Document No. 107753263

справа № 991/5299/22

провадження № 1-кс/991/5318/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

«29» листопада 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_14 за участю секретарів судового засідання ОСОБА_15, ОСОБА_16., прокурора ОСОБА_17, захисника ОСОБА_18, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_19., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_20., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22 вересня 2022 року стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Слов`янську, Донецької області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч.2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_19., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_20., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч.2 ст. 364 КК України.

Обставини, якими обґрунтоване клопотання.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період з листопада 2015 травень 2018 року, ОСОБА_2, будучи Головою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Комісія), діючи за попередньої змовою з членом НКРЕКП ОСОБА_3, начальником Управління енергоринку НКРЕКП ОСОБА_4, заступником начальника Управління енергоринку НКРЕКП ОСОБА_1, заступником директора з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» ОСОБА_5, керівником Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» ОСОБА_6, а також іншими невстановленими слідством службовими особами Групи компаній ДТЕК, використовуючи своє службове становище всупереч меті, цілям, функціям та завданням покладеним на державний колегіальний орган, умисно, всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди юридичними особами Групи компаній ДТЕК, в особі ПАТ «ДТЕК Західенерго», ТОВ «ДТЕК Східенерго», ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» (далі - ГК ТЕС, що входять до групи компаній ДТЕК), а також Групи компаній Investment Capital of Ukraine (далі - група компаній ICU) керував підготовкою та прийняттям (видачою) нормативно- правового акту регуляторного характеру, яким надано перевагу вищевказаним підприємствам, шляхом необгрунтованого включення до прогнозної ціни (тарифу) продажу електроенергії в Оптовий ринок електроенергії України (далі - ОРЕ), що виробляється тепловими електростанціями, витрат з доставки енергетичного вугілля морським шляхом до України та його транспортування із судна на склади українських портів, які документально не підтверджені та фактично не здійснювалися, тим самим забезпечив одержання в період з травня 2016 року по грудень 2017 року неправомірної вигоди ГК ТЕС, що входять до групи компаній ДТЕК у розмірі 13 237 211 170, 80 грн., а також в період січня 2018 року по червень 2019 року в розмірі 9 299 460 642, 57 грн., що були надмірно сплачені споживачами електричної енергії.

Загалом, вчинення вищезазначених протиправних дій потягло за собою спричинення (завдання) споживачам електричної енергії, громадським та державним інтересам шкоди, розмір якої складає 19 356 971 494, 34 грн. за розрахунковий період з травня 2016 року по грудень 2017 року та 20 046 529 378, 39 грн. за розрахунковий період з січня 2018 року по червень 2019 року, яка більше ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що відповідно до ч. 4 примітки ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.

Протиправні діяння ОСОБА_1, що мали місце у період з листопада 2015 року по грудень 2017 року та призвели до заподіяння споживачам електричної енергії, громадським та державним інтересам шкоди, розмір якої складає 19 356 971 494, 34 грн. є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24 березня 2017 року.

22 вересня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24 березня 2017 року та інкриміновано вчинення вищезазначеного суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст. 364 КК України.

Подальші неправомірні дії ОСОБА_1, що мали місце у період з грудня 2017 року по травень 2018 року, а також негативним наслідком яких став розрахунковий період 2019 року, призвели до заподіяння споживачам електричної енергії, громадським та державним інтересам шкоди, розмір якої складає 20 046 529 378,39 грн. є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22 вересня 2022 року.

Відповідно до клопотання, внаслідок розробки, прийняття і застосування у протиправний спосіб Порядку формування прогнозованої ОРЦ електричної енергії, що затверджений 03 березня 2016 року постановою НКРЕКП №289 та необґрунтованого врахування до вартості енергетичного вугілля витрат з фрахту та перевалки, які документально не підтверджені, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 забезпечили збільшення прогнозної ціни та платежу ОСОБА_7, що працюють за ціновими заявками, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали ознак правомірності розрахунку оптової ринкової ціни електричної енергії на 2018 рік, що призвело до завищення прогнозованої ОРЦ у І, ІІ, ІІІ та IV кварталах 2018 року та одержання неправомірної вигоди ГК ТЕС від здійснення продажу електричної енергії за необґрунтованою ціною (тарифом) у розмірі 9 750 769 550,94 грн, що, як наслідок, спричинило завдання матеріальної шкоди (збитків) споживачам електроенергії у розмірі 13 761 619 972,15 грн. в результаті безпідставної сплати коштів ДП «Енергоринок» як розпоряднику системи розрахунків ОРЕ, що в подальшому були розподілені між ГК ТЕС, зокрема Групи у розмірі 7 210 450 385,02 грн з ПДВ, що спричинило тяжкі наслідки. Також, відповідно до клопотання, за зазначених вище обставин, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 надали ознак правомірності розрахунку оптової ринкової ціни електричної енергії на І та ІІ квартали 2019 року, а ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 забезпечили у зв`язку з неналежним виконанням ними своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, збільшення прогнозної ціни та платежу ОСОБА_7, що працюють за ціновими заявками, що призвело до завищення прогнозованої ОРЦ у І, ІІ кварталах 2019 року та таким чином одержання неправомірної вигоди ГК ТЕС від здійснення продажу електричної енергії за необґрунтованою ціною (тарифом) у розмірі 2 792 269 976,23 грн, що, як наслідок, спричинило завдання матеріальної шкоди (збитків) споживачами електроенергії у розмірі 6 284 909 406,24 грн в результаті безпідставної сплати грошей ДП «Енергоринок» як розпоряднику системи розрахунків ОРЕ, що у подальшому були розподілені між виробниками електроенергії, зокрема на користь Групи у розмірі 2 089 010 257,55 грн з ПДВ, що спричинило тяжкі наслідки.

Як вважає орган досудового розслідування, наведені у клопотанні доводи та додані до нього докази є вагомими та дають підстави для підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Пред`явлена йому підозра, на думку детектива, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості».

26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 364 КК України.

В цей же день, у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за місцем його фактичного проживання, органом досудового розслідування повідомлення про підозру було направлено листом №0432-188/20483 за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, повідомлення про підозру в цей же день було вручено голові правління ОСББ «Три сусіди 1», що обслуговує будинок АДРЕСА_2 .

Враховуючи зазначене, на переконання органу досудового розслідування, повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_1 у спосіб, передбачений законом, тобто останній набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Також, як зазначає детектив у клопотанні, за адресою останнього відомого місця перебування (проживання) ОСОБА_1 направлялися повістки про його виклик як підозрюваного для дачі показань, а саме на 02, 03, 04 листопада 2022 року, однак він у визначені дати та час до органу досудового розслідування не з`явився та про причини своєї неявки не повідомив.

04 листопада 2022 року, у зв`язку із зазначеним вище, ОСОБА_1 органом досудового розслідування оголошено у державний та міжнародний розшук.

Відповідно до клопотання, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу з його боку або за його участю на свідків, експерта та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, які, як вважає детектив, виправдовують обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, а також те, що ОСОБА_1 вже понад три роки переховується від органів досудового розслідування та суду, існуючі ризики, детектив вважає, що виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдино можливим заходом, який зможе забезпечити нівелювання встановлених органом досудового розслідування ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а жоден інший запобіжний захід не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.

Позиція сторін у судовому засіданні.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_18 проти задоволення клопотання заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що ні вона, ні сам ОСОБА_1 не отримали повідомлення про підозру, як і викликів до правоохоронних органів та клопотання про обрання запобіжного заходу, в порядку визначеному КПК України. При цьому, адвокат зазначила, що текст постанови детектива про оголошення ОСОБА_1 у державний та міжнародний розшук свідчить про детальну обізнаність НАБУ та САП ще з 2019 року про факт виїзду ОСОБА_1 та перебування його за кордоном. Востаннє, інформація про зазначене направлялась на адресу НАБУ та САП в жовтні 2022 року. Тому, на її переконання, направлення повідомлення про підозру поштовим зв`язком на останню відому адресу проживання ОСОБА_1 в Україні є формальним, неналежним врученням і введенням суд в оману та розцінюється стороною захисту як штучне створення доказів обвинувачення. Також, як зазначає захисник, безпідставними є аргументи правоохоронних органів про повідомлення про підозру ОСОБА_1 через житлово-експлуатаційну організацію за місцем проживання останнього, оскільки стороною обвинувачення не надано суду доказів, що за адресою АДРЕСА_4 зареєстроване ОСББ «Три сусіди», а громадянка ОСОБА_13, підпис якої стоїть на супровідному листі, дійсно є головою цієї організації. Крім цього, захисник, також, зазначила, що аргументи правоохоронного органу про направлення повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_1 на його електронну пошту є безпідставним, оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодного цьому підтвердження, як і відомостей, які б свідчили про існування електронної пошти та про належністиь її ОСОБА_1 . В зв`язку з цим, на думку сторони захисту, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.

Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення, чи є законні підстави для обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання дослідити, зокрема обставини наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України; наявності та достатності доказів на підтвердження факту перебування підозрюваного у міжнародному розшуку; наявності ризиків, які можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню,якої слід уникати.

Вирішуючи зазначені питання в межах розгляду клопотання про обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначає про наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07 листопада 2022 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000276 розпочато 22 вересня 2022 року. В цей же день детективом НАБУ було складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 364 КК України.

Вирішуючи питання стосовно того, чи є зазначена підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 364 КК України.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, об`єктивно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

З метою встановлення наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 зазначеного вище кримінального правопорушення, слідчим суддею були досліджені наявні в матеріалах клопотання докази.

Аналізуючи доводи, викладені в клопотанні та долучені до нього матеріали, слідчим суддею встановлено, що у період з листопада 2015 травень 2018 року, ОСОБА_2, будучи Головою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Комісія), діючи за попередньої змовою з заступником начальника Управління енергоринку НКРЕКП ОСОБА_1, а також іншими службовими особами Групи компаній ДТЕК, використовуючи своє службове становище умисно, всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди юридичними особами Групи компаній ДТЕК, а також Групи компаній Investment Capital of Ukraine керував підготовкою та прийняттям (видачою) нормативно- правового акту регуляторного характеру, яким надано перевагу вищевказаним підприємствам, шляхом необгрунтованого включення до прогнозної ціни (тарифу) продажу електроенергії в Оптовий ринок електроенергії України (далі - ОРЕ), що виробляється тепловими електростанціями, витрат з доставки енергетичного вугілля морським шляхом до України та його транспортування із судна на склади українських портів, які документально не підтверджені та фактично не здійснювалися, тим самим забезпечив одержання в період з травня 2016 року по грудень 2017 року неправомірної вигоди ГК ТЕС, що входять до групи компаній ДТЕК у розмірі 13 237 211 170, 80 грн., а також в період січня 2018 року по червень 2019 року в розмірі 9 299 460 642, 57 грн., що були надмірно сплачені споживачами електричної енергії.

На переконання органу досудового розслідування, внаслідок розробки, прийняття і застосування у протиправний спосіб Порядку формування прогнозованої ОРЦ електричної енергії, що затверджений 03 березня 2016 року постановою НКРЕКП №289 та необґрунтованого врахування до вартості енергетичного вугілля витрат з фрахту та перевалки, які документально не підтверджені, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 забезпечили збільшення прогнозної ціни та платежу Виробникам, що працюють за ціновими заявками, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали ознак правомірності розрахунку оптової ринкової ціни електричної енергії на 2018 рік, що призвело до завищення прогнозованої ОРЦ у І, ІІ, ІІІ та IV кварталах 2018 року та одержання неправомірної вигоди ГК ТЕС від здійснення продажу електричної енергії за необґрунтованою ціною (тарифом) у розмірі 9 750 769 550,94 грн, що, як наслідок, спричинило завдання матеріальної шкоди (збитків0 споживачам електроенергії у розмірі 13 761 619 972,15 грн. в результаті безпідставної сплати коштів ДП «Енергоринок» як розпоряднику системи розрахунків ОРЕ, що в подальшому були розподілені між ГК ТЕС, зокрема Групи у розмірі 7 210 450 385,02 грн з ПДВ, що спричинило тяжкі наслідки. Також, відповідно до клопотання, за зазначених вище обставин, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 надали ознак правомірності розрахунку оптової ринкової ціни електричної енергії на І та ІІ квартали 2019 року, а ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 забезпечили у зв`язку з неналежним виконанням ними своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, збільшення прогнозної ціни та платежу ОСОБА_7, що працюють за ціновими заявками, що призвело до завищення прогнозованої ОРЦ у І, ІІ кварталах 2019 року та таким чином одержання неправомірної вигоди ГК ТЕС від здійснення продажу електричної енергії за необґрунтованою ціною (тарифом) у розмірі 2 792 269 976,23 грн, що, як наслідок, спричинило завдання матеріальної шкоди (збитків) споживачами електроенергії у розмірі 6 284 909 406,24 грн в результаті безпідставної сплати грошей ДП «Енергоринок» як розпоряднику системи розрахунків ОРЕ, що у подальшому були розподілені між виробниками електроенергії, зокрема на користь Групи у розмірі 2 089 010 257,55 грн з ПДВ, що спричинило тяжкі наслідки.

Отже, за змістом клопотання та долучених матеріалів, ОСОБА_1 підозрюється у пособництві у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб сприянні у використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 364 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених доказів об`єктивно пов`язує ОСОБА_1 зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення в межах даного кримінального провадження.

Підозрюваним, зокрема, є особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч.1 ст.42 КПК України).

Як вбачається з матеріалів клопотання, 22 вересня 2022 року органом досудового розслідування було складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 364 КК України.

Письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст. 278 КПК України).

Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з ч.ч. 1,2, 4-7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. (ч.ч.1, 2, 8 ст. 135 КПК України).

Як вбачається з матеріалів клопотання та про що зазначив прокурор у судовому засіданні, ОСОБА_1 13 липня 2019 року залишив територію України в напрямку м. Бодрум, Туреччина, та з того часу в Україну не повертався. Враховуючи зазначене, 26 жовтня 2022 року повідомлення про підозру органом досудового розслідування було направлено ОСОБА_1 листом №0432-188/20483 за місцем його фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ), та в цей же день повідомлення про підозру було вручено голові правління ОСББ «Три сусіди 1», що обслуговує будинок АДРЕСА_2 .

Викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст. 42 КПК України.

Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Дослідженні у судовому засіданні матеріали щодо вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру свідчать про формальне намагання органом досудового розслідування вжити заходів для такого вручення, та не дають слідчому судді підстав для висновку, що ОСОБА_1 належним чином, відповідно до вимог КПК України, повідомлений органом досудового розслідування про підозру у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22 вересня 2022 року, а також, що останній набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, що виходить з наступного.

З матеріалів клопотання вбачається, що орган досудового розслідування направляв повістки про виклик, повідомлення про підозру ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.207,212), залишав їх керівнику «ОСББ «Три сусіди», яке обслуговує цю адресу (т.1, а.с.211) та направляв на електронну адресу підозрюваного - ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була ним зазначена у декларації за 2019 рік (т.1, а.с.219).

На запит суду Департамент з питань реєстрації Київської МДА листом від 14 листопада 2022 року №074/06/2-2114 повідомив, що за адресою АДРЕСА_1 відсутні зареєстровані особи.

У судовому засіданні було з`ясовано, що підозрюваний ОСОБА_1 залишив територію України 13 липня 2019 року та до сьогоднішнього часу не повертався, що підтверджується інформацією, отриманою на запит суду від ДПС України від 09 листопада 2022 року (т.1, а.с.218).

Також у судовому засіданні був підтверджений факт обізнаності органу досудового розслідування про тривалу відсутність підозрюваного ОСОБА_1 на території України, що не заперечувалося прокурором, оскільки усі матеріали кримінального провадження №52022000000000276 були отримані із кримінального провадження №52022000000000278 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 19 жовтня 2022 року у справі №991/4622/22, в яке першочергово були виділені усі оригінали кримінального провадження №52017000000000209 Тобто матеріали кримінального провадження №52022000000000276 є оригіналами усіх матеріалів, які збиралися у кримінальному провадженні №52017000000000209.

Як уже зазначалося, повідомлення про підозру направлялося за «фактичним місцем проживання» ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . З цього приводу вважаю за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місце проживання особи підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання - документом, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи. Документом, який за чинним законодавством може засвідчувати місце проживання особи є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Звертаю увагу органу досудового розслідування, що декларація не входить до переліку документів, які можуть підтверджувати місце проживання особи, на відміну від паспорта громадянина України.

При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання.

З аналізу положень Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку- резидентом, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби; зняття з військового обліку.

Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання (у тому числі від терміну відсутності відповідної особи на території України на протязі окремого періоду або певних років).

Як бачимо, процедура зміни місця проживання потребує від особи здійснення активних дій, а у разі зайняття пасивної позиції, особа свідомо наражає себе на можливі негативні наслідки, які можуть настати з причин непроведення відповідних процедур, пов`язаних зі зміною місця проживання.

Як вбачається з відповіді ДМС України від 26 листопада 2022 року ОСОБА_1 з питання оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання в установленому законодавством порядку не звертався.

З копії паспорта ОСОБА_1, наданої стороною захисту вбачається, що також додатково підтверджується особовою карткою ДМС України від 04 грудня 2019 року (т.1, а.с.21), змістом повідомлень про підозри від 22 вересня 2022 року у кримінальному провадженні №52017000000000209 (т.1, а.с.22) та від 26 жовтня 2022 року (т.1, а.с.135), зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 .

При цьому, слідчий суддя не сприймає доводи прокурора про недоцільність направлення повідомлення про підозру за місцем реєстрації ОСОБА_1 з причин проведення воєнних дій на цій території, оскільки вони суперечать положенням розпорядження КМУ від 05 травня 2015 року №428-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування» та загальнодоступній інформації про продовження здійснення АТ «Укрпошта» своєї діяльності в більшості поштових відділень на території м. Слов`янськ.

Підсумовуючи та враховуючи те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, що потребує найвищих стандартів доведеності підстав для його застосування, на переконання слідчого судді в даному випадку логічно та доцільно було б направити повідомлення про підозру ОСОБА_1, крім адреси його останнього відомого місця проживання та електронну адресу, першочергово - за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1, повідомлену ОСОБА_1 адресу на території Грузії (АДРЕСА_5), а також розмістити її на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (коротку частину, з посиланням на повний текст на веб-сайті Офісу Генерального прокурора), що відповідало б загальним засадам справедливості та дало б ОСОБА_1 мінімальну можливість бути обізнаним про наявність правомірного інтересу з боку правоохоронної системи країни до нього.

Тільки після виконання усіх цих заходів, які, хоч прямо і непередбачені процесуальним законодавством, але виходять з загальних засад, на думку слідчого судді, можливо було б стверджувати, що орган досудового розслідування, з урахуванням особливостей цього провадження, використав усі можливі (наявні) засоби для інформування ОСОБА_1 .

Після виконання усіх запропонованих слідчим суддею заходів орган досудового розслідування не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням до суду.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд зобов`язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність стороною обвинувачення підстав для розгляду клопотання в порядку ч.6 ст. 193 КПК України.

На підставі наведеного, слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку про відсутність підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в зв`язку з чим клопотання детектива задоволенню не підлягає.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Дана ухвала була виготовлена та внесена з запізненням до Єдиного державного реєстру судових рішень через систематичні відключення світла та вимушеним пошуком слідчим суддею балансу між потребами проведення невідкладних слідчих дій у різних кримінальних провадженнях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 176-178, 183, 193, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_19., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_20., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_14