- Presiding judge (HACC): Shkodin Ya.V.
справа №991/3959/22
провадження №1-кс/991/3976/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
«28» листопада 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_8 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_9, прокурора ОСОБА_10, підозрюваної ОСОБА_1 в режимі ВКЗ, захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52022000000000264 від 16 вересня 2022 року стосовно:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у с. Лосівка, Семенівського району Чернігівської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №52022000000000264 від 16 вересня 2022 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні №52022000000000264 від 16 вересня 2022 року, яке на підставі ч. 3, 4 ст. 217 КПК України було виділене в окреме провадження з кримінального провадження №52021000000000164 від 01 квітня 2021 року за підозрою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2, будучи виконавчим директором Філії «Центр охорони здоров`я» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Філія «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця»; Філія), організувала в період з вересня 2020 року по 18 грудня 2020 року за попередньою змовою із іншими службовими особами Філії, зокрема ОСОБА_3, ОСОБА_6, а також з ОСОБА_5 та службовими особами ТОВ «Медичний центр здоров`я», серед яких ОСОБА_1 та ОСОБА_4, заволодіння грошовими коштами Філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця» в особливо великих розмірах під час здійснення цією Філією публічних закупівель послуг у сфері охорони здоров`я з проведення ПЛР-тестування, однак співучасники з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1, зловживаючи службовим становищем директора ТОВ «Медичний центр здоров`я», з корисливих мотивів не пізніше 30 вересня 2020 року залучила в якості пособника підпорядковану їй ОСОБА_4 до заволодіння грошима АТ «Укрзалізниця», з допомогою якої та ОСОБА_5, всупереч вимогам Законів України «Про публічні торги» та «Про захист економічної конкуренції», забезпечила 06-07 жовтня 2020 року та 27-28 жовтня 2020 року внесення до Технічних вимог та Інформації про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики (технічні вимоги) послуг з проведення ПЛР-тестування необхідних змін для забезпечення перемоги у закупівлі ТОВ «Медичний центр здоров`я», 29 жовтня 2020 рок, перебуваючи в службовому приміщенні ТОВ «Медичний центр здоров`я» по вул. Незалежності, 13 у м. Харкові, підписала від імені очолюваного нею товариства цінову пропозицію із завідомо завищеною та заздалегідь узгодженою з іншими співучасниками вартістю послуг, у період з 30 жовтня 2020 року по 04 листопада 2020 року через ОСОБА_4 організувала підготовку та подання на адресу Філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця» цінової пропозиції від імені ТОВ «Діагностика здоров`я», яке не мало наміру брати реальну участь у закупівлі послуг з ПЛР-тестування та необхідних документів для участі у закупівлі, 06 листопада 2020 року забезпечила участь представника ТОВ «Медичний центр здоров`я» у розкритті пропозицій працівниками Філії та підписання ним відповідного рішення з метою заволодіння грошима АТ «Укрзалізниця», однак з причин, що не залежали від їх волі, співучасники не вчинили всіх дії, які вважали необхідними з метою доведення кримінального правопорушення до кінця.
10 червня 2022 року в межах даного кримінального провадження №52022000000000264 від 16 вересня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України (незакінчений замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, вчинений за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), обґрунтованість якої, на переконання детектива, повністю підтверджується зібраними доказами.
У зв`язку з відсутністю 10 червня 2022 року ОСОБА_1 за місцем проживання та неможливістю вручення їй письмового повідомлення про підозру особисто, того ж дня його вручено їй у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, зокрема надіслано поштою за місцем її реєстрації та останнім фактичним місцем проживання; вручено під розписку представнику об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Елефант»; надіслано за допомогою месенджера миттєвих повідомлень інтернет-повідомлень Whats App на її особистий мобільний номер. Отже, за твердженням детектива, 10 червня 2022 року ОСОБА_1 набула статус підозрюваної у кримінальному провадженні №52021000000000164.
Мотивуючи необхідність обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, детектив у клопотанні зазначив, що підозрювана вчинила у співучасті особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк вісім років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Метою застосування до підозрюваної запобіжного заходу, згідно зі ст. 177 КПК України, прокурор визначає забезпечення її процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливу нею (або за її участі) незаконного впливу на свідків та підозрюваних у кримінальному провадженні.
Підставою застосування запобіжного заходу в клопотанні визначено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, а також суттєвий ступінь вказаних ризиків.
Враховуючи викладене, вагомість доказів про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою, невиконання нею обов`язку підозрюваного прибувати за викликом до слідчого, перебування її на даний час за межами України упродовж більш ніж шести місяців, оголошення її у державний та міжнародний розшук, для нівелювання вказаних вище ризиків, на думку органу досудового розслідування, необхідним є обрання до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, більш м`який запобіжний захід не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків.
Так, як зазначено у клопотанні, у зв`язку із неявкою ОСОБА_1 у дати та час, визначені у повістках про виклик її до органу досудового розслідування, її виїздом за межі України 08 березня 2022 року через пункт пропуску «Лужанка» автомобільним транспортом в напрямку виїзду на територію Угорщини та не встановленням її місцезнаходження, 03 серпня 2022 року постановою органу досудового розслідування ОСОБА_1 оголошено у державний та міжнародний розшук, яку 09 серпня 2022 року скеровано до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, а 05 вересня 2022 року до цього ж Департаменту скеровано запит про використання інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції з метою встановлення місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_1 .
Отже, на переконання органу досудового розслідування, ОСОБА_1 оголошена у міжнародний розшук у відповідності до вимог КПК країни, оскільки прийняття стороною обвинувачення постанови про оголошення особи в міжнародний розшук є достатнім підтвердженням факту такого розшуку у розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Підозрювана ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції, що, на думку слідчого судді, сприяє справедливому та повному розгляду клопотання) та її захисники ОСОБА_15 і ОСОБА_12 просили відмовити у задоволенні поданого клопотання. У судовому засіданні захисники подали письмові заперечення, у яких посилались на необґрунтованість підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки відсутні об`єктивні відомості для переконання у тому, що ОСОБА_1 причетна до такого злочину. Також захисники вказували на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику переховування, оскільки вона перетнула державний кордон України задовго до того, як було прийнято рішення про вручення їй повідомлення про підозру та виключно з метою збереження власного життя, тікаючи від повномасштабного вторгнення військ рф, оскільки фактично вона зареєстрована та проживає в зоні проведення бойових дій (м. Харків). Більше того, вона, як самостійно, так і через свого захисника повідомила орган, що здійснює досудове розслідування, про місце свого фактичного перебування, а також поінформувала про її готовність брати участь у розслідуванні шляхом проведення слідчих дій в режимі відеоконференції. Захист також вказав, що необґрунтованим є твердження про ризик знищення, приховування або спотворення важливих для кримінального провадження речей та документів, оскільки стороною обвинувачення уже здійснено всі необхідні процесуальні дії для встановлення обставин кримінального провадження, які підлягають доказуванню, а оскільки ОСОБА_1 знаходиться у Швейцарії, а не в Україні, то, навіть якщо б і хотіла щось спотворити, то не мала би такої можливості. Твердження про можливість незаконного впливу на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні сторона захисту також вважає необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення наведені лише припущення, без підтвердження вірогідності вказаної спроби та посилання на відповідні докази. Отже, на думку сторони захисту, детектив та прокурор обґрунтовують наявність ризиків переважно лише формальним посиланням на ст. 177 КПК України без детального аналізу обставин, які б прямо свідчили про те, що ОСОБА_1 дійсно вчинить або вже вчинила дії, перелічені у п.п. 1-3 ч. 1 вказаної статті. Більше того, на думку сторони захисту, кваліфікація дій ОСОБА_1 є хибною, оскільки здійснена всупереч вимог КК України та теорії кваліфікації кримінальних правопорушень. Крім того, вказано на порушення вимог ч. 1 ст. 194 та ч. 3 ст. 176 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не зазначено про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення, чи є законні підстави для обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання дослідити, зокрема обставини наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, що, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України; наявності ризиків, які можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню,якої слід уникати; наявності та достатності доказів на підтвердження факту перебування підозрюваної у міжнародному розшуку.
Вирішуючи зазначені питання в межах розгляду клопотання про обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначає про наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19 вересня 2022 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000264 розпочато 16 вересня 2022 року. В його межах письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, складено детективом за погодженням з прокурором та вручено їй згідно з вимогами ст. 278 КПК України у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, зокрема надіслано поштою за місцем її реєстрації та останнім фактичним місцем проживання та вручено під розписку представнику об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Елефант».
Отже, ОСОБА_1 набула статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно неї може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена їй підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, об`єктивно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
З метою встановлення наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 зазначеного вище кримінального правопорушення, слідчим суддею були досліджені наявні в матеріалах клопотання копій доказів, зокрема: акта службової перевірки філії ЦОЗ №ЦЦБ-7/2-КІ від 05 лютого 2021 року; ТЕО від 18 вересня та 22 жовтня 2020; Форми річного плану закупівель UA-P-2020-10-28-004776-b; інформації про закупівлю послуг з проведення лабораторних досліджень методом ПЛР; форми цінової пропозиції ТОВ «ІММД» від 29 жовтня 2020 року №42-02/04/09; форми цінової пропозиції ТОВ «Діагностика здоров`я» від 29 жовтня 2020 року №106; супроводжувального листа та форми цінової пропозиції ТОВ «Медичний центр Здоров`я» від 03 листопада 2020 року №27 та від 29 жовтня 2020 року № 1; протоколу ПЛР тестування від 05 листопада 2020 року; листа Філії ЦОЗ від 10 листопада 2020 року №07/5542; листа ЦКТУ від 13 листопада 2020 року №ЦКТУ-08/851 з реєстраційною карткою; листа апарату директора з економічної та інформаційної безпеки від 17 листопада 2020 року №ЦБ-12/2636; листа Філії ЦОЗ від 18 листопада 2020 року №ЦОЗ-07/5669; листа Департаменту категорійного управління АТ «Укрзалізниця» від 27 листопада 2020 року №ЦКТУ-08/927; листа Філії ЦОЗ від 24 листопада 2020 року №07/5775; листа ЦУАДО від 03 грудня 2020 року №07/739, листа Філії ЦОЗ від 04 грудня 2020 року №07/5999; листа ЦУАДО від 11 грудня 2020 року №07/773; листа ЦКТУ від 13 січня 2020 року №ЦКТУ-08/11; протоколу огляду файлів-образів накопичувачів на жорстких магнитних дисках від 14 вересня 2021 року з додатками; протоколу огляду мобільного телефону від 06 липня 2021 року з додатками; протоколу огляду мобільного телефону від 06 грудня 2021 року з додатками; протоколу огляду мобільного телефону від 15 грудня 2021 року з додатками; протоколу огляду мобільного телефону від 11 червня 2021 року з додатками; протоколу огляду мобільного телефону від 15 червня 2021 року з додатками; протоколу огляду відомостей, наданих операторами мобільного зв`язку від 22 грудня 2021 року з додатками; листа НАБУ від 24 червня 2021 року №0432-142/19468; листа ТОВ «МЛ «Діла» від 29 червня 2021 року № 3.1/697; висновку судово-почеркознавчої експертизи від 21 квітня 2022 року №СЕ-19/111-22/8280-ПЧ; висновку судово-товарознавчої експертизи від 27 жовтня 2021 року №129/21; протоколу огляду від 15 листопада 2021 року з додатками.
Аналізуючи доводи, викладені в клопотанні та долучені до нього матеріали, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «Медичний центр здоров`я» та в силу своїх посадових обов`язків уповноважена, зокрема здійснювати управління поточною господарською діяльністю товариства та діяти від його імені в межах, встановлених чинним законодавством та рішенням Загальних борів учасників; представляти інтереси товариства у взаємовідносинах з усіма підприємствами, організаціями, громадянами, державними органами та органами місцевого самоврядування; у межах своєї компетенції розпоряджатися майном та грошовими коштами товариства, укладати договори, здійснювати інші правочини, що забезпечують його господарську діяльність на суму, яка не перевищує 150 000 грн на місяць; видавати довіреності без права передоручення та дозволяти співробітникам відрядження в межах України; в межах своєї компетенції видавати накази і давати вказівки, які є обов`язковими для персоналу товариства, та здійснювати інші дії по керівництву роботи товариства для досягнення його мети. Отже, надані організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські повноваження і вплив ОСОБА_1 надавали їй змогу виконати необхідні дії для забезпечення перемоги ТОВ «Медичний центр здоров`я» у майбутніх торгах із закупівлі Філією ЦОЗ послуг з проведення ПЛР-тестування й протиправно обернути на користь зазначеного суб`єкта господарювання гроші Філії.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 довела суть спільного злочинного плану співучасників заступнику директора компанії ОСОБА_4, яка була відповідальна за фінансову діяльність компанії, розрахунок собівартості медичних послуг, що надаються клієнтам-пацієнтам, формування прейскуранту цін на послуги, систему знижок та інші фінансово-економічні показники діяльності товариства. Так, ОСОБА_1, користуючись службовим становищем директора товариства, усвідомлюючи, що знання ОСОБА_4 фінансово-економічних показників діяльності товариства та на ринку медичних послуг забезпечить максимальне сприяння перемозі ТОВ «Медичний центр здоров`я», визначила її роль пособника у вчиненні цього кримінального правопорушення, доручивши їй сформувати конкурсну пропозицію, яка відповідатиме документам з конкурсних торгів Філії ЦОЗ з закупівлі послуг з ПЛР-тестування та розрахувати фактичну собівартість послуг, а також конкретний розмір предмета заволодіння, виходячи з відомого їй розміру очікуваної вартості предмета закупівлі у сумі 1 300 грн/послуга та надала їй контактні дані осіб Філії ЦОЗ, з якими вирішувались усі питання, пов`язані із поданням конкурсної пропозиції.
Отже, за змістом клопотання та долучених матеріалів, ОСОБА_1, зловживаючи службовим становищем директора ТОВ «Медичний центр здоров`я», вжила дій для забезпечення перемоги у закупівлі ТОВ «Медичний центр здоров`я», підписала від імені очолюваного нею товариства цінову пропозицію із завідомо завищеною та заздалегідь узгодженою з іншими співучасниками вартістю послуг, організувала підготовку та подання на адресу Філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця» цінової пропозиції від імені ТОВ «Діагностика здоров`я», яке не мало наміру брати реальну участь у закупівлі послуг з ПЛР-тестування та необхідних документів для участі у закупівлі, забезпечила участь представника ТОВ «Медичний центр здоров`я» у розкритті пропозицій працівниками Філії та підписання ним відповідного рішення з метою заволодіння грошима АТ «Укрзалізниця», однак з причин, що не залежали від їх волі, співучасники не вчинили всі дії, які вважали необхідними з метою доведення кримінального правопорушення до кінця.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених доказів об`єктивно пов`язує підозрювану зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення в межах даного кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо неправильності здійсненої органом досудового розслідування кваліфікації дій підозрюваної ОСОБА_1, оскільки на цій стадії досудового розслідування, коли обставини справи можуть змінюватися та уточнюватися, остаточно дійти висновку про правильність кваліфікації не вбачається за можливе.
Вирішуючи питання про наявність ризиків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що усфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню,якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадженняпокладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_1, детектив послався на існування ризиків того, що вона може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків і підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
У своєму клопотанні детектив, обґрунтовуючи наявність ризику переховування ОСОБА_1, посилається на тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винною у злочині, у вчиненні якого вона підозрюється, а також на її процесуальну поведінку. Зокрема, детектив просить врахувати ті обставини, що ОСОБА_1 неодноразово направлялись повістки про виклик до НАБУ для допиту як підозрюваної, їй відомо про розпочате на території України кримінальне провадження щодо неї, а також про необхідність прибуття за викликом до органу досудового розслідування, однак вона не прибувала у визначені дати, декларуючи при цьому своє бажання брати участь у слідчих (розшукових) діях виключно дистанційно, продовжуючи перебувати за кордоном. При цьому, місце здійснення досудового розслідування та розташування НАБУ - територія м. Києва та Київської області не є територіями ведення воєнних (бойових) дій, а тому сам по собі факт введення воєнного стану в Україні, на переконання детектива, не свідчить про поважність причин неприбуття підозрюваної за викликом. Крім того, надані стороною захисту документи на підтвердження місця перебування ОСОБА_1, викладені іноземною мовою, а тому воно не підтверджено належним чином, тож НАБУ дотепер не відомо фактичне місцезнаходження ОСОБА_1 . На переконання детектива, можливість постійного переховування ОСОБА_1 закордоном підсилюється (зумовлюється) також її «заможним» станом та можливістю повного фінансування свого тривалого перебування за кордоном.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція цього кримінального правопорушення передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Втім, аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик переховування підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_1 08 березня 2022 року перетнула кордон України в пункті пропуску «Лужанка» автомобільним транспортом в напрямку виїзду на територію Угорщини та на цей час до України не поверталася.
Перші повістки про виклик до детектива НАБУ на 21, 24 та 29 червня 2022 року були направлені ОСОБА_1 10 червня 2022 року поштовим зв`язком за адресою її останнього відомого місця проживання та через месенджер Whats App, а також за допомогою цього ж месендрежу 25 липня 2022 року їй були направлені повістки про виклик на 01 та 03 серпня 2022 року.
При цьому, 20 червня 2022 року на адресу НАБУ адвокат ОСОБА_1 - ОСОБА_15 направив до НАБУ лист, у якому повідомив, що за викликами на 21, 24 та 29 червня 2022 року ОСОБА_1 з`явитись не може, у зв`язку із залишенням нею 08 березня 2022 року території України через введення воєнного стану. Аналогічні відомості щодо причин неможливості прибуття за викликами на 01 та 03 серпня 2022 року адвокат повідомив НАБУ у клопотанні від 27 липня 2022 року (надійшло 01 серпня 2022 року), у якому просив про здійснення допиту ОСОБА_1 в режимі відеоконференції, а також повідомив місцезнаходження ОСОБА_1 : АДРЕСА_4. Аналогічне клопотання направлялось адвокатом ОСОБА_16 01 серпня 2022 року.
Крім того, 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 за допомогою телекомунікаційного зв`язку повідомила орган досудового розслідування про направлення її захисником клопотання про проведення допиту в режимі відеоконференції та сповістила, що покинула територію України 08 березня 2022 року з причин повномасштабного вторгнення росії в Україну, а також, з метою збереження свого життя та здоров`я, знаходиться в місті Золлікон, Швейцарія, Кантон Цюрих та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначила також, що готова виконувати всі процесуальні обов`язки в порядку ст. 232, розділу IX КПК України.
Як вбачається зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, під час розгляду клопотання про здійснення стосовно підозрюваної ОСОБА_1 спеціального досудового розслідування, як і під час розгляду даного клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу, вона неодноразово заявляла клопотання про здійснення судових засідань за її участі в режимі відеоконференції, посилаючись на неможливість особистої присутності через воєнний стан в Україні.
Оцінюючи встановлені в межах цього кримінального провадження відомості, слідчий суддя зазначає, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на всій території України було введено воєнний стан, строк дії якого продовжується відповідними указами Президента України.
Слідчий суддя визначає, що воєнний стан - це невизначений в часі й непрогнозований за обставинами правовий режим, натомість кримінальне провадження завжди має конкретні або розумні строкові точки, а тому має тривати і під час війни. Разом з цим, як повідомила сторона захисту та що не спростовано стороною обвинувачення, ОСОБА_1 залишила територію України 08 березня 2022 року, тобто задовго до повідомлення їй про підозру (10 червня 2022 року) і оголошенням її у державний та міжнародний розшук (03 серпня 2022 року) виключно у зв`язку з тим, що вона зареєстрована та проживала в зоні проведення активних бойових дій (місто Харків).
Слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_1 як самостійно, так і через свого захисника повідомила орган досудового розслідування про момент та причини свого виїзду за кордон, а також про місце свого фактичного проживання та готовність брати участь у розслідуванні шляхом проведення слідчих дій в режимі відеоконференції.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування про те, що поведінка підозрюваної свідчить про її переховування від органу досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності та від виконання своїх обов`язків, передбачених ст. 42 КПК України, з подальшим винесенням постанови про оголошення ОСОБА_1 у державний та міжнародний розшук детективом ОСОБА_7 є передчасним та таким, який не дозволяє слідчому судді прийти до переконання про свідому та поінформовану відмову підозрюваної від виконання наявних у неї обов`язків.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на те, що орган досудового розслідування не намагався вжити інших можливих заходів (створити можливості) з метою реалізації дистанційної участі ОСОБА_1 в слідчих діях, як про це просила вона сама та її захисник, у тому числі за допомогою посольства/консульської установи в країні, де перебуває ОСОБА_1, у тому числі з використанням детективами відеоконференцзв`язку. Проведення запропонованих слідчим суддею (створення можливостей для підозрюваної) слідчих дій на території посольства/консульської установи України, у тому числі з використанням відеоконференцзв`язку не потребує задіяння механізмів, які передбачені ч.7 ст.135 КПК України, у тому числі по причині відсутності об`єктивної потреби в залученні іноземної держави в якості посередника у правовідносини, які виникають між громадянами України та державою Україна.
Наведені вище обставини в сукупності дають підстави для висновку про передчасність висновку органу досудового розслідування про ухилення підозрюваної ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду, а тому слідчий суддя не вбачає необхідності досліджувати існування ризиків кримінального провадження, на які вказує орган досудового розслідування, як і недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на викладене, враховуючи те, що слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність підстав для обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то клопотання детектива задоволенню не підлягає.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Дана ухвала була виготовлена та внесена з запізненням до Єдиного державного реєстру судових рішень через систематичні відключення світла та вимушеним пошуком слідчим суддею балансу між потребами проведення невідкладних слідчих дій у різних кримінальних провадженнях.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 176-178, 183, 193, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52022000000000264 від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_17