- Presiding judge (HACC AC) : Bodnar S.B.
Справа № 991/4761/22
Провадження №11-сс/991/364/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_49.
суддів ОСОБА_50., ОСОБА_51.
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_52
підозрюваного ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
захисників ОСОБА_53., ОСОБА_54., ОСОБА_55.,
ОСОБА_56., ОСОБА_57.
прокурора ОСОБА_58
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисників ОСОБА_59 та ОСОБА_60 в інтересах ОСОБА_1, а також ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного судувід 31 жовтня 2022 року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_61. та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігів, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного судувід 31 жовтня 2022 року частково задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_61., погоджене прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_62 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного під вартою визначено до 17 грудня 2022 року. Одночасно підозрюваному визначено заставу у розмірі 210885 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 523 205 685 (п`ятсот двадцять три мільйони двісті п`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень та встановлено, що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_1 покладено обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, а саме:
-прибувати за кожною вимогою до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, слідчого судді та суду;
-не відлучатися із міста Києва без дозволу детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні та суду;
-повідомляти детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання;
-утримуватись від спілкування з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_1 ;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного в разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначено до 17 грудня 2022 року.
У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Не погодившись з указаним рішенням слідчого судді підозрюваний ОСОБА_1, а також його захисники ОСОБА_63 та ОСОБА_64., звернулись до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами, у яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2022 року та постановити нову, якою в задоволенні клопотання детектива відмовити.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою у зв`язку з чим її необхідно скасувати. На думку підозрюваного, слідчим суддею при розгляді клопотання детектива не дотримано основних принципів та засад кримінального провадження, що призвело до порушення його законних прав та свобод. Матеріали провадження не підтверджують обставин викладених у повідомленні про підозру. Зокрема, у ході дослідження долучених до клопотання детектива матеріалів слідчим суддею не встановлено доказів, які б свідчили про наявність події кримінального правопорушення, вчинення цього кримінального правопорушення підозрюваним, вагомість та достатність доказів для застосування запобіжного заходу. Стороною обвинувачення навіть не надано жодної банківської виписки для підтвердження надходження на банківські рахунки компаній-нерезидентів грошових коштів, які за їх версією є неправомірною вигодою. Висновок слідчого судді про взаємозв`язок підозрюваного з особами, які є бенефіціарними власниками вказаних компаній ґрунтується виключно на родинних або дружніх відносинах з ними. Однак вказані обставини залишились поза увагою суду.
Під час розгляду клопотання детектива слідчим суддею грубо порушено принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_1 підозри взято до уваги показання свідків, зафіксовані у доданих до клопотання протоколах допиту. Слідчий суддя не мала законних підстав посилатись на зазначені показання, так як сторона захисту була позбавлена можливості допитати вказаних свідків та спростувати обставини, на які вони посилаються. Поза належною увагою слідчого судді залишилось й питання дотримання розумних строків у цьому кримінальному провадженні, а відтак законність проведення у ньому слідчих та процесуальних дій.
На момент розгляду клопотання детектива щодо підозрюваного діяв запобіжний захід у вигляді застави в іншому кримінальному провадженні, а тому застосування відносно нього ще одного запобіжного заходу є безпідставним і невиправданим обмеженням його особистих прав та свобод, оскільки законом не передбачено можливості одночасно застосовувати до особи два запобіжні заходи. Крім того підозрюваний також стверджує, що встановлені слідчим суддею ризики є надуманими та недоведеними, а визначений розмір застави необґрунтовано великим та непомірним.
Захисник ОСОБА_63 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена з грубими порушеннями вимог статтей 2, 8, 9, 194, 199 КПК України та повністю суперечить практиці розгляду подібних клопотань слідчими суддями. На його думку, під час розгляду клопотання детектива слідчим суддею допущено ряд порушень, які є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді. Зокрема, кримінальний процесуальний закон чітко вказує на можливість застосування відносно підозрюваного тільки одного запобіжного заходу, а тому обрання стосовно особи декількох запобіжних заходів одночасно є неможливим. Однак слідчим суддею зазначені вимоги закону враховані не були, що призвело до застосування відносно ОСОБА_1 двох запобіжних заходів. У слідчого судді відсутні підстави й для обрання підозрюваному нового запобіжного заходу, оскільки відносно нього вже понад 5 років існує запобіжний захід у вигляді застави і передбачених законом підстав для його зміни немає. Крім того, обраний альтернативний запобіжний захід є завідомо непосильним для підозрюваного, а стороною обвинувачення не доведено, що було вчинено кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1, хоча розумні строки досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні давно закінчились.
Захисник ОСОБА_65. у поданій апеляцій скарзі з доповненнями стверджує, що ухвалу слідчого судді необхідно скасувати з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону. На його думку, матеріали клопотання детектива не містять доказів на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_1 підозри, а також не доводять існування ризиків, достатніх для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Визначаючи розмір застави слідчий суддя, в порушення вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, не врахувала обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу. Безпідставно встановивши виключний випадок при призначенні застави, слідчий суддя визначила її у не справедливому та непомірному для ОСОБА_1 розмірі.
В судове засідання з`явились підозрюваний ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), його захисники ОСОБА_63, ОСОБА_66., ОСОБА_55., ОСОБА_67, ОСОБА_65. та прокурор ОСОБА_68
Заслухавши суддю-доповідача, думки підозрюваного та його захисників, які підтримали подані апеляційні скарги та просили задовольнити їх у повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як вбачається з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У ході розгляду клопотання детектива слідчий суддя з`ясувала всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та встановила, що застосування такого запобіжного заходу на цьому етапі кримінального провадження є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження.
Так, дослідивши матеріали провадження слідчий суддя дійшла мотивованого висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, не вирішуючи при цьому питання про доведеність винуватості та остаточність кваліфікації його дій. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість наведеного висновку слідчого судді апеляційні скарги сторони захисту не містять.
Згідно матеріалів провадження, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року здійснюється за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України.
У межах вказаного кримінального провадження, 17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме у проханні та одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, для себе та третіх осіб неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданих їй влади та службового становища за попередньою змовою групою осіб.
За версією сторони обвинувачення, протягом серпня, грудня 2015 року та січня, лютого 2016 року ОСОБА_1, обіймаючи посаду Голови ДФС України, в обмін на отримання неправомірної вигоди сприяв у здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість підконтрольним ОСОБА_3 товариствам, а саме: ТОВ «Європа Транс Лтд.», ДП ВАТ «Івано-Франківський М`ясокомбінат» «Івано-Франківські Ковбаси», ТОВ «Імперово Фудз», ПАТ «Компанія Райз», ПАФ «Жуківська», СТОВ імені Духова, ТОВ «Батуринське», СТОВ «Промінь», ТОВ «Головеньківське Плюс», ТОВ «СП «Пуків Агро», СТОВ «Калина», СПОП «Березоволуцьке», ТОВ «Егрес-Агро», ТОВ «АПФ «Левада», ТОВ «Райз-Прикарпаття», ПОСП «Перемога», СТОВ імені Щорса, ТОВ «Спецагропроект», ТОВ «Аграрний Холдинг «Авангард», АТзОВ «Свято Трипілля», ТОВ «Невгодівське», ТОВ «Великофоснянське», ТОВ «Райз-Полісся», ТОВ «Раківщинське», ПАТ «Івано-Франківський М`ясокомбінат», ТОВ «Аграрна Перспектива», ТОВ «Агро-МВ», ТОВ «Зернопром Агро», ТОВ «Зорі Прикарпаття», ТОВ «Перше Травня Комбікормовий Завод», ТОВ «Елеватор Агро», на загальну суму 3 244 048 800, 33 грн.
Таке сприяння полягало у включенні відомостей про вищевказаних платників податків до узагальнюючих інформацій ДФС. Зокрема, відомості про задекларовані платниками суми бюджетного відшкодування включалися до відповідних узагальнених інформацій, натомість відповідні відомості про інших платників до таких інформацій не включалися. Таким чином, неодноразово право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в інших платників виникало, але відшкодування їм не здійснювалося.
Отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 здійснювалося за пособництва його радника на той час - ОСОБА_2, який з метою приховання природи отриманих коштів неправомірної вигоди, залучив компанії-нерезидентів з ознаками фіктивності, а також надав можливість ОСОБА_1 використати підконтрольне йому товариство для зарахування частини суми неправомірної вигоди.
Так, кошти ймовірної неправомірної вигоди сплачувалися шляхом перерахування з рахунків товариств-нерезидентів «ULF Trade AG» та «Avonex Limited», бенефіціарним власником яких є ОСОБА_3, через рахунки компаній з ознаками фіктивності «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Shellrock Sales Inc», «Sanda Commerce Llp» на рахунки товариств-нерезидентів «RN Group Limited», фактично підконтрольного ОСОБА_1, «Lamagan Ventures Limited», підконтрольного тестю ОСОБА_1 - ОСОБА_4, та «Newline Leader Ltd», підконтрольного ОСОБА_2 . Загальна сума неправомірної вигоди склала 5 597 620 доларів США та 21 016 173,26 Євро, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів склало 722 723 650,99 грн.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання детектива встановлено, що додані до клопотання матеріали свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, яке може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такого висновку слідчий суддя дійшла на підставі безпосередньо досліджених у ході розгляду клопотання матеріалів провадження у їх сукупності, зокрема:
- протоколу від 31.05.2021, складеного за результатом тимчасового доступу до речей і документів, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 52017000000000523 від 28.07.2017, до якого додано копії: розпорядження Прем`єр - міністра України від 05.05.2015 № 424-р Про призначення ОСОБА_1 . Головою Державної фіскальної служби України; наказу Голови ДФС України від 06.05.2015 № 338, згідно якого ОСОБА_1 підпорядковувалися, зокрема, департамент методологічної роботи з питань оподаткування, координаційно-моніторинговий департамент, департамент податкового та митного аудиту; наказу Голови ДФС України від 23.03.2016 № 238, згідно якого ОСОБА_1 підпорядковувалися, зокрема, департамент моніторингу доходів та обліково-звітних систем, департамент податків і зборів з юридичних осіб; наказу Голови ДФС України від 06.07.2015 № 1959-о Про зарахування радником Голови ДФС України на громадських засадах ОСОБА_2 ;
- протоколу від 03.08.2020, складеного за результатом тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у кабінеті Міністрів України, з додатком у виді копії розпорядження від 31.01.2018 № 35-р Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови ДФС України;
- листа ДФС України від 10.08.2017, згідно якого у період з 05.05.2015 до 02.03.2017 радниками Голови ДФС України на громадських засадах були, у тому числі: ОСОБА_8, ОСОБА_2 ;
- листа Апарату Верховної Ради України від 08.11.2021 № 20/13-20212/343806, згідно якого ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, та ОСОБА_5 були помічниками-консультантами народного депутата України ОСОБА_1 з грудня 2014 по 02.09.2015;
- витягу з ДРАЦСГ про шлюб та народження від 13.09.2022, згідно яких ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_9, а ОСОБА_4 є батьком останньої;
- протоколу огляду документів від 31.01.2022 - реєстраційної справи ТОВ «Розважівське агро-промислове підприємство», згідно якого: товариство зареєстроване 04.08.2009; 13.04.2011 компанія Altis Investment Management Ltd, директором та акціонером якої був ОСОБА_1, придбала частку у статутному капіталі товариства у розмірі 100 %; 08.08.2014 учасник товариства компанія RN Group Limited (в особі директора ОСОБА_1 ) надала дозвіл призначити директора ТОВ «Розважівське агро-промислове підприємство» (секретарем загальних зборів учасників товариства зазначено ОСОБА_5 ; 03.03.2017 подано відомості про те, що кінцевим бенефіціарним власником товариства є ОСОБА_2 ;
- протоколу огляду від 09.09.2021 відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого встановлено, що, зокрема, у період з 01.07.2015 до 18.02.2016 ОСОБА_3 був кінцевим бенефіціарним власником таких суб`єктів господарювання: СТОВ імені Щорса, ТОВ «Невгодівське», ТОВ «Зернопром Агро», ТОВ «Елеватор Агро», ТОВ «Аграрний Холдинг «Авангард», ТОВ «Батуринське», СПОП «Березоволуцьке», ТОВ «Головеньківське Плюс», СТОВ імені Духова, ТОВ «Егрес-Агро», ТОВ «Європа Транс Лтд», ПАФ «Жуківська», ТОВ «Імперово Фудз», СТОВ «Калина», ДП ВАТ «Івано-Франківський М`ясокомбінат» «Івано-Франківські Ковбаси», ТОВ «АПФ «Левада», СТОВ «Промінь», ТОВ «СП «Пуків Агро», ТОВ «Райз-Полісся», ТОВ «Райз-Прикарпаття», ПАТ «Компанія Райз», ПрАТ «Райз-Максимко», ТОВ «Український Дистрибуційний Центр», ПОСП «Перемога», ТОВ «Спецагропроект», АТОВ «Свято Трипілля», ТОВ «Аграрна Перспектива», ТОВ «Агро-МВ», ТОВ «Раківщинське», ТОВ «Великофоснянське», ПАТ «Івано-Франківський М`ясокомбінат», ТОВ «Зорі Прикарпаття», ТОВ «Перше Травня Комбікормовий Завод», ТОВ «Агрофірма «Надія», ТОВ «Станіславська торгова компанія», ТОВ «Вікторія Агроекспо», ТОВ «Олімпекс Агро», ТОВ «Розтоцьке»;
- протоколу огляду документів від 06.08.2020, складеного за результатом огляду реєстраційної справи ТОВ «Станіславська торгова компанія», згідно якого 08.09.2010 ОСОБА_6 призначена на посаду директора товариства;
- протоколу огляду документів від 16.10.2020, складеного за результатом огляду реєстраційних справ, зокрема ТОВ «Європа Транс ЛТД» та ТОВ «Імперово Фудз», згідно якого встановлено, що з 03.03.2014 одним із засновників ТОВ «Європа Транс ЛТД» стало Ukrlandfarming PLC, засновником якого з часткою 94.99% станом на 28.02.2014 була компанія AVONEX LIMITED, а станом на 19.02.2013 директорами цієї компанії були ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 03.06.2015 кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Європа Транс ЛТД» зареєстровано ОСОБА_3 . Також встановлено, що ТОВ «Імперово Фудз» зареєстрована 02.03.2007, одним із учасників якого була компанія Avangardco Investments Public Limited, станом на 04.12.2008 акціонером якої був ОСОБА_3 ;
- листа Міністерства економіки України від 22.09.2022 № 2205-20/66327-05 про надання копій документів на запит детектива Національного бюро. Згідно із додатками до листа встановлено, що ОСОБА_7 займав посаду Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з 17.03.2020 по 18.05.2021; у період з 04.2013 по 10.2017 працював заступником генерального директора ТОВ «Райз-Максимко», а з 11.2017 по 03.2020 - заступником генерального директора ТОВ «Управлінське товариства «УЛФ»;
- протоколів огляду від 12.08.2021 та від 22.09.2021 інформації, яка міститься в АС «Податковий блок», а саме декларацій з ПДВ та заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад, грудень 2014 року, січень-березень, травень, червень, серпень-грудень 2015 року, подані підконтрольними ОСОБА_13 суб`єктами господарювання. Зокрема, встановлено, що у період з жовтня 2015 року по січень 2016 року значно збільшилася кількість суб`єктів господарювання, які подали заявки на відшкодування ПДВ та відповідно сума відшкодувань, так: за вересень 2015 року - 14 суб`єктів господарювання на загальну суму - 491784579грн, за жовтень 2015 року - 24 суб`єкта господарювання на суму 969635019грн, за листопад 2015 року - 21 суб`єкт господарювання на суму 838353431грн. Водночас, за період з грудня 2014 року по вересень 2015 року, про відшкодування ПДВ зверталося від 1 до 10 таких суб`єктів господарювання, загальна сума відшкодування за місяць не перевищувала 300 000 000 грн ;
- протоколів огляду документів від 22.09.2021, 08.07.2021, 23.06.2021, 17.05.2021, 05.08.2021, 04.08.2021, 19.10.2021, отриманих від Головних управлінь ДПС в Івано-Франківській області, в м. Києві, в Житомирській області, в Полтавській області, в Черкаській області, в Чернігівській області, а також Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків відомостей, у яких зафіксовані обставини відшкодування ПДВ щодо юридичних осіб, у тому числі підконтрольних ОСОБА_13, які перебувають на обліку у відповідних податкових органах, створення податковими органами областей документів на підставі ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках (затвердженого Наказом ДПА України від 03.02.2011 № 68/23) та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (затвердженого Постановою КМУ від 17.01.2011 № 39), а також інформацію, отриману детективом Національного бюро на запит від Державної казначейської служби України щодо суб`єктів господарювання, яким здійснено відшкодування ПДВ у липні, серпні, грудні 2015 року та січні-березні 2016 року.
- протоколу огляду документів від 16.08.2021 - листів щодо відшкодування ПДВ, що надійшли до ДКС України від ДФС України у період з 01.01.2015 до 03.03.2017, у тому числі за підписом в.о Голови ДФС ОСОБА_14 та Голови ДФС ОСОБА_1
- листів від 06.05.2015 № 11157/5/99-99-15-01-01-16 та від 08.05.2015 № 111399/5/99-99-15-01-01-16, про відкликання узагальненої інформації № 16, 17(А), 18, 19 щодо платників податків, відомості про яких у подальшому не внесені до узагальненої інформації за травень, червень 2015 року. Водночас, до направлених вже ОСОБА_1 протягом травня 2015 узагальнених інформацій не включено відомості щодо 225 платників податків, які раніше включені до відкликаних ним узагальнених інформацій за квітень 2015. Також щодо 134 таких платників податків відповідні відомості не включені і до узагальнених інформацій, направлених ОСОБА_1 в червні 2015 року. У той же час до направлених в травні-червні 2015 року узагальнених інформацій включені відомості про окремих суб`єктів господарювання, які не включені до аналогічних узагальнених інформацій в квітні 2015 року;
- протоколу огляду документів від 22.06.2021, вилучених у порядку тимчасового доступу до документів Державної податкової служби України, серед яких, зокрема, наявний лист в.о. директора Департаменту оподаткування юридичних осіб ДФС України ОСОБА_8 (колишнього помічника-консультанта народного депутата ОСОБА_1 ) від 22.10.2015 до Головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників із вимогою провести детальну інвентаризацію підтверджених, у тому числі надісланих раніше, але не відшкодованих сум ПДВ в розрізі податкових декларацій з ПДВ, узагальнені обсяги надіслати до Департаменту; лист в.о. директора Департаменту оподаткування юридичних осіб ДФС України ОСОБА_8 від 29.12.2015 до Координаційно-моніторингового департаменту щодо погодження наданих на розгляд узагальнених інформацій щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ, сформовану за зверненнями головних управлінь ДСФ, та з проханням забезпечити надання до ДКСУ інформації згідно додатків, серед яких, є інформація щодо підконтрольних ОСОБА_3 суб`єктів господарювання; лист Голови ДФС ОСОБА_1 від 16.12.2015 до Головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників із вимогою провести детальну інвентаризацію підтверджених, у тому числі надісланих раніше, але не відшкодованих сум ПДВ в розрізі податкових декларацій з ПДВ, узагальнені обсяги надіслати до Департаменту;
- листів, за підписом Голови ДФС ОСОБА_1, від 07.09.2015 № 2353/4/99-99-20-01-02-13 щодо збільшення суми ресурсу бюджетного відшкодування ПДВ на вересень 2015 року з відповідним зменшенням у листопаді-грудні 2015 року рівними частинами; від 25.12.2015 № 3459/4/99-99-20-01-02-13 з проханням підтвердити можливість додаткового відшкодування ПДВ у межах перевиконання індикативних показників понад індикативні показники, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»;
- інформації про відшкодування ПДВ, згідно висновків сформованих територіальними органами ДПС, за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, та інформація щодо бюджетного відшкодування ПДВ окремими суб`єктам господарювання за період з 01.05.2015 по 01.06.2016, на користь підконтрольних ОСОБА_3 суб`єктів господарювання;
- протоколу огляду від 06.09.2021 документів, що містять інформацію про перерахування у 2015-2016 роках товариствами ТОВ «Європа трас Лтд», ТОВ «Імперово Фудз», ТОВ «СП «Пуків Агро», ТОВ «Головеньківське Плюс», ТОВ «Спецагропроект», ТОВ «Аграрний Холдинг «Авангард», ТОВ «Елеватор Агро», ТОВ «Аграрна Перспектива», ТОВ «Агро-МВ», ТОВ «Зернопром Агро», ТОВ «Невгодівське», ПАТ «Івано-Франківський М`ясокомбінат», а також про джерела походження таких коштів. Зокрема, інформацію про перерахування цими підприємствами у день надходження коштів або наступного від Управлінь Казначейства на рахунки інших суб`єктів господарювання: ТОВ «Станіславська торгова компанія», ПНВК «Інтербізнес», ПАТ «Компанія Райз», ПрАТ «Райз Максимко» із призначенням платежу «Повернення ПФД», «Надання ПФД» або списання/поповнення іншого поточного рахунка товариства відкритого у відповідному банку, або перерахування коштів на купівлю валюти;
- протоколу огляду речей і документів від 26.03.2020, а саме інформації про перерахування у 2015-2016 роках ПрАТ «Райз Максимко», ТОВ «Агрофірма Надія та ТзОВ «Розтоцьке» коштів на рахунок ПрАТ «Компанія «Райз», а також джерела походження таких коштів. Згідно якого протягом 01-23 лютого 2016 року на рахунок ПрАТ «Райз-Максимко» від АТзОВ «Свято Трипілля», ТОВ «Райз-Прикарпаття», ПАФ «Жуківська», ТзОВ «АПФ Левада», СТОВ «Промінь», СТОВ «Калина», СТОВ «ім. Духова», СТОВ «Березоволуцьке», ТОВ «Батуринське», ТОВ «Егрес-Агро» надійшли кошти з призначенням платежу «Повернення/Надання ПФД». Після чого частина отриманих коштів списана на рахунок ПАТ «Компанія Райз», ТОВ «Український дистрибуційний центр» та ТОВ «Агро МВ» з призначенням платежу «Надання ПФД». Надалі на рахунок ПрАТ «Райз-Максимко» надійшли кошти від ТОВ «Станіславська торгова компанія» з призначенням платежу «Повернення фінансової допомоги», які у подальшому перераховано на рахунок ПАТ «Компанія Райз» з призначенням платежу «надання ПФД». Надалі на рахунок ПрАТ «Райз-Максимко» надійшли кошти від ДП ВАТ «Івано-Франківський М`ясокомбінат «Івано-Франківські Ковбаси», після чого частина коштів перерахована на рахунок ПАТ «Компанія Райз» з призначенням платежу «Надання ПФД» та решта частини на рахунок ТОВ «Станіславська торгова компанія» з призначенням платежу «надання фінансової допомоги». Також на рахунок ПрАТ «Райз-Максимко» надійшли кошти від ТОВ «Райз Прикарпаття», ТзОВ «Зорі Прикарпаття», АТзОВ «Свято Трипілля», ТзОВ «Агропромислова фірма «Левада», СТОВ «Промінь», СТОВ «Раківщинське», ТОВ «Райз-Полісся», які у подальшому перераховані на рахунок ТОВ «Український дистрибуційний центр» та ТОВ «Агро МВ»; ТОВ «Станіславська торгова компанія» із призначенням платежу «Надання фінансової допомоги». Акумульовані на рахунку ПрАТ «Райз-Максимко», що надійшли від ТОВ «Вікторія-Агроекспо», ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-агро», ТОВ «СТК», перераховані на рахунок ПАТ «Компанія Райз» із призначенням платежу «Надання ПФД». 25.01.2016 на рахунок ПрАТ «Райз-Максимко» надійшли кошти від ТОВ «Український дистрибуційний центр» з призначенням платежу «Надання поворотної фінансової допомоги», які у подальшому цього ж дня перераховані на рахунок ТОВ «Агрофірма «Надія», а останнє перерахувало кошти частинами на рахунок ПрАТ «Компанія «Райз». 24.09.2015 ТзОВ «Розтоцьке» перерахувало на користь ПрАТ «Компанія «Райз» кошти, попередньо отримані від ТОВ «Станіславська торгова компанія»;
- протоколу огляду речей і документів від 03.02.2020, а саме інформації щодо банківського рахунку ПрАТ «Компанія «Райз» за період 2015-2016 роки, згідно якого останнє, зокрема, за період з 23.12.2015 до 26.02.2016 сплатило 8 639 476,22 доларів США на користь ULF TRADE AG на виконання договору № 10-04/15 від 10.04.2015, у тому числі з 09.02.2016 до 26.02.2016 - 5 665 382,49 доларів США;
- протоколу огляду від 22.12.2021 - матеріалів, що надійшли від компетентних органів Швейцарської Конфедерації, зокрема: копії виписок по рахункам товариства Avonex Limited, згідно яких на рахунки цього товариства надходили кошти з рахунку ULF TRADE AG, у тому числі отримані останнім протягом січня-лютого 2016 року від ПрАТ «Компанія «Райз»; перерахування Avonex Limited коштів на рахунок компанії Ktonel Holdings Limited; копії виписок по рахункам товариства ULF TRADE AG, згідно яких останнє здійснювало платежі на рахунки компанії Ktonel Holdings Limited. Відповідно до отриманих матеріалів також встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником компанії Avonex Limited та ULF TRADE AG є ОСОБА_3, уповноваженим підписантом Avonex Limited є ОСОБА_15, ULF TRADE AG - ОСОБА_16 . Також ULF TRADE AG уповноважило ОСОБА_15 на використання системи Direct Net;
- протоколу огляду від 24.10.2018 документів, що надійшли від компетентних органів Латвійської Республіки, згідно яких протягом серпня, грудня 2015 року - початку 2016 року між компаніями Avonex Limited та Ktonel Holdings Limited укладалися договори купівлі-продажу пшениці урожаю 2016 року, між компаніями Newline Leader LTD, RN Group Limited, ULF TRADE AG та Ktonel Holdings Limited укладалися договори купівлі-продажу кукурудзи, пшениці. Істинними одержувачами вигоди компанії ОСОБА_17 - є ОСОБА_18, ОСОБА_19, контактна особа - ОСОБА_20 ;
- протоколу огляду документів від 01.02.2019, отриманих від компетентних органів Латвійської Республіки, згідно якого протягом січня, березня 2016 року відбувалося перерахування коштів між компаніями Lazer Plus Limited та Lamagan Ventures Limited, Avonex Limited у якості позики; протягом червня 2015 року, січня 2016 року між компаніями Ipson Holdings Limited та Lamagan Ventures Limited, Shellrock Sales INC. у якості позики; протягом вересня 2015 року між Shellrock Sales INC та Lamagan Ventures Limited. Представниками компанії Ipson Holdings Limited є ОСОБА_19, ОСОБА_21, останній також - довірена особа та істинний одержувач вигоди, контактна особа - ОСОБА_20 . Представниками та істинними одержувачами вигоди компанії Lazer Plus Limited є ОСОБА_19, ОСОБА_21 . Представником, довіреною особою, істинним одержувачем вигоди компанії Shellrock Sales INC є ОСОБА_22 . Фактичною адресою цих компаній є м. Київ;
- протоколу огляду від 04.02.2022 інформації, отриманої від компетентних органів Швейцарської Конфедерації, а саме договорів позики, укладених між компаніями Shellrock Sales INC та Lazer Plus Limited від 21.10.2015, Ipson Holdings Limited від 02.06.2015, Lamagan Ventures Limited від 11.09.2015; між компаніями Ipson Holdings Limited та Lamagan Ventures Limited від 02.03.2016, Shellrock Sales INC від 02.06.2015, між компаніями Lazer Plus Limited та Lamagan Ventures Limited від 21.01.2016, 02.06.2016, Avonex Limited від 22.04.2016, 09.06.2016, 25.05.2016, 05.07.2016, 01.08.2016, Sandra Commerce LLP від 05.05.2015;
- протоколу огляду від 29.12.2021 матеріалів, що надійшли від компетентних органів Швейцарської Конфедерації, згідно якого ОСОБА_1 до 21.10.2014 був кінцевим бенефіціарним власником компанії RN Group Limited, після чого, на підставі договору дарування 100% акцій подарував своєму брату ОСОБА_5 . Водночас, відповідно до Ідентифікуючого звіту від 18.02.2015, складеного банківською установою, у якій обслуговуються рахунки компанії RN Group Limited, у розділі «Джерело майна та історія клієнта» констатовано факт проведеної зустрічі працівником банку з ОСОБА_1 17.02.2015 у м. Києві з питань ведення бізнесу, а відповідно до протоколу комітету протидії відмиванню коштів від 24.02.2015, меморандуму від 19.02.2015 та огляду-меморандуму політично значущої особи за період з 09.03.2015-16.12.2016 від 16.12.2016, складених працівниками банку, клієнтом значиться ОСОБА_1, який у грудні 2016 року подарував свої активи своєму братові ОСОБА_23, після чого комплаєнс погодили мутацію. Разом з цим у період з 14.08.2015 до 15.10.2015 на рахунки RN Group Limited здійснювалися вхідні платежі, де в графі «text» зазначено коментар « НОМЕР_1 », тобто надходження здійснювалися із рахунків відкритих у Латвійській Республіці;
- протоколу огляду документів від 30.10.2018, що надійшли від компетентних органів Британських Віргінських Островів, щодо реєстрації та діяльності товариства «RN Group Limited», щодо уповноважених осіб цього товариства, якими в різний час були ОСОБА_24 та ОСОБА_25 ;
- протоколу огляду від 01.02.2019 інформації, наявної в мережі Інтернет, щодо діяльності компанії «Lamagan Ventures Limited». Зокрема, згідно із аудиторським висновком фінансової звітності «Lamagan Ventures Limited» ( Британські Віргінські Острови ) є учасником компанії і володіє 100% статутного капіталу ТОВ «Компанія з управління активами «Альтіс-Траст». У свою чергу власником та керівником ТОВ «Компанія з управління активами «Альтіс-Траст» є «Альтіс Девелопмент Лімітед (Altis Development Limited)» (Кіпр), бенефіціарним власником якого є ОСОБА_4 ;
- протоколу огляду документів від 29.09.2022, отриманих від компетентних органів Британських Віргінських Островів, щодо реєстрації та діяльності товариства «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Lider LTD», стосовно бенефіціарних власників цих товариств, якими значаться ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно;
- протоколу огляду документів від 13.01.2022, згідно якого протягом 2015-2016 року, тобто у період коли здійснювалося бюджетне відшкодування ПДВ, на рахунки товариств, контроль над якими здійснювався ОСОБА_3, відбувалося перерахування коштів з «Avonex Limited» та «ULF TRADE AG» (через рахунки компаній-транзитерів) на компанії-нерезиденти («RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Lider LTD»); у січні-березні 2016 року на рахунки компаній-нерезидентів («RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Lider LTD»);
- протоколів огляду від 17.11.2020 та 22.10.2021 відомостей, отриманих в порядку тимчасового доступу до документів провайдерів мобільного зв`язку, у яких зафіксовано телефонні з`єднання за період 2015-2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_7, за номером телефону ОСОБА_2 здійснювалися з`єднання шляхом переадресації, у тому числі на номер телефону, який належить ОСОБА_27 ; між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_7 ;
- протоколів огляду речей від 11.05.2021 та 04.06.2021 - записника, вилученого під час обшуку за місцем роботи ОСОБА_2, під час огляду якого виявлено, що у ньому містяться записи про відвідування ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_7, а також записи стосовно ОСОБА_29 та ОСОБА_30 ;
- протокол про результати здійснення НСРД від 06.02.2019 стосовно ОСОБА_31, відповідно до якого останній консультував третіх осіб про механізм створення юридичних осіб, їх реєстрацію за межами України, відкриття рахунків та винаймання офісних приміщень; зафіксовано спілкування ОСОБА_31 із представником банку щодо наміру обготівкувати значні суми коштів, із ОСОБА_32, який звітував про співпрацю із ОСОБА_33 );
- протоколу про результати здійснення НСРД від 06.02.2019 стосовно ОСОБА_34, відповідно до якого остання працювала за дорученнями ОСОБА_31, проінформована про обставини перерахування коштів між підконтрольними йому суб`єктами господарювання, їх походження;
- протоколу про результати здійснення НСРД від 16.04.2019 стосовно ОСОБА_35, відповідно до якого останній виконував вказівки свого керівника ( ОСОБА_27 ), значився директором у одній із компаній, відкритій ОСОБА_27 у Чехії, інформував останнього щодо викликів на допити до Національного бюро;
- протоколу про результати здійснення НСРД від 30.11.2021 стосовно ОСОБА_5, а саме інформації знятої з додатку для передачі миттєвих повідомлень Telegram, відповідно до якого останній обговорював із ОСОБА_28 умови угоди стосовно компанії «Lamagan Ventures Limited», а також спілкувався з ОСОБА_4 та іншими особами щодо виконання доручень свого брата - ОСОБА_1 ;
- протоколу про результати здійснення НСРД від 30.11.2021 стосовно ОСОБА_4, а саме інформації знятої з додатку для передачі миттєвих повідомлень Telegram, відповідно до якого останній узгоджував умови договорів стосовно компанії «Lamagan Ventures Limited» та надавав доручення для виконання ОСОБА_5 ;
- протоколу про результати здійснення НСРД від 09.11.2021 стосовно ОСОБА_28, а саме інформації знятої з електронної пошти, відповідно до якого останній спілкувався з реєстраційними агентами стосовно діяльності компанії «Lamagan Ventures Limited», надсилав та отримував проєкти документів цієї компанії, а також отримував інформацію про перерахування коштів, які надходили на рахунки компанії «Lamagan» від «RN Group Limited», «Ipson» та «Shellrock Sales Inc»;
- протоколів огляду від 06.03.2019 та 12.03.2019 речей та документів, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_34, за яким встановлено наявність аркушів із рукописними написами з прізвищами « ОСОБА_36 » та сумами коштів, а також проєкти контрактів з компанією «Ipson Holding Limited»;
- протоколу огляду від 06.07.2020 образу телефону ОСОБА_6, вилученого під час обшуку від 11.11.2019, за яким встановлено обставини спілкування ОСОБА_3 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також довірених осіб ОСОБА_3, в тому числі із керівниками ГУ ДПС в областях та працівниками ДПС стосовно обставин відшкодування ПДВ та включення до узагальненої інформації відповідних відомостей щодо товариств про відшкодування ПДВ;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_37 від 03.11.2021, який повідомив, що під час роботи на посаді заступника Голови ДФС у 2015 році йому стали відомі факти зловживань ОСОБА_1 під час відшкодування ПДВ підконтрольним ОСОБА_3 суб`єктам господарювання Незаконність відшкодування полягала у неправомірному формуванні податкового кредиту шляхом надання документів щодо операцій, які фактично не відбувалися. За своєчасне і швидке відшкодування ПДВ платники мали надати неправомірну вигоду у розмірі від 8% до 22 %, залежно від правомірності задекларованого податкового кредиту та його підтвердження;
- протоколиу допиту свідка ОСОБА_34 від 14.03.2019 та від 25.03.2019, яка повідомила, що вона протягом 2015-2016 років виконувала обов`язки секретаря та помічника ОСОБА_27, який мав ряд компаній, зареєстрованих за кордоном, («Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Shellrock Sales Inc» та ін.) і рахунки, у тому числі в Латвійському банку «Regional Investment Bank»; ОСОБА_34, на прохання останнього, забезпечувала здійснення фінансових операцій в системі клієнт-Банк, а також готувала за дорученням ОСОБА_27 шаблонні договори для компаній «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Shellrock Sales Inc»;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_35 від 26.03.2019, який повідомив, що він працював водієм ОСОБА_27 протягом 2015-2019 років, відношення до діяльності компанії «Shellrock Sales Inc» та управління банківськими рахунками цієї компанії не має, проте інколи ОСОБА_27 давав йому для підпису документи, в тому числі іноземною мовою, які він не читав, пояснюючи про необхідність їх підписання як довіреною особою;
- протокол допиту свідка ОСОБА_38 від 03.12.2018, який повідомив, що він не має відношення до діяльності компаній «Ktonel Holdings Limited» та «Lazer Plus Limited» і йому вперше, саме під час допиту, стало відомо, що він є представником, директором та бенефіціарним власником цих товариств, зареєстрованих за кордоном;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_39 від 26.03.2019, який повідомив, що знає ОСОБА_27 давно і під час зустрічі у м. Київ приблизно у 2009 році ОСОБА_27 йому пояснив, що може надавати послуги з реєстрації компаній за кордоном і відкриття рахунків в банках за межами України; приблизно у 2012 році ОСОБА_27 допомагав і оформлював договори купівлі-продажу товарів медичного призначення за кордоном від імені компаній-нерезидентів підконтрольних йому - «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited». Всі питання стосовно перерахування коштів вирішувалися або з ОСОБА_27, або із ОСОБА_34 ;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_40 від 03.08.2020, яка повідомила, що працювала на посаді начальника ГУ ДФС у Івано-Франківській області протягом 2015-2016 років. Представником компаній, бенефіціарним власником яких був ОСОБА_3 та які перебували на обліку в ГУ ДФС, була ОСОБА_6 . Стосовно відшкодування ПДВ підприємствам, які перебували на обліку, повідомила, що обласний апарат зводив інформацію та направляв її на Київ (де інформація перевірялася) і після того як інформація надходила з Києва виписувалися висновки в казначейство кожного району, де на обліку знаходився платник для відшкодування ПДВ;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_41 від 28.12.2020, яка повідомила, що працювала у Куликівському відділенні Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області і пам`ятає про відшкодування ПДВ ТОВ «Егрес Агро», яке тісно співпрацювало з ТОВ «Сіверське». Ці підприємства орендували один в одного техніку, купували худобу, ймовірно лише на папері, бо вказані операції були сумнівними. Також повідомила, що особлива увагу з питань відшкодування ПДВ приділялася по ТОВ «Егрес Агро»;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_42 від 11.11.2021, яка повідомила, що працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Мілвуд» протягом 2015-2016 років і протягом цього періоду підприємство систематично отримувало відшкодування ПДВ. Також у товариства протягом 2015-2016 років виникали затримки у зв`язку з відшкодуванням ПДВ. Зокрема, траплялися ситуації, коли податкові органи визначали, що товариство не підпадало під критерії автоматичного відшкодування ПДВ, хоча насправді - підпадало. Після звернень із листами щодо надання пояснень з яких саме підстав, місцеві податкові органи змінювали свою позицію, та визначали ТОВ «Мілвуд» як таке, що відповідає критеріям автоматичного бюджетного відшкодування. Проте також повідомляли, що є певні зауваження з головного офісу ДФС в м. Києві, у зв`язку з чим потрібно було проводити додаткові перевірки. В окремих випадках заявлені товариством суми бюджетного відшкодування відшкодовувалися лише після того, як вони зверталися до суду;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_43 від 16.12.2021, який повідомив, що протягом 2009-2020 років працював на посаді директора ТОВ «Вівад 09» і протягом 2015-2016 років відбувалися затримки із відшкодуванням ПДВ, у зв`язку із відсутністю узагальненої інформації від ДФС України в органах казначейства; товариство зверталося до суду про протиправну бездіяльність, у тому числі ДФС, щодо ненадання узагальненої інформації про суми відшкодування ПДВ товариству та стягнення пені з Держбюджету за несвоєчасне відшкодування ПДВ і позовні вимоги товариства задоволені (судом першої інстанції та підтримані в апеляційному та касаційному порядку);
- протоколу допиту свідка ОСОБА_44 від 23.09.2021, яка повідомила, що працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «Агро Імекс» з липня 2011 року. В 2015 році товариство отримувало відшкодування ПДВ за деклараціями січень-червень 2015 року лише в кінці 2015 року, хоча подавали декларації вчасно - помісячно; через це товариство скаржилося до керівництва ДКСУ, ДФС та Прем`єр-Міністра України. Щодо затримок у відшкодуванні ПДВ керівництво ДФС повідомило, що «здійснюються процедури для проведення перевірок достовірності бюджетного нарахування з ПДВ». Однак, перевірки вже проведені місцевими органами ДФС і порушень не виявлено. Лише після скарг до Ради бізнес-омбудсмена ситуація з відшкодуванням ПДВ їх товариству трохи виправилася;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_45 від 23.12.2021, який повідомив, що з 2007 року працює на різних посадах у КП «Львівтеплоенерго». Підприємство мало право отримати відшкодування ПДВ за деклараціями вересень-жовтень 2015 року у розмірі понад 3 млн грн, однак, через затримку фактично отримало вказане відшкодування лише 27.05.2016. Причинами затримок у відшкодування ПДВ стала відсутність узагальненої інформація у органах ДКСУ від ДФС (згідно офіційних відповідей податкових органів на листи). Лише після подання позову до суду 27.05.2016 відшкодовано ПДВ за деклараціями вересень-жовтень 2015 року, і за відповідним рішенням з суду товариству сплачено пеню з Державного бюджету у розмірі понад 140 тис грн та судові витрати за несвоєчасне відшкодування ПДВ;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_46 від 12.10.2021, яка повідомила, що працює з 1992 року на посаді директора ТОВ «Джі-Ен-Ел». У зв`язку із здійсненням експортних операцій товариство мало право та отримання відшкодування ПДВ у 2015-2016 роках, проте таке відшкодування відбувалося із затримками, які виникали через відсутність узагальненої інформації від ДФС України. Так, станом на кінець 2015 року товариство не отримало відшкодування ПДВ за деклараціями квітень, травень, липень та вересень 2015 року, хоча вчасно подало декларації (щомісячно) і протягом 1-2 місяців з дати подання декларацій проведені податкові перевірки достовірності нарахування від`ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ, за результатами яких не виявлено порушень норм законодавства. З метою порушення відновлених прав, товариство вимушене скаржитися та звертатися до суду з позовами. Касаційним адміністративним судом підтверджено рішення судів попередніх інстанцій та зобов`язано виплатити з Держбюджету понад 400 тис грн за затримку у відшкодуванні ПДВ. Крім того, свідку на мобільний телефон дзвонили декілька разів протягом 2015 року сторонні особи які пропонували домовитися про «прискорення» відшкодування ПДВ підприємству за грошову винагороду;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_47 від 15.10.2021, який повідомив, що з 2012 року працює на посаді члена наглядової ради ПрАТ «ТД «Гідросила». Товариство завжди отримувало відшкодування ПДВ у зв`язку із здійсненням експортних операцій (близько 80 відсотків продукції реалізовується за кордон). Однак, починаючи з середини 2015 року товариство не отримувало відшкодування ПДВ (в цей час змінилося керівництво ДФС України) і точні причини свідку не відомо. У середині 2015 року йому на мобільний телефон зателефонував невідомий чоловік та попросив про зустріч по важливому питанню, під час зустрічі, цей невідомий чоловік повідомив, що ситуація із відшкодуванням ПДВ змінилася і потрібно «платити» 35 відсотків від суми відшкодування ПДВ. Також він повідомив, що не обов`язково готівковими коштами, а можна перерахувати кошти на «офшорний рахунок». Чоловік відповів свідку, що платять всі, навіть народні депутати. Після відмови свідка платити, компанії, де він є власником, перестали отримувати відшкодування ПДВ;
- протоколу огляду документів від 23.02.2022, наданих в ході допиту свідками - представниками товариств реального сектору економіки та комунальних підприємств, які мали затримки у відшкодуванні ПДВ протягом 2015-2016 років і скаржилися у податкові органи, Раду бізнес-омбудсмена та суди. Зокрема: постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 у справі № П/811/2431/15, Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 у справі № 825/277/16, Черкаського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 у справі № 823/148/16, відповідно до яких під час вирішення заявлених позивачами вимог про бездіяльність місцевих ОДПІ щодо ненадання висновку про відшкодування відповідної суми ПДВ до органів казначейства, суди керувалися положеннями ст. 200 ПК України, Порядку № 39;
- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 05.10.2021, які перебувають у володінні Ради бізнес-омбудсмена та стосуються обставин розгляду скарг платників; листи ГУ ДФС у Запорізькій області від 17.09.2015, 06.10.2015, 22.10.2015 у яких, у тому числі зазначається, що після отримання узагальнюючої інформації щодо обсягів бюджетного відшкодування ПДВ по платниках, які мають право на бюджетне відшкодування ПДВ коштами, територіальні органи ДПІ надають висновок про суми бюджетного відшкодування ПДВ до УДКСУ.
А тому, доводи захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів на підтвердження події вказаного кримінального правопорушення та можливої причетності до його вчинення ОСОБА_1 є безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.
Наявні у матеріалах провадження докази у своїй сукупності є достатніми для висновку, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. При цьому колегія суддів бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження.
За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи захисту щодо відсутності у матеріалах провадження доказів на підтвердження всіх елементів складу інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, оскільки на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Твердження захисту, що відшкодування податку на додану вартість підконтрольним ОСОБА_3 суб`єктам господарювання здійснено з дотриманням законодавчо визначеної процедури також не спростовують наявність у цьому провадженні обґрунтованої підозри, оскільки включення відомостей про них до узагальнюючих інформацій ДФС в обмін на отримання неправомірної вигоди, за версією сторони обвинувачення, свідчить про вчинення зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_1, як Головою ДФС України.
Слідчим суддею вірно встановлено, що способи одержання неправомірної вигоди можуть бути різними, у тому числі в завуальованій формі, коли факт одержання неправомірної вигоди здійснюється, зокрема, шляхом укладання та/чи виконання відповідного договору з підприємством, яке контролює близька особа підозрюваного, що виглядає як цілком законна операція. Такі обставини перевіряються саме під час досудового розслідування. Формальне дотримання вимог цивільного (господарського) законодавства при укладенні певних правочинів не виключає злочинного умислу або злочинності дій. Навпаки, в деяких випадках укладення господарських чи цивільних договорів може бути проявом об`єктивної сторони злочину або мати на меті надання тим чи іншим протиправним діям вигляду законності.
Оцінюючи доводи захисту щодо неналежності певних окремо взятих документів, так як вони не підтверджують викладених у повідомленні про підозру обставин, слід зазначити, що саме сукупність наявних у матеріалах провадження доказів свідчить про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри та формують внутрішнє переконання причетності підозрюваного до вчинення зазначеного кримінального правопорушення. Доказування досить часто ґрунтується не на одному чи кількох доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій підозрюваного; спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння; обстановку, у якій діяла відповідна особа; поведінку, що передувала події та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Безпідставними є й доводи щодо недопустимості доданих детективом до поданого клопотання доказів. Визнання слідчим суддею недопустимими доказів на стадії досудового розслідування можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість певного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Однак доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доданих детективом до поданого клопотання доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.
Враховуючи вищевикладені обставини, а також скорочені строки розгляду судом клопотання про застосування запобіжного заходу, колегія суддів переконана, що слідчим суддею обґрунтовано взято до уваги показання, зафіксовані у протоколах допиту свідків ОСОБА_37, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47 на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_1 підозри. Згідно ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Однак сторони відповідне клопотання не заявляли, а слідчий суддя необхідності у їх допиті не встановив. З огляду на те, що відомості в протоколах допиту свідків узгоджуються з іншими матеріалами провадження, підстав для їх відхилення колегія суддів не вбачає.
Вирішуючи питання наявності у цьому кримінальному провадженні передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому він підозрюється; слідчий суддя встановила, що такі доводи є обґрунтованими в частині наявності ризиків передбачених пунктами 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання детектив послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368КК України, а саме: прохання та одержання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, для себе та третіх осіб неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданих їй влади та службового становища за попередньою змовою групою осіб. Відповідно до ст. 12 КК України та примітки до ст. 45 КК України, вказане кримінальне правопорушення є особливо тяжкими корупційним злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Зокрема, на момент застосування запобіжного заходу підозрюваний володівпаспортом громадянина України для виїзду за кордон, а в період з 19 квітня 2022 року по 19 вересня 2022 року п`ять разів виїздив за межі України. Тобто, мав можливість безперешкодно й швидко залишити територію України навіть у період воєнного стану. Крім того, у 2002-2003 роках підозрюваний навчався в одному з Лондонських університетів, що вказує на наявність у нього досвіду проживання за кордоном.
05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Держави Ізраїль з проханням отримання візи репатріанта, у якій зазначив усіх членів своєї родини (дружину та трьох малолітніх дітей), а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про реальний характер намірів підозрюваного залишити територію України.
Слідчим суддею також встановлено відсутність стійких соціальних зав`язків підозрюваного за місцем проживання у м. Києві, оскільки троє неповнолітніх дітей ОСОБА_1 проживають за межами України, а його дружина на момент розгляду клопотання теж виїжджала з України. Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок слідчого судді та відхиляє доводи захисту про наявність у підозрюваного стійких соціальних зав`язків за місцем проживання у зв`язку з поверненням його дружини на територію України.
Крім того, на момент розгляду клопотання детектива, ОСОБА_1 мав статус обвинуваченого в іншому кримінальному провадженні, розгляд якого по суті не завершено, що, на переконання колегії суддів, може слугувати додатковою підставою для переховування не дивлячись на застосований відносно нього запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 31 млн грн.
Майновий стан підозрюваного та реальна можливість вільної зміни свого місця перебування, враховуючи звернення з проханням до Держави Ізраїль про отримання візи репатріанта та відсутність стійких соціальних зав`язків за місцем проживання,підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
ОСОБА_1, користуючись своїми зв`язками, може вживати активних дій, спрямованих на особистий чи опосередкований вплив на свідків у кримінальному провадженні, в тому числі які ще не допитані, з метою спотворення даних, які можуть свідчити про причетність підозрюваного або інших осіб до вчинення вказаного злочину.
Ризик впливу на свідків також обумовлюється й можливим авторитетом підозрюваного для осіб, які працювали у його підпорядкуванні. Крім того, враховуючи займану ним раніше посаду Голови ДФС України,підозрюваний може володіти інформацією про персональні дані свідків, місця їх проживання, членів їх сімей, що також надасть йому можливість протиправно використовуючи ці відомості задля впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою схиляння до дачі показань виправдувального характеру.
У ході досудового розслідування встановлено, що після допиту прокурором свідка ОСОБА_48 останній зв`язувався з підозрюваним ОСОБА_1 та повідомляв про питання поставлені свідку прокурором. Твердження захисту, що зазначений свідок допитувався в іншому кримінальному провадженні колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини свідчать про можливість такої поведінки у цьому кримінальному провадженні, а наявність певного ризику може підтверджуватись поведінкою підозрюваного й в іншому кримінальному провадженні.
Також, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про існування ризику перешкоджання ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином, оскільки зважаючи на численні особисті, ділові та інші зв`язки з представниками правоохоронних органів, бізнес-структур, суб`єктами уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування у підозрюваного наявні відповідні можливості, які він зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином - шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому слідчим суддею враховано, що встановлені досудовим розслідуванням обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про високий рівень підготовки до вчинення інкримінованих дій, що підтверджує схильність та здатність підозрюваного приховувати та маскувати свої ймовірні протиправні дії всіма доступними йому силами та засобами. Зокрема, до отримання коштів на рахунки компаній «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited», «Newline Leader Ltd», підозрюваний за пособництва ОСОБА_2, залучили п`ять компанії нерезидентів - «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Shellrock Sales Inc.» та «Sanda Commerce LLP», номінальні директори яких фактичного відношення до їх діяльності не мали.
Встановлені слідчим суддею ризики не спростовуються обізнаністю ОСОБА_1 протягом тривалого часу про існування цього кримінального провадження, за час якого він жодного разу не ухилявся від органів досудового розслідування, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_1 вручено лише 17 жовтня 2022 року, а тому попередня належна процесуальна поведінка не спростовує ризиків, зазначених в ухвалі слідчого судді. Посилання сторони захисту на сумлінне та добросовісне виконання ОСОБА_1 покладених обов`язків у межах кримінального провадження № 52017000000000218 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, яке перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді, також не спростовують встановленихслідчим суддею ризиків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зазначається, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які слідчий суддя визнав обґрунтованими, конкретні обставини провадження танаявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, який є особливо тяжким та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вказаного кримінального правопорушення,колегія суддів доходить висновку про неможливість застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування в тому числі щодо належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.
На переконання колегії суддів, неспроможними є доводи сторони захисту щодо неможливості застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наявності у нього діючого запобіжного заходу у вигляді застави в іншому кримінальному провадженні, оскільки такі твердження захисту ґрунтуються виключно на особистому розумінні та тлумаченні КПК України, яке не відповідає вимогам закону. З позиції сторони захисту випливає, що навіть у разі наявності підстав для застосування стосовно особи певного запобіжного заходу сторона обвинувачення позбавлена можливості звернутися до суду з відповідним клопотанням, за наявності у такої особи діючого запобіжного заходу в межах іншого кримінального провадження. При цьому захистом не враховується, що обставини певного конкретно кримінального провадження можуть обумовлювати необхідність застосування більш суворого запобіжного заходу та не можуть слугувати підставою для зміни запобіжного заходу застосованого в іншому кримінальному провадженні.
Застосовуючи ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчим суддею враховано наявність у нього запобіжного заходу у вигляді застави в межах кримінального провадження № 52017000000000218 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Однак зважаючи на звернення підозрюваного з проханням до Держави Ізраїль про отримання візи репатріанта та інші обставини цього кримінального провадження слідчий суддя дійшла обґрунтованого висновку про необхідність застосування саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання детектива, зазначені стороною захисту у поданих до суду апеляційних скаргах, також не спростовують висновків слідчого судді.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, предмет кримінального правопорушення та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми неправомірної вигоди.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25 квітня 2000 року (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
Визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави слідчим суддею враховано характер кримінального правопорушення, особу підозрюваного, відомості про його майновий стан, а також розмір неправомірної вигоди в отриманні якої підозрюється ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. А тому, з урахуванням майнового та соціального стану ОСОБА_1, його особи, обставин кримінального правопорушення, доведених ризиків, а також розміру неправомірної вигоди, застава у сумі 210885 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 523 205 685 (п`ятсот двадцять три мільйони двісті п`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, суд врахував вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд також враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу матеріали доводять наявність правових підстав для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
Неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_69
Судді: ОСОБА_70
ОСОБА_71