- Presiding judge (HACC) : Tkachenko O.V.
Справа № 991/6809/22
Провадження № 1-кс/991/6838/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
04 січня 2023 року, місто Київ.
Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - слідчий суддя), секретар судового засідання ОСОБА_11.
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 12 вересня 2022 року за № 52022000000000258.
Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1?4].
Підозрюваний ОСОБА_2 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1, інша інформація у клопотанні відсутня).
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 368 та ч. 2 ст. 209КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].
Сторона обвинувачення: детектив Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 (надалі - детектив НАБУ); сторона захисту: адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52022000000000258 від 12 вересня 2022 року. Питання про скасування арешту майна вирішується за клопотанням прокурора четвертого відділу Управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 (надалі - прокурор) у закритому судовому засіданні.
Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Слідчий суддя встановив таке.
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 52022000000000258 від 12 вересня 2022 року, яке обґрунтоване наступним.
У провадженні Національного антикорупційного бюро України перебуває кримінальне провадження за № 52022000000000258 від 12 вересня 2022 року, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 2 ст. 209КК України. Вказане кримінальне провадження виділене з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 52017000000000580 від 30 серпня 2017 року.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 липня 2022 року (справа № 991/2645/22, провадження № 1-кс/991/2664/22) у кримінальному провадженні № 52017000000000580 від 30 серпня 2017 року був наданий дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1, який не містив дозволу на відшукання грошових коштів.
При обшуку зазначеної вище квартири були вилучені грошові кошти у сумі 1 570 000,00 доларів США та 1 300 000,00 гривень (протокол обшуку від 28 липня 2022 року).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2022 року (справа № 991/2780/22 провадження № 1-кс/991/2797/22) було накладено арешт на грошові кошти у сумі 1 570 000,00 доларів США та 1 300 000,00 гривень (з метою конфіскації майна як виду покарання), які були вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 з 28 по 29 липня 2022 року детективами Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) у кримінальному провадженні за № 52017000000000580 від 30 серпня 2017 року.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2022 року (справа № 991/2780/22 провадження № 11-сс/991/264/22) був скасований арешт Ѕ частини вищевказаних арештованих коштів, а решта грошових коштів підозрюваного ОСОБА_2 у сумі 785 000,00 доларів США та 650 000,00 гривень залишилися арештованими.
У подальшому, до НАБУ надійшов Наказ (витяг з Наказу) командира військової частини НОМЕР_1 № 476 від 21 грудня 2022 року «Про примусове відчуження майна», відповідно до якого передбачено примусово відчужити майно, а саме наступні грошові кошти, вилучені під час досудового розслідування кримінального провадження за № 52017000000000580 від 30 серпня 2017 року у підозрюваного ОСОБА_2 : 785 000,00 (сімсот вісімдесят п`ять тисяч) доларів США та 650 000,00 (шістсот п`ятдесят тисяч) гривень. Вищевказаний Наказ був направлений Керівнику Головного управління детективів НАБУ листом від 27 грудня 2022 року за № 331/6527л разом з копією службового листа Київської міської військової адміністрації від 26 грудня 2022 року за № 001-2342, за яким адміністрація погоджує проведення примусового відчуження майна, зазначеного в Наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 21 грудня 2022 року за № 476.
Враховуючи те, що арешт вищевказаного майна є перешкодою для виконання Наказу від 21 грудня 2022 року за № 476, прокурор звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням, у якому просить скасувати арешт з майна, накладений ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2022 року (справа № 991/2780/22 провадження №11-сс/991/264/22), з метою подальшої передачі такого майна для потреб Збройних Сил України, оскільки у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Зазначені у клопотанні прокурора обставини підтверджуються долученими до нього копіями документів, зокрема: витягами з ЄРДР від 20 липня та 12 вересня 2017 року, 21 жовтня 2021 року,12 вересня та 29 грудня 2022 року; постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 30 серпня 2017 року; доповідною запискою від 12 липня 2017 року; повідомленням про початок досудового розслідування від 12 липня 2017 року; постановою про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 30 серпня 2017 року; постановою про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 21 грудня 2021 року; постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 12 вересня 2022 року; ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 липня 2022 року; протоколом обшуку від 28 липня 2022 року; ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2022 року; ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2022 року; лист командира військової частини НОМЕР_1 від 27 грудня 2022 року та додатки до нього: витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21 грудня 2022 року за № 476, службовий лист Київської міської військової адміністрації від 26 грудня 2022 року за № 001-2342 тощо.
У судовому засіданні детектив ОСОБА_7 клопотання прокурора підтримав і просив задовольнити.
Захисники підозрюваного ОСОБА_2 - адвокати ОСОБА_4 і ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечували з огляду на те, що: прокурор та детектив не належать до кола осіб, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна; підозрюваний ОСОБА_2 не є власником арештованих грошових коштів, які належать на праві власності ОСОБА_8 і були позичені останнім ОСОБА_9 (дружина підозрюваного), яка не встигла їх повернути; потреба в арешті цих грошових коштів не відпала, оскільки ОСОБА_2 продовжує бути підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 2 ст. 209 КК України, санкціями яких передбачена конфіскація майна; грошові кошти не можуть бути предметом примусового відчуження майна за Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Слідчий суддя заслухав думки детектива НАБУ, адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_4, а також дослідив матеріали клопотання прокурора з доданими до нього документами.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України: «Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 3 ст. 7 КПК України: «Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених ІХ-1 цього Кодексу».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави».
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України: «У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу».
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 1 і п. 21 ч. 2 ст. 36 КПК України: «Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: арешт майна».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, «Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України: «Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано».
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»: «У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості. Термін "військове командування" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим воєнного стану" або Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану", залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»: Примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті».
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»: «Військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану».
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»: «В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка».
Відповідно до вимог абз. 6 ст. 17 Закону України «Про оборону України»: «В умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України».
Слідчий суддя констатує наявність правових підстав для примусового вилучення майна, про яке зазначено у клопотанні прокурора, з огляду на таке.
В Україні діє воєнний стан, який був введений в Україні з 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, строк дії якого неодноразово продовжувався (останнє продовження з 05:30 21 листопада 2022 року строком на 90 діб Указом Президента України від 07 листопада 2022 року за №757/2022).
Командири військових частин є військовим командуванням у розумінні норм Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про оборону України».
Командиром військової частини НОМЕР_1 Віктором ХОРЕНКОМ 21 грудня 2022 року був виданий Наказ за № 476 «Про примусове відчуження майна», яким наказано здійснити примусове відчуження майна визначеного індивідуальними ознаками за серіями та номерами банкнот, вилученого Національним антикорупційним бюро України під час досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000580 від 30 серпня 2017 року у підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме готівкових грошових коштів у сумі, який є обов`язковим до виконання на підставі ч. 2 ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Вимоги щодо погодження примусового відчуження майна, зазначеного у наведеному вище наказі військового командування, встановлені ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», останнім дотримані, що підтверджується листом Київської міської військової адміністрації від 17 серпня 2022 за № 001-1311.
Слідчий суддя не бере до уваги заперечення сторони захисту стосовно того, що грошові кошти не можуть бути предметом примусового відчуження майна за Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», оскільки ним не вирішується питання про примусове вилучення майна, а вирішується питання тільки про скасування арешту грошових коштів у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя визнає за прокурором право на звернення до нього з цим клопотанням про скасування арешту майна за обставин що склалися, з огляду на таке.
Прокуратура в Україні здійснює, зокрема, підтримання публічного обвинувачення в суді, а також організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, а організація та порядок її діяльності визначаються законом, що встановлено ст. 131-1 Конституції України.
Прокурор здійснює функції прокуратури України, метою діяльності якої є захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, на яку у зв`язку з цим покладені, зокрема, функції з підтримання державного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, що видно зі змісту ст. ст. 1, 2, 5 Закону України «Про прокуратуру». Загальними засадами, на яких ґрунтується діяльність прокуратури, зокрема, є верховенство права та визнання людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, що видно зі змісту ст. 3 Закону України «Про прокуратуру». Підтримуючи державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, а також здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, що провадять дізнання і досудове слідство, прокурор користується правами та виконує обов`язки, передбачені КПК України, що видно зі змісту ст. ст. 22 і 25 Закону України «Про прокуратуру».
Обсяг повноважень прокурора у кримінальному провадженні визначений п. п. 1-21 ч. 2 ст. 36 КПК України, серед яких містяться і інші повноваження, передбачені КПК України, права прокурора нормами КПК України не передбачені як такі.
При вирішенні питання про наявність у прокурора права на звернення до слідчого судді з цим клопотанням, слідчий суддя враховує те, що норми Закону України «Про прокуратуру» (ст. ст. 22 і 25 Закону України «Про прокуратуру»), що прокурор має наділятися правами, які повинні бути передбачені КПК України, але наразі у ньому не містяться, а тому слідчий суддя спирається на ст. 131-1 Конституції України, як на норму прямої дії відповідно до ст. 8 Конституції України, а також на встановлені КПК України загальні засади кримінального провадження, зокрема, верховенство права, змагальність і рівність сторін та диспозитивність (ст. ст. 8, 22, 26 КПК України), з огляду на ч. 6 ст. 9 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що прокурор має право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в умовах воєнного стану, оскільки:
- таке клопотання спрямоване не на застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а на його скасування, тобто на скасування обмежень особи щодо можливості реалізації нею складових частин прав власника у вигляді користування та/або розпорядження майном, що відповідає принципу верховенства права, узгоджується із завданнями кримінального провадження, і не порушує статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- загальне право прокурора, як одного з учасників кримінального провадження, на звернення до суду або слідчого судді, хоча прямо і не передбачено нормами КПК України, але не може бути заперечене з огляду на загальні засади кримінального провадження, зокрема на верховенство права, змагальності та рівності сторін та вільність їх у використанні своїх прав (диспозитивність) (ст. ст. 7, 8, 22, 26 КПК України).
Слідчий суддя, в аспекті вирішення зазначеного питання враховує також те, що в Україні діє воєнний стан - особливий правовий режим, який передбачає тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, а також наділяє військове командування низкою повноважень, які є необхідними для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України та її територіальній цілісності, які реалізуються шляхом видання обов`язкових для виконання наказів і розпоряджень (ст. ст. 1 і 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
В аспекті права на звернення прокурора з клопотанням про скасування арешту майна слідчий суддя вважає за необхідне також зазначити наступне. Прокурор не належить до визначеного ч. 1 ст. 174 КПК України кола осіб, які мають право на звернення з клопотанням про скасування арешту майна, натомість до таких осіб належить «інший власник або володілець майна». Арештовані грошові кошти були тимчасово вилученим майном у розумінні ч. 7 ст. 236 КПК України, оскільки були вилучені при обшуку, хоча і не входили до переліку речей і документів, на які був наданий дозвіл на відшукання слідчим суддею та на які у подальшому був накладений арешт.
З огляду на наведене, сторона обвинувачення у цьому кримінальному провадженні станом на теперішній час є володільцем арештованих грошових коштів у розумінні ст. ст. 397 і 398 ЦК України, оскільки вилучила та утримує їх у себе на законних підставах.
За таких обставин, слідчий суддя визнає за прокурором право на звернення до нього з клопотанням про скасування арешту грошових коштів у цьому кримінальному провадженні в порядку ч. 1 ст. 174 КПК України у якості «іншого власника майна».
Слідчий суддя погоджується з твердженням прокурора про те, що потреба у подальшому арешті зазначених у клопотанні грошових коштів у цьому кримінальному провадженні відпала, оскільки арешт був накладений на грошові кошти у готівковій формі з метою можливої конфіскації майна, які не зберегли на собі слідів кримінального правопорушення, а скасування арешту не зашкодить можливості конфіскації майна за вироком суду, тому що у разі судового провадження у цьому кримінальному провадженні прокурором будуть надані суду документи на підтвердження факту примусового відчуження цих грошових коштів та їх спрямування на рахунок Державної казначейської служби (у державну власність), що може бути враховано судом як у разі ухвалення вироку, так і у випадку його виконання у частині конфіскації майна, якщо таке рішення буде ухвалене судом.
З огляду на наведене, слідчий суддя не погоджується з думкою захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_10 про те, що потреба в арешті грошових коштів не відпала, оскільки ОСОБА_2 продовжує бути підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 2 ст. 209КК України, санкціями яких передбачена конфіскація майна.
Слідчий суддя також не приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що підозрюваний ОСОБА_2 не є власником арештованих грошових коштів, які належать на праві власності ОСОБА_8 і були позичені останнім ОСОБА_9 (дружина підозрюваного), яка не встигла їх повернути. Зазначені обставини досліджувалися при вирішенні питання про арешт зазначених грошових коштів, але як слідчий суддя, так і колегія суддів Апеляційної палати ВАКС не зробили висновку про належність цих грошових коштів на праві власності ОСОБА_8 . Слідчому судді сторона захисту доказів на підтвердження права власності ОСОБА_8 на арештовані грошові кошти не надала.
Слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора у частині мети скасування арешту майна не може бути задоволене, оскільки вимогами ст. 174 КПК України передбачені виключно підстави для скасування арешту майна, а будь-яка мета такого скасування не передбачена.
За таких обставин та з огляду на наведені вище норми права, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню (за виключенням зазначеної у клопотанні прокурора мети скасування арешту майна).
Слідчий суддя, з огляду на викладене, загальні засади кримінального провадження, керуючись положеннями ст. ст. 7, 8, 9, 22, 26, 100, 170, 174, 371, 372 376 КПК України дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновки слідчого судді [3-1].
Слідчий суддя постановив:
ПОСТАНОВИВ:
1) клопотання прокурора САП ОСОБА_6 про скасування арешту майна задовольнити частково;
2) арешт майна, накладений ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2022 року (справа № 991/2780/22 провадження № 11-сс/991/264/22) у кримінальному провадженні за № 52022000000000258 від 12 вересня 2022 року на майно підозрюваного ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а саме: на грошові кошти у сумі 785 000,00 доларів США та 650 000,00 гривень, скасувати у зв`язку з виданням командиром військової частини НОМЕР_1 Віктором ХОРЕНКОМ Наказу «Про примусове вилучення майна» від 21 грудня 2022 року за № 476;
3) в решті клопотання відмовити.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3-2].
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений та оголошений 09 січня 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1