- Presiding judge (HACC AC): Panaid I.V.
Справа № 991/4760/22
Провадження №11-сс/991/347/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_4
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2022 року про відмову у відкритті провадження за скаргою на бездіяльність Генерального прокурора в межах кримінального провадження №52017000000000209 від 24 березня 2017року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора ОСОБА_9 щодо розгляду скарги від 10.10.2022 в порядку ст. 308 КПК України.
Захисник, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій, серед іншого, просить:
-поновити строк на апеляційне оскарження у разі наявності пропуску такого;
-оскаржувану ухвалу скасувати;
-постановити нову ухвалу, якою скаргу адвоката ОСОБА_2 на бездіяльність Генерального прокурора ОСОБА_9, яка полягає у нездійсненні процесуальної дії, а саме у нерозгляді скарги на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017 та у нездійсненні повідомлення про результати її розгляду - задовольнити та зобов`язати останнього розглянути скаргу ОСОБА_2 .
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що скарга, з якою він звертався до Генерального прокурора стосувалась питання щодо недотримання розумних строків виключно з боку керівника САП і саме Генеральний прокурор уповноважений на розгляд таких скарг, оскільки згідно Закону України «Про прокуратуру» керівник САП підпорядковується безпосередньо Генеральному прокурору і одночасно є його заступником.
На думку ОСОБА_2 строки досудового розслідування, які неодноразово були продовжені, закінчились 25.01.2021. Настання даної події виключає можливість проведення подальшого розслідування та передбачає ухвалення остаточного рішення по справі, яким могло бути лише закриття кримінального провадження, рішення про що 20.05.2021 було прийнято прокурором САП - процесуальним керівником у провадженні. Не зважаючи на сплив строків досудового розслідування, 22.09.2022 керівник САП прокурор ОСОБА_3 рішення про закриття провадження скасував, що, на думку захисника, могло бути реалізовано виключно в межах строку досудового розслідування. З огляду на зазначене, ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_3 порушив встановлені законом вимоги розумності строків. У зв`язку з цим 10.10.2022 захисником була подана скарга Генеральному прокурору в порядку ст. 308 КПК України на недотримання розумних строків з боку керівника САП. Оскільки Генеральним прокурором в триденний термін скарга розглянута не була, захисник такі дії вважає бездіяльністю, яка в порядку п. 1 ч. 1 ст.303 КПК України підлягає оскарженню до суду. Посилаючись на положення статей 8-1, 17 Закону України «Про прокуратуру», статті 308 КПК України вважає, що саме Генеральний прокурор уповноважений на розгляд скарг про недотримання розумних строків у провадженні і вправі надавати відповідні вказівки керівнику САП, що підтверджується матеріалами провадження №52017000000000209 від 24.03.2017, де наявні процесуальні рішення, прийняті Генеральним прокурором протягом 2020-2021 років.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити їх в повному обсязі, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення було прийнято за відсутності захисника. Копія повного тексту ухвали Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2022 року отримана стороною захисту 25 жовтня 2022 року, що підтверджується відповідною розпискою та відомостями з сайту «Укрпошти». Апеляційну скаргу захисник подав до суду 26 жовтня 2022 року.
Згідно ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.ч.2, 3 ст.395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення або з дня отримання особою рішення, якщо таке було постановлено без її виклику.
З огляду на зазначене, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 20 жовтня 2022 року не пропущений, а отже він не підлягає поновленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оскаржене рішення відповідає вищенаведеним вимогам. Так, відмовляючи у відкритті провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що Генеральний прокурор не є прокурором вищого рівня, уповноваженим на розгляд скарги щодо недотримання розумних строків прокурорами САП. На це вказують положення ч. 5 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру», згідно яких заборонено давати вказівки та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами САП їх повноважень. Тому Генеральний прокурор не має обов`язку щодо розгляду поданої скарги в порядку ст. 308 КПК України, а отже відсутня бездіяльність, яка може бути предметом оскарження до слідчого судді.
Колегія суддів з цим погоджується, адже слідчим суддею в повному обсязі досліджено та проаналізовано приписи ст. 308 КПК у взаємозв`язку зі Законом України «Про прокуратуру», стаття 8-1 якого є спеціальною нормою, що визначає особливості діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. За її вимогами Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники не мають права давати вказівки прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури їхніх повноважень.
Дійсно, згідно ч. 2 ст. 8 Закону, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратур є одночасно заступником Генерального прокурора. Однак, згідно ч. 1 ст. 17 Закону прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов`язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури. Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури перебуває в адміністративному підпорядкуванні по відношенню до Генерального прокурора. Однак, згідно вищевказаних законодавчих вимог Генеральний прокурор не наділений повноваженнями здійснювати контроль та давати вказівки прокурору - керівнику Спеціалізованої прокуратури в межах здійснення останнім своєї процесуальної діяльності. Більше того, такі дії Генерального прокурора заборонені законом.
Доводи захисника ОСОБА_2 про прийняття Генеральним прокурором протягом 2020-2021 років процесуальних рішень в даному кримінальному провадженні як приклад здійснення останнім повноважень з нагляду за досудовим розслідуванням, колегія суддів відхиляє. Такі рішення приймались в період відсутності керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, якого було призначено на посаду лише 28 липня 2022 року.
Отже, ухвала слідчого судді в цій частинні є обґрунтованою, а доводи сторони захисту, наведені в апеляційній скарзі, їх не спростовують.
Окрім зазначеного, в контексті положень ст.ст. 28, 308 КПК України розумні строки це ті, які об`єктивно необхідні для вчинення дії чи прийняття процесуального рішення. Тому скарга на порушення цих строків має місце лише щодо невчинення певної дії протягом об`єктивно необхідного проміжку часу, який не може перевищувати визначений законом строк, із зобов`язанням відповідної посадової особи вчинити відповідну дію. Скарга ж захисника ОСОБА_2 за своїм змістом не є скаргою на недотримання розумних строків. ЇЇ обґрунтування вчиненням дії поза межами визначеного законом строку може бути підставою визнання такої дії неправомірною, але вона стосується процесуального рішення вже прийнятого в провадженні, з яким захисник не згоден. Отже, по суті подана захисником скарга є фактично оскарженням рішення прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження, оскарження якої законом в порядку ст.308 КПК України не передбачено.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу законною, обґрунтованою та вмотивованою, а отже не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_2
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 395, 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2022 року про відмову у відкритті провадження за скаргою на бездіяльність Генерального прокурора у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24 березня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_4
Судді ОСОБА_5
ОСОБА_6