- Presiding judge (HACC) : Bitsiuk A.V.
Справа № 991/3882/22
Провадження 1-кс/991/3899/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 364-1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування арешту майна, подане в рамках кримінального провадження № 42014000000001261 від 13.11.2014, в якій просить звільнити з-під арешту житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 03.05.2017 у справі № 757/24370/17-к.
Заява мотивована тим, що під час здійснення перереєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 стало відомо про те, що на відповідне майно накладено арешт на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києві від 03.05.2017 у справі № 757/24370/17-к в рамках кримінального провадження № 42014000000001261 від 13.11.2014, та оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюють детективи НАБУ, то ОСОБА_1 звернулася до Вищого антикорупційного суду із заявою про вирішення питання щодо звільнення з-під арешту вищевказаний житловий будинок.
ОСОБА_1 повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, однак до суду не з`явилася, у своїй заяві про скасування арешту просила проводити розгляд на підставі поданих документів.
Від прокурора ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення на клопотання про скасування арешту, в яких він просив закрити судове провадження з розгляду клопотання ОСОБА_1 внаслідок подання клопотання про скасування арешту неналежним суб`єктом. Крім того, зазначив, що постановою слідчого від 28.04.2017 відповідний об`єкт нерухомого майна визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, досудове розслідування триває, арешт на вказане майно накладено з метою збереження речового доказу, оскільки відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, існує ризик втрати чи відчуження речового доказу, разом з тим, клопотання про скасування арешту майна не містить будь-яких фактичних даних на підтвердження необґрунтованості накладеного арешту чи відсутності потреби у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, при цьому, ОСОБА_1 не є власником арештованого майна, його єдиним власником є ТОВ «Ключове рішення», про що свідчать також і долучені заявником документи до клопотання.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 у своїй заяві фактично ставить питання про скасування арешту, накладеного на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку щодо необхідності розглядати подану заяву як клопотання про скасування арешту майна на підставі ст. 174 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Пунктом 1) частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у разі необхідності забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
Так, органом досудового розслідування встановлено наступні обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України: колишні службові та посадові особи, а також власники (кінцеві бенефіціари) ПАТ «КБ «Приватбанк» з метою розкрадання коштів Національного банку України всупереч існуючих заборон щодо проведення активних операцій із пов`язаними із банком особами заволоділи чужим майном - коштами Національного банку України, виділеними як рефінансування та стабілізаційні кредити в період з 2008 по 2016 роки в особливо великих розмірах.
Крім того, органом досудового розслідування встановлено наступні обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України: колишні посадові особи ПАТ «КБ «Приватбанк», зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог чинного законодавства, надавали кредитні кошти на заздалегідь невигідних економічних умовах для банку юридичним особам, які мають ознаки фіктивності, внаслідок чого держава з метою уникнення дестабілізації фінансового ринку була змушена за рахунок бюджетних коштів в сумі 116 млрд. грн. здійснити націоналізацію вказаного банку, що призвело до тяжких наслідків інтересам держави.
Зокрема, згідно наданих прокурором пояснень, в ході досудового розслідування було встановлено, що упродовж 8 років між ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» та ПАТ «КБ «Приватбанк» укладено 4 кредитні договори, перші з яких укладалися у 2009 році після отримання рефінансування Національного банку України. Після отримання кредитних коштів ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» купувало заставну нерухомість позичальників ПАТ «КБ «Приватбанк», яку в заставу банку не передавало, а забезпеченням за кредитними договорами виступали корпоративні права на акції/частки у розмірі 100 % товариства.
В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 03.05.2017 у справі № 757/24370/17-к накладено арешт на належне на праві власності ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» майно, зокрема, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, із забороною розпоряджатися та користуватися відповідним майном.
Підставою арешту означеного майна став той факт, що постановою слідчого ГСУ Генеральної прокуратури України Лало В.В. від 28.04.2017 нерухоме майно ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» визнано речовим доказом, оскільки відповідає критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України.
Метою арешту майна, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України, є забезпечення збереження речового доказу.
Крім того, під час розгляду клопотання про арешт майна обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею перевірялась в тій мірі, що є достатнім для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, при цьому слідчим суддею була встановлена відповідність такого майна критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України, та наявність передбачених законом підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, накладено обґрунтовано, вказані в ухвалі підстава, мета та необхідність такого арешту відповідає положенням чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Разом з тим, із змісту поданої ОСОБА_1 заяви вбачається, що заявником не наведено жодної підстави для скасування арешту на житловий будинок у відповідності до положень ст. 174 КПК України, не доведено, що арешт накладено необґрунтовано та/або у подальшому застосуванні арешту відпала потреба.
Крім того, статтею 174 КПК України визначено коло осіб, які мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна, зокрема, до таких осіб відносяться підозрюваний, обвинувачений, їх захисник чи законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 22 КПК України).
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження того, що вона є власником або володільцем арештованого майна, та має право звертатися до суду з відповідною заявою (клопотанням), при цьому, наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що єдиним власником арештованого майна є ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ» (свідоцтво про право власності, витяг про державну реєстрацію права власності, а.с. 19-20). Більш того, ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 03.05.2017 у справі № 757/24370/17-к арешт на житловий будинок накладався як на майно, яке є власністю ТОВ «КЛЮЧОВЕ РІШЕННЯ».
Іншими матеріалами справи не підтверджено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 володіє/користується житловим будинком, на який накладено арешт.
Отже, ОСОБА_1 не доведено, що вона має право звертатися з клопотанням про скасування арешту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, з огляду на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014 наразі триває, арештоване майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може зашкодити подальшому проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014, на даному етапі досудового розслідування не сприятиме досягненню дієвості цього провадження.
Таким чином, оскільки обґрунтованість накладання арешту підтверджено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 03.05.2017 у справі № 757/24370/17-к, потреба у подальшому застосуванні арешту вищевказаного житлового будинку у кримінальному проваджені № 42014000000001261 від 13.11.2014 наразі не відпала, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не доведено, що вона наділена правом звернення із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, слідчий суддя дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви (клопотання) ОСОБА_1 про скасування арешту майна відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_2