- Presiding judge (HACC AC) : Chorna V.V.
14 вересня 2022 року
справа № 991/2894/22
провадження № 11-сс/991/239/22
ОКРЕМА ДУМКА
судді ОСОБА_1 у провадженні №11-сс/991/239/22 за апеляційною скаргою
адвоката ОСОБА_2 захисника підозрюваного
ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.08.2022р.
14вересня 2022року місто Київ
12.08.2022 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_2 захисника ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.5 ст.27, ч.1 ст.366 КК України у кримінальному провадженні №52020000000000345, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.05.2020 року, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.08.2022р., якою відносно підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 240 500 грн., із покладенням на підозрюваного ряду обов`язків.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 просила скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування запобіжного заходу, а у випадку, якщо суд прийде до переконання про необхідність його застосування щодо ОСОБА_3, то обрати останньому запобіжний захід у вигляді особистої поруки народного депутата України ОСОБА_4 або особистого зобов`язання.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що: 1)повідомлення про підозру є необґрунтованим; 2)реальні збитки у кримінальному провадженні органом досудового розслідування не встановлені; 3)зазначені у клопотанні детектива ризики носять формальний характер, а тому не можуть слугувати підставою для застосування запобіжного заходу; 4)слідчим суддею не обґрунтована належним чином неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава.
За результатами апеляційного розгляду, більшістю членів колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу від 14.09.2022 р. про часткове задоволення апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді скасовано та постановлено нову, якою клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді застави задоволено частково, до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки народного депутата України ОСОБА_4, з покладенням на підозрюваного ряду обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. У іншій частині клопотання відмовлено.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що наявні у матеріалах клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає критерію «обґрунтована підозра», визначеному у рішеннях ЄСПЛ, а тому на даному етапі провадження слідчий суддя дійшов вірного висновку, що надані стороною обвинувачення матеріали підтверджують ймовірну причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а отже, щодо наявності обґрунтованої підозри.
Також, колегія суддів погодилася з доводами слідчого судді про існування ризиків, передбачених п.п.2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, - зокрема, ризику знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та ризику незаконного впливу з боку підозрюваного на свідків та інших учасників кримінального провадження.
Водночас, обґрунтовуючи своє рішення в частині задоволення апеляційної скарги адвоката та обрання підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки народного депутата ОСОБА_4 замість обраної слідчим суддею застави, більшість членів колегії дійшла висновку про непідтвердження матеріалами клопотання існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а також погодилася із твердженням сторони захисту щодо хибності висновку слідчого судді про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу у порівнянні із заставою, зокрема особистої поруки.
Погоджуючись повністю з висновком колегії суддів про те, що повідомлена ОСОБА_3 підозра про вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, а також щодо доведеності існування ризику знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та ризику незаконного впливу з боку підозрюваного на свідків та інших учасників кримінального провадження, не можу підтримати позицію більшості суддів-членів колегії щодо недоведеності існування ризику переховування ОСОБА_3 від органу досудового розслідування/суду, з наступних підстав.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також, зокрема запобігання спробі переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Співставляючи доводи клопотання детектива з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, погоджуюсь з висновком слідчого судді про його наявність, з огляду на те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні корупційних злочинів, один з яких є особливо тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років та з конфіскацією майна, а також неможливість звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, оскільки застосування пільгових інститутів кримінального права при вчиненні корупційного злочину КК України не передбачено. За наведених обставин, вважаю, що ризик переховування від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності зберігається, коли особа усвідомлює тяжкість злочину та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини.
Стверджуючи про наявність, на мою думку, даного ризику вважаю за необхідне врахувати існування й інших відомостей, встановлених слідчим суддею, які також свідчать про можливість ОСОБА_3 переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а саме: 1)наявність у підозрюваного двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон; 2)систематичність виїздів ОСОБА_3 протягом 2019-2022 р.р. за межі України, зокрема здійснення останнім у вказаний період 20 виїздів, в тому числі, у зв`язку із службовим відрядженням; 3)наявність у приватній власності підозрюваного двох транспортних засобів; 4)наявність у ОСОБА_3 достатніх фінансових ресурсів для забезпечення тривалого або постійного перебування за межами країни, оскільки за 2017-2021 р.р. ОСОБА_3 офіційно отримано дохід в сумі 3282848грн., його дружиною ОСОБА_5 за період з 2018 по 2021 р.р. 78396грн., а її дохід від підприємницької діяльності за період 2020-2021 р.р. склав 1679300грн.
Також, слід врахувати, що з початку введення воєнного стану на території України та у зв`язку із воєнною агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_3 разом із сім`єю залишив територію України та перебував за кордоном (підозрюваним не заперечується, що він з родиною перебував під тимчасовим захистом Республіки Словаччина, де дружина з дитиною залишається і дотепер).
Через це, на перший виклик органу досудового розслідування на 26.07.2022 року для вручення йому письмового повідомлення про підозру ОСОБА_3 не з`явився. Він повернувся в Україну та з`явився до органу досудового розслідування лише на другий виклик, отримавши повістку від НАБУ, - 09.08.2022 року.
На переконання більшості членів колегії, зазначене у сукупності з наявними в матеріалах провадження відомостями щодо участі ОСОБА_3 у волонтерській та благодійній діяльності свідчить про його активну, принципову та патріотичну соціальну позицію.
Втім, з таким висновком категорично не погоджуюсь.
У відповідності з п.1 ч.7 ст.42 КПК України, підозрюваний зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. Крім того, за невиконання вказаного обов`язку на підозрюваного, згідно з положеннями ст.139 КПК України, накладається грошове стягнення або може бути застосовано привід.
Отже, прибуття підозрюваного на виклик до органу досудового розслідування є його процесуальним обов`язком та у разі порушення тягне негативні процесуальні наслідки.
Стосовно ж волонтерської допомоги та благодійної діяльності на користь Збройних Сил України, згідно з наданими стороною захисту копіями листів-подяк, ОСОБА_3 забезпечує надання гуманітарної допомоги, в тому числі у вигляді продуктів, засобів медичного призначення для потреб закладів охорони здоров`я, які надають допомогу біженцям, бійцям, військовослужбовцям. Втім, у вказаних листах їх підписанти висловлюють подяку не ОСОБА_3 як громадянину-волонтеру, а йому як посадовій особі - начальнику відділу ДК «Укрспецекспорт», а також іншим особам. З наведеного вбачається, що благодійна та волонтерська діяльність здійснюється ним не від себе особисто, а від імені ДК «Укрспецекспорт», де він наразі обіймає посаду.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, вважаю підтвердженим наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Під час апеляційного розгляду сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність вказаного ризику.
Крім того, більшість членів колегії дійшла висновку, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не виклав належного обґрунтування недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.194 КПК України.
Вважаю, що такий висновок не відповідає змісту оскаржуваної ухвали, оскільки остання містить окремий розділ «Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу», в якому слідчий суддя детально вивчив дане питання та, ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях учасників провадження, крім іншого, вірно врахував наступні обставини: 1) ОСОБА_3 підозрюється, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України; 2)стороною обвинуваченнядоведено,що повідомлена ОСОБА_3 підозра єобґрунтованою;3)наявністьризиків,передбачених п.п.1-3ч.1ст.177КПК України(зіснуванням двохз якихпогодилася іколегія суддів);4)роль ОСОБА_3 у вчиненніінкримінованих злочинів,зокрема те,що самевін буввідповідальним за проведення передконтрактної роботи з компанією PT.EskaBajaMandiri (Республіка Індонезія) та саме на нього було покладено організацію складання проекту агентських угод, виконання яких є предметом досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження.
З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що до ОСОБА_3 не може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, ніж застава у розмірі, достатньому для забезпечення виконання обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України (при цьому, розмір застави визначено слідчим суддею у розмірі значно меншому, ніж просив детектив у клопотанні).
Таким чином, не погоджуюсь з висновком більшості членів колегії про те, що слідчим суддею при вирішенні питання щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави не надано належного обґрунтування неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1)особисте зобов`язання; 2)особиста порука; 3)застава; 4)домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж застава, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, однак вимагає встановлення, що він має реальну можливість допустити це в майбутньому.
Як вбачається з журналу судового засідання від 11.08.2022р. та змісту оскаржуваної ухвали, сторона захисту ініціювала питання щодо можливості обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки народного депутата Верховної Ради України ІХ скликання ОСОБА_4 (т.4 а.с.100-101).
Втім, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки обрання ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків, з огляду на встановлені ризики.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_6 підтвердив готовність взяти на особисту поруку підозрюваного ОСОБА_3 . На питання щодо мотивів такого вчинку пояснив суду, що довгий час знає родину підозрюваного, а самого підозрюваного знає з дитинства.
З цього приводу хочу зазначити, що особиста порука застосовується за умови врахування тяжкості інкримінованого злочину, особи підозрюваного, роду його занять, віку, стану здоров`я, сімейного стану та реальної впевненості, що даний запобіжний захід здатен гарантувати належну поведінку та явку підозрюваного на першу про те вимогу.
Застосовуючи цей захід, суд повинен бути впевнений у тому, що особи, які ручаються за підозрюваного, мають на нього вирішальний вплив та достатньо для нього авторитетні. Саме тому, обранню цього запобіжного заходу має передувати усвідомлення того, на чому ґрунтується довіра поручителя до підозрюваного, якими способами та засобами поручитель може виконувати взяті на себе зобов`язання, та чому у нього виникло бажання взяти підозрюваного на поруки. На мою думку, такими факторами може бути впевненість у добропорядності та невинуватості особи у вчиненні злочину, наявність сумнівів у доказах сторони обвинувачення, близькість по духу, чесність та високоосвіченість, тощо.
Втім, як вже зазначалось вище, під час апеляційного розгляду народний депутат ІХ скликання ОСОБА_6 заявив про бажання взяти підозрюваного ОСОБА_3 на особисту поруку, обґрунтовуючи це виключно тим, що з батьком підозрюваного у нього давні дружні стосунки, а його самого він знає з дитинства.
Інших обставин колегією суддів встановлено не було.
На моє переконання, навіть за умови беззаперечного авторитету народного депутата України ІХ скликання ОСОБА_4, наведене обґрунтування не може переконати ані суд, ані стороннього спостерігача у тому, що останній матиме вплив на підозрюваного тапотенційно зможе виконати взяті на себе зобовязання,а томудоцільність і ефективність такого запобіжного заходу є сумнівною.
Натомість, застосування слідчим суддею до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі, що не є явно непомірним для останнього, у випадку її втрати було б достатнім, щоб утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки. Окремо слід зазначити, що детектив у клопотанні про застосування запобіжногозаходу просивзастосувати допідозрюваного заставуу розмірі1430прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що становить3586440грн.Втім,враховуючи характерта обставиникримінального провадження,майновий станпідозрюваного ОСОБА_3 та його дружини, перебування на його утриманні малолітньої дитини, а також з огляду на встановлені ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що такий розмір застави є непомірним обтяженням для ОСОБА_3, та визначив йому заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1240500грн.
Тобто, слідчим суддею до підозрюваного було застосовано значно менший розмір застави, ніж той, про який просила сторона обвинувачення, а отже, по суті, застосовано більш м`який запобіжний захід.
За таких обставин, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 слід було залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.08.2022р. без змін.
Суддя
Апеляційної палати
Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1