Document No. 106397906

Справа № 753/11849/19

Провадження 1-кп/991/194/19

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді Білоус І.О.,

суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,

секретар судового засідання Пузир В.Р.

за участі:

прокурора Макара О.І.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисників Кострюкова Д.В., Осадчого С.С., Прокопчука О.М., Плясова О.В., Свінціцького І.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників Кострюкова Д.В., Осадчого С.С., Плясова О.В. та Прокопчука О.М. про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, а також клопотання захисників Кострюкова Д.В., Осадчого С.С., Прокопчука О.М. про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року щодо:

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рудня Овручанського району Житомирської області, проживає на АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 210 КК України,

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Озерянка Житомирського району Житомирської області, проживає на АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в ст. Арись Південно-Казахстанської області, Казахстан, проживає на АДРЕСА_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Чугуївка Чугуївського району Приморського Краю Російської Федерації, проживає на АДРЕСА_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає на АДРЕСА_5,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Історія провадження

10 грудня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали кримінального провадження № 420016000000000870 від 29 березня 2016 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2019 року, згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Дубаса В.М., суддів Ткаченка О.В. та Коліуша О.Л.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25 лютого 2020 року задоволено заяву прокурора Козачини С.С. про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Дубаса В.М., суддів Ткаченка О.В. та Коліуша О.Л., та постановлено передати кримінальне провадження № 420016000000000870 від 29 березня 2016 року для проведення повторного автоматизованого розподілу справи колегії суддів, які мають допуск до відомостей, що містять державну таємницю.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2020 року для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді Білоус І.О., суддів Кравчука О.О. та Крука Є.В.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2020 року призначено підготовче судове засідання, яке розпочато 02 квітня 2020 року.

Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2020 року, 12 травня 2021 року та 04 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні заяв сторони захисту про відвід прокурорів.

02 червня 2021 року обвинувачений ОСОБА_4 відмовився від захисника - адвоката Мойсея Г.М.

Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2022 року та 28 липня 2022 року відмовлено в задоволенні заяв сторони захисту про відвід колегії суддів.

Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 22 червня 2022 року та 31 серпня 2022 року порушено перед кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури питання про дисциплінарну відповідальність захисників у цьому провадженні.

Вищим антикорупційним судом застосовано до обвинувачених заходи забезпечення кримінального провадження, а саме: привід обвинуваченого ОСОБА_3 - ухвалою від 22 грудня 2021 року, та грошове стягнення на обвинуваченого ОСОБА_2 - ухвалою від 26 квітня 2021 року.

Окрім того, на опрацюванні Європейського суду з прав людини перебуває справа «Цалко проти України» за заявою обвинуваченого ОСОБА_5, у зв`язку зі скаргами заявника на порушення його прав, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на тривалість кримінального провадження у період з 09.08.2017 до цього часу та відсутність ефективних засобів юридичного захисту у контексті його скарг.

До вищого антикорупційного суду надійшли клопотання захисників Кострюкова Д.В., Осадчого С.С., Плясова О.В. та Прокопчука О.М. про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, а також клопотання захисників Кострюкова Д.В., Осадчого С.С., Прокопчука О.М. про повернення обвинувального акта прокурору.

2. Короткий зміст клопотань сторони захисту та позиції учасників підготовчого судового засідання

2.1. Вимоги клопотання захисника Кострюкова Д.В. про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження мотивовані тим, що відповідно до обвинувального акта інкриміноване ОСОБА_5 діяння, кваліфіковане за ч. 1 ст. 366 КК України, ймовірно вчинене ним протягом листопада-грудня 2015 року. На той час кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, законом про кримінальну відповідальність відносилось до злочинів невеликої тяжкості, а станом на дату розгляду судом клопотання, таке правопорушення, на думку захисника Кострюкова Д.В., відноситься до кримінального проступку. У своєму клопотанні захисник послався на положення ст. 12, 44 та 49 КК України. Оскільки з моменту ймовірного вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, пройшло більше ніж три роки, то, на думку захисника, є підстави для звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у відповідній частині на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. При цьому захисник Кострюков Д.В. звернув увагу суду, що ОСОБА_5 не визнає вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а також зазначив, що стороною обвинувачення не надано відомостей про переховування його підзахисного від органів досудового розслідування або вчинення ним нових злочинів.

2.2. Клопотання адвоката Осадчого С.С. - захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження мотивовано тим, що його підзахисному інкриміновано вчинення у листопаді-грудні 2015 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Відповідно до ст. 4, 5, 12, 44 та 49 КК України захисник Осадчий С.С. стверджував про те, що зазначене кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків, а строк притягнення до кримінальної відповідальності за його вчинення закінчився через три роки після зазначеного в обвинувальному акті ймовірного періоду його вчинення. Ураховуючи викладене, захисник прийшов до висновку, що наявні підстави для закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Захисник Осадчий С.С. звернув увагу суду, що його підзахисний не визнає вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а також зазначив, що стороною обвинувачення не надано відомостей про переховування його підзахисного від органів досудового розслідування або вчинення ним нових злочинів.

2.3. Захисник Плясов О.В. у судовому засіданні зазначив, що його підзахисний - обвинувачений ОСОБА_2 також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, строк притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення якого також закінчився, аналогічно як і щодо інших обвинувачених, а тому наявні підстави для закриття кримінального провадження щодо нього в цій частині.

2.4. Клопотання адвоката Прокопчука О.М. - захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження мотивовано тим, що відповідно до обвинувального акта його підзахисний обвинувачується у вчиненні в липні 2015 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України. Відповідно до ст. 12, 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 1, 2 ст. 285, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 205-1 КК України відноситься до нетяжких злочинів, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення якого становить 5 років з моменту ймовірного вчинення інкримінованого правопорушення. Захисник Прокопчук О.М. зазначив, що ОСОБА_9 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, не визнає, однак просить суд про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 205-1 КК України та закриття кримінального провадження у вказаній частині.

2.5. Захисником Прокопчуком О.М. також заявлено клопотання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України у зв`язку з набранням чинності Законом України № 101-ІХ від 18 вересня 2019 року, яким ст. 205 КК України виключено. Декриміналізація ст. 205 КК України стала підставою для звернення до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, однак зазначена норма кримінального процесуального закону визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022. Ураховуючи викладене, захисник Прокопчук О.М. в обґрунтування вимог свого клопотання про закриття кримінального провадження послався на положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 7, п. 6 ст. 9 КПК України.

2.6. Захисником Кострюковим Д.В. також подано клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, у якому захисник посилається на наступні недоліки обвинувального акта: неврахування обставин, які виправдовують обвинувачених у цьому провадженні; відмова прокурорів від підписання протоколу ознайомлення із доказами сторони захисту в порядку ст. 290 КПК України; обвинувальний акт базується на завідомо незаконних експертизах; невиконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, у зв`язку з відсутністю у деяких адвокатів допуску до державної таємниці; вчинення злочину, передбаченого ст. 191 КК України - розтрати коштів Державного бюджету шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, інкримінується усім обвинуваченим у цьому провадженні, однак ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не мають жодного відношення до служби в державних органах; порушення підсудності при передачі справи до Вищого антикорупційного суду та порушення норм Конституції України, неконституційність окремих положень КПК України; необґрунтованість обвинувального акта, обставини, які в ньому зазначені, не відповідають дійсності; обвинувальний акт підписано не старшим групи прокурорів у цьому провадженні. Окрім того, захисник Кострюков Д.В. у судовому засіданні зазначив також й інші підстави, зокрема: виділення трьох обвинувачених в окремі провадження, що вимагає від прокурора приведення обвинувального акта до належної форми; наявність в обвинувальному акті ст. 366 КК України, по якій сплинув строк притягнення до відповідальності; відсутність в реєстрі матеріалів досудового розслідування ухвал слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва, прийнятих у 2017-2018 роках.

2.7. Захисник Осадчий С.С. також подав до суду клопотання про повернення обвинувального акта, у якому навів, на його думку, наступні недоліки акта: неврахування обставин, які виправдовують обвинувачених; відмова прокурорів у підписанні протоколу ознайомлення із доказами сторони захисту в порядку ст. 290 КПК України; невиконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, у зв`язку з відсутністю у деяких адвокатів допуску до державної таємниці; некоректність викладення фактичних обставин та встановленого обвинувачення; підписання обвинувального акта не керівником групи прокурорів; зазначення в обвинувальному акті прізвищ осіб, які не є обвинуваченими у цьому провадженні; пред`явлення обвинувачення у вчиненні кримінального проступку та злочину в одному обвинувальному акті.

2.8. Вимоги клопотання захисника Прокопчука О.М. про повернення обвинувального акта прокурору полягали в тому, що обвинувальний акт в частині, що стосується обвинувачення ОСОБА_1, містить посилання на ст. 205 КК України, яка декриміналізована, що, на думку захисника Прокопчука О.М., свідчить про його невідповідність пп. 13 п. 1 ст. 3, ст. 7, пп. 5 п. 2 ст. 291 КПК України.

Інші захисники та обвинувачені у цьому проваджені підтримали заявлені стороною захисту клопотання.

Прокурор Макар О.І. щодо клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження зазначив, що відповідно до вимог ДІ МВС України ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувалися, а тому відсутні відомості про вчинення ними інших правопорушень. Щодо ОСОБА_5 наявна інформація про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, останній епізод якого ймовірно вчинено 26 квітня 2017 року, тому навіть з урахуванням можливого переривання строку притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, п`ятирічний строк сплинув, у зв`язку з чим загалом прокурор Макар О.І. не заперечував проти закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині їх обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України.

Щодо клопотання захисника Прокопчука О.М. про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 205 КК України у зв`язку з набранням чинності Законом України, яким ст. 205 КК України виключено, прокурор Макар О.І. заперечував проти його задоволення, зазначив, що загальні засади кримінального процесуального закону не можуть бути застосовані при вирішенні цього клопотання, уважав, що на даний час доцільно у задоволенні клопотання відмовити та повернутись до цього питання після законодавчого врегулювання підстав закриття кримінального провадження у зв`язку з декриміналізацією кримінального правопорушення.

Прокурор Макар О.І. також заперечував проти задоволення клопотання захисника Прокопчука О.М. про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. На обґрунтування своєї позиції надав суду вимогу ДІ МВС України від 09 вересня 2022 року, із якої вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується серед іншого у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 у іншому кримінальному провадженні, в якому обвинувальний акт скеровано до суду. Так, ОСОБА_9 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень у період 2016-2018 року, у зв`язку з чим, на думку прокурора, строк притягнення до кримінальної відповідальності перервався та досі не сплинув, а тому просив суд відмовити у задоволенні клопотання захисника Прокопчука О.М.

Щодо клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурор Макар О.І. надав суду письмові заперечення, зміст яких висловив у судовому засіданні, а саме: на думку прокурора, більшість заперечень сторони захисту не стосується відповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, а зводиться до оспорювання фактичних обставин справи та незгоди з пред`явленим обвинуваченням. Щодо відсутності в обвинувальному акті обставин, які виправдовують обвинувачених, прокурор зазначив, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин вчинення інкримінованого правопорушення відноситься до дискреційних повноважень прокурора, а тому ніхто не може вимагати їх зміни. Щодо твердження сторони захисту про те, що обвинувальний акт ґрунтується на незаконних доказах, а також твердження про неознайомлення сторони захисту із матеріалами досудового розслідування, з грифом «Таємно», на думку прокурора Макара О.І., не має жодного відношення до відповідності процесуальної форми обвинувального акта вимогам закону. Аргумент сторони захисту щодо пред`явлення обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України особам, які не мали статусу службових осіб, не може бути предметом розгляду в межах підготовчого судового засідання, оскільки вимагає дослідження доказів у кримінальному провадженні. Твердження сторони захисту щодо порушення підсудності у цьому провадженні, неконституційності положень КПК України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду, на думку прокурора, не мають жодного відношення до дослідження судом питань відповідності обвинувального акта вимогам КПК України. Підписання обвинувального акта прокурором Козачиною С.С. відповідає вимогам ч. 3 ст. 291 КПК України, а вимога про те, що обвинувальний акт повинен бути підписаний старшим групи прокурорів відсутня в кримінальному процесуальному законі. Щодо згадування в обвинувальному акті про інших осіб, які не є обвинуваченими у цьому провадженні, прокурор Макар О.І. зазначив, що обвинувальний акт містить чіткі формулювання щодо того, які особи обвинувачуються та яке саме обвинувачення їм пред`явлено, зазначення ж даних інших осіб здійснено в контексті викладення фактичних обставин вчинення інкримінованих правопорушень. Щодо недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування, то реєстр не є і не може бути предметом судового контролю, єдиним процесуальним документом, який досліджує суд на підготовчому засіданні, є обвинувальний акт. Ураховуючи викладене, прокурор Макар О.І. просив суд відмовити у задоволенні клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору.

3. Мотиви суду щодо клопотань сторони захисту про закриття кримінального провадження

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом. Аналогічну норму містить і ч. 1 ст. 285 КПК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч. 8 ст. 284 КПК України).

Положеннями статті 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це визначений ст. 49 КК України проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка ймовірно вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2, 3 ст. 49 КК України) чи інших обставин, що визначають особливості застосування строків давності або взагалі виключають можливість їх застосування (ч. 5, 6 ст. 49 КК України).

Обов`язковою умовою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є його згода на таке звільнення в силу вимог ч. 3 ст. 258 КПК України.

3.1. Обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судом було роз`яснено право на звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку зі сплином строків давності, та право заперечувати проти такого звільнення та клопотати про продовження розгляду провадження судом.

Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили закрити провадження щодо них в частині, при цьому свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, не визнали.

ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за який санкцією статті, чинною на момент ймовірного вчинення інкримінованого діяння, листопад-грудень 2015 року, передбачалась відповідальність у виді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що відповідно до ст. 12 КК України (в редакції, чинній на момент листопада-грудня 2015 року) кваліфікувався як злочин невеликої тяжкості.

Станом на дату розгляду судом клопотань сторони захисту про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 366 КК України (за вчинення вказаного злочину передбачено відповідальність у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років), зазначений злочин класифікується як нетяжкий (відповідно до положень ст. 12 КК України в редакції, чинній на дату розгляду судом клопотань).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно до вимог ДІ МВС України від 09 вересня 2022 року відомості щодо вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 інших кримінальних правопорушень, окрім тих, у яких вони обвинувачуються в межах цього кримінального провадження, відсутні, що свідчить про непереривання строку давності притягнення до кримінальної відповідальності таких обвинувачених. Відомості про наявність обставин, які б зупиняли перебіг вказаних строків суду також надані не були.

У вимозі ДІ МВС України від 09 вересня 2022 року відносно ОСОБА_5 наявна інформація про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, останній епізод якого ймовірно вчинено 26 квітня 2017 року, тому навіть з урахуванням ймовірного переривання строку давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, строк давності сплинув би 26 квітня 2020 року.

Ураховуючи викладене, суд уважає, що наявні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття провадження у відповідній частині.

Із вимоги ДІ МВС України від 09 вересня 2022 року відносно ОСОБА_1 убачається, що в межах кримінального провадження № 42017101060000079 від 18 квітня 2017 року він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1,ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 28ч. 2 ст. 200 КК України, у якому обвинувальний акт скеровано до суду у 2021 році. У вказаному провадженні ОСОБА_9 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких злочинів, у період 2016-2018 року.

3.2. Обвинуваченому ОСОБА_1 судом було роз`яснено право на звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України у зв`язку зі сплином строків давності, та право заперечувати проти такого звільнення та клопотати про продовження розгляду провадження судом.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив закрити провадження щодо нього в частині, при цьому свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України, не визнав.

Розглядаючи клопотання захисника Прокопчука О.М. про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, суд ураховує наступне.

Відповідно до обвинувального акта у цьому провадженні ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України, у липні 2015 року. Відповідно до санкції ст. 205-1 КК України (в редакції, чинній у липні 2015 року) за вчинення зазначеного правопорушення передбачено покарання у виді штрафу від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від трьох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого, що відповідно до ст. 12 КК України (в редакції, чинній у липні 2015 року) відносився до злочинів невеликої тяжкості.

Відповідно до чинної на сьогоднішній день редакції закону про кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, визначена відповідальність у виді штрафу від восьми тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого, що відповідно до чинної на сьогодні редакції ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину. Судом встановлено (про що зазначено у вимозі ДІ МВС України від 09 вересня 2022 року відносно ОСОБА_1 ), що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42017101060000079 від 18 квітня 2017 року інкримінується вчинення протягом 2018 року кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1,ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 28ч. 2 ст. 200 КК України.

Частиною 3 ст. 49 КК України передбачено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Тобто, чи переривався строк давності у даному випадку, можна визначити, з`ясувавши відповіді на два питання: (1) чи вчинила особа новий злочин; (2) чи належить цей злочин до категорії нетяжких.

У кримінальному провадженні № 42017101060000079 від 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 обвинувачується серед іншого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, який є особливо тяжким.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, лише на підставі вироку суду (виправдувального чи обвинувального), який набере законної сили, у провадженні № 42017101060000079 від 18 квітня 2017 року можна вирішити питання чи вчинив він новий злочин та чи переривається строк давності притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України у цьому провадженні.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, чи вчинив обвинувачений ОСОБА_1 новий злочин у період перебігу строку давності за обвинуваченням за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України, та, як наслідок, вирішити питання про закриття провадженні в цій частині. Ураховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання захисника Прокопчука О.М. про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, з огляду на його передчасність.

3.3. Обвинуваченому ОСОБА_1 судом було роз`яснено право на звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України у зв`язку з декриміналізацією зазначеної статті, та право заперечувати проти такого звільнення та клопотати про продовження розгляду провадження судом.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив закрити провадження щодо нього в частині, при цьому свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, не визнав.

Розглядаючи клопотання захисника Прокопчука О.М. про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність, суд ураховує наступне. Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується, з-поміж іншого, в організації придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненому повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, що кваліфіковано за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Обвинувальний акт у цьому провадженні складений та підписаний 11 червня 2019 року та надійшов до суду 13 червня 2019 року.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18 вересня 2019 року № 101-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, ст. 205 виключено із КК України.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою. З огляду на порушення таким формулюванням презумпції невинуватості вказаний пункт Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року № 3-р(II)/2022 визнано неконституційним та визначено, що він втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Водночас, Верховній Раді надано доручення привести такий пункт у відповідність із Конституцією України та Рішенням Конституційного Суду України.

16 серпня 2022 року Верховна Рада України прийняла за основу Проект Закону № 7630 від 02 серпня 2022 року «Про внесення змін до КПК України щодо закриття кримінального провадження в зв`язку з декриміналізацією діяння», відповідно до якого пропонується доповнити ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 4-1 наступного змісту «втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа». Таким чином, станом на момент розгляду судом клопотання захисника Прокопчука О.М. про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, зазначений злочин декриміналізовано, водночас п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України втратив чинність у зв`язку з неконституційністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Частиною 1 ст. 8 КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ураховуючи викладене, суд уважає, що особа не може перебувати під тягарем обвинувачення за ймовірне вчинення діяння, що законом про кримінальну відповідальність не визнається кримінальним правопорушенням, оскільки результатами розгляду судом такого обвинувачення не може бути ухвалення вироку. Не є справедливим той судовий процес, який розглядає обвинувачення, пред`явлене за статтею закону про кримінальну відповідальність, якої не існує, а держава не може виправдовувати перебування особи під тягарем обвинувачення неприведенням законодавства у відповідність до визначених у Конституції України презумпцій, у зв`язку з чим суд уважає за доцільне зарити провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України у зв`язку зі скасуванням кримінальної відповідальності за інкриміноване йому діяння.

4. Мотиви суду щодо клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору

Положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

У п. 51 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено: «Суд також нагадує, що поняття обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. «Фоті та інші проти Італії» (Fotiand Others v. Italy), серія А № 56, п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та «Озтурк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), серія А № 73, п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року).

У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч. 3 ст. 6 Конвенції».

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Згідно з положеннями ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.

Оцінюючи доводи сторони захисту в частині аргументів стосовно неконкретності обвинувачення у зв`язку з декриміналізацією статті 205 КК України, закінчення строків давності щодо притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України, виділення обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в окремі провадження та необхідності, на думку сторони захисту, виключення ст. 205, ч. 1 ст. 366 КК України та обвинувачених, щодо яких провадження виділено, з обвинувального акта, суд уважає їх необґрунтованими з огляду на наступне. Обвинувальний акт у цьому провадженні складений 11 червня 2019 року. Статтю 205 із КК України виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» № 101-IX від 18 вересня 2019 року, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, таким чином, на момент складення обвинувального акта та направлення його до суду ст. 205 КК України була чинною. Питання щодо виділення в окремі провадження проваджень щодо обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також питання щодо закриття провадження за ст. 366 КК України були розглянуті на підготовчому судовому засіданні, а тому не могли бути враховані при складенні обвинувального акта прокурором.

Доводи сторони захисту стосовно неврахування в обвинувальному акті обставин, які виправдовують обвинувачених, некоректності викладення фактичних обставин та встановленого обвинувачення, складення обвинувального акта з урахуванням результатів завідомо незаконних експертиз, пред`явлення обвинувачення особам, які не можуть бути суб`єктами вчинення інкримінованого правопорушення, зазначення в обвинувальному акті прізвищ осіб, які не є обвинуваченими у цьому провадженні, необґрунтованість обвинувального акта, невідповідність зазначених у ньому обставин дійсності судом відхиляються з огляду на те, що оцінка таких доводів може бути здійснена лише за результатами судового розгляду кримінального провадження № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року та дослідження зібраних у ньому доказів на предмет їх належності та допустимості.

На стадії підготовчого провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення та, більше того, наявність чи відсутність його складу, а також надавати оцінку доказам, що були зібрані на стадії досудового розслідування.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Щодо неконкретності обвинувачення, суд зазначає, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому, важливим також є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Тож суд ураховує, що визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи, перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі, й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Кримінальний процесуальний закон не пов`язує можливість прийняття рішення про повернення обвинувального акта прокурору на підготовчому судовому засіданні із дотриманням порядку ознайомлення сторін із матеріалами досудового розслідування, визначеного ст. 290 КПК України, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відмови прокурорів у підписанні протоколу ознайомлення із доказами сторони захисту в порядку ст. 290 КПК України та невиконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, у зв`язку з відсутністю у деяких адвокатів допуску до державної таємниці як підстави для повернення обвинувального акта у цьому провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КПК України в редакції, що діяла на момент складення обвинувального акта у цьому провадженні, обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Обвинувальний акт у цьому провадженні складений старшим детективом Єршовим П.А. та затверджений прокурором групи прокурорів Козачиною С.С., що відповідає вимогам ч. 3 ст. 291 КПК України, а тому суд відхиляє доводи сторони захисту щодо непідписання обвинувального акта прокурором, який є керівником групи прокурорів.

Твердження сторони захисту про пред`явлення у цьому кримінальному провадженні обвинувачення у вчиненні кримінального проступку та злочину, що є підставою для повернення обвинувального акта, оцінюється судом критично з огляду на наступне. Злочином, який сторона захисту помилково уважає проступком, є кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, за вчинення якого встановлено відповідальність у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Натомість, проступком, відповідно до ч. 2 ст. 12, є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Таким чином, діяння, визначене ч. 1 ст. 366 КК України відноситься до нетяжких злочинів, а тому відсутні підстави для повернення обвинувального акта прокурору.

Суд також відхиляє аргумент сторони захист щодо порушення підсудності при передачі справи до Вищого антикорупційного суду, оскільки підсудність Вищому антикорупційному суду цього провадження визначена ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2019 року (том 2, а.с. 77-78).

Окрім того, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання також і додатки до обвинувального акта, визначені ч. 4 ст. 291 КПК України. Кримінальний процесуальний закон не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору. З огляду на викладене, суд відхиляє посилання сторони захисту на недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування як на підставу для повернення обвинувального акта прокурору. Ураховуючи зазначене, аргументи сторони захисту щодо відсутності в реєстрі матеріалів досудового розслідування ухвал слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва, прийнятих у 2017-2018 роках, не приймаються судом до уваги.

Ураховуючи викладене, при розгляді клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору не встановлено таких недоліків обвинувального акта, які б перешкоджали суду призначити його до судового розгляду. Водночас, розгляд судом відповідних доводів сторони захисту, а також наданих сторонами провадження доказів можливий на стадії судового розгляду.

Керуючись ст. 12, 44, 49 КК України, ст. 284, 285, 286, 314, 315, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання захисника Кострюкова Д.В. про звільнення від кримінально відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК України закрити у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності.

2.Клопотання захисника Осадчого С.С. про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 366 КК України закрити у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності.

3.Клопотання захисника Плясова О.В. про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України закрити у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності.

4.У задоволенні клопотання захисника Прокопчука О.М. про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності - відмовити.

5.Клопотання захисника Прокопчука О.М. про закриття кримінального провадження - задовольнити. Кримінальне провадження № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України закрити у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність.

6.У задоволенні клопотань захисників Кострюкова Д.В., Осадчого С.С. та Прокопчука О.М. про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.

Ухвала в частині закриття кримінального провадження може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення, а заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.