2014, §§173-176).
27.Вилучені уцьому провадженнідокументи (роздруківки,інформаційні довідки,листи,рукописні записи,журналі облікукореспонденції)лише зберігаютьінформацію задопомогою знаків,зображення,але ненаділені властивостями,що свідчатьпро їхздатність задовольнятиекономічні інтересиволодільця (чистановити длянього іншуістотну цінність),та неє предметомправа намирне володіннямайном.Про зворотнєпредставник власникамайна незазначала нів судіпершої інстанції,ні підчас апеляційногоперегляду. Так, представник не змогла пояснити яку матеріальну цінність для ОСОБА_11 мають вилучені документи та яким чином вилученням документів порушується будь-які права ОСОБА_11 як їх володільця. При цьому Суд відхиляє твердження представника власника про те, що вилучені документи мають економічну цінність виходячи з вартості самого паперу, на якому вони роздруковані, адже у цьому випадку вартість паперу компенсується володільцю документа тим, що він має право отримати копію [паперову] відповідного документа у сторони обвинувачення (частина3 статті100 КПК).
28.У свою чергу судовий контроль у виді арешту майна здійснюється саме у зв`язку із обмеження права власності особи на майно, яке можливе виключно на підставі судового рішення (стаття16 КПК).
29.З наведених мотивів, не потребують вирішення питання про арешт документів, які містять ознаки доказів у кримінальному провадженні, але не охоплюються поняттям «майно» в його розумінні в контексті права, закріпленого у першій частині статті1 Протоколу №1 до Конвенції.
30.Отже, арешт цих документів в контексті функцій слідчого судді не є істотним порушенням вимог КПК, оскільки такі документи можуть зберігаються стороною обвинувачення у матеріалах кримінального провадження й без відповідної ухвали слідчого судді (частина3 статті100 КПК).
31.Щодо вилучених пристроїв, які наразі не ідентифіковані, вони на думку сторони обвинувачення могли використовуватися ОСОБА_7 або іншими особами як засоби для спілкування щодо виконання завдань ГУ ГШ ЗС РФ. При цьому представник ОСОБА_11 не змогла пояснити яке функціональне призначення вилучених технічних пристроїв. У свою чергу, з метою визначення технічних характеристик вилучених пристроїв детектив призначив телекомунікаційну експертизу (том1 а.с.174-179, 180). Отже, арешт цих речей обумовлений необхідністю проведення відповідного експертного дослідження.
(2)Щодо розумності, співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідків арешту майна для осіб, що є власниками майна
32.Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (пункт2 частини3 статті132КПК).
33.Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт1 частина1 статті7КПК). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина1 статті8КПК).
34.Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац3 пункту2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012).
35.У §44 рішення Lavrechovv.theCzechRepublic від 20.06.2013 (заява №57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті1 Протоколу №1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, §107, та Gladysheva v. Russia, заява №7097/10, 06.12.2011, §75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, §75).
36.Загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі обумовлений розслідуванням, в тому числі особливо тяжкого злочину проти національної безпеки України. Так, обставини кримінального провадження стосуються можливої підривної діяльності проти України за дорученням спецслужби РФ, яка здійснювалась вже в умовах збройної агресії з її сторони, анексії нею Криму та тимчасової окупації частини території України (див. зокрема, рішення Конституційного Суду України від 14.03.2014 у справі №2-рп/2014, постанови Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII, від 22.07.2014 №1597-VII).
37.Наведені вище обставини, а також: (1)триваюча наразі широкомасштабна збройна агресія проти України зі сторони РФ, яка розпочалася 24.02.2022; (2)визнання на державному рівні дій, вчинених збройними силами РФ таїї політичнимі військовимкерівництвом,геноцидом Українськогонароду (постановаВерховної РадиУкраїни від14.04.2022№ 2188-IX), (3)визнанняРФ державою-терористом,однією зцілей політичногорежиму якоїє геноцидУкраїнського народу,фізичне знищення,масові вбивствагромадян України,вчинення міжнароднихзлочинів протицивільного населення,використання забороненихметодів війни,руйнування цивільнихоб`єктів таоб`єктів критичноїінфраструктури,штучне створеннягуманітарної катастрофив Україніабо окремихїї регіонах(частина1статті2Закону України№2265-ІХвід 22.05.2022), обумовлюють наявність виключного суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні.
38.Ступінь втручання у право мирного володіння майном Суд оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: (1)вилучені документи не мають матеріальної цінності для володільця; (2)тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування технічним пристроями (без позбавлення права власності) з огляду на потребу в проведенні експертизи.
39.Тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого статтею174 КПК, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Щодо інших доводів апеляційної скарги
40.Апелянт наводила також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому Суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіRuiz Torija v. Spain від 09.12.1994, №303-A, §29; рішення у справіСерявін та інші проти Українивід 10.02.2010, заява №4909/04, §58).
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
41.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (частина3 статті407 КПК).
42.З огляду на вищевикладене Суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
43.Керуючись статтями 98, 170-173, 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів постановила:
1.Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційногосуду від 11.08.2022 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3