- Presiding judge (HACC) : Bitsiuk A.V.
Справа № 991/2772/22
Провадження 1-кс/991/2789/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погодженого прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4, про арешт майна в рамках кримінального провадження № 52020000000000345 від 22.05.2020 р.,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погодженого прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4, про арешт майна в рамках кримінального провадження № 52020000000000345 від 22.05.2020 р., в якому просить накласти арешт на майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, із забороною відчуження та розпорядження таким майном:
- земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 2362564532224);
- автомобіль KIA K5, д.н. НОМЕР_1, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_2 .
Клопотання мотивованотим,що детективами Національного антикорупційногобюро Українипід процесуальнимкерівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційноїпрокуратури ОфісуГенерального прокурора України здійснюєтьсядосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні №52020000000000345від 22.05.2020,зокрема,за підозрою ОСОБА_5 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.15,ч.5ст.27,ч.5ст.191КК України,який є особливо тяжким кримінальним правопорушенням і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, відтак арешт рухомого та нерухомого майна ОСОБА_5 обумовлюється можливим застосуванням до підозрюваного покарання у виді конфіскації майна, є необхідним з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Крім того, детектив просив розглянути дане клопотання без повідомлення власників майна, відносно яких вирішується питання про арешт, його захисника, представника чи законного представника з метою забезпечення арешту майна, його збереження та унеможливлення його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.
За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи ту обставину, що власником майна, на яке детектив просить накласти арешт, є підозрюваний у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5, то слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості вжити заходів, направлених на відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт, що унеможливить накладення арешту на відповідне майно, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання прокурора слід проводити без повідомлення власника такого майна підозрюваного ОСОБА_5, його захисників.
Від детектива НАБУ ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності у зв`язку із проведенням невідкладних слідчих дій, в якій зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.
Від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд клопотання без участі сторони обвинувачення на підставі ч. 1 ст. 172 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Згідно положень п. 3) ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Частина 5 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати:
1)правову підставу для арешту майна;
2)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
3)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
4)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе:
- необхідність такого арешту;
- наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000345 від 22.05.2020, зокрема, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено наступні обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: в період з другої половини серпня 2018 по 12.03.2020, достовірно знаючи про відсутність необхідності в залученні комерційних посередників-нерезидентів для проведення робіт (надання послуг), пов`язаних із укладанням та реалізацією умов зовнішньоекономічного контракту з компанією «PT. Eska Baja Mandiri» від 20.09.2018 № 25/80-К щодо капітального ремонту авіаційних двигунів АЛ-31Ф та виносних коробок агрегатів до літаків типуСу-27 для потреб Військово-повітряних сил Республіки Індонезія на суму 2 800 000 дол. США, у зв`язку з проведенням передконтрактної роботи працівниками ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та відповідно ненадання ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» компанією «European commercial and industrial company s.r.o» агентських послуг пов`язаних з укладенням та подальшим виконанням контракту із компанією «PT. Eska Baja Mandiri» і відсутність підстав для перерахування грошових коштів за агентські послуги, діючи за попередньою змовою групою осіб заступник генерального директора, а з 08.01.2020 в.о. генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_6, генеральний директор ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_7 та начальник відділу № 4 департаменту контрактної роботи № 2 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_8, шляхом зловживання службовим становищем за сприяння вчиненню кримінального правопорушення головного спеціаліста відділу № 4 департаменту контрактної роботи № 2 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_9 та ОСОБА_5 з метою реалізації спільного злочинного умислу, вчинили усі залежні від них дії (закінчений замах) спрямовані на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ДП «ЛРЗ «Мотор» в сумі 488 000,00 дол. США (гривневий еквівалент 11 724 541,60 грн за курсом Національного банку України 24,0257 грн за 1 дол. США), що більш ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром, які йому належать на підставі ч. 2 ст. 1014 ЦК України та п. 6.8.1 Договору комісії від 03.10.2018 № 25/87-Д/471ДКЕ/18 укладеного між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та ДП «ЛРЗ «Мотор», шляхом їх перерахування із рахунку ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» на користь компанії «European commercial and industrial company s.r.o» на підставі завідомо неправдивих документів агентської угоди від 10.09.2018 № 25/3д-19 та акту про надання послуг/виконаних робіт від 15.01.2020 з метою подальшого розподілу між учасниками злочинної змови і доведення таким чином злочину до кінця, але зазначені грошові кошти не були перераховані на рахунок компанії «European commercial and industrial company s.r.o», у зв`язку з чим злочин не був закінчений з причин, що не залежали від їх волі.
Злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, згідно положень ст. 12 та Примітки до ст. 45 КК України є особливо тяжким корупційним злочином.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому слідчий суддя, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.
Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах.
Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Так, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, зокрема - арешту майна.
Згідно здоводами,викладеними уклопотанні тадокументами наданимина підтвердженняцих доводів,наявні достатніпідстави вважатипро обґрунтованістьпідозри щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що єпідставою длязастосування такогозаходу забезпеченнякримінального провадженняяк арештмайна,що підтверджуєтьсясукупністю зібранихдоказів,зокрема,копіями наступнихдокументів: контрактом № 25/80-К від 20.09.2018 між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та компанією «PT. Eska Baja Mandiri», Республіка Індонезія, стосовно надання послуг з капітального ремонту двигунів АЛ-31Ф № 30109941223637, № 30109941223639 та виносних коробок агрегатів до літаків типу Су-27 для потреб Військово-Повітряних Сил Республіки Індонезія на загальну суму 2 800 000 (два мільйони вісімсот тисяч) доларів США, додатками до нього (а.с. 10-25); договором комісії між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та ДП «ЛРЗ Мотор» № 25/87-Д/471 ДКЕ/18 від 03.10.2018, додатком до договору (а.с. 26-36); звітом комісіонера № 6/1 по договору комісії № 25/87-Д/471ДКЕ/18 від 03.10.2018 (а.с. 37); агентською угодою № 25/3д-19 від 10.09.2018 між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та компанією «European commercial and industrial company s.r.o.», протоколом узгодження, додатковою угодою до агентської угоди, актом від 15.01.2020 про надання послуг/виконаних робіт за угодою № 25/3д-19 від 10.09.2018 (а.с. 38-50); документами на підтвердження вжиття заходів щодо здійснення оплати на виконання агентської угоди № 25/3д-19 від 10.09.2018 (а.с. 51-55), звітом № 83 про виконання програми прийому і роботи з делегацією компанії «PT. Eska Baja Mandiri» та представників Військово-повітряних сил Індонезії (а.с. 57-58), висновком спеціалістів Державної аудиторської служби України від 26.03.2021 № 04/6978-00-дск з додатками (а.с. 59-120), матеріалами кримінального провадження, які надійшли від компетентного органу Чеської Республіки супровідним листом за № 1 NZM1055/2020-15 від 11.01.2021 (вх. № 145/1127-00 від 19.01.2021) на виконання запиту про міжнародну правову допомогу від 19.08.2020 № 10-145/29498 у кримінальному проваджені № 52020000000000345 (а.с. 145-168); висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 9 від 15.04.2021 про проведення судово-почеркознавчої експертизи (а.с. 121-143); показами свідка (а.с. 172-176) та іншими доказами в їх сукупності.
Слідчим суддею встановлено, що згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (№ інформаційної довідки 305784212 від 25.07.2022, а.с. 181-182) встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1 га (реєстраційний номер: НОМЕР_3 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (протокол огляду від 25.07.2022, а.с. 178).
Згідно відомостей Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України (а.с. 183) встановлено, що ОСОБА_5 є власником автомобіля KIA K5, д.н. НОМЕР_1, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_2 .
Так,під чассудового розглядувстановлено,що 29 липня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме підозрюється у сприянні вчиненню закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Санкція злочину, кваліфікованого за ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. У відповідності до правових положень ч. 6 ст. 12 КК України злочин кваліфікований за ч. 5 ст. 191 КК України є особливо тяжким злочином, оскільки за нього передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років.
Статтею 59 КК України встановлено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Таким чином, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що вищевказане майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5, є предметом можливої конфіскації майна, як виду покарання, що передбачене санкцією ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України та яке може бути призначене ОСОБА_5, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Відтак, необхідність арешту вищезазначеного майна, що належить підозрюваному ОСОБА_5, обґрунтовується запобіганням можливості здійснити відчуження такого майна підозрюваним з метою уникнення конфіскації такого майна, як виду покарання, яке може бути призначене ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке йому інкримінується.
Таким чином, зважаючи на обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна, враховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 191 КК України) та необхідність забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, яке може бути призначене відносно ОСОБА_5 у випадку визнання його винним у вчиненні вказаного злочину, існування ризиків щодо можливості відчуження зазначеного у клопотанні майна, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження № 52020000000000345 від 22.05.2020 як арешт вищевказаної земельної ділянки та автомобіля, що належать на праві власності підозрюваному ОСОБА_5, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження у відповідності до положень ст. 2 КПК України, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
За такого, враховуючи підстави та мету арешту вказаного майна, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з огляду на те, що наявні достатні підстави вважати щодо здійснення відчуження відповідного майна підозрюваним з метою уникнення конфіскації такого майна, як виду покарання, яке може бути йому призначене за вчинення інкримінованого йому злочину, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність заборонити ОСОБА_5 відчужувати та розпоряджатися таким майном, оскільки незастосування заборони відчуження та розпорядження може призвести до знищення або передачі відповідного майна.
При цьому,накладення арештуна вищезазначенемайно не є припиненням права власності / позбавленням права власності на це майно, а є лише тимчасовим обмеженням права власності на відповідне майно, яке полягає у тимчасовій забороні розпоряджатися та відчужувати таке майно, без заборони користування зазначеним вище майном, що за своєю сутністю єнайменш обтяжливим способом арешту даного майна, який не призведе до суттєвих наслідків, що можуть позначитися на інтересах власника майна, третіх осіб.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання детектива про арешт майна.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом заборони відчуження та розпорядження відповідним майном, а саме на:
- земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 2362564532224);
-автомобіль KIAK5,д.н. НОМЕР_1,2015року випуску,номер кузова: НОМЕР_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Зобов`язати детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 невідкладно письмово повідомити слідчого суддю про дату звернення цієї ухвали до виконання.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_10