- Presiding judge (HACC) : Mykhailenko V.V.
Справа № 758/6794/18
Провадження 1-о/991/3/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2022 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого антикорупційного суду від 01.04.2021 про закриття кримінального провадження № 52018000000000267 від 16.03.2018 в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України, за виключними обставинами,
ВСТАНОВИВ:
1.До Вищого антикорупційного суду 08.07.2022 надійшла заява захисника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого антикорупційного суду за виключними обставинами.
1.1.Заява обґрунтована тим, що на розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52018000000000267 відносно ОСОБА_7 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 191, частиною 3 статті 191, частиною 5 статті 191, статтею 366-1 КК України.
1.2.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.04.2021 кримінальне провадження № 52018000000000267 в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України, закрито. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів виходила з того, що 27.10.2020 Велика палата Конституційного суду України ухвалила рішення у справі № 1/24/2020 (393/20), яким визнала неконституційною статтю 366-1 КК України.
1.3.Закриваючи кримінальне провадження в частині, суд послався на пункт 4 частини 1 статті 284 КПК України. Однак рішенням другого сенату Конституційного Суду України від 08.06.2022 № 3-р(ІІ)/2022 пункт 4 частини першої статті 284 КПК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
1.4.На думку захисника, суд, застосувавши для закриття кримінального провадження цю норму, порушив презумпцію невинуватості, фактично констатувавши вчинення особою діяння. Водночас Конституційний суд України в своєму рішенні зазначив, що у зв`язку з нереабілітаційним характером підстави для закриття кримінального провадження, встановленої в пункті 4 частини 1 статті 284 КПК України, для осіб, щодо яких застосовано таку підставу, на законодавчому рівні не передбачено можливості відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також визначені певні обмеження щодо таких осіб.
1.5.Захисник наголошує, що обвинувачений ОСОБА_7 згоди на закриття кримінального провадження в частині не надавав та категорично заперечував щодо закриття, посилаючись на те, що не вважає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України та в обвинуваченого наявні докази його невинуватості.
1.6.Посилаючись на положення статей 151-2, 152 Конституції України та приписи статей 459, 467 КПК України, захисник просить зупинити дію та скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 01.04.2021 у справі № 758/6794/18 в частині закриття кримінального провадження № 52018000000000267 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України, а також винести нову ухвалу, якою продовжити розгляд обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України в межах обвинувального акту у справі № 758/6794/18.
2.В судовому засіданні захисник підтримав подану заяву в частині вимог щодо скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 01.04.2021. Додатково зазначив, що обвинувачений та захисник заперечували проти закриття кримінального провадження з «нереабілітуючих» підстав. Також зауважив, що наслідком такого закриття є порушення прав обвинуваченого, зокрема, він не може обіймати посаду в органах прокуратури.
2.1.Обвинувачений підтримав позицію захисника. Додатково зазначив, що не мав можливості апеляційного оскарження ухвали від 01.04.2021, оскільки її оскарження окремо від рішення не передбачено нормами КПК України.
2.2.Прокурор вказав, що набрання відповідним рішенням Конституційного суду України чинності зумовлює скасування ухвали Вищого антикорупційного суду, якою кримінальне провадження закрите в частині з посиланням на процесуальну норму, визнану неконституційною.
3.Дослідивши матеріали поданої заяви, заслухавши учасників провадження, Суд дійшов такого висновку.
3.1.У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52018000000000267 від 16.03.2018 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 191, частиною 3 статті 191, частиною 5 статті 191, статтею 366-1 КК України.
3.2.Ухвалою від 01.04.2021 колегія суддів Вищого антикорупційного суду постановила закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України.
3.2.1.Ухвала мотивована тим, що за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_7, діючи умисно, з метою приховання інформації про користування дороговартісним автомобілем престижної марки від контролюючих, інших державних органів та громадськості, вніс недостовірні відомості у щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції» за 2015 рік, а саме у розділі 6 декларації не вказав відомості про перебування у його користуванні протягом 2015 року транспортного засобу марки «Audi», модель «Q7», номер кузова (VIN): № НОМЕР_1, 2010 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2 . Разом з цим середньо ринкова вартість автомобіля марки «Audi», модель «Q7», номер кузова (VIN): № НОМЕР_1, 2010 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2 на час його придбання 30.01.2015 становила 864 580, 55 грн, що перевищує 250 розмірів мінімальних заробітних плат станом на 1 січня звітного періоду (2015 рік).
3.2.2.За таких обставин, на думку слідства, ОСОБА_7, діючи умисно, подав у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченій Законом України «Про запобігання корупції», завідомо недостовірні відомості стосовно майна, що має вартість, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня звітного періоду (2015 рік).
3.2.3.Велика палата Конституційного суду України 27.10.2020 ухвалила рішення у справі № 1-24/2020(393/20), яким визнала неконституційною статтю 366-1 КК України.
3.2.4.Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки на момент розгляду справи у Вищому антикорупційному суді кримінальна відповідальність за статтею 366-1 КК України скасована рішенням Конституційного суду України, то кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 підлягає закриттю в частині обвинувачення за статтею 366-1 КК України на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК України.
3.3.Відповідно до частини 1 статті 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
3.4.Провадження завиключними обставинамистановить собоюелемент системиоскарження йперевірки судовихрішень у кримінальному судочинствіУкраїни. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 459 КПК України виключними обставинами визнається встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
3.5.Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення вказаного конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999, де зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
3.6.Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
3.6.1.Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
3.6.2.Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 частини 3 Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999).
3.6.3.Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків.
3.6.4.Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
3.6.5.Згідно зі статтею 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні приписи містить стаття 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
3.7.Рішенням Другого сенату Конституційного суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (справа щодо презумпції невинуватості) від 08.06.2022 № 3-р(II)/2022 (справа № 3-20/2021(40/21) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту Рішення).
3.7.1.Пунктом 2 резолютивної частини Рішення передбачено, що пункт 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Водночас Конституційний Суд України ухвалив, що Верховна Рада України має привести нормативне регулювання, встановлене пунктом 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, який визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
3.7.2.Частиною 1 статті 5 КПК України передбачено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. На відміну від кримінального матеріального закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе.
3.7.3.Отже, особливістю дії у часі норм процесуального права є те, що така дія має негайний характер, і це означає обов`язок застосування норми, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії. При чому більш пізня норма процесуального права скасовує дію попередньої норми, яка регулює ті самі відносини. Суд повинен враховувати загальні вимоги процесуального закону, згідно з якими при зміні правил процесу забороняється встановлювати нові обов`язки, скасовувати чи звужувати процесуального права, належні учасникам судового провадження, чи обмежувати їх використання.
3.7.4.Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ. Разом з тим, будь-яке індивідуальне судове рішення у кримінальному провадженні, яке, за логікою законодавця, може бути переглянуте на цій підставі, завжди передуватиме в часі рішенню Конституційного Суду України, яким встановлена неконституційність законодавчого положення, застосованого у цьому індивідуальному рішенні. Тому
3.7.5.Ухвала Вищого антикорупційного суду, яку просить переглянути за виключними обставинами заявник, постановлена 01.04.2021 із застосуванням чинних на той час норм КК та КПК України щодо закриття кримінального провадження. Вона набула законної сили в день її постановлення, як така, що не підлягає апеляційному оскарженню, тобто з 01.04.2021 відсутні правовідносини між державою та ОСОБА_7 стосовно його обвинувачення за статтею 366-1 КК України.
3.8.Водночас на підставі частини 1 статті 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
3.8.1.У рішенні Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016 вказано, що держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини.
3.8.2.В аспекті гарантування конституційного права на судовий захист, яке повинне бути не ілюзорним, а справжнім та повноцінно реалізованим, Конституційний Суд України зазначав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003); кримінальне судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції, до повноважень яких належить як вирішення в процесі розгляду кримінальної справи по суті питання винуватості (невинуватості) особи у вчиненні злочину, так і судовий контроль за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів під час проведення ними дізнання та досудового слідства. Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина (рішення від 30.08.2009 № 16-рп/2009).
3.8.3.Повертаючись до Рішення, у зв`язку з яким сторона захисту просить переглянути ухвалу Вищого антикорупційного суду від 01.04.2021 за виключними обставинами, то Конституційний Суд України зазначив, що в розумінні приписів статей 3, 8, 28, 55, 58, 62, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України у їх взаємозв`язку держава має позитивний обов`язок створювати належні національні організаційно-правові механізми притягнення особи до кримінальної відповідальності, які здатні гарантувати всебічну охорону людської гідності, зокрема забезпечувати функціонування та завершення кримінального провадження таким чином, щоб було дотримано найважливіших конституційних гарантій захисту особи від необґрунтованого кримінального переслідування, а саме базового принципу верховенства права і пов`язаних із ним принципів: презумпції невинуватості, незворотності дії в часі (заборона ретроактивності) кримінального закону, принцип nullum crimen, nulla poena sine lege („немає закону - немає злочину, немає закону - немає кари), а також права викласти свою позицію та права на справедливий судовий розгляд.
3.8.4.В розумінні приписів статей 3, 8, 58, 62 Конституції України у їх взаємозв`язку держава зобов`язана забезпечитизавершення кримінальногопровадження стосовноособи в разі набрання чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою. Однак принцип презумпції невинуватості обумовлює необхідність створення таких механізмів юридичного регулювання щодо завершення кримінального провадження, які убезпечать від сумнівів у винуватості особи у вчиненні такого діяння, яке вважалось кримінальним правопорушенням до його декриміналізації (абзац 6 пункту 2.4 мотивувальної частини Рішення).
3.8.5.Презумпція невинуватості закріплена в будь-якій правовій системі, заснованій на верховенстві права, та відображає ідею, відповідно до якої той, хто підозрюється або формально обвинувачується у вчиненні злочину, має право на незалежне і неупереджене правосуддя, суттєвою рисою якого повинна бути терпимість духу. Принцип презумпції невинуватості це гарантія процесуального характеру, однак сфера застосування цього принципу значно ширша: він є обов`язковим не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших органів. З огляду на необхідність забезпечити практичність та ефективність права, гарантованого п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, презумпція невинуватості має й інший аспект. Вона полягає також в захисті осіб, щодо яких кримінальне провадження закрито, від ставлення до них як до винуватих в інкримінованому злочині. Без такого захисту гарантії справедливого судового розгляду за п. 2 ст. 6 Конвенції ризикують перетворитися на теоретичні та ілюзорні. Після закінчення кримінального провадження важливе місце посідає репутація особи та те, яким чином вона сприймається громадськістю та/або владою.
3.8.6.Отже, колегія суддів доходить висновку, що хоча Конституційний Суд України у своєму Рішенні і зазначив точний час втрати чинності пункту 4 частини 1 статті 284 КПК України, однак його мотивувальна частина спрямовує Суд на застосування інституту restitutio in integrum (повернення сторін до первісного юридичного стану). Адже в пункті 3.2 Рішення Конституційний Суд України наголосив, що особі, стосовно якої закрито кримінальне провадження за визначеною оспорюваним приписом статті 284 Кодексу нереабілітаційною підставою, має бути гарантоване право на ефективний судовий захист, що полягає в можливості звернутися до суду щодо перевірки та оцінки законності й обґрунтованості ухвалених у кримінальному провадженні процесуальних рішень, у яких зафіксовано висунуті стосовно особи підозру, обвинувачення у кримінальному правопорушенні. Суд у разі встановлення фактів, що підтверджують незаконність та необґрунтованість кримінального переслідування особи, має вирішити питання про реабілітацію, тобто захист репутації, честі та гідності особи, які були зневажені неправомірними підозрою, обвинуваченням, відновлення її порушених прав, відшкодування заподіяної шкоди.
3.9.Як вбачається з ухвали Вищого антикорупційного суду від 01.04.2022, щодо якої подана заява про перегляд за виключними обставинами, суд поставив на обговорення питання щодо закриття кримінального провадження за власною ініціативою. При цьому, захисник та обвинувачений заперечували щодо закриття кримінального провадження в частині інкримінованого злочину за статтею 366-1 КК України. Захисник пояснив, що ними зібрано докази, які свідчать про невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому планують доводити свою невинуватість в наступних судових засіданнях, під час дослідження доказів сторони захисту. Обвинувачений також був проти закриття провадження на вищенаведеній підставі, оскільки вважає себе невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого статтею 366-1 КК України, а саму підставу - нереабілітуючою.
3.10.На думку Конституційного Суду України, викладену у Рішенні, згідно з принципом верховенства права надання згоди особою на закриття стосовно неї кримінального провадження у зв`язку з декриміналізацією діяння обов`язкове, оскільки це є умовою здійснення її права викласти свою позицію стосовно власної невинуватості. Відсутність такої можливості не забезпечує дотримання основних конституційних засад, які поширюються й на кримінальне провадження, а саме рівності перед судом і законом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а отже, призводить до порушення права на судовий захист (абзац третій пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення).
3.11.Отже, з аналізу зазначених положень випливає, що хоча рішення Конституційного Суду України про визнання закону неконституційним має перспективну дію і спрямовані на майбутнє, запроваджений в українське законодавство інститут перегляду справи за виключними обставинами передбачає спеціальний механізм захисту прав учасників кримінального провадження. До цього слід додати, що вирішуючи питання про відповідність Конституції законів України, Конституційний Суд України не скасовує їх конституційності, а лише встановлює (виявляє) відповідний факт неконституційності, який латентно мав місце і до постановлення відповідного рішення.
3.12.За таких обставин ухвала Вищого антикорупційного суду від 01.04.2021 підлягає скасуванню.
3.13.Крім скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 01.04.2021, захисник просить зупинити її виконання, а також винести нову ухвалу, якою продовжити розгляд обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України, в межах обвинувального акту у справі № 758/6794/18. Суд відмовляє в задоволенні заяви в цій частині з огляду на те, що такі вимоги заявника не узгоджуються з повноваженнями суду, визначеними у статті 467 КПК України.
3.14.Суд також вважає за необхідне зазначити про таке.
3.14.1.Як вбачається з ухвали Вищого антикорупційного суду від 01.04.2021, кримінальне провадження № 52018000000000267 в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України було закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК України (у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована відповідальність за діяння, вчинене особою).
3.14.2.Так, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України „Про запобігання корупції, Кримінального кодексу України від 27.10.2020 року № 13-р/2020 (справа № 1-24/2020(393/20) визнано такою, що не відповідає Конституції України(є неконституційною) статтю 366-1 КК України. Конституційний Суд України зазначив, що використання юридичних конструкцій, в яких відсутній чіткий перелік законів, унеможливлює однозначне визначення кола суб`єктів злочину, а відсилочні норми унеможливлюють встановлення кола їх адресатів. Як наслідок, до відповідальності за умисне неподання декларації може бути притягнуто осіб, які не можуть бути учасниками правовідносин з декларування, а тому свідомо не виконали такого обов`язку ... Конституційний Суд України вважає, що встановлення кримінальної відповідальності за декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, а також умисне неподання суб`єктом декларування декларації є надмірним покаранням за вчинення цих правопорушень. Негативні наслідки, яких зазнає особа, притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених статтею 366-1КК України, непропорційні шкоді, яка настала або могла настати у разі вчинення відповідних діянь.
3.14.3.З урахуванням принципу restitutio in integrum скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 01.04.2021 може призвести до ситуації, коли суд має розглядати справу за фактично неіснуючою нормою кримінального закону статті 366-1 Кримінального кодексу України в редакції, чинній до визнання її неконституційною, що суперечить самій природі кримінального провадження і будь-якій процесуальній логіці.
3.14.4.За приписами статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
3.14.5.Належна правова процедура у кримінальному провадженні обумовлює, що суб`єктом формулювання обвинувачення є прокурор. У відповідності до статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений не лише підтримувати державне обвинувачення в суді, а й відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його. У відповідності до статті 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
3.14.6.Визнання Конституційним Судом України певного положення закону неконституційним є обов`язковим, в першу чергу, для прокурора, який є суб`єктом погодження і затвердження процесуального рішення особливої природи обвинувального акта та відстоювання перед судом його обґрунтованості і доведення зазначених в ньому обставин належними, допустимими і достовірними доказами.
3.14.7.У відповідності до частини другої статті 337 КПК України під чассудового розглядупрокурор можезмінити обвинуваченняабо відмовитисявід підтриманнядержавного обвинувачення.З оглядуна положеннястатей 338,340КПК України,з метоюзміни правовоїкваліфікації та/абообсягу обвинуваченняпрокурор маєправо змінитиобвинувачення,якщо підчас судовогорозгляду встановленінові фактичніобставини кримінальногоправопорушення,у вчиненніякого обвинувачуєтьсяособа.Якщо врезультаті судовогорозгляду прокурордійде переконання,що пред`явленеособі обвинуваченняне підтверджується,він повиненвідмовитися відпідтримання державногообвинувачення івикласти мотививідмови усвоїй постанові. При цьому, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, Суд, крім випадків, передбачених КПК України, закриває кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 284 КПК України.
3.14.8.Очевидно, що за умови визнання неконституційною норми матеріального закону, якою встановлено протиправність і караність діяння, як це мало місце зі статтею 366-1 КК України на підставі рішення Конституційного Суду України від 27.10.2020, ця норма не може використовуватися прокурором при визначенні обсягу обвинувачення особи і подальшого підтримання публічного обвинувачення на її підставі.
3.14.9.Таким чином, вирішення питання про припинення кримінального провадження у випадку визнання неконституційною норми закону про кримінальну відповідальність, яка покладена в основу обвинувачення, первинно перебуває в площині повноважень прокурора.
4.Зважаючи на викладене, з урахуванням правової позиції, викладеної у рішенні КСУ від 08.06.2022 № 3-р(ІІ)/202, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву захисника частково та скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 01.04.2021 у справі № 758/6794/18 про закриття кримінального провадження № 52018000000000267 в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України.
Керуючись статтями 5, 284, 372, 376, 395, 459, 466, 467 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Заяву адвоката ОСОБА_8 про перегляд судового рішення за виключними обставинами задовольнити частково.
2. Скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 01.04.2021 у справі № 758/6794/18 про закриття кримінального провадження № 52018000000000267 в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України.
3. У задоволенні інших вимог захисника відмовити.
4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
5. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
6. Повний текст ухвали буде оголошений 13.09.2022 о 08:00.
Головуючий суддя ОСОБА_10
Судді: Сергій МОЙСАК
Тимур ХАМЗІН