- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
Справа № 991/4090/22
Провадження 1-кс/991/4109/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, представника власника майна ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №52016000000000081 від 23.03.2016 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч.5 ст.191, ч.2 ст.364 та ч.3 ст.209 КК України,
ВСТАНОВИВ:
26.09.2022прокурор п`ятоговідділу управлінняпроцесуального керівництва,підтримання державногообвинувачення тапредставництва всуді Спеціалізованоїантикорупційної прокуратуриОфісу Генеральногопрокурора ОСОБА_5 звернувся(шляхомнаправлення засобамипоштового зв`язку23.09.2022)до слідчогосудді зклопотанням про арешт майна, вилученого у ОСОБА_6 в ході обшуку 22.09.2022 квартири за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання обґрунтовується тим, що слідчою групою Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52016000000000081 від 23.03.2016 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 cт. 209 КК України.
За версією органу досудового розслідування кримінальні правопорушення вчинені за наступних обставин.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 10.04.2014 між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та компанією-нерезидентом FG Techcapital Limited укладено контракт № STE-3-80-K/KI-14, відповідно до умов якого Продавець (компанія FG Techcapital Limited) зобов`язується поставити та передати у власність Покупця (ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»), а Покупець - купити, прийняти і оплатити демілітаризовані машини в зборі з фермою моста важкого ТММ-ЗМ КрАЗ-255Б, у кількості та відповідно до специфікації та номенклатури, що наведені в Додатку № 1 до цього Контракту.
Відповідно до специфікації виробів (Додаток № 1 до контракту № STE-3-80-К/КІ-14) до постачання передбачалось шість машин КрАЗ-255Б загальною вартістю 420000 доларів США (тобто вартістю 70000 доларів США за одиницю).
Кінцевим користувачем виробів по даному Контракту виступало ДП «Львівський радіоремонтний завод», за дорученням якого демілітаризовані машини в зборі з фермою мосту важкого ТММ-ЗМ марки КрАЗ-255Б ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» (Комісіонер) придбавало на підставі укладеного 03.04.2014 Договору комісії № SТЕ-3-134-Д/К-14. Згідно умов указаного Договору комісії, вказані транспортні засоби закуплено для поповнення ремонтного фонду підприємства.
В подальшому, а саме в період часу з 26.01.2015 по 30.10.2015 на виконання вказаного контракту з рахунку ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» на належний компанії FG Techcapital Limited банківський рахунок перераховано грошові кошти на загальну суму 420 000 доларів США в якості оплати за машини КрАЗ-255Б.
Разом з тим, досудовим розслідуванням встановлено, що фактичним постачальником придбаного ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» у компанії FG Techcapital Limited товару виступало ТзОВ «Техник АРМ» (Республіка Білорусь), а вартість реалізації на адресу компанії FG Techcapital Limited однієї машини КрАЗ- 255Б складала 20000 доларів США.
Встановлено, що організацією укладання з білоруською стороною (ТОВ «Техник АРМ») контракту та транспортуванням товару до ДП «Львівський радіоремонтний завод» займались співробітники ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та ДП «Львівський радіоремонтний завод», а компанія-нерезидент FG Techcapital Limited використовувалась як інструмент для виведення коштів на підконтрольні рахунки компанії FG Techcapital Limited або їх подальшого транзиту на рахунки інших підконтрольних службовим особам ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» компаній-нерезидентів.
Шляхом реалізації службовими особами ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» вищезазначеної схеми придбання транспортних засобів штучно збільшено вартість придбання автомобілів КрАЗ-255Б для ДП «Львівський радіоремонтний завод» на загальну суму 300000 доларів США.
Крім того, досудовим розслідуванням також встановлено, що 23.06.2014 між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та компанією-нерезидентом FG Techcapital Limited укладено Агентську (консультаційну) угоду № STE-3-86-А-14, відповідно до умов якої компанія FG Techcapital Limited, як комерційний посередник, взяла на себе зобов`язання здійснити від імені, в інтересах, за рахунок та під контролем ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» заходи (надати послуги) з метою укладання (організації укладання) та подальшого виконання зовнішньоекономічних угод з інозамовниками - споживачами товарів військового призначення виробництва підприємств українського оборонно-промислового комплексу.
У подальшому, 13.06.2014 між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та Казенним підприємством «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (далі КП НВК «Іскра») укладено Договір комісії № STE-3-115-Д/К-14, відповідно до умов якого КП НВК «Іскра» доручило ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», а останнє взяло на себе зобов`язання за комісійне плату вчинить від свого імені, однак в інтересах та за рахунок КП НВК «Іскра» зовнішньоекономічний контракт з інопартнером (Покупець) на постачання РЛС 36Д6М1-1 та послуг із навчання користування нею.
26.06.2014 між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та компанією Galint Ltd (Держава Ізраїль) укладено Контракт № STE-3-66-К/КЕ-14 на постачання двох РЛС 36Д6М1-1 та послуг із навчання для потреб Збройних сил Республіки Нігерія.
Досудовим розслідуванням встановлено, що службовими особами ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» проведено документальне оформлення (шляхом складання актів приймання-передачі та за відсутності інших підтверджуючих первинних документів) сприяння агента FG Techcapital Limited в межах виконання Агентської угоди № STE-3-86-А-14 в укладанні зазначеної вище угоди із компанією «Galint Ltd».
Фактично, усі переддоговірні, договірні перемовини, а також супроводження виконання контракту № STE-3-66-К/КЕ-14 відбувалось силами співробітників ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та КП НВК «Іскра» за участю представників компанії «Galint Ltd».
У результаті фіктивного залучення службовими особами ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» до виконання контракту із компанією «Galint Ltd» агента FG Techcapital Limited, на рахунки останньої безпідставно перераховано грошові кошти в розмірі 15,5% від Контракту, що становило 2061744,81 доларів США.
У загальному, в період часу з 20.08.2014 по 09.09.2015 на виконання договорів, укладених ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» із FG Techcapital Limited на її банківський рахунок НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 2 061 744,84 долари США.
Як встановлено досудовим розслідуванням, від імені компанії FG Techcapital Limited банківський рахунок НОМЕР_1 було відкрито співробітником ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» - ОСОБА_7, яка на момент його відкриття займала посаду заступника керівника Департаменту контрактів №3 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт».
Встановлено, що компанія FG Techcapital Limited будь-яких послуг, пов`язаних з укладанням (організацією укладання) та/або подальшим виконанням зовнішньоекономічних угод на користь ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» не надавала. Зазначений факт підтверджується, зокрема, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі № 280/5134/19 про відмову у задоволенні позову КП «Науково-виробничий комплекс «Іскра» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень щодо недостовірного визначення даних бухгалтерського обліку, сформованого по взаємовідносинам з ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» за договором комісії № SТЕ-3-115-Д/К-14 та зайвого включення вартості агентських послуг. Вказане судове рішення залишене без змін за результатами апеляційного та касаційного переглядів.
Таким чином, на даний час у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що службові особи ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», діючи умисно, достовірно знаючи про відсутність законних підстав для перерахування коштів на користь компанії-нерезидента FG Techcapital Limited, використовуючи своє службове становище, діючи виключно з корисливих мотивів, вчинили протиправні дії з метою заволодіння чужим майном:
- створили підконтрольну компанію FG Techcapital Limited в юрисдикції Республіки Кіпр;
- особисто відкрили банківські рахунки компанії-нерезидента FG Techcapital Limited у фінансових установах Республіки Естонія і Чеської Республіки, отримали доступ до віддаленого управління вказаними рахунками, коштами на них і контроль над діяльністю компанії;
- будучи уповноваженими на проведення переговорів із укладення договорів купівлі-продажу товарів військового призначення, а також їх подальшого переміщення через митний кордон України, використали підконтрольну компанію-нерезидента FG Techcapital Limited у якості фіктивного посередника (агента) з метою акумулювання на її рахунках протиправно отриманих грошових коштів;
- розпорядились грошовими коштами шляхом їх перерахування на банківські рахунки інших суб`єктів господарювання.
Як зазначає у клопотанні прокурор, факт втрати активів та спричинення збитків у вищевказаному розмірі підтверджено проведеною у рамках досудового розслідування судовою економічною експертизою.
Прокурор у клопотанні вказує, що ОСОБА_6 здійснював підписання документів від імені компанії FG Techcapital Limited.
Враховуючи вищевказане, у ході досудового розслідування виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання речей та/або документів, які містять відомості щодо вищевказаних обставин можливого вчинення кримінальних правопорушень.
22.09.2022 детективами Національного бюро на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.08.2022 по справі № 991/3277/22 проведено обшук вищевказаного помешкання, за результатами якого виявлено і вилучено речі, які містять відомості, що мають значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон Samsung Galaxy S21+ s/n НОМЕР_2, IMEI1: НОМЕР_3 (відповідно до зазначеного у протоколі обшуку, т.1, а/с 228-230), IMEI2: НОМЕР_4 .
У подальшому старшим детективом Національного бюро ОСОБА_3 22.09.2022 за участю спеціаліста було проведено огляд мобільного телефона Samsung Galaxy S21+ (SM-G996B/DS) IMEI1: НОМЕР_5, IMEI2: НОМЕР_4, під час якого у пам`яті телефона була віднайдена інформація, яка може становити інтерес для досудового розслідування. Зокрема, було встановлено систематичне спілкування із ОСОБА_7, а також виявлено, що частина листування, зокрема, за 20.09.2022, на момент огляду була видалена.
Постановою ст. детектива ОСОБА_3 від 23.09.2022 речовим доказом у даному кримінальному провадженні визнано мобільний телефон Samsung Galaxy S21+ (SM-G996B/DS), вилучений 22.09.2022 за результатом обшуку житла ОСОБА_6 .
З оглядуна викладене,в ходідосудового розслідуваннявиникла необхідністьу застосуваннізаходів забезпеченнякримінального провадженняу видіарешту майна,оскільки вилучений мобільний телефон може мати значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, тому прокурор звернувся до слідчого судді із зазначеним клопотанням, просив накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів на підставі ч.2 ст.170 КПК України.
У судовому засіданні 28.09.2022 адвокат ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_6, заявила клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою забезпечення можливості ознайомлення адвоката з матеріалами клопотання. Ст. детектив ОСОБА_3 проти задоволення клопотання адвоката не заперечив, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 03.10.2022.
У судовому засіданні 03.10.2022 адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти участі в судовому засіданні з розгляду клопотання про арешт майна старшого детектива НАБУ ОСОБА_3, оскільки вказане клопотання подане прокурором САП ОГП ОСОБА_5 . При цьому, на думку адвоката, участь детектива у розгляді клопотання про арешт майна третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, суперечить приписам ст.ст. 64-2, 172 КПК України, а повноважень про доручення (передоручення) детективу брати участь у розгляді клопотання в суді, надавати суду копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи прокурора, не передбачено ч.2 ст. 36 КПК України, на яку посилався прокурор у тексті клопотання, при цьому ч.3 ст. 37 КПК України передбачає виключний перелік передоручення повноважень прокурора, і за цих умов повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. Окрім того, представник власника майна приходить до висновку, що клопотання про арешт майна було лише підписано прокурором САП ОГП ОСОБА_5, при цьому фактично воно створене, додатки до нього складені та направлені до суду ст. детективом НАБУ ОСОБА_3, який не є уповноваженим суб`єктом для звернення з таким клопотанням. Отже, адвокат наполягає на участі у розгляді клопотання про арешт майна саме уповноваженого прокурора САП ОГП. Окрім того, адвокат ОСОБА_4 заявила клопотання про витребування у НАБУ та/або САП документів, актуальних станом на день звернення з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку, а саме 29.08.2022, а також станом на день проведення обшуку - 22.09.2022, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, додатку 4.1 "Рух провадження" та постанови про визначення групи детективів у даному кримінальному провадженні. Необхідність витребування таких документів адвокат пояснює тим, що на момент її прибуття на місце обшуку 22.09.2022 слідча дія вже тривала. На прохання надати документи, які посвідчують особи детективів та уповноважують їх на проведення даного обшуку, детективи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надали лише службові посвідчення, проте відмовили у наданні витягу з ЄРДР або постанови про визначення (зміну) групи детективів у кримінальному провадженні № 52016000000000081. Про це адвокат зазначила також у своїх зауваженнях до проведення слідчої дії та до протоколу обшуку від 22.09.2022. Окрім того, адвокат ОСОБА_4 зазначила, що у резолютивній частині постанови про внесення змін до складу слідчої групи від 21.09.2022 визначений порядок її виконання шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР, при цьому постанова буде вважатись виконаною після внесення до ЄРДР відповідних змін і після того, як кожен з детективів прийме до свого провадження відповідне кримінальне провадження.
Старший детектив НАБУ ОСОБА_3, який входить до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 52016000000000081від 23.03.2016 табере участьу судовомузасіданні напідставі дорученняпрокурора САПОГП ОСОБА_5,викладеного уабз.2п.2прохальної частиницього клопотання, зауважив, що до матеріалів клопотання було долучено копію постанови про внесення змін до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 52016000000000081 від 23.03.2016, якою склад слідчої групи було розширено і станом на дату проведення обшуку, а саме 22.09.2022, усі детективи, які брали участь у його проведенні, мали на це повноваження відповідно до зазначеної постанови. Також ст. детектив надав для долучення до матеріалів справи роздруківку вкладки "Рух провадження" у кримінальному провадженні № 52016000000000081 від 23.03.2016 (т.2, а/с 50), відповідно до якої відомості про зміну складу слідчої групи було внесені до ЄРДР 21.09.2022 о 18:16 год старшим детективом НАБУ ОСОБА_10, якому відповідно до п.4 резолютивної частини постанови від 21.09.2022 доручено внести такі відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому чинне кримінальне процесуальне законодавство не передбачає винесення окремої постанови про прийняття детективом кримінального провадження до свого провадження.
Заслухавши учасників провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що ст. детектив НАБУ уповноважений на участь у розгляді даного клопотання про арешт майна, що підтверджується дорученням прокурора САП ОГП ОСОБА_5, викладеним у резолютивній частині цього клопотання.
Ст. детектив ОСОБА_3 підтримав та просив задовольнити клопотання прокурора. Додатково ст. детектив повідомив, що постановою детектива було призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу з метою відновлення видалених з мобільного телефона ОСОБА_6 даних, ознаки видалення яких було виявлено під час огляду вказаного телефона. У той же час копія зазначеної постанови до матеріалів справи не долучалась, оскільки вона містить інформацію, що становить таємницю досудового розслідування і не може бути розголошена на даній стадії кримінального провадження. При цьому було виявлено видалення листування із ОСОБА_7, датоване 20.09.2022, тобто за день до проведення допиту ОСОБА_6 в якості свідка.
Адвокат ОСОБА_4 заперечила проти задоволення клопотання про арешт майна, зазначивши, що мобільний телефон був вилучений у ОСОБА_6 незаконно, поза межами проведення обшуку, що узгоджується зі ст. 2, 6, 235-236 КПК України; слідчий суддя надавав дозвіл на проведення обшуку слідчій групі, актуальній станом на дату постановлення відповідної ухвали, тобто 29.08.2022, а отже, надав такий дозвіл лише виключному переліку осіб. Таким чином, вилучене майно правоохоронні органи мали повернути ОСОБА_6 на наступний день або ж звернутися до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, оскільки відповідно доч.5ст.171КПК Україниклопотання слідчого,прокурора проарешт тимчасововилученого майнаповинно бутиподано непізніше наступногоробочого дняпісля вилученнямайна,інакше майномає бутинегайно повернутоособі,у якоїйого буловилучено.При цьомувилучення мобільноготелефона у ОСОБА_6 було здійснено22.09.2022(четвер) детективами НАБУ - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яким не було надано дозвіл на проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді ВАКС ОСОБА_1 від 29.08.2022 (справа за № 991/3277/22, провадження № 1-кс/991/3294/22); вилучення мобільного телефону не можна ототожнювати з вилученням майна під час обшуку; обшук було закінчено о 09 год. 17 хв. 22.09.2022, таким чином, крайній строк подачі клопотання про арешт майна до суду - 23.09.2022 о 09 год 17 хв. Окрім того, на думку представника, клопотання про арешт майна складено на бланку САП ОГП, датоване 23.09.2022 за підписом прокурора САП ОСОБА_5, не місить реєстраційного номеру ні САП, ні НАБУ, ні будь-якої іншої печатки відповідного правоохоронного органу. Таким чином, клопотання про накладення арешту на майно скеровано до суду всупереч Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, яка затверджена Наказом Генеральної прокуратури України 24.02.2016 року №103 та Інструкції з діловодства Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.08.2012 року №747, якими передбачено, що будь-які документи реєструються як вихідна кореспонденція та відправляються зі спеціальної офіційної адреси органу, що здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво. Окрім того, на поштовому конверті, в якому до суду надійшло відповідне клопотання, відправником зазначене Національне антикорупційне бюро України, а отримувачем - Вищий антикорупційний суд, міститься зазначення штрих-коду № 0304901289211, перевіркою якого встановлено, що лист було направлено 23.09.2022 о 19 год 39 хв і отримано за довіреністю 26.09.2022 о 23 год 50 хв. При цьому в ході судового засідання адвокат посилалась на те, що у Вищому антикорупційному суді приймання документів досудового слідства у п`ятницю здійснюється до 12:00 год. Таким чином, прокурор повинен був звернутись до суду з клопотанням про арешт майна до 23.09.2022 до 09 год. 17 хв., що узгоджується з ст. 2, 6-9,110,113,171, 234-235 КПК України. Отже, клопотання про арешт майна, датоване 23.09.2022, яке було зареєстровано в ВАКС за вх. № 9562/22-вх від 26.09.2022, подано поза межами строків, визначених КПК України.
Також адвокат ОСОБА_4 зазначила, що клопотання про арешт мобільного телефона ОСОБА_6 не містить належної аргументації, відсутня реальна мета та завдання, які переслідує накладення такого виду обтяження, як арешт майна. Так, у клопотанні прокурора зазначено, що віднайдені в телефоні відомості щодо систематичного спілкування ОСОБА_6 з ОСОБА_7 підтверджує факт їхнього тривалого знайомства. Натомість під час допиту 21.09.2022 в якості свідка на запитання з приводу відносин з ОСОБА_7 . ОСОБА_6 відповів, що вони давно знайомі, вона є похресною його сина. Таким чином, ОСОБА_6 навіть не заперечував факт знайомства та систематичного спілкування із ОСОБА_7 . Також детектив у постанові про визнання мобільного телефона речовим доказом від 23.09.2022, а в подальшому і прокурор у клопотанні про арешт майна не зазначили, які обставини кримінального провадження можуть бути встановлені за допомогою мобільного телефону, який невідомо коли придбаний ОСОБА_6, чи перебуває виключно у його користуванні, чи має його сім`я можливість користуватись телефоном, а також яким саме чином видалені повідомлення, датовані 20.09.2022, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть сприяти розслідуванню обставин кримінального провадження, які мали місце у 2014-2015 роках. Також сам по собі мобільний телефон взагалі не може бути визнаний речовим доказом, оскільки метою є збереження речових доказів, а доказом може бути виключно інформація, яка міститься на телефоні. Крім того, після проведення аналізу мобільних пристроїв можливе перенесення зібраної інформації у спеціалізовану програму FTK (Forensic Toolkit) для подальшого вивчення, наприклад, з метою відновлення видалених файлів. Також ця інтеграція дозволяє зробити кореляцію доказів, зібраних на мобільних пристроях, з доказами, зібраними на комп`ютерах. Водночас факт копіювання та аналізування виявленої інформації, яка знаходилась на телефоні ОСОБА_6, підтверджується протоколом огляду речей від 22.09.2022 та довідкою-поясненням спеціаліста від 23.09.2022.
На думку адвоката, клопотання про накладення про арешту на майно складено на бланку САП ОГП, датоване 23.09.2022 за підписом прокурора САП ОСОБА_5 всупереч ст. 2, 7,36, ч. З ст. 37, 64-2,110,171, ч. 1 ст. 172 КПК України, про що свідчить наступне:
- в якості додатків прокурором зазначено на 6 аркуші тексту клопотання лише витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань на 2 арк.;
- невідомо, яким чином складений-згенерований прокурором САП додаток до клопотання - витяг з ЄРДР, підписаний детективом НАБУ ОСОБА_3, про що свідчить штрихкод на відповідному документі;
- 231 сторінка матеріалів справи скерована до суду детективами НАБУ в якості додатків до даного клопотання про арешт майна;
- лист направлено детективами НАБУ;
- в тексті клопотання на 6 сторінці безпідставно, всупереч ст. 2, 6-9, 36-37, 110 КПК України зазначено про передачу обов`язків/прав прокурором детективу.
З підстав вищезазначеного, адвокат ОСОБА_4 приходить до висновку, що клопотання про арешт майна складене на бланку САП ОГП, датоване 23.09.2022, містить лише підпис прокурора САП ОСОБА_5, а сам документ створено, складено додатки до нього та направлено до суду неуповноваженим суб`єктом - детективом НАБУ ОСОБА_3, що свідчить про ігнорування правоохоронними органами прямої вказівки законодавця, зазначеної у ст. 64-2 КПК України щодо права на звернення з клопотанням про арешт майна, яке належить третій особі, виключно прокурора. Враховуючи усе вищевикладене, представник власника майна просить у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно відмовити.
З урахуванням заперечень представника власника майна ст. детектив ОСОБА_3 зауважив, що станом на дату проведення обшуку всі детективи, що брали участь у його проведенні, входили до складу слідчої групи у відповідному кримінальному провадженні, а ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку не містила будь-яких застережень стосовно складу слідчої групи. При цьому ст. 1 КПК України встановлює, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Інструкції з діловодства не належать до процесуального законодавства і не можуть визначати порядок здійснення процесуальних дій. Також під час звернення із клопотанням про накладення арешту на майно було дотримано 48-годинний строк для такого звернення, встановлений ч.5 ст. 171 КПК України. З приводу обґрунтування необхідності визнання мобільного телефона речовим доказом ст. детектив зауважив, що у постанові про визнання речовим доказом від 23.09.2022 вказано, що мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_6, може бути використаний як доказ факту чи обставин, що розслідуються в ході кримінального провадження, зокрема, щодо вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та пов`язаності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Водночас вчинення злочину за попередньою змовою є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КПК України. Також у цій же постанові ст. детектив зазначив, що номінальним директором компанії FG Techcapital Limited вказано ОСОБА_6, з яким ОСОБА_7 перебувала у дружніх відносинах. Отже, виявлені на телефоні відомості щодо тривалого спілкування цих осіб можуть бути використані як доказ факту можливого вчинення злочинів за участю вищевказаних осіб за попередньою змовою. Що ж стосується доводів адвоката з приводу копіювання вмісту мобільного телефона, то ст. детектив зауважив, що у поясненнях спеціаліста, які є додатком до протоколу огляду телефона від 22.09.2022, зазначено, що під час копіювання вмісту додатка Telegram сталася помилка.
Заслухавши старшого детектива, вивчивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частинами 2,5,6цієї статтівизначено,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Поряд з цим, необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.
Частинами 1,2 статті 173 КПК України визначено обов`язок слідчого судді відмовити у накладенні арешту на майно, якщо особа, яка звернулася з таким клопотанням, не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна суддя враховує в тому числі і розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Прокурор у клопотанні вказує на таку підставу для накладення арешту на майно, як збереження речовихдоказів.
Положеннями ст.170 КПК України встановлено, що арешт з метою збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна (п.п. 1,2,5,6 ч. 2 ст. 173 КПК України).
Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000081 від 23.03.2016 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 cт. 209 КК України.
Як було зазначено вище, 22.09.2022 детективами Національного антикорупційного бюро України в рамках даного кримінального провадження проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з протоколу обшуку від 22.09.2022 (т.1, а/с 228-231), у ході обшуку приміщення речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, виявлено не було. ОСОБА_6 було запропоновано надати учасникам слідчої дії належний йому мобільний телефон. На пропозицію надати для огляду або видати належний йому телефон ОСОБА_6 відмовився до прибуття його адвоката. О 08:41 год до проведення обшуку було допущено адвоката ОСОБА_4 . Після консультації з адвокатом ОСОБА_6 надав належний йому мобільний телефон Samsung, який було вилучено детективами НАБУ.
У своїх письмових зауваженнях до проведення слідчої дії та протоколу обшуку від 22.09.2022 адвокат ОСОБА_11 вказала, що під час її прибуття на місце обшуку 22.09.2022 о 08 год 41 хв. слідча дія вже тривала. На прохання надати документи, які уповноважують детективів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на участь у проведенні обшуку, останні пред`явили свої службові посвідчення, проте від надання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та постанови про визначення (зміну) групи детективів у кримінальному провадженні № 52016000000000081 від 23.03.2016 обидва детектива відмовились. Таким чином, адвокат зазначає, що обшук було проведено особами, які не мали на це права, при цьому ухвала про надання дозволу на проведення обшуку від 29.08.2022 прізвищ даних осіб також не містить. Під час обшуку проводилась відеофіксація, втім на прохання адвоката надати копію відеозапису обидва детектива відповіли відмовою. Також у порушення ч.1 ст. 236 КПК України ОСОБА_6 була надана можливість виклику захисника лише майже за дві години після початку обшуку. Також під час проведення вказаної слідчої дії детективи намагались провести фактично особистий обшук ОСОБА_6 у разі ненадання ним мобільного телефону. Також адвокат вказує, що факт проведення слідчої дії детективами НАБУ без належного підтвердження повноважень було зафіксовано працівниками поліції Шевченківського району.
22.09.2022 ст. детективом ОСОБА_3 за участю спеціаліста було проведено огляд мобільного телефона Samsung Galaxy S21+ s/n НОМЕР_2, IMEI1: НОМЕР_5, IMEI2: НОМЕР_4 . Мобільний телефон перебував у вимкненому стані, після вмикання було встановлено, що він захищений системою логічного захисту у вигляді графічного ключа. Після введення графічного ключа, наданого детективом, було здійснено копіювання усіх доступних наявних файлів. При цьому під час аналізування інформації в додатку Telegram сталася помилка, що підтверджується також відповідними поясненнями спеціаліста, доданими до протоколу огляду від 22.09.2022 (т.1, а/с 237). Додатково було здійснено фіксацію зображень на дисплеї мобільного телефона. Дослідженням відомостей, наявних у мобільному телефоні, віднайдено інформацію, яка має значення для досудового розслідування, зокрема, факт систематичного спілкування ОСОБА_6 із ОСОБА_7 (у тому числі 20.09.2022) з наступним видаленням частини повідомлень. Так, зокрема, віднайдено листування користувача "Роман" (тел. НОМЕР_6 ) із користувачем " ОСОБА_12 " (тел. НОМЕР_7 ) у месенджері WhatsApp, частина якого, датована 20.09.2022, була видалена. Також віднайдено електронне листування з абонентом " ОСОБА_13 " (тел. НОМЕР_7 ) в інших месенджерах.
Постановою ст. детектива ОСОБА_3 від 23.09.2022 речовим доказом у даному кримінальному провадженні визнано мобільний телефон Samsung Galaxy S21+ (SM-G996B/DS), вилучений 22.09.2022 за результатами обшуку житла ОСОБА_6 (т.1, а/с 238-239). У вказаній постанові старший детектив посилається на те, що номінальним директором компанії FG Techcapital Limited вказано ОСОБА_6, з яким ОСОБА_7 перебувала у дружніх відносинах. При цьому ОСОБА_6 підписував документи від імені компанії FG Techcapital Limited. Відомості, які були виявлені на оглянутому мобільному телефоні Samsung Galaxy S21+ (SM-G996B/DS) щодо систематичного та тривалого спілкування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть бути використані як доказ факту можливого вчинення злочинів за участю вищевказаних осіб за їх попередньою змовою. Водночас оглядом було встановлено видалення частини вказаного листування, зокрема, датованого 20.09.2022, тобто за день до допиту ОСОБА_6 як свідка у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, підставою для накладення арешту на мобільний телефон Samsung Galaxy S21+ (SM-G996B/DS) слугує необхідність збереження речових доказів, оскільки на даному пристрої виявлено електронне листування, а також інші дані, що мають важливе значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Окрім того, встановлено, що на мобільному телефоні могли зберігатися раніше (і можуть бути відновлені) відомості, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим наявна необхідність його подальшого експертного дослідження.
Згдно з абз.2 ч.2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідноюумовою проведенняекспертного дослідження, абоякщо такіоб`єкти отриманів результатівчинення кримінальногоправопорушення чиє засобомабо знаряддямйого вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
З аналізу положень ч. ч. 2, 3ст.170КПК України вбачається, що майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст.98 КПК України,повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене, арешт майна з підстав, передбачених п.1 ч.2ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.
Частиною 11ст.170 КПК Українивстановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Крім того, слід враховувати, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду саме оригінал документа, а оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
За таких обставин та із урахуванням застосування учасниками конспіративних заходів при вчиненні злочинних дій, що може бути встановлене під час проведення відповідного експертного дослідження з можливістю відновлення даних, на цьому етапі кримінального провадження наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Наявна інформація на вказаних пристроях та носіях інформації сама по собі та в сукупності з іншими речами і документами може мати суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки вказаний пристрій належить ОСОБА_6, який перебував на посаді директора компанії FGTechcapitalLimited,підписував відімені компаніїконтракт від10.04.2014№ STE-3-80-K/KI-14, агентську угоду № STE-3-86-А-14 від 23.06.2014, укладені з ДП ДГЗП«Спецтехноекспорт», листи від імені компанії, контракт № 06-06/14 від 25.06.2014, укладений із ТОВ "Техник Арм" (Республіка Білорусь), а також інші документи від імені FG Techcapital Limited, які мають значення для даного кримінального провадження. Тому вказанийпристрій можемістити відомості стосовно обставин, які досліджуються наразі органом досудового розслідування. А тому відомості, що містяться на зазначеному пристрої, в тому числі які могли бути видалені - можуть бути використані як докази події кримінального правопорушення, а також для встановлення осіб, які його вчинили та їх співучасників та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування.
Аналізуючи доводи адвоката ОСОБА_4 щодо недоведеності того, яким саме чином видалені повідомлення між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 може сприяти розслідуванню даного кримінального провадження, варто зауважити, що наявність такого зв`язку неможливо однозначно підтвердити або спростувати, оскільки зміст вказаних повідомлень на даний час невідомий, проте припущення факту такої пов`язаності по суті є слідчою версією, яка потребує перевірки, з метою чого даний мобільний телефон і визнано речовим доказом. Отже, зазначені обставини не виключають імовірного значення цього листування для досудового розслідування. З огляду на гіпотезу адвоката стосовно того, чи могли члени сім`ї ОСОБА_6 користуватися його мобільним телефоном, варто врахувати, що під час огляду телефона, проведеного 22.09.2022, встановлено, що у додатках для обміну повідомленнями Viber, WhatsApp, Telegram використовувались облікові записи " ОСОБА_14 ", " ОСОБА_14 " та "R L" відповідно з одним і тим же номером телефону НОМЕР_6 .
Слідчий суддя критично ставиться і до доводів представника власника майна щодо неможливості визнання мобільного телефона речовим доказом, оскільки доказом може бути виключно інформація, яка міститься на телефоні. Так, варто враховувати приписи ст. 98 КПК України, у якій зазначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно, зазначений мобільний телефон є матеріальним об`єктом, що містить інформацію, що може мати значення для кримінального провадження і не має самостійної матеріальної форми, а тому такий мобільний телефон може бути визнаний речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України.
Також варто зауважити, що складення клопотання про арешт майна ст. детективом НАБУ ОСОБА_3, а не прокурором САП ОГП ОСОБА_5, є припущенням адвоката. Сама лише подібність текстів постанови про визнання речовим доказом від 23.09.2022 та клопотання про арешт майна не може свідчити про складення обох документів детективом, при цьому клопотання підписане прокурором, що входить до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Пункт 19 ст.3 КПК України дає визначення поняття «сторони кримінального провадження», до якої з боку обвинувачення належать: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом. З боку захисту це - підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
В той же час, відповідно до п.4 ч.2ст. 36 КПКУкраїни прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому у встановлений прокурором строк проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом, що є способом процесуальної взаємодії прокурора та слідчого.
Підставами взаємодії між процесуальним керівником, визначеним у кримінальному провадженні відповідно дост. 37 КПК України, та слідчим, призначеним відповідно до вимог статей38,39,216цьогоКодексу, є належна реалізація ними своїх повноважень щодо розслідування конкретного кримінального правопорушення.
Основною формою процесуальної взаємодії прокурора зі слідчим, яка вживається на всіх етапах досудового розслідування, є надання письмових вказівок та доручень. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій (ч. 1ст. 40 КПК України), водночас, відповідно до ч. 4 цієї статті слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі.
Отже, як правило, доручення та вказівки щодо проведення конкретних слідчих (розшукових) дій мають надаватися у письмовому виді, де їх отримання слідчим у письмовій формі є процесуальною гарантією їх належного виконання, оскільки вони отримують статус офіційного документу.
Водночас якщо закон прямо не вимагає письмової форми, прокурор має право надавати доручення та вказівки слідчому про виконання процесуальних дій усно.
Таким чином, прокурор міг надавати детективу усні доручення та вказівки щодо відправлення клопотання до суду засобами поштового зв`язку, подання додаткових документів на підтвердження клопотання, тощо. Окрім того, текст клопотання містить доручення прокурора ОСОБА_5 відповідно до ч. 2 ст. 36 КПК України старшому детективу Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 взяти участь у розгляді слідчим суддею вказаного клопотання та надати до суду копії матеріалів, які обґрунтовують його доводи. При цьому ні ст. 64-2, ні ст. 172 КПК України не містять заборони детективу брати участь у розгляді клопотання прокурора за його дорученням. Так, у ч.1 ст. 172 КПК України зазначено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Щодо доводів про проведення обшуку неуповноваженими особами та, як наслідок, вилучення майна поза межами проведення обшуку і необхідність подання клопотання про арешт цього майна не пізніше наступного робочого дня варто зауважити, що положення ч.2 ст.235 КПК України не вимагають від слідчого судді зазначення слідчого/прокурора, яким надано дозвіл на проведення обшуку. Визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати обшук, знаходиться поза межами повноважень слідчого судді. Таких висновків дійшла колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 у справі № 725/1199/19, провадження № 51-5720км19. Водночас детективи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідно до постанови про внесеннязмін доскладу слідчоїгрупи від21.09.2022входили доскладу групидетективів укримінальному провадженні № 52016000000000081 від 23.03.2016 (т.1, а/с 240-241). Окрім того, як вбачається з наданого ст. детективом ОСОБА_3 викопіювання з вкладки "Рух провадження" у даному кримінальному провадженні (т.2, а/с 50), у зазначеній вкладці у колонці "Примітка" у графі №40 (призначення слідчого) від 17.05.2022 міститься зазначення: "Попередній слідчий:... ОСОБА_8 "; у графі №42 (призначення слідчого) від 21.09.2022 міститься зазначення: "Попередній слідчий:... ОСОБА_8 " Таким чином, майно було вилучене під час обшуку. Крім того, клопотання було направлене до Вищого антикорупційного суду засобами поштового зв`язку 23.09.2022, на наступний день після проведення обшуку, що підтверджується календарним штемпелем на конверті (т.1, а/с 9). Таким чином, прокурор САП ОГП ОСОБА_5 подав клопотання про арешт майна у межах строку, передбаченого ст. 171 КПК України.
Стосовно доводів адвоката ОСОБА_4 про невідповідність поданого прокурором клопотання вимогам Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 24.02.2016 № 103, та Інструкції з діловодства Міністрества внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.08.2012 №747, варто зауважити, що ст. 173 КПК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, при цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не наводить такої підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, як недотримання вимог зазначених інструкцій. Також варто зазначити, що Інструкція з діловодства в органах прокуратури України, затверджена наказом Генеральної прокуратури України від 24.02.2016 № 103, втратила чинність на підставі наказу Генеральної прокуратури України "Про затвердження Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України" №27 від 12.02.2019, а НАБУ керується вимогами Інструкції з діловодства у Національному антикорупцйному бюро України, затвердженої наказом Національного антикорупційного бюро України №26 від 19.02.2019.
Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Доказів будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, слідчому судді під час розгляду не надані.
Натомість, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна може потягнути його безповоротну втрату, а також втрату відомостей, що містяться у вилученому пристрої. А відтак існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту щодо вказаного майна призведе до приховування, зміни, зникнення, втрати, знищення, перетворення цього майна та інформації в ньому.
На підставінаведеного,слідчий суддяприходить довисновку,що прокуророму клопотанніта ст.детективомпід чассудового розглядудоведено,що зазначенемайно відповіднодо положеньст.170КПК Українивідповідає критеріям,зазначеним уст.98КПК України,відповідно допостанови ст.детективавід 23.09.2022визнане речовимдоказом, єоб`єктом експертногодослідження,має суттєвезначення длявстановлення важливихобставин укримінальному провадженні,оскільки відомості,що містятьсяв ньому,за своїмзмістом можутьбути використаніяк доказиподії кримінальногоправопорушення,встановлення осіб,які йоговчинили таїх співучасників,та іншихобставин,що підлягаютьдоказуванню підчас досудовогорозслідування даногокримінального правопорушення.
Врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддяприходить довисновку, що клопотання підлягає задоволенню, адже застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів.
Керуючись статтями 9, 131, 132, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №52016000000000081 від 23.03.2016, задовольнити.
Накласти арешт з метою збереження речових доказів на майно, вилучене 22.09.2022 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, шляхом тимчасового позбавленням власника (володільця) права на відчуження, розпорядження та користування, асаме на мобільний телефон «Samsung Galaxy S21+» (SM-G996B/DS).
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1