- Presiding judge (HACC) : Moisak S.M.
Справа № 991/1297/22
Провадження 1-кп/991/8/22
УХВАЛА
14 вересня 2022 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження №52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду (далі Суд) перебуває кримінальне провадження №52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст.369 КК України.
Під час підготовчого судового засідання адвокатом ОСОБА_9 подано чергове клопотання про закриття кримінального провадження №52020000000000473 на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.
Крім цього, стороною захисту були подані доповнення до клопотання про закриття кримінального провадження з вищеназваних підстав за підписом адвоката ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
Доводи клопотанняадвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження.
Як свідчить зміст клопотання адвоката від 25.08.2022 за результатами ознайомлення з обвинувальним актом у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_11, реєстром матеріалів досудового розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні та супровідним листом, яким були скеровані названі документи стороні захисту, захисниками було виявлено, що підписи на обвинувальному акті та супровідному листі до нього не належать прокурору ОСОБА_12 .
Зважаючи на значимість процесуальної дії прокурора «затвердження обвинувального акта» та беручи до уваги, що вирішення питання належності підпису особи потребує спеціальних знань, стороною захисту в зв`язку з виникненням відповідних сумнівів було ініційовано проведення низки судових експертиз.
За результатами проведення почеркознавчих експертиз експертами як національних експертних установ, так й іноземних, було складено експертні висновки (висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.07.2022 №18511/18512/22-32; висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 12.08.2022 № СЕ-19-22/25924-ПЧ, висновок експерта відділення-бюро у м. Києві Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса» від 02.08.2022 № 1020-1023; висновок Магістра наук, Доктора філософії, Члена Сертифікованого товариства судової науки Ділідженс Інтернешнл від 17.08.2022 ЕС1N 6RY; висновок Магістра наук, експерта сумнівних документів ОСОБА_13 від 16.08.2022), якими встановлено, що підписи від імені прокурора ОСОБА_12 на обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_11 та супровідному листі до нього виконані не ОСОБА_12, а іншою особою.
Посилаючись на вищевикладене сторона захисту стверджує, що оскільки обвинувальний акт щодо ОСОБА_11 затверджений невідомою особою, приналежність підпису якої не встановлена, це є беззаперечним свідченням того, що затвердження обвинувального акта та направлення його до суду не відбулося. Вказане фактично спростовує закінчення стадії досудового розслідування та, як наслідок виключає припинення перебігу строку, визначеного ст. 219 КПК України.
Враховуючи, що станом на 01.03.2022 загальний строк досудового розслідування, що залишився у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 становив 7днів, за твердженням сторони захисту, на час зверненням до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження строк досудового розслідування у вищеназваному кримінальному провадженні сплинув. За наведених обставини, на думку захисника, наявні підстави для його закриття на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.
Доводи доповнення адвоката ОСОБА_8 до клопотання про закриття кримінального провадження.
Як свідчить зміст доповнень до клопотання про закриття кримінального провадження, адвокат ОСОБА_8 обґрунтовуючи позицію щодо закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 так само як і адвокат ОСОБА_9 послалася на ту обставину, що підпис на обвинувальному акті щодо ОСОБА_11 та супровідному листі виконані не прокурором ОСОБА_12, а іншою особою. Додатково, посилаючись на Інструкцію з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом виконувача обов`язків Генерального прокурора України від 01.04.2010 № 18, адвокат стверджувала, що при затвердженні обвинувального акта щодо ОСОБА_11 не було дотримано порядку затвердження документів в органах прокуратури, адже обвинувальний акт був затверджений не ОСОБА_12, а невідомою особою.
За таких обставин адвокат просила Суд закрити кримінальне провадження №52020000000000473 від 28.07.2020 на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Доводи доповнення адвоката ОСОБА_10 до клопотання про закриття кримінального провадження.
Захисник звернула увагу на те, що як було зазначено на аркуші 1 обвинувального акта стосовно ОСОБА_11, що він затверджений у кримінальному провадженні прокурором САП ОСОБА_12 та містить підпис та дату такого затвердження 01.03.2022, а на аркуші 14 ніби тим же прокурором затверджено його 01.03.2022 у службовому кабінеті №335, розташованому у приміщенні НАБУ за адресою: м. Київ, вул. Василя Сурикова, будинок 3. Такий обвинувальний акт було скеровано 01.03.2022 до Вищого антикорупційного суду та стороні захисту, разом з тим, візуальним оглядом стороною захистом та порівнянням процесуальних документів було встановлено, що підписи на обвинувальному акті та супровідному листі до нього не належить прокурору САП ОСОБА_12, а вказані документи підписані іншою особою. Як наслідок, захистом було ініційовано проведення судових експертиз та зроблено висновки іноземними судовими експертами, якими було встановлено, що підписи на обвинувальному акті та супровідному листі, що були скеровані стороні захисту та наявні у матеріалах судової справи підписані не прокурором ОСОБА_12, а іншою особою.
Враховуючи наведене та з огляду на положення резолюції ООН 34/169 та 1989/61, вважає, що у кримінальному провадженні № 52020000000000473 державним обвинуваченням грубо порушені принципи зазначені у цих резолюціях, а тому з огляду на практику ЄСПЛ просить урахувати ці доповнення при розгляді клопотання про закриття кримінального провадження.
Позиція сторони захисту.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_9 вимоги клопотання підтримала. Пояснила, що постановою про визначення групи прокурорів, яка винесена та підписана Генеральним прокурором ОСОБА_14, прокурора ОСОБА_12 було призначено старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020. Саме вказаний прокурор був тим процесуальним суб`єктом, який приймав більшість рішень у вищеназваному кримінальному провадженні. За таких обставин, за твердженням адвоката, сторона захисту обізнана з тим, як візуально виглядає підпис прокурора ОСОБА_12 .
У подальшому, як зауважив адвокат, на підставі ознайомлення з обвинувальним актом щодо ОСОБА_11, стороною захисту було встановлено, що підписи на першій та останній сторінці вказаного процесуального рішення виконані від імені ОСОБА_12 візуально не схожі на підписи вказаного прокурора. У зв`язку з цим, захисниками було ініційовано питання про проведення п`яти почеркознавчих експертиз, які встановили, що підписи на обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 виконані не прокурором ОСОБА_12, а іншою особою.
Додатково звернула увагу на те, що прокурор ОСОБА_12 не міг підписати обвинувальний акт щодо ОСОБА_11, адже ще з 25.02.2022, тобто до затвердження обвинувального акта 01.03.2022, прокурор був мобілізований до лав Збройних сил України та з початку березня поточного року не вважався таким, що перебуває на роботі. Про вказане свідчить табель обліку використання робочого часу за березень 2022 року.
Посилаючись на вищевикладене, адвокат стверджувала, що обвинувальний акт підписаний неуповноваженою особою, тобто не процесуальним керівником, є юридично нікчемним, таким що не свідчить про закінчення стадії досудового розслідування та, як наслідок виключає припинення перебігу строку, визначеного ст. 219 КПК України. На підтвердження вказаної позиції захисником до матеріалів справи долучено наукові висновки із зазначеного питання.
За таких обставин, зважаючи на те, що звернення належного суб`єкта з обвинувальним актом до суду не відбулося, адвокат стверджувала про те, що строк досудового розслідування сплинув, а тому наявні підстави для закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 клопотання про закриття кримінального провадження підтримали. Зауважили, що воно є обґрунтованим, підтвердженим переконливими доказами, а через це таким, що підлягає задоволенню.
Адвокат ОСОБА_8 клопотання про закриття кримінального провадження підтримала. Звернула увагу на те, що об`єктом експертного дослідження іноземних експертів були в тому числі копії обвинувального акта та супровідного листа, які наявні у матеріалах судової справи. Вказані матеріали стороною захисту були отримані під час ознайомлення з матеріалами судової справи у суді. Наголосила на тому, що іноземні експерти, так само як і експерти національних експертних установ, прийшли до висновку, що підписи на обвинувальному акті щодо ОСОБА_11 виконані не прокурором ОСОБА_12, а іншою особою. За таких обставин стверджувала, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 не було закінчено 01.03.2022, а тому строк досудового розслідування є таким, що сплинув 07.03.2022. Просила клопотання задовольнити та закрити кримінальне провадження №52020000000000473 від 28.07.2020 на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Адвокат ОСОБА_10 клопотання про закриття кримінального провадження підтримала. Вважає, що строк досудового розслідування збіг, оскільки обвинувальний акт не затверджений відповідним процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні.
Позиція сторони обвинувачення.
Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження заперечував. Звернув увагу, на те, що момент затвердження обвинувального акта у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 припав на початковий етап військової агресії Російської Федерації проти України (війни), коли бої відбувалися у передмісті Києва. Зважаючи на нервовість ситуації та поспіх при підписанні обвинувального акта, прокурор ОСОБА_5 наполягав, що підпис прокурора ОСОБА_12 може візуально відрізнятися від його звичного підпису, а сам ОСОБА_12 мав можливість підписати цей акт про що останній особисто зазначив у своїх письмових поясненнях. Наказ Генерального прокурора про увільнення ОСОБА_12 датований 17.03.2022. Увільнення не є тотожним поняттю звільнення з посади. Отже, ОСОБА_12 був і залишається процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні. Табелі про облік робочого часу відносно ОСОБА_12 заповнювалися з урахуванням того, що вже 17.03.2022 року був наказ про увільнення, самі ж табеля подаються до 20 числа поточного місяця. Це свідчить, що жодних перепон у прокурора ОСОБА_12 на 01.03.2022 для затвердження обвинувального акта не було і він був повноважним прокурором для затвердження обвинувального акта.
Також наголосив на тому, що відсутні правові підстави закривати кримінальне провадження у підготовчому судовому засіданні з підстав п. 10 ч. 1ст.284 КПК України, оскільки через недоліки нормотворення цією підставою мала бути нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження.
Крім цього прокурор зауважив, що іноземні висновки не можуть бути взяті до уваги, оскільки особи, які їх проводили не відповідають вимогам ст. 69 КПК України. Зауважив, що одна з експертиз проведена за фотокопіями, що порушує вимоги національного законодавства для проведення такого виду експертиз.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотання про закриття кримінального провадження, а також доповнення до нього.
Колегія суддів, заслухавши думку захисників та прокурора, дослідивши доводи клопотання адвоката про закриття кримінального провадження, обвинувальний акт та матеріали експертиз, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту з огляду на наступне.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні закрити провадження, зокрема у випадку встановлення підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст.284КПК України, а саме у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що подібне клопотання про закриття кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні, саме з підстав закінчення строку досудового розслідування, розглядається вже не вперше. До того ж обґрунтування підстави для закриття, у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, сторона захисту кожного разу посилається на різні дати закінчення строку досудового розслідування, що може вказувати на зловживання своїм правом подавати клопотання з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України.
За своєю правовою природою закриття кримінального провадження як процесуальне рішення уповноважених державних органів є формою закінчення кримінального провадження, яка виключає правомочність правоохоронного органу щодо розслідування обставин, за якими ухвалено рішення про закриття. Із закриттям кримінального провадження процесуальна діяльність щодо особи повністю закінчується, подальший рух провадження виключається. За таких обставин необхідним є ретельне дослідження та встановлення беззаперечних фактів, які дають підстави для закриття кримінального провадження. У протилежному випадку неминучим наслідком безпідставного закриття кримінального провадження стане невиконання завдань кримінального провадження визначених ст. 2 КПК України.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1ст. 3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином, звернення до суду з обвинувальним актом є однією із форм закінчення досудового розслідування.
Обвинувальний акт є одним із найважливіших процесуальних рішень, яке приймає прокурор або слідчий за погодженням із прокурором. Звертаючись до суду саме у цьому процесуальному рішенні прокурор викладає фактичні обставин кримінального правопорушення, які вважає встановленими, та висуває обвинувачення особі у вчиненні такого кримінального правопорушення. Сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду та вектор підготовки позиції сторони захисту. За таких обставин, обвинувальний акт є підґрунтям для реалізації засад змагальності та забезпечення права на захист у кримінальному провадженні, важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Зважаючи на значимість обвинувального акта законодавцем у ст. 291 КПК України встановлені вимоги як до його форми, так і до змісту. Зокрема частина 3 вказаної норми закріплює положення про те, що обвинувальний акт має бути підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Тобто згадане процесуальне рішення приймається за обов`язкової безпосередньої участі прокурора.
Відповідно до ст.2КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Дотримання встановленої правової процедури, в контексті затвердження обвинувального акта, означає в тому числі, що підписання обвинувального акта має бути здійснено безпосередньо прокурором, уповноваженим здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні. За таких обставин, з урахуванням положень ч. 3 ст. 291 КПК України, затвердження обвинувального акта неповноважним на те суб`єктом не можна вважати дотриманням належної правової процедури і впливає на дотримання форми і змісту кримінального провадження.
Згідно з матеріалами судової справи, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, 01.03.2022 був складений детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15 та в цей же день затверджений прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_12 . Про вказане свідчить наявність на вказаному процесуальному рішенні відомостей про посаду детектива та прокурора, а також підписи від імені цих осіб (Т. 1, а.с.2, 14).
Разом з тим, сторона захисту у межах клопотання, що вирішується, ставить під сумнів належність підпису на обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_11 прокурору ОСОБА_12 . Наводячи відповідні твердження щодо неналежності підпису прокурору сторона захисту посилається на результати п`яти експертиз, три з яких проведені експертами національних експертних установ, та дві іноземними експертами.
Так,з аналізуекспертних висновків національних експертних установ (висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.07.2022 №18511/18512/22-32; висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 12.08.2022 № СЕ-19-22/25924-ПЧ, висновок експерта відділення-бюро у м. Києві Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса» від 02.08.2022 № 1020-1023), а також пояснень учасників судового засідання, колегією суддів встановлено, що об`єктом їх дослідження були в тому числі обвинувальний акт від 01.03.2022 у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 (1 та 14 сторінки), а також супровідний лист від 01.03.2022, які захиснику ОСОБА_11 - адвокату ОСОБА_6 були скеровані стороною обвинувачення. Втім зазначений обвинувальний акт, відповідно до положень ст. 293 КПК України, є копією. Єдиний оригінал обвинувального акта у кримінальному провадженні з реєстром матеріалів досудового розслідування скеровується прокурором до суду. Саме з обвинувальним актом скерованим до суду, а точніше з часом його фактичного направлення, законодавець пов`язує момент закінчення такого етапу кримінального провадження як досудове розслідування (постанови від 17.01.2022 у справі №766/3037/20, від 26.05.2020 у справі №556/1381/18, від 17.02.2021 у справі №344/6630/17, від 15.03.2021 у справі №676/6116/18, від 05.04.2021 у справі №676/804/20, від 21.04.2021 у справі №991/6516/20, від 01.07.2021 року у справі №752/3218/20, від 15.09.2021 у справі №711/3111/19).
За таких обставин, з огляду на те, що такий юридичний факт як закінчення досудового розслідування та, як наслідок припинення перебігу строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України, законодавчо пов`язаний з обвинувальним актом скерованим до суду, враховуючи, що такий обвинувальний акт не був об`єктом дослідження експертів національних експертних установ, Суд не може враховувати їх висновки при вирішенні питання про закриття кримінального провадження №52020000000000473 від 28.07.2020 з підстави спливу строків досудового розслідування у вищеназваному кримінальному провадженні.
Дослідивши експертні висновки іноземних експертів (висновок від 17.08.2022 ЕС1N 6RY Магістра наук, Доктора філософії, Члена Сертифікованого товариства судової науки Ділідженс Інтернешнл ОСОБА_16 ; висновок від 16.08.2022 Магістра наук, експерта сумнівних документів ОСОБА_13 ), колегією суддів встановлено, що об`єктом експертних досліджень були, зокрема електронні копії 1 та 14 сторінки обвинувального акта (фотокопії з матеріалів судової справи). Таким чином, на відміну від експертів національних експертних установ, іноземні експерти досліджували підписи прокурора на обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020, який було скеровано до суду. Водночас для цілей проведення почеркознавчої експертизи стороною захисту подавався не оригінал обвинувального акта, який містить спірний підпис прокурора ОСОБА_12, а його фотокопії. Крім того, колегія суддів наголошує, що перед експертом не ставилися питання про вплив на підпис особи умови у яких його було зроблено та емоційний стан особи.
Як свідчить зміст вищеназваних експертних висновків, той факт, що об`єктом дослідження були не оригінали почеркового матеріалу, а фотокопії, вплинув на вагомість експертних висновків та їх переконливість для Суду. Так, ОСОБА_16 зазначає про наступне: «Вагомість моєї думки обмежена тим, що я не ознайомилась з оригіналами документів. Якби я це зробила, можливо, вагомість моєї думки змінилась би». В свою чергу ОСОБА_13, посилаючись на те, що усі досліджені нею документи є копіями документів зауважила про те, що «Я вважаю скопійовані документи справжніми копіями їх оригіналів. Однак деякі побудови літер не будуть такими чіткими на скопійованому документі, і це певною мірою обмежило мою експертизу».
Суд, розуміє, що іноземні експерти, проводячи експертне дослідження керувалися законодавством тієї країни, в якій вони здійснюють свою професійну діяльність. Разом з тим, необхідно звернути увагу, що українським законодавством не передбачено можливості проведення почеркознавчих досліджень з метою ідентифікації виконавця підпису на підставі копій документів. Так, за змістом Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі Інструкція), об`єкти почеркознавчих досліджень не можуть бути представлені експертові у вигляді фотознімків та інших копій об`єкта (п. 3.5.). Відповідно до абз. 3 п. 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (далі Рекомендації), для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Крім цього, за змістом ч. 2 ст. 102 КПК України, у висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Вказане застереження знайшло своє відображення і в Інструкції, яка закріплює в якості обов`язкової вимоги до висновку експерта зазначення у ньому про попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384КК України або за відмову від надання висновку за статтею 385 КК України (абз. 14 п. 4.12).
Разом з цим, з аналізу експертного висновку ОСОБА_16 від 17.08.2022 колегією суддів встановлено, що він взагалі не містить вказаного застереження. У свою чергу в експертному висновку ОСОБА_13 від 16.08.2022 хоч і зазначено про те, що її було попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, втім про яку саме відповідальність (кримінальну, адміністративну, дисциплінарну) йде мова та за законодавством якої країни з експертного висновку встановити неможливо.
Вказані обставини у їх сукупності ставлять під сумнів переконливість експертних висновків іноземних експертів та їх спроможність стати підставою для твердження про неналежність підпису на обвинувальному акті щодо ОСОБА_11 прокурору ОСОБА_12 . За таких обставин неспроможним є твердження сторони захисту про сплив строків досудового розслідування та необхідність закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до ст. 314 КПК України, під час підготовчого судового засідання Суд має право прийняти обмежене коло рішень, серед яких відсутнє право призначити експертизу, здійснювати допит певних осіб.
В ухвалі від 05.07.2022 колегія суддів при розгляді цієї підстав звертала увагу на те, що у розпорядженні суду відсутній необхідний обсяг документів, на підставі яких має здійснюватися перевірка відповідних доводів сторони захисту, а також наявність заборони надання суду таких документів до початку судового розгляду, колегія суддів, з урахуванням правових наслідків закриття кримінального провадження, не має можливості прийняти таке рішення при розгляді цього клопотання у підготовчому судовому засіданні. Водночас у випадку дійсного встановлення, що строки досудового розслідування, передбачені ст.219КПК України закінчилися, суд не позбавлений можливості прийняти рішення про закриття кримінального провадження за наслідками судового розгляду, на чому наголошував Верховний Суд (постанова Верховного Суду (справа № 583/1283/20, провадження № 51-6154 км 21).
Також колегія суддів наголошує, що з огляду на наявність відповідних сумнівів у сторони захисту, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_11 був затверджений прокурором ОСОБА_12, сторони кримінального провадження не позбавлені можливості ініціювати питання про призначення експертизи під час судового розгляду (ч. 1 ст. 332 КПК України).
Щодо доводів сторони захисту про неможливість підписання обвинувального акта прокурором ОСОБА_12 через вступ останнього до лав Збройних сил України, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на наступне.
Матеріали провадження містять наказ Генерального прокурора ОСОБА_14 №444, яким ОСОБА_12 увільнено від виконання обов`язків прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з 25.02.2022 у зв`язку із вступом останнім на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Зазначений наказ датований 17.03.2022. Таким чином документ, з яким пов`язане припинення у ОСОБА_12 повноважень прокурора у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020, виник у часі після затвердження та скерування обвинувального акта щодо ОСОБА_11 до суду.
Крім цього, як свідчить зміст вищезазначеного наказу, підставою для його винесення стала, зокрема довідка командира військової частини НОМЕР_1 за №176, яка датована 10.03.2022. Таким чином і підстава для увільнення ОСОБА_12 виникла після затвердження та скерування останнім обвинувального акта у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 до суду.
Досліджений табель робочого часу не містить відомостей про перебування прокурора на робочому місці 01.03.2022, але з урахуванням перших днів війни, Наказу Генерального прокурора ОСОБА_14 №444, яким ОСОБА_12 увільнено від виконання обов`язків прокурора, колегія суддів вважає, що пояснення прокурора ОСОБА_5 є слушними з приводу того, що табель заповнювався з урахуванням зазначеного наказу й інших даних не міг містити, оскільки це жодним чином не порушувало прав ОСОБА_12 за яким зберігалися гарантії передбачені законом для увільненої особи через призов на військову службу.
Наведене підтверджує, що на момент затвердження обвинувального акта щодо ОСОБА_11 у зазначеному кримінальному провадженні (01.03.2022), а також на момент його скерування до суду (01.03.2022) не існувало наказу про увільнення ОСОБА_12 . Суд також враховує пояснення прокурора ОСОБА_5, що прокурор ОСОБА_12 на час затвердження обвинувального акта перебував у Києві та міг його затвердити шляхом проставлення свого підпису. Вказане не відповідає позиції сторони захисту про неможливість затвердження обвинувального акта у кримінальному провадженні №52020000000000473 від 28.07.2020 прокурором ОСОБА_12 у зв`язку з перебуванням останнім у лавах Збройних сил України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 219, 284, 314, 332 369, 372, 376 КПКУкраїни, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження №52020000000000473 від 28.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.27, ч. 4 ст.369 КК України відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя: Сергій МОЙСАК
Судді:
ОСОБА_17 ШИРОКА