- Presiding judge (HACC AC) : Chornenka D.S.
Справа № 991/4780/22
Провадження №11-сс/991/384/22
Суддя 1 інст.ОСОБА_4
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_5,
суддів: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
прокурор, підозрюваний ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_9 не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2022 року про арешт майна №52022000000000310 від 14 жовтня 2022 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2022 року клопотання детектива задоволено та накладено арешт на: земельну ділянку (кадастровий номер 5920689200:03:002:0750), цільове призначення: землі запасу, площею 2 га у Сумській області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1879749059206); 1/3 частину квартири в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 727136359101); квартиру в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6919905), яке належить підозрюваному ОСОБА_1, шляхом заборони розпорядження та відчуження. Судове рішення мотивоване тим, що детективом НАБ України доведено наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України, та наявність правових підстав для арешту його майна як підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
07 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_1 - ОСОБА_9, в якій він просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про арешт майна. На його думку, судове рішення є незаконним у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням слідчим суддею вимог КПК України. Вважає, що стороною обвинувачення не доведено достатність підстав для накладення арешту, не наведено доказів обґрунтованості існування обставин, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування. Застосування такого заходу забезпечення як арешт майна є неспіврозмірним для підозрюваного, порушує його право власності, є обтяжливим та обмежує права третіх осіб. У квартирі в АДРЕСА_1 проживає та зареєстрована матір підозрюваного, яка є особою пенсійного віку, а в квартирі в АДРЕСА_2 зареєстровані його дружина та малолітні діти про яких він за законом зобов`язаний піклуватися та забезпечувати умови проживання, є єдиним житлом. У зв`язку з чим, доводи сторони обвинувачення щодо наявності в підозрюваного наміру відчуження майна безпідставні. Земельна ділянка, на яку накладено арешт, перебуває в оренді у третіх осіб, на підставі договору, що ускладнює її використання за призначенням. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки повний текст ухвали слідчого судді отримано 31 жовтня 2022 року.
У судове засідання підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_9 не з`явилися, захисник ОСОБА_9 направив до суду клопотання, в якому просив розглядати справу без участі сторони захисту.
Прокурор у судове засідання не з`явився, направив заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний розгляд здійснювати без його участі. Вважає ухвалу слідчого судді законною та обгрунтованою. Сторона захисту не вказує, яким чином порушуються права третіх осіб внаслідок накладення арешту на майно, оскільки було обмежено право розпорядження та відчуження без заборони користування цим майном. Накладення арешту не призвело до порушень, оскільки не припинило право власності підозрюваного, а лише тимчасово його обмежило. Вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження не позбавляє права матері, дружини та неповнолітніх дітей на реєстрацію та проживання у квартирах, оскільки вони мають право ними вільно користуватися. Накладення арешту у повній мірі виправдовує такий ступінь втручання у права ОСОБА_1, так як в інший спосіб неможливо запобігти можливості здійснення ним відчуження майна.
Неявка учасників судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 20 жовтня 2022 року без виклику підозрюваного та його захисника. З матеріалів справи вбачається, що копію резолютивної частини та повний текст судового рішення захисник підозрюваного ОСОБА_9 отримав 31 жовтня 2022 року, відомості про отримання ухвали слідчого судді підозрюваним ОСОБА_1 відсутні. Апеляційну скаргу його захисник направив до суду 04 листопада 2022 року, а тому колегія суддів вважає, що у даному випадку строк на апеляційне оскарження не пропущений.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, конфіскації майна як виду покарання (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Як вбачається з матеріалів судової справи, детективи НАБ України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000310 від 14 жовтня 2022 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги детективом при поданні клопотання про арешт майна виконані.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється у тому, що будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1 як пособником, у м.Суми, 15 жовтня 2022 року отримали частину неправомірної вигоди в сумі 5 000 дол США від ОСОБА_3 за вчинення ОСОБА_2 як службовою особою в інтересах ОСОБА_3 та ТОВ «Група Айсберг» дій з використанням свого службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди в сумі 8 000 дол США.
16 жовтня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, який відповідно до ч.6 ст.12 КК України належить до тяжких злочинів.
Зазначені вище обставини та матеріали клопотання підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно зі ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
З матеріалів справи вбачається, що підозрюваний ОСОБА_1 є власником: земельної ділянки з кадастровим номером 5920689200:03:002:0750 у Сумській обл.; 1/3 частини квартири в АДРЕСА_1 та квартири у АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 6919905) (т.1 а.с.62-68).
Враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, та у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна як обов`язкове, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.132,170-173 КПК України, наклав арешт на нерухоме майно, яке належить підозрюваному, врахувавши, в тому числі, наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданню кримінального провадження. Таким чином, доводи сторони захисту про недоведеність завдань та підстав для накладення арешту не знайшли свого підтвердження.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Таким чином, доводи сторони захисту про порушення права власності ОСОБА_1 є необгрунтованими, оскільки потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні детектива, з метою виконання завдань у кримінальному провадженні. Відсутність накладення арешту на майно підозрюваного буде сприяти його безперешкодному відчудженню, яке матиме наслідком неможливість виконання покарання у виді конфіскації майна.
Доводи сторони захисту в частині порушення права власності матері ОСОБА_1 накладенням арешту на квартиру в АДРЕСА_1, є необгрунтованими, оскільки таких захід забезпечення застосовано на частину квартири, яка належить на праві власності саме підозрюваному, а тому інші співвласники мають право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою. Доводи сторони захисту в частині порушення права третіх осіб, зокрема дружини підозрюваного не знайшли свого підтвердження, оскільки суду не надано доказів державної реєстрації шлюбу, щоб з`ясувати питання належності квартири на праві спільної сумісної власності. Рішенням слідчого судді не заборонено право користування житлом, а лише право відчуження та розпорядження, а тому доводи в частині порушення прав дітей, матері та дружини є необгрунтовані.
Доводи про порушення прав ТОВ АГРОФІРМА «ВІКТОРІЯ» як третьої особи, також необґрунтовані, оскільки вказане товариство, як орендар, має право вільно володіти та користуватися земельною ділянкою, тобто здійснювати свою діяльність, у зв`язку з тим, що арешт накладено в частині права підозрюваного нею розпоряджатися та відчужувати.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості накладення арешту на вилучене майно.
У силу вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.132, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2022 року про арешт майна залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_10
судді: ОСОБА_11
ОСОБА_12