- Presiding judge (HACC AC) : Hlotov M.S.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_16Справа № 991/5069/22Доповідач: ОСОБА_15Провадження №11-сс/991/376/22
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
УХВАЛА
І м е н е м У к р а ї н и
15 листопада 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_7,
суддів: ОСОБА_8, ОСОБА_9,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10,
представників ОСОБА_11, ОСОБА_12,
власника майна ОСОБА_1,
прокурора ОСОБА_13,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_14, подану в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2022 року у кримінальному провадженні №52018000000000499,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі було розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з апеляційною скаргою, яку на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ було подано 04.11.2022 на ухвалу слідчого судді від 02.11.2022, постановлену згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. ч. 4, 5 ст. 173 КПК (т. 1 а. с. 169, 178-187, 193-198).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2022 накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на вилучене 26.10.2022 під час проведення обшуку у ОСОБА_1 майно, а саме: (1) мобільний телефон Apple iPhone IMEI № НОМЕР_1 ; (2) мобільний телефон Apple iPhone IMEI № НОМЕР_2 ; (3) планшет iPad A2228 із серійним номером DMPF51VDNRCD; (4) ноутбук Apple А1286 із серійним номером CO2G828ZDRJD; (5) зовнішній накопичувач інформації TRANSCEND, S/N: Е087242534; (6) зовнішній накопичувач інформації WD, S/N: WX70AC9J9853; (7) зовнішній накопичувач інформації WD, S/N: WXA1A71W0676.
3. Зазначена ухвала мотивована тим, що: (1) детективами Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000499 від 25.05.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України /далі - КК/, які є особливо тяжкими злочинами; (2) у рамках даного кримінального поводження у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень повідомлено про підозру ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що може бути підставою для арешту майна; (3) обшук було проведено на підставі ухвал слідчого судді, згідно яких є достатньо підстав вважати про причетність до його вчинення ОСОБА_1 ; (4) під час проведення обшуку було вилучено два мобільні телефони, планшет, ноутбук та три зовнішні накопичувачі інформації, в ході огляду яких не видалось можливим оглянути вміст інформації, яка міститься у вилучених носіях інформації з об`єктивних причин; (5) з метою подолання системи логічного захисту, огляду та виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування, постановою детектива призначено комп`ютерно-технічну експертизу; (6) вилучені носії інформації визнано речовими доказами; (7) наявні ризики втрати самих носіїв та наявної на них інформації; (8) факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів; (9) накладення арешту на майно відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням кримінального провадження, забезпечить збереження речових доказів та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
ІІI. Вимоги та доводи апеляційної скарги
4. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_14 просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2022 і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП про арешт майна.
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) під час проведення обшуку детективи не мали інформації чи на вилучених носіях інформації наявні відомості, що мають значення для досудового розслідування; (2) вилучене майно є тимчасово вилученим майном; (3) клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано зі спливом 48 годин після його вилучення; (4) у клопотанні про арешт майна не зазначено, які конкретно відомості може містити вилучене майно; (5) в клопотанні про арешт майна не зазначено інформації про власника, володільця чи розпорядника такого майна.
4.2. У судовому засіданні представник ОСОБА_14 просив задовольнити його апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. Прокурор ОСОБА_13 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та повідомив, що (1) недотримання строків звернення з клопотанням не є підставою для відмови у його задоволенні, (2) звернення з клопотанням про арешт майна, яке визнано речовим доказом, є обов`язком детектива з метою його збереження, (3) майно не є тимчасово вилученим, оскільки дозвіл на його вилучення надано ухвалами суду, (4) майно направлено на експертизу.
5.2. Власник майна ОСОБА_1 повідомив, що не має жодного відношення до обставин вчинення кримінальних правопорушень.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі - Конвенція/ зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 30 рішення Європейського суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» / Hirvisaari v. Finland, заява №49684/99).
6.2. Поруч із наведеним, у ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
6.3. Тому, виходячи зі змісту ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в межах зроблених слідчим суддею в такому рішенні висновків, а також наведених на їх спростування доводів представника.
6.4. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційному суду належить з`ясувати чи: (1) мала сторона обвинувачення право вилучати мобільні телефони, комп`ютерні системи та зовнішні накопичувачі інформації; (2) відповідало майно, на яке накладено арешт, критеріям речових доказів; (3) існувала необхідність у накладенні арешту на майно, ураховуючи принцип розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим ним висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо права на вилучення майна, віднайденого у ході обшуку
8. Згідно ухвали слідчого судді від 02.11.2022 орган досудового розслідування мав право вилучати майно оскільки ним досліджується версія сприяння ОСОБА_4 . ОСОБА_1 у пошуку іноземної компанії шляхом листування за допомогою мобільних телефонів та використанням поштових скриньок для одержання неправомірної вигоди, тому наявні обґрунтовані підстави, що на вилучених в ході обшуку у ОСОБА_1 матеріальних електронних носіїв інформації та мобільних телефонах зберіглися відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, за допомогою яких можливо довести суб`єктивну сторону злочину.
8.1. У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_14 заперечив проти права детективів на вилучення, виявленого в ході обшуку майна, мотивувавши тим, що під час проведення обшуку детективи не мали інформації, чи на вилучених носіях інформації наявні відомості, що мають значення для досудового розслідування, оскільки ОСОБА_1 не надав до них паролей, а (2) ухвалами слідчого судді на обшук надано дозвіл на вилучення тільки тих мобільних телефонів та комп`ютерних систем, які містять відомості щодо кримінального провадження. У зв`язку із цим вилучене майно є тимчасово вилученим і прокурор зобов`язаний був дотриматися 48-годинного строку для подання клопотання про арешт майна, чого зроблено не було.
8.2. ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що не причетний до кримінальних правопорушень, які розслідуються органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
8.3. Під час судового засідання прокурор заперечив щодо вказаних доводів представника власника майна та зазначив, що оскільки ОСОБА_1 відмовився надати паролі доступу до виявлених електронних систем, і детективи не мали можливості їх оглянути та скопіювати вміст, то змушені були його вилучити. В свою чергу недотримання 48-годинного строку звернення з клопотанням про арешт майна не є підставою відмови в його задоволенні. Крім того, прокурор зазначив, що вилучене майно не є тимчасово вилученим, оскільки дозвіл на його відшукання надано ухвалами слідчого судді.
8.4. За наслідками апеляційного перегляду зроблено висновок, що слідчий суддя правильно встановив, що, зважаючи на обставини, детектив мав право вилучити віднайдене майно.
8.5. Так, тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі (абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК).
8.6. При цьому забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК).
8.7. Водночас ч. 7 ст. 236 КПК встановлено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Тобто у розумінні норм КПК не вважається тимчасово вилученим майно, дозвіл на відшукання і вилучення якого було надано ухвалою слідчого судді про дозвіл на обшук, яке детективи вилучили під час обшуку, проведеного згідно з зазначеною ухвалою.
8.8. У КПК законодавець чітко розмежував статус майна, вилученого на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, та тимчасово вилученого майна. Вони є різними. Зокрема, це також підтверджується положеннями абз. 2 ч. 5. ст. 171 КПК, згідно з якими, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
8.9. Тобто в абз. 2 ч. 5. ст. 171 КПК визначено, що щодо тимчасово вилученого майна слідчим (детективом) або прокурором подається клопотання про його арешт, у іншому випадку таке майно повертається особі, у якої було вилучено. При цьому, щодо речей та документів, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі про проведення обшуку, накладення арешту КПК не передбачає. Такого ж висновку дійшла і колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 23.01.2020 у справі №457/1485/13-к.
8.10. У ході застосування наведеного підходу колегія суддів виходить із того, що:
8.10.1. у кримінальному провадженні №52018000000000499 повідомлено про підозру колишнім: голові Полтавської обласної адміністрації ОСОБА_2, його першому наступнику ОСОБА_3 та його раднику ОСОБА_4 в тому, що вони прохали та одержали від фінансового директора Консорціуму «АЛВІ РОД» та Міжнародного будівельного консорціуму «УКРБУДДОР» ОСОБА_5 неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах ОСОБА_5, як того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади та службового становища щодо забезпечення перемоги компаній ОСОБА_5, Консорціуму «АЛВІ РОД» та Міжнародного будівельного консорціуму УКРБУДДОР», у процедурах державних закупівель Полтавської ОДА, укладання Полтавською ОДА з цими компаніями договорів з обслуговування наземних видів транспорту (Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Полтавської області) та оплати наданих послуг з бюджету облдержадміністрації №52018000000000499. Наведені дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 4 ст. 368 та ч. 4 ст. 190 КК, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 та ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК (а. с. 8-10, 27-52).
8.10.2. оглядом резервної копії вилученого під час обшуку 22.02.2019 у підозрюваного ОСОБА_4 мобільного телефону iPhone ( НОМЕР_3 ), виявлено листування з громадянином ОСОБА_1 09.08.2017, із якого вбачається, що ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_1 реквізити банківського рахунку компанії ОСОБА_5 «ALBUVE, SIA», а ОСОБА_1 у відповідь - інвойс компанії «ZEOLITE HOLDING LIMITED» на компанію «ALBUVE, SIA» спочатку на суму 200 000 доларів США, а після - інвойс на суму 200 000 євро (а. с. 93-101), в той час як 176 000 євро компанія ОСОБА_5 перерахувала 09.08.2017 (а. с. 61-62).
8.10.3. ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.10.2022 частково задоволено клопотання детективів НАБУ - надано дозвіл на проведення обшуку в квартирах за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_1, з метою відшукання, зокрема, мобільних терміналів зв`язку, електронних та магнітних носіїв інформації, комп`ютерної техніки (т. 1 а. с. 119-127, 158-166);
8.10.4. 26.10.2022 на підставі двох ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.10.2022 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, які на момент проведення обшуку об`єднані власником в одне приміщення (а. с. 128-134);
8.10.5. під час проведення обшуку виявлено та вилучено (1) мобільний телефон Apple iPhone IMEI № НОМЕР_1 ; (2) мобільний телефон Apple iPhone IMEI № НОМЕР_2 ; (3) планшет iPad A2228 із серійним номером DMPF51VDNRCD; (4) ноутбук Apple А1286 із серійним номером CO2G828ZDRJD; (5) зовнішній накопичувач інформації TRANSCEND, S/N:Е087242534; (6) зовнішній накопичувач інформації WD, S/N:WX70AC9J9853; (7) зовнішній накопичувач інформації WD, S/N:WXA1A71W0676 (а. с. 128-134).
8.10.6. згідно з протоколом обшуку вказані мобільні телефони Apple iPhone, ноутбук Apple та Apple iPad мають систему логічного захисту (паролі), які ОСОБА_1 категорично відмовився повідомити органу досудового розслідування. Вміст трьох зовнішніх накопичувачів інформації: TRANSCEND, S/N:Е087242534; WD, S/N:WX70AC9J9853 та WD, S/N:WXA1A71W0676, не виявилось за можливе переглянути на місці проведення обшуку, з урахуванням наявних технічних можливостей (а. с. 128-134).
8.10.7. згідно з протоколом огляду від 28.10.2022 всі три портативні зовнішні накопичувані інформації, які вилучені під час обшуку, під`єднувалися до робочої станції детектива, однак не були розпізнані операційною системою, що у свою чергу унеможливлює дослідження відомостей, наявних на вищевказаних носіях інформації, та обумовлює необхідність залучення експерта для проведення відповідної експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів (а. с. 135-137).
8.10.8. Постановою детектива НАБУ ОСОБА_17 від 28.10.2022 визнано речовими доказами у кримінальному проваджені: (1) мобільний телефон Apple iPhone IMEI № НОМЕР_1 ; (2) мобільний телефон Apple iPhone IMEI № НОМЕР_2 ; (3) планшет iPad A2228 із серійним номером DMPF51VDNRCD; (4) ноутбук Apple А1286 із серійним номером CO2G828ZDRJD; (5) зовнішній накопичувач інформації TRANSEND, S/N:Е087242534; (6) зовнішній накопичувач інформації WD, S/N:WX70AC9J9853; (7) зовнішній накопичувач інформації WD, S/N:WXA1A71W0676 (а. с. 138-139).
8.10.9. З метою подолання системи логічного захисту та огляду інформації, яка міститься у вилучених носіях інформації та встановлення наявності/відсутності відомостей, що мають значення для кримінального провадження, постановою детектива НАБУ від 01.11.2022 призначено комп`ютерно-технічну експертизу (а. с. 155-157).
8.10.10. Супровідним листом №0413-022/21138 від 01.11.2022 вилучене майно направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи (а. с. 154).
8.11. Ураховуючи те, що: (1) органом досудового розслідування перевіряється можлива причетність ОСОБА_1 до подій, що розслідуються у даному кримінальному провадженні, (2) ухвалами слідчого судді прямо надано дозвіл на відшукання, зокрема, мобільних терміналів зв`язку, електронних та магнітних носіїв інформації, комп`ютерної техніки і сторона обвинувачення не мала технічної можливості оглянути та скопіювати їх вміст, то детектив мав право на прийняття рішення щодо вилучення відповідного майна. Крім того, варто зазначити, що таке майно не є тимчасово вилученим у розумінні вимог КПК. А тому, недотримання прокурором 48-годинного строку звернення з клопотанням до слідчого судді не спричиняє жодних наслідків для законності знаходження майна в органу досудового розслідування.
(§2) Щодо відповідності майна критеріям речових доказів
9. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя погодився із твердженням сторони обвинувачення, що вилучене в ході обшуку майно відповідає ознакам речових доказів, оскільки існує обґрунтована підозра вчинення кримінальних правопорушень, власник майна відмовився надати доступ до його вмісту, вказані речі визнано речовими доказами та направлено на експертизу.
9.1. У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 з таким твердженням не погодився та зазначив, що в клопотанні про арешт майна не зазначено, які конкретно відомості може містити вилучене майно та яким чином воно могло було використане як знаряддя вчинення злочину.
9.2. У судовому засіданні прокурор заперечив проти доводів власника майна та повідомив, що під час обшуку детектив не мав можливості оглянути вміст зазначених електронних інформаційних систем, у зв`язку із чим вони були вилучені, визнані речовими доказами та направлені на проведення експертизи.
9.3. У ході апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо відповідності вилученого майна ознакам речових доказів.
10. Так, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
10.1. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
10.2. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
10.3. Отже, за змістом ч. 3 ст. 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
10.4. Так, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
10.5. Отже, два мобільні телефони, планшет, ноутбук та три зовнішні накопичувачі інформації, вилучені у ОСОБА_1 за результатами обшуку, відповідатимуть за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що вони (1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) були об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набуті кримінально протиправним шляхом.
10.6. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких установлених фактів, згідно з якими:
10.6.1. у рамках кримінального поводження №52018000000000499, серед інших, повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 та ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК, які відповідно до ст. 12 КК відносяться до особливо тяжких злочинів (а. с. 50-52);
10.6.2. одним із епізодів, що розслідується в даному кримінальному провадженні є події щодо того, що голова Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_2, його перший заступник ОСОБА_3 та його радник ОСОБА_4 прохали та одержали від ОСОБА_5 неправомірну вигоду для ОСОБА_2 в особливо великому розмірі в сумі 176 тис євро, що станом на день одержання за офіційним курсом НБУ становило 5 311 224,86 грн та більше ніж у п`ятсот разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян, за забезпечення перемоги компаній ОСОБА_5 у процедурах державних закупівель Полтавської ОДА, укладання з цими компаніями договорів з обслуговування автомобільних доріг Полтавської області та оплати наданих послуг з бюджету облдержадмінстрації (а. с. 8-10);
10.6.3. одержання вказаних коштів відбулося шляхом їх перерахування 09.08.2017 з рахунку належної ОСОБА_5 компанії «ALBUVE, SIA» № НОМЕР_4, відкритого в банку ABLV BANK, AS 23 Elizabetes Street Riga, LV-1010, Latvia на рахунок компанії «PROFIT MEDIA GROUP LP» № НОМЕР_5, відкритий в «CESKA SPORITELNA A.S.» Olbrachtova 1929/62 140 00 Praha 4, SWIFT CODE: GIBACZPX (а. с. 61-62), тобто в день, коли ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_1 реквізити банківського рахунку компанії ОСОБА_5 «ALBUVE, SIA» (а. с. 93-101);
10.6.4. у рамках даного епізоду органом досудового розслідування перевіряється причетність ОСОБА_1 до сприяння ОСОБА_4 у пошуку іноземної компанії шляхом листування 09.08.2017 та 10.08.2017 за допомогою мобільних телефонів та використанням поштових скриньок для одержання неправомірної вигоди, тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що на вилучених в ході обшуку у ОСОБА_1 матеріальних електронних носіях інформації та мобільних телефонах можуть зберігатися відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, досудове розслідування якого здійснюється у рамках кримінального провадження №52018000000000499;
10.6.5. у протоколі обшуку зазначено, що мобільні телефони, планшет і ноутбук мають систему логічного захисту, для подолання якої ОСОБА_1 категорично відмовився повідомити паролі від неї органу досудового розслідування, а вміст трьох зовнішніх накопичувачів інформації не виявилось за можливе переглянути на місці обшуку - відсутня технічна можливість (а. с. 128-134).
10.7. Таким чином, із наведених фактів вбачається, що наявні вагомі факти та об`єктивні відомості, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів, оскільки про це свідчать як надані дані щодо спілкування ОСОБА_1 з підозрюваним з приводу перерахування коштів, так і поведінка власника майна щодо небажання надання доступу до носіїв інформації з метою перевірки його причетності до вчинення злочину.
10.8. Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що належні ОСОБА_1 (1) мобільний телефон Apple iPhone IMEI № НОМЕР_1, (2) мобільний телефон Apple iPhone IMEI № НОМЕР_2, (3) планшет iPad A2228 із серійним номером DMPF51VDNRCD, (4) ноутбук Apple А1286 із серійним номером CO2G828ZDRJD, (5) зовнішній накопичувач інформації TRANSCEND, S/N: Е087242534, (6) зовнішній накопичувач інформації WD, S/N: WX70AC9J9853, та (7) зовнішній накопичувач інформації WD, S/N: WXA1A71W0676, вилучені у нього під час обшуку, можуть містити інформацію, яка відповідає ознакам речових доказів, зокрема, телефони, планшет і ноутбук могли бути використані як знаряддя вчинення кримінального правопорушення чи зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а зовнішні накопичувачі могли зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містити в собі інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
10.9. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність підтверджуючих документів щодо власника вилученого майна не спростовує його належність ОСОБА_1 та наявність на ньому інформації, що має значення для органу досудового розслідування, оскільки вказане майно вилучене за місцем проживання під час обшуку в ОСОБА_1 і не надано доказів належності цього майна будь-якій іншій особі.
(§3) Щодо розумності та співмірності застосованих обмежень
11. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя робить висновок, що накладення арешту на майно відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням кримінального провадження, забезпечить збереження речових доказів та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
11.1. Варто зазначити, що в своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 не акцентував увагу на порушення принципу розумності та співрозмірності втручання в права власника майна завданням кримінального провадження. Лише в судовому засіданні зазначив, що частина майна належить дружині ОСОБА_1, проте підтверджуючі документи ні представником, ні самим ОСОБА_1 надані не були.
11.2. У судовому засіданні прокурор зазначив, що майно було вилучено саме за місцем проживання ОСОБА_1, який сам відмовився надати доступ детективам до його вмісту, і крім нього вказаний арешт майна ніхто не оскаржує.
11.3. У ході апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, колегія суддів встановила, що втручання у право власності є співрозмірним завданням кримінального провадження, забезпечить збереження речових доказів та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.
11.4. Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК).
11.5. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
11.6. Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
11.7. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
11.7.1. При цьому для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).
11.7.2. Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
11.7.3. Таким чином, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
11.8. У ході застосування до цієї справи наведеного підходу колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, відчуження чи пошкодження вилученого майна, у тому числі зважаючи на неможливість повністю його оглянути та дослідити (а. с. 128-137); (3) відмовою ОСОБА_1 надати паролі доступу до вилучених інформаційних систем, що може свідчити про його намагання приховати від органу досудового розслідування факт своєї причетності до подій, що розслідуються у даному кримінальному провадженні; (4) відсутність підтвердження належності вилученого майна комусь іншому ніж ОСОБА_1 .
11.9. Отже, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилучених інформаційних системах відомості, які мають значення для кримінального провадження, в інший спосіб отримати неможливо, застосований захід забезпечення кримінального провадження є розумним та співмірним.
11.10. Разом із цим, власник майна та його представник не позбавлені можливості після проведення експертизи звернутися до суду з клопотанням про скасування накладеного арешту.
(§4) Висновки
12. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
12.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК).
12.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду доводи представника власника майна щодо необхідності скасування рішення про арешт майна не знайшли свого підтвердження, оскаржувану ухвалу необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 99, 131, 132, 167-173, 236, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника власника майна залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2022 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_7 Судді:ОСОБА_8 ОСОБА_9