Document No. 107474193

Справа № 991/4448/22

Провадження № 11-сс/991/326/22

Слідчий суддя ОСОБА_7.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_8.,

суддів - ОСОБА_9., ОСОБА_10.,

секретар судового засідання - ОСОБА_11.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_12, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_1, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 жовтня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Знам`янка Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України,

за участю:

підозрюваного - ОСОБА_1,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_13.,

прокурора - ОСОБА_14,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюють досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року за підозрою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактом розтрати службовими особами Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк»), у складі організованої групи та шляхом зловживання ними своїм службовим становищем, коштів цього банку в особливо великих розмірах, а також внесення до офіційних документів, а саме актів наданих послуг, завідомо неправдивих відомостей.

06 жовтня 2022 року, у межах указаного кримінального провадження, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

У цей же день, детектив НАБУ, за погодженням із прокурором САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 (далі - клопотання детектива НАБУ)

За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 12 жовтня 2022 року частково задовольнив клопотання детектива НАБУ та застосував до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 грудня 2022 року. Одночасно слідчий суддя визначив ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 13 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 35 100 000 (тридцять п`ять мільйонів сто тисяч) гривень. У разі внесення застави поклав на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені п. 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновків, що: підозра є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання доказами; стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою разом із заставою в розмірі 13 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатні запобігти ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків; визначений розмір застави не є явно непомірним для підозрюваного.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, уважаючи її незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_13. подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, за змістом вимог якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу про залишення клопотання детектива НАБУ без задоволення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, сторона захисту посилається на те, що кримінальне провадження, у межах якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру, непідслідне НАБУ, оскільки АТ «Укргазбанк» не відноситься до переліку суб`єктів, визначених ч. 5 ст. 216 КПК України. Разом з тим, підозра є необґрунтованою та такою, що не містить у собі ознак складу злочинів. Так, у повідомленні про підозру жодним чином не конкретизовано дії ОСОБА_1, відсутні посилання на його повноваження внаслідок виконання чи невиконання яких ним вчинено службовий злочин, які службові повноваження застосовано при розтраті грошових коштів. Також не зазначено хто саме склав підроблені документи, коли і за яких обставин та чи є складач службовою особою. Прокурор не довів наявність достатніх підстав уважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Тяжкість покарання не є підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наявність майнових ресурсів та історія перебування за кордоном не впливають на ризик переховування від органів досудового розслідування та суду. Крім того, сторона захисту зазначає, що слідчий суддя визначив та застосував непомірний для підозрюваного розмір застави, а також не врахував: теперішній матеріальний стан ОСОБА_1 ; відсутність у власності вартісного нерухомого майна і рухомого майна; відсутність доходів, окрім заробітної плати; наявність на утриманні у ОСОБА_1 родини. Разом з тим, захист зауважує, що ОСОБА_1 від кримінального провадження не уникає, не перешкоджає розслідуванню, виконує вказівки правоохоронних органів, не дивлячись на десятки виїздів за кордом повертався до місця проживання та роботи, не змінював місце роботи і проживання, не ухилявся від явки до правоохоронних органів та не переховувався, не вчиняв нових кримінальних правопорушень та не має можливості продовжувати діяльність, яку правоохоронні органи кваліфікують як злочинну. Указане, на думку захисту, залишилося поза увагою слідчого судді. Додатково, адвокат ОСОБА_13. посилається на те, що слідчий суддя обравши запобіжний захід строком на 60 днів до 10 грудня 2022 року, не врахував, що цей строк виходить за межі строку досудового розслідування, оскільки перебіг строку почався 06 жовтня 2022 року, з моменту вручення ОСОБА_1 підозри та завершиться 05 грудня 2022 року.

Позиції учасників судового провадження

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи підозрюваного та його захисника, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі.

Так, із наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу належним чином перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання, при цьому в судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та сторони захисту, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Крім того, на виконання вимог ст. 178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_1 в сукупності відомості про його особу з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, а також обставини вчинення правопорушень за пред`явленим повідомленням про підозру.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, §32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра», а доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Колегія суддів звертає увагу, що рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_1, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_1 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності/відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому він підозрюються, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності/відсутності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею правомірно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, одне із яких класифікується, як особливо тяжкий злочини (ч. 5 ст. 191 КК України) та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми ст. 69, 75 КК України.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя обґрунтовано допустив, що цей ризик є достатньо високим.

Окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_1, слідчим суддею враховано наявність у підозрюваного паспорту громадянина України для виїзду за кордон та його досвід перетину державного кордону України, про що свідчать відомості з системи ДПС України «Аркан», а також майновий стан ОСОБА_1 та його родини.

Не залишилось поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Крім того, слідчим суддею встановлено, що в період із 09 липня 2022 року по 22 липня 2022 року виїздив за межі України до Угорщини, тобто під час воєнного стану. Пояснюючи підозрюваний зазначив, що його виїзд за межі України відбувся у межах благодійної організації за офіційними документами, однак назвати назву благодійної організації не зміг та доказів на підтвердження вказаного не надав.

За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду та доводами апеляційної скарги не спростований.

Також колегія суддів вважає вмотивованим висновок слідчого судді щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_1, який є діючим директором департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами АБ «Укргазбанк», тобто підрозділу Банку, який безпосередньо використовувався з метою здійснення розтрати коштів цього Банку, у зв`язку із набуттям статусу підозрюваного та отримання примірнику клопотання про застосування запобіжного заходу з додатками, може оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, а також роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення, проте знаходяться у володінні самого підозрюваного, інших членів організованої групи або ж АБ «Укргазбанк». Отже наявність вказаних обставин, враховуючи стадію досудового розслідування, а також необхідність проведення слідчих дій щодо встановлення та отримання додаткових доказів, є достатніми для ствердження, що ОСОБА_1 може вживати заходи щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, у тому числі тих, що знаходяться у володінні АБ «Укргазбанк».

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, ризик здійснення ОСОБА_1 впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обумовлений, серед іншого, тим, що значна кількість свідків у кримінальному провадженні є працівниками АБ «Укргазбанк», з якими ОСОБА_1, будучи діючим директором департаменту АБ «Укргазбанк», може безперешкодно контактувати та використовуючи наявні в нього повноваження, а також набуті зв`язки у банківській сфері, може особисто або ж через інших підозрюваних та/або керівників таких свідків впливати на останніх. Також через тривалий період вчинення злочину у часі та значну кількість задіяних у ньому осіб, наразі у кримінальному провадженні не встановлено усіх свідків, яким можуть бути відомі обставини вчинення протиправних дій, а також інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину.

Факт призначення та проведення у кримінальному провадженні судових експертиз, висновки яких матимуть значення для становища підозрюваного у кримінальному провадження, не виключають ризик здійснення впливу на експертів, у тому числі через ОСОБА_3, який у період з жовтня до вересня 2019 року обіймав посаду заступника Міністра юстиції України та міг набути коло зв`язків, зокрема, серед осіб наділених повноваженнями, достатніми для впливу на судових експертів.

Враховуючи, що іншим підозрюваним у цьому ж кримінальному провадженні інкримінується скоєння у співучасті з ОСОБА_1 одного й того ж правопорушення, тому існують підстави вважати, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_1 разом з іншими членами організованої групи, що є підозрюваними у кримінальному провадженні, використовуючи власні зв`язки, в тому числі і у правоохоронних органах, експертних установах, та вплив, а також значні фінансові можливості, можуть вчиняти дії з метою подальшого перешкоджання кримінальному провадження, зокрема, шляхом вжиття заходів, спрямованих на створення уявлення про те, що вчинені такими особами дії з протиправного обернення коштів АБ «Укргазбанк» на користь третіх осіб (розтрата коштів) є законними (здійснення з порушенням підслідності СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві досудового розслідування кримінального провадження № 12019100090012166 за тими ж фактами, щодо яких вже здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 52019000000000143; складення суперечливих висновків експертів відповідно до наданих вихідних даних; наявні судові спори в судах).

Не залишилась без оцінки слідчого судді доводи сторони обвинувачення щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому він підозрюються, дійшовши висновку, що їх існування не знайшли свого підтвердження будь-якими розумними твердженнями.

Враховуючи наявність ризиків, передбачених пп. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку про неможливість їм запобігти у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, а доводи апеляційної скарги не спростовують їх.

Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід, який на даному етапі слідства є адекватним превентивним заходом.

Щодо розміру застави, то згідно ч. 4 ст. 182 КПК України її розмір визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Також, у контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Колегія суддів, ураховуючи обставини кримінального провадження (один із співучасників організував осіб Агентів чи/та Партнерів АБ «Укргазбанк», розпоряджався їхніми рахунками, кошти знімалися в касі АБ «Укргазбанк» у час, коли Агенти чи/та Партнери перебували за кордоном, тощо), доходить висновку, що на даний час існують достатні підстави вважати, що розтрачені кошти у сумі 205 998 435,93 гривень знаходяться під контролем групи підозрюваних. У зв`язку із цим, ці кошти необхідно враховувати в контексті встановлення майнового стану ОСОБА_1, а не лише як спричинені збитки.

З огляду на викладене, враховуючи майновий стан підозрюваного, членів його родини, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому особливо тяжкого корупційного злочину, наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, розмір предмета кримінального правопорушення ( ОСОБА_1 підозрюється в розтраті коштів АБ «Укргазбанк» у сумі 204 208 560,55 гривень), з урахуванням відведеної йому ролі у вчиненні розтрати коштів Банку, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення відносно ОСОБА_1 застави саме у розмірі 13 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 35 100 000 гривень. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та колегія суддів не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_1 .

Що стосується посилань сторони захисту на те, що в постановленому слідчим суддею рішенні неправильно зазначено прізвище, ім`я та по батькові особи, якій на праві власності належить нерухоме майно: квартира загальною площею 72,28 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, квартира загальною площею 78,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, а саме ОСОБА_6, замість ОСОБА_1, то відповідно до вимог кримінального процесуального закону це не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а цей недолік за наявності до того підстав може бути усунутий шляхом виправлення описки в порядку статті 379 КПК України.

Також належно обґрунтованим та законним є рішення слідчого судді і в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених п. 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відхиляючи доводи сторони захисту щодо непідслідності НАБУ кримінального провадження, у межах якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру, з огляду на те, що АБ «Укргазбанк» не відноситься до переліку суб`єктів, визначених ч. 5 ст. 216 КПК України, колегія суддів виходить з такого.

Умови, які визначають підслідність кримінальних правопорушень, передбачених законом про кримінальну відповідальність, за детективами НАБУ, визначені ч. 5 ст. 216 КПК України.

Зокрема, п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ст. 191 КК України, якщо предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушенні у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

Відповідно до Статуту АБ «Укргазбанк» у редакціях, затверджених Загальними зборами акціонерів АБ «Укргазбанк» від 29-30 квітня 2014 року, 09 квітня 2015 року, 28 квітня 2015 року, 06 серпня 2015 року, 28 квітня 2016 року, 25 квітня 2017 року, 26 квітня 2018 року, 19 квітня 2019 року, 07 липня 2020 року, частка держави у статутному капіталі банку складала понад 94%.

Розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, яке є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, станом на дату розгляду цього клопотання, становить 205 998 435, 93 гривень, тобто у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.

Тому слідчий суддя дійшов правильного висновку, з чим погоджується колегія суддів, про відсутність підстав вважати, що кримінальне провадження № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року, не може бути підслідне НАБУ.

Також не заслуговують на увагу доводи сторони захисту стосовно виходу строку дії запобіжного заходу за межі строку досудового розслідування.

Так, частина 4 статті 176 КПК України визначає, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 КПК України передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Обов`язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Зі змісту ч. 4 ст. 176, ч. 7 ст. 194, ч. 2 ст. 196 КПК України вбачається, що вказані норми наділяють слідчого суддю правом у період, коли досудове розслідування в рамках певного кримінального провадженні ще триває (до його закінчення), вирішувати питання щодо обрання особі запобіжного заходу, але вони не обмежують тривалість застосування такого заходу строками досудового розслідування. Адже, вказане питання регулюється ч. 7 ст.194 КПК України, у відповідності до якої строк дії ухвали в частині покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не може бути більше двох місяців.

Крім того, за приписами ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Крім того, за змістом наведених у ч. 4 ст. 176 КПК України положень вибір запобіжних заходів, що обираються у кримінальному провадженні, довірено двом різним судовим інстанціям: слідчому судді під час досудового розслідування та суду, який розглядає справу, під час судового розгляду. Розподіл компетенцій між вищезазначеними особами чітко позначений моментом, коли розслідування закінчено, обвинувальний акт затверджено і кримінальну справу передано на розгляд суду, про що зазначено і в п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Чанєв проти України» (Chanyev v. Ukraine) від 09 жовтня 2014 року, заява № 46193/133. Також на користь вказаного висновку свідчить зміст п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, у відповідності до якого, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже, виходячи з визначених у КПК України понять «початок досудового розслідування» (п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 214 КПК України) і «закінчення досудового розслідування» (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України), досудове розслідування в конкретному кримінальному провадженні вважається закінченим у випадку настання однієї з наведених подій: (а) прийняття рішення у формі постанови про закриття кримінального провадження; (б) направленням до суду обвинувального акту; (в) направленням до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; (г) направленням до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру; (ґ) направленням до суду клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Із наведеного вбачається, що строк, на який до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід, КПК України не обмежує строками досудового розслідування, у рамках якого особі обирається відповідний захід, а тому ухвала про застосування до особи запобіжного заходу може лишатися чинною і після закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні до настання однієї з обставин, наведеної в ст. 203 КПК України.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 6 §1 Конвенції зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).

Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.

Істотних порушень вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 жовтня 2022 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_15

Судді ОСОБА_16

ОСОБА_17