- Presiding judge (HACC): Mykhailenko V.V.
Справа № 991/3361/22
Провадження 1-кп/991/53/22
У Х В А Л А
30 листопада 2022 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_5, суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7
за участю секретаря ОСОБА_8,
прокурорів ОСОБА_9, ОСОБА_10,
обвинуваченого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_11 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 12021000000000510, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2021, за обвинуваченням
ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 4 статті 368, частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 14 частиною 4 статті 368 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1.До Вищого антикорупційного суду 31.08.2022 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021000000000510, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2021, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 368, частиною 1 статті 14 частиною 4 статті 368 КК України, та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 4 статті 368, частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 14 частиною 4 статті 368 КК України. Ухвалою від 22.11.2022 Суд зупинив судове провадження стосовно ОСОБА_2 і виділив матеріали в окреме провадження.
1.1.У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_11 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
1.2.На думку сторони захисту, обвинувальний акт складений, затверджений та направлений до суду за рамками строку досудового розслідування; фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладені неповно та суперечливо. Крім того, обвинувальний акт не вручений обвинуваченому, а захиснику направлений поштою на початку вересня і він містить суттєві відмінності від того, який знаходиться на розгляді в суді.
1.3.Захисник зазначає, що 23.07.2021 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса продовжено строк досудового розслідування до 23.03.2022. В подальшому строки не були продовжені. І хоча постановою детектива кримінальне провадження зупинялось і відновлювалось, прокурор повинен був виконати дії, передбачені статтею 283 КПК України, саме до 23.03.2022. Однак обвинувальний акт складений та затверджений 27.08.2022, а направлений до Вищого антикорупційного суду 31.08.2022.
1.4.Захисник вказує, що в обвинувальному акті не зазначені коло повноважень ОСОБА_2 з посиланням на відповідну посадову інструкцію, що дозволяло б встановити, які саме дії він міг вчинити як посадова особа на користь третіх осіб. Зазначене в обвинувальному акті формулювання «за перемогу в конкурсі та подальше укладення із ОСОБА_3 договору будівництва для військовослужбовців та членів їх сімей на земельній ділянці, яка перебуває за адресою: АДРЕСА_1 » не вказує на реальне правопорушення, а також не дозволяє встановити правопорушення, яке відбулось у сфері управлінської діяльності або правовідносин у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Прокурором не розкрито зміст «прохання», що характеризує об`єктивну сторону кримінального правопорушення, та не зазначено, яким чином ОСОБА_2 організовував вчинення злочинів, керував їх підготовкою та вчиненням, а ОСОБА_1 - підшукування заходів та приготування.
1.5.Крім того, захисник зауважує про неправильну кваліфікацію кримінального правопорушення, характеризуючи кваліфікацію за частиною 4 статті 368 КК України як кваліфікацію за спеціальною нормою, а за частиною 1 статті 14 частиною 4 статті 368 КК України - відповідно як кваліфікацію за загальною нормою. Вказане, на думку адвоката, суперечить правовим позиціям Верховного суду України щодо конкуренції загальної та спеціальної кримінально-правової норми та створює штучну сукупність злочинів.
1.6.Окремо звертає увагу на те, що відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_2 та ОСОБА_1 добровільно відмовились від доведення кримінального правопорушення до кінця, відтак стверджує про відсутність складу злочину.
1.7.Також зазначає, що до матеріалів обвинувального акта не додана розписка з відміткою про вручення підозрюваному ОСОБА_1 і його захиснику копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Саме вручення не відбулося, а захиснику ОСОБА_11 такий обвинувальний акт з додатками направлений поштою. При цьому отриманий захисником примірник обвинувального акта містить суттєві відмінності від того, що перебуває на розгляді в суді щодо даних ОСОБА_1 та кваліфікації кримінального правопорушення, а також містить технічні помилки.
1.8.Зважаючи на викладене, захисник просив обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021000000000510 від 09.04.2021 повернути прокурору для усунення недоліків.
2.В судовому засіданні учасники висловили такі позиції:
2.1.Захисник ОСОБА_11 підтримав подане захисником клопотання та просив його задовольнити. Додатково повідомив, що надані стороною обвинувачення роздруківки месенджера WhatsApp не можуть бути доказом вручення обвинувального акта ОСОБА_1, оскільки він особисто «може склепати таких» скільки завгодно. Також надав суду примірник обвинувального акта, який за його словами, надійшов йому поштою, та має суттєві відмінності від того, що міститься в справі.
2.2.Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника. Додатково зазначив, що обвинувальний акт йому під підпис не вручався, а аккаунта у месенджері WhatsApp він не має.
2.3.Прокурори проти задоволення клопотання заперечували. Прокурор ОСОБА_9 додатково повідомив, що постановою детектива НАБУ від 16.03.2022 строки досудового розслідування були зупинені. Вказана постанова оскаржувалась стороною захисту, однак ця скарга задоволена не була. Щодо невручення обвинувального акта зазначив, що обвинувачений не з`явився для його вручення, тому обвинувальний акт був направлений в порядку статті 135 КПК України, зокрема шляхом направлення в месенджер WhatsApp. Пред`явив суду мобільний телефон з відправленими абоненту ОСОБА_4 повідомленнями, які містять обвинувальний акт. Вказав, що дійсно направляв захиснику поштою копію обвинувального акта, яка була прошита склеєна приміткою про виконавця копії. Направляти захиснику відмінну за змістом і формою копію обвинувального акта - не в інтересах сторони обвинувачення. Зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, прокурор виклав в ньому обставини, які вважає встановленими, зокрема вказав час, місце, спосіб і обставини вчинення кримінального правопорушення. Прокурор ОСОБА_12 вказав, що якщо особа не має аккаунту в месенджері WhatsApp, їй неможливо відправити повідомлення, а в даному випадку відповідне повідомлення відправлене. Сторона обвинувачення вжила всіх можливих заходів для вручення обвинувального акта обвинуваченому.
3.Дослідивши обвинувальний акт, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
3.1.Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. На стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам статті 291 КПК України та чи не містить він положень, що суперечать одне одному.
3.2.Щодо надходження обвинувального акта до суду поза межами досудового розслідування
3.2.1.Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду одного із передбачених КПК України рішень. Чинний КПК України встановлює граничні строки досудового розслідування та передбачає можливість їх продовження.
3.2.2.На підставі частини 1 статті 291 КПК України в редакції, чинній станом на 22.03.2022, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
3.2.3.За загальним правилом статті 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Водночас, строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. При цьому сукупний строк досудового розслідування залежить від тяжкості кримінального правопорушення, розслідування якого здійснюється.
3.2.4.Законом передбачена правова процедура зупинення досудового розслідування, коли перебіг строку досудового розслідування не відбувається. Частиною 5 статті 219 КПК України передбачено, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
3.2.5. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК України, який за класифікацією кримінальних правопорушень відноситься до особливо тяжких. Отже, з огляду на пункт 3 частини 4 статті 219 КПК України загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого злочину.
3.2.6.Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, 23.07.2021 щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складені повідомлення про підозру, які вручені їм того ж дня (том 1, а.с. 32, п. 4, 12). Отже, перебіг двомісячного строку досудового розслідування відповідно до статті 219 КПК України починався з 23.07.2021 і спливав 23.09.2022.
3.2.7.В подальшому строки досудового розслідування неодноразово продовжувалися, зокрема постановою прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси (том 1, а.с. 24, п. 26), ухвалами слідчих суддів Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2021 - до 23.11.2021, від 23.11.2021 - до 23.01.2022, від 21.01.2022 - до 23.03.2022 (том 1, а.с. 24-25, п. 27, 31, 32).
3.2.8.Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13 від 16.03.2022 досудове розслідування зупинено. Як зазначив прокурор в судовому засіданні, вказана постанова була предметом судового контролю, за наслідками якого в її скасуванні відмовлено. Отже, до закінчення строків досудового розслідування залишалось 7 днів.
3.2.9.Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13 від 10.05.2022 досудове розслідування відновлено. З урахуванням приписів частини 5 статті 219 КПК України строк досудового розслідування відповідно закінчувався 16.05.2022.
3.2.10.Того ж дня - 10.05.2022 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 склав доручення в порядку статті 290 КПК України (том 1, а.с. 31, п. 98). Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, сторона захисту ознайомлювалася з матеріалами досудового розслідування з 11.05.2022 по 26.08.2022 (том 1, а.с. 36, п. 121). Відповідно з урахуванням приписів частини 5 статті 219 КПК України строк досудового розслідування закінчувався 01.09.2022.
3.2.11.Обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складений детективом НАБУ ОСОБА_15 і затверджений прокурором САП ОСОБА_9 27.08.2022. До Вищого антикорупційного суду він надійшов 31.08.2022, тобто до закінчення строку досудового розслідування.
3.2.12.Отже, з урахуванням зазначених в реєстрі процесуальних документів і процесуальних дій відсутні підстави вважати, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021000000001008 від 05.05.2021 складений і направлений до суду поза межами (після спливу) строків досудового розслідування.
3.3.Щодо неповноти та суперечності фактичних обставин кримінальних правопорушень
3.3.1.Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
3.3.2.Положеннями частини 2 статті 291 КПК України встановлені вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
3.3.3.Суд вважає, що озвучені захисником доводи щодо повернення обвинувального акту прокурору зводяться до незгоди з формою викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, кваліфікацією правопорушення та доведення винуватості його підзахисного. Зокрема, на думку захисника, в обвинувальному акті не розкрито таку кваліфікуючу ознаку щодо ОСОБА_2, як службова особа, не визначено коло його повноважень. Не зазначено які саме дії міг вчинити ОСОБА_2 на користь третьої особи, а також не розкрито зміст об`єктивної сторони, що виразився у «проханні» надати неправомірну вигоду, не зазначено яким чином ОСОБА_2 організовував вчинення злочинів, керував їх підготовкою та вчиненням, а ОСОБА_1 - підшукування заходів та приготування.
3.3.4.Суд зауважує, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Належний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, а й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
3.3.5.Водночас щодо доводів захисників про невідповідність вимогам закону опису фактичних обставин, формулювання обвинувачення та відповідної кваліфікації кримінального правопорушення, то пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03.07.2019 року у справі N 273/1053/17). В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (частина 2 статті 337, статті 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частина 3 статті 337 КПК України). В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдовувальний вирок.
3.3.6.Отже, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
3.3.7.В свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Аналогічно, Суд на підготовчому судовому засіданні не має змоги надати оцінку діям обвинуваченого для встановлення або спростування факту добровільної відмови від доведення злочину до кінця.
3.3.8.Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам статті 291 КПК України, та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду. Водночас фактичні обставини кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення включно з часом, місцем та способом вчинення кримінального правопорушення, а також правова кваліфікація кримінального правопорушення є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, а первісне їх зазначення в особливому процесуальному рішенні - обвинувальному акті - є прерогативою прокурора.
3.4.Щодо невручення обвинувального акта обвинуваченому
3.4.1.Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У свою чергу, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
3.4.2.Частиною 1 статті 293 КПК України передбачено, що одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику.
3.4.3.Надання копії обвинувального акта підозрюваному - це процесуальна дія, яка надає можливість особі, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, бути невідкладно повідомленою про сутність і зміст висунутого проти неї обвинувачення і вжити заходів захисту від обвинувачення.
3.4.4.Кримінальне процесуальне законодавство закріплює вимогу щодо надання обвинувального акта під розписку, однак містить прогалину з цього приводу у випадках, коли його неможливо вручити підозрюваному особисто або коли особа ухиляється від його отримання. Відтак колегія суддів звертається до інших джерел права, які визнані в Україні, для більш детального аналізу поставленого перед судом питання. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Суд вважає, що посилання у цьому випадку не застосовується для обмеження прав і свобод, які передбачені Конвенцію, а використовується для вирішення питання, що не врегульовано однозначно на національному рівні.
3.4.5.У рішенні ЄСПЛ у справі Mattoccia проти Італії (заява № 23969/94) зазначається, що обов`язок інформування обвинуваченого повністю лягає на плечі сторони обвинувачення і його неможливо виконати пасивно, зробивши інформацію доступною, але не довівши її до відома захисту. У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ зазначає, що особа має бути повідомлена про матеріальні факти, тобто ті, що свідчать про вчинення нею певного правопорушення та на яких базується обвинувачення, а також про юридичні факти, тобто кваліфікацію цих фактів відповідно до законодавства. Пункт 3 (а) статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливої уваги до повідомлення особи про обвинувачення; деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі.
3.4.6.Хоча норма щодо повідомлення особи про обвинувачення не визначає, що відповідна інформація повинна бути надана у письмовій формі … вона вказує на необхідність особливої уваги, яку слід приділяти повідомленню про обвинувачення; ця норма також не зазначає про особливі формальні вимоги до повідомлення особи про фактичні та законні підстави її обвинувачення (параграф 53 Рішення Великої Палати у справі Pelissier та Sassi проти Франції; Рішення у справі Kamasinski проти Австрії від 19 грудня 1989 року, заява № 9783/82, параграф 79). Втім, якщо неможливість ознайомлення з обвинуваченням, розуміння обвинувачення спричинена власними діями обвинуваченого, він не в праві стверджувати про порушення його права на захист (Рішення у справі Campbell та Fell проти Сполученого Королівства від 28 червня 1984 року, заяви № 7819/77, 7878/77, параграф 96).
3.4.7.Підходи, викладені в цих та інших рішеннях Європейського суду з прав людини, в концепції національного кримінального провадження дають змогу визначити такі критерії для вручення обвинувального акта особі, щодо якої відсутня можливість вручити такий обвинувальний акт особисто:
-стороною обвинувачення вжито заходи для повідомлення особі про намір вручити обвинувальний акт;
-стороною обвинувачення вжито заходи для надання особі копії обвинувального акта;
-внаслідок дій сторони обвинувачення, пов`язаних з наданням копії обвинувального акта, особа мала можливість дізнатися про факт наявності щодо неї такого обвинувачення.
3.4.8.Сторона захисту стверджує, що прокурором не виконаний обов`язок щодо вручення підозрюваному ОСОБА_1 копії обвинувального акта. Отже, Суду при вирішенні заявленого клопотання, належить відповісти на два питання:
1)чи вручена ОСОБА_1 копія обвинувального акта;
2)якщо копія обвинувального акта підозрюваному не надана, то чи зумовлює це повернення обвинувального акта прокурору.
3.4.9.Виходячи із змісту пояснень учасників, стороні захисту було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 26.08.2022 включно. Очевидно, що надання підозрюваному копії обвинувального акту не могло відбуватися раніше цієї дати.
3.4.10.Статтею 135 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
3.4.11.Як пояснив в судовому засіданні прокурор, ОСОБА_1 особисто була вручена повістка, відповідно до якої останньому повідомлялось про необхідність з`явитися 27.08.2022 до органів прокуратури для вручення обвинувального акта. Вказаний факт стороною захисту в судовому засіданні не заперечувався. Отже, сторона обвинувачення вжила заходи для повідомлення особі про намір вручити обвинувальний акт.
3.4.12.У зв`язку з неприбуттям 27.08.2022 ОСОБА_1 до органів прокуратури за викликом, надання копії обвинувального акта здійснилося шляхом направлення документів за допомогою додатків для обміну повідомленнями WhatsАpp, Telegram та Viber. Відповідно до протоколу вручення підозрюваному копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування від 27.08.2022 у телефонній розмові о 09 год 58 хв ОСОБА_1 повідомив, що не прибув за викликом через хворобу, відмовившись повідомляти місце свого перебування. Отримавши за допомогою додатків для обміну повідомленнями WhatsАpp та Viber копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 перестав відповідати на дзвінки (том 1, а.с. 39-53).
3.4.13.Крім того, копія обвинувального акта та копія реєстру матеріалів досудового розслідування направлялась прокурором ОСОБА_1:
-за місцем його проживання: АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 53а-54);
-за відомою адресою його проживання: АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 59-60);
3.4.14.За таких обставин сторона обвинувачення вжила розумні та достатні заходи для вручення ОСОБА_1 обвинувального акта. Обвинувачений ОСОБА_1 17.11.2021 ознайомлювався з матеріалами справи (том 2, а.с. 7). Отже, обвинувачений обізнаний як про факт наявності щодо нього обвинувачення, так і про зміст обвинувального акта.
3.4.15.Оскільки стороною обвинувачення вжиті всі можливі заходи для надання підозрюваному копії обвинувального акта, отже фактично його вручення відбулося, Суд не досліджує питання про те, чи зумовлює невручення обвинувального акта його повернення прокурору.
3.5.Щодо розбіжностей між обвинувальним актом, що міститься в матеріалах судової справи, та обвинувальним актом, який перебуває в розпорядженні сторони захисту
3.5.1.У судовому засіданні захисник ОСОБА_11 заявив, що при вивченні та порівнянні обвинувальних актів, встановлені суттєві відмінності між тим, який знаходиться в судовій справі, та тим, що отриманий захисником. Посилається на відмінність в анкетних даних ОСОБА_1, кваліфікації кримінального правопорушення та технічні помилки, які не можуть бути виправлені в судовому засіданні.
3.5.2.Дослідивши наданий захисником примірник копії обвинувального акта, Суд встановив невідповідність змісту викладеної інформації, що міститься на 10 та 18 сторінках. Водночас огляд вказаних сторінок копії, наданої захисником, дозволив суду без застосування спеціальних знань встановити їх явну відмінність від інших сторінок наявного у сторони захисту екземпляра обвинувального акта. Зокрема, 10 та 18 сторінки відрізняються від інших сторінок цього примірника якістю друку і використаними шрифтами нумерації сторінок. Так сторінки 1-9, 11-17, 19-21 та реєстр матеріалів досудового розслідування мають змазаний текст і затемнений фон, що може свідчити про його виготовлення шляхом копіювання або друку сканованого документу, а сторінки 10 та 18 мають чіткий текст без ознак копіювання. Крім того, лише на сторінках 10 і 18 нумерація сторінок виконана шрифтом Calibri, в той час як інші аркуші пронумеровані шрифтом Time New Roman.
3.5.3.Суд не має повноважень і спеціальних знань визначити підробку, однак у Суду наявні сумніви, що представлений захисником примірник обвинувального акта направлений йому стороною обвинувачення.
4.Отже, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021000000000510 від 09.04.2021 складений відповідно до вимог статті 291 КПК України, оскільки містить всі формальні і змістовні елементи, передбачені законом. З огляду на перелік обов`язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до статті 291 КПК України, обставини, на які наголошував захисник щодо його повернення, не можуть зумовлювати повернення обвинувального акту прокурору. Тому у задоволенні клопотань захисників слід відмовити
Керуючись статтями 291, 314, 376 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1.У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про повернення обвинувального акту відмовити.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
3.Повний текст ухвали оголошений 02.12.2022.
Головуючий суддя ОСОБА_5
Судді: ОСОБА_6
ОСОБА_7