Document No. 107897972

Справа № 991/5487/22

Провадження № 11-сс/991/419/22

Слідчий суддя ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_2,

суддів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2022 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у межах кримінального провадження № 42018111030000415 від 09 жовтня 2018 року, відносно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Узин Білоцерківського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6,

захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 42018111030000415 від 09 жовтня 2018 року, зокрема, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

14 листопада 2022 року у вказаному кримінальному провадженні детектив НАБУ, за погодженням із прокурором САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За результатами розгляду слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 21 листопада 2022 року відмовив у задоволенні клопотання, оскільки дійшов висновку, що підозра ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях є «мінімально обґрунтованою» та рівень її обґрунтованості є недостатнім для обмеження його прав і свобод, що витікають із обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор САП подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу з доповненнями до неї. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що слідчий суддя не надав належної оцінки доказами, долученими до матеріалів клопотання, а тому його висновки не відповідаю фактичним обставинам кримінального провадження. На переконання сторони обвинувачення, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень повністю доводиться доказами, долученими до матеріалів клопотання, які є належними і допустимими. Прокурор уважає, що слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, оскільки взагалі не досліджував питання щодо існування ризиків кримінального провадження, на які вказував орган досудового розслідування. Сторона обвинувачення зазначає, що обрання запобіжного заходу на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України є єдиним способом реалізації міжнародного розшуку особи каналами Інтерполу, а відмова слідчого судді в обранні такого запобіжного заходу фактично «заблокувала» виконання міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_7, який ухиляється від слідства та суду.

Заперечення на апеляційну скаргу та узагальненні доводи особи, яка їх подала

Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги, адвокат ОСОБА_8, діючи в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала до суду заперечення, за змістом вимог яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги сторони обвинувачення та залишити в силі ухвалу слідчого судді.

У запереченнях сторона захисту посилається на те, що оскаржуване рішення є обґрунтованим і законним, а сторона обвинувачення у своїй апеляційній скарзі: не наводить жодного доводу про те, що оскаржувана ухвала є незаконною або необґрунтованою; не зазначає, у чому саме полягає незаконність судового рішення; не доводить достатність обґрунтованості підозри для обрання запобіжного заходу; не доводить наявність ризиків та не наводить нових аргументів щодо їхньої наявності. Разом з тим, сторона захисту звертає увагу на те, що ОСОБА_7 розглядається правоохоронними органами як пособник у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України), при цьому виконавцю злочину (на думку правоохоронних органів) обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Отже суд дійшов висновку, що у виконавця ризики достатні лише для такого виду запобіжного заходу як взяття на поруку. При тому, що виконавець перебуває в Україні. Яким чином ризик протидії кримінальному провадженні пособника у злочині є більшим, ніж у виконавця, прокурор не пояснює. ????Крім того, сторона захисту вважає, що в апеляційній скарзі прокурор перекладає свої обов`язки обвинувачення на суд, що порушує принципи кримінального процесу, зокрема принцип змагальності сторін.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор у повному обсязі підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив її задовольнити.

Захисники підозрюваного у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Підозрюваний ОСОБА_7, будучи обізнаним про дату, час і місце судового розгляду апеляційної скарги, із застосуванням власних технічних засобів під`єднався до судового засідання через систему відеоконференцзв`язку. Однак судовий розгляд у вказаний спосіб положеннями чинного кримінального процесуального законодавства не передбачено, а тому судом вирішено проводити судове засідання без участі підозрюваного.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь судді щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи і заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно статті 2 КПК України основним завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Частиною 4 статті 176 КПК України передбачено, зокрема, що під час досудового розслідування, запобіжні заходи застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).

Так, із наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання, при цьому в судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення захисників підозрюваного, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та сторони захисту, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, аналіз ч. 2 ст. 177 КПК України дає підстави вважати, що запобіжні заходи під час досудового розслідування застосовуються (обираються) слідчим суддею лише щодо особи, яка, відповідно до вимог КПК України має статус підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 111 КПК України визначено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч. 3 ст. 111 КПК України).

У главі 11, зокрема, у ч. 1 та 2 ст. 135 КПК України визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом (ч. 1 ст. 136 КПК України).

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді на предмет вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 слідчим суддею встановлено, що останньому про підозру повідомлено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства за його відомим місцем проживання, за адресою знаходження належного йому нерухомого майна (житлового будинку), а також через представників житлово-експлуатаційних організацій за місцем проживання та місцем знаходження нерухомого майна підозрюваного і керівника підприємства ТОВ «Укржитлоінвест» за місцем його роботи. Крім того, підозрюваному ОСОБА_7 на даний час достеменно відомо про існування стосовно нього кримінального провадження, яке розслідується детективами НАБУ, що не заперечується його захисниками, з якими він уклав угоди про правову допомогу на захист його інтересів у цьому кримінальному провадженні, та підтверджується ним самим, він обізнаний про підозру та її зміст, що свідчить про набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. А тому, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, §32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, §175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Колегія суддів звертає увагу, що рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_7, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри, зокрема, лист міського голови ОСОБА_10, від 06 лютого 2018 року № 461/1-7 Про сприяння в здійсненні заходів соціально-економічного розвитку м. Біла Церква (т. 2 а.с 126-128), протокол допиту підозрюваного ОСОБА_11 від 05 жовтня 2022 року (т. 3 а.с. 207-213), тощо, є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра хоч і на мінімальному рівні, але є обґрунтованою.

Інші докази причетності ОСОБА_7 до неправомірної діяльності, про наявність яких було озвучено як під час розгляду клопотання слідчим суддею так і під час розгляду апеляційної скарги, прокурором не були надані та досліджені в судовому засіданні, а тому слідчий суддя правомірно виходив виключно з наявної інформації, яка міститься в матеріалах справи, з чим погоджується і колегія суддів.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Аналіз ч. 1 ст. 194 КПК України дає підстави вважати, що запобіжні заходи під час досудового розслідування застосовуються (обираються) слідчим суддею за наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання дійшов висновку про наявність на мінімальному рівні підозри та опосередковано оцінив ризик переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду. Однак, не зважаючи на вищенаведене слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, в частині дослідження питання існування ризиків кримінального провадження, на які вказує орган досудового розслідування.

При цьому, колегія суддів вважає достатнім обсяг доказів, наданих стороною обвинувачення в обґрунтування клопотання, для обрання запобіжного заходу того рівня, про який клопоче сторона обвинувачення .

Так, перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається із клопотання ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, які караються позбавленням на строк від трьох до шести років без можливості призначення покарання більш м`якого ніж передбаченого законом, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання.

Окрім врахування ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_7, колегія суддів ураховує наявність у підозрюваного паспорту громадянина України для виїзду за кордон та його досвід перетину державного кордону України, про що свідчать відомості з системи ДПС України «Аркан», майновий стан підозрюваного та його родини, а також те, що ОСОБА_7 оголошено у державний та міжнародний розшук постановою старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ від 12 жовтня 2022 року, яку скеровано для виконання до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_7 переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, на що вказує його перебування за межами України з 14 лютого 2022 року, у зв`язку з чим протягом періоду проведення даного досудового розслідування він не з`являється за викликами до детективів НАБУ, його інтереси під час досудового розслідування представляють захисники, повістки про виклик до НАБУ направлялися детективами на поштові адреси за місцем проживання, реєстрації та знаходження нерухомого майна (житлового будинку) ОСОБА_7, а також були вручені представникам житлово-експлуатаційних організацій за місцем його проживання та місцем знаходження його нерухомого майна і направлялися засобами телефонного зв`язку. Викладені вище обставини, а також залишення ОСОБА_7 території України, його процесуальна поведінка під час досудового розслідування дають колегії суддів дійти висновку, що підозрюваний залишається на території іншої держави з метою уникнути кримінальної відповідальності, тобто ухиляється від слідства і суду.

Вказане свідчить про існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду.

Перевіряючи наявність інших ризиків, колегія суддів доходить висновку, що їх існування доведено не було, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється вже майже чотири роки, у ході досудового розслідування були проведені обшуки, вилучені документи, що свідчить про втрату ризиком знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення своєї актуальності. А ризик перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином органом досудового розслідування не було підтверджено будь-якими розумними твердженнями.

З урахуванням вищевказаного, враховуючи рівень обґрунтованості підозри, наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги процесуальну поведінку підозрюваного на час розгляду клопотання та його репутацію, обставини справи, особу підозрюваного, а також з огляду на приписи ч. 1 ст. 194 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про неможливість обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України).

Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (п. 1, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України).

Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення (ч. 1 ст. 410 КПК України).

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Як мотивовано вище, слідчим суддею допущено істотні порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також неповноту судового розгляду, за таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановлення нової ухвали, якою клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 необхідно задовольнити.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2022 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42018111030000415 від 09 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_7, задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляється ухвала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_12

Судді ОСОБА_13

ОСОБА_4