- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 991/4076/22
Провадження № 11-сс/991/310/22
Слідчий суддя ОСОБА_14.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2022 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_13,
суддів - ОСОБА_15., ОСОБА_16.,
секретар судового засідання - ОСОБА_17.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 вересня 2022 року, якою відмовлено в застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави та застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки, у кримінальному провадженні № 42018111030000415 від 09 жовтня 2018 року стосовно:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Біла Церква Київської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України,
за участю:
підозрюваного - ОСОБА_1,
захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_21.,
прокурора - ОСОБА_18.,
У С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018111030000415 від 09 жовтня 2018 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
За версією органу досудового розслідування, обіймаючи посаду Білоцерківського міського голови, ОСОБА_1, діючи умисно, всупереч інтересам територіальної громади м. Біла Церква щодо ефективного розпорядження комунальним майном (коштами), використав службове становище міського голови з метою одержання неправомірної вигоди фізичною особою - ОСОБА_2 шляхом придбання в комунальну власність територіальної громади м. Біла Церква за завідомо завищеною вартістю об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді збитків бюджету територіальної громади.
23 вересня 2022 року, у межах зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України.
У цей же день, детектив НАБУ, за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави.
За результатами розгляду, слідчий суддя ухвалою від 27 вересня 2022 року частково задовольнив клопотання та застосував до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистої поруки, визначивши поручителями таких осіб: ОСОБА_3 командира 72-ї окремої механізованої бригади; ОСОБА_4 депутата Київської обласної ради (VIII скликання); ОСОБА_5 першого заступника голови Київської обласної ради (VIII скликання); ОСОБА_6 депутата Київської обласної ради; ОСОБА_7 . Народного депутата України (ІХ скликання). Одночасно слідчий суддя поклав на підозрюваного ОСОБА_1 виконання обов`язків, передбачених п. 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистої поруки, слідчий суддя дійшов висновків, що: підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра», хоча її обґрунтованість є мінімальною; стороною обвинувачення доведено існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду, однак він є невисоким, а також ризику незаконно впливати на свідків; існування решти ризиків, передбачених ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведено; застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки здатне урівноважити інтереси сторін щодо запобіганню вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та забезпечити можливість захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор САП подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу з доповненнями до неї. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу якою: застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 8 733 400 гривень, що становить 3 359 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання, врахував обставини, не передбачені КПК України, такі як: індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення, проте належним чином не взяв до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, внаслідок чого дійшов помилкових висновків про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. При цьому слідчий суддя в ухвалі взагалі не навів і не вмотивував у чому саме полягають індивідуальні обставини підозрюваного та в чому виражається особливість інкримінованого кримінального правопорушення. Також, слідчий суддя дійшов висновку про мінімальний рівень обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_1 підозри, однак такий висновок не відповідають фактичним обставинам, а обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень доводиться належними і допустимими доказами, долученими до матеріалів відповідного клопотання. Разом із тим, прокурор уважає, що слідчий суддя належним чином не врахував ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, про який свідчать: тяжкість покарання за інкриміновані ОСОБА_1 злочини; наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон з терміном дії до 2028 року; наявність достатніх майнових ресурсів та значних фінансових доходів як у самого ОСОБА_1, так і його близьких родичів. Крім цього, слідчим суддею безпідставно визнано недоведеними ризики: знищення, приховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, хоча про наявність вказаного ризику свідчать встановлені в ході розслідування обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення із використанням його службових повноважень та із використанням завідомо підробленого документа; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, хоча про існування такого ризику свідчать стійкі ділові та дружні зв`язки ОСОБА_1 з представниками органів державної влади, народними депутатами України, які підозрюваний може використати для перешкоджання кримінальному провадженню, у тому числі шляхом погроз, тиску на учасників і сторін кримінального провадження.
Прокурор вважає, що об`єктивна потреба в застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, зумовлюється наявними ризиками, передбаченими ч. 1 ст. 177 КПК України, у сукупності з тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, даними про особу та обставинами встановленими під час досудового розслідування. Більш м`які запобіжні заходи не здатні у повній мірі нівелювати ризики та не забезпечать дієвість кримінального провадження як це може бути при застосуванні запобіжного заходу у виді застави. Поряд з тим, прокурор уважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 3 359 прожиткових мінімумів працездатних осіб, що складає 8 733 400 гривень, не є завідомо непомірною для нього.
Заперечення на апеляційну скаргу та узагальненні доводи особи, яка їх подала
Не погоджуючись із апеляційною скаргою, захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_19. подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду письмові заперечення, у яких просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
У своїх запереченнях, сторона захисту посилається на те, що доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, є надуманими, та такими які не мають будь-якого належного підтвердження, а отже й відповідного обґрунтування. На думку захисника, слідчий суддя, на підставі прискіпливого дослідження і аналізу усіх наявних у матеріалах справи документів, дійшов обґрунтованих висновків про мінімальний рівень обґрунтованості підозри та існування ризиків, належним чином урахував процесуальну поведінку підозрюваного на час розгляду клопотання та його репутацію, а також обставини справи, вік підозрюваного та його особу, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітніх дітей, постійне місце проживання та роботи. Уважає, що застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в них підстав, просив її задовольнити.
Захисники підозрюваного в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін. Підозрюваний підтримав позицію захисників.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи і заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).
Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі.
Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу належним чином перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання, при цьому в судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваного ОСОБА_1 та його захисників, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та сторони захисту, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
На виконання вимог ст. 178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_1, відомості про його особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, обставини вчинення правопорушень за пред`явленим повідомленням про підозру.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175).
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень детектив надав, зокрема копії: постанови Білоцерківської міської виборчої комісії Київської області від 16 листопада 2015 року №157 «Про підсумки голосування та результатами виборів Білоцерківського міського голови»; постанови Білоцерківської міської виборчої комісії Київської області від 23 листопада 2015 року №160 «Про реєстрацію обраного міського голови»; витягу з протоколу пленарного засідання першої сесії Білоцерківської міської ради VII скликання від 24 листопада 2015 року; присяги посадової особи місцевого самоврядування; попереджень про обмеження, пов`язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби від 30 листопада 2015 року; листа міського голови ОСОБА_1 від 06 лютого 2018 року №461/1-7 Про сприяння в здійсненні заходів соціально-економічного розвитку м. Біла Церква; листа Міністерства Фінансів України від 28 лютого 2018 року №05220-02-9/5615; проекту рішення міського голови ОСОБА_1 . Про придбання у комунальну власність територіальної громади м. Біла Церква об`єкта нерухомого майна; пояснювальної записки міського голови ОСОБА_1 до проекту рішення Білоцерківської міської ради Про придбання у комунальну власність територіальної громади м. Біла Церква об`єкта нерухомого майна; зауважень начальника юридичного управління міської ради ОСОБА_8 до проекту рішення міської ради Про придбання у комунальну власність територіальної громади м. Біла Церква об`єкта нерухомого майна від 09 липня 2018 року; розпорядження Білоцерківської міської ради від 09 липня 2018 року №2-09-11 Про скликання пленарного засідання позачергової п`ятдесят четвертої сесії Білоцерківської міської ради VII скликання; проекту рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 12 липня 2018 року Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 21 грудня 2017 року №1880-43-VII «Про бюджет м. Біла Церква на 2018 рік» (автор проекту - міський голова ОСОБА_9 ); пояснювальної записки міського голови ОСОБА_1 до проекту рішення Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 21 грудня 2017 року №1880-43-VII «Про бюджет м. Біла Церква на 2018 рік»; подання міського голови ОСОБА_1 до проекту рішення Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 12 грудня 2017 року №1880-43-VII «Про бюджет м. Біла Церква на 2018 рік»; рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 12 липня 2018 року №2527-54- VII «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 21 грудня 2017 року №1881-43-VII «Про бюджет м. Біла Церква на 2018 року» з додатками; протоколу №46 Засідання постійної комісії з питань інвестицій, регулярної політики, торгівлі, послуг та розвитку підприємництва, власності, комунального майна та приватизації від 10 липня 2018 року; розпорядження Білоцерківської міської ради від 17 серпня 2018 року №2-09-12 Про скликання пленарного засідання п`ятдесят п`ятої сесії Білоцерківської міської ради VII скликання; листа ОСОБА_10 до міського голови ОСОБА_1 від 09 серпня 2018 року з проханням розглянути пропозицію придбання у власність територіальної громади належного йому нерухомого майна; службовою запискою Засідання постійної комісії з питань інвестицій, регулярної політики, торгівлі, послуг та розвитку підприємництва, власності, комунального майна та приватизації від 27 серпня 2018 року; поправок та пропозиції міського голови ОСОБА_11 до проекту рішення Про придбання у комунальну власність територіальної громади м. Біла Церква нерухомого майна з порівняльною таблицею; рішення Білоцерківської міської ради від 30 серпня 2018 року №2538-55-VII Про придбання у комунальну власність територіальної громади м. Біла Церква об`єкта нерухомого майна; зауваження начальника юридичного управління міської ради ОСОБА_8 до рішення міської ради Про придбання у комунальну власність територіальної громади м. Біла Церква об`єкта нерухомого майна; договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 15 вересня 2018 року; платіжних доручень від 05 вересня 2018 року №№1052, 1053; листа міського голови ОСОБА_11, адресованого депутату Київської обласної ради VII скликання ОСОБА_12, від 27 вересня 2018 року про надання копій документів; договору від 10 липня 2018 року про оцінку нерухомого майна; акту виконаних робіт (наданих послуг) від 10 липня 2018 року; звіту про незалежну оцінку нежитлової будівлі літ. «А-5», загальною площею 4728,5 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 від 10 липня 2018 року; рецензії за звіт про неналежну оцінку нежитлової будівлі від 10 липня 2018 року; протоколів огляду відкритих джерел (веб-порталу «Yotube», офіційного веб-сайту Білоцерківської області міської ради та виконаних органів з додатками - роздруківками нормативно-правових актів) від 25 серпня 2022 року, 19 травня 2020 року, 08 квітня 2020 року; протоколів допиту свідків від 03 січня 2020 року, 01 квітня 2019 року; 14 лютого 2019 року, 22 січня 2019 року, 21 січня 2019 року, 14 січня 2019 року, 08 лютого 2019 року, 11 лютого 2019 року, 16 січня 2019 року, 03 серпня 2020 року, 11 серпня 2020 року, 07 вересня 2020 року, 10 листопада 2020 року, 12 листопада 2020 року, 30 листопада 2020 року, 07 грудня 2020 року, 16 січня 2021 року, 22 січня 2021 року, 18 лютого 2021, 19 лютого 2021 року, 12 травня 2021 року, 13 травня 2021 року, 19 травня 2021 року, 28 травня 2021 року, 10 вересня 2021 року, 14 вересня 2021 року, 14 січня 2019 року, 28 січня 2019 року, 30 січня 2019 року, 01 лютого 2019 року, 08 лютого 2019 року, 22 лютого 2019 року, 24 травня 2019 року, 09 жовтня 2019 року, 03 січня 2020 року, 03 січня 2020 року, 11 січня 2020 року, 20 січня 2020 року, 10 лютого 2020 року, 19 лютого 2020 року, 11 червня 2020 року; висновку експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 02 червня 2022 року №22017/20-42/2451-2454/22-42/15381/16069/8084-8105.
Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Колегія суддів звертає увагу, що рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_1, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_1 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра хоч і на мінімальному рівні, але є обґрунтованою. Інші докази причетності ОСОБА_1 до неправомірної діяльності, про наявність яких було озвучено як під час розгляду клопотання слідчим суддею так і під час розгляду апеляційної скарги, прокурором не були надані та досліджені в судовому засіданні, а тому слідчий суддя правомірно виходив виключно з наявної інформації, яка міститься в матеріалах справи, з чим погоджується і колегія суддів.
На спростовування доводів сторони обвинувачення щодо відсутності такого поняття в КПК України як «мінімальний рівень обґрунтованості підозри», колегія суддів звертає увагу, що застосування такого визначення слідчим суддею корелюється з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема вагомістю наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею правомірно враховано, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України. Зокрема, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а ч. 4 ст. 358 КК України - штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя обґрунтовано допустив, що з моменту оголошення ОСОБА_1 про підозру, що, між іншим, відбулося майже через чотири роки від початку досудового розслідування, ризик переховування міг актуалізуватися.
Колегія суддів не приймає до уваги при оцінці цього ризику той факт, що ОСОБА_1 відмовився давати свідчення на підставі ст. 63 Конституції України, що на думку прокурора є проявом неналежної процесуальної поведінки, оскільки користуватись своїм правом, наданим законом, не може бути використано судом як обґрунтування наявності ризику.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду, однак не на високому рівні, з огляду також на міцність соціальних зв`язків підозрюваного та його особисті дані (одружений, має неповнолітніх дітей, постійне місце проживання та роботи), за першим викликом особисто з`явився до суду для розгляду клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу, чим в ході досудового розслідування виявив належну процесуальну поведінку.
Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, ризик здійснення ОСОБА_1 впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обумовлений, серед іншого, тим, що він як під час вчинення інкримінованих йому дій, так і на даний час є Білоцерківським міським головою, а тому, в силу своїх професійних зв`язків у службовому середовищі, може продовжити спілкуватися, в тому числі з депутатами та працівниками Білоцерківської міської ради, серед яких є свідки або ті, що можуть бути свідками у даному кримінальному провадженні, наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Виходячи з цих міркувань, слідчий суддя дійшов висновку, з чим і погоджується колегія суддів, що зв`язки та авторитет ОСОБА_1 може використати для незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Не залишилась без оцінки слідчого судді і доводи сторони обвинувачення щодо інших ризиків.
Спростовуючи доводи сторони обвинувачення стосовно необґрунтованості висновків слідчого судді щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином, а також ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді в цій частині.
Так, перевіряючи наявність зазначених ризиків, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що їх існування доведено не було, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з 09 жовтня 2018 року, тобто майже чотири роки. Також встановлено, що в ході досудового розслідування були проведені обшуки як в самій Білоцерківській міській раді, в тому числі у службовому кабінеті ОСОБА_1, так і за його місцем проживання із вилученням документації, що свідчить про втрату ризиком знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення своєї актуальності. А ризик перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином органом досудового розслідування не було підтверджено будь-якими розумними твердженнями.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Враховуючи рівень обґрунтованості підозри, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги процесуальну поведінку підозрюваного на час розгляду клопотання та його репутацію, обставини справи, вік підозрюваного та його особу, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітніх дітей, постійне місце проживання та роботи, а також наявність письмових зобов`язань в порядку ст. 180 КПК України, відповідно до яких п`ять осіб висловили намір бути поручителями ОСОБА_1, забезпечувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а також забезпечувати його явку до органу досудового розслідування, слідчого судді чи суду на першу вимогу, слідчий суддя дійшов правильного висновку про можливість застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Також, належно обґрунтованим та законним є рішення слідчого судді і в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених п. 1, 3, 4 та 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід, який на даному етапі слідства є адекватним превентивним заходом.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Істотних порушень вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 вересня 2022 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_13
Судді ОСОБА_15
ОСОБА_16