- Presiding judge (HACC AC) : Bodnar S.B.
Справа № 991/3261/22
Провадження №11-сс/991/302/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_13
суддів ОСОБА_14, ОСОБА_15
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_16
підозрюваної ОСОБА_1,
захисника підозрюваної ОСОБА_17
прокурора ОСОБА_18
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвокатів ОСОБА_19 та ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2022 року про відмову в скасуванні повідомлення про підозру,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні скарги адвокатів ОСОБА_20 ОСОБА_17 в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 на повідомлення про підозру.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 26 вересня 2022 року адвокати ОСОБА_20, ОСОБА_17 звернулися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просять:
1.Скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_1 ;
2.Постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу адвокатів ОСОБА_20, ОСОБА_17 на повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 року;
3.Скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 року;
4.Зобов`язати уповноважених осіб НАБУ та Офісу Генерального прокурора внести відомості щодо скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 року.
04 жовтня 2022 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від адвокатів ОСОБА_20 ОСОБА_17 надійшли доповнення до їх апеляційної скарги.
Апеляційна скарга з доповненнями обґрунтована тим, що складене та вручене повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 рокує необгрунтованим, безпідставним, складеним за відсутністю належних та допустимих доказів, таким, що викладене з порушенням норм кримінального процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню у повному обсязі, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та відсутністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
На думку сторони захисту:
1)повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 рокубуло вручене з порушенням правил підслідності. Станом на 18 грудня 2020 року слідчим та прокурорам були відомі обставини, які достовірно вказували, що досудове розслідування має здійснювати Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ), а не Державне бюро розслідування (далі - ДБР). Вказане свідчить, що докази у кримінальному провадженні зібрані до 09 серпня 2021 року особами, які не мали таких повноважень, з грубим порушенням правил підслідності;
2)стороною обвинувачення не доведено факту включення до групи прокурорів заступника Генерального прокурора ОСОБА_21 у кримінальному провадженні 42020000000002497;
3)у повідомленні про підозру відсутній логічний і зрозумілий зв`язок між підозрюваною ОСОБА_1 та інкримінованим їй діяннями, що не дозволяє встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями підозрюваної і наслідками, які в їх результаті настали, що дає підстави для твердження про відсутність складу злочину у діях ОСОБА_1, повністю виключає можливість для встановлення наявності обгрунтованої підозри;
4)ОСОБА_1 не є посадовою особою Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - APMA)та не мала службового становища в розумінні ст. 191 КК України;
5)відсутня подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість підозрюваної ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
6)в повідомленні про підозру не вказано достатніх доказів, які б підтверджували обгрунтованість підозри, зокрема, повідомлення про підозру не містить доказів на підтвердження дій ОСОБА_1 в організації вчинення заволодіння чужим майном, а тим паче шляхом зловживання своїм службовим становищем, якого ОСОБА_1 не займала;
7)для кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 27 КК України необхідним є встановлення того, які саме дії ОСОБА_1 були спрямовані на організацію протиправних дій;
8)органом досудового розслідування не доведено об`єктивну сторону вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України;
9)слідчий суддя не дотримався стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення про підозру;
В судове засідання з`явились підозрювана ОСОБА_1, її захисник ОСОБА_17 та прокурор САП ОСОБА_22 Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки в суд не повідомили. Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. У зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, думки підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_17, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, прокурора САП ОСОБА_18, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів судового провадження вбачається, що НАБУ, за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП), здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24.12.2020 за підозрою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України (том 4, а.с. 2-3, 32-34).
27.07.2021 заступник Генерального прокурора ОСОБА_23 склав повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме в організації вчинення заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.
27.07.2021 прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_24 (далі - прокурор ОСОБА_24) здійснив письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7, вручив їй пам`ятку про процесуальні права та обв`язки та роз`яснив їх (том. 3, а.с. 1-29).
Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Питання повідомлення особи про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України. Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У відповідності до ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Слідчий суддя дослідивши наявне у матеріалах провадження повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 27 липня 2021 року дійшов висновку, що воно відповідає вимогам ст. 277 КПК України, прокурором при врученні було дотримано вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини, що свідчить про можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України (том 4, а.с. 54-61).
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте закріплює: що підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах; обов`язок захисника забезпечувати з`ясування обставин, які спростовують підозру; строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру (два місяці); функцію слідчого судді та вимоги щодо оцінки ним доказів у тому числі при розгляді скарги про скасування повідомлення про підозру.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України, підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Згідно ч. 1 ст. 47 КПК України, захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою, зокрема, забезпечення з`ясування обставин, які спростовують підозру.
Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).
Аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а також наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що докази, зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 27 липня 2021 року, в своїй сукупності та взаємозв`язку відповідають рівню достатніх підстав (доказів), що закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.
Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання наявності достатніх підстав (доказів) для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
Отже, на стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення підозри ОСОБА_7 існували факти та інформація, які свідчили про те, що вона могла вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому їй було повідомлено. Про це, зокрема, свідчать наступні докази:
- протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 08.06.2021, з якого вбачається, що ним на прохання ОСОБА_1 було підготовлено пакет документів про надання допомоги ОСОБА_9 (том 2, а.с. 108-111);
- протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 24.05.2021, згідно якого між ним та ОСОБА_10 у присутності ОСОБА_1 було укладено договір про надання ОСОБА_10 правової допомоги (том 2, а.с. 99-107);
- протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 30.06.2021, згідно якого він повідомив, що ОСОБА_1 надала йому копію ухвали про накладення арешту на грошові кошти в розмірі 400 000 доларів США та оригінал розписки від імені ОСОБА_10 про отримання грошових коштів від ОСОБА_11, оригінал акта зберігання грошових коштів (том 2, а.с. 89-92);
- протокол огляду від 05.07.2021 з додатками, відповідно до якого було досліджено CD-R диск на якому виявлено інформацію про рух коштів по банківськім картам ОСОБА_6, зокрема 23.12.2020 зарахування на його карту грошових коштів у розмірі 395 986,72 доларів США та 28.12.2020 перерахування з його картки грошових коштів у розмірі 560 003 гривень на рахунок АО «Алєксана» і 29.12.2020 перерахування грошових коштів у розмірі 840 000 гривень на рахунок ТОВ «Юридична компанія «Еліт-Юст» (том 2, а.с. 182-207).
Щодо доводів сторони захисту про відсутність заступника Генерального прокурора ОСОБА_21 в складі групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 року, то колегія суддів відзначає наступне.
Згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Адвокат належить до категорії тих осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження згідно зі статтею 480 КПК України. Однією зі складових особливого порядку кримінального провадження щодо адвоката є процедура здійснення повідомлення про підозру.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, адвокату письмове повідомлення про підозру здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
Таким чином, письмове повідомлення про підозру адвокату, яке передбачає погодження та наступне підписання такого процесуального документа, може здійснюватись лише Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури. Це повноваження зазначених суб`єктів є винятковим і не може бути передоручене іншим прокурорам чи слідчим. Водночас, чинне кримінальне процесуальне законодавство не встановлює вимогу, що для реалізації цього повноваження суб`єкти зазначені в п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України повинні обов`язково здійснювати процесуальне керівництво у відповідному кримінальному провадженні.
Щодо вручення тексту повідомлення про підозру адвокату іншим суб`єктом, а ніж зазначений в п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, то колегія суддів відзначає, що саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру адвокату іншим суб`єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України суб`єктом, не порушує вимоги кримінального процесуального закону. Подальше вручення такого документа не дає підстав вважати, що суб`єкт його вручення якимось чином впливає на реалізацію цієї гарантії.
Генеральний прокурор, його заступник, керівник обласної прокуратури можуть доручити слідчому або іншому прокурору вручити адвокату повідомлення про підозру. Проте, відповідне доручення може надаватися лише тій уповноваженій особі, яка здійснює досудове розслідування або входить до групи, яка призначена для здійснення цього кримінального провадження. Така позиція узгоджується з позицією, висловленою в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 № 536/2475/14-к.
Згідно матеріалів судового провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_1 було складено 27.07.2021 заступником Генерального прокурора ОСОБА_25 та цього ж дня прокурором ОСОБА_26 письмове повідомлення було вручено підозрюваній разом із пам`яткою про процесуальні права та обов`язки підозрюваної з їх роз`ясненням (том. 3, а.с. 1-29). Прокурор ОСОБА_24 входить до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 року (том 4, а.с. 33).
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що стороною обвинувачення дотримано порядок вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
Щодо доводів сторони захисту про недопустимістьдоказів у зв`язку з порушенням правил підслідності та відсутністю у ДБР повноважень щодо здійснення досудового розслідування у період до 09 серпня 2021 року, то колегія суддів відзначає наступне.
З матеріалів провадження вбачається, що у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувало кримінальне провадження за № 42020000000002497 від 24.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України (том 4, а.с. 2-3, 32-34).
Постановою прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_27 від 23 лютого 2021 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 216 КПК України було визначено підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні за № 42020000000002497 від 24.12.2020 за слідчими центрального апарату ДБР (том 4, а.с. 41-42).
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_21 від 09 серпня 2021 року було визначено підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні за № 42020000000002497 від 24.12.2020 за детективами НАБУ (том 2, а.с. 159-160).
Згідно постанови прокурора Генерального прокурора ОСОБА_21 від 09 серпня 2021 року, підставами визначення підслідності кримінального провадження за детективами НАБУ стало те, що 27 липня 2021 року під час досудового розслідування кримінального провадження за № 42020000000002497 від 24.12.2020 тимчасово виконуючому обов`язки Голови АРМА ОСОБА_2 та заступнику голови АРМА ОСОБА_3, посади яких віднесено до категорії «А», повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом заволодіння грошовими коштами у сумі 10 036 667,5 гривень шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що відповідає умовам визначеними пунктами 1, 2 ч. 5 ст. 216 КПК України (том 2, а.с. 159-160).
Колегія суддів бере до уваги висновки слідчого судді щодо дотримання правил підслідності у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24.12.2020, водночас відзначає наступне.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України (ч. 1 ст. 86 КПК України).
При цьому КПК України не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК України).
На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли: (1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і (2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Саме тому, колегія суддів вважає, що на даній стадії кримінальному провадженні надання оцінки доказів з точки зору їх достовірності, допустимості та належності є передчасним.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 року та можуть бути перевірені судом під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що стороною захисту не надано переконливих доказів того, що повідомлення про підозру є незаконним та необґрунтованим, так само не наведено даних, які б спростували факт можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 року.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвокатів ОСОБА_19 та ОСОБА_12 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_28
Судді: ОСОБА_29
ОСОБА_30