ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/2251/22
Провадження № 1-кп/991/38/22
У Х В А Л А
28 вересня 2022 рокум. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі суддів: головуючого ОСОБА_8., суддів ОСОБА_9. та ОСОБА_10.,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_11., прокурора ОСОБА_12, захисників: ОСОБА_13. та ОСОБА_14., обвинуваченого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора ОСОБА_12 про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,
в с т а н о в и в :
Історія провадження
До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000313 від 15.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2022 для розгляду згаданого кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого ОСОБА_8., суддів ОСОБА_9. та ОСОБА_10. (т. 2 а.с. 52).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.08.2022 призначено підготовче судове засідання (т. 2 а.с. 55).
23.08.2022 через канцелярію суду надійшло клопотання сторони обвинувачення про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 71).
Обґрунтування клопотання
В обґрунтування клопотання про здійснення спеціального судового провадження прокурор зазначив, що 10.12.2020 у межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000651 від 19.10.2020 ОСОБА_2 затримано на підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, а 11.12.2020 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України. 17.12.2020 ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.12.2020 до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 102 000 грн та покладено на нього строком до 10.02.2021 обов`язки, передбачені п. п. 1?4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. 30.12.2020 за підозрюваного ОСОБА_2 підконтрольним йому підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Автотехцентр» внесено заставу у розмірі 2 102 000 грн.
Постановою прокурора від 15.06.2021 з кримінального провадження № 52020000000000651 від 19.10.2020 виділено матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, в окреме кримінальне провадження № 52021000000000313.
01.09.2021 у межах виділеного кримінального провадження № 52021000000000313 від 15.06.2021 процесуальним керівником - прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) погоджено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_2, яке детективом Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) направлено поштою за адресою проживання підозрюваного ( АДРЕСА_1 ) та адресою його місця роботи - ТОВ «Автотехцентр» (Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, буд. 26).
У клопотанні прокурор зазначає, що ОСОБА_2 достеменно відомо про факт здійснення досудового розслідування щодо нього, зокрема і у рамках виділеного кримінального провадження № 52021000000000313 від 15.06.2021.
Так, ОСОБА_2 разом зі своїми захисниками неодноразово брав участь у розгляді Вищим антикорупційним судом клопотань про застосування, зміну запобіжного заходу, продовження строків досудового розслідування, через захисників надсилав різні заяви та звернення щодо кримінального провадження. Крім того, захисники ОСОБА_2., у межах ст. 290 КПК України, ознайомлювались із матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000313 від 15.06.2021, брали участь у розгляді клопотання про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування тощо.
Також, 23.02.2022 підозрюваного ОСОБА_2 за повідомленим ним місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) повісткою викликано до НАБУ на 02.03.2022 для вручення прокурором обвинувального акта та повідомлено про вказану процесуальну дію його захисників. Однак, підозрюваний та його захисники не прибули у зазначений час та місце для вручення обвинувального акта, про причини неявки не повідомили.
Шляхом публікації повістки про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та публікації на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний ОСОБА_2 викликався на 06.04.2022 та на 04.07.2022 до САП для вручення прокурором обвинувального акта та реєстру матеріалів, із направленням копії повісток захисникам. Однак, ОСОБА_2 та його захисники не прибули у зазначені час та місце для вручення обвинувального акта, про причини неявки не повідомили.
Разом із тим, відповідно до відомостей про осіб, які перетнули державний кордон ОСОБА_2, використовуючи паспорт № НОМЕР_1, 11.10.2021 покинув територію України та станом на час звернення прокурора із клопотанням не повертався.
Постановою детектива НАБУ ОСОБА_15 від 18.05.2022 ОСОБА_2 оголошено у міжнародний розшук. Копію вказаної постанови направлено для виконання до Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Національного центрального бюро Інтерполу в Україні.
На даний час місце перебування ОСОБА_2 не встановлено, за місцем реєстрації та проживання вказана особа не знаходиться з жовтня 2021 року. Таким чином, наявні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуває за межами України, а оголошення його у міжнародний розшук стало наслідком переховування від органів досудового розслідування та суду.
14.06.2022 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду стосовно ОСОБА_2, в порядку Глави 241 КПК України, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.
Також, із клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_14. на адресу САП вбачається, що 08.07.2022 обвинувачений ОСОБА_2 уклав із Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Астерс» (далі - АО «Астерс») договір про надання правової допомоги № 4089/01?2022 у кримінальному провадженні № 52021000000000313 від 15.06.2021 (судова справа № 991/2251/22), що свідчить про обізнаність останнього, у тому числі, про розгляд судової справи № 991/2251/22, де він має статус обвинуваченого.
У межах даного кримінального провадження Вищим антикорупційним судом підготовче судове засідання призначалося на 18.07.2022 та 01.08.2022, виклик ОСОБА_2 здійснювався за останнім відомим місцем проживання. Однак, у зазначені судові засідання обвинувачений не прибув.
З вищевикладеного, на думку прокурора САП, вбачається, що ОСОБА_2 відомо про розпочате стосовно нього кримінальне провадження, з чого випливає факт переховування останнього з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, з огляду на що, наявні підстави для здійснення стосовно обвинуваченого спеціального судового провадження.
Позиції сторін
Доводи сторони обвинувачення
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_16. наполягав на задоволенні клопотання про здійснення спеціального судового провадження з викладених у ньому підстав.
Доводи сторони захисту
Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_14. надала суду письмові заперечення на клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження, які в судовому засіданні підтримала та навела наступні доводи безпідставності та необґрунтованості викладених у клопотанні вимог сторони обвинувачення. Зокрема, на думку сторони захисту: 1) ОСОБА_2 не набув статусу підозрюваного, а у подальшому - обвинуваченого, що вказує про його необізнаність про суть обвинувачення; 2) не доведено, що ОСОБА_2 перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, чи на тимчасово окупованій території України; 3) не підтверджено факту оголошення ОСОБА_2 у міжнародний розшук, оскільки оголошенням особи в міжнародний розшук слід вважати публікацію щодо неї картки-оповіщення червоного кольору, яка надає повноваження на встановлення місцезнаходження розшукуваної особи, здійснення її арешту та екстрадиції; 4) не доведено, що ОСОБА_2 переховується від слідства та суду, оскільки його поточна відсутність в Україні зумовлена його тяжким станом здоров`я та перебування за кордоном на лікуванні; 5) ОСОБА_2 у встановленому законом порядку ані для здійснення процесуальних дій під час досудового розслідування, ані для участі у підготовчому судовому провадженні не викликався; 6) органу досудового розслідування було відомо про перебування підозрюваного за межами України, тому слідство, а також суд, для виклику ОСОБА_2 та вручення йому процесуальних документів повинні використовувати заходи міжнародного співробітництва.
Також, адвокат ОСОБА_3 зазначила, що її підзахисний починаючи з 2014 року допомагає Збройним силам України, а з моменту повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну ще більше почав надавати допомогу українським воїнам, про що свідчать подяки, грамоти, листи-прохання та подяки за допомогу, що, на думку захисника, свідчить про відсутність підстав стверджувати, що ОСОБА_2 перебуває на території держави-агресора.
Обвинувачений ОСОБА_1, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та його захисник ОСОБА_13. підтримали заперечення адвоката ОСОБА_14. та просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Судові засідання у даному кримінальному провадження призначалися неодноразово, а саме на: 18.07.2022, 01.08.2022, 23.09.2022, 27.09.2022 та 28.09.2022. Обвинувачений ОСОБА_2 про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлявся у порядку ст. 135 КПК України, зокрема засобами поштового зв`язку. Проте, направлені за місцем його постійного проживання поштові відправлення повернулися до суду без вручення (т. 2 а.с. 42, 68), обвинувачений в судові засідання не прибув.
Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого, крім випадку здійснення спеціального досудового розслідування.
З огляду на викладене та враховуючи, що ОСОБА_2 перебуває у розшуку і стосовно нього здійснюється спеціальне досудове розслідування, колегія суддів вважає за можливе вирішення клопотання про здійснення спеціального судового провадження у його відсутність.
Оцінки та мотиви суду
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що клопотання прокурора ОСОБА_12 про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, зі змісту ст. 20 КПК України вбачається, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Традиційно участь обвинуваченого під час судового розгляду є обов`язковою, а звуження процесуальних прав особи під час здійснення кримінального провадження не допускається.
При цьому, із прийняттям низки законів про внесення змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України з`явилася можливість здійснювати кримінальне провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, тобто спеціального судового розгляду (in absentia).
Чинний КПК України хоч і не надає визначення поняттю (in absentia), проте цей інститут посідає окреме місце в системі кримінального процесуального права з огляду на його ознаки та специфіку законодавчих норм, які застосовуються в межах такого провадження. Аналізуючи у сукупності такі законодавчі норми, можливо дійти висновку, що спеціальне кримінальне провадження (in absentia) є одним із різновидів заочного кримінального провадження, що застосовується за відсутності обвинуваченого, який ухиляється від кримінальної відповідальності.
Завданням введення такого інституту є забезпечення дотримання розумних строків досудового розслідування та судового провадження, а також притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Цей інститут має упередити ситуації коли особа, що вчинила злочин на території України та переховується за її межами, стає фактично недосяжною для застосування до неї кримінальної відповідальності.
Таке нововведення відповідає положенням Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R (87) 18 щодо спрощення кримінального провадження, а також Резолюції № 75 (11) Комітету Ради Європи від 19.01.1973 про критерії, які регламентують здійснення провадження за відсутності обвинуваченого. Відповідно до вказаної Резолюції, розгляд може бути проведений за відсутності обвинуваченого за умови дотримання вимог, зокрема, щодо повідомлення повістками про дату та місце судового розгляду, у яких повинні вказуватися наслідки неявки (якщо тільки не буде встановлено, що особа навмисне прагнула уникнути правосуддя); відкладення розгляду справи у випадку, якщо у суду виникли перешкоди для забезпечення явки обвинуваченого, особиста присутність якого є обов`язковою; перенесення розгляду справи на територію іншої держави, за наявності такої можливості, або звернення із запитом про видачу; доведення до відома обвинуваченого про ухвалене за його відсутності судове рішення. У Резолюції також містяться й інші рекомендації, що стосуються оскарження та анулювання ухваленого за відсутності обвинуваченого судового рішення.
Крім того, можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого підтверджує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішеннях по справі «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24.05.2007, по справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993, по справі «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001. Так, ЄСПЛ дійшов висновку, що здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого не можна розглядати як порушення положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате стосовно нього судове провадження.
Отже, можна зробити висновок, що на міжнародному рівні немає заборони здійснення спеціального судового провадження. При цьому, підстави здійснення спеціального кримінального провадження в Україні відображенні в положеннях чинного КПК України зі змінами, востаннє внесеними Законом України від 27.04.2021 № 1422 - IX, що стосуються вдосконалення окремих його положень у зв`язку із здійсненням спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження. Відповідно до пояснювальної записки до цього закону, його метою є забезпечення невідворотності покарання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення та для уникнення кримінальної відповідальності виїхали чи перебувають в інших країнах або на тимчасово окупованих територіях України.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Приписами ч. 3 ст. 323 КПК України встановлено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 2971 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Зі змісту вищевказаних норм слідує, що для здійснення спеціального судового провадження в порядку, визначеному процесуальним законом, необхідно встановити одночасну наявність таких обставин:
1) належність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, до переліку кримінальних правопорушень, щодо яких можливо здійснювати спеціальне судове провадження (передбачених ч. 2 ст. 2971 КПК України);
2) набуття особою процесуального статусу обвинуваченого;
3) оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук;
4) переховування обвинуваченого від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо належності кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, до переліку кримінальних правопорушень, щодо яких можливо здійснювати спеціальне судове провадження
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_2 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України (т. 1 а.с. 3). У відповідності до ст. 2971 КПК України вказане кримінальне правопорушення віднесено до категорії злочинів, щодо яких процесуальний закон допускає можливість здійснення спеціального судового провадження.
Щодо наявності у ОСОБА_2 процесуального статусу обвинуваченого
Доводи сторони захисту щодо відсутності доказів набуття ОСОБА_2, у порядку, визначеному процесуальним законом, статусу підозрюваного, та, як наслідок, не набуття ним статусу обвинуваченого, спростовуються матеріалами провадження.
Так, 04.07.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000313 від 15.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України (т. 1 а.с. 3). Згадане кримінальне провадження виділено з матеріалів кримінального провадження № 52020000000000651 від 19.10.2020 (т. 2 а.с. 109).
Зі змісту обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та клопотання про здійснення спеціального судового провадження вбачається, що 11.12.2020 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України. 17.12.2020 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України (т. 1 а.с. 3, 23, т. 2 а.с. 71).
Окрім того, згідно з доданих до клопотання документів, 01.09.2021 у межах виділеного кримінального провадження № 52021000000000313 від 15.06.2021 ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, яке того ж дня вручено йому за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 130).
Однак, як зазначено в повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри «01.09.2021 детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15. за участі детектива ОСОБА_5 із застосуванням відеофіксації на відеокамеру Panasonic за місцем проживання ОСОБА_2 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 вручено дане повідомлення від 01.09.2021 про зміну раніше повідомленої підозри із пам`яткою про процесуальні права та обов`язки підозрюваного. На початку проведення процесуальної дії також були присутні адвокати ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та ОСОБА_17. Однак, одразу ж після початку процесуальної дії без зазначення причин адвокати залишили місце її проведення та покинули приміщення. Під час вручення повідомлення також були присутні працівники швидкої допомоги, які проти можливості ОСОБА_2 одержувати документи не заперечували. Тим не менш, ОСОБА_2 не засвідчив підписом факт одержання повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. У зв`язку з цим, примірник повідомлення від 01.09.2021 про зміну раніше повідомленої підозри вручено дружині ОСОБА_2 - ОСОБА_7 з метою подальшої передачі її чоловіку. Однак, ОСОБА_7 також відмовилась засвідчувати факт одержання документу та попросила залишити його у кімнаті. За результатами процесуальної дії детективами за місцем проживання ОСОБА_2 вручено два примірника повідомлення від 01.09.2021 про зміну раніше повідомленої підозри в період часу з 08 год 13 хв по 08 год 21 хв 01.09.2021».
Таким чином, органом досудового розслідування вжито всіх необхідних заходів для вручення ОСОБА_2 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у день його складення, як це передбачено положеннями ч. 1 ст. 278 КПК України.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52021000000000313.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 11.10.2021 обвинувачений ОСОБА_2 залишив територію України через пункт перетину кордону «Маяки - Удобне» у напрямку Республіки Молдови та станом на 26.09.2022 на територію України не повертався, що підтверджується відомостями з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікацій системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (далі - система «Аркан») (т. 2 а.с. 152, т. 3 а.с. 13).
Постановою детектива від 18.05.2022 ОСОБА_2 оголошено у міжнародний розшук (т. 2 а.с. 154).
14.06.2022 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду стосовно ОСОБА_2., в порядку Глави 241 КПК України, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (т. 2 а.с. 162).
Частиною другою ст. 2975 КПК України передбачено, що при здійсненні спеціального досудового розслідування копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, зокрема копія обвинувального акта, надсилаються захиснику. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 4 ст. 291 та ст. 293 КПК України в частині надання обвинувального акту захиснику підозрюваного стосовно якого застосовано процедуру in absentia.
З матеріалів, доданих до клопотання прокурора встановлено, що у зв`язку із відсутністю у сторони обвинувачення відомостей про місце перебування ОСОБА_2 обвинувальний акт, окрім його адреси проживання, направлено адвокатам, які залучалися на стадії досудового розслідування в якості захисників, а саме: 1) Адвокатського об`єднання «ІНФОРМАЦІЯ_2» (далі - АО «ІНФОРМАЦІЯ_2») (АДРЕСА_3); 2) адвокату ОСОБА_17 (АДРЕСА_4); 3) адвокату ОСОБА_18. ( АДРЕСА_2 ) (т. 1, а.с. 102, 103, 104).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування вжито усіх необхідних заходів для вручення ОСОБА_2 копії обвинувального акта, тому у даному кримінальному провадженні він набув процесуального статусу обвинуваченого, що має значення для вирішення питання про здійснення спеціального судового провадження.
Разом з цим, колегія суддів критично оцінює доводи захисника ОСОБА_14., що при врученні ОСОБА_2 процесуальних документів необхідно було використовувати заходи міжнародного співробітництва, з огляду на таке.
Частиною першою ст. 135 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом 1) вручення повістки про виклик, 2) надіслання її поштою, 3) електронною поштою чи 4) факсимільним зв`язком, 5) здійснення виклику по телефону або 6) телеграмою.
Окрім того, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово - експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України). Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув`язнення (ч. 3 ст. 135 КПК України). Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження (ч. 4 ст. 135 КПК України). Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику (ч. 5 ст. 135 КПК України). Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв`язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду (ч. 6 ст. 135 КПК України). Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Тобто, вручення процесуальних документів, в порядку міжнародної правової допомоги, можливе лише особі, що проживає за кордоном. Положення ч. 2 ст.552 КПК України передбачають, що запит про міжнародну правову допомогу (доручення на вручення особі процесуальних документів), повинен містити відомості, які можуть сприяти його виконанню, зокрема, інформацію про відповідну особу (підозрюваного), її місце проживання або перебування тощо.
Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_2 не повідомляв органам досудового розслідування адресу свого перебування за межами України. Не зробили цього і його захисники.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_14. зазначила, що не може вказати адресу місця проживання або перебування ОСОБА_2, оскільки не має із ним зв`язку, а висновок про його перебування за кордоном, зробила із документів, наданих представником ТОВ «Автотехцентр», з яким укладено угоду про надання правової допомоги ОСОБА_2 .
За таких обставин, направлення міжнародного доручення на вручення особі процесуальних документів є неможливим.
Щодо оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук
У відповідності до положень ч. 3 ст. 323 КПК України однією із обов`язкових підстав здійснення спеціального судового провадження (in absentia) є оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук. Разом з цим, КПК України не розкриває зміст понять «розшук» та «міжнародний розшук» та не визначає відмінностей між ними.
Системне тлумачення норм КПК України свідчить, що розшук є комплексом слідчих, оперативно?розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами відповідно до національного законодавства в місцях можливого перебування розшукуваних осіб, тоді як у свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що здійснюється у відповідності до норм й національного, й міжнародного законодавства та проводиться поза межами держави-ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав силами правоохоронних органів запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції «Інтерпол».
Також КПК України не визначає моменту часу, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Однак, ч. 1 та ч. 2 ст. 281 КПК України визначено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, для того, щоб підозрюваний, у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України, вважався оголошеним у розшук, має бути наявна постанова про оголошення особи в розшук.
Відповідно до пункту 1 Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 849/35132) (далі - Інструкція), документом, який додається до запиту щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну, зокрема, є завірена копія постанови про оголошення особи в розшук (постанови про зупинення досудового розслідування). Тобто, вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошеною в міжнародний розшук.
Пунктом 1 розділу VI Інструкції передбачено, що обмін інформацією в інформаційній системі Інтерполу щодо опублікованих оповіщень, надісланих циркулярних оповіщень (циркулярів) припиняється в разі, зокрема, скасування постанови про оголошення розшуку (постанови про зупинення досудового розслідування) або прийняття слідчим, прокурором рішення про припинення розшуку особи.
За змістом ст. 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не оголошена у міжнародний розшук, а може свідчити, що такий розшук не здійснюється цією організацією, але у цьому випадку компетентні органи відповідної країни для здійснення розшуку мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.
Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.
Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи не свідчить про неоголошення особи у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК України не пов`язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук).
Таким чином, можна зробити висновок, що підставами для оголошення особи в розшук є: 1) відсутність під час досудового розслідування відомостей про її місцезнаходження або перебування такої особи за межами України; 2) неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик. Разом з цим, вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити факт перебування такої особи у розшуку, є документальне підтвердження скерування цієї постанови та відповідних матеріалів у Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, до Міністерства внутрішніх справ та внесення відомостей про оголошення розшуку до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Скерування зазначеної постанови з відповідними матеріалами кримінального провадження до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ та Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для організації розшуку підозрюваного є організаційним етапом такого розшуку і є наслідком виникнення такого юридичного факту як оголошення особи у міжнародний розшук.
Як вже зазначалося раніше, 11.10.2021 обвинувачений ОСОБА_2 залишив територію України у напрямку Республіки Молдови та станом на 26.09.2022 не повертався.
Постановою детектива НАБУ від 18.05.2022 підозрюваного ОСОБА_2 оголошено у міжнародний розшук (т. 2 а.с. 154). Для організації виконання копію зазначеної постанови направлено до Державної прикордонної служби України супровідним листом за вихідним № 04?073/7470 від 18.05.2022 (т. 2 а.с. 157), до Міністерства внутрішніх справ України - за вихідним № 0422?012/7465 від 18.05.2022 (т. 2 а.с. 158). Крім того, копію постанови про оголошення розшуку детектив направив до Робочого апарату Національного центрального бюро Інтерполу (вих. № 0422?192/7464 від 18.05.2022) для внесення відповідних відомостей до систем обліку Інтерполу (т. 2 а.с. 159).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 починаючи з 18.05.2022 перебуває у міжнародному розшуку як особа, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження за вчинення тяжкого корупційного злочину, та яка ухиляється від органів досудового розслідування та суду.
Разом з цим, колегія суддів не бере до уваги заперечення захисту в частині не доведення факту перебування ОСОБА_2 на території держави-агресора або на тимчасово окупованій території України, так як у клопотанні про здійснення спеціального судового провадження на згадані обставини прокурор не посилався, тому для вирішення даного клопотання зазначені обставини не мають значення.
Щодо обізнаності обвинуваченого про існування кримінального провадження стосовно нього
У контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд при здійснення процедури «in absentia» ЄСПЛ зауважив, що питання, які постають перед судом у такому випадку, полягають у можливості за відсутності офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права брати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. У справі, що розглядалась ЄСПЛ, не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред`явлені йому обвинувачення. З цих підстав не можна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання (Sejdovic v. Italy, п. 99).
Таким чином, колегії суддів необхідно дослідити питання обізнаності ОСОБА_2 про порушене щодо нього кримінальне провадження, оскільки, як вказав ЄСПЛ у зазначеному вище рішенні, визнання обвинуваченого «особою, яка переховується від правосуддя» винним у заочному судовому провадженні «in absentia» без повідомлення його про слухання справи проти нього є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідаючи на питання чи переховується обвинувачений ОСОБА_2 від правосуддя з метою ухилення від кримінальної відповідальності, колегія суддів враховує судову практику, в тому числі вищої судової інстанції України, яка під ухиленням від слідства або суду визначає будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду (постанова Верховного Суду України від 19.03.2015 у справі №5-1кс15).
Колегія суддів погоджується із вказаним визначенням такої дії як ухилення, при цьому вважає, що факт ухилення від суду можна також вважати встановленим тоді, коли особа перебуває поза межами території України і не з`являється на виклик суду без поважних причин та умисно створює видимість наявності об`єктивних причин неможливості її прибуття до суду.
При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.
Водночас, мають бути беззаперечні відомості про те, що особа усвідомлює факт розпочатого стосовно неї кримінального провадження та виникнення юридичного обов`язку постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.
Так, зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що у період з листопада по 10.12.2020 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України. За версією сторони обвинувачення, вчинення згаданого злочину закінчено 10.12.2020, після того як ОСОБА_2 отримав для передачі обвинуваченому ОСОБА_1 неправомірну вигоду у розмірі 250 000 доларів США.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 10.12.2020, безпосередньо після вчинення згаданого злочину, ОСОБА_2 було затримано у порядку ст. 208 КПК України (т. 2 а.с. 84).
11.12.2020 ОСОБА_2 повідомлено про підозру та на виконання вимог ч. 8 ст. 42 КПК України йому вручена пам`ятка про права та обов`язки підозрюваного, згідно з якою підозрюваний зобов`язаний прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду (п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України).
Таким чином, ОСОБА_2 був належно повідомлений про факт розпочатого стосовно нього кримінального провадження та виникнення у нього юридичного обов`язку постати перед слідством або судом.
Разом з цим, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.12.2020 (справа № 991/10171/20), залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.02.2021, стосовно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді застави (т. 2 а.с. 86, 94). Як вбачається зі змісту зазначених ухвал, перед судовим розглядом, відповідно до положень ч. 2 ст. 184 КПК України, окрім повідомлення про підозру, підозрюваному ОСОБА_2 були надані копії відповідного клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Разом з цим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України згадане клопотання про застосування запобіжного заходу містило, крім іншого: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення в якому підозрюється особа; 2) правову кваліфікацію цього правопорушення та 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, зазначені обставини було доведено до відома ОСОБА_2 та його захисників.
Окрім того, підозрюваний ОСОБА_2 особисто брав участь у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанцій з приводу застосування до нього запобіжного заходу. Також, 19.03.2022 ОСОБА_2 особисто брав участь у судовому засіданні під час розгляду клопотання його захисника ОСОБА_19. про зміну запобіжного заходу (т. 2 а.с. 105).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що знайшли своє підтвердження (1) факт обізнаності ОСОБА_2 про те, що він притягається до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину, про розпочате стосовно нього кримінального провадження та що (2) йому відомо про покладення на нього процесуального обов`язку за викликом з`являтися до слідчого та суду.
Додатково на підтвердження обізнаності ОСОБА_2 свідчать копії його звернень на адресу директора НАБУ від 14.12.2020, 15.12.2020 та 04.01.2021, в яких він повідомляв, що не має наміру ухилятися від кримінальної відповідальності та не збирається перешкоджати здійсненню кримінального провадження. Готовий сприяти у встановленні об`єктивної істини у кримінальному провадженні, що здійснюється стосовно нього (т. 2 а.с. 102, 103, 104).
Крім того, про обізнаність ОСОБА_2 про розпочате стосовно нього кримінальне провадження може свідчити те, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою підозрюваний ОСОБА_2 повідомлявся про дату, час та місце проведення окремих процесуальних дій шляхом публікації повісток про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» випуск № 74 (7195) за 31.03.2022 та публікації на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Так, ОСОБА_2 викликався до прокурора на 06.04.2022 та 04.07.2022 для вручення обвинувального акта. Копії повісток також направлялися поштою його захисникам та за місце постійного проживання підозрюваного (т. 2 а.с. 133, 134). Також на шпальтах згаданого видання розміщено публікацію про здійснення спеціального досудового розслідування (випуск № 137 (7258) за 23.06.2022) та відповідну інформацію викладено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (т. 2 а.с. 172, 173).
Про обізнаність ОСОБА_2 щодо існування стосовно нього кримінального провадження також свідчать факти укладення ним договорів про надання правової допомоги саме у даному провадженні з АО «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 11.12.2020, з адвокатами ОСОБА_17. та ОСОБА_18. від 02.06.2022.
Щодо переховування обвинуваченого з метою ухилення від кримінальної відповідальності
Як зазначалося раніше, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 обізнаний про існування кримінального провадження стосовно нього та про процесуальний обов`язок за викликом прибувати до слідчого та суду.
Також, суд звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.12.2020 стосовно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді застави. Цією ж ухвалою, строком до 10.02.2021, на підозрюваного покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися із м. Одеса без дозволу детектива, прокурора або суду та здати на зберігання до Державної міграційної служби паспорти громадянина України для виїзду за кордон (т. 2 а.с. 86).
Зі змісту клопотання прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування вбачається, що зазначені вище обов`язки після 10.02.2021 не продовжувалися. Проте, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.04.2022, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.05.2022, у зв`язку із безпідставним неприбуттям ОСОБА_2 за викликом до прокурора (детектива), суму внесеної за нього застави у розмірі 2 102 000 грн звернуто у дохід держави та збільшено її розмір до 2 729 000 грн (т. 2 а.с. 140, 148). Цією ж ухвалою, строком до 19.06.2022, на ОСОБА_2 покладено обов`язки, аналогічні зазначеним в ухвалі від 30.12.2020.
Підтвердженням факту ухилення ОСОБА_2 від слідства та суду, колегія суддів вважає ту обставину, що достеменно усвідомлюючи про притягнення до кримінальної відповідальності, те, що стосовно нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави та що відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України підозрюваний зобов`язаний прибувати за викликом до органів слідства та суду, ОСОБА_2 11.10.2021 виїхав за межі України та тривалий час перебуває за кордоном без повідомлення будь-яких поважних причин.
Згідно з відомостями, отриманих із системи «Аркан», протягом 2019 - 2022 років ОСОБА_2 неодноразово виїжджав за межі України, зокрема, через пункти перетину державного кордону у напрямку Республіки Молдови, проте у середньому усі його подорожі тривали не більше десяти днів, найтриваліша не перевищувала 17?ти діб (т. 2 а.с. 152). Проте, станом на час розгляду клопотання прокурора ОСОБА_2. не повертається на територію України більш ніж 11?ть місяців та у будь?який доступний спосіб не повідомляв органи слідства, прокуратури, а тепер й суду про місце свого перебування та причини знаходження на території іншої держави.
Разом з цим, згідно наданих захисником ОСОБА_14 документів, обвинувачений підтримує зв`язок з державними установами на території України. Так, у квітні 2022 року ОСОБА_2 отримав декілька подяк від різних підрозділів Збройний сил України (т. 3 а.с. 100?107), а у серпні 2022 року нагороджений медаллю «За сприяння в охороні державного кордону України» (т. 3 а.с. 108). Проте, починаючи з 11.10.2021 ОСОБА_2 не знайшов для себе можливим повідомити правоохоронним органами про місце свого перебування та причини залишення території України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_14. наполягала на тому, що на даний час ОСОБА_2 перебуває на території Республіки Болгарія у зв`язку із необхідністю лікування, тому не може повернутися до України та взяти участь у судових засіданнях. Проте, зазначені доводи суд вважає неспроможними з наступних підстав.
Так, відповідно п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України процесуальним обов`язком обвинуваченого (підозрюваного) є прибуття за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк, обвинувачений зобов`язаний заздалегідь повідомити суд про причини неявки.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України поважною причиною неприбуття особи на виклик є тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад. Стаття 335 КПК України містить вказівку на тяжку тривалу хворобу обвинуваченого, яка виключає його участь у судовому провадженні.
Враховуючи особливості наведених вище положень ст. 138 та ст. 335 КПК України та відсутності визначення у КПК України поняття «тяжка хвороба» або «тяжка тривала хвороба», колегія суддів вважає, що для визнання поважними причини неявки особи з підстав наявності «тяжкої тривалої хвороби» достатньо визначити фізичний стан особи, в якому вона перебуває тривалий час та факт того, що така хвороба (стан) об`єктивно перешкоджає самостійному пересуванню та участі даної особи у судовому засіданні або унеможливлює тимчасове залишення лікувального закладу. Без встановлення факту тяжкої хвороби питання її тривалості для застосування положень ст. 335 КПК України не буде мати жодного значення. Питання тривалості такої тяжкої хвороби визначаються об`єктивними даними, які додатково необхідно підтвердити відповідними медичними документами.
На підтвердження стану здоров`я обвинуваченого захисником надано декілька виписок із медичних карт амбулаторного та стаціонарного хворого, листків тимчасової непрацездатності, заповнених на ім`я ОСОБА_2, які датовано червнем - вереснем 2021 року та видано медичними закладами України (т. 3 а.с. 44 - 76). Окрім того, суду надано результати декількох медичних досліджень (МРТ, рентген тощо), проведених ОСОБА_2 у січні, березні та квітні 2022 року на території Республіки Болгарія (т.3 а.с. 77 - 93), в яких відсутній епікриз із діагнозом.
У зазначених вище медичних документах відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 залишив територію України з метою лікування, що він страждає на тяжку хворобу та за станом здоров`я не може повернутися й постати перед судом. Надані захистом копії медичних документів не підтверджують того, що з часу залишення території України обвинувачений постійного чи тимчасового перебував у медичних закладах та не мав можливості їх залишення.
Як встановлено з відміток у паспорті для виїзду за кордон, 21.03.2022, 27.03.2022 та 10.04.2022 ОСОБА_2 автотранспортом перетинав державний кордон Республіки Молдова, Республіки Болгарія та Республіки Хорватія, а 25.05.2022 авіасполученням прибув до Франкфурт?на?Майні (Федеративна Республіка Німеччина) (т. 3 а.с. 94?96). З наведеного вбачається, що протягом першої половини 2022 року ОСОБА_2 безперешкодно мандрував державами Європи, що додатково свідчить про неспроможність доводів захисту щодо неможливість його повернення в Україну за станом здоров`я.
Твердження захисту про неможливість участі обвинуваченого у судовому розгляді у зв`язку із збройною агресією російської федерації теж не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Так, дійсно у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 67/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану терміном на 30 діб, який згодом продовжено до 21.11.2022.
З початку військової агресії і дотепер з боку російської федерації постійно наносяться ракетні та бомбові удари по воєнних та цивільних об`єктах на території України. Разом з цим, відсутні об`єктивні перешкоди для участі ОСОБА_2 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення будь?якого суду на території України або за допомогою власних технічних засобів. Також необхідно звернути увагу на те, що ОСОБА_2 залишив територію України (11.10.2021) задовго до початку військової агресії і, на переконання суду, саме з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що після набуття процесуального статусу підозрюваного, ОСОБА_2, будучи в достатній мірі проінформованим про те, що притягується до кримінальної відповідальності та йому пред`явлено обвинувачення (підозру) за вчинення тяжкого корупційного злочину, 11.10.2021 залишив територію України з метою ухилення від правосуддя. І у такий спосіб фактично відмовився від свого права брати участь у досудовому розслідування та судовому розгляді справи стосовно нього.
Таким чином, є передбачені законом підстави для застосування стосовно ОСОБА_2 процедури спеціального судового провадження «in absentia».
Водночас, суд звертає увагу на таке.
З матеріалів справи встановлено, що адвокат ОСОБА_14. залучена до участі у справі в якості захисника на підставі ордеру на надання правової (правничої) допомоги від 12.07.2022, виданого АО «Астерс» для ведення справи у Вищому антикорупційному суді на підставі договору про надання правової допомоги від 08.07.2022, укладеного з ТОВ «Автотехцентр» (т. 2 а.с. 144, т. 3 а.с. 39), директором та учасником якого є обвинувачений ОСОБА_2 . Від імені ТОВ «Автотехцентр» зазначений договір підписаний заступником директора ОСОБА_7 (дружиною обвинуваченого), яка діє на підставі довіреності від 17.09.2021. Водночас, захисник ОСОБА_14. пояснила суду, що особистий зв`язок із своїм клієнтом ( ОСОБА_2 ) не підтримує, адреса його перебуванні у Республіці Болгарія їй невідома. Документи, необхідні для захисту ОСОБА_2 адвокат отримує від представників ТОВ «Автотехцентр» через АО «Астерс». Проте враховуючи, що у розпорядженні захисника ОСОБА_14. перебувають документи персонального характеру, зокрема, медична документація, з великою ймовірністю суд може зробити висновок, що ці документи отримані від дружини обвинуваченого. Тому є всі підстави вважати, що ОСОБА_2 поінформований про здійснення у Вищому антикорупційному суді судового провадження у справі за його обвинуваченням через дорослого члена сім`ї (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Та обставина, що ОСОБА_2 уникає спілкування з власним захисником, з яким укладеного угоду на ведення його справи, та неповідомлення йому свого місця перебування може додатково свідчити про намір ОСОБА_2 переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. А направлення до суду через членів сім`ї та захисника зазначених вище медичних документів є нічим іншим, ніж умисне створення обвинуваченим видимості наявності об`єктивних причин неможливості його прибуття до слідчого та суду. Зазначена тактика ухилення від правосуддя, обрана ОСОБА_2, узгоджується з описаною вище поведінкою обвинуваченого, а саме коли він відмовлявся отримувати від детектива НАБУ повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 01.09.2021.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені стороною обвинувачення доводи в обґрунтування підстав для задоволення клопотання про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 є достатніми для його задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 139, 323 КПК України,
п о с т а н о в и в :
Клопотання прокурора ОСОБА_12 про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.
Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 52021000000000313 від 15.06.2021 стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Повідомити обвинуваченого про здійснення спеціального судового провадження щодо нього шляхом розміщення цієї інформації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Судді:
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10