Document No. 107097778

Справа № 991/4944/22

Провадження 1-кс/991/4963/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУЙЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_4,

(далі - слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

скаржника (адвоката) ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову від 10.10.2022 детектива Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) ОСОБА_6 про відмову в задоволенні клопотання в кримінальному провадженні від 24.03.2017 №52017000000000209,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

26.10.2022 до ВАКС надійшла скарга від 21.10.2022 адвоката ОСОБА_2 (далі-скаржник) в інтересах ОСОБА_1 на постанову від 10.10.2022 детектива НАБУ ОСОБА_6 про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні від 24.03.2017 №52017000000000209.

Відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду скарги визначено слідчого суддю ОСОБА_4, яким проведено судовий розгляд 28.10.2022.

2. Короткий виклад скарги та позицій учасників судового провадження.

2.1. В скарзі скаржник просив «скасувати рішення детектива НАБУ ОСОБА_6 про відмову у задоволенні клопотання про проведення допиту ОСОБА_1 в процесуальному статусі підозрюваного з приводу обставин, що були покладені в обґрунтування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та зобов`язати детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 провести допит ОСОБА_1 в процесуальному статусі підозрюваного з приводу обставин, що були покладені в обґрунтування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри», зокрема зазначивши таке:

«Групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В рамках даного кримінального провадження 13.08.2019 року ОСОБА_1 безпосередньо було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України від 08 серпня 2019 року.

На підставі Договору про надання правової допомоги від 04.10.2022 року я, адвокат ОСОБА_2, здійснюю представництво інтересів ОСОБА_1 в межах кримінального провадження № 52017000000000209 від 24.03.2017.

04.10.2022 у порядку ст. 220 КПК України мною в інтересах ОСОБА_1 було подано через канцелярію Національного антикорупційного бюро України клопотання про проведення допиту ОСОБА_1 в процесуальному статусі підозрюваного з приводу обставин, які були покладені в обґрунтування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, у зв`язку з наступним.

Так, 20 травня 2021 року постановою прокурора САП ОСОБА_7 було закрито кримінальне провадження №52017000000000209 від 24.03.2017 року щодо підозрюваних на підставі п.З ч.І ст.284 КПК України. Ухвалою Вищого антикорупційного суду у справі № 991/3849/21 від 13 жовтня 2021 року було відмовлено в задоволенні скарг на постанову від 20.05.2021 про закриття кримінального провадження №52017000000000209 від 24.03.2017.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2022 року в межах справи №991/3849/21, за результатами розгляду апеляційних скарг на вищезазначену ухвалу ВАКС від 13.10.2021, постанову прокурора САП ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження №52017000000000209 від 24.03.2017 року - фактично залишено чинною.

Разом з тим, із відкритих джерел стало відомо про скасування постанови прокурора ОСОБА_7 від 20.05.2021 року керівником САП, відновлення досудового розслідування, а також зміну групи прокурорів у цій справі через неефективне здійснення нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.

Крім того, стало відомо про складення стосовно ОСОБА_1 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у межах вказаного провадження та про завершення досудового розслідування у ньому.

Враховуючи те, що на теперішній час Існує необхідність у проведенні допиту ОСОБА_1 у процесуальному статусі підозрюваного з метою реалізації його законного права на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати письмові пояснення з приводу обставин, що були покладені в обґрунтування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, 04.10.2022 і було подано клопотання про проведення допиту ОСОБА_1 в процесуальному статусі підозрюваного з приводу вказаних обставин.

Однак, постановою від 10.10.2022 (направленою із супровідним листом №0432-252/19191 від 12.10.2022) відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки:

ОСОБА_1 особисто жодного разу не з`явився до органу досудового розслідування для дачі показань та не заявив особисто у будь-якому вигляді про намір/бажання надати показання у кримінальному провадженні; повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 від 22.09.2022 не містить жодних додаткових обставин, дій та/або бездіяльності, які б інкримінувалися підозрюваному ОСОБА_1, а стосується інших обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, а тому обставини, що викладені у цьому повідомленні у повній мірі відомі підозрюваному та його захиснику вже понад як 3 роки. Не зазначено жодного належного аргументу, доводу та/або доказу, наявність яких би надавали можливість обґрунтувати виключну важливість таких показань; З урахуванням положень ч.8 ст.223 КПК України, проведення допиту підозрюваного ОСОБА_1 під час виконання вимог ст. 290 КПК України не представляється за можливе.

Щодо необґрунтованості підстав для відмови у проведенні допиту підозрюваного.

Як зазначається вище, із відкритих джерел стало відомо про складення відносно ОСОБА_1 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Разом з тим, на момент звернення з клопотанням від 04.10.2022 року вказане повідомлення особисто ОСОБА_1 не вручалось та його захиснику не надсилалось. Оскільки, з огляду на вказане, сторона захисту була позбавлена можливості оцінити, які саме обставини змінилися у вказаному процесуальному документі, було направлено клопотання про проведення допиту, задля падання пояснень, які стосуються саме зміненої підозри…

Вказані норми свідчать про те, що зміна раніше повідомленої підозри, вочевидь, може обумовлюватися виникненням обставин, які змінюють характер відомостей, викладених в попередньому повідомленні про підозру, можуть бути уточнені фактичні обставини скоєного (місце, час, спосіб діяння, характер і розмір шкоди і т. ін.), виправлена раніше допущена помилка або неточність формулювання підозри. А отже, у будь-якому випадку зміна підозри впливає на процесуальне становище підозрюваного та сформовану позицію сторони захисту.

Зміна і доповнення повідомлення про підозру можуть вплинути на позицію підозрюваного по відношенню до всієї підозри загалом, чи будь-якої її частини, а отже не можуть вважатися обґрунтованими твердження детектива НАБУ стосовно відсутності необхідності у проведенні допиту, оскільки змінена підозра не містить жодних додаткових обставин, дій та/або бездіяльності, які б інкримінувалися підозрюваному ОСОБА_1, а останній жодного разу не з 'являвся для дачі показань…

З огляду на вказані норми, ініціювання проведення допиту підозрюваного с його процесуальним правом, у реалізації якого має сприяти і сторона обвинувачення, враховуючи положення ч.2 ст.9 КПК України, згідно з якими прокурор, керівник органу до судового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень

Крім того, сторона захисту не є необмеженою у можливості самостійно викласти позицію підозрюваного з приводу підозри та надати відповідні документи органу досудового розслідування або процесуальному прокурору, адже норми КПК України не містять механізму реалізації підозрюваним такого права давати показання з приводу підозри на стадії досудового розслідування.

Посилання на те, що попередньо ОСОБА_1 не заявив особисто у будь-якому вигляді про намір/бажання надати показання є безпідставним та необґрунтованим, так як ця дія є правом підозрюваного, яким він може користуватися на власний розсуд, відповідно до наданих п. 5 ч. З ст. 42 КПК України прав. Це підтверджується, зокрема, ухвалою ВАКС від 04 лютого 2021 року у справі №991/118/21.

Щодо можливості проведення допиту на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування.

Наразі кримінальне провадження знаходиться на стадії завершення досудового розслідування.

Разом з тим, завершення досудового розслідування та відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК України не є закінченням такої стадії кримінального провадження як до судове розслідування. А отже, можливим на цій стадії є проведення допиту підозрюваного ОСОБА_1 у якості підозрюваного».

Щодо дотримання строку оскарження бездіяльності детектива НАБУ,

Постанова детектива НАБУ від 10.10.2022 року особисто мені не надсилалась. Разом з тим, я ознайомився з нею лише 21.10.2022 у судовому засіданні у Вищому антикорупційному суді, під час якого розглядалися подані мною скарги у порядку п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на бездіяльність детектив НАБУ, зокрема, у зв`язку з нерозглядом клопотання від 04.10.2022 року про проведення допиту ОСОБА_1 . Таким чином, строк подання скарги на постанову детектива НАБУ про відмову у задоволенні клопотання про проведення допиту підозрюваного - дотримано».

2.2. В судове засідання прибув скаржник, підтримав подану скаргу та просив її задовольнити.

Детектив НАБУ Самойленко М.В., постанова якого оскаржувалась, попри здійснений належним чином судовий виклик не прибув в судове засідання, що не перешкоджало судовому розгляду відповідно до частини 3 статті 306 КПК, проте надіслав письмове заперечення на скаргу, де просив відмовити у її задоволенні, зокрема зазначивши таке:

«У відповідності до постанови від 10.10.2022 адвокату ОСОБА_2 відмовлено у клопотанні про допит його підзахисного ОСОБА_1 з огляду на наступні підстави:

- відсутності ініціювання підозрюваним ОСОБА_1 в період з 08.08.2019 по 03.08.2020, тобто з моменту повідомлення про підозру та усього наступного часу до моменту прийняття рішення про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 20.05.2021, бажання надати показання та зберігання ним мовчання протягом усього цього періоду (тобто, понад 12 місяців, а загальний час можливості такого ініціювання - понад 3 роки).

- ідентичності інкримінованих ОСОБА_1 протиправних дій, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 22.09.2022 з обставинами, інкримінованими йому згідно з повідомленням про підозру від 08.08.2019, що вказує на відсутність ознаки «виключно важливого значення» у показаннях ОСОБА_1 про які стверджує адвокат ОСОБА_2 . Оскільки саме з цими обставинами, які інкримінуються йому, підозрюваний ОСОБА_1 ознайомлений в повному обсязі з 08.08.2019, однак показань (пояснень) за цими обставинами не надавав та не виявив жодного бажання надавати впродовж вищезазначеного періоду;

- перебування досудового розслідування на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України, в тому числі, по відношенню до підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, що у відповідності до ч. 5 ст. 219 та ч. 8 ст. 223 КПК України унеможливлює допит підозрюваного у зв`язку із невідворотним визнанням недопустимим цього доказу в подальшому;

- прийняття прокурором рішення про достатність зібраних доказів під час досудового розслідування для складання обвинувального акта та надання доступу стороні захисту до матеріалів досудового розслідування, що є виключними повноваженнями прокурора.

- відсутності у клопотанні ОСОБА_2 будь-яких належних аргументів та доводів, які б надали можливість уповноваженій державою особі дійти думки про те, що у разі проведення цієї слідчої (розшукової) дії буде досягнуто її мети та здобуті «виключно важливі факти/обставини», що пов`язані із предметом доказування.

Так, у своєму клопотанні захисник ОСОБА_2 не зазначає в чому саме полягає «виключна важливість» показань ОСОБА_1 не наводить орієнтовний перелік питань та/або обставин, які своїми показаннями підозрюваний ОСОБА_1 може навести (повідомити), спростувавши або підтвердивши слідчу версію. В таких умовах, наведена адвокатом Горєвим Д.А. ознака показань ОСОБА_1 як «виключна важливість» є невмотивованою та не дозволяє твердити про виконання вимог ч. 2 ст. 223 КПК України щодо наявності підстав для проведення слідчої (розшукової) дії, оскільки виходячи з мотивування адвоката апріорі не можливо встановити чи буде досягнута мета проведення слідчої (розшукової) дії.

Водночас попередня процесуальна поведінка (позиція) підозрюваного ОСОБА_1 яка полягає у систематичному триваючому мовчанні впродовж слідства понад 12 місяців, а загалом - понад 3 роки, вказує на реальну відсутність намірів у нього надавати будь-які показання, які б задовольняли завдання кримінального провадження та відповідали б ознаці належності доказу».

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.

Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.

Зокрема, пунктом 7 частини 1 статті 303 КПК передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

3.2. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Враховуючи викладені в скарзі обставини, а також те, що оскаржувана постанова від 10.10.2022 направлена скаржнику листом від 12.10.2022, то відтак ним не пропущено визначений статтею 304 КПК строк на її подання.

3.3. Відповідно до статті 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 7 КПК зокрема визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать законність, зміст чого розкриває стаття 9 КПК, згідно із частиною 2 якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. При цьому частиною 3 статті 7 КПК визначено, що зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині 1 цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом ІХ-1 цього кодексу.

Частиною 1 статті 9 КПК встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 9 КПК, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Частини 2 і 6 статті 22 КПК розкривають зміст однієї з засад кримінального провадження-змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а саме, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Стаття 93 КПК встановлює порядок збирання доказів як стороною обвинувачення, так й стороною захисту, й згідно із абзацом 1 її частини 3, сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Частини 1, 2 статті 220 КПК визначають таке: 1. Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. 2. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Частинами 1,2,6 статті 223 КПК визначено таке: 1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. 2. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети…6. Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній. Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 36 КПК, яка кореспондується з частиною 5 статті 40 КПК, прокурор, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора, слідчого.

Таким чином, КПК не передбачає обов`язку органу досудового розслідування вчиняти абсолютно всі процесуальні дії, які зініціюються іншими учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.

Тому орган досудового розслідування в залежності від фактичних обставин провадження, самостійно, за внутрішнім переконанням, визначає які саме процесуальні дії та коли належить здійснити для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у певному кримінальному провадженні, та відмовляє в задоволенні відповідних клопотань у разі відсутності належного обґрунтування необхідності їх проведення.

При цьому постанова про відмову у задоволенні клопотання про виконання процесуальних дій повинна відповідати вимогам частин 5, 6 статті 110 КПК, згідно із якою постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

3.4. Судовим розглядом встановлено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні від 24.03.2017 №52017000000000209.

Постановою від 10.10.2022 детектива НАБУ ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні клопотання скаржника від 04.10.2022 про допит підозрюваного ОСОБА_3 з підстав зазначених у мотивувальній частині цієї постанови, а саме зокрема зазначено таке:

«Слідчою групою детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України за дорученням прокурора САП Офісу Генерального прокурора .виконуються вимоги єн 290 КПК України у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 та здійснюється процес надання стороні захисту матеріалів досудового розслідування.

05.10.2022 за вхідним №252/18160-00 адвокат ОСОБА_2 подав клопотання про допит підзахисного - підозрюваного ОСОБА_1 з приводу обставин, які покладені в обгрунтування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, оскільки його показання мають виключно важливе значення для кримінального провадження.

Розглянувши зміст поданою клопотання та його мотиви, орган досудового розслідування приходить до наступного.

08.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,

З тих пір та станом на момент зупинення досудового розслідування прокурорам 03.08.2020. та до моменту закриття ним кримінального провадження 27.08.2020, тобто впродовж фактично 12 місяців досудового розслідування, підозрюваний ОСОБА_1 особисто жодного ралу не з`явився до органу досудового розслідування для дачі показань та не заявив особисто у будь-якому вигляді про намір/бажання надати показання у цьому кримінальному провадженні.

Необхідно зауважити, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 від 22.09.2022 не містить жодних додаткових обставин, дій та/або бездіяльності, які б інкримінувалася підозрюваному ОСОБА_1, а / стосується інших обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному. \ провадженні, а тому обставини, що викладені у цьому повідомленні у повній мірі відомі стороні захисту вже понад як 3 роки.

У своєму клопотанні захисник ОСОБА_2 вказує лигне на те, іцо показання його підзахисного мають виключно важливе значення для кримінального провадження №52017000000000209 від 24.03.2017, натомість не зазначивши жодного належного аргументу, доводу та/або доказу, наявність яких би надавала можливість обґрунтувати виключну важливість їдких показань.

Попередня поведінка підозрюваного ОСОБА_1, відсутність будь-якого бажання надавати показання під час триваючого досудового розслідування (за наявності об`єктивно існуючої можливості їх падати) й зберігання мовчання в період з моменту повідомлення йому про підозру та станом па момент зупинення досудового розслідування та його подальшого закриття (фактично 12 місяців), перекопує сторону обвинувачення в зворотному, й відсутності «виключно важливого» значення цієї слідчої (розшукової) дії для кримінального провадження про яке вказує захисник.

Крім того, необхідно відмітити, що відповідно до ч. 5 ст. 219, ст. 290 КПК України, сірок ознайомлення сторін кримінального провадження, представника юридичної особи та потерпілого з матеріалами досудового розслідування не включається у строк досудового розслідування.

Таким чином та з урахуванням положень ч. 8 ст. 223 КПК України, проведення допиту підозрюваного ОСОБА_1 під час виконання вимог ст. 290 КПК України не представляється за можливе.

В той же час, саме прокурор визнав достатність зібраних під час досудового розслідування доказів для складання обвинувального акту., завершення досудового розслідування та надання дощупу до матеріалів досудового розслідування.

Отже, враховуючи, що слідчі (розшукові) дії проводяться лише за наявності достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення їх мсти, клопотання захисника ОСОБА_2 таких відомостей не містить, а тому з урахуванням тривалої попередньої поведінки його підзахисного, є необгрунтованим, а посилання на їх «виключно важливе значення» без відповідної аргументації та/або доказів є неналежним.

Пункт 14 частини 1 статті 3 КПК містить таке визначення терміну «притягнення до кримінальної відповідальності» - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 42 КПК, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 3 статті 42 КПК визначені права підозрюваного та обвинуваченого, зокрема такі : давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати (пункт 5); збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази (пункт 8), брати участь у проведенні процесуальних дій (пункт 9), під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу (пункт 10), заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім`ї, близьких родичів, майна, житла тощо (пункт 12).

Відповідно до частини 1 статті 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 279 КПК визначено, що у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Статтею 111 КПК визначено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов`язковою. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Згідно із статтею 133 КПК, слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 статті 135 КПК, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. При цьому статтею 136 КПК визначено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Отже, належне вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення є одним з наріжних етапів досудового розслідування, з яким КПК пов`язує початок притягнення особи до кримінальної відповідальності, що є точкою біфуркації для подальшого розвитку досудового розслідування.

Як вбачається з клопотання скаржника, із яким такий звертався до детектива, його метою у даному випадку було проведення допиту ОСОБА_1 в процесуальному статусі підозрюваного винятково з приводу обставин, які були покладені в обґрунтування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, про що такий нібито дізнався із засобів масової інформації.

Разом з тим, жоден з учасників судового провадження не надав суду будь-яких доказів факту належного вручення ОСОБА_1 як первісного повідомлення про підозру, так і будь-якого нового повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні від 24.03.2017 №52017000000000209, що унеможливлює оцінку судом обставин необхідності проведення допиту підозрюваного саме з такою метою, й відтак слідчий суддя також вважає неможливим надати оцінку будь-яким іншим доводам учасників судового провадження. При цьому скаржник в судовому засіданні надав роздруківку такого нового повідомлення, яке нібито надійшло електронною поштою підозрюваному, однак таке ніким не підписано та не вручено підозрюваному, тому не може бути взято до уваги.

Окрім того, скаржник в поданому детективу клопотанні про допит підозрюваного не зазначав, які саме обставини можуть бути доведені чи спростовані в результаті проведення такої слідчої дії, тобто в такому клопотанні відсутні достатні відомості, що вказують на мету, яку необхідно було досягти при проведенні допиту підозрюваного ОСОБА_1 та на можливість або отримання нових доказів або перевірки вже отриманих доказів у кримінальному провадженні від 24.03.2017 №52017000000000209, й відтак слідчий суддя наразі не вбачає необхідності такого допиту.

Також оскаржувана постанова детектива НАБУ від 10.10.2022 про відмову у задоволенні клопотання відповідає формальним вимогам статті 110 КПК.

Згідно з частиною 3 статті 26 КПК, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що у задоволенні скарги належить відмовити, оскільки клопотання скаржника щодо необхідності проведення допиту підозрюваного ґрунтується на припущеннях, які не підтверджені належним чином.

Керуючись статтями 303-309, 369-372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову від 10.10.2022 детектива НАБУ ОСОБА_6 про відмову в задоволенні клопотання в кримінальному провадженні від 24.03.2017 №52017000000000209.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 02.11.2022.

Слідчий суддя ОСОБА_4