- Presiding judge (HACC) : Shkodin Ya.V.
справа № 991/5642/22
провадження № 1-кс/991/5664/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
«23» листопада 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_16 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_17, прокурора ОСОБА_18, підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_19, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_20, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22 вересня 2022 року стосовно:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народився у м. Києві, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_20, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування зазначеного кримінального провадження за підозрою ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України; ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у період з листопада 2015 року по травень 2018 року ОСОБА_2, будучи головою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Комісія), діючи за попередньою змовою з членом НКРЕКП ОСОБА_3, начальником Управляння енергоринку НКРЕКП ОСОБА_7, заступником начальника Управління енергоринку НКРЕКП ОСОБА_6, заступником директора з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» ОСОБА_4, керівником Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» ОСОБА_5, а також іншими невстановленими слідством службовими особами групи компаній ДТЕК, використовуючи своє службове становище, всупереч меті, цілям, функціям та завданням, покладеним на державний колегіальний орган, умисно, всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди юридичними особами групи компаній ДТЕК в особі ПАТ «ДТЕК Західенерго», ТОВ «ДТЕК Східенерго», ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» (далі - ГК ТЕС, що входить до групи компаній ДТЕК), а також групи компаній Investment Capital of Ukraine (далі - група компаній ICU) керував підготовкою та прийняттям (видачою) нормативно-правового акту регуляторного характеру, яким надано перевагу вказаним вище підприємствам шляхом необґрунтованого включення до прогнозної ціни (тарифу) продажу електроенергії в оптовий ринок електроенергії України (далі - ОРЕ), що виробляється тепловими електростанціями, витрат з доставки енергетичного вугілля морським шляхом до України та його транспортування із судна на склади українських портів, які документально не підтверджені та фактично не здійснювалися, тим самим забезпечив одержання в період з травня 2016 року по грудень 2017 року неправомірної вигоди ГК ТЕС, що входять до групи компаній ДТЕК у розмірі 13 237 211 170,80 грн, а також в період січня 2018 року по червень 2019 року - в розмірі 9 299 460 642,57 грн, що були надмірно сплачені споживачами електричної енергії. Загалом вчинення вказаних вище протиправних, на переконання органу досудового розслідування, дій потягло за собою спричинення (завдання) споживачам електричної енергії, громадським та державним інтересам шкоди, розмір якої складає 19 356 971 494,34 грн за розрахунковий період з травня 2016 року по грудень 2017 року та 20 046 529 378,39 грн - за розрахунковий період з січня 2018 року по червень 2019 року, яка більше ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що відповідно до ч. 4 примітки ст. 364 КК України, є тяжкими наслідками.
Відповідно до клопотання, ОСОБА_1, будучи відповідальним за організацію належного державного регулювання цін з виробництва електричної енергії і дотримання балансу інтересів держави, виробників електричної енергії та її споживачів, а також за усі рішення Комісії в голосуванні та прийнятті яких він брав участь, достовірно розуміючи перед голосуванням, що прогнозні структури палива теплових електростанцій форми №1-НКРЕ є одним з джерел для розрахунку прогнозованої ОРЦ електричної енергії, жодних дій на перевірку їх змісту та реальної структури виробництва енергетичного вугілля, дійсних потреб у його імпортних поставках, закупівельних цін енергетичного вугілля ТЕС не вжив та не порушив питань на предмет відповідності запропонованого та встановленого попереднім складом Комісії порядку розрахунку ОРЦ електроенергії вимогам Закону України «Про ціни і ціноутворення» в частині державної регульованої ціни. Натомість, погодився на безальтернативне застосування положень зазначеного регуляторного акту під час затвердження прогнозованої ОРЦ електричної енергії на І, ІІ кварталах 2019 року.
Як вважає орган досудового розслідування, наведені у клопотанні доводи є вагомими та дають підстави для підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Пред`явлена йому підозра, на думку детектива, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості».
26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та вручено йому безпосередньо.
Відповідно до клопотання, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу з його боку або за його участю на свідків, експерта та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, які, як вважає детектив, виправдовують застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.
Враховуючи майновий стан ОСОБА_1, тяжкість заподіяної майнової шкоди службовою недбалістю державним та громадським інтересам, існуючі ризики, детектив вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 620 грн, яка, на його думку, не може вважатися для нього непомірною та не створюватиме надмірного тягаря і відповідатиме балансу інтересів державного-владного та приватного характеру.
Крім того, у клопотанні зазначено, що наведені обставини обґрунтовують необхідність покладення на ОСОБА_1, у разі внесення застави, обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_19 проти задоволення клопотання заперечували. Захисник ОСОБА_19 у своїх письмових запереченнях виклав доводи на обґрунтування відсутності правових підстав для застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, з огляду на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення,до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст.ст. 276-279 КПК України.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18 листопада 2022 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000276 розпочато 22 вересня 2022 року. В його межах письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, 26 жовтня 2022 року складено та вручено підозрюваному згідно з вимогами ст. 278 КПК України.
Отже, ОСОБА_1 набув статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена йому підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК Україниоднією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
З метою встановлення наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 зазначеного вище кримінального правопорушення, слідчим суддею досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та проаналізовано доводи, викладені у клопотанні і роз`яснені в судовому засіданні.
Так, як вбачається зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 26 жовтня 2022 року, на нього, як на члена НКРЕКП (з 29 травня 2018 року), у відповідності до Розподілу №17 покладалося виконання наступних функцій, зокрема: забезпечення діяльності НКРЕКП у формуванні та реалізації єдиної державної політики на ринку електричної енергії і організація роботи НКРЕКП з питань, зокрема формування цін і тарифів на товари (послуги); регулювання платіжно-розрахункових відносин на ринку електричної енергії; організація схвалення інвестиційних програм суб`єктів господарювання; сприяння розвитку конкуренції у сфері виробництва електричної та теплової енергії; розгляд звернень та надання роз`яснень з питань проведення цінової і тарифної політики у сфері електроенергетики та теплопостачання; взаємодія з органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими організаціями та здійснення співробітництва з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями; сприяння ефективному функціонуванню ринку електричної енергії на основі збалансування інтересів держави, суб`єктів природних монополій та споживачів товарів (послуг); співпраці з громадськими організаціями споживачів (об`єднаннями споживачів) щодо формування цін і тарифів на товари (послуги); сприяння ринку електричної енергії на основі збалансування інтересів держави, суб`єктів природних монополій та споживачів товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку конкуренції у сфері виробництва та постачання електричної енергії; координація та організація роботи у сферах виробництва та постачання прогнозування на ринку електроенергетики, а також установлення цін (тарифів) на електричну енергію, її виробництво, передачу, розподіл та постачання на послуги постачальників, економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії в електричних мережах, «зеленого» тарифу, державної регульованої ціни на електричну енергію для суб`єктів господарювання, алгоритму оптового ринку електричної енергії; тарифів на електричну та теплову енергію для ліцензіатів та розробка порядків (методик) формування цін і тарифів на товари (послуги). Отже, ОСОБА_1, був безпосередньо відповідальним за організацію належного державного регулювання цін з виробництва електричної енергії і дотримання балансу інтересів держави, виробників електричної енергії та її споживачів.
На переконання органу досудового розслідування, внаслідок розробки, прийняття і застосування у протиправний спосіб Порядку формування прогнозованої ОРЦ електричної енергії, що затверджений 03 березня 2016 року постановою НКРЕКП №289, та необґрунтованого врахування до вартості енергетичного вугілля витрат з фрахту та перевалки, які документально не підтверджені, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надали ознак правомірності розрахунку оптової ринкової ціни електричної енергії на І та ІІ квартал 2019 року, а ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_12 і ОСОБА_9 забезпечили у зв`язку з неналежним виконанням своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, збільшення прогнозованої ціни та платежу виробниками, що працюють за ціновими заявками, що призвело до завищення прогнозованої ОРЦ у І, ІІ кварталах 2019 року на 77,71 грн/МВт*год. та 71,51 грн/МВт*год. відповідно, а таким чином - одержання неправомірної вигоди ГК ТЕС від здійснення продажу електричної енергії за необґрунтованою ціною (тарифом) у розмірі 2 792 262 976,23 грн І і ІІ кварталах 2019 року, що, як наслідок, спричинило завдання матеріальної шкоди (збитків) споживачами електроенергії у розмірі 6 284 909 406, 25 грн в результаті безпідставної сплати грошей ДП «Енергоринок», як розпоряднику системи розрахунків ОРЕ, що у подальшому були розподілені між виробниками електроенергії, зокрема на користь Групи у розмірі 2 089 010 257, 55 грн, що спричинило тяжкі насліди.
Таким чином, протиправні, за версією органу досудового розслідування, дії ОСОБА_1, які виразилися у службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків державним та громадським інтересам у вигляді безпідставно сплачених споживачами електроенергії грошових коштів, кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Оцінюючи встановлені під час розгляду клопотання обставини та наведені прокурором твердження з точки зору їх достатності та переконливості в розрізі вирішення даного клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації її дій, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку, що обґрунтованість підозри щодо вчинення нею кримінального правопорушення є мінімальною, і на думку слідчого судді, вона відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра» в такій мірі, що на даному етапі виправдовує подальше розслідування органом досудового розслідування, але якість (вагомість) наявної доказової бази та процесуальний шлях її отримання (перенесення з іншого кп) не виправдовує застосування жодних додаткових обмежень (обтяжень) для підозрюваного ОСОБА_1, що можливо звести до наступних тверджень:
?порядок №289 від 03 березня 2016 року перед прийняттям НКРЕКП був погоджений Міненерговугілля України, Антимонопольним комітетом України, Державною регуляторною службою України та в подальшому був зареєстрований Міністерством юстиції України та опублікований в газеті «Урядовий кур`єр»;
?на час розгляду подій, які досліджуються та інкримінуються членам НКРЕКП Порядок №289 від 03 березня 2016 року був чинним, його незаконність не була встановлена законом або рішенням суду;
?висновки експертів надані прокурором та які підтверджують завдання тяжких наслідків державним та громадським інтересам є умовними;
?наявність експертиз, які були виконанні на замовлення сторони захисту, органу досудового розслідування у кримінальному провадженні №5202100000000209 та які спростовують (не підтверджують) факт завдання тяжких наслідків державним та громадським інтересам;
?порядок №289 від 03 березня 2016 року не встановлює державного регулювання цін на вугільну продукцію;
?порядок №289 від 03 березня 2016 року не встановлює цін або тарифів на електричну енергію генеруючих підприємств ТЕС;
?собівартість вугільної продукції суттєво перевищувала рівень ціни імпортної альтернативи, зокрема собівартість державних шахт у 2016 за т складала 2164 грн проти 1570 грн імпортованого вугілля; у 2017 - 2725 грн проти 2169 грн імпортованого вугілля; у 2018 - 3198 грн проти 2630 грн імпортованого вугілля; у 2019 - 3875 грн проти 2272 грн імпортованого вугілля; відсутність у матеріалах провадження жодної інформації ціни (долі) приватних шахт в надходженні вугільної продукції на ТЕС та ТЕЦ протягом досліджених років.
?фактично уся доказова база була перенесена з кримінального провадження №5202100000000209, яке неодноразово закривалося прокурорами САП, з рішеннями яких погоджувалися слідчі судді ВАКС, судді АП ВАКС;
?строки притягнення до кримінальної відповідальності для більшості членів НКРЕКП сплинуть найближчим часом;
?особливості прийняття рішень членами НКРЕКП на засіданнях та чіткий розподіл за кожним членом НКРЕКП функціональних обов`язків;
?інкримінований склад злочину органом досудового розслідування членам НКРЕКП за ч.2 ст.367 КК України відноситься до необережних злочином, а рішення приймається більшістю від загального кількісного складу Комісії - 4 з 7 членів, у зв`язку з чим, прокурором мала би бути конкретизоване психічне ставлення членів НКРЕКП, які діяли у виді злочинної самовпевненості (не менше 4 членів) та злочинної недбалості (інші члени, що були присутні на засіданнях);
?запроваджений воєнний стан та звичайна людська потреба перебувати в безпеці, у тому числі на території іншої країни;
?з`явлення підозрюваної (ого) до суду за першою вимогою.
Підсумовуючи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що стандарт доведення для застосування до особи запобіжного заходу є високим, з огляду на рівень пов`язаних цим обмежень.
Так, рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняттям відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії) - чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому, стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку. Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК).
Отже, враховуючи ступінь і характер обмежень прав і свобод підозрюваного, стосовно якого обирається запобіжний захід, ступінь обґрунтованості підозри для прийняття такого рішення на стадії досудового розслідування має досягати високого рівня.
Оцінюючи ймовірність вчинення кримінальних правопорушень в межах даного кримінального провадження, слідчий суддя переконався, що органом досудового розслідування були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за відповідними статтями КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що могли мати місце події, про які зазначається у клопотанні, тобто кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у ньому обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює також вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1, орган досудового розслідування посилається на існування ризиків того, що він може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на свідків, експерта та підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті.
За таких обставин, оскільки слідчим суддею встановлено, що ступінь обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення не досягає рівня, необхідного для можливості прийняття рішення про застосування стосовно нього запобіжного заходу, з огляду на ступінь і характер обмежень його прав і свобод, то слідчий суддя не вбачає необхідності досліджувати питання стосовно підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує орган досудового розслідування, як і питання недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на викладене, враховуючи те, що слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, то клопотання детектива задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 193, 194, 196, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_20, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_16