Document No. 107897919

Справа № 991/5573/22

Провадження № 1-кп/991/71/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_9,

представника потерпілої

(цивільного позивача) ОСОБА_10,

представника цивільного

відповідача Офісу Генерального

прокурора ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000002168 від 27.10.2020, за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новогродівка Донецької обл., який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000002168 від 27.10.2020, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали клопотання про закриття кримінального провадження № 62020100000002168 від 27.10.2020 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а також заперечення на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.08.2022 у справі № 991/2815/22 (провадження № 1-кс/991/2832/22) про продовження строку досудового розслідування.

Обґрунтування поданих клопотань

1. Захисник ОСОБА_7 мотивує подане клопотання тим, що строк досудового розслідування, визначений п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, закінчився до направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_6 до суду, а тому кримінальне провадження № 62020100000002168 від 27.10.2020 підлягає закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Сторона обвинувачення обчислює такий строк від дати повідомлення ОСОБА_12 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 384, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме з 14.06.2022.

Однак вказане повідомлення про підозру здійснене із грубим порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Так, ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто більше, аніж за рік до складання детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13 та погодження з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 повідомлення про підозру від 14.06.2022.

Сам факт та дата смерті встановлені детективами Державного бюро розслідувань під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 у період з 05.02.2021 до 06.02.2021, зокрема, шляхом допиту близьких родичів, знайомих ОСОБА_12 та долучення до матеріалів кримінального провадження копій відповідних документів (довідки про поховання, свідоцтва про смерть). Про встановлення цих обставин детективам Національного антикорупційного бюро України стало відомо ще 17.09.2021 під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №62020100000002168 від 27.10.2020 у приміщенні Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Києві.

Тобто, на момент складання та погодження повідомлення про підозру ОСОБА_12, детективам Національного антикорупційного бюро України, що здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020, а також процесуальним керівникам - прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, було достеменно відомо про факт смерті особи, щодо якої готується таке повідомлення.

Кримінальний процесуальний кодекс України як станом на дату складання повідомлення про підозру - 14.06.2022, так і в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану» від 27.07.2022 № 2462-IX, який набрав чинності 25.08.2022, не передбачає можливості складання повідомлення про підозру померлій особі та його вручення близьким родичам, як це відбулось у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 (детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13 вручив повідомлення про підозру матері померлого - ОСОБА_14 ).

Виходячи з фактичної відсутності повідомлення про підозру ОСОБА_12, адвокат вважає, що слідчий суддя не мав законних підстав для розгляду клопотання детектива про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020.

Вказує, що рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.08.2022 за результатами розгляду вказаного клопотання не може породжувати правових наслідків також і через недотримання належної правової процедури, а саме, слідчий суддя на підставі ч. 3 ст. 295-1 КПК України зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру. Натомість захисник не викликався у судове засідання.

Також, адвокат звертає увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження наявна заява матері ОСОБА_12 - ОСОБА_14 від 14.06.2022, адресована прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_15, відповідно до змісту якої ОСОБА_14 не бажає провадження для реабілітації її сина та не заперечує проти закриття кримінального провадження. Відтак, прокурор ОСОБА_5, отримавши таку заяву, мав прийняти рішення про закриття кримінального провадження в частині підозри ОСОБА_12, а не всупереч п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України продовжувати здійснювати досудове розслідування та звертатись до слідчого судді з клопотанням про продовження строків досудового розслідування за підозрою померлої особи.

Другою підставою незаконності повідомлення про підозру захисник вказує його погодження неуповноваженим прокурором.

Зазначає про те, що прокурор ОСОБА_5 набув повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 внаслідок прийняття постанов про визначення груп прокурорів, винесених Генеральним прокурором або в.о. Генерального прокурора. Що вчинене поза межами відповідної компетенції та всупереч вимогам п. 9 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 37 КПК України, а також ч. 5, 8 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру», згідно якої саме на керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури покладені повноваження щодо визначення прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, досудове розслідування у якому здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України.

Вимоги частини 5 цієї статті прямо забороняють Генеральному прокурору або його заступнику вчиняти будь-які дії, які цим Законом віднесені до повноважень прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, в тому числі й до повноважень керівника цього самостійного структурного підрозділу системи прокуратури України.

Оскільки Офіс Генерального прокурора (з урахуванням положень ст. 7, 8 Закону України «Про прокуратуру») не є органом прокуратури вищого рівня відносно Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, то й Генеральний прокурор та його заступники не є прокурорами вищого рівня відносно прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, тобто не можуть вважатись керівниками органу прокуратури (в розумінні вимог п. 9 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 37 КПК України) відносно цього окремого структурного підрозділу, які мають право на визначення прокурора або групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні.

Виходячи з наведеного, захисник вважає, що прокурор ОСОБА_5 не набув повноважень прокурора у кримінальному провадженні, які передбачені ч. 2 ст. 36 КПК України. Прийняті ним процесуальні рішення у період з 06.10.2021 до 11.08.2022 (до дня винесення постанови керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про внесення змін до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №62020100000002168 від 27.10.2020), в тому числі погодження повідомлення про підозру ОСОБА_12, є такими, що вчинені неуповноваженою особою та не породжують правових наслідків.

Наведені вище обставини, на переконання захисника, свідчать про незаконність та про фактичну відсутність такої процесуальної дій, як повідомлення про підозру ОСОБА_12 від 14.06.2022 в межах кримінального провадження № 62020100000002168 від 27.10.2020. Отже, строк досудового розслідування, визначений п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, не міг розпочати свій перебіг з 14.06.2022.

З огляду на наведене, вважає, що обчислення строку досудового розслідування, визначеного п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, слід здійснювати від дати вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, тобто з 15.08.2022.

04.11.2022 ОСОБА_6 та його захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 62020100000002168 від 27.10.2020, ознайомлення з якими тривало до 08.11.2022.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 надійшов до Вищого антикорупційного суду 16.11.2022.

Досудове розслідування після 15.08.2022 не зупинялось, його строк у встановленому законом порядку не продовжувався та закінчився до звернення до суду з обвинувальним актом, а саме 15.10.2022, тому кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

2. Захисник ОСОБА_8 у своєму клопотанні також просить суд закрити кримінальне провадження з підстави, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Крім доводів, які за своєю суттю повторюють аргументи клопотання адвоката ОСОБА_7, зазначив про обов`язок детектива або прокурора залучити захисника з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_12 у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, однак не зробили цього.

Та обставина, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.08.2022, постановленою з порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України та права ОСОБА_12 на захист, строк досудового розслідування за підозрою останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 384, ч. 4 ст. 358 КК України, був продовжений до 14.11.2022, на думку адвоката, не впливає на двомісячний строк досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, про підозру у вчиненні яких 15.08.2022 повідомлено ОСОБА_6 . Такий двомісячний строк досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у встановленому законодавством порядку продовжений не був, закінчився 15.10.2022 та у відповідності до ч. 5 ст. 294 КПК України поновленню не підлягає. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 складено, затверджено та скеровано до суду поза межами строку досудового розслідування, тому вважає, що кримінальне провадження слід закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

3. У запереченнях на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.08.2022 у справі № 991/2815/22 (провадження № 1-кс/991/2832/22) про продовження строку досудового розслідування захисник ОСОБА_8, окрім порушень, зазначених у клопотаннях про закриття кримінального провадження, вказав на те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні в серпні 2022 року не потребував продовження, на підставі положень ч. 8 ст. 615 КПК України та зважаючи на те, що станом на дату введення в Україні воєнного стану - 24.02.2022 у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 жодній особі не було повідомлено про підозру, а така процесуальна дія, як повідомлення про підозру ОСОБА_12 від 14.06.2022, була фактично відсутня.

Однак ухвала слідчого судді від 11.08.2022 постановлена за правилами, визначеними ч. 2 ст. 295-1 КПК України для продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні після повідомлення певній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Розгляд та задоволення поданого клопотання про продовження строку досудового розслідування відносно померлої особи за правилами та в порядку, які визначені виключно для живих фізичних осіб, є такими, що вчинені поза межами повноважень слідчого судді.

Ці порушення вважає істотними та такими, що не можуть бути усунуті під час судового розгляду.

Крім того, захисник зазначив інші обставини, які існували і могли бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження строків досудового розслідування, а саме, що детектив не довів необхідність додаткового строку для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, а також те, що такі дії з об`єктивних причин не могли бути здійснені чи завершені раніше.

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників та просив закрити кримінальне провадження.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотань захисників, оскільки обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 складено, затверджено та скеровано до суду в межах строку досудового розслідування.

Підтвердив, що стороні обвинувачення на дату повідомлення про підозру ОСОБА_12 було відомо про його смерть. Однак, таке рішення прийнято тому, що діючими на той момент нормами Кримінального процесуального кодексу України була передбачена можливість закриття кримінального провадження лише у зв`язку зі смертю підозрюваного чи обвинуваченого.

Звернув увагу на те, що оцінку обставинам повідомлення ОСОБА_16 про підозру надавали як слідчі судді Вищого антикорупційного суду під час розгляду клопотань про продовження строку досудового розслідування та про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, так і Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду під час застосування до останнього запобіжного заходу.

Пояснив, що слідчий суддя в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 продовжив строк досудового розслідування до 14.11.2022, в межах якого і діяла сторона обвинувачення.

Вважає, що у суду відсутні підстави встановлювати, чи на стадії досудового розслідування були допущені порушення правових процедур відносно ОСОБА_12, адже предметом судового провадження наразі є обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 .

Потерпілий (цивільний позивач) ОСОБА_9, представник потерпілої (цивільний позивач) ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_10 заперечили щодо закриття кримінального провадження, вважають заявлені клопотання безпідставними.

Представник цивільного відповідача Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 при вирішенні клопотань захисників поклався на розсуд суду, проте зауважив, що прокурор ОСОБА_5 набув повноважень прокурора у кримінальному провадженні в порядку, визначеному законодавством.

Мотиви та висновки суду

1. Щодо повноважень прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні

Суд на підставі наданих сторонами матеріалів кримінального провадження встановив, що Національне антикорупційне бюро України здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000452 від 23.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Генеральний прокурор ОСОБА_18 постановою від 06.10.2021 визначила групу прокурорів у кримінальному провадженні № 52021000000000452 від 23.09.2021, до складу якої включила прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та визначила його старшим групи прокурорів.

Виконувач обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_19 постановою від 09.12.2021 доручив Національному антикорупційному бюро України здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000002168 від 27.10.2020, та яке перебувало в провадженні Головного слідчого управління Центрального апарату Державного бюро розслідувань. Також постановою від 09.12.2021 визначив групу прокурорів у кримінальному провадженні № 62020100000002168, старшим якої визначив прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 .

Прокурор ОСОБА_5 постановами від 22.12.2021, від 13.06.2022 об`єднав в одне провадження матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень № 62020100000002168 від 27.10.2020, № 52021000000000452 від 23.09.2021, № 52022000000000129 від 09.06.2022 та № 52022000000000130 від 09.06.2022.

Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_20 постановою 11.08.2022 змінив групу прокурорів у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020, старшим якої визначив прокурора ОСОБА_5 .

Суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_7 про те, що у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 (включно із тими кримінальними провадженнями, які були об`єднані із зазначеним) прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 був визначений як прокурор у кримінальному провадженні і старший групи прокурорів з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про прокуратуру».

Так, за правилами ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. Також у разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Під керівником органу прокуратури, згідно з п. 9 ст. 3 КПК України, розуміються Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Відповідно до наведеного у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» переліку прокурорів органів прокуратури у Генерального прокурора може бути перший заступник, заступник, заступник - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (пункти 2, 3, 4-1).

Спеціалізована антикорупційна прокуратура утворюється в Офісі Генерального прокурора на правах самостійного структурного підрозділу і на неї покладається, серед іншого, функція здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру»).

Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури підпорядковується безпосередньо Генеральному прокурору, що визначено ч. 5 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру». Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може мати першого заступника і заступника (ч. 6 ст. 8-1 Закону).

Нормами пунктів 4, 5 ч. 8 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визначає після початку досудового розслідування прокурора, який здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та визначає групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів в особливо складному кримінальному провадженні, а також прокурора для керівництва такою групою.

Наведені вище норми Кримінального процесуального кодексу України у взаємозв`язку із положеннями Закону України «Про прокуратуру» свідчать про те, що повноваженнями із визначення прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, досудове розслідування в якому здійснює Національне антикорупційне бюро України, наділений заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Разом із тим, загальновідомим є те, що із посади заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури наказом Генерального прокурора від 21.08.2020 № 2195ц був звільнений ОСОБА_21 . Та новий керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - ОСОБА_20 призначений на посаду наказом Генерального прокурора із 28.07.2022.

Тобто у період із 22.08.2020 до 27.07.2022, коли були винесені постанови Генерального прокурора ОСОБА_18 і виконувача обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_19 про визначення групи прокурорів у кримінальних провадженнях, до складу яких включений прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5, не було особи, яка обіймала посаду заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» заступники керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури за своєю посадою є заступниками керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора, тобто не належать до переліку керівників органів прокуратури, визначеного в п. 9 ст. 3 КПК України.

Зважаючи на наведені вище норми ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» щодо статусу прокурора та п. 9 ст. 3, ч. 1 ст. 37 КПК України, якими визначено, які посади прокурорів належать до керівника органу прокуратури та що рішення про визначення прокурора (групи прокурорів) у кримінальному провадженні уповноважений приймати лише керівник органу прокуратури, є очевидним, що перший заступник чи заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (який є заступником Генерального прокурора) - не є суб`єктами (керівниками органу прокуратури), уповноваженими на прийняття рішень, передбачених ст. 37 КПК України.

Посилання захисника ОСОБА_7 на підтвердження його позиції про те, що Генеральний прокурор чи виконувач обов`язків Генерального прокурора не мали повноважень визначати прокурора у цьому кримінальному провадженні, на Положення про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру Офісу Генерального прокурора (затверджене Наказом Генерального прокурора від 05.03.2020 № 125, зі змінами, внесеними Наказом Офісу Генерального прокурора від 28.08.2020 № 395), зокрема на п.2.3 ст. 2, яким передбачено, що в разі тимчасової відсутності заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури обов`язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури виконує перший заступник або заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури згідно з наказом Генерального прокурора, а також на норми ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру», якою визначені особливості організації і діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, як на спеціальні норми закону відносно загальних статей Кримінального процесуального кодексу України (п. 9 ст. 3, ст. 37 ), суд вважає неспроможними з таких підстав.

Засада законності передбачає, що під час кримінального провадження прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК України). Разом із тим, частиною 3 цієї статті визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. І при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Зважаючи на норми ст. 9 КПК України про те, що інші закони і нормативно-правові акти повинні відповідати цьому Кодексу, суд переконаний, що пункт 2.3 ст. 2 Положення про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру Офісу Генерального прокурора від 05.03.2020 № 125, яке затверджене наказом Генерального прокурора з посиланням на ст. 8, 9 Закону України «Про прокуратуру», та норми ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру», не є спеціальними щодо правил Кримінального процесуального кодексу України і не можуть визначати порядок здійснення кримінального провадження чи повноваження прокурорів органів прокуратури інакше, аніж у Кодексі.

Отже, оскільки на час прийняття рішень про визначення групи прокурорів у кримінальних провадженнях, особи, яка обіймала би посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, не було, за правилами ч. 1 ст. 37 КПК України відповідне рішення уповноважений приймати лише керівник органу прокуратури, Генеральний прокурор (очолює прокуратуру в Україні, йому безпосередньо підпорядковується керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) і його перший заступник, який виконував обов`язки Генерального прокурора, віднесені Кримінальним процесуальним кодексом України до керівників органів прокуратури, суд дійшов висновку, що постанови, якими прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 був визначений як один із групи прокурорів, які будуть здійснювати повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та як старший прокурор таких груп, були прийняті відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України. Підстав вважати, що прокурор ОСОБА_5 не був уповноваженим прокурором у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 на стадії досудового розслідування, суд не встановив.

У зв`язку із наведеним твердження захисника про незаконність та фактичну відсутність такої процесуальної дії як повідомлення про підозру ОСОБА_12 від 14.06.2022 у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 через те, що таку дію погодив неуповноважений у цьому кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_5, не відповідають фактичним обставинам провадження та виходять із неправильного трактування норм Кримінального процесуального кодексу України і Закону України «Про прокуратуру».

2. Щодо продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020

Судом встановлено, що 14.06.2022 детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13 склав, а прокурор ОСОБА_5 погодив повідомлення про підозру ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 384, ч. 4 ст. 358 КК України. Згідно відмітки, проставленої на повідомленні про підозру, детектив ОСОБА_13 вручив таке повідомлення матері ОСОБА_12 - ОСОБА_14 .

Відповідно до свідоцтва про смерть від 03.02.2021 серії НОМЕР_1 ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матеріалами, дослідженими в підготовчому судовому засіданні (зокрема: протоколами допитів від 05.02.2021, від 06.02.2021, від 07.02.2021 свідків ОСОБА_14, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 ; копіями матеріалів кримінального провадження № 12021220500000109 від 02.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, які надійшли за запитом органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020; протоколом від 17.09.2021, згідно якого слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_25 надала детективу Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_26 доступ до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 62020100000002168 від 27.10.2020), підтверджено, що станом на дату складання та погодження повідомлення про підозру ОСОБА_12 сторона обвинувачення володіла інформацією про його смерть 02.02.2021. Вказані обставини також підтвердив прокурор в наданих суду поясненнях.

Надаючи оцінку правомірності повідомлення про підозру померлій особі, суд має проаналізувати відповідні норми Кримінального процесуального кодексу України, що регламентують процес набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні на момент вчинення процесуальних дій.

Так, ч. 1, 8 ст. 42 КПК України визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Підозрюваному вручається пам`ятка про його процесуальні права та обов`язки одночасно з його повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення.

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України).

У випадках, передбачених ч. 1 ст. 276 КПК України, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені ст. 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав (ч. 2, 3 ст. 276 КПК України).

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюються у порядку, передбаченому Главою 11 КПК України, яка унормовує, зокрема, порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні.

Так, ч. 1, 2 ст. 135 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Аналіз наведених вище положень кримінального процесуального законодавства вказує на те, що особа набуває статусу підозрюваного у кримінальному провадженні (з відповідними правами та обов`язками, передбаченими ст. 42 КПК України) зокрема, шляхом:

(1) безпосереднього вручення особі повідомлення про підозру;

(2) надіслання повідомлення про підозру поштою на адресу місця проживання особи;

(3) вручення повідомлення про підозру для передачі під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи, за умови тимчасової відсутності особи за місцем проживання.

В другому випадку законодавцем презюмується, що особа є живою, але розшукати її для вручення і ознайомлення з таким повідомленням про підозру є неможливим (хоча такі спроби, безумовно, здійснюються відповідними органами). У третьому випадку сторона обвинувачення має право вручити повідомлення про підозру члену сім`ї особи лише для передачі та у разі, якщо така особа тимчасово відсутня за місцем проживання.

Детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13 14.06.2022 вручив повідомлення про підозру, складене щодо ОСОБА_12, матері померлого - ОСОБА_14 .

Суд зазначає, що у сторони обвинувачення не було підстав вважати ОСОБА_12 тимчасово відсутньої особою за місцем його проживання та вручати письмове повідомлення про підозру його матері, враховуючи їх обізнаність про смерть ОСОБА_12 .

Чинним законодавством передбачено, що правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Підозру у вчиненні кримінального правопорушення можна визначити як правовідношення (правовий зв`язок) між державою і особою, яке полягає в конкретизованій письмовій претензії держави в особі її уповноважених органів та службових осіб, до особи з приводу можливого вчинення нею дій, передбачених відповідними статтями закону про кримінальну відповідальність, яке зникає в разі спростування (закриття кримінального провадження щодо підозрюваного) або перетворюється у обвинувачення в разі підтвердження.

Наслідком належного вручення особі повідомлення про підозру є виникнення у останньої прав та обов`язків підозрюваного, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Цей правовий зв`язок не може виникати між державою і особою, правоздатність якої припинена, у зв`язку зі смертю. Померла особа не може набути прав та обов`язків підозрюваного, передбачених ст.42 КПК України.

Суд звертає увагу, що в матеріалах міститься заява ОСОБА_14 від 14.06.2022, адресована прокурору ОСОБА_5, в якій вона повідомила, що не наполягає на провадженні з метою реабілітації померлого сина та не заперечує проти закриття кримінального провадження.

Тому суд не встановив існування умов для продовження кримінального провадження в загальному порядку з метою реабілітації ОСОБА_12 .

Встановлені в підготовчому судовому засіданні обставини дають підстави стверджувати, що ОСОБА_12 14.06.2022 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, адже йому не вручено та не могло бути вручено повідомлення про підозру в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Такий висновок суду підтверджується також і змінами, внесеними до Кримінального процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану» від 27.07.2022 № 2462-IX, який набрав чинності 25.08.2022.

Так, ч. 2 ст. 42 КПК України доповнено абзацом другим, відповідно до якого особою, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, є фізична особа, стосовно якої за результатами проведеного досудового розслідування настав випадок та існують підстави, передбачені ч. 1 ст. 276 цього Кодексу для повідомлення про підозру, але якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, не повідомлено про підозру через її смерть. Відповідні зміни внесені, зокрема, й до ст. 3, 45, 284 КПК України щодо права такої особи на захист та порядку закриття кримінального провадження відносно неї.

Таким чином законодавець, усунувши законодавчу прогалину, конкретизував, що особі, яка померла, не може бути вручено повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України.

Посилання прокурора на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_12 вручене з метою закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, суперечать його подальшим процесуальним діям та рішенням у кримінальному провадженні. Так, за наявності в матеріалах провадження заяви ОСОБА_14 від 14.06.2022 про те, що вона не заперечує проти закриття кримінального провадження і не наполягає на реабілітації померлого сина, прокурор у найкоротший строк не виконав вимоги ч. 2 ст. 283, п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України щодо закриття кимінального провадження щодо померлої особи. Натомість детективи за процесуального керівництва прокурора продовжували здійснювати досудове розслідування ще декілька місяців та 03.08.2022 звернулись до слідчого судді із клопотанням про продовження строку досудового розслідування.

Доводи прокурора про необхідність продовження досудового розслідування навіть за умови існування обставин для закриття провадження щодо ОСОБА_12 з тих підстав, що він підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненому групою осіб, не є помилковим трактуванням положень кримінального процесуального законодавства, а прямо суперечить ч. 5 ст. 284 КПК України. Вказана норма визначає, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.

На обґрунтування своїх доводів, озвучених в підготовчому судовому засіданні щодо можливості повідомлення про підозру померлій особі, прокурор лише послався на практику Верховного Суду. Проте вказана ним судова практика не є релевантною в даному випадку, оскільки стосується кримінальних проваджень, які продовжувались після смерті підозрюваних з метою реабілітації осіб за заявами близьких родичів.

Враховуючи, що така процесуальна дія, як повідомлення про підозру ОСОБА_12, фактично не відбулась 14.06.2022, тоце повідомлення не зумовило настання правових наслідків у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 у вигляді початку обчислення строку досудового розслідування, визначеного п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, який надалі слідчий суддя міг би продовжити в порядку ст. 295-1 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні суд дослідив матеріали справи № 991/2815/21 (провадження № 1-кс/991/2832/22) за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13, погодженим із Заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_20 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 62020100000002168 від 27.10.2020.

Вказане клопотання мотивовано тим, що досудове розслідування неможливо закінчити в двомісячних строк з дня повідомлення ОСОБА_12 про підозру, внаслідок особливої складності провадження та необхідності проведення низки слідчих (розшукових), процесуальних дій, спрямованих на збір доказів з метою повного, всебічного й неупередженого з`ясування всіх обставин вчинення кримінальних правопорушень.

До клопотання додано матеріали кримінального провадження, якими детектив обґрунтовував свої доводи, серед яких копії: повідомлення про підозру ОСОБА_12 щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 384, ч. 4 ст. 358 КК України, з проставленою ОСОБА_14 відміткою про отримання 14.06.2022; заяви ОСОБА_14, якою вона повідомляє прокурору ОСОБА_5, що не наполягає на провадженні з метою реабілітації свого померлого сина та не заперечує проти закриття кримінального провадження; протоколів допитів від 05.02.2021, від 06.02.2021, від 07.02.2021 свідків ОСОБА_14, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 ; лікарського свідоцтва про смерть від 03.02.2021 № 10-12/384-ДМ/2/; свідоцтва від 03.02.2021 серії НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_12 .

З досліджених документів вбачається, що органом досудового розслідування надано документи, на підставі яких слідчий суддя міг би встановити, що в кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 відсутня особа, якій повідомлено про підозру, відповідно двомісячний строк з дати повідомлення особі про підозру не почав свій перебіг, а тому підстав для розгляду та задоволення клопотання про продовження строку досудового розслідування немає.

Слід зазначити, що в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання детектива вказано про те, що орган досудового розслідування у кримінальном планує пред`явити підозру спеціальному суб`єкту - прокурору групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42019000000001971 ОСОБА_6 .

Суд вважає, що ухвала від 11.08.2022 у справі № 991/2815/21 (провадження № 1 - кс/991/2832/22) не породжує жодних правових наслідків та в результаті не впливає на порядок обчислення строку досудового розслідування в кримінальному провадженні, оскільки при її постановленні та в результаті її використання відбулися істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що призвели до істотних наслідків у вигляді порушення прав обвинуваченого ОСОБА_6 .

Отже, у цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення, використовуючи правила Кримінального процесуального кодексу України, що підлягають застосуванню до живих людей, склала письмове повідомлення про підозру щодо померлої особи та вчинила формальні дії, які мали би демонструвати виконання нею вимог ч. 1 ст. 278 КПК України про вручення особі повідомлення про підозру. І у подальшому ці обставини були використані для продовження до 14.11.2022 строку досудового розслідування у спосіб, передбачений для кримінального провадження після повідомлення особі про підозру.

Такі факти безпосередньо вплинули на права підозрюваного ОСОБА_6, адже він поставлений у ситуацію, коли строк досудового розслідування вже був штучно продовжений для сторони обвинувачення фактично до трьох місяців (до 14.11.2022), хоча за правилами п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України мав становити два місяці (до 15.10.2022), обчислюючи із дня повідомлення йому про підозру 15.08.2022.

Подібна ситуація (коли строк досудового розслідування продовжений до повідомлення конкретній особі про підозру), відповідно до норм КПК України, може виникати за умови, що в одному кримінальному провадженні в різний час повідомлено про підозру кільком живим особам.

Суд вважає, що в даному випадку у кримінальному провадженні мало місце очевидне погіршення становища підозрюваного ОСОБА_6, оскільки він був позбавлений права на участь у вирішенні питання про продовження строку досудового розслідування на період після 15.10.2022 (ч. 3 ст. 295, ч. 3 ст. 295-1 КПК України).

Також щодо ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування не було дотримано вимог такої засади кримінального провадження як розумні строки (ч. 1, 5 ст. 28 КПК України), адже процесуальні дії проводились стороною обвинувачення після закінчення двомісячного строку з дня повідомлення йому про підозру, та обвинувачення щодо ОСОБА_6 у визначений КПК України строк не стало предметом судового розгляду та це кримінальне провадження щодо нього не було закрите прокурором у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування після 15.10.2022.

Окрім вищевикладеного, суд вважає встановлені порушення Кримінального процесуального кодексу України при продовженні строку досудового розслідування істотними, так як вони впливають на різне правозастосування норм в аналогічних ситуаціях, що не відповідає критеріям якості закону, та зауважує, що різне застосування прокурором та судом одних і тих самих норм, що регулюють обчислення строків досудового розслідування, є недопустимим, з огляду на існуючу у практиці Європейського суду з прав людини концепцію якості закону щодо його доступності для заінтересованих осіб, чіткості та передбачуваності у своєму застосуванні.

3. Щодо порядку обчислення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, в межах якого повідомлено про підозру декільком особам

Твердження захисника ОСОБА_8 про те, що строк досудового розслідування щодо кожного із підозрюваних у кримінальному провадженні підлягав обрахуванню окремо один від одного, суд відхиляє як такі, що суперечать суті такого інституту, як строки досудового розслідування, та його нормативному регулюванню.

Так, норми статей 219, 294, 295-1 КПК України, які регулюють питання визначення та обрахування строків досудового розслідування, загальні правила продовження строку досудового розслідування та продовження строку слідчим суддею, передбачають, що строк досудового розслідування є строком, упродовж якого сторона обвинувачення має закінчити у кримінальному провадженні розслідування вчиненого кримінального правопорушення (одного чи кількох) у цілому, незалежно від кількості осіб, які його (їх) вчинили. Такий висновок суду підтверджують, наприклад, закріплені законодавцем у ч. 6 ст. 219 КПК України правила визначення загального строку досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень, в яких може бути декілька підозрюваних в одному чи кількох кримінальних правопорушеннях, у одне провадження; у ч. 4 ст. 295 КПК України умови продовження строку досудового розслідування злочину в залежності від ступеню його складності. У жодній зі статей КПК України, на які посилається захисник у клопотанні, не передбачено, що строк досудового розслідування підлягає продовженню окремо для кожної особи із декількох, які є підозрюваними в одному кримінальному провадженні.

Постанова Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 556/1381/18, якою обґрунтовує свою позицію захисник, не підлягає застосуванню в цьому кримінальному провадженні, оскільки не містить висновку суду щодо застосування певної норми кримінального процесуального права про обрахування строку досудового розслідування або його продовження та стосується кримінального провадження із іншими фактичними обставинами.

4. Щодо закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Положеннями ст. 113 КПК України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому ст. 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК України).

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру в кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину становить вісімнадцять місяців (п. 2 ч. 2 ст. 219 КПК України).

З дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців (п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 615 КПК України у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього Кодексу.

Кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Пунктом 2 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд, серед іншого, має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на території України запроваджено воєнний стан, строк дії якого наразі продовжено до 19.02.2023.

Станом на дату введення воєнного стану в Україні строк досудового розслідування кримінального провадження № 62020100000002168 від 27.10.2020, за ознаками, в тому числі, тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, становив 15 місяців та 28 днів. Тобто у органу досудового розслідування залишалось більше двох місяців до закінчення вісімнадцяти місячного строку досудового розслідування на момент переривання обчислення такого строку, у зв`язку із введенням воєнного стану.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, вручено ОСОБА_6 15.08.2022, тобто в межах строку досудового розслідування, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 219 КПК України, з огляду на ч. 8 ст. 615 КПК України.

Суд вважає, що двомісячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 (п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України) слід обчислювати саме від дати повідомлення про підозру ОСОБА_6 .

Таким чином, досудове розслідування у кримінальному провадженні мало бути закінчене 15.10.2022.

В період з 15.08.2022 до 15.10.2022 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 не зупинялось та його строк не продовжувався.

Як встановлено в підготовчому судовому засіданні, стороні захисту 04.11.2022 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 62020100000002168 від 27.10.2020, ознайомлення з якими тривало до 08.11.2022.

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 складено детективом та затверджено прокурором 15.11.2022, а 16.11.2022 передано до Вищого антикорупційного суду.

За таких обставин, суд вважає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, закінчився 15.10.2022, тобто до повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування, надання доступу до його матеріалів, а також до складання, затвердження та передання обвинувального акту щодо ОСОБА_6 до суду.

Згідно висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 711/3111/19, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 291, 293 КПК України, а також виконання ним приписів ст. 219 КПК України в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я особи, процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, має здійснюватися судовий розгляд.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Суд зауважує, що строк досудового розслідування - не є простою формальністю. Передбачення процесуальним законом обов`язку прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після пред`явлення підозри особі звернутись до суду з обвинувальним актом або закрити кримінальне провадження - є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, передбачено ст. 7, ч. 1 ст. 21 КПК України.

На важливості та фундаментальності недопустимості порушення строків досудового розслідування свідчить категоричність законодавця, який в ч. 5 ст. 294 КПК України визначив, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Оскільки суд дійшов висновку, що (1) ухвала слідчого судді про продовження строку досудового розслідування не породжує правових наслідків; (2) обвинувальний акт направлено до суду поза межами строку досудового розслідування, та ОСОБА_6 не повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, клопотання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягають задоволенню, а кримінальне провадження № 62020100000002168 від 27.10.2020 закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Інші процесуальні питання

Під час кримінального провадження потерпілими ОСОБА_17 та ОСОБА_9 пред`явлено цивільні позови.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Таким чином, цивільний позов підлягає розгляду по суті лише у вказаних випадках.

З метою недопущення порушення права особи на звернення до суду в порядку цивільного судочинства, суд вважає за доцільне залишити цивільні позови ОСОБА_17 та ОСОБА_9 без розгляду.

Під час досудового розслідування, згідно із відомостями у Реєстрі матеріалів кримінального провадження, були застосовані такі заходи забезпечення кримінального провадження як арешт майна та застава щодо ОСОБА_6 (п. 8, 30 розділу ІІІ Реєстру).

За правилами ч. 5 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, і скасовує арешт, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду.

Застава, що не була звернена в дохід держави, відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію, серед іншого, після закриття кримінального провадження (ст. 203 КПК України).

У підготовчому судовому засіданні сторони не надали суду матеріали кримінального провадження, які стосуються вказаних вище заходів забезпечення кримінального провадження, у зв`язку із чим суд не вирішує цією ухвалою питання щодо їх скасування та роз`яснює заінтересованим учасникам кримінального провадження право звернутися до суду із окремими клопотаннями із цього приводу після набрання цією ухвалою законної сили.

Керуючись ст. 129, 219, 284, 314, 372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження задовольнити.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000002168 від 27.10.2020, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Цивільний позов ОСОБА_17 до Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненими кримінальними правопорушеннями, залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_9 до Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінальних правопорушень, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3