- Presiding judge (HACC AC) : Kaluhina I.O.
Справа № 991/5177/22
Провадження № 11-п/991/17/22
УХВАЛА
06 грудня 2022 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_27,
суддів - ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31,
секретар судового засідання - ОСОБА_32,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката ОСОБА_33, подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, про направлення кримінального провадження № 52022000000000094 від 09 травня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, з Вищого антикорупційного суду для розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва,
за участю:
обвинуваченого - ОСОБА_1,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_33,
В С Т А Н О В И Л А:
Суть питання та встановлені судом обставини
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду на стадії підготовчого судового засідання перебуває обвинувальний акт, складений та затверджений 01 листопада 2022 року, у кримінальному провадженні № 52022000000000094 від 09 травня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
02 грудня 2022 року адвокат ОСОБА_33, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з клопотанням, за змістом вимог якого просить, у порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), передати кримінальне провадження з Вищого антикорупційного суду до Шевченківського районного суду міста Києва для розгляду.
Клопотання обґрунтоване тим, що інкримінований ОСОБА_1 злочин, передбачений ст. 255 КК України, не відноситься до корупційних та не відповідає жодній з умов, визначеній ст. 33-1 КПК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 КК України, що також йому інкримінується, не підсудне Вищому антикорупційному суду, оскільки ані ОСОБА_1, ані жодна з осіб, які за версією сторони обвинувачення виступили співучасниками злочину, не були службовими особами державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків. У свою чергу, належність ОСОБА_2 (організатора злочинної організації) до числа службових осіб органу державної влади (Верховної Ради України) та дотримання з огляду на його особистий статус народного депутата умови, передбаченої п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, без наявності факту зловживання ним таким службовим становищем під час вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України є недостатнім для визначення підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду. Поряд із зазначеним, сторона захисту посилається на те, що на момент вчинення інкримінованого злочину ПАТ «Укргазвидобування» не могло вважатися суб`єктом господарювання, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, у розумінні п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, адже частка 100% у статутному капіталі вказаного акціонерного товариства становила приватну власність НАК «Нафтогаз України».
Позиції учасників судового провадження
Адвокат ОСОБА_33 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав зазначених у ньому. Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника
Інші учасники судового провадження, будучи повідомленими про час та місце розгляду клопотання належним чином, не прибули в судове засідання та не надали до суду свої позиції щодо клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 34 КПК України, неприбуття учасників судового провадження не перешкоджає розгляду клопотання.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданого клопотання, вислухавши доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи клопотання, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Питання направлення кримінального провадження з одного суду до іншого врегульовано положеннями ст. 34 КПК України.
Абзацом 2 частини 3 статті 34 КПК України визначено, що питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Отже, саме Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (колегією у складі п`яти суддів) уповноважена вирішувати питання направлення кримінальних проваджень з Вищого антикорупційного суду до інших судів.
Вирішуючи питання щодо належного суду, який має розглядати по суті вказане кримінальне провадження, колегія суддів виходить із такого.
Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України, ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України (ст. 33-1 КПК України).
Приміткою до ст. 45 КК України до корупційних кримінальних правопорушень віднесено кримінальні правопорушення, передбачені ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені ст. 366-2, 366-3 цього Кодексу.
Пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України встановлено такі умови:
1) кримінальне правопорушення вчинено:
Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України;
державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»;
депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;
суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
прокурорами органів прокуратури, зазначеними у п. 1-4, 5-11 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру»;
особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище;
військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст. 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 КК України або у п. 1 цієї частини.
Відповідно до абз. 11 п. 20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України № 100-ІХ від 18 вересня 2019 року, який набрав чинності 22 вересня 2019 року) у разі об`єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудні Вищому антикорупційному суду, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
Так, зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_2 за активної участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 створив злочину організацію до складу якої в різний період часу увійшли: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_1, службові особи ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26, а також інші невстановлені досудовим слідством особи.
Метою діяльності створеної ОСОБА_2 злочинної організації було визначено незаконне заволодіння грошовими коштами, отриманими від реалізації природного газу, видобутого підконтрольним учасником злочинної організації підприємством-оператором спільної діяльності із ПАТ «Укргазвидобування» - ТОМ «Надра Геоцентр», а в подальшому також і незаконне заволодіння грошовими коштами, отриманими від реалізації природного газу, видобутого підконтрольними учасниками злочинної організації підприємствами операторами спільної діяльності із ПАТ «Укргазвидобування» - ТОВ «Фірма «ХАС» та ТОВ «Карпатнадраінвест» за договорами про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, укладеними із ПАТ «Укргазвидобування».
ОСОБА_2 з 28 жовтня 2012 року і на момент вчинення кримінальних правопорушень, про які йдеться в обвинувальному акті, був народним депутатом України VII та VIII скликань та обіймав посаду заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, а отже перебував на посаді, визначеній у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Згідно даних, відомостей та документів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з офіційний веб-сайтів ПАТ «Укргазвидобування» та АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», зокрема статутів вказаних юридичних осіб у відповідних редакціях із 2012 року та змін до них, вбачається, що корпоративні права відносно ПАТ «Укргазвидобування» належать НАК «Нафтогаз України». Рішенням установчих зборів ПАТ «Укргазвидобування» від 25 грудня 2012 року було засноване Публічне акціонерне товариства «Укргазвидобування», яке створювалося в результаті припинення Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» шляхом перетворення та є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов`язків Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Єдиним акціонером ПАТ «Укргазвидобування» є НАК «Нафтогаз України», засновником та єдиним акціонером якої є держава.
Кримінальний процесуальний кодекс України не розкриває зміст поняття «суб`єкт господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків». Для з`ясування його змісту необхідно звернутись до іншого галузевого законодавства.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає суб`єкта господарювання як юридичну особу незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізичну особу, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; групу суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. (ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»)
Згідно ст. 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єктами господарювання є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Закон України «Про господарські товариства» дає визначення поняття «господарські товариства». Це підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства (ст. 1 цього Закону)
Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов`язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов`язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій, крім випадків, визначених законом. (ст. 80 ГК України)
Відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності», до об`єктів управління державної власності, зокрема, відносяться корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (ст. 3 цього Закону), суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі (абз. 9, ч. 1 ст. 4 цього Закону).
Закон України «Про відкритість використання публічних коштів» містить визначення поняття «суб`єкт господарювання державної і комунальної власності» під яким розуміється підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов`язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їхні дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об`єднання таких підприємств.
Господарський кодекс України передбачає, що акції (частка, пай) у статутному капіталі господарського товариства можуть належати державі як прямо, такі і опосередковано (ч. 3 ст. 75 цього Кодексу).
Отже, аналіз вищенаведеного законодавства України дає підстави для віднесення ПАТ «Укргазвидобування» до категорії «суб`єкт господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків».
До такого ж висновку також дійшла колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суд в ухвалі від 20 листопада 2019 року у справі № 760/9481/17 (провадження №11-п/991/152/19).
Разом із тим, колегією суддів встановлено, що до складу вказаної вище злочинної організації входили особи, які на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень обіймали посади в ПАТ «Укргазвидобування», які були пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Так, ОСОБА_24 з 12 березня 2014 року по 07 грудня 2015 року обіймав посаду першого заступника голови правління ПАТ «Укргазвидобування», відносився до службових осіб даного підприємства та наділявся повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій; ОСОБА_26 з 11 вересня 2013 року по 30 грудня 2015 року обіймала посаду начальника Управління корпоративних прав та майнових відносин Департаменту зовнішньоекономічної, інвестиційної діяльності та корпоративних прав та начальника Управління корпоративних прав та майнових відносин, а з 30 грудня 2015 року - начальника управління організації спільної діяльності та звітності ПАТ «Укргазвидобування», відносилася до службових осіб даного підприємства та наділялася повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій; ОСОБА_25 з 18 березня 2014 року по 09 жовтня 2015 року обіймав посаду заступника Голови правління ПАТ «Укргазвидобування», відносився до службових осіб даного підприємства та наділявся повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Отже, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 на час вчинення кримінальних правопорушень, про які йдеться в обвинувальному акті, були службовими особами суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків.
Крім того, з обвинувального акту вбачається, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 та інших членів підконтрольної йому злочинної організації, у тому числі ОСОБА_1, а також із участю та за активного сприяння службових осіб з числа керівників ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26, завдано шкоду ПАТ «Укргазвидобування» в розмірах 740 065 924,96 гривні, а також 11 573 151,53 гривні, тобто, у розмірах, що у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення
Із наведеного вище, вбачається наявність умови передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України при визначенні критеріїв здійснення досудового розслідування детективами Національного антикорупційного бюро України та подальшого можливого визначення підсудності Вищому антикорупційному суду застосовується поняття «кримінальне правопорушення».
Кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 цього Кодексу).
Разом з тим, КК України допускає вчинення кримінального правопорушення у співучасті, що відображено у Розділі VI КК України, в якому визначено форми такої співучасті.
ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 255 КК України - участь у злочинній організації, створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також в участі у злочинах, вчинюваних такою організацією; ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїми службовим становищем, вчиненим у складі злочинної організації.
Отже, ураховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 обвинувачуються, зокрема у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, у співучасті із особою, яка відповідає критеріям, встановленим п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України та особами, які відповідають критеріям п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, а тому його перебування на посадах, визначених вказаними пунктами не є обов`язковим.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів доходить висновку, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 підсудне Вищому антикорупційному суду, а тому клопотання, подане його захисником, необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. 33-1, 34, 216, 369-372, 376, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання адвоката ОСОБА_33, подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_34
Судді ОСОБА_35
ОСОБА_36
ОСОБА_37
В. В. Чорна