- Presiding judge (HACC AC) : Hlotov M.S.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_14Справа № 991/4972/22Доповідач: ОСОБА_15Провадження №11-сс/991/385/22
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
УХВАЛА
І м е н е м У к р а ї н и
21 листопада 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_16,
суддів: ОСОБА_17, ОСОБА_18,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_19,
прокурора ОСОБА_20,
підозрюваного ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_21, ОСОБА_22,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_23 та підозрюваного ОСОБА_1, подані на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2022 року у кримінальному провадженні №52018000000000499,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду /далі - Апеляційна палата/ було розпочато згідно з поданими 07.11.2022 прокурором і підозрюваним відповідно до п. п. 2, 5-1 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ апеляційними скаргами на ухвалу слідчого судді від 02.11.2022, постановлену відповідно до ч. 3 ст. 176, ст. ст. 182-183, ч. 2 ст. 194 КПК (т. 3 а. с. 211, 214-224, 229-233, т. 4 а. с. 12-16, 18-19).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2022 відмовлено в застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, натомість до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 800 (вісімсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 984 800,00 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот) грн, із покладенням до 02.01.2023 обов`язків, визначених п. п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК.
3. Рішення слідчий суддя мотивував тим, що: (1) ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст.190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (2) стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, та не доведено наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК; (3) запобігти встановленим під час розгляду ризикам можливо шляхом застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави; (4) саме визначений розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків; (5) з метою мінімізації ризиків, встановлених судом, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, необхідним є покладення на ОСОБА_1 обов`язків, про які просить сторона обвинувачення (прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Київ, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_2, ОСОБА_3 та свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Київській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України); (6) для покладення обов`язку носити електронний засіб контролю не має підстав.
ІІI. Вимоги та доводи апеляційних скарг
4. У поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_24 просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2022 і постановити нову, якою задовольнити клопотання детектива - застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави та покладенням обов`язків.
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) судом неправильно оцінено доводи клопотання щодо значимості ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК; (2) судом не в повній мірі враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, соціальні зв`язки підозрюваного, його майновий стан, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; (3) визначена судом для підозрюваного ОСОБА_1 застава не є належною гарантією не перешкоджання ним досудовому розслідуванню через побоювання її втрати та виконання основної мети застосування запобіжного заходу - забезпечення його присутності на судовому процесі; (4) обраний запобіжний захід у вигляді застави не може достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та запобігти справдженню наведених у клопотанні ризиків.
4.2. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_24 підтримав свою апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній. Додатково вказав, що (1) існує необхідність у покладенні на підозрюваного обов`язку носити електронний засіб контролю; (2) ОСОБА_1 володіє значними майновими статками, про що вказують вилучені під час проведення обшуку у 2019 році грошові кошти, які були йому повернуті; (3) хоча при обґрунтуванні наявності ризиків суддя урахував готівкові кошти, вилучені в ОСОБА_1 у ході обшуку в 2019 році, але чомусь не врахував їх під час визначення розміру застави; (4) застосування запобіжного заходу не обмежується строком досудового розслідування; (5) слідчий суддя правильно визначив строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 .
5. У поданій апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2022 і постановити нову, якою строк дії покладених на нього обов`язків встановити до 26.12.2020.
5.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що обов`язки, покладені слідчим суддею на ОСОБА_1, стосуються також періоду, який не охоплюється строком досудового розслідування.
5.2. У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній. Крім того зазначив, що: (1) він здав свої паспорти для виїзду за кордон; (2) у 2019 році було доведено законність походження грошових коштів, вилучених під час проведення обшуку, та їх повернуто.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
6. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
6.1. Захисник ОСОБА_25 заперечила проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просила задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивуючи тим, що (1) слідчий суддя правильно визначив запобіжний захід, врахувавши всі обставини та особу ОСОБА_1 ; (2) ОСОБА_1 належним чином виконує покладені на нього обов`язки; (3) грошові кошти, які були вилучені у 2019 році, не належали ОСОБА_1 .
6.2. Захисник ОСОБА_22 заперечила проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просила задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивуючи тим, що (1) ОСОБА_1 наразі не володіє значними фінансовими статками, якими володів у 2019 році, (2) досудове розслідування вже здійснюється протягом декількох років та не є ефективним, про що вказав слідчий суддя в ухвалі, (3) роль ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях є викривлена та перебільшена, (4) ОСОБА_1 здав свої паспорти та не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, (5) слідчий суддя визначив строк покладення на ОСОБА_1 обов`язків, який перевищує строк досудового розслідування.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
7. Рішення суду повинно бути законе, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
7.1. Виходячи зі змісту положень ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК колегія суддів зауважує, що здійснює перегляд оскаржуваної ухвали у межах доводів, викладених в апеляційних скаргах сторін провадження.
7.2. При цьому, як зазначив Європейський Суд з прав людини /далі - ЄСПЛ/, незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі - Конвенція/ зобов`язує суди мотивувати свої рішення, цей обов`язок не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 30 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» / Hirvisaari v. Finland, заява №49684/99).
7.3. Тому, при вирішенні питання на які з доводів сторін захисту та обвинувачення надавати відповіді в ухвалі, апеляційний суд обов`язково враховує (1) обставини, наведені у ч. ч. 3, 4 ст. 132, ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ст. 178, ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК, котрі з`ясовуються слідчим суддею при обранні особі запобіжного заходу, (2) необхідність здійснення ретельної перевірки усіх доводів апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду, зокрема, відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч. 1 ст. 370 КПК (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
7.4. Ураховуючи вищенаведене, колегією суддів під час апеляційного розгляду у цьому судовому провадженні перевіряється чи відповідають фактичним обставинам кримінального провадження висновки слідчого судді щодо: (1) наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК; (2) нездатності запобіжного заходу у вигляді застави запобігти установленим ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків; (3) розміру застави, яку слід було застосувати до підозрюваного; (4) правильності визначення слідчим суддею строку дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
8. Під час надання оцінки висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК
9. В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про відсутність ризику перешкоджання підозрюваного кримінальному провадженню іншим чином.
9.1. Прокурор в апеляційній скарзі зазначив, що судом невірно оцінено доводи клопотання щодо відсутності наведеного ризику та загалом значимості встановлених ризиків, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання за скоєні діяння, підозрюваний може вжити заходи щодо приховування належного йому майна, тим самим перешкоджаючи досягненню цілей кримінального провадження в частині забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
9.2. Захист ОСОБА_1 у свою чергу зазначив про правильність висновків слідчого судді, в тому числі стосовно відсутності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК.
9.3. За наслідками апеляційного перегляду зроблено висновок, що слідчий суддя правильно встановив відсутність існування ризику перешкоджання підозрюваного кримінальному провадженню іншим чином.
9.4. Надаючи саме таку оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, колегія суддів виходить з того, що крім «обґрунтованої підозри» обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
9.4.1. Адже підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний… може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
9.4.2. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
9.4.3. Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику має підтверджуватися фактами, наявність яких повинна бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
9.5. У ході застосування наведеного підходу до оцінки існування ризику перешкоджання підозрюваного кримінальному провадженню іншим чином колегія суддів вважає, що ті факти, на які посилався прокурор як на такі, що демонструють існування цього ризику, насправді не можуть переконати в наявності такого ризику, оскільки сторона обвинувачення (1) не навела інформації про спроби ОСОБА_1 упродовж чотирьох років приховати своє майно, враховуючи що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється із 25.05.2018, та (2) не конкретизувала яке саме майно ОСОБА_1 може приховати.
9.6. Тому, враховуючи те, що існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином стороною обвинувачення переконливо не продемонстровано, а зазначено занадто абстрактно, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді щодо відсутності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК.
(§2) Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу
10. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування двох ризиків, дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є виправданим та пропорційним у даному провадженні, а запобігти встановленим ризикам можливо, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави.
10.1. Прокурор із даним висновком слідчого судді не погодився, зазначивши в апеляційній скарзі, що обраний запобіжний захід у вигляді застави у визначеному слідчим суддею розмірі не може достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та запобігти справдженню ризиків, наведених у клопотанні.
10.2. Сторона захисту заперечила проти тверджень прокурора, зазначивши, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи тривалість досудового розслідування, репутацію ОСОБА_1, не буде пропорційним інкримінованим йому кримінальним правопорушенням та ризикам, установленим слідчим суддею.
10.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави.
10.4. Під час перевірки вказаного доводу суд апеляційної інстанції враховує те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК (ч. 1 ст. 177 КПК).
10.4.1. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
10.4.2. Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.
10.4.3. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК).
10.5. Разом з цим, згідно з ч. 8 ст. 194 КПК до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.
10.5.1. Санкцією ч. 4 ст. 190 КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а санкцією ч. 4 ст. 368 КК - позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
10.5.2. Тобто, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000499 стосується розслідування обставин вчинення особливо тяжких злочинів.
10.6. При цьому в усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (п. 62 рішення від 16.12.2010 у справі «Боротюк проти України»/ Borotyuk v. Ukraine, заява № 33579/04).
10.6.1. Разом із тим, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (п. 61 рішення від 16.12.2010 у справі «Боротюк проти України»/ Borotyuk v. Ukraine, заява № 33579/04).
10.6.2. Більше того, з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані (п. 99 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»/Kharchenko v. Ukraine, заява №40107/02; п. 80 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Фельдман проти України»/Feldman v. Ukraine, заяви №76556/01 та №38779/04).
10.6.3. І хоча наведена практика ЄСПЛ стосується продовження строків тримання під вартою, але колегія суддів вважає її також застосовною у ситуації, коли досудове розслідування у кримінальному провадженні, про яке обізнана особа, до якої застосовується запобіжний захід, здійснюється упродовж тривалого часу.
10.6.4. Зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000499 триває з 25.05.2018 (т. 1 а. с. 13-15), про яке (за твердженням сторони обвинувачення) ОСОБА_1 знав, колегія суддів вважає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 16-34) у вчиненні особливо тяжких злочинів вже не може виправдовувати необхідність обрання йому такого виняткового ізоляційного запобіжного заходу як тримання під вартою, особливо зважаючи на його репутацію та міцні соціальні зв`язки в Україні.
10.6.5. Так, підозрюваний ОСОБА_1, якому виповнилося повних 50 років, володіє нерухомим майном на території України, займається підприємницькою діяльністю, одружений, має сина - ОСОБА_12, який є студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, має постійне місце проживання на території України, характеризується виключно з позитивної сторони, працює на посаді помічника-консультанта Народного депутата України (т. 3 а. с. 65-72, 85-87, 161-180).
10.7. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає недоведеною необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та погоджується з висновком слідчого судді про те, що для запобігання переховуванню ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду, а також можливості впливу на свідків та інших підозрюваних достатньо застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави.
(§3) Щодо розміру застави, визначеного слідчим суддею
11. Слідча суддя застосувала до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 800 (вісімсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 984 800,00 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот) грн.
11.1. Прокурор на противагу доводам слідчої судді вказав, що при визначенні розміру застави не було належним чином враховано кількість, тяжкість кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення, кількості ризиків та майнового стану ОСОБА_1 . При цьому, дивним виглядає той факт, що при обґрунтуванні наявності ризиків слідчий суддя урахував готівкові кошти, вилучені в ОСОБА_1 у ході обшуку в 2019 році, але чомусь не врахував їх під час визначення розміру застави.
11.2. Сторона захисту заперечила проти заявлених доводів прокурора, додатково зазначивши, що розмір застави, який визначив слідчий суддя, є обґрунтованим.
11.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя при визначенні розміру застави не врахував ролі підозрюваного у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, розміру предмета ймовірної неправомірної вигоди та майновий станОСОБА_1, що призвело до визначення застави у розмірі, який не здатен гарантувати виконання особою покладених на неї обов`язків.
12. Так, порядок визначення розміру, у якому до підозрюваного може бути застосована застава, регулюється ст. 182 КПК.
12.1. Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 3 абз. 1, абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).
12.2. Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).
12.3. Відповідно до ст. 7 Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн.
12.4. Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
12.5. Разом із цим, відповідно до сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні ( п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).
12.6. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких, встановлених слідчою суддею обставин, згідно з якими:
12.6.1. 22.02.2019 під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_1 виявлено та вилучено, зокрема, готівкові грошові кошти в сумі 165 200 доларів США, 178 775 євро, 762 500 грн (т. 2 а. с. 151-154);
12.6.2. відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу ОСОБА_1 належить Toyota Camry, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (т. 3 а. с. 63-64);
12.6.3. згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_13 належать: (1) машиномісця НОМЕР_2, НОМЕР_3 у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_3; (2) садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; (3) квартира загальною площею 159,3 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (на дану квартиру накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження) (т. 3 а. с. 65-72);
12.6.4. ОСОБА_1 за період з 1998 року по 2022 рік отримав доходів у сумі 5 625 429 грн (доходи, нараховані податковими агентами), 10 015 138 грн (доходи, задекларовані від підприємницької діяльності) та 6 669 676 грн (доходи, самостійно задекларовані фізичною особою);
12.6.5. ОСОБА_13 за період з 1998 року по 2022 рік отримала дохід у сумі 6 098 387 грн (доходи, нараховані податковими агентами), та 51 075 грн (доходи, самостійно задекларовані фізичною особою) (т. 2 а. с 149-150);
12.6.6. відповідно до довідки з місця роботи ОСОБА_13, їй із січня по жовтень 2022 року нараховано 595 497,06 грн заробітної плати та інших виплат, з яких утримано ПДФО - 107 189,45 грн та військового збору - 8 932,45 грн (т. 3 а. с. 168);
12.6.7. ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність (т. 3 а. с. 174-180).
13. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 800 (вісімсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 984 800,00 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот) грн, є таким, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваного, його майновим станом, обставинами кримінального провадження, а тому не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним в ч. ч. 4-5 ст.182 КПК.
13.1. Поруч із наведеним, ураховуючи, що на цій стадії за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» ще не доведено вчинення особливо тяжких злочинів, колегія суддів, виходячи із наданих стороною обвинувачення доказів, вважає, що застава у розмірі 14 618 052 (чотирнадцять мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч п`ятдесят дві) грн є не помірною.
13.2. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 здатен сплатити заставу в розмірі 1000 (одна тисяча) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 2 481 000 (два мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча) грн, яка для нього буде, з одного боку, помірною, а з іншого - зможе разом із покладенням обов`язків утримати від бажання переховуватися від суду і слідства та впливу на учасників кримінального провадження.
(§4) Щодо правильності визначення слідчим суддею строку дії обов`язків
14. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі від 02.11.2022 відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК визначив строк дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного, у межах двох місяців, тобто до 02.01.2023.
14.1. Сторона захисту ОСОБА_1 вказала, що згідно з п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000499 спливає 26.12.2022, оскільки ОСОБА_1 повідомлено про підозру 26.10.2022, у матеріалах провадження відсутні відомості щодо продовження строку досудового розслідування та визначений слідчим суддею строк обов`язків, покладених на ОСОБА_1, перевищує строк досудового розслідування.
14.2. Прокурор заперечив проти доводів сторони захисту ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що строк покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, на підозрюваного, не залежить від строку досудового розслідування та може бути покладений слідчим суддею не довше ніж на 2 місяці.
14.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків не суперечить положенням КПК.
14.4. Так, під час перевірки вказаного доводу суд апеляційної інстанції враховує те, що згідно з ч. 2 ст. 196 КПК в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
14.4.1. Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК).
14.4.2. Відповідно до ч. 6 ст. 9, ст. 203 КПК ухвала про застосування запобіжного заходу, у тому числі про покладення на особу обов`язків, передбачених ч. ч. 5, 6 ст. 194 КПК, припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
14.4.3. Так, кримінальне провадження закривається зокрема в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК).
14.4.4. Зі змісту ч. 4 ст. 176, ч. 7 ст. 194, ч. 2 ст. 196, ст. 203 КПК вбачається, що вказані норми наділяють слідчого суддю правом у період, коли досудове розслідування в рамках певного кримінального провадженні ще триває (до його закінчення), вирішувати питання щодо обрання особі запобіжного заходу, у тому числі покладенні обов`язків на підозрюваного, але вони обмежені тривалістю застосування строками досудового розслідування, у рамках якого до особи застосоване відповідне обтяження. Адже вказане питання регулюється ч. 7 ст. 194 КПК, у відповідності до якої обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
14.4.5. Тому, ухвала про застосування до особи запобіжного заходу та покладення обов`язків на підозрюваного може лишатися чинною і після закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні до настання однієї з обставин, наведених у ст. 203 КПК.
14.4.6. Крім цього, даний висновок підтверджується і виходячи з положень системного тлумачення положень ч. 1 ст. 84, ст. 91, ч. 1 ст. 92, ч. 3 ст. 214, ч. ч. 1, 8 ст. 223, ч. 6 ст. 295, ч. 5 с. 295-1, ч. 5 ст. 280, ч. 5 ст. 219 КПК, згідно яких кримінальний процесуальний закон пов`язує межі строків досудового розслідування саме з рамками отримання стороною обвинувачення доказів, і не пов`язує з припиненням вжиття інших процесуальних заходів, які не стосуються отримання доказів стороною обвинувачення, зокрема, застосуванням запобіжних заходів та покладення на особу обов`язків, передбачених, зокрема ч. 5 ст. 194 КПК.
14.4.7. Застосовуючи наведений підхід, колегія суддів установила, що 02.11.2022 слідчий суддя застосувавши до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК, визначив строк їх дії до 02.01.2023 (т. 3 а. с. 211, 214-224).
14.4.8. Виходячи із вищевикладеного, керуючись ч. 7 ст. 194, ст. 203 КПК, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, постановивши ухвалу 02.11.2022, правильно визначив строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1, оскільки вони визначені у межах 2 місяців з дня постановлення ухвали.
(§5) Щодо обов`язку носити електронний засіб контролю
15. Слідчий суддя, постановляючи ухвалу про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, поклав на нього ряд обов`язків, проте зазначив, що вважає невиправданим покладення на ОСОБА_1 обов`язку носити електронний засіб контролю, оскільки його застосування може спричинити підозрюваному негативні наслідки в умовах воєнного стану, під час здійснення ракетних ударів, коли йому необхідно буде прослідувати до укриття з метою збереження свого життя та забезпечення особистої безпеки.
15.1. Проте прокурор зазначив про необхідність у покладенні на підозрюваного обов`язку, передбаченого п. 8 ч. 1 ст. 194 КПК, враховуючи наявність ризику переховування ОСОБА_1 та можливості у органу досудового розслідування за допомогою електронного засобу контролю відстежити місцезнаходження підозрюваного.
15.2. Сторона захисту, заперечуючи проти доводів прокурора, вказала, що відсутня необхідність покладення на ОСОБА_1 обов`язку носити електронний засіб контролю, оскільки він не має наміру переховуватися від детектива, прокурора, слідчого судді чи суду.
15.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про необхідність у покладенні на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язку носити електронний засіб контролю.
15.4. У ході перевірки вказаного доводу суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідно до ч. 4 ст. 94 КПК слідчий суддя, суд має право покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
15.4.1. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, зокрема носити електронний засіб контролю (п. 9 ч. 5 ст. 194 КПК).
15.4.2. Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії (ч. 1 ст. 195 КПК).
15.4.3. Електронні засоби контролю можуть застосовуватися, зокрема слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду про обрання стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, якою на останнього покладено відповідний обов`язок (п. 1 ч. 2 ст. 195 КПК).
15.4.4. Метою застосування електронних засобів контролю є забезпечення виконання зобов`язань, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого ухвалою слідчого судді, суду, про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі (ч. 4 Розділу І Порядку застосування електронних засобів контролю, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.06.2017 №480).
15.4.5. Тобто обов`язок носити електронний засіб контролю є важливим елементом механізму забезпечення контролю за виконанням обов`язків, передбачених відповідним запобіжним заходом.
15.4.6. Не допускається застосування електронних засобів контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров`я особи, яка їх використовує (ч. 4 ст. 195 КПК).
15.4.7. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів бере до уваги наступні фактичні обставини, відповідно до яких: (1) до підозрюваного застосовано запобіжний захід, який не пов`язаний із триманням під вартою; (2) наявний ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду, а також ризик впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; (3) застосування електронного засобу контролю здатне забезпечити ефективний контроль за дотриманням підозрюваним обов`язку не відлучатись із м. Київ без дозволу детектива, прокурора; (3) ОСОБА_1, ураховуючи його попередній досвід роботи, має можливість переховуватися на території України; (4) воєнний стан запроваджений на всій території України та існує можливість нанесення ракетних ударів державою агресором по всій її території; (5) підозрюваний не навів доказів того, що покладення на нього обов`язку носити електронний засіб контролю порушить його нормальний уклад життя, чи спричинить значні незручності у його носінні, чи може становити небезпеку для його життя та здоров`я.
15.5. Таким чином, Апеляційна палата вважає, що з метою здійснення контролю за переміщеннями підозрюваного з урахуванням заборони на виїзд за межі м. Київ, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора, суду, існує необхідність в покладенні на ОСОБА_1 обов`язку носити електронний засіб контролю.
(§6) Висновки
16. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
16.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК).
16.2. Так, згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
16.3. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки (п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК).
16.4. Оскільки, як було встановлено колегією суддів, у ході вирішення клопотання слідчий суддя зробив висновки, які не в повній мірі відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню в частині визначення розміру застави та відмови у покладенні на підозрюваного обов`язку носити електронний засіб контролю. В іншій частині рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим і підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 115, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 195, 196, 203, 284, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 405, 407, 409, 411, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
У задоволенні апеляційної скарги підозрюваного відмовити.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 листопада 2022 року скасувати в частині визначення розміру застави і відмови в покладенні обов`язку носити електронний засіб контролю.
У цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1000 (одна тисяча) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 2 481 000 (два мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча) гривень.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язок носити електронний засіб контролю.
В іншій частині апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_26 Судді:ОСОБА_28 ОСОБА_27