- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 991/2030/22
Провадження №11-кп/991/98/22
Головуючий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
У Х В А Л А
22 грудня 2022 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3, поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2022 року про накладення грошового стягнення,
В С Т А Н О В И Л А:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року за обвинуваченням: ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 344 Кримінального кодексу України (далі - КК України); ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України; ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України; ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України; ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України; ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України; ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України; ОСОБА_11 за ч.1 ст. 369-2 КК України; ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України; ОСОБА_13 за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України; ОСОБА_14 за ст. 351-2 КК України.
14 жовтня 2022 року Вищий антикорупційний суд своєю ухвалою наклав грошове стягнення на обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за неприбуття без поважних причин в судове засідання призначене на 14 жовтня 2022 року.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, адвокат ОСОБА_3, діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п. 8 ст. 129 Конституції України).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2019 року в справі № 494/6/18).
У Рішенні Конституційного Суду України від 12 червня 2012 року № 13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Отже, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.
У відповідності до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується у порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості оскарження рішень суду, виступає КПК України.
Так, за приписами статті 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Отже, системний аналіз вищевказаних положень чинного кримінального процесуального закону дозволяє дійти висновку, що ухвала Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2022 року про накладення грошового стягнення окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
З урахуванням вищенаведеного, суддя доходить висновку про відсутність законних підстав для прийняття до апеляційного розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.
Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду, яка не підлягає оскарженню згідно КПК України, суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини.
Так, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 08 січня 2008 року «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Отже, відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням того судового рішення, що не підлягає оскарженню згідно КПК України, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя.
Керуючись ст. 392, 399, 418, 419, 532 КПК України, суддя
П О С Т А Н О В И Л А:
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3, поданою в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2022 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без виклику особи, яка її оскаржує, з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_2