- Presiding judge (HACC) : Bitsiuk A.V.
Справа № 991/4213/22
Провадження 1-кс/991/4232/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5., за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 представників особи, в інтересах якої подано клопотання, - адвокатів ОСОБА_8., ОСОБА_7., детектива ОСОБА_9., розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_8., яка діє в інтересах власника майна компанії DILI ADVISORS CORPORATION, про скасування арешту майна, подане в рамках кримінального провадження № 42019000000000673 ВІД 26.03.2019,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_8., яка діє в інтересах власника майна компанії DILI ADVISORS CORPORATION, про скасування арешту майна, подане в рамках кримінального провадження № 42019000000000673 від 26.03.2019 (далі - Кримінальне провадження), в якому просить скасувати арешт майна - грошових коштів, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, на ім`я ОСОБА_1 (далі - Компанія), відкритих у банку LA COMPAGNIE MONEGASQUE DE BANQUE (м. Монако, Князівство Монако) та припинити заборону видаткових операцій по ним (далі - Клопотання).
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2019 у справі № 757/39375/19-к накладено арешт та заборонено видаткові операції щодо грошових коштів, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, на ім`я Компанії, відкритих у банку LA COMPAGNIE MONEGASQUE DE BANQUE ( М. Монако, Князівство Монако) з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 19.07.2021 вказана ухвала була скасована та прийнята нова ухвала, якою накладено арешт на кошти Компанії з метою забезпечення спеціальної конфіскації, заборонено видаткові операції по рахункам компанії. Адвокат посилається на необґрунтованість накладеного арешту та безпідставність подальшої його дії з наступних підстав:
-відсутні докази на підтвердження того, що підозрюваний у Кримінальному провадженні ОСОБА_3 пов`язаний з Компанією;
-Компанія не має статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, що виключає можливість застосування положень ч. 4 с. 170 КПК України, при цьому спеціальна конфіскація не може бути застосована щодо майна Компанії як майна третьої особи на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, а також з урахуванням не доведення органом досудового розслідування факту набуття Компанією майна (грошових коштів);
-у відповідності до Повідомлення про підозру від 25.02.2019 час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 209КК України, в якому підозрюється ОСОБА_3, є період з червня 2010 по жовтень 2012, спеціальна конфіскація (ст.ст. 96-1, 96-2 КК України) як підстава накладення арешту на майно з`явилася на підставі Закону України № 222-VII, який набрав чинності 15.12.2013, тобто, на час вчинення вказаного злочину не існувало спеціальної конфіскації як іншого заходу кримінально-правового характеру, положення ст.ст. 96-1, 96-2 КК України не мають зворотної дії в часі у Кримінальному провадженні, отже спеціальна конфіскація не може бути застосована, та відповідно арешт на грошові кошти з метою забезпечення спеціальної конфіскації не може бути застосований у Кримінальному провадженні;
-за весь час дії арешту (понад три роки) органом досудового розслідування не вживається жодних заходів, не проводяться слідчі та процесуальні дії, досудове розслідування є зупиненим з серпня 2019, відсутні підстави для продовження дії арешту.
Від детектива ОСОБА_9 надійшли письмові заперечення на Клопотання, у відповідності до яких просив відмовити у задоволенні Клопотання з тих підстав, що (1) ОСОБА_3 згідно положень ст.ст. 42, 135 набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, 26.07.2019 його оголошено у розшук, наразі Кримінальне провадження зупинене у зв`язку із виконанням запитів про міжнародну правову допомогу, в тому числі, надісланого до Князівства Монако, з метою встановлення його місцезнаходження, вручення процесуальних документів та проведення допиту у якості підозрюваного; (2) арешт на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації накладено обґрунтовано, судом перевірялась обґрунтованість підстав накладення арешту майна Компанії, бенефіцарним власником якої є підозрюваний ОСОБА_3, враховувалося набуття ним статусу підозрюваного, його перебування у розшуку, відсутність доказів добросовісного набуття майна; (3) обставини, які зумовлюють необхідність застосування арешту коштів, - достатність доказів, що свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, не припинили існувати, неявка ОСОБА_3, значний розмір коштів, які були легалізовані (99 095 536 дол. США), може свідчити про намір підозрюваного в подальшому ухилятися від органу досудового розслідування, про намір та можливість приховати майно у разі скасування арешту.
Представники особи, в інтересах якої подано клопотання, - адвокати ОСОБА_8., ОСОБА_10., в судовому засіданні підтримали Клопотання з викладених у ньому підстав, просили задовольнити в повному обсязі, адвокат ОСОБА_8. подала письмові пояснення щодо заперечень детектива, в яких зазначила, що Клопотання подано в інтересах Компанії, а не в інтересах ОСОБА_3, набуття/не набуття останнім статусу підозрюваного не має значення для скасування арешту з підстав зазначених у Клопотанні, оскільки Компанія не могла брати участь у подіях 2010-2012 років, про які йдеться мова у повідомленні про підозру ОСОБА_3, оскільки арештовані рахунки були відкриті Компанією пізніше.
Дослідивши Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Частина 4 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само за вчинення низки інших злочинів, прямо передбачених ч. 1 ст. 96-1 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Отже, про обґрунтованість арешту, накладеного на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, свідчить, зокрема, доведення того факту, що спеціальна конфіскація може бути застосована та майно, на яке накладено арешт, є предметом можливої спеціальної конфіскації.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Зі змісту клопотання вбачається, що заявником порушується питання про скасування арешту Грошових коштів з тих підстав, що арешт накладено необґрунтовано та підстави для подальшої дії такого заходу забезпечення Кримінального провадження відсутні.
Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у Кримінальному провадженні, в рамках якого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2019 у справі № 757/39375/19-к накладено арешт, в тому числі, і на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, на ім`я Компанії, відкритих у банку LA COMPAGNIE MONEGASQUE DE BANQUE ( М. Монако, Князівство Монако) та заборонено видаткові операції по вищевказаним рахункам з підстави - наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України, у діянні підозрюваного ОСОБА_3, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 19.07.2021 (далі - Ухвала) ухвала Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2019 у справі № 757/39375/19-к була скасована та постановлена нова ухвала, якою накладено арешт, в тому числі, і на грошові кошти, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, на ім`я Компанії, відкритих у банку LA COMPAGNIE MONEGASQUE DE BANQUE ( М. Монако, Князівство Монако) (далі - Грошові кошти) із забороною видаткових операцій по вищевказаним рахункам, з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Підставою арешту Грошових коштів став той факт, що досудовим розслідуванням здобуто достатньо доказів на підтвердження того, що зазначене майно було одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, та, з урахуванням санкції ч. 3 ст. 209КК України, а також з огляду на те, що передбачений даною статтею злочин є умисним, таке майно (Грошові кошти) може бути предметом спеціальної конфіскації.
Метою арешту зазначеного у клопотання майна, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КК України, є забезпечення спеціальної конфіскації.
У відповідності до матеріалів справи вбачається, що досудове розслідування у Кримінальному провадженні здійснюється за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України - фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, переміщення, використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, у складі злочинної організації ОСОБА_4, в особливо великому розмірі.
25.02.2019 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи Повідомлення про підозру від 25.02.2019 органом досудового розслідування встановлено обставини, які свідчать про те, що в результаті фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, в період з червня 2010 року по жовтень 2012 року ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою та спільно з учасниками злочинної організації, легалізував (відмив) грошові кошти, одержані злочинним шляхом, на загальну суму 99 098 536 доларів США шляхом їх перерахування на власні рахунки, маскуючи їх під виглядом оплати за легальну господарсько-фінансову діяльність, зокрема і на рахунки, відкриті у банку LA COMPAGNIE MONEGASQUE DE BANQUE (м. Монако, Князівство Монако).
У відповідності до матеріалів справи, зокрема, протоколу огляду від 23.07.2019, складеного за результатом огляду матеріалів, які надійшли з Державної служби фінансового моніторингу України, вбачається, що за результатом огляду змісту відповідних документів органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 пов`язаний з рахунками № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, на ім`я Компанії, відкритих у банку LA COMPAGNIE MONEGASQUE DE BANQUE ( М. Монако, Князівство Монако), зокрема, він є бенефіціарним власником Компанії.
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що грошові кошти, які знаходяться на арештованих рахунках Компанії, яка повністю підконтрольна своєму власнику - підозрюваному ОСОБА_3, набуті Компанією безоплатно, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та, враховуючи санкцію ч. 3 ст. 209КК України, яка передбачає основне покарання у виді позбавлення волі, а також те, що відповідний злочин є умисним, слідчий суддя дійшов висновку, що Грошові кошти можуть бути предметом спеціальної конфіскації відповідно до положень ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.
При цьому, з огляду на пов`язаність Компанії з підозрюваним ОСОБА_3, який фактично здійснював контроль за її діяльністю, а отже, і за належними Компанії банківськими рахунками, існують обґрунтовані підстави вважати, що Компанії було відомо про джерела походження Грошових коштів, зі свого боку, при вирішенні питання про арешт, колегією суддів було встановлено відсутність підстав вважати, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем такого майна.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт накладено обґрунтовано.
Питання про спеціальну конфіскацію вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (абзац 1 частини 9 статті 100 КПК).
Отже, вирішення питання про повернення майна власнику (законному володільцю) чи застосування щодо такого майна спеціальної конфіскації вирішується лише під час ухвалення судом вироку, а тому доводи заявника про неможливість застосування спеціальної конфіскації, а отже й неможливість вжиття такого заходу забезпечення як арешт майна з цією метою, на даній стадії кримінального провадження слідчим суддею не беруться до уваги, оскільки під час вирішення питання про арешт майна має бути враховано саме можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України), що і було враховано колегією суддів та обґрунтовано накладено арешт на Грошові кошти з цієї підстави.
Разом з цим, оцінюючи доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення, слідчий суддя враховує, що на теперішній час досудове розслідування у Кримінальному провадженні не завершено, усі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час встановлюються органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, в тому числі і шляхом направлення запитів про міжнародну правову допомогу до компетентних органів іноземних держав, а отже скасування арешту майна (Грошових коштів) може призвести до перетворення, приховування майна, що в свою чергу зашкодить подальшому проведенню досудового розслідування та судового розгляду справи по суті.
З урахуванням характеру та специфіки злочину, що розслідується у вказаному кримінальному проваджені, а також з огляду на те, що кримінальне провадження не завершено, є обгрунтовані підстави для висновку, що потреба у застосуванні арешту на даний час не відпала.
Доводи представника щодо відсутності правових підстав для накладання арешту на майно з метою його подальшої спеціальної конфіскації, оскільки злочин, який розслідується в данному кримінальному провадженні вчинено до набрання чинності Законом України №1261-VII від 13 травня 2014 року, яким заборонено зворотнє у часі застосування змін до статей 96-1 та 96-2, внесених зазначених законом, не приймаються до уваги виходячи з наступного.
Законом України №1261-VII, на який посилається представник, внесено зміни у ст.96-1, які стосуються примусового безоплатного вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна (цивільної конфіскації) у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення злочину, передбаченого статтею 354 та статтями 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 розділу XVII Особливої частини цього Кодексу, або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого зазначеними статтями.
В даному кримінальному провадженні арешт з метою забезпечення подальшої цівільної конфіскації накладено у зв`язку із вчиненням злочину передбаченого ч.3 ст.209КК України, тобто іншого злочину, який не стосується змін, внесених Законом України не зазначеного в Законі України №1261-VII від 13 травня 2014 року. Таким чином, зміни до статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України, які внесені зазначеним законом і не мають зворотної дії у часі, не стосуються можливості цивільної конфіскації узв`язку із вчиненням злочину, який розслідується в данному кримінальному провадженні.
Крім того, конституційність статті 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України перевірялась Конституційним судом України (рішення від 30 червня 2022 року № 1-р/2022) і їх визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними). У вказаному рішенні зроблено висновок, що "абсолютно явною є можливість зворотності дії інституту спеціальної конфіскації, який за своєю сутністю обтяжує відповідальність особи і дублює такий вид покарання як конфіскація".
Враховуючи викладене, доводи представника, який звернувся із Клопотанням, щодо неможливості застосування цивільної конфіскації в данному кримінальному провадженні, не грунтуються на законі, а тому не є підставою для скасування накладеного арешту.
Інші доводи, викладені у Клопотанні, не спростовують висновку про обґрунтованість накладеного арешту.
Таким чином, оскільки арешт майна у Кримінальному провадженні накладено обґрунтовано та потреба у застосуванні арешту на даний час не відпала, слідчий суддя дійшов висновку, що підстави для задоволення Клопотання відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_5