- Presiding judge (HACC) : Koliush O.L.
Справа № 991/6036/22
Провадження № 1-кс/991/6055/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7., за участю секретаря судового засідання ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9., детектива ОСОБА_10., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Вищого антикорупційного суду клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000368 від 08.05.2014,
ВСТАНОВИВ:
30.11.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, відповідно до якого заявник просила частково скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06.07.2015 у справі № 757/23120/15-к у кримінальному провадженні № 42014000000000368 від 08.05.2014, на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1, відкритому в банківській (фінансовій) установі Швейцарської Конфедерації «Notenstein Privatbank AG» (Cт. Галлен) та які знаходяться у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а саме з 1/2 частини вказаних грошових коштів.
Клопотання заявник обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.07.2015 у рамках кримінального провадження № 42014000000000368 від 08.05.2014, накладено арешт на майно, яке нібито належить повністю її чоловікові ОСОБА_2, зокрема, арешт накладено на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1, відкритому в банківській (фінансовій) установі Швейцарської Конфедерації «Notenstein Privatbank AG» (Cт. Галлен), шляхом зупинення видаткових операцій по даному рахунку. ОСОБА_1 зазначила, що вона та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 07.03.1992. В період перебування в шлюбі був відкритий банківський рахунок № 10.13.1807_0 на ім`я чоловіка ОСОБА_2 . Грошові кошти, які перебувають на рахунку, це їхнє спільне майно, нажите в період шлюбу, яке не може вважатися особистою власністю чоловіка. Хоча банківські операції здійснювалися за розпорядженням чоловіка, на якого оформлений зазначений рахунок, це не означає те, що вона не має права на передбачену законодавством частину грошових коштів, як його дружина. Вона, з дня накладення арешту слідчим суддею, була таким же власником грошових коштів, як і її чоловік ОСОБА_2 . Накладаючи арешт на вказані грошові кошти, слідчий суддя не врахував наслідки вжиття заходу забезпечення кримінального провадження для дружини, в результаті чого, протягом більше ніж 7 років порушується її право, як власника 1/2 частини арештованого майна. Вона вже тривалий час позбавлена права розпоряджатися своєю частиною коштів, які знаходяться на вказаному рахунку.
У судовому засіданні адвокат заявника ОСОБА_3 просила задовольнити клопотання, посилаючись на підстави, наведені у ньому.
Детектив ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту, просив у задоволенні клопотання відмовити, надав до суду заперечення, відповідно до яких зазначив, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2015 є обґрунтованою та законною, оскільки у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України. Санкції ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема, передбачають покарання у виді конфіскації майна. Крім того, розмір збитків завданих державі від вчинення вказаних кримінальних правопорушень складає 170 081 071,67 грн. Детектив вважає, що у слідчого судді були всі підстави для накладення арешту. Також, вказував, що згідно з отриманими копіями банківських документів щодо вказаного в клопотанні рахунку, встановлено, що право володіння та користування ним мали лише ОСОБА_2 та його брат - ОСОБА_5, як довірена особа ОСОБА_2, а ОСОБА_1 не вносила грошові кошти на вказаний рахунок та не має право розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на ньому. Скаржником не надано доказів визначення часток у майні, набутому за час шлюбу подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Отже, ОСОБА_1 не підтвердила, що грошові кошти, на які накладено арешт, є спільною власністю подружжя.
Заслухавши думку учасників розгляду справи, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 2, 3 частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації.
Так, слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42014000000000368 від 08.05.2014 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 5 ст. 191, ст. 219, ч .2 ст. 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/23120/15-к від 06.07.2015 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2, на грошові кошти наявні на банківському рахунку № НОМЕР_1 відкритому у банківській (фінансовій) установі Швейцарської Конфедерації «Notenstein Privatbank AG» (Cт. Галлен).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як убачається з клопотання та пояснень представника власника майна, підставами скасування арешту майна є необґрунтованість накладення арешту, у зв`язку з тим, що грошові кошти, які перебувають на арештованому банківському рахунку, є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 06.07.2015, накладення арешту на вказане майно було здійснено з метою забезпечення конфіскації майна та спеціальної конфіскації майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, яка діяла на момент застосування арешту, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову
Слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_2 підозрюється, зокрема, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України, санкції яких передбачають обов`язкове застосування конфіскації майна, як виду покарання, у зв`язку з чим у разі постановлення відносно ОСОБА_2 обвинувального вироку, вказані грошові кошти будуть підлягати обов`язковій конфіскації.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42014000000000368 від 08.05.2014 триває. На цей час детективами проводяться слідчі дії щодо розшуку ОСОБА_2, якого було оголошеного у розшук постановою від 04.05.2015.
Слідчий суддя зазначає, що шляхом застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна забезпечується така складова дієвості кримінального провадження як збереження майна для застосування заходу кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації.
Що стосується можливості вилучення вказаних грошових коштів в дохід держави в порядку застосування спеціальної конфіскації, слідчий суддя зазначає таке.
Слідчим суддею встановлено, що Кримінальний кодекс України було доповнено статтями 96-1 «Спеціальна конфіскація», 96-2 «Випадки застосування спеціальної конфіскації», згідно із Законом № 222-VII від 18.04.2013, який набрав чинності 15.12.2013. Разом з тим, як убачається з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначених у повідомленні про підозру ОСОБА_2 від 04.06.2015, вказані злочини були вчинені у період 2007-2010 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, тобто в разі постановлення обвинувального вироку відносно ОСОБА_2, вказані грошові кошти не будуть підлягати вилученню в дохід держави в порядку спеціальної конфіскації.
При цьому, встановлення вказаних обставин не впливає на питання законності та обґрунтованості накладення арешту, враховуючи можливість вилучення вказаних грошових коштів в порядку конфіскації.
Що стосується посилання представника власника майна та те, що при постановленні ухвали про арешт майна слідчим суддею не було враховано правовий режим вказаних грошових коштів, а саме те, що вони перебувають у спільній сумісній власності подружжя і 1/2 їх частина належить ОСОБА_1, слідчий суддя зазначає таке.
Під час вирішення питання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні слідчий суддя не уповноважений вирішувати спір про право власності на майно подружжя чи його поділ з виділенням часток, так само не може вирішуватися і питання накладення арешту на певну частину у праві спільної сумісної власності на майно, оскільки такі питання знаходяться поза межами повноважень слідчого судді, визначених кримінальним процесуальним законом.
Такий висновок випливає з аналізу норм кримінального процесуального закону, цивільного та сімейного права щодо спільної сумісної власності у взаємозв`язку з особливостями правового регулювання кримінального покарання у виді конфіскації майна і наступного звернення стягнення на нього.
Так, відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Ця норма кореспондується з положеннями ст. 368 ЦК України.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України). При цьому, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, для вирішення питання про поділ майна подружжя підлягає з`ясуванню низка питань, передбачених вказаними нормами сімейного та цивільного законодавства. На думку слідчого судді, таке з`ясування повинно проводитися виключно в порядку цивільного судочинства, а спрощений підхід до визначення частини майна подружжя, що підлягає арешту у кримінальному провадженні стосовно одного з них, буде суперечити вимогам законодавства щодо правил визначення часток у праві спільної сумісної власності, і у подальшому, в процесі виконання вироку в частині конфіскації, може призвести до необґрунтованого позбавлення права власності одного зі співвласників.
Слідчий суддя звертає увагу, що в разі арешту майна з метою забезпечення можливої його конфіскації, необхідно зважувати і на те, що стягнення майна в разі його конфіскації за вироком суду здійснюється відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження»).
З огляду на викладене, під час розгляду у кримінальному провадженні клопотання про накладення арешту на майно, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, слідчий суддя не повинен визначати частку чи частину цього майна, щодо якої слід застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження, та вирішувати питання, які вирішуються за правилами цивільного процесуального закону, інакше це буде суперечити завданням кримінального провадження та порушувати предметну підсудність (юрисдикцію) таких питань.
Враховуючи правову підставу для арешту майна, можливість застосування конфіскації майна як виду покарання, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя вважає, що арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1, відкритому в банківській (фінансовій) установі Швейцарської Конфедерації «Notenstein Privatbank AG» (Cт. Галлен) накладено обґрунтовано, у зв`язку з чим, у задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 131, 132, 170-174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000368 від 08.05.2014, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2015.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали складений 12.12.2022.
Слідчий суддя ОСОБА_7