Document No. 108044943

Справа № 761/35760/19

Провадження №11-кп/991/94/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

обвинуваченої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор»),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст. 191 КК України в межах об`єднаного кримінального провадження №32013110110000482, 52017000000000520, на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 08 грудня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 08 грудня 2022 року частково задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_5 та застосовано ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з дня її фактичного затримання - до 05 лютого 2023 року з альтернативою внесення застави у розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 013 000 грн. У разі внесення застави на обвинувачену покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст.194 КПК України. Приймаючи рішення, суд виходив з того, що наявні ризик переховування від суду та ризик впливу на свідків.

Вважаючи оскаржувану ухвалу необґрунтованою, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить:

-оскаржувану ухвалу скасувати;

-постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави у вигляді 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На думку захисника, судом необґрунтовано визнано існування ризику переховування від суду. Стверджує, що 10 лютого 2017 року ОСОБА_7 виїхала з території України не будучи стороною кримінального провадження, адже на той час не набула ще статусу підозрюваної та могла вільно їздити в будь-яку країну, а повідомлення про підозру було складено через 2,5 місяці після цього - 25 квітня 2017 року. З огляду на зазначене, висновки суду про виїзд ОСОБА_7 з метою ухилення від слідства та суду вважає помилковими. Звертає увагу, що обвинувачена самостійно та добровільно з`являлась до НАБУ, розуміючи, що може бути затримана.

Захисник також вважає відсутнім ризик впливу на свідків у зв`язку з тим, що прокурором в судовому засіданні не надано достатніх підтверджуючих даних про існування ризику вплив, тиску, а судом не з`ясовано цього.

Обраний судом розмір застави за твердженням сторони захисту є непомірним для ОСОБА_7, у зв`язку з чим не може вважатись альтернативним запобіжним заходом. Вважає, що судом не враховано майновий стан сім`ї обвинуваченої, наявність боргів та її належну процесуальну поведінку.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та обвинуваченої, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її в повному обсязі, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно матеріалів справи, 28 жовтня 2013 року до Єдиного реєстру досудового розслідувань за № 32013110110000482 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

25 квітня 2017 року детектив НАБУ склав у цьому кримінальному провадженні повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. У звязку з тим, що після проведення обшуку в квартирі ОСОБА_7, 10 лютого 2017 року остання покинула територію України, повідомлення про підозру направлялось за місцем проживання обвинуваченої та вручалось чоловіку обвинуваченої ОСОБА_8 .

Згодом підозрювану ОСОБА_7 оголошено у розшук та внесено відомості щодо неї до обліків Генерального Секретаріату Інтерполу.

14 вересня 2017 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/17757/17 відносно підозрюваної ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, 04 жовтня 2017 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/19600/17 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_7

11 вересня 2019 року обвинувальний акт за обвинуваченням, серед інших, ОСОБА_7, надійшов до суду.

23 жовтня 2020 року ухвалою суду постановлено здійснювати спеціальне судове провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_7 .

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_7, запобігання продовженню злочинної діяльності та ухилення від досудового слідства прокурор САП звернувся з клопотанням про застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів з альтернативою внесення застави у розмірі 3 920 прожиткових мінімумів, що становить 10 521 280 грн.

08 грудня 2022 року обвинувачену ОСОБА_7 затримано та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно приписів ч. 6 ст. 193 КПК України у разі обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності обвинуваченого, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Зважаючи на те, що ОСОБА_7 уже висунуто обвинувачення, то на цій стадії суд не вправі ухвалювати рішення, пов`язані зі встановленням доведеності (недоведеності) висунутого проти ОСОБА_7 обвинувачення, адже такі питання суд вирішує лише у вироку. Тому, частково задовольняючи клопотання прокурора САП, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 2 013 000 грн., суд виходив з того, що продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Окрім цього, судом враховано положення ст. 178 та ст. 194 КПК України, соціальну характеристику обвинуваченої, її майновий стан та стан здоров`я.

Колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про можливу ймовірність переховування обвинуваченої від суду, що підтверджується тяжкістю злочину, в якому остання обвинувачується та відповідальність, яка полягає в покаранні у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Даний ризик підтверджується й тим, що з 10 лютого 2017 року до 08 грудня 2022 року ОСОБА_9 переховувалася від органів досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що було встановлено в ухвалі суду про здійснення спеціального судового провадження. Колегія суддів бере до уваги доводи сторони захисту, що обвинувачена покинула територію України ще до набуття статусу підозрюваної, однак, погоджується з висновками суду, що це не спростовує її умислу на переховування від органів досудового розслідування та суду. Даний факт підтверджується й поясненнями обвинуваченої під час судового засідання, де вона повідомила, що не поверталась до України за рекомендаціями свого адвоката. Окрім цього, відповідно до повідомлень Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, Департаменту Інтерполу та Європолу Національної поліції України ОСОБА_7 неодноразово звертались до Інтерполу із запитом про отримання інформації щодо обробки даних стосовно неї у інформаційній системі Інтерполу, на що Національне антикорупційне бюро України давало дозвіл для надання такої інформації. Всі ці відомості та інші досліджені судом матеріали у своїй сукупності свідчать про обізнаність обвинуваченої в здійсненні кримінального провадження щодо неї, а отже і про відповідальність, яка може настати у разі доведеності її вини, що спонукало обвинувачену до вчинення дій пов`язаних з переховуванням від суду. Отже, переховування мало місце, тому підстав вважати такий ризик не доведеним колегія суддів не вбачає. З огляду на зазначене, доводи сторони захисту в цій частині колегія суддів вважає не спроможними.

На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є також і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, який існує не лише на етапі зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, а свідки ще не допитувались, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_7, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від надання показань у суді. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрювана обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, частково задовольняючи клопотання прокурора САП, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 2 013 000 грн., суд врахував такі обставини:

- кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 відноситься до особливо тяжких і у разі визнання її винуватою, їй може загрожувати покарання у виді позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна;

- вік обвинуваченої;

- стан здоров`я;

- наявні соціальні зв`язки;

- рід діяльності обвинуваченої, яка займається шиттям і офіційно не працює;

- факт переховування від органів досудового розслідування та суду протягом декількох років;

- відомості про несудимість;

- наявність підтвердженого сторонами кримінального провадження щодо обвинуваченої, проте без підтверджуючих документів;

- розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що згідно з обвинувальним актом становить 27 940 176,87 грн.

Щодо доводів сторони захисту про необхідність здійснення лікувальних процедур, то документів про неможливість отримати їх в умовах слідчого ізолятору стороною захисту не надано. Разом з цим, до медичної частини слідчого ізолятору з проханням про надання медичної допомоги обвинувачена також не зверталась. Отже, відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого щоб не здійснити втечу. Визначаючи розмір застави суд обґрунтовано виходив з обставин кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченої, практики ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом при визначенні розміру застави враховано дані про особу обвинуваченої, сімейний стан та майновий стан, інші характеризуючи матеріали, надані прокурором та захисниками обвинуваченої, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, а також те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що застава у розмірі 10 521 280 грн, про яку клопотав прокурор, є завідомо непомірною для обвинуваченої. З огляду на це, обрана судом застава у розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 013 000 гривень, відповідає меті застосування запобіжного заходу, визначеній ст. 177 КПК України, є достатнім для забезпечення дієвості кримінального провадження. Також такий розмір є співмірним з сумою коштів, яка є предметом кримінально-протиправних дій, та одночасно є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченої, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 08 грудня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3