- Presiding judge (HACC AC) : Hlotov M.S.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_13Справа № 991/4970/22Доповідач: ОСОБА_14.Провадження №11-сс/991/377/22
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
УХВАЛА
І м е н е м У к р а ї н и
10 листопада 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_15.,
суддів: ОСОБА_16., ОСОБА_17.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_18.,
прокурора ОСОБА_19.,
підозрюваного ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_20., ОСОБА_21.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_22, подану на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні №52018000000000499,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду /далі - Апеляційна палата/ було розпочато згідно з поданою прокурором 04.11.2022 відповідно до п. п. 2, 5-1 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ апеляційною скаргою на ухвалу слідчої судді від 31.10.2022, постановлену відповідно до ч. 3 ст. 176, ст. ст. 182-183, ч. 2 ст. 194 КПК (т. 3 а. с. 149-150, 156-165, 168-172).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 31.10.2022 в задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 відмовлено, натомість до нього застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 6 202 500 грн (шість мільйонів двісті дві тисячі п`ятсот грн) із покладенням обов`язків: (1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; (2) не відлучатись із м. Полтава, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора; (3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; (4) утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_2, ОСОБА_3 та свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; (5) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Полтавській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.
3. Таке своє рішення слідча суддя мотивувала тим, що: (1) у кримінальному провадженні №52018000000000499 є обґрунтованою підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (2) стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, що підозрюваний може (а) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (б) незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; (3) сторона обвинувачення не довела наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (4) застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є виправданим та пропорційним? так як запобігти встановленим ризикам можливо шляхом застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави; (5) визначений розмір застави з урахуванням майнового стану підозрюваного зможе запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного; (6) покладені обов`язки обумовлюються встановленими у судовому засіданні ризиками; (7) необхідність покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язку носити електронний засіб контролю є невиправданим; (8) строк дії обов`язків визначено в межах строку досудового розслідування.
ІІI. Вимоги та доводи апеляційної скарги
4. У поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_23. просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.10.2022 і постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави та покладенням обов`язків.
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) судом невірно оцінено доводи клопотання щодо значимості ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК; (2) судом не в повній мірі враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, соціальні зв`язки підозрюваного, його майновий стан, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення правопорушення підозрюється, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; (3) обраний запобіжний захід у вигляді застави не може достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та запобігти справдженню, наведених у клопотанні, ризиків.
4.2. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_23. підтримав свою апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній. Додатково вказав, що тяжкість вчинених дій і розмір предмета кримінального правопорушення слідчою суддею не були враховані при визначенні розміру застави, а доказом існування ризику перешкоджання є переоформлення майна на сина.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. Захисники ОСОБА_21. та ОСОБА_20. заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, мотивуючи тим, що (1) в апеляційній скарзі чітко не зазначено, які саме обставини суд не правильно оцінив, (2) немає доказів наявності підозри вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 368 КК, (3) ОСОБА_1 здав свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, (4) досудове розслідування проводилося НАБУ неефективно, внаслідок чого справу передано до Національної поліції, яка закрила кримінальне провадження, проте цю постанову Полтавська обласна прокуратура скасувала; (5) ОСОБА_1 сплатив визначену слідчою суддею суму застави.
5.2. Підозрюваний ОСОБА_1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора та підтримав доводи своїх захисників.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. Виходячи зі змісту положень ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів зауважує, що здійснює перегляд оскаржуваної ухвали у межах доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, та висловлених стороною захисту заперечень.
6.2. При цьому, як зазначив Європейський Суд з прав людини /далі - ЄСПЛ/, незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі - Конвенція/ зобов`язує суди мотивувати свої рішення, цей обов`язок не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 30 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» / Hirvisaari v. Finland, заява №49684/99).
6.3. Тому, при вирішенні питання на які з доводів сторони обвинувачення надавати відповіді в ухвалі, апеляційним судом обов`язково враховуються (1) обставини, наведені у ч. ч. 3, 4 ст. 132, ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ст. 178, ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК, котрі з`ясовуються слідчим суддею при обранні особі запобіжного заходу, (2) необхідність здійснення ретельної перевірки усіх доводів апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду, зокрема, відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч. 1 ст. 370 КПК (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
6.4. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів під час апеляційного розгляду у цьому судовому провадженні перевіряє чи відповідають фактичним обставинам кримінального провадження висновки слідчого судді щодо: (1) відсутності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК; (2) здатності запобіжного заходу у вигляді застави запобігти установленим ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків; (3) розміру застави, яку слід було застосувати до підозрюваного.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Під час надання оцінки висновкам слідчої судді апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо наявності/відсутні ризику, який не встановила слідча суддя
8. В оскаржуваному рішенні слідча суддя дійшла висновку про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, але недоведеність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК.
8.1. Прокурор в апеляційній скарзі зазначив, що судом не правильно оцінено доводи клопотання щодо значимості ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК. У судовому засіданні прокурор вказав про доведеність існування ризику можливого перешкоджання з боку ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином, що, на думку сторони обвинувачення, підтверджується фактом переоформлення ОСОБА_1 після проведення у нього обшуку 22.02.2019 на свого сина ОСОБА_12 належної підозрюваному господарської будівлі для зберігання інвентарю та обладнання загальною площею 62 кв м.
8.2. Сторона захисту у свою чергу зазначала, що ризик, наведений у п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК, відсутній.
8.3. За наслідками апеляційного перегляду зроблено висновок, що слідча суддя правильно встановила відсутність існування ризику перешкоджання підозрюваного кримінальному провадженню іншим чином.
8.4. Надаючи саме таку оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, колегія суддів виходить з того, що крім «обґрунтованої підозри» обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
8.4.1. Адже підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний… може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
8.4.2. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
8.4.3. Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику має підтверджуватися фактами, наявність яких повинна бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
8.5. У ході застосування наведеного підходу до оцінки існування ризику перешкоджання підозрюваного кримінальному провадженню іншим чином колегія суддів вважає, що ті факти, на які посилався прокурор як на такі, що демонструють існування цього ризику, насправді не можуть переконати в наявності такого ризику.
8.5.1. Так, у матеріалах клопотання наявний витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким (1) 12.02.2018 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації та рішення про присвоєння адреси за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на господарську будівлю для зберігання інвентарю та обладнання загальною площею 62 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, (2) яку 28.05.2019 на підставі договору дарування підозрюваний подарував ОСОБА_12, (3) після чого 28.09.2022 відповідний договір дарування було розірвано, у зв`язку з чим власником такого майна знову став ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 175-178).
8.5.2. Поруч із наведеним, попри твердження, наведені детективом у клопотанні, та доводи прокурора, якими вони обґрунтовують ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у матеріалах клопотання відсутні будь-які копії протоколу обшуку, ніби то проведеного 22.02.2019 в ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Також у матеріалах відсутні докази, що ОСОБА_12 є сином ОСОБА_1 .
8.5.3. Із огляду на наведене, не можливо встановити навіть ймовірність існування причинно-наслідкового зв`язку між проведенням обшуку в ОСОБА_1 (навіть якщо він мав місце 22.02.2019) та подальшим переоформленням ним вищевказаного майна 28.05.2019 на ОСОБА_12, шляхом укладення договору дарування, в т. ч. беручи до уваги тривалий період в часі (якщо виходити із правдивості тверджень прокурора про дату обшуку) між ймовірним обшуком і датою переоформлення.
8.5.4. Таким чином, сторона обвинувачення зазначено абстрактно, а не переконливо продемонстровано існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
(§2) Щодо застосованого запобіжного заходу
9. В оскаржуваній ухвалі слідча суддя, зокрема, ураховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування двох ризиків, дійшла висновку, що застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою не є виправданим та пропорційним у даному провадженні, а запобігти встановленим ризикам можливо, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави.
9.1. Прокурор із даним висновком слідчої судді не погодився, зазначивши в апеляційній скарзі, що обраний запобіжний захід у вигляді застави не може достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та запобігти справдженню, наведених у клопотанні, ризиків.
9.2. Сторона захисту заперечила проти заявлених доводів прокурора, зазначивши, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тривалість досудового розслідування та репутацію ОСОБА_1, не буде пропорційним інкримінованим йому кримінальним правопорушенням та ризикам, установленим слідчою суддею.
9.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що слідча суддя дійшла правильного висновку, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави.
9.4. Під час перевірки вказаного доводу суд апеляційної інстанції враховує те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК (ч. 1 ст. 177 КПК).
9.4.1. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу....
9.4.2. Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.
9.4.3. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК).
9.5. Зокрема, до підозрюваного у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою (ч. 8 ст. 194 КПК).
9.5.1. Санкцією ч. 4 ст. 190 КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а санкцією ч. 4 ст. 368 КК - позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
9.5.2. Тобто, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000499 стосується розслідування обставин вчинення особливо тяжких злочинів.
9.6. При цьому в усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (п. 62 рішення від 16.12.2010 у справі «Боротюк проти України»/ Borotyuk v. Ukraine, заява № 33579/04).
9.6.1. Разом із тим, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (п. 61 рішення від 16.12.2010 у справі «Боротюк проти України»/ Borotyuk v. Ukraine, заява № 33579/04).
9.6.2. Більше того, з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані (п. 99 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»/Kharchenko v. Ukraine, заява №40107/02; п. 80 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Фельдман проти України»/Feldman v. Ukraine, заяви №76556/01 та №38779/04).
9.6.3. І хоча наведена практика ЄСПЛ стосується продовження строків тримання під вартою, але колегія суддів вважає її також застосовною у ситуації, коли досудове розслідування у кримінальному провадженні, про яке обізнана особа, до якої застосовується запобіжний захід, здійснюється упродовж тривалого часу.
9.6.4. Зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000499 триває з 25.05.2018 (т. 1 а. с. 13-15), про яке (за твердженням сторони обвинувачення) ОСОБА_1 знав, колегія суддів вважає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 16-34) у вчиненні особливо тяжкого злочину вже не може виправдовувати необхідність обрання йому такого виняткового ізоляційного запобіжного заходу як тримання під вартою, особливо зважаючи на його репутацію та міцні соціальні зв`язки в Україні.
Так, підозрюваний ОСОБА_1, якому повних 56 років, інвалід 2-ї групи, проживає у м. Полтаві з 16.11.1988, має постійне місце проживання на території України, одружений, до призначення головою Полтавської ОДА працював на різних посадах у м. Полтаві та народним депутатом України, є керівником Благодійної організації «Благодійний Фонд «Головко», володіє нерухомим майном на території України, характеризується виключно з позитивної сторони, неодноразово нагороджений нагородами, відзнаками та грамотами, долучається до захисту Батьківщини як волонтер (т. 1 а. с. 172-174; т. 2 а. с. 9-23, 25-29, 18-23; т. 3 а. с. 55-67, 91-92, 94-101, 103-108, 110).
9.7. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає недоведеною необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та погоджується з висновком слідчої судді про те, що для запобігання переховуванню ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду, а також можливості впливу на свідків та інших підозрюваних достатньо застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави.
(§3) Щодо розміру застави, визначеного слідчою суддею
10. Слідча суддя застосувала до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 6 202 500 (шість мільйонів двісті дві тисячі п`ятсот) грн, що, на її думку, з урахуванням майнового стану підозрюваного, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами вчинення кримінальних правопорушень та зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
10.1. Прокурор на противагу доводам слідчої судді вказав, що при визначенні розміру застави не було враховано тяжкість кримінального правопорушення, розмір їх предметів та роль ОСОБА_1 у їх вчиненні.
10.2. Сторона захисту ОСОБА_1 заперечила проти заявлених доводів прокурора, додатково зазначивши, що ОСОБА_1 сплатив визначений слідчою суддею розмір застави.
10.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що слідча суддя не врахувала ролі підозрюваного у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, розміру предмета ймовірної неправомірної вигоди та особу ОСОБА_1 при визначенні розміру застави, що призвело до її визначення в розмірі, який не здатен гарантувати виконання особою покладених на неї обов`язків.
10.4. Порядок визначення розміру, у якому до підозрюваного може бути застосована застава, регулюється ст. 182 КПК.
10.4.1. Так, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 3 абз. 1, абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).
10.4.2. Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).
10.4.3. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн.
10.4.4. Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
10.5. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких, встановлених слідчою суддею обставин, згідно з якими ОСОБА_1 :
10.5.1. отримав дохід від: (1) податкових агентів у 2020 - 371 352 грн, а в 2021 - 320 558 грн; (2) підприємницької діяльності у 2020 - 1 749 510 грн, а в 2021 - 8 148 004 грн (т. 1 а. с. 172-174);
10.5.2. на праві приватної власності володіє земельною ділянкою у с. Коломацьке Полтавської області, площею 0,072 га, для ведення особистого селянського господарства; земельною ділянкою по АДРЕСА_1, площею 0,12 га, для індивідуального садівництва; гаражем літ. Б-1, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 ; та на праві спільної часткової приватної власності (розмір частки 9/20) - нежитловим приміщенням, загальною площею 284,3 кв м, розташованим за адресою: АДРЕСА_3, господарською будівлею для зберігання інвентарю та обладнання загальною площею 62 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 175-178; т. 3 а. с. 55-67);
10.5.3. з 12.12.2012 по 27.11.2014 був народним депутатом України, а з 29.12.2014 працював головою Полтавської ОДА (т. 2 а. с. 18-23);
10.5.4. підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, зокрема, в отриманні в якості неправомірної вигоди автомобіля орієнтовною вартістю 320 тис євро, грошових коштів у сумах 176 тис євро та 100 тис доларів США, 50 з яких повернув (т. 1 а. с. 46-47, 63-67, 78-108, 190-226).
10.6. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 202 500 грн, є таким, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального провадження, а тому не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним в ч. ч. 4-5 ст.182 КПК.
10.7. Поруч із наведеним, ураховуючи, що на цій стадії за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» ще не доведено вчинення особливо тяжких злочинів, колегія суддів, виходячи із наданих стороною обвинувачення доказів, вважає, що заставу у розмірі 14 618 052 (чотирнадцять мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч п`ятдесят дві) грн є не помірною.
10.8. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 здатен сплатити заставу в розмірі 4000 (тисячі) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 9 924 000 (дев`ять мільйонів дев`ятсот двадцять чотири тисячі) грн, яка для нього буде, з одного боку, помірною, а з іншого - зможе разом із покладенням обов`язків утримати від переховування та впливу на учасників кримінального провадження.
(§4) Щодо обов`язку носити електронний засіб контролю
11. Слідча суддя, постановляючи ухвалу про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, поклала на нього ряд обов`язків, проте зазначила, що вважає невиправданим покладення на ОСОБА_1 обов`язку носити електронний засіб контролю, оскільки (1) вважає його необґрунтованим; (2) в умовах воєнного стану для особи існує цілодобова необхідність можливої евакуації, у зв`язку з проведенням на території України активних бойових дій, нанесенням державою агресором ракетних ударів по території населених пунктів України, в т. ч. і м. Полтави та Полтавської області, зокрема й по об`єктам цивільної інфраструктури.
11.1. Проте прокурор зазначив про необхідність у покладенні на підозрюваного обов`язку, передбаченого п. 8 ч. 1 ст. 194 КПК, у зв`язку із наявністю ризику переховування ОСОБА_1 та введенням воєнного стану на всій території України, а не лише у певних областях.
11.2. Сторона захисту, заперечуючи проти доводів прокурора, вказала, що відсутня необхідність носити ОСОБА_1 електронний засіб контролю, оскільки він не має наміру переховуватися від детектива, прокурора, слідчого судді чи суду та здав свої паспорти для виїзду закордон.
11.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про необхідність у покладенні на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язку носити електронний засіб контролю.
11.4. У ході перевірки вказаного доводу суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідно до ч. 4 ст. 94 КПК слідчий суддя, суд має право покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
11.4.1. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, зокрема носити електронний засіб контролю (п. 9 ч. 5 ст. 194 КПК).
11.4.2. Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії (ч. 1 ст. 195 КПК).
11.4.3. Електронні засоби контролю можуть застосовуватися, зокрема слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду про обрання стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, якою на останнього покладено відповідний обов`язок (п. 1 ч. 2 ст. 195 КПК).
11.4.4. Метою застосування електронних засобів контролю є забезпечення виконання зобов`язань, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого ухвалою слідчого судді, суду, про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі (ч. 4 Розділу І Порядку застосування електронних засобів контролю, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.06.2017 №480).
11.4.5. Тобто обов`язок носити електронний засіб контролю є важливим елементом механізму забезпечення контролю за виконанням обов`язків, передбачених відповідним запобіжним заходом.
11.4.6. Не допускається застосування електронних засобів контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров`я особи, яка їх використовує (ч. 4 ст. 195 КПК).
11.4.7. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів бере до уваги наступні фактичні обставини, відповідно до яких: (1) до підозрюваного застосовано запобіжний захід, який не пов`язаний із триманням під вартою; (2) наявний ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду, а також ризик впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; (3) застосування електронного засобу контролю здатне забезпечити ефективний контроль за дотриманням підозрюваним обов`язку не відлучатись із м. Полтава без дозволу детектива, прокурора; (3) ОСОБА_1, ураховуючи його попередній досвід роботи, має можливість переховуватися на території України; (4) воєнний стан запроваджений на всій території України та існує можливість нанесення ракетних ударів державою агресором по всій її території, а не лише у м. Полтава та Полтавській області; (5) у м. Полтава та Полтавській області наразі не ведуться активні бойові дії, а також відсутні інші екстраординарні підстави для можливої евакуації; (6) підозрюваний не навів доказів того, що покладення на нього обов`язку носити електронний засіб контролю порушить його нормальний уклад життя, чи спричинить значні незручності у його носінні, чи може становити небезпеку для його життя та здоров`я.
11.5. Таким чином, Апеляційна палата вважає, що з метою здійснення контролю за переміщеннями підозрюваного з урахуванням заборони на виїзд за межі м. Полтава, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора, існує необхідність в покладенні на ОСОБА_1 обов`язку носити електронний засіб контролю.
(§5) Висновки
12. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
12.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК).
12.2. Так, згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
12.3. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки (п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК).
12.4. Оскільки, як було встановлено колегією суддів, у ході вирішення клопотання слідча суддя зробила висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню в частині визначення розміру застави та покладення обов`язку носити електронний засіб контролю. В іншій частині рішення слідчої судді є законним та обґрунтованим і підлягає залишенню без змін, а скарга прокурора - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 115, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 405, 407, 409-411, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2022 року скасувати в частині визначення розміру застави та відмови у покладенні на підозрюваного обов`язку носити електронний засіб контролю.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4000 (тисячі) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 9 924 000 (дев`ять мільйонів дев`ятсот двадцять чотири тисячі) грн.
Покласти на ОСОБА_1 обов`язок носити електронний засіб контролю.
В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчої судді - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_24 Судді:ОСОБА_25 ОСОБА_26