- Presiding judge (HACC) : Fedorov O.V.
Справа № 317/2973/18
Провадження 1-кп/991/128/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
30 вересня 2022 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_3,
суддів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_6,
прокурора - ОСОБА_7,
заявниці - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018000000000814 від 04.04.2018 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
27 вересня 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у вказаному кримінальному провадженні.
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування
У своєму клопотанні ОСОБА_1 вказує, що під час досудового розслідування по цьому кримінальному провадженні у її будинку був проведений обшук, в ході якого вилучено мобільний телефон Айфон 7, який належить їй на праві власності. Заявниця вважає, що вона безпідставно позбавлена права користуватись належним їй майном вже протягом чотирьох з половиною років, оскільки вилучений у неї телефон не був використаний прокурором в якості доказу у цьому кримінальному провадженні. При цьому, наскільки їй відомо, прокурор заявив суду, що відповідний телефон не містить в собі відомостей, які відносяться до даного кримінального провадження, хоча на ньому зберігалась її переписка із обвинуваченим щодо висловлення останньому погроз вбивством з боку заявника.
За вказаних обставин, заявниця вважає, що вже чотири з половиною роки вона безпідставно позбавлена належного їй майна, у зв`язку з чим просить скасувати арешт відповідного мобільного телефону та повернути його їй.
2.Позиції сторін у судовому засіданні
У судовому засідання від 30 вересня 2022 року заявниця підтримала доводи заявленого клопотання і просила його задовольнити. Додатково зауважила, що будь-яку ухвалу про накладення арешту вона не отримувала, на розгляд відповідного клопотання не викликалась.
Прокурор ОСОБА_8 проти задоволення вказаного клопотання заперечував, вказавши, що вказаний мобільний телефон не є тимчасово вилученим майном, оскільки дозвіл на його відшукання та вилучення був прямо наданий в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку. У зв`язку з цим, з огляду на положення ч. 7 ст. 236 КПК України, відповідний телефон не є тимчасово вилученим майном, а тому арешт на нього, в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України не накладався, натомість постановою слідчого відповідний телефон був визнаний речовим доказом. У ході судового розгляду, а саме у судовому засіданні від 12 жовтня 2020 року вказаний телефон подавався на дослідження колегії суддів в якості речового доказу із обґрунтуванням його значення для кримінального провадження, а тому він є частиною матеріалів судової справи і до цього часу зберігає статус речового доказу, питання про долю якого має вирішуватись вироком суду за результатами розгляду кримінального провадження.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.
3.Оцінка та висновки суду
Заявниця, вважаючи, що на її майно, вилучене під час обшуку, було накладено арешт, звертається із клопотанням про його скасування у порядку ст. 174 КПК України.
Відповідно до частини першої вказаної статті, інший власник майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. За результатами розгляду клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя/суд скасовує попередньо накладений арешт майна або відмовляє у його скасуванні.
Відповідно, розгляду питання про скасування арешту майна має передувати розгляд питання про його накладення, із постановленням відповідної ухвали, оскільки предметом перевірки у порядку ст. 174 КПК України є саме правомірність обмеження права власності особи, що було здійснено в порядку ст. 170-173 КПК України.
При цьому, згідно з абз.2 ч.1 ст.174 КПК арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, зокрема, ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Аналіз клопотання заявника свідчить про те, що вона посилається на необґрунтованість арешту майна та на відсутність подальшої потреби у такому арешті, як на підстави його скасування.
У цьому контексті суд звертає увагу на те, що кримінальне провадження здійснюється, зокрема, на основі принципу змагальності сторін, який передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Вказаний принцип вимагає, щоб суд, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, зберігав об`єктивність та неупередженість (ст.22 КПК України).
З огляду на вказані законодавчі положення, суд не може робити будь-які висновки про наявність чи відсутність юридично значущих фактів на підставі самих лише тверджень однієї із сторін, без перевірки їх достовірності доказами.
Водночас, заявниця не надала суду будь-яких підтверджень ані своїм доводам про факт тимчасового вилучення вказаного нею майна, ані про факт накладення на нього арешту. Зокрема, в доданих до клопотання документах відсутня інформація про те, ухвалою якого слідчого судді/суду було накладено арешт на вказане нею майно, що стало підставою для ухвалення такого рішення та з якою метою відповідне майно було арештовано, як і не наведено будь-яких інших відомостей, якими б підтверджувалось безпідставність обмеження її права власності на таке майно шляхом накладення на нього арешту.
За таких обставин, подане клопотання не містить достатніх та достовірних відомостей, які свідчили б про наявність арешту майна заявниці, який міг би бути скасований в порядку ст. 174 КПК України.
Таким чином, ОСОБА_1 не довела існування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому суд позбавлений можливості вирішити питання порушені у її клопотанні та вважає його необґрунтованим.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна.
Інші ж вимоги про повернення їй вказаного мобільного телефону на підставі положень ч. 1 ст. 169 КПК України крім того, що не можуть бути предметом розгляду в межах вирішення клопотання про скасування арешту, ще й є безпідставними. Так, колегія суддів встановила, що дозвіл на відшукання і вилучення відповідного мобільного телефону був прямо наданий ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку за місцем його вилучення, що в свою чергу свідчить про відсутність у такого майна статусу тимчасово вилученого і не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України. Тож, враховуючи, що заявниця не довела наявності у зазначеного телефону статусу тимчасово вилученого майна, застосування до нього положень ч. 1 ст. 169 КПК України, яка регулює порядок припинення саме тимчасового вилучення майна, є неможливим.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 7, 22, 170-174, 372, 376 КПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018000000000814 від 04.04.2018 - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5