Document No. 106862733

Справа № 991/4497/22

Провадження 1-кп/991/64/22

УХВАЛА

18 жовтня 2022 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_4., суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6.

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7.,

прокурора ОСОБА_8.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000060 від 03.02.2021,

за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52021000000000060 від 03.02.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_10. звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акта у вказаному провадженні.

1. Доводи клопотання

Захисник ОСОБА_10. зазначив, що при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті наводиться лише певна послідовність подій (в основному зустрічей та розмов), яка не містить опису усіх необхідних ознак кримінального правопорушення, через що обвинувачення є неконкретним та незрозумілим. Зокрема в обвинувальному акті не відображено, чи були у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повноваження діяти в інтересах ПП «Азов Трейд - ХХІ» та ПП «Проммеханізація». Ці обставини мають значення для з`ясування правомірності дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Також, на думку захисника, в обвинувальному акті не вказано, яким чином ОСОБА_1 вплинув чи іншим чином забезпечив прийняття рішень Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - КРАІЛ), які службові повноваження чи позаслужбові можливості були ним використані для досягнення такого результату. Вказані фактичні обставини є обов`язковим елементом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, і утворюють його об`єктивну сторону.

Захисник ОСОБА_10. зазначив, що в обвинувальному акті не вказано, в чиїх інтересах діяв ОСОБА_1 - того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах інших осіб.

Крім того, після наведення кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 368 в обвинувальному висновку вжито сполучник «тобто», що свідчить, що вказана кваліфікація є або неостаточною або незакінченою, що створює правову невизначеність обвинувального акта.

Всі ці обставини, за твердженням захисника, свідчать про порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та права ОСОБА_1 на захист, передбаченого ст. ст. 20, 42 КПК України.

Наведені недоліки є підставою для повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52021000000000060 від 03.02.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 .

2. Позиції сторін, заявлені у судовому засіданні

Захисник ОСОБА_12. підтримала зазначені підстави для повернення обвинувального акта. На її думку, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, адже:

-формулювання обвинувачення абсолютно не узгоджується з кримінальним правопорушенням, яке інкриміновано ОСОБА_1 ;

-у ньому не зазначено якими владними повноваженнями наділений ОСОБА_1 у силу займаної посади;

-не конкретизовано, в інтересах кого ОСОБА_1 вчинялися відповідні дії;

-не зрозуміло в чому саме обвинувачується ОСОБА_1 .

Захисники ОСОБА_9., ОСОБА_11. та обвинувачений ОСОБА_1 підтримали клопотання захисника ОСОБА_10.

Прокурор ОСОБА_8. зазначила, що обвинувальний акт відповідає всім вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України. В обвинувальному акті відображені саме ті обставини, які були встановлені у ході досудового розслідування. Прокурор зазначила, що мотиви клопотання сторони захисту спрямовані на спростування обставин, які підлягають доказуванню, а тому можуть бути оцінені судом лише в ході подальшого судового розгляду. Вживання сполучника «тобто» на аркуші 38 обвинувального акта прокурор визначила як технічну помилку.

3. Оцінка та висновки суду

Після отримання обвинувального акта суд призначає підготовче судове засідання, у якому вирішуються питання щодо можливості призначення судового розгляду та здійснюється відповідна підготовка (ст. ст. 314, 315 КПК України).

Повернення обвинувального акта є одним із рішень, яке суд має право прийняти у підготовчому судовому засіданні у випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України).

З урахуванням задач підготовчого провадження суд здійснює перевірку обвинувального акта на наявність невідповідності кримінальному-процесуальному закону, яка б перешкоджала призначенню судового розгляду.

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу (ч. 4 ст. 110 КПК України).

У ч. 2 ст. 291 КПК України визначено відомості, які має містити обвинувальний акт, серед яких виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).

У ч. 4 ст. 291 КПК України визначено перелік додатків до обвинувального акта.

Оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень, наявність яких обумовлює повернення обвинувального акту, стаття 291 КПК України надає можливість визначити порушення, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування, а саме:

-порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо);

-порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо) (Постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 161/7092/20).

Сторона захисту, вказуючи на невідповідність обвинувального акта вимогам закону, посилається на неконкретизованість формулювання обвинувачення та невідповідність правової кваліфікації кримінального правопорушення фактичним обставинам.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту, суд виходить з такого.

У обвинувальному акті зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України).

Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора (Постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17).

Саме прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом (п. 15 ч. 2 ст. 36, ч. 2 ст. 337, ст. ст. 338, 339, 340 КПК України).

Отже, формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин кримінального правопорушення належить до повноважень прокурора. Прокурор доводить перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України). В свою чергу обвинувачення є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Вказані положення кримінального процесуального закону свідчать про те, що в обвинувальному акті задача прокурора полягає у наведені обставин та даних, які б давали уявлення про те, яке кримінальне правопорушення було вчинено, за яких обставин, якою особою, в чому воно полягало. Всім цим обставинам прокурор надає кримінально-правову кваліфікацію.

Проаналізувавши зміст обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52021000000000060 від 03.02.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1, суд дійшов висновку про його відповідність вимогам ст. 291 КПК України. Суд вважає, що формулювання обвинувачення є зрозумілим, чітким та достатньо визначеним для здійснення належного правового захисту обвинуваченого ОСОБА_1 .

У своїй більшості аргументи сторони захисту стосуються оцінки окремих елементів складу кримінального правопорушення та спростування можливості вчинення діяння ОСОБА_1 .

Водночас ці питання відповідно до ст. 368 КПК України вирішуються судом при ухваленні вироку. У разі якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, судом ухвалюється виправдувальний вирок (ч. 1 ст. 373 КПК України).

Питання щодо вжиття сполучника «тобто» на аркуші 38 обвинувального акта було з`ясовано у ході судового розгляду. Технічна помилка жодним чином не впливає на висновки суду щодо відповідності обвинувального акта.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000060 від 03.02.2021 сформульований у відповідності до вимог закону, а доводи сторони захисту не вказують на недоліки обвинувального акта, які б перешкоджали призначенню судового розгляду на його підставі.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_10. про повернення обвинувального акта.

Керуючись ст.ст. 3, 36, 110, 291, 314, 315, 337 - 340, 369, 372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52021000000000060 від 03.02.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_9

Судді ОСОБА_5

ОСОБА_6