- Presiding judge (CCC): Ivanenko I.V.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 991/5137/21
Провадження № 51-5796км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 жовтня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 жовтня 2021 року задоволено клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, погоджене із прокурором САП, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42015000000002833 від 25.12.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 368, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255 КК України. Обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вирішено після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_1 до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку.
Постановляючи таку ухвалу, слідчий суддя перевірив та встановив обставини щодо набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри, наявність ризиків, заявлених стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів (статті 177, 194, 196 КПК України), а також наявність підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності підозрюваного (ч. 6 ст. 193 КПК України).
Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.10.2021 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42015000000002833 від 25.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 368, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255 КК України.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, дійшов висновку, що зазначена ухвала слідчого судді від 07 жовтня 2021 року постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, а тому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушення принципу єдності судової практики, просить скасувати ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду і призначити новий розгляд у Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду.
Указує, що відмова у відкритті апеляційного провадження порушує права підозрюваного на апеляційне оскарження судового рішення, яким суттєво обмежено його конституційні права та свободу, і суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Вважає, що розгляд слідчим суддею клопотання слідчого (прокурора) про обрання щодо особи запобіжного заходу у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, здійснюється з дотриманням загальних вимог щодо розгляду клопотання слідчого (прокурора) про застосування запобіжного заходу, і рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу підлягає апеляційному оскарженню в загальному порядку.
Позиції інших учасників судового провадження
Адвокат підтримав подану скаргу.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
Мотиви Суду
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначенимиКонституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного і касаційного оскарження рішення суду.
За змістомстатті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Статтею 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому процесі.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного судудійшов висновку, що зазначена ухвала слідчого судді від 07 жовтня 2021 року постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, а тому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Однак, з такою позицією колегія суддів касаційного суду погодитися не може.
Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України. Частиною 3 цієї статті встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.
Виходячи зі змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196 КПКУкраїни терміни «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу» використовуються як синонімічні (тотожні за своїм правовим значенням).
Зокрема у ст. 177 КПКУкраїни йдеться про мету й підстави застосування запобіжного заходу, а у ст. 178 цього Кодексу- про обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
У ч. 4 ст. 194 КПКУкраїни зазначається, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначено у клопотанні; у ч. 5 вказаної норми міститься положення про те, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід.
У ч. 1 ст. 196 цього Кодексуперераховується, які відомості мають міститися в ухвалі про застосування запобіжного заходу, а у ч. 4 цієї ж норми міститься вимога про зазначення в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дати закінчення цих запобіжних заходів.
Отже, чіткого розмежування між поняттями «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу», який би мав різні процесуальні наслідки, кримінальний процесуальний закон не містить.
Крім того, у КПКУкраїни не передбачено іншого процесуального документа, крім ухвали про застосування запобіжного заходу (ст. 196 КПК України) при вирішенні питань, пов`язаних із такими заходами.
При постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження судом поза увагою залишено й вимогу ч. 6 ст. 9 КПКУкраїни, якою встановлено, що в разі, якщо положення цього Кодексуне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Положенням ч. 1 ст. 193 КПК України передбачено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті, яка дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Зокрема, в такому випадку ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого виступає правовою підставою для подальшого затримання цієї особи за межами України
і доставки її на територію України до місця кримінального провадження.
Після затримання особи за межами України слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов`язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК України).
При цьому час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб
- тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК України.
Тобто на відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше
36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.
Отже, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 193 КПК України, має правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність.
Тому ухвала слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, на підставі п. 2 ч. 1
ст. 309 цього Кодексу може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року (справа № 991/3440/20, провадження № 5359 кмо 21).
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що зазначене порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним в розумінні положень ч. 1 ст. 412 КПК України, оскільки воно перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування судового рішення і призначення нового розгляду у Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду, під час якого необхідно врахувати вищенаведене та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог ст. ст. 370, 419 КПК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 жовтня 2021 року скасувати та призначити новий розгляд в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4