- Presiding judge (HACC AC) : Chorna V.V.
справа № 991/1960/22
провадження № 11-сс/991/245/22
слідчий суддя: ОСОБА_5.
доповідач: ОСОБА_6
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_6.,
суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
при секретарі судового засідання ОСОБА_9.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.08.2022 р. про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру від 10.02.2022 р., -
ВСТАНОВИЛА:
17 серпня 2022 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга (т. 4 а.с. 191-199), яку того ж дня призначено до апеляційного розгляду (т. 4 а.с. 201).
До початку апеляційного розгляду захисником ОСОБА_10. подані доповнення та зміни до апеляційної скарги (т. 4 а.с. 228-239, т. 5 а.с. 1).
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_10. у кримінальному провадженні № 52021000000000144 від 23.03.2021 р. на повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 10.02.2022 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової, про задоволення скарги захисника ОСОБА_10. та скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 .
2. Узагальнені доводи апеляційної скарги та доповнень до неї.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому її має бути скасовано. Вважає, що зміст повідомлення про підозру не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 276, п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, оскільки у ньому не викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 . Так, згідно з повідомленням, ОСОБА_1 підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб, і його дії кваліфіковані за ч. 4 ст. 368 КК України. Втім, зі змісту повідомлення про підозру не вбачається, що ОСОБА_1 може бути суб`єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України, оскільки повідомлення містить лише посилання на те, що останнього було обрано депутатом Київської міської ради, а тому він є службовою особою в розумінні ст. 368 КК України. При цьому, у повідомленні про підозру не зазначено коло службових повноважень ОСОБА_1, з посиланням на відповідні нормативні документи, та не зазначено, які з цих службових повноважень були ним використані при вчиненні інкримінованих дій. Наведене, за твердженням адвоката, свідчить про те, що органом досудового розслідування не зібрано доказів того, що ОСОБА_1 вчиняв хоча б будь-які дії з використанням займаної посади. Більш того, у повідомленні про підозру відсутнє викладення об`єктивної сторони злочину, інкримінованого ОСОБА_1, оскільки у ньому не вказано, чи мав останній вплив на в.о. директора КП «Міський магазин» ОСОБА_2, та в чому саме він полягав. Отже, оскаржуване повідомлення про підозру не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які б свідчили про причетність до нього ОСОБА_1, що, в свою чергу, вказує на невідповідність змісту повідомлення про підозру вимогам п. 6 ст. 277 КПК України.
У доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_10. зазначив про відсутність у сторони обвинувачення належних та достатніх доказів для підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Так, на підтвердження обґрунтованості підозри прокурором надано ряд очевидно недопустимих або неналежних доказів. Так, неналежними доказами є копії протоколів, складені за результатами проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих дій, якими зафіксовано розмови між декількома особами, ідентифікувати яких по суті неможливо. В свою чергу, висновки експертиз відео-, звукозапису, згідно з якими голоси на записах належать ОСОБА_1 та іншим фігурантам кримінального провадження, є очевидно недопустимими доказами, оскільки їх проведено з численними порушеннями вимог закону, що підтверджується рецензією, наданою на запит сторони захисту. За твердженням апелянта, показання свідка ОСОБА_3, на які посилається прокурор, також є неналежним доказом та водночас свідченням провокації, оскільки зазначений свідок перебував у залежності від детективів НАБУ та прокурорів САП, уклавши з ними угоду про визнання винуватості, що ставить під сумнів правдивість його показань. Крім того, слідчим суддею фактично не досліджувалися докази сторони обвинувачення, оскільки після оголошення прокурором заперечень на скаргу та переліку наданих ним документів, слідчий суддя формально долучив їх до матеріалів провадження. Подальше перебування слідчого судді в нарадчій кімнаті близько 20 хвилин свідчить про те, що останній не міг дослідити всі докази сторони обвинувачення та надати їм відповідну оцінку за такий короткий проміжок часу. На думку захисника, сукупність вищевикладеного свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки остання постановлена з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права та з неповним дослідженням обставин провадження.
3. Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні 07.09.2022 року захисник ОСОБА_10. підтримав свою апеляційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у скарзі. Акцентував увагу на тому, що в матеріалах провадження відсутні докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину, а у повідомленні про підозру не наведені фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені в рамках досудового розслідування. Зауважив, що під час судового розгляду слідчий суддя проігнорував його доводи щодо недопустимості й неналежності більшої частини доказів, на яких ґрунтується повідомлення про підозру, та не дослідив надані прокурором матеріали, в результаті чого дійшов хибного висновку про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру ОСОБА_1, а також допустив порушення вимог процесуального закону.
Захисник ОСОБА_11. підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10. та просила її задовольнити, обґрунтовуючи свою позицію тим, що хоча чинний КПК України і не регулює, який обсяг доказів має надаватись суду до повідомлення про підозру, втім з системного аналізу законодавства вбачається, що їх обсяг має бути достатнім. При розгляді скарги слідчий суддя не врахував висновки попередньої ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.08.2022 р. у цьому провадженні, якою було скасовано рішення слідчого судді за результатами розгляду скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_1, оскільки не дослідив та не перевірив на предмет достатності докази сторони обвинувачення, а лише формально долучив їх до матеріалів справи. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Захисник ОСОБА_12. підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10. та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про те, що під час досудового розслідування він позбавлений можливості надавати оцінку достатності, допустимості та належності доказів. Такий висновок слідчого судді суперечить вимогам КПК України та судовій практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у інших провадженнях. Окремо зауважив, що сторона захисту наполягала на дослідженні слідчим суддею доказів сторони обвинувачення, зокрема, копій протоколів, складених за результатами проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих дій, втім цього зроблено не було. Вважає, що повідомлення про підозру ґрунтується на недопустимих доказах, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що суть повідомлення про підозру йому не зрозуміла.
Прокурор САП ОСОБА_13 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та з посиланням на практику ЄСПЛ зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 є обґрунтованим, тобто на даному етапі досудового розслідування здатним переконати стороннього спостерігача, що підозрюваний може бути причетним до інкримінованого йому кримінального правопорушення. Додатково зазначив, що під час розгляду скарги захисту ним було оголошено не лише перелік доказів, як він бажав долучити на підтвердження обґрунтованості підозри, а й зміст цих документів. Вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування повідомлення про підозру.
Після перерви, оголошеної для підготовки до судових дебатів, в судове засідання 22.09.2022 року учасники апеляційного розгляду не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про його час та місце. Натомість, клопотання про продовження розгляду апеляційної скарги за їх відсутності та відсутності підозрюваного ОСОБА_1 подано стороною захисту 15.09.2022 року (т. 5 а.с. 24), та прокурором - 22.09.2022 року (т. 5 а.с. 26).
Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників провадження.
4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Слідчим суддею встановлено, що 10.02.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 52021000000000144 від 23.03.2021 р.
15.06.2022 року, зі спливом більше двох місяців з дня повідомлення про підозру, захисник ОСОБА_10. оскаржив його до слідчого судді. Відповідно, слідчий суддя констатував, що скаргу подано із дотриманням строків, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України. Також, слідчий суддя зазначив про відповідність змісту повідомлення про підозру вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б перешкоджали стороні захисту в повному обсязі реалізувати своє право на захист, зокрема формувати стратегію і тактику захисту. Оцінивши докази сторони обвинувачення та захисту у сукупності з доводами скарги та запереченнями учасників провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1, виходячи з наданих матеріалів досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру ОСОБА_1 щодо вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Водночас, слідчий суддя відхилив доводи захисту про провокативну поведінку з боку ОСОБА_3, недостовірність його показань, упередженість органу досудового розслідування, наявність можливої провокації, спотворення доказів та порушень при проведенні експертиз, недопустимість, недостовірність та недостатність зібраних слідством доказів як підставу скасування повідомлення про підозру, з посиланням на те, що захисники висувають до оцінки наданих доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акта по суті. На його думку, вказані доводи адвокатів не спростовують висновку про наявність достатніх підстав для повідомлення ОСОБА_1 підозри.
5. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторони захисту та обвинувачення, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.06.2022 р. у задоволенні скарги захисника ОСОБА_10. на повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 10.02.2022 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, було відмовлено (т. 1 а.с. 46-50).
Втім, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.08.2022 р. вказану ухвалу скасовано через допущену слідчим суддею неповноту судового розгляду та призначено новий розгляд скарги в суді першої інстанції, оскільки оцінка слідчого судді щодо достатності доказів для підозри ОСОБА_1 ґрунтувалась виключно на тексті самого повідомлення про підозру, без оцінки інших матеріалів - зокрема, доказів сторони обвинувачення, на підставі яких останнього повідомлено про підозру, тобто, на суто теоретичній його оцінці. Водночас, проаналізувавши зміст оскаржуваного повідомлення про підозру, колегія суддів дійшла висновку про відповідність його за формою вимогам ст. 277 КПК України, а також про вручення його прокурором у спосіб, передбачений КПК України, у відповідності до вимог ст. 278 КПК України. Крім того, зміст підозри та визначена органом досудового розслідування правова кваліфікація кримінального правопорушення, на переконання колегії суддів, не є очевидно необґрунтованою (т. 1 а.с. 163-165).
Під час нового судового розгляду слідчим суддею досліджено питання щодо достатності доказів для повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та зроблено висновок про наявність достатніх підстав для її повідомлення за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки сторона захисту не ставить під сумнів висновки слідчого судді про відповідність змісту оскаржуваного повідомлення про підозру за формою вимогам ст. 277 КПК України, а також про вручення його ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 278 КПК України, чому, в свою чергу, колегією суддів вже була надана оцінка в ухвалі від 02.08.2022 р., то перегляд оскаржуваної ухвали здійснюється виключно в частині правильності висновків щодо наявності достатніх доказів для повідомлення про підозру щодо вчинення інкримінованого злочину.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру здійснюється у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та з роз`ясненням її прав та обов`язків.
У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується усталеною практикою ЄСПЛ, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.
Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.
Отже, не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні злочину, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 р. зазначила, що … стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження)(справа № 11 - 132сап21).
Аналогічний підхід має застосовуватися при визначенні «достатності доказів для підозри», що необхідно встановити у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.
Вищенаведене, а також системний аналіз положень ст. ст. 276-278 КПК України вказує на те, що у випадку розгляду скарги на рішення органу досудового розслідування про підозру слідчий суддя має з`ясувати не лише виконання останнім положень кримінального процесуального закону в частині дотримання порядку повідомлення про підозру та її змісту, але й наявності на день повідомлення про підозру достатніх доказів для підозри такої особи. Водночас, докази, на яких ґрунтується підозра, не можуть бути очевидно недопустимими, та мають містити відомості, які могли б переконати стороннього спостерігача в тому, що ця особа має відношення до вчиненого кримінального правопорушення. При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, проаналізувавши зміст повідомлення про підозру від 10.02.2022 р., згідно з яким ОСОБА_1 підозрюється у тому, що у період з лютого 2021 року по лютий 2022 року він, будучи депутатом Київської міської ради, за пособництва інших фігурантів даного кримінального провадження, здійснив одержання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди в сумі 1 390 000,00 грн. за сприяння в розміщенні та використанні точок пересувної роздрібної торгівлі («купав») в м. Києві, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин дійшов висновку про ймовірну причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_1 є депутатом Київської міської ради та Головою Постійної комісії з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою, у зв`язку з чим в силу своїх службових повноважень та наданої йому влади вірогідно міг впливати на прийняття рішень Київської міської ради, зокрема, з питань торгівлі (включаючи питання визначення правил торгівлі на ринках, створення та діяльності закладів торгівлі), розвитку підприємництва, а також діяльності тимчасових споруд (малих архітектурних форм) на території м. Києва. Враховуючи вказане, предмет відання підпорядкованої йому Постійної комісії та надані йому повноваження, а також пов`язані з цим можливості надавали ОСОБА_1 потенційну змогу безпосередньо чи через залучених ним осіб впливати на розміщення точок пересувної роздрібної торгівлі («купав»), шляхом забезпечення перемоги окремих осіб на відповідних торгах, організованих комунальними підприємствами Київської міської ради.
Посилаючись на зазначені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно міг використовувати надану йому владу та службове становище задля отримання неправомірної вигоди від окремих осіб за забезпечення їх перемоги на відповідних торгах та подальше безперешкодне здійснення ними господарської діяльності.
При цьому, слідчим суддею досліджено та надано оцінку доказам, наявним в матеріалах провадження, та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність підстав для повідомлення ОСОБА_1 про підозру на момент вчинення відповідної процесуальної дії, та про відповідність її тому мінімальному рівню стандарту «достатніх доказів», який закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України. На обґрунтування цього висновку, в оскаржуваній ухвалі наведено аналіз змісту матеріалів за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю особи, контролю за вчиненням злочину та викладено у логічній послідовності зміст зустрічей, що відбулися між ОСОБА_1 та іншими фігурантами провадження, а також ОСОБА_3, на яких обумовлювались приблизні суми неправомірної вигоди, які мають сплачуватись суб`єктом господарювання, періодичність їх сплати та особи, між якими вона буде розподілятись. Окремо проаналізовано зміст спілкування між ОСОБА_1 та наближеними до нього особами щодо забезпечення перемоги на відповідних торгах ФОП ОСОБА_4, інтереси якої за довіреністю представляв ОСОБА_3, забезпечення її перемоги по декількох локаціях для розміщення на них «купав», за наслідками чого було укладено відповідні договори з КП «Міський магазин», а також обговорення конкретних сум неправомірної вигоди та осіб, через яких її буде передано.
Колегія суддів погоджується з оцінкою слідчого судді, що надані стороною обвинувачення матеріали є достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 міг виступити співучасником у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення за наведених в оскаржуваній ухвалі обставин, а наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою. Під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б переконали суд, що встановлені в ухвалі слідчого судді обставини з посиланням на докази, наявні в матеріалах провадження, не зв`язують підозрюваного з інкримінованим йому злочину.
Водночас, слідчим суддею правильно зазначено, що в межах розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя не вправі оцінювати зібрані під час досудового розслідування докази з точки зору їх достатності для складання та направлення до суду обвинувального акту щодо підозрюваного, а факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Те ж стосується і оцінки доказів з точки зору їх недопустимості та неналежності.
Так, надаючи оцінку доводам захисту про те, що повідомлення про підозру ґрунтується на доказах, які є очевидно недопустимими та неналежними, а також здобуті в результаті провокації злочину, колегія суддів зауважує, що на стадії досудового розслідування визнання слідчим суддею доказів недопустимими можливе лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду. Тобто, суд на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами.
У даному випадку, доводи захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, а отже, остаточна їх оцінка може бути надана лише під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зокрема, слідчий суддя обґрунтовано відхилив доводи сторони захисту щодо можливої провокації з боку ОСОБА_3, недостовірності його показань, упередженості органу досудового розслідування та недостатності зібраних органом досудового розслідування доказів, їх спотворення, а також щодо порушень, допущених при проведенні судових експертиз, оскільки зазначені питання виходять за межі судового контролю, що здійснюється слідчим суддею під час досудового розслідування при розгляді скарги на підозру, а мають вирішуватися під час судового розгляду в ході оцінки всієї сукупності матеріалів кримінального провадження.
В контексті доводів сторони захисту про те, що вказаний висновок слідчого судді не узгоджується з практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у іншому провадженні, колегія суддів наголошує, що наведена в оскаржуваній ухвалі позиція відповідає усталеній практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо оцінки доказів з урахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування, про що зазначалося вище. Натомість, позиція окремих суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, висловлена у інших провадженнях, не має преюдиційного значення та не є обов`язковою для врахування іншими суддями під час апеляційного розгляду інших справ.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо порушення слідчим суддею принципу безпосередності дослідження доказів через неоголошення їх змісту учасникам провадження, колегія суддів звертає увагу, що, у відповідності до ч. 1 ст. 358 КПК України, протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників провадження та пред`явлені для ознайомлення останнім.
Разом з цим, положеннями ч. 1 ст. 358 КПК України не визначено певної особи, яка має оголосити письмові докази у судовому засіданні.
З технічного запису та журналу судового засідання від 15.08.2022 р. вбачається, що письмові докази сторони обвинувачення, на які слідчий суддя послався в оскаржуваній ухвалі, були оголошені прокурором під час свого виступу із запереченнями проти скарги захисту. Крім того, прокурором оголошено зміст протоколів, складених за результатами проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих дій, та зазначено, які фактичні обставини провадження у них викладені. При цьому, учасники провадження мали можливість із ними ознайомитися та заявити свої заперечення.
Однак, жоден із захисників підозрюваного ОСОБА_1 не заперечив щодо порядку дослідження слідчим суддею доказів сторони обвинувачення. Відтак, доводи адвоката ОСОБА_12 про те, що в судовому засіданні сторона захисту наполягала на дослідженні слідчим суддею доказів сторони обвинувачення, зокрема, копій протоколів, складених за результатами проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих дій, в іншому порядку ніж вони були досліджені, не заслуговують на увагу.
Більше того, як вбачається з журналу судового засідання, після оголошення прокурором своїх заперечень на скаргу та переліку наданих ним доказів, адвокат ОСОБА_10. запитав у слідчого судді, чи будуть заперечення прокурора досліджуватись в судовому засіданні, на що слідчий суддя повідомив учасникам провадження, що заперечення досліджуватимуться в нарадчій кімнаті (т. 4 а.с. 170-172).
Отже, слідчим суддею з дотриманням вимог ст. 358 КПК України досліджено надані прокурором докази, яким під час постановлення оскаржуваної ухвали надана відповідна оцінка. Відповідний підхід щодо безпосередності дослідження доказів судом в судовому засіданні висловлений Верховним Судом у постанові від 03.09.2020 р. у справі № 571/215/16-к (провадження № 51-5804км19).
Твердження сторони захисту про те, що перебування слідчого судді в нарадчій кімнаті не більше 20 хвилин підтверджує, що останній не міг дослідити всі докази сторони обвинувачення та надати їм відповідну оцінку за такий короткий проміжок часу, колегія суддів вважає неспроможними та відхиляє. Так, положеннями ст. ст. 367, 371, 418 КПК України передбачено порядок ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті. Вказані норми закону не містять заборони суддям готуватися до судового засідання, а саме вивчати матеріали провадження та готувати один чи кілька альтернативних проектів судового рішення до початку судового засідання, при цьому, суд не має часових обмежень щодо перебування у нарадчій кімнаті. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 р. (справа № 285/3516/17, провадження № 51-999км19), від 11.03.2021 р. (справа № 711/798/18, провадження № 51-1352км19) та від 19.10.2021 р. (справа № 347/840/19, провадження № 51 - 2491км21).
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що оскаржуване повідомлення про підозру не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, в тому числі і кола службових повноважень ОСОБА_1, з посиланням на відповідні нормативні документи та із зазначенням, які з цих службових повноважень були ним використані при вчиненні інкримінованих дій, колегія суддів зазначає таке.
У відповідності до ст.ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Згідно з положеннями ст. 279 КПК України, слідчий, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру.
Таким чином, викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а тому викладаються у повідомленні про підозру у такому виді, як він вважає за необхідне. Відповідно, ані сторона захисту чи потерпілі, ані суд не можуть вимагати від сторони обвинувачення викладення змісту підозри так, як на їх думку це має бути.
Водночас, і про це вже зазначено колегією суддів вище, оскаржуване повідомлення про підозру відповідає за формою вимогам ст. 277 КПК України, а також вручене прокурором у спосіб, передбачений КПК України, у відповідності до вимог ст. 278 КПК України. Крім того, зміст підозри та визначена органом досудового розслідування правова кваліфікація кримінального правопорушення, на переконання колегії суддів, не є очевидно необґрунтованою.
В апеляційній скарзі містяться також інші доводи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів, оскільки не мають будь-якого вирішального значення у цьому провадженні.
6. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Під час апеляційного розгляду порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б слугувати підставою для скасування ухвали, зокрема за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено. Натомість, слідчим суддею виконано вимоги ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.08.2022 р. та надано оцінку достатності доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_1 на підставі досліджених в судовому засіданні матеріалів провадження.
Відтак, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.08.2022 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_6
судді ОСОБА_7
ОСОБА_8