- Presiding judge (HACC AC): Hlotov M.S.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_18Справа № 991/5150/22Доповідач: ОСОБА_19Провадження №11-сс/991/402/22
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
21 листопада 2022 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_20,
суддів: ОСОБА_21, ОСОБА_22,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_23,
захисників ОСОБА_24, ОСОБА_25,
підозрюваної ОСОБА_1,
прокурора ОСОБА_26,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_27, подану на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2022 року у кримінальному провадженні № 42015000000002517,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду було розпочато згідно з поданою 11.11.2022 відповідно до п. 5-1 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ апеляційною скаргою захисника на ухвалу слідчої судді від 08.11.2022 (т. 4 а. с. 18-19, 21-34, 45-47).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 08.11.2022 до підозрюваної ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 108 850 (два мільйони сто вісім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК.
3. Ухвала мотивована тим, що: (1) наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (2) доведено існування ризиків переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на іншого підозрюваного та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; (3) не доведено наявність ризику впливу на експерта, знищення, приховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (4) запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої не є завідомо непомірним для підозрюваної, із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК, здатен запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної; (5) не доведено необхідність покладення обов`язку, передбаченого п. 5 ч. 5 ст. 194 КПК.
ІІI. Вимоги та доводи апеляційної скарги
4. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_27 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. КПК.
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) слідчою суддею не було перевірено факт обґрунтованості підозри та не встановлено правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 ; (2) не доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК; (3) розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_1 ; (4) судом не оцінено всі обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК; (5) до іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
4.2. У судовому засіданні захисник ОСОБА_27 підтримав свою апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній. З тих самих мотивів зазначену апеляційну скаргу просили задовольнити підозрювана ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_28
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив залишити ухвалу слідчої судді без змін, мотивуючи це (1) наявністю обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, (2) правильністю встановлення слідчою суддею ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, (3) неможливістю більш м`яких запобіжних заходів забезпечити належну поведінку підозрюваної, (4) помірністю для ОСОБА_1 визначеного розміру застави, ураховуючи її матеріальне становище.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. Виходячи зі змісту положень ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК колегія суддів зауважує, що здійснює перегляд оскаржуваної ухвали у межах доводів, викладених в апеляційній скарзі сторони захисту.
6.2. При цьому, як зазначив Європейський Суд з прав людини /далі - ЄСПЛ/, незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі - Конвенція/ зобов`язує суди мотивувати свої рішення, цей обов`язок не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 30 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» / Hirvisaari v. Finland, заява №49684/99).
6.3. Тому, при вирішенні питання на які з доводів сторони захисту надати відповіді в ухвалі, апеляційний суд обов`язково враховує (1) обставини, наведені у ч. ч. 3, 4 ст. 132, ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ст. 178, ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК, котрі з`ясовуються слідчим суддею при обранні особі запобіжного заходу, (2) необхідність здійснення ретельної перевірки усіх доводів апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду, зокрема, відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч. 1 ст. 370 КПК (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
6.4. Ураховуючи вищенаведене, колегією суддів під час апеляційного розгляду у цьому судовому провадженні перевіряється чи відповідають фактичним обставинам кримінального провадження висновки слідчої судді щодо: (1) існування обґрунтованої підозри; (2) наявності встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК; (3) неможливості в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, запобігти установленим ризикам та забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків; (4) помірності визначеного для підозрюваної розміру застави.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Під час надання оцінки висновкам слідчої судді апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо обґрунтованості підозри
8. В оскаржуваному рішенні слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1, яка підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.
8.1. На спростування цього висновку сторона захисту ОСОБА_1 зазначила, що у ході досудового розслідування не встановлено повно та об`єктивно усі обставини справи, багато фактів потребують перевірки та доказового підтвердження.
8.2. Прокурор заперечив проти доводів сторони захисту та зазначив, що слідча суддя дійшла правильного висновку щодо наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК.
9. За наслідками перевірки доводів захисту суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок слідчої судді щодо наявності обґрунтованої підозри, враховуючи, що у чинному КПК, як і в інших законах України та підзаконних актах, поняття «обґрунтована підозра» відсутнє.
9.1. Тому, зважаючи на ч. 5 ст. 9 КПК, під час оцінки відповідності фактичним обставинам кримінального провадження висновків слідчої судді щодо наявності обґрунтованої підозри колегія суддів враховує практику ЄСПЛ.
9.2. Так, «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» / Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).
9.3. При цьому стандарт «обґрунтована підозра», який використовується судом на стадії обрання підозрюваній ОСОБА_1 запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (п. 184 рішення Великої Палати ЄСПЛ від 28.11.2017 у справі «Мерабішвілі проти Грузії» / Merabishvili v. Georgia, заява №72508/13).
9.4. Отже, під час перевірки чи слідча суддя не безпідставно дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 злочинів, про які йдеться у повідомленні про підозру, колегія суддів з`ясовує чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальні правопорушення.
10. Так, у ході застосування наведеного підходу судом апеляційної інстанції враховуються наступні факти, у відповідності до яких:
10.1. 30.09.2014 наказом Міністра оборони України №691 та 24.02.2015 наказом Міністра оборони України №36КП на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України /далі - ДКБ Міноборони/, які вона виконувала у період з 30.09.2014 до 11.02.2015 та з 24.02.2015 до 18.06.2015 відповідно (т. 3 а. с. 112, 225-226);
10.2. відповідно до п. 1 Положення про ДКБ Міноборони, затвердженого наказом Міністра оборони України №430 від 21.07.2011 /далі - Положення/, ДКБ Міноборони є структурним підрозділом апарату Міноборони, який відповідає за реалізацію державної політики щодо забезпечення житлом військовослужбовців Збройних сил України, осіб, звільнених з військової служби у запас або у відставку, які мають право на отримання житла за рахунок Міноборони та членів їх сімей, розроблення, подання на затвердження до Кабінету Міністрів України та впровадження Міноборони Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, здійснення капітального будівництва (реконструкції) об`єктів житлового, загальновійськового та іншого призначення, придбання житла (т. 3 а. с. 102-111);
10.3. відповідно до п. 8 Положення директор ДКБ Міноборони відповідає, зокрема, за цільове та ефективне використання бюджетних коштів, що спрямовуються на Міноборони у тому числі на придбання житла, а також несе відповідальність згідно із законодавством за дії, що завдали шкоди державі (т. 3 а. с. 106-107);
10.4. 02.12.2014 відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії Міноборони з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир на умовах пайової участі та на вторинному ринку в регіонах України переможцем за лотом 7 - Київська область визначено Товариство з обмеженою відповідальністю /далі - ТОВ/ «Будкапіталс» (т. 2 а. с. 14-16);
10.5. 10.12.2014 між Міноборони /далі - ОСОБА_29/, в особі т.в.о. директора ДКБ Міноборони ОСОБА_1, та ТОВ «Будкапіталс» /далі - Забудовник/, в особі директора ОСОБА_3, укладено договір №227/ДКБ-361П (т. 2 а. с 203-209), відповідно до якого:
а) предметом договору є придбання ОСОБА_4 у Забудовника житла на умовах пайової участі, а саме квартир у кількості 96 шт загальною площею 4956,84 кв. м у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 /далі - квартири, предмет договору/ (п. 1.1. Договору);
б) квартири, які за договором ОСОБА_5 зобов`язується передати Пайовику, повинні відповідати санітарним нормам щодо житлових приміщень, опоряджувальні роботи виконані в повному обсязі відповідно до Переліку опоряджувальних робіт та житло готове під заселення (п. 2.2 Договору);
в) ціна квартир, які ОСОБА_5 за Договором зобов`язується передати Пайовику становить 34 450 038,00 грн, у т. ч. ПДВ 5 741 673,00 грн (п. 3.1. Договору);
г) визначено такий порядок перерахування коштів ОСОБА_6 : до 30% - попередня оплата не більше як на 3 місяці (10 335 011 грн); до 95% - після надання нотаріально засвідченої копії сертифіката відповідності або декларації про готовність об`єкта до експлуатації та підписання акта приймання-передачі житла (22 392 524,70 грн); остаточний розрахунок у розмірі 5% - з урахуванням уточненої загальної площі квартир згідно з довідкою Бюро технічної інвентаризації, передачі пайовику належних йому квартир з проведеною державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно за Державою в особі Міноборони, за обов`язкової умови, що квартири, які забудовник передає за договором, відповідають вимогам п. 2.2 договору (1 722 501,90 грн) (п. 4.2. Договору);
ґ) Забудовник зобов`язується ввести житловий будинок в експлуатацію та передати в ньому квартири уповноваженому органу Пайовика у строк до 20.12.2014 (п. 5.1 Договору);
10.6. 19.12.2014 на виконання п. 4.2 Договору ДКБ Міноборони перераховано ТОВ «Будкапіталс» попередню оплату в сумі 10 335 011,40 грн (т. 2 а. с 196-197, 216);
10.7. 25.12.2014 між Міноборони, в особі т.в.о. директора ДКБ Міноборони ОСОБА_1, та ТОВ «Будкапіталс», в особі директора ОСОБА_3, укладено додаткову угоду №1/360П до Договору, якою перенесено строк введення житлових будинків в експлуатацію та передачі в них квартир уповноваженому органу Пайовика до 10.03.2015, строк дії Договору встановлено до 31.12.2015 (т. 2 а. с. 219-221);
10.8. 03.03.2015 директор ТОВ «Будкапіталс» ОСОБА_7 подав до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (перейменована на вул. Київська), яка 10.03.2015 зареєстрована Департаментом ДАБІ у Київській області за №КС143150690551, відповідно до п. 15 якого на об`єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами стандартами і правилами роботи, обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробовування у визначеному порядку (т. 2 а. с. 187-191);
10.9. 16.03.2015 між Міноборони, в особі т.в.о. директора ДКБ Міноборони ОСОБА_1, та ТОВ «Будкапіталс», в особі директора ОСОБА_7, укладено додаткову угоду №2/361П до Договору, якою визначено порядок фінансування Договору у 2015 році без зміни строків передачі квартир (т. 2 а. с. 223-225);
10.10. 16.03.2015 Міноборони, в особі т.в.о. директора ДКБ Міноборони ОСОБА_1 яка діяла на підставі довіреності Міністра оборони України №220/224/д від 16.03.2015, та ТОВ «Будкапіталс», в особі директора ОСОБА_7, складено Акт №1 приймання-передачі квартир, відповідно до якого: на виконання п. п. 3.4., 4.3 Договору передається 96 квартир; квартири відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів (Державних будівельних норм, правил, стандартів) та санітарним нормам щодо житлових приміщень, готові для проживання в них (т. 2 а. с. 226-228);
10.11. 06.04.2015 і 10.04.2015 на підставі вказаних документів ОСОБА_1 підписала та завірила відбитком печатки ДКБ Міноборони платіжні доручення №227/1 на суму 10 000 000 грн, №227/11 у сумі 12 392 524,70 грн на перерахування ТОВ «Будкапіталс» призначення платежу: часткова оплата придбання житла для в/с на умовах пайової участі ... за договором від 10.12.2014 №227/ДКБ-361П, які у подальшому виконані посадовими особами Міноборони (т. 3 а. с 14,15);
10.12. 22.06.2016 експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України дали висновок №23462/15-42/9285?9379/16-42 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи відповідно до якого встановлено, що 96 квартир, які є предметом договору №227/ДКБ-361п від 10.12.2014, фактично на момент обстеження не відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів (Державних будівельних норм, правил, стандартів) та санітарним нормам щодо житлових приміщень, готових для проживання в них (т. 2 а. с. 130-144);
10.13. 27.05.2022 експерт Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України дав висновок №34577/7520 за результатами проведення судової економічної експертизи, згідно з яким документально підтверджується безпідставність перерахування коштів (без урахування ПДВ) від Міноборони до ТОВ «Будкапіталс» на загальну суму 18 660 437,25 грн, у тому числі, за платіжними дорученнями: №227/1 від 06.04.2015 на суму 10 000 000 грн, №227/1 від 10.04.2015 на суму 12 392 524,70 грн (т. 2 а. с. 145-167);
10.14. 18.05.2022 експерти Київського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надали висновок за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №7981, якою встановлено, що підписи на Акті №1 приймання-передачі квартир від 16.03.2015, платіжних дорученнях №227/1 від 06.04.2015, №227/1 від 10.04.2015 виконані ОСОБА_2, що підтверджується висновком експерта № 7981 від 01.05.2022 (т. 2 а. с. 168-179);
10.15. за свідченнями свідка ОСОБА_8 на початку березня 2015 року начальник відділу технічного забезпечення разом зі своїм заступником за усною вказівкою ОСОБА_1 виїжджали за місцем знаходження квартир з метою їх огляду, за результатами чого було зроблено доповідь підозрюваній про те, що фактично об`єкт не був готовий до експлуатації, не відповідав санітарним вимогам та нормативним актам об`єктів, готових до експлуатації (т. 3 а. с. 131-135). Зазначені обставини також підтвердили свідки ОСОБА_9 (т. 3 а. с. 151-155) та ОСОБА_10 (т. 3 а. с. 161-165);
11. Таким чином, вище наведено інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана вчинила кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується, Зокрема, будучи відповідальною за цільове та ефективне використання бюджетних коштів, котрі спрямовуються Міноборони на придбання житла, розуміючи, що квартири за адресою АДРЕСА_1 не відповідають умовам договору №227/ДКБ-361П, укладеного з ТОВ «Будкапіталс», усвідомлюючи недостовірність відомостей, викладених в Акті №1 приймання-передачі квартир від 16.03.2015, ОСОБА_1 підписала та засвідчила його печаткою Міноборони, чим видала завідомо неправдивий офіційний документ, на підставі якого було здійснено розрахунок із ТОВ «Будкапіталс», чим завдано Міноборони матеріальних збитків на суму 18 660 437,25 грн.
11.1. Вказане спростовує доводи сторони захисту про відсутність достатніх доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_1 .
11.2. Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявність у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні злочинів, оскільки питання винуватості у судовому порядку вирішується після надходження обвинувального акта до суду.
(§2) Щодо наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК
12. В оскаржуваному рішенні слідча суддя дійшла висновку про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, та існування ризику можливого впливу підозрюваної на іншого підозрюваного та свідків. Водночас було зроблено висновок про відсутність ризику, зазначеного у п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК та недоведеність можливого впливу ОСОБА_1 на експерта.
12.1. Сторона захисту вказала про відсутність ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК, мотивуючи свою позицію тим, що: (1) в органу досудового розслідування відсутні докази того, що підозрювана досі підтримує спілкування із такими особами як ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ; (2) навіть незважаючи на наявність у її сина ( ОСОБА_17 ) нерухомості на непідконтрольній території, ОСОБА_1 має стійку громадянську позицію та не має наміру виїжджати на відповідні території; (3) підозрювана могла безперешкодно залишити території України, проте цього не зробила; (4) ОСОБА_1 належним чином виконує свої процесуальні обов`язки та жодним чином не перешкоджає проведенню досудового розслідуванню; (5) зважаючи на строк проведення досудового розслідування, яке розпочалося ще у 2015 році, підозрювана мала можливість вчинити вплив на свідків та підозрюваного, проте таких дій не вчиняла; (6) ОСОБА_1 наразі не займає керівних посад у Міноборони, не має доступу до документації та працівників.
12.2. Прокурор заперечив проти наведених доводів сторони захисту, зазначивши, що наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки ОСОБА_1 (1) зареєстрована на тимчасово окупованій території та має змогу безперешкодно виїхати за межі України, (2) має соціальні зв`язки, які вона зможе використати з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду або впливу на свідків та іншого підозрюваного.
12.3. За наслідками апеляційного перегляду зроблено висновок про доведеність існування ризиків, які були установлені слідчою суддею, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК.
12.4. Обґрунтовуючи свою позицію, колегія суддів враховує те, що крім «обґрунтованої підозри» обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
12.4.1. Адже підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний… може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
12.4.2. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).
12.4.3. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
12.4.4. Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави».
12.4.5. Так, існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинна підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
12.5. У ході застосування наведеного підходу судом апеляційної інстанції враховуються наступні факти, у відповідності до яких:
12.5.1. ризик переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується тим, що: (1) у підозрюваної наявні паспорти громадянина України, у тому числі для виїзду за кордон, місцезнаходження яких невідоме, за допомогою яких вона може виїхати на окуповану територію; (2) скасуванням візового режиму з країнами Європи та відсутністю обмежень щодо виїзду з України у період дії військового стану надає додаткові можливості безперешкодно та швидко залишити територію України; (3) до 20.06.2012 ОСОБА_1 працювала на різних посадах Закритого акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська», яка на даний час знаходиться на непідконтрольній Україні території (т. 3 а. с. 129-130); (4) обранням 31.10.2010 ОСОБА_1 депутатом Донецької обласної ради та подальшою діяльністю у Міноборони, що дозволило їй здобути широке коло зв`язків зі службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, представниками приватного сектору господарювання, у тому числі, які проживають на непідконтрольній українській владі території (т. 3 а. с. 112, 225-226, 229-234, 236, 241-257); (5) ОСОБА_1 має місце реєстрації на території, непідконтрольній українській владі (т. 1 а. с. 23; т. 3 а. с. 276; т. 4 а. с. 1); (6) суворістю передбаченого покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 (передбачається виключно покарання у виді реального позбавлення на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна) (т. 1 а. с. 23-37);
12.5.2 ризик незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується (1) наявністю у підозрюваної сталих особистих і ділових стосунків із посадовими особами, які можуть і на сьогодні займати керівні посади в Міністерстві оборони України (т. 3 а. с. 112, 225-226), та (2) перебуванням протягом тривалого часу більшості свідків в умовах підлеглості ОСОБА_1 (т. 3 а. с. 112, 225-226).
12.5.3. ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується приховуванням ОСОБА_1 інформації від органу досудового розслідування щодо обставин закупівлі квартир ДКБ Міноборони на умовах пайової участі та зокрема щодо обставин їх огляду перед підписанням акта №1 приймання-передачі квартир 16.03.2015 та своєї ролі в цьому (т. 3 а. с. 49-52).
13. Ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідча суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначила достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими ним доказами, існування встановлених ризиків підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, в ухвалі від 08.11.2022 ймовірність настання наведених ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована.
14. Однак вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_1 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрювана має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, стороною захисту в ході апеляційного перегляду не було спростовано.
(§3) Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу
15. В оскаржуваній ухвалі слідча суддя дійшла висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 такого виду запобіжного заходу як застава, яка здатна забезпечити її належну процесуальну поведінку та запобігти доведеним ризикам.
15.1. Сторона захисту зазначає, що зазначеним прокурором ризикам можливо запобігти шляхом обрання до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.
15.2. Прокурор у свою чергу зазначив, що слідча суддя належним чином оцінивши обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, правильно визначила вид застосованого запобіжного заходу.
15.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів погоджується з висновками слідчої судді в частині обраного виду запобіжного заходу.
15.4. Під час перевірки вказаного доводу колегія суддів використовує стандарт доказування «достатні підстави».
15.4.1. Так, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК).
15.4.2. Отже, інші більш м`які запобіжні заходи ніж застава не зможуть запобігти встановленим ризикам лише за умови встановлення ймовірності цього, із огляду на встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини.
15.4.3. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із дій, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, але вимагає наведення конкретних фактів, котрі у своїй сукупності можуть вказувати на те, що він має реальну можливість вчинити такі дії у даному кримінальному провадженні в майбутньому.
15.4.4. Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука.
15.4.5. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК).
15.5. Разом з цим, згідно з ч. 8 ст. 194 КПК до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.
15.5.1. Санкцією ч. 5 ст. 191 КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а санкцією ч. 1 ст. 366 КК - покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
15.5.2. Тобто досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002517 стосується розслідування обставин вчинення особливо тяжкого злочину та нетяжкого злочинів, за вчинення одного з яких передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
15.6. Оскільки підозрювана за ч. 1 ст. 366 КК (у випадку визнання винуватою у вчиненні вказаного злочину) до ОСОБА_1 може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою, так як наведена норма закону про кримінальну відповідальність передбачає основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то за змістом ч. 8 ст. 194 КПК до неї не може бути застосовано більш м`який запобіжний захід ніж застава.
15.7. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчої судді про те, що для запобігання переховуванню ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду, а також можливості впливу на свідків та іншого підозрюваного, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином слід застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді застави.
(§4) Щодо розміру застави, визначеного слідчою суддею
16. Слідча суддя застосувала до підозрюваної запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 108 850 (два мільйони сто вісім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн, оскільки вважала, що саме визначений розмір застави розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами цього кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_1, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваної, а застава у розмірі 4 962 00 (чотири мільйони дев`ятсот шістдесят дві) грн, про визначення якого просила сторона обвинувачення може бути непомірною для підозрюваної.
16.1. Сторона захисту заперечила проти визначеного розміру застави, зазначивши, що до ОСОБА_1 застосовано жорсткий запобіжний захід у вигляді непомірного для неї розміру застави, судом в повному обсязі не досліджено доводи сторони захисту, а інформація щодо наявності у підозрюваної можливості внести визначений розмір застави є застарілою та не відповідає дійсності, оскільки, зокрема, на день постановлення оскаржуваної ухвали квартири за адресами АДРЕСА_2 ) перебували у володінні дітей та онуків ОСОБА_1 .
16.2. Прокурор на противагу доводам сторони захисту зазначив, що слідча суддя правильно визначила розмір застави, який є помірним для ОСОБА_1 .
16.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що слідча суддя дійшла обґрунтованого висновку щодо необхідності застосування застави саме у визначеному розмірі.
17. Так, порядок визначення розміру, у якому до підозрюваного може бути застосована застава, регулюється ст. 182 КПК.
17.1. Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 3 абз. 1, абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).
17.2. Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).
17.3. Відповідно до ст. 7 Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн.
17.4. Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
17.5. Разом із цим, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні ( п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).
17.6. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких, встановлених обставин, згідно з якими:
17.6.1. ОСОБА_1 на праві власності належать квартири за адресами: АДРЕСА_3 (вартість придбання станом на 03.04.2019 становила 341 520 грн), кв. 23 ( вартість придбання станом на 27.03.2019 становила 398560 грн), корп 3 кв. 19 (вартість придбання станом на 17.10.2017 становила 506912 грн), кв. 77 (вартість придбання станом на 14.06.2016 становила 398560 грн) (т. 3 а. с. 260-294);
17.6.2. ОСОБА_1 є власником транспортних засобів Chevrolet, д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску та Hyundai i30, д.н.з. НОМЕР_2, 2010 року випуску, що підтверджується відомостями з реєстраційних карток ТЗ (т. 3 а. с. 258-259, 295-297);
17.6.3. ОСОБА_1 за період з 1998 по 2-й квартал 2022 року включно податковими агентами нараховано доходи у розмірі 3 082 583 грн (т. 3 а. с. 128-129);
17.6.4. ОСОБА_1, обіймаючи посаду директора в ТОВ «Управлінська компанія Коцюбинське» отримала за період з 01.11.2017 по 31.10.2022 дохід у розмірі 2 520 890, 48, а за період з 01.11.2019 по 31.10.2022 - 1 978 571, 23 грн, зокрема дохід у вигляді заробітної плати у 2020 році - 435447,90 грн, у 2021 році - 586485,69 грн, у 2022 році - 510955,04 грн (т. 4 а. с. 12-13).
17.7. Сторона захисту ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів володіння квартирами, належними їй, іншими особами аніж вона, а також доказів знаходження одного з автомобілів на тимчасово окупованій території.
18. Як вважає колегія суддів, зважаючи на вищенаведені обставини, слідча суддя, встановлюючи розмір застави із покладенням обов`язків, визначених кримінальним процесуальним законом, правильно врахувала обставини, передбачені ч. 4 ст. 182 КПК, у т. ч. особу підозрюваного та майновий стан ОСОБА_1 .
18.1. Хоча, сума у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 108 850 (два мільйони сто вісім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн є досить значною, але як видно з матеріалів справи, така сума застави не є явно непомірною для ОСОБА_1 .
18.2. Ураховуючи наведене, сплата визначеної слідчою суддею суми застави, здатна запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки можливість її втрати утримуватиме її від вчинення відповідних дій.
(§5) Висновки
19. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
19.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК).
19.2. Із огляду на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчої судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 115, 132, 176-178, 182, 193, 194, 196, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної залишити без задоволення, ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2022 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_31 Судді:ОСОБА_30 ОСОБА_32