- Presiding judge (HACC AC): Hlotov M.S.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/3325/22Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/270/22
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
09 вересня 2022 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_8, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 вересня 2022 року у кримінальному провадженні №52020000000000277,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі було розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з апеляційною скаргою, яку на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ було подано 06.09.2022 на ухвалу слідчого судді від 02.09.2022, постановлену згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. ч. 4, 5 ст. 173 КПК (а. с. 181, 188-195, 200-205, 213).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.09.2022 задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури /далі - САП/ - накладено арешт на мобільний телефон iPhone, номер моделі А2407, Serial Number НОМЕР_4, imei НОМЕР_1, НОМЕР_2, вилучений 29.08.2022 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаною річчю будь-яким особам без дозволу детектива та/або прокурора.
3. Зазначена ухвала мотивована тим, що: (1) детективи Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000277 від 22.04.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України /далі - КК/, за фактом зловживання службовими особами ПАТ «Центренерго» службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки для ПАТ «Центренерго»; (2) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінальних правопорушень, що є достатнім для можливого накладення арешту; (3) обшук було проведено на підставі ухвали слідчого судді; (4) під час проведення обшуку вилучено мобільний телефон, доступ до якого був обмежений паролем, який ОСОБА_8 надати відмовилась; (5) у зв`язку із обмеженням власницею доступу до мобільного телефону та для подолання системи логічного захисту постановою детектива призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу; (6) вилучений телефон визнано речовим доказом; (7) на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження.
ІІI. Вимоги та доводи апеляційної скарги
4. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 просить (1) скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.09.2022 і (2) постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП про арешт майна.
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) дозволу на вилучення майна слідчим суддею не надавалося; (2) жодній особі у цьому кримінальному провадженні не повідомлено про підозру попри здійснення досудового розслідування у цій справі більше двох років; (3) вилучене в ході обшуку майно не відповідає ознакам речових доказів; (4) не було потреби вилучати мобільний телефон, оскільки вся інформація щодо укладення договорів є в розпорядженні сторони обвинувачення.
4.2. У судовому засіданні представник ОСОБА_6 просила задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній. Крім того, зазначила, що у ході проведення обшуку вилучена сім-карта, з якої було скопійовано інформацію, що дозволяє отримати відомості про вхідні і вихідні дзвінки, смс повідомлення та іншу інформацію.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. Прокурор ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що: (1) вилучення мобільного телефону бути здійснено законно, оскільки вирішення питання щодо цього є дискрецією слідчого, прокурора згідно ч. 7 ст. 237 КПК; (2) ухвалою надано дозвіл на обшук; (3) телефон відповідає критеріям речового доказу, оскільки в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій /далі - НС(Р)Д/ було ідентифіковано спілкування із ОСОБА_8 через додаток Телеграм з приводу договорів, укладення яких може стосуватися події кримінального правопорушення, а також встановлено відповідне спілкування з номеру телефону, сім-карта якого міститься на вилученому носії.
5.2. Власник майна ОСОБА_8, будучи обізнаною про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибула, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за її особистої участі не зверталася.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Судове рішення має бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі - Конвенція/ зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 30 рішення Європейського суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» / Hirvisaari v. Finland, заява №49684/99).
6.2. Поруч із наведеним, у ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
6.3. Тому, виходячи зі змісту ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в межах зроблених слідчим суддею в такому рішенні висновків, а також наведених на їх спростування доводів представника, ураховуючи висловлені заперечення прокурора щодо них.
6.4. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційному суду належить з`ясувати чи: (1) наявна обґрунтована підозра вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна; (2) мала сторона обвинувачення право вилучати мобільний телефон за відсутності в ухвалі про обшук зазначення про дозвіл на його вилучення; (3) відповідало майно, на яке накладено арешт, критеріям речових доказів; (4) існувала необхідність в накладенні арешту на майно, ураховуючи, що договори та додатки до них, дозвіл на відшукання яких надано судом, вже наявні в органу досудового розслідування (розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження).
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим ним висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо відсутності підозрюваних і тривалості досудового розслідування
8. Під час перевірки доводів представника щодо того, що кримінальне провадження розслідується з квітня 2020 й наразі нікому так і не повідомлено про підозру колегія суддів зауважує, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).
8.1. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК).
8.2. «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» /Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).
8.3. Але використане законодавцем у п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості», якщо його порівняти із формулюванням «наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення», яке застосовано у ч. 2 ст. 177 КПК, вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення. Оскільки, на відміну від ч. 2 ст. 177 КПК, у п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК не зазначено про вчинення злочину особою, а лише вказано про його вчинення.
8.4. В оскаржуваній ухвалі із посиланням на докази наведено відомості, котрі, на думку колегії суддів, можуть переконати особу, яка не зацікавлена у результатах розгляду цієї справи (об`єктивний спостерігач) у тому, що було вчинено кримінальне правопорушення, котре розслідується у кримінальному провадженні №52020000000000277 від 22.04.2020, яке проявилося у:
8.4.1. продажі ПАТ «Центренерго», яким володіє держава, на користь ТОВ «Юнайтед Енерджі» електроенергії по заниженій вартості, яка нижча від собівартості, що спричинило збитки у розмірі 2 437 128 356,86 грн;
8.4.2. незастосуванні ПАТ «Центренерго» до ТОВ «Юнайтед Енерджі» штрафних санкцій з причини не здійснення покупцем відбору визначеної згідно з графіком до договору кількості придбаної електроенергії, що призвело до недоотримання державним підприємством доходу у сумі 138 363 643 грн без ПДВ (сума за вирахуванням вартості припустимого обсягу у розмірі 5%);
8.4.3. складенні та видачі завідомо неправдивих офіційних документів, які дозволили виключити з договору умову щодо припустимого обсягу зменшення відбору електроенергії у розмірі 5%) (а. с. 10-14, 53-82, 106-158).
8.5. Отже, у кримінальному провадженні №52020000000000277 існує обґрунтована підозра вчинення кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК) такого ступеня тяжкості (вчинення нетяжкого і тяжких злочинів), що може бути підставою для накладення арешту на майно.
8.6. При цьому та обставина, що за понад два роки розслідування жодній особі не повідомлено про підозру для вирішення питання щодо арешту майна не має жодного правового значення, оскільки виходячи з ухвали слідчого судді (а. с. 18-29) та положень ч. 8 ст. 615 КПК, ураховуючи укази Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» і від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строки досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні ще не сплинули.
(§2) Щодо права на вилучення майна, віднайденого у ході обшуку
9. Перевіряючи довід представника власника стосовно відсутності в сторони обвинувачення права на вилучення майна під час обшуку, якщо про це прямо не зазначено в ухвалі, суд апеляційної інстанції виходить з того, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 223 КПК).
9.1. При цьому за змістом ст. 235 КПК в ухвалі про дозвіл на обшук повинні зазначатися відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук і кримінальний процесуальний закон не передбачає необхідності обов`язкового зазначення в ухвалі щодо надання дозволу на вилучення виявлених речей.
9.2. Більше того, ураховуючи, що при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження (ч. 7 ст. 236 КПК), то, як правильно зазначив прокурор у судовому засіданні, вилучати чи ні віднайдене в ході обшуку майно відноситься до дискреції слідчого, прокурора.
9.3. Однак щодо застосування відповідної дискреції в частині, що стосується мобільних терміналів зв`язку, існують визначені у законі обмеження, виходячи із яких:
(1) тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі (абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК);
(2) забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли(1) їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або (2) такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо (3) доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК).
9.4. У ході застосування наведеного підходу колегія суддів виходить із того, що:
9.4.1. 04.08.2022 ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання детектива НАБУ - надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання, зокрема, мобільних телефонів (а. с. 34-40);
9.4.2. 29.08.2022 на підставі ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, яка на момент укладання договорів №№20/77-РДД, 20/63-РДД, 20/68-РДД працювала заступником головного бухгалтера ТОВ «Юнайтед Енерджі» (а. с. 41-48);
9.4.3. під час проведення обшуку виявлено мобільний термінал систем зв`язку - мобільний телефон iPhone, номер моделі А2407, Serial Number НОМЕР_4, imei НОМЕР_1, НОМЕР_2, в ході огляду якого з`ясовано, що доступ до нього обмежений паролем, надати який ОСОБА_8 відмовилась. Зазначений телефон вилучено для проведення експертного дослідження (а. с. 41-48);
9.4.4. у зв`язку з обмеженням власницею доступу до мобільного телефону, пов`язаного з подоланням системи логічного захисту, постановою детектива НАБУ від 29.08.2022 у кримінальному провадженні №52020000000000277 призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу, на вирішення якої, зокрема, поставлено питання щодо копіювання інформації, яка збереглася на вбудованому носії такого телефону (а. с. 49-52).
9.5. Ураховуючи дискреційне право слідчого (детектива) вирішувати чи вилучати виявлене під час обшуку майно, а також те, що ухвалою слідчої судді прямо надано дозвіл на відшукання мобільних телефонів, і власницею майна не надано стороні обвинувачення можливості переглянути під час обшуку та скопіювати його вміст, то детектив мав повне право на прийняття рішення щодо вилучення відповідного майна.
(§3) Щодо відповідності майна критеріям речових доказів
10. У ході перевірки доводів представника щодо невідповідності вилученого майна ознакам речових доказів, оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення мобільний телефон Iphone 12 не був випущений, так як представлений виробником 13.10.2020, а в продаж він надійшов ще пізніше, колегія суддів виходить із того, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
10.1. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
10.1.1. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
10.1.2. Отже, за змістом ч. 3 ст. 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
10.2. При цьому у ході оцінки відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, апеляційним судом ураховуються зміст поняття «речові докази».
10.2.1. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
10.2.2. Так, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
10.2.3. Отже, мобільний телефон iPhone, номер моделі А2407, Serial Number НОМЕР_4, imei НОМЕР_1, НОМЕР_2, вилучений у ОСОБА_8 за результатами обшуку, відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що він (1) був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) був об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набутий кримінально протиправним шляхом.
10.3. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких установлених фактів, згідно з якими:
10.3.1. постановою детектива НАБУ від 30.08.2022 вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом (а. с. 159-162);
10.3.2. саме з використанням номера НОМЕР_3, сім-карту якого було виявлено під час обшуку як встановлену у мобільний телефон, арешт якого оскаржується, ОСОБА_8 спілкувалася з особами, котрі перевіряються на причетність до вчинення злочину, розслідування якого здійснюється у цьому кримінальному провадженні (а. с. 45, 84);
10.3.3. обмін ОСОБА_8 з особами, які перевіряються на причетність до вчинення злочину, інформацією здійснювався через месенджери, які містилися у мобільному телефоні (а. с. 41-52, 83-100).
10.4. Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що належний ОСОБА_8 мобільний телефон iPhone, номер моделі А2407, Serial Number НОМЕР_4, imei НОМЕР_1, НОМЕР_2, вилучений у неї під час обшуку, може містити інформацію, яка відповідає ознакам речових доказів. Адже, на зазначеному мобільному терміналі зв`язку у хмарному сховищі, доступ до якого може бути здійснений з цього телефону, могли зберегтися відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
10.5. Також суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеним слідчим суддею в ухвалі про те, що оскільки специфікою зберігання інформації в телефоні iPhone є її знаходження у хмарному сховищі, що дозволяє синхронізувати доступ до нього з будь-яким новим пристроєм цього ж власника незалежно від часу створення такої інформації, то існує висока ймовірність отримання доступу до відповідної інформації та її копіювання стороною обвинувачення під час експертного дослідження мобільного телефону.
(§4) Щодо розумності та співмірності застосованих обмежень
11. Перевіряючи довід представника щодо відсутності потреби накладати арешт на мобільний телефон, оскільки вся інформація щодо укладення договорів є в розпорядженні сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції ураховує те, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає можливій конфіскації (ч. 1 ст. 170 КПК).
11.1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК).
11.2. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
11.3. Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
11.3.1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК).
11.3.2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 22 КПК).
11.3.3. Отже, сторона обвинувачення самостійно визначає чи достатньо їй певних доказів, зібраних у ході досудового розслідування, для повідомлення особі про підозру та/або висунення обвинувачення.
11.4. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
11.4.1. При цьому для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).
11.4.2. Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
11.4.3. Таким чином, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в її право, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
11.5. У ході застосування до цієї справи наведеного підходу колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, відчуження чи пошкодженнятелефону, у тому числі зважаючи на небажання ОСОБА_8 надати доступ до вмісту телефону і його копіювання (а. с. 41-48); (3) неможливості отримати інформацію стосовно змісту спілкування ОСОБА_8 через месенджери з іншими особами, відносно яких не проводилися НС(Р)Д, з приводу укладення ТОВ «Юнайтед Енерджі» договорів із ПАТ «Центренерго» в інший спосіб, ніж шляхом копіювання такої інформації з мобільного телефону, у тому числі, з хмарного сховища.
11.6. Отже, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на мобільному телефоні відомості, які мають значення для кримінального провадження, в інший спосіб отримати неможливо, застосований захід забезпечення кримінального провадження є розумним та співмірним.
(§5) Висновки
12. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
12.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право: (1) залишити ухвалу без змін; (2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (ч. 3 ст. 407 КПК).
12.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду доводи представника власника майна щодо необхідності скасування рішення про його арешт не знайшли свого підтвердження, оскаржувану ухвалу необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 99, 131, 132, 167-173, 236, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 вересня 2022 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4