- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
Справа № 991/5071/22
Провадження №11-сс/991/398/22
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6,
підозрюваного - ОСОБА_7,
захисника - ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 листопада 2022 року про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52019000000000658 у вигляді застави щодо підозрюваного
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Дунаєць Гухівського району Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
1. Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.11.2022 частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 та:
- застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 108 850 ( два мільйони сто вісім тисяч вісімсот п`ятдесят ) гривень;
- покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді та суду;
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними у кримінальному провадженні: ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також свідками: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 щодо обставин кримінального провадження № 52019000000000658 від 26.07.2019;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного, у разі внесення застави, визначений до 28 грудня 2022 року.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000658 від 26.07.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 368 КК України.
28.10.2022 детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6, у кримінальному провадженні № 52019000000000658 склав та вручив повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: у зловживанні службовим становищем, тобто умисному з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе та для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Згідно повідомлення про підозру, голова Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 за попередньою змовою із начальником 1 Окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби ОСОБА_10, за пособництва директора ТОВ «Вестбудінвест» та ТОВ «Будівельна компанія «Карпати» ОСОБА_11 вчинили всупереч інтересам служби зловживання службовим становищем з метою одержання ТОВ «Вестбудінвест» та ТОВ «Будівельна компанія «Карпати» неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки.
Згідно із висновком експерта № СЕ-19-21/33707-ЕК від 08.11.2021, за результатом проведення судово-економічної експертизи встановлено, що 1 Окремому відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби завдана матеріальна шкода (збитки) в розмірі 10 682 598,19 грн.
Дослідивши зміст повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 28.10.2022, слідчий суддя дійшов висновку, що вона відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, щодо змісту письмового повідомлення про підозру, визначеного ст. 277 КПК України, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а сама підозра є обґрунтованою із викладених у клопотанні обставин.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про які вказує детектив, слідчий суддя дійшла наступних висновків.
При визначенні імовірності переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду слідчий суддя врахувала тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 364), яке є тяжким злочином та відноситься до корупційних, що позбавляє можливості застосувати норми ст. 69, 75 КК України; також слідчий суддя врахувала те, що підозрюваний має два паспорти громадянина України для виїзду за кордон, які дійсні до 04.04.2024, 06.07.2027 відповідно та має досвід перетину кордону України, а також те, що ОСОБА_7, будучи колишньою службовою особою Державної прикордонної служби України, має зв`язки із працівниками, у тому числі, із службовими особами прикордонної служби, що дає можливість підозрюваному, використовуючи їх, досягти домовленості щодо уникнення контролю у пунктах пропуску через державний кордон України при спробі виїхати за межі України з метою переховування від органів досудового розслідування та суду. Відтак слідчий суддя встановила наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Щодо існування ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з огляду на процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду шляхом їх безпосереднього сприйняття, або у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, а також враховуючи викладені у клопотанні обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення (за попередньою змовою з ОСОБА_10 за пособництва підозрюваного ОСОБА_11 ), слідчий суддя вважала, що з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_7 може здійснювати вплив на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань. Відтак зазначений прокурором ризик є обґрунтованим.
У той же час, оскільки прокурор у судовому засіданні та детектив у клопотанні не довели існування ризику знищення, схову або спотворення будь-яких речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя не врахувала їх при розгляді клопотання.
Через наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого корупційного злочину, а також наявність встановлених ризиків, слідчий суддя прийшла до висновку про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж застава.
При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано роль ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його перебування на час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу на військовій службі на адміністративній посаді, його сімейний стан, перебування на утриманні неповнолітніх дітей, а також майновий стан підозрюваного відповідно до поданої ним декларації після звільнення як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, та отримані доходи у 2020 - 2022 роках.
Відтак слідчий суддя дійшла висновку про визначення розміру застави ОСОБА_7, що перевищує межі максимально встановлені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 108 850 гривень, який, на думку слідчого судді, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами цього кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Оскільки ОСОБА_7 мобілізований на військову службу на адміністративну посаду до Збройних Сил України, відтак має необхідність у пересуванні з метою виконання обов`язків військовослужбовця та поставлених у зв`язку з цим перед ним завдань, а його пересування контролюється уповноваженими особами Збройних Сил України, слідчий суддя вважає недоцільним покладення на підозрюваного інших обов`язків, про які детектив просив у клопотанні, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; носити електронний засіб контролю.
Тому клопотання детектива задоволено частково.
2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Вимоги апеляційних скарг.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду, 12 листопада 2022 року захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді від 09.11.2022 та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відмовити.
Узагальнені доводи апеляційних скарг.
На обґрунтування апеляційної скарги, з урахуванням доповнень до неї від 12.12.2022, адвокат зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та невмотивованою з наступних підстав.
Детективом допущені процесуальні порушення при врученні ОСОБА_7 повідомлення про підозру, яка не містить прав підозрюваного, відомостей про її вручення, а також не зазначено час та місце вчинення злочину;
Повідомлення про підозру ОСОБА_7 необґрунтоване, воно не містить посилання на вказані обставини об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, що інкримінується ОСОБА_7, до посадових обов`язків якого ніколи не входило вирішення питань, пов`язаних із наданням та забезпеченням житловою площею військовослужбовців. ОСОБА_7 видав у межах своїх повноважень розпорядження лише після прийняття колективного рішення у формі протоколу спільної наради, яке було завізовано усіма профільними структурними підрозділами Державної прикордонної служби України та 1 ОВКБ, затвердженого профільним заступником голови ДПС України - ОСОБА_15 .
Захисник, посилаючись на висновки експертиз, проведених як у межах кримінального провадження, так і призначених ухвалами Господарського суду м. Києва, стверджує про доцільність застосування фактичної вартості будівництва (безпосередніх витрат) при здійсненні розрахунків за договором спільної діяльності, а не ринкової, що виключає наявність злочинного умислу підозрюваного. Відтак повноваження ОСОБА_7 як голови Держприкордонної служби не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із наслідками, які зазначені у повідомленні про підозру.
На підтвердження відсутності встановлених слідчим суддею ризиків адвокат зазначив наступне:
- перетин ОСОБА_7 кордону у період 2017-2020 роки відбувався до отримання останнім процесуального статусу підозрюваного, а тому посилання прокурора не може свідчити про його ухилення від слідства;
- ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні не підтверджується жодним доказом, зокрема, що сам ОСОБА_7 або будь-які треті особи від його імені намагались якось зустрітись із зазначеними особами, або погрожували чи тиснули на них. Крім того, досудове розслідування триває майже три роки, всі документи, які могли стосуватись події злочину, вилучені і долучені до матеріалів кримінального провадження, а свідки допитані.
При обґрунтуванні розміру застави 2 108 850 гривень слідчий суддя послалась на декларацію ОСОБА_7 за 2019 рік, яка не є релевантною станом на 2022 рік з урахуванням стану війни, в той час як єдиними підтвердженими доходами підозрюваного станом на день обрання запобіжного заходу є отриманий ним у 2022 році дохід у розмірі 598 287,79 гривень. Адвокат зазначив, що неможливо прирівняти розмір застави до суми неправомірної вигоди, що покладена в основу підозри, оскільки ОСОБА_7 не отримував ані неправомірної вигоди, ані квартир. Реальний дохід підозрюваного, який підтверджується довідкою, становить 53 303,36 гривень на місяць, із врахуванням необхідності утримувати родину, у т.ч. неповнолітніх дітей.
Щодо покладених на підозрюваного обов`язків захисник зауважив, що з 07.03.2022 і по теперішній час ОСОБА_7 мобілізований до лав Збройних Сил України на посаду заступника начальника управління організації руху опору у складі Сил Спеціальних операцій Збройний Сил України, яку скасувати можливо лише Указом Президента України. На генерала армії ОСОБА_7 покладено обов`язки щодо захисту Держави у складі ССО Збройних Сил України та проведенні спеціальної розвідки. Водночас, лише один покладений на підозрюваного слідчим суддею обов`язок можливо виконати без шкоди національним інтересам з оборони країни - не спілкуватись зі свідками. Виконання ж обов`язків, що обмежують пересування підозрюваного територією України та/або роблять його переміщення відомим третім особам, які не мають доступу до відповідної таємної інформації, неминуче призведе до вчинення інших злочинів або зашкодять інтересам держави. Обов`язок прибувати до слідчого (детектива) суду та здати на зберігання паспорти для виїзду за кордон є надмірним з урахуванням обов`язків генерала армії ОСОБА_7 щодо захисту держави під час війни.
3. Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 підтримав свою апеляційну скаргу, яку прохав задовольнити. Додатково навів доводи щодо упередженості слідчого судді, оскільки остання відмовила у задоволенні заяв про відвід детектива та прокурора, а також про зупинення кримінального провадження через мобілізацію підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника, просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання детектива в повному обсязі. Пояснив, що з особами, які зазначені в обвинувальному акті і з якими він нібито вступив у злочинну змову, не знайомий та ніколи не спілкувався. В силу своїх повноважень він щодня підписував велику кількість розпоряджень, які попередньо були узгоджені із керівниками структурних підрозділів. Втім перевірити кожне розпорядження на предмет правомірності він фізично не міг.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою. Розмір застосованої слідчим суддею застави є помірним та таким, що відповідає майновому стану підозрюваного. Стосовно обов`язків, покладених на ОСОБА_7, запевнив, що ані прокурори, ані детективи не заважають виконувати покладені на нього функції із несення військової служби та захисту держави під час війни. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника.
4. Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_7, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ч. 1 ст. 177 КПК України).
В даному випадку йде мова про забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка набула певного процесуального статусу у кримінальному провадженні.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють" (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК України) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.
Повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000658 від 26.07.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 368 КК України, відносно ймовірного використання службового становища головою Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 та начальником 1 Окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби ОСОБА_10, за сприяння директором ТОВ «Вестбудінвест» ТОВ «Будівельна компанія «Карпати» ОСОБА_11, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, внаслідок чого 1 Окремому відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби завдана матеріальна шкода (збитки) в розмірі 10 682 598,19 грн., що є тяжкими наслідками.
28.10.2022 складено та вручено ОСОБА_7 повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: у зловживанні службовим становищем, тобто умисному з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе та для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб (том 1 а.с. 21-43).
Зокрема, ОСОБА_7 підозрюють у тому, що він, перебуваючи на посаді Голови Державної прикордонної служби України, будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою із начальником 1 Окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби ОСОБА_10, за пособництва директора ТОВ «Вестбудінвест» та ТОВ «Будівельна компанія «Карпати» ОСОБА_11, вчинили всупереч інтересам служби зловживання службовим становищем з метою одержання від ТОВ «Вестбудінвест» та ТОВ «Будівельна компанія «Карпати» неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки. При цьому, за версією слідства, умовою використання ОСОБА_7 свого службового становища всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Вестбудінвест» та ТОВ «Будівельна компанія «Карпати» було надання йому до моменту видачі ним розпорядження начальнику 1 Окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби ОСОБА_10 про здійснення дострокового отримання в рахунок виконання зобов`язань з боку ТОВ «Вестбудінвест» та ТОВ «Будівельна компанія «Карпати» замість передачі частини квартир у будинку АДРЕСА_3 та у будинку АДРЕСА_4, отримання квартир у будинках за межами м. Львова, передання йому в службове користування квартири у будинку АДРЕСА_5, а також забезпечення придбання ОСОБА_7 машиномісця у вищезазначеному будинку за ціною, яка була б суттєво нижчою від ринкової та нижче ціни аналогічних машиномісць у вказаному будинку.
Дослідивши наявні матеріали апеляційного провадження та доводи захисника про те, що докази, надані стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не свідчать про обґрунтованість підозри, колегія суддів приходить до висновку, що підозра відносно ймовірного вчинення ОСОБА_7 злочину підтверджується матеріалами кримінального провадження. Зокрема, в томі 4 матеріалів апеляційного провадження міститься лист в.о. голови Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації ОСОБА_30 від 24.10.2019, що підозрюваний ОСОБА_7 на квартирному обліку в зазначеній державній адміністрації не перебував та не перебуває (том 4 а.с. 87). Водночас, на підставі Розпорядження Дарницької районної державної адміністрації від 20.04.2018 № 255 ОСОБА_7 виданий Ордер на право зайняття службового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 (том 4 а.с. 89). Також на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 05.04.2019 дружина підозрюваного ОСОБА_31 набула у власність машиномісце, загальною площею 11,5 кв м., що заходиться за адреcою: АДРЕСА_7 вартістю 189300 грн. (том 4 а.с. 95-97). Відповідно до висновку оціночно-будівельної експертизи орієнтир зазначеного машиномісця станом на день його придбання складав 320 000 гривень (том 4 а.с. 114-140).
Також Судом досліджені і інші документальні докази, які у своїй сукупності, свідчать про ймовірну обізнаність ОСОБА_31 щодо зловживання ним своїм службовим становищем під час видання розпоряджень як головою Адміністрації Державної прикордонної служби України про дострокове отримання житла від 01.02.2019 № 22, від 22.03.2019 № 74 та від 25.03.2019№ 76, якими він зобов`язав начальника 1ОВКБ ДПСУ забезпечити реалізацію рішень, визначених пунктом 1 протоколів спільних нарад № 23 від 31.01.2019, № 25 від 19.03.2019, № 28 від 22.03.2019 відповідно щодо дострокового отримання загалом 54 квартир (том 2 а.с. 246-248), на виконання яких між 1ОВКБ ДПСУ та ТОВ «Вестбудінвест», ТОВ «Будівельна компанія «Карпати» буди укладені договори міни № 147 від 07.09.2019, № 152 від 08.02.2019, № 157 від 11.02.2019, № 400 від 25.03.2019, № 409 від 26.03.2019, № 413 від 27.03.2019, № 420 від 28.03.2019, № 423 від 29.03.2019 та підписані акти приймання-передачі квартир від 07.09.2019, 08.02.2019, 11.02.2019, 25.03.2019, 26.03.2019, 27.03.2019, 28.03.2019, 29.03.2019 (том 3 а.с. 17-56).
Вирішуючи доводи апеляційної скарги захисника в частині необґрунтованості підозри з тих підстав, що до посадових обов`язків ОСОБА_7 ніколи не входило вирішення питань, пов`язаних із наданням та забезпеченням житловою площею військовослужбовців, а видані ним розпорядження відносились до його прямих обов`язків, Суд зазначає, що на цьому етапі провадження ані слідчий суддя, ані колегія суддів апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, питання наявності суб`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_7 злочину, передбаченого ст. 364 КК Україна, які є обов`язковими ознаками складу злочину у вигляді зловживання владою або службовим становищем та включать в себе, зокрема, корисливий мотив, інші особисті інтереси та інтереси третіх осіб, спеціальну мету - одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи, а також обґрунтування кваліфікуючої ознаки наведеного злочину - тяжких наслідків, то вони мають бути предметом ретельної перевірки під час судового розгляду.
Колегія суддів аналогічно оцінює й посилання захисника на висновки експертиз, проведених як у межах кримінального провадження, так і у межах розгляду господарського спору, які, за версією сторони захисту, спростовують версію сторони обвинувачення щодо формування вартості об`єктів нерухомості та розміру шкоди. Такі докази мають оцінюватись з точки зору їх достатності та допустимості виключно на стадії судового розгляду та у сукупності з іншими матеріалами, окрім очевидно недопустимих, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Натомість слідчий суддя, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів та подальшого здійснення досудового розслідування кримінального провадження.
Твердження захисника про допущені детективом процесуальні порушення під час вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру, яка, як стверджує адвокат, не містить прав підозрюваного, відомостей про її вручення, а також часу та місця вчинення злочину, спростовується змістом самої підозри. Так, 28.10.2022 о 12 год. 52 хв. детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_32 вручено повідомлення про підозру ОСОБА_7 відповідно до вимог до п. 7 ч. 1 ст. 277 КПК України, роз`яснені права підозрюваного, вручено пам`ятку про його процесуальні права та обов`язки, на підтвердження чого підозрюваний проставив свій особистий підпис. Зауважень щодо порушень прав підозрюваного під час вчинення зазначеної процесуальної дії матеріали провадження не містять (том 1 а.с. 43, 45).
Щодо не зазначення, на думку захисника, часу та місця вчинення злочину, таке твердження також спростовується самим текстом підозри, яка, за переконанням колегії суддів, відповідає вимогам до письмового повідомлення про підозру, в тому числі щодо стислого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, із зазначенням часу його вчинення: в даному випадку датами видачі ним розпоряджень Адміністрації ДПС, датами підписання додаткових угод та актів приймання-передач квартир, а також датою набуття у власність машиномісця за вартістю, яка є значно нижче ринкової, та отримання ОСОБА_7 ордеру на службове житло поза визначеним порядком. Разом з тим, важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону під час складання повідомлення про підозру є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення. Цих вимог сторона обвинувачення дотрималась. А тому зазначений довід захисника відхиляється Судом.
З огляду на наведене, колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, а її зміст відповідає вимогам ст. 277 КПК України. Вказане було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Відносно доводу апеляційної скарги щодо недоведеності існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, Суд дійшов наступних висновків.
Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Слідчий суддя встановила наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на те, що ОСОБА_7, будучи колишньою службовою особою Державної прикордонної служби України, має зв`язки із службовими особами прикордонної служби, що дає можливість підозрюваному, використовуючи їх, досягти домовленості щодо уникнення контролю у пунктах пропуску через державний кордон України при спробі виїхати за межі України з метою переховування від органів досудового розслідування та суду.
В даному випадку, колегія суддів, встановлюючи існування ризику переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування/суду, бере до уваги відомості щодо особи підозрюваного, його сімейного стану, способу життя, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа та тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі встановлення вини особи та приходить до висновку про його існування.
Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, підозрюваний Указом Президента України від 25.07.2017 №195/201 призначений на посаду Голови Державної прикордонної служби України. 31 травня 2019 року згідно Указу Президента України ОСОБА_7 був звільнений із військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу. Відтак, достатньо обґрунтованими є твердження про те, що підозрюваний ОСОБА_7 в силу займаної ним високої посади у Державній прикордонній службі України обізнаний із способами та особливостями перетину державного кордону, з достатньою ймовірністю має відповідні зв`язки серед співробітників Державної прикордонної служби України, що можуть бути ним використані у разі виникнення волевиявлення залишити територію України з метою переховування від слідства чи суду.
Наведені доводи свідчать, що підозрюваний ОСОБА_7, у разі прийняття ним такого рішення, з метою ухилення від слідства та суду, буде мати можливість безперешкодно залишити територію України з огляду на динаміку розслідування у кримінальному провадженні та міру покарання, що може бути призначене судом у разі спрямування стороною обвинувачення до суду обвинувального акту.
Підсумовуючи, колегія суддів приходить до висновку, що наведені доводи у своїй сукупності свідчать, що підозрюваний ОСОБА_7, у разі прийняття ним такого рішення, з метою ухилення від слідства та суду, буде мати можливість безперешкодно залишити територію України. А тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризику можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на інших учасників кримінального провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_7 надав пояснення, що він особисто не знайомий із тими особами, про ймовірну співучасть у вчиненні злочину з якими підозрюється органом досудового розслідування. В той же час, той факт, що підозрюваному можуть бути відомі прізвища та інші дані учасників кримінального провадження, як на даному етапі кримінального провадження, так і в наслідок відкриття сторонам матеріалів провадження в порядку виконання ст. 290 КПК України, може сформувати обґрунтовану пересторогу у реальності даного ризику.
Крім того, виходячи із посадових обов`язків ОСОБА_7 та займаної раніше ним посади Голови Прикордонної служби України, він не може не бути обізнаним у поетапності реалізації процедури передачі службового житла співробітникам Державної прикордонної служби, в тому числі, на виконання умов договорів про спільну діяльність у будівництві, укладених між Департаментом забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, правонаступником якого є 1 Окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України, як замовником, та ТОВ «Вестбудінвест», ТЗОВ «Будівельна компанія «Карпати», як забудовником, а також про залучених до їх підготовки, ветування, підписання та виконання осіб.
Колегія суддів також враховує встановлений КПК України порядок отримання показань від свідків на різних етапах кримінального провадження, ризик такого впливу зберігається до моменту отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Так, на початковій стадії досудового розслідування показання свідків отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати наявність можливості незаконного впливу на свідків зі сторони зацікавленої особи, яким є підозрюваний, з метою формування певної позиції шляхом викривлення показань свідків чи надання останніми неправдивих показань.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду цілком обґрунтовано встановлено існування ризику відносно ОСОБА_7 можливого впливу на свідків. У зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо непомірності розміру застави, визначеного слідчим суддею, колегія суддів зазначає наступне.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 6 статті 12 КК України передбачено, що особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Отже, так як законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.
З моменту набрання у 2012 році чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, вказаний кодекс, як і Кримінальний кодекс України, починаючи із 2015 року зазнали суттєвих змін через викладення в новій редакції ст. 45 КК України та викладення в новій редакції інших статей Особливої частини КК України щодо злочинів у сфері корупційної діяльності. Тобто розмір застави, визначений статтею 182 КПК України, встановлює градацію її розмірів без урахування наявності у КК України складів злочинів, що визнані як національним законодавством, так і міжнародними актами корупційними після 2012 року.
Хоч максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.
В умовах сьогодення корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує державне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвитку, загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства.
Корупція безпосередньо пов`язана з великими обсягами активів, які можуть становити значну частку ресурсів держави та які ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав. За цих умов вона вже не є локальною проблемою, а перетворилася на транснаціональне явище, що вимагає вжиття різноманітних заходів запобігання, протидії та покарання за вчинення корупційних діянь.
Злочин, у вчиненні якого підозрюють ОСОБА_7, передбачений ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, з урахуванням посади, яку ОСОБА_7 використовував за версією сторони обвинувачення для вчинення вказаного злочину, відповідно до вимог ст. 45 КК України є корупційним.
Відповідно до абзацу 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства.
Корупція спотворює моральний стан будь-якого суспільства; порушує соціально-економічні права бідних та незахищених прошарків суспільства; підриває демократію; руйнує верховенство права, яке є основою кожного цивілізованого суспільства; затримує розвиток; та позбавляє суспільство, і зокрема, бідних, переваг вільного та відкритого змагання ( Лімська декларація від 11.09.1997, прийнята на VIII Міжнародній конференції по боротьбі з корупцією, Ліма, Перу, 7-11 вересня 1997 року).
Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абз.5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікованої Законом України № 252-V від 18.10.2006, що набрала чинності 01.03.2010).
Абзацом 2, 4 преамбули до Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікованої Законом України № 251-V від 18.10.2006, що набрала чинності 01.03.2010 встановлено, що корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав.
З урахуванням надмірної суспільної небезпеки корупційних злочинів, спрямування спільних дій світового співтовариства щодо протидії їй, підвищений публічний інтерес до корупційних злочинів, втручання, здійснення якого допускається законодавцем під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження в кримінальних провадженнях за підозрою осіб у скоєнні корупційних кримінальних правопорушень, розмір застави може і має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості таких заходів.
Тому слідчий суддя Вищого антикорупційного суду за наслідком розгляду клопотання та дослідження сукупності усіх обставин у даному кримінальному провадженні, використовуючи надані йому дискреційні повноваження, достатньо обґрунтовано, на думку Суду, встановила, що застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання покладених на ОСОБА_7 обов`язків, а застава у розмірі, який прохав визначити детектив, може буде непомірною (1263 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 285 742 гривень), та визначила її у розмірі 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 108 850 гривень.
Розглядаючи позицію сторони захисту щодо необґрунтованості визначеного слідчим суддею розміру застави з огляду на задекларовані ним доходи у 2019 році, колегія суддів виходить із наданих сторонами матеріалами.
Так, у власності ОСОБА_7 перебувають земельна ділянка, гараж та автомобіль BMW X5 2012 року випуску, а у його дружини ОСОБА_31 - частина житлового будинку (21%), площею 122.8 кв.м., машиномісце та транспортний засіб марки Toyota Sienna 2011 року випуску. Підозрюваний у 2019 році задекларував грошові активи, розміщені ним на банківських рахунках загалом у сумі 2 761 206 грн., проценти 78118 грн. та 620 000 грн. готівкових коштів дружини (том 1 а.с. 61-68).
При цьому під час апеляційного перегляду ані сам підозрюваний, а ні захисник не спростували наведені факти та приналежність зазначеного у декларації майна родині. Водночас, захисник ОСОБА_8 надав слідчому судді довідку про доходи ОСОБА_7 за період з 01 березня по 30 вересня 2022 року складає 598287,82 грн. (том 5 а.с. 22)
Колегія суддів, дослідивши наведені документальні докази, приходить до висновку, що розмір застави, визначений слідчим суддею, є цілком обґрунтованим на даному етапі кримінального провадження. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Одночасно з цим, втрата такого розміру застави може мати суттєвий негативний вплив на матеріальне становище ОСОБА_7 та зможе застерегти останнього від невиконання покладених на нього обов`язків.
Щодо покладених слідчим суддею на підозрюваного обов`язків, які, за переконанням сторони захисту, є надмірним з урахуванням виконання ОСОБА_7 функцій щодо захисту держави, Суд приходить до наступних висновків.
Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Водночас, згідно із п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України підозрюваний зобов`язаний, окрім іншого, прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;.
Так, слідчим суддею при обранні запобіжного заходу на підозрюваного ОСОБА_7 покладено три обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді та суду; 2) утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними у кримінальному провадженні ОСОБА_10, ОСОБА_11 та низкою свідків; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Тобто слідчим суддею покладено на підозрюваного всього три процесуальні обов`язки із дев`яти, що передбачені законодавцем.
Водночас, сторона захисту стверджує про їх надмірність та таких, що обмежують пересування підозрюваного територією України та/або роблять його переміщення відомим третім особам, які не мають доступу до відповідної таємної інформації.
Втім колегія суддів не погоджується із таким твердженням, оскільки, як було наведено вище, сам по собі процесуальний статус підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні зобов`язує останнього прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді та суду, безвідносно того чи звернувся би детектив із відповідним клопотанням про обрання щодо запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, та таке клопотання задоволено слідчим суддею. При цьому, зазначений обов`язок не є тотожнім до обов`язку не відлучатися із населеного пункту без дозволу слідчого, прокурора або суду чи повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, які, у порівнянні із обраними, є дійсно більш обтяжливими щодо підозрюваного ОСОБА_7 і які дійсно можуть обмежувати його пересування територією України в умовах війни та виконанням ним обов`язків військовослужбовця. Крім того колегія суддів приймає до уваги пояснення прокурора у судовому засіданні щодо не створення перешкод з боку сторони обвинувачення під час здійснення певних процесуальних дій у цьому проваджені та їх погодження з підозрюваним ОСОБА_7, які відбуваються із врахуванням перебування останнього у лавах Збройних Сил України. Також слід відзначити, що законодавцем передбачений перелік випадків, за наявності яких, причини неявки підозрюваного на виклик визнаються поважними та не несуть жодних негативних наслідків (ст. 138 КПК України).
Щодо покладеного обов`язку уникнення спілкування із підозрюваними та свідками у цьому кримінальному провадженні, то він дійсно обґрунтований встановленим під час судового розгляду ризиком незаконного впливу підозрюваного на інших учасників кримінального провадження. З пояснень ОСОБА_7, наданих у судовому засіданні, вбачається, що з жодною із осіб, зазначених у повідомленні про підозру та із якими, за версією слідства, нібито вступив у злочинну змову, він не знайомий. Відтак, обов`язок уникнення спілкування із незнайомими особами сам по собі не може бути розцінений як занадто обтяжливий.
Обов`язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, колегія суддів також вважає цілком обґрунтованим із огляду на встановлений ризик можливого переховування підозрюваного. Крім того, стороною захисту у судовому засіданні не наведено доводів на підтримку тверджень щодо негативних наслідків виконання підозрюваним такого обов`язку у світлі перебування ОСОБА_7 у лавах Збройних Сил України.
А тому, дослідивши наведене, колегія суддів не погоджується із твердженням захисника про надмірність покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та які жодним чином не обмежують пересування підозрюваного територією України чи роблять його переміщення відомим третім особам.
Щодо доводів відносно проявів упередженості слідчого судді під час розгляду клопотання детектива, колегія суддів зазначає наступне.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів не було встановлено фактів порушення детективами або прокурорами у кримінальному провадженні 52019000000000658 вимог та положень КПК України, які б давали змогу стверджувати про наявність підстав для їх відводу. В той же час, сама по собі незгода сторони захисту з неврахуванням слідчим суддею позиції сторони захисту щодо відводу прокурора ОСОБА_6 та детектива ОСОБА_9 не свідчить, на переконання колегії суддів, про упередженість слідчого судді.
Що стосується відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про зупинення провадження на час проходження підозрюваним військової служби під час мобілізації, колегія суддів виходить з наступного. Порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру врегульований статтею 280 КПК України та передбачає виключний перелік випадків, до яких мобілізація підозрюваного не входить. В той же час, ч. 1 ст. 335 КПК України, на яку посилалась сторона захисту, визначено підстави для зупинення судового провадження, зокрема за умови, якщо саме обвинувачений призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до моменту звільнення з військової служби.
Оскільки дане кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, у якому ОСОБА_7 має статус підозрюваного, а не обвинуваченого, процесуальна можливість зупинення щодо нього кримінального провадження на цій стадії, з підстав, визначених ст. 335 КПК України, неможлива. А тому слідчий суддя цілком правомірно відмовила у задоволенні клопотання сторони захисту, відтак, ознак упередженості у такій відмови колегія суддів не вбачає.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого йому злочину, відомості про його майновий стан, наявність у нього соціальних зв`язків, співрозмірність застосованого запобіжного заходу, співмірність покладених процесуальних обов`язків особі підозрюваного та обставинам провадження, та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 листопада 2022 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4