- Presiding judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F.
Cправа №991/6420/22
Провадження №11-сс/991/46/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 січня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 грудня 2022 року у кримінальному провадженні №52022000000000196 від 28 липня 2022 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.12.2022:
1. частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000196 від 28.07.2022;
2. накладено арешт на майно, вилучене 17.11.2022 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, а саме: грошові кошти у сумі 7 200 (сім тисяч двісті) доларів США.
На вказане рішення представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою.
Посилається на такі обставини:
1. слідчим суддею повторно накладено арешт на грошові кошти у сумі 7 200 доларів США, попри ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022;
2. вказане майно вилучене під час обшуку 17.11.2022 у домогосподарстві, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та в якому окрім неї також проживає ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ;
3. ОСОБА_6 добровільно видала правоохоронцям грошові кошти та зазначила, що вони є її заощадженнями із заробітної плати за 2020-2022 роки. Тому накладення арешту на грошові кошти у сумі 6 500 доларів США з підстав можливої спеціальної конфіскації, є необґрунтованим та незаконним;
4. ухвала в частині накладення арешту на 6 500 доларів США, власником яких є ОСОБА_6, порушує гарантоване їй Конституцією України право володіти та розпоряджатися власним майном.
Просить:
1. скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 21.12.2022 та арешт грошових коштів, а саме 6 500 доларів США, власником яких є ОСОБА_6 ;
2. зобов`язати уповноважених осіб НАБУ повернути вилучені 17.11.2022 грошові кошти у сумі 6 500 доларів США власнику - ОСОБА_6, як того вимагають приписи ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022.
ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилася, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомила.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі ОСОБА_6 .
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній.
Прокурор САП ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_7, прокурора САП ОСОБА_8, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні №52022000000000196 від 28.08.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.3 ст.369, ч.3 ст.368 КК України.
За версією сторони обвинувачення, 19.05.2022 працівник поліції - інспектор роти 2 взводу №1 Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП НПУ щодо ОСОБА_11 склав протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, після чого дав йому номер мобільного телефону юриста, який може надати юридичну допомогу при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді. У подальшому ОСОБА_11 спілкувався з власником цього мобільного телефону - ОСОБА_9, який представився помічником адвоката. Під час розмови ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_9 обставини складання стосовно нього протоколу, після чого ОСОБА_9 запропонував свої юридичні послуги, на що той погодився. 08.06.2022 ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_11, що відбулась попередня розмова із суддею, який розглядає справу, та висловив йому прохання, окрім оплати юридичних послуг у сумі 300 доларів США, надати також 1700 доларів США для їхньої подальшої передачі судді Київського районного суду м. Полтави, який розглядає справу №552/2083/22 про адміністративне правопорушення. 16.07.2022 ОСОБА_11 сплатив ОСОБА_9 8 000 грн, як гонорар за надану юридичну допомогу, а 27.07.2022 останній знову висловив ОСОБА_11 прохання надати йому 1 700 доларів США для подальшої передачі судді Київського районного суду м. Полтави за прийняття ним судового рішення про непритягнення до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. 28.07.2022 ОСОБА_11 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до НАБУ. 18.08.2022 ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_11 у м. Полтава та надав йому проект договору про надання правової допомоги між ним та адвокатом ОСОБА_12, який представлятиме його інтереси у судовому засіданні та номер телефону якого ОСОБА_9 22.08.2022 надіслав ОСОБА_11 за допомогою мобільного додатку «Viber». 23.08.2022 під час зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 поблизу будинку №19 по вул. Вузькій у м. Полтава останній повідомив про необхідність передання грошових коштів у сумі вже 1800 доларів США за кілька днів до судового засідання, а 07.09.2022 обумовлена сума грошових коштів була передана ОСОБА_12 . 09.09.2022 ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_11, що суддя Київського районного суду м. Полтави притягнув його до адміністративної відповідальності, оскільки побоявся за гроші приймати рішення, та запропонував написати апеляційну скаргу на таку постанову суду першої інстанції. При цьому ОСОБА_12 вказав на можливе вирішення питання щодо непритягнення до адміністративної відповідальності у Полтавському апеляційному суді за ту ж саму суму грошових коштів, тобто 1800 доларів США, та в подальшому подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Із метою сприяння у скасуванні постанови суду першої інстанції суддею Полтавського апеляційного суду, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 у період із 08.09.2022 по 29.09.2022 було залученого ще одного адвоката - ОСОБА_13 . 29.09.2022 ОСОБА_12 під час зустрічі повідомив ОСОБА_11, що апеляційна скарга потрапила на розгляд судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_14 та що питання буде вирішено за 1800 доларів США. 26.10.2022 ОСОБА_11 передав ОСОБА_12 частину грошових коштів у сумі 300 доларів США для подальшої передачі судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_14 та зазначив, що решту суми (1500 доларів США) йому потрібно передати 10 або 11.11.2022. 10.11.2022 ОСОБА_12 одержав від ОСОБА_11 іншу обумовлену раніше частину грошових коштів у сумі 1500 доларів США як неправомірну вигоду для подальшої передачі через ОСОБА_9 та ОСОБА_13 судді Полтавського апеляційного суду, на розгляді якого перебуває апеляційна скарга, за вирішення питання про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. 15.11.2022 рішенням судді Полтавського апеляційного суду у справі №552/2083/22 скасовано постанову судді Київського районного суду м. Полтава у цій справі про визнання особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
17.11.2022 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2022 проведено обшук по місцю проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, де серед іншого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 9 200 доларів США.
23.11.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду, окрім іншого, накладено арешт із метою забезпечення збереження речових доказів на грошові кошти у сумі 9200 доларів США (справа №991/5688/22, провадження №1-кс/991/5710/22).
15.12.2022 ОСОБА_9 органом досудового розслідування повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369, ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України.
15.12.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, про арешт майна з метою конфіскації майна як виду покарання.
21.12.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суд скасовано арешт на грошові кошти в сумі 2000 доларів США, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022 (справа №991/6368/22, провадження №1-кс/991/6392/22).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків:
1. підозра щодо можливого вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369, ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України, є обґрунтованою;
2. твердження детектива про належність грошових коштів у сумі 7200 доларів США підозрюваному є достатньо переконливими (за відсутності в розпорядженні слідчого судді інших належних доказів, які б його спростовували), а тому арешту з метою можливої конфіскації може підлягати таке майно, що не суперечитиме вимогам КПК України, є виправданим з урахуванням заявленої мети накладення арешту та таким, що переслідує правомірну мету;
3. враховуючи правову підставу арешту майна (відповідні положення ст. 170 КПК України); можливість досягнення заявленої детективом мети - забезпечення конфіскації майна як виду покарання через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна; встановлення обставин, підтверджуючих факт можливого вчинення кримінальних правопорушень; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; обставини кримінального провадження, з яких, серед іншого, вбачається відсутність негативних наслідків такого арешту майна для третіх осіб, з метою виконання завдань цього кримінального провадження та уникнення можливого відчуження майна, яке може бути конфісковане за вироком суду, клопотання детектива слід задовольнити частково.
Висновки слідчого судді відповідають вимогам КПК України та встановленим обставинам.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційної скарги ОСОБА_7 .
Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
15.12.2022 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, визначених ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України (підбурювання до закінчення замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища) та ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України (пособництво у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища).
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»). Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, але вона повинна бути заснована на об`єктивних фактах, наданих суду стороною обвинувачення.
На цьому етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, щодо винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів має визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтована підозра») для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та доказами, наданими на підтвердження цих доводів, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що підозра щодо можливого вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369, ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України, є обґрунтованою.
Санкцією ч.3 ст.369 КК України визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Із огляду на вищевказані положення закону, обставини справи, колегія суддів вважає, що в контексті приписів ч.2 ст.173 КПК України слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання правильно враховано, окрім іншого, правову підставу для арешту майна. При цьому висновки слідчого судді достатньо мотивовані, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав. Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000196 від 28.08.2022 здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369, ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України, слід визнати, що арешт грошових коштів забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав підозрюваного, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження згідно з положеннями ст.2 КПК України, і не покладає на нього індивідуальний та надмірний тягар як на власника.
Твердження апеляційної скарги про помилковість висновку слідчого судді щодо належності грошових коштів ОСОБА_9 із посиланням на те, що їхній власник - ОСОБА_6, є голослівними, оскільки до апеляційної скарги не додано доказів на підтвердження цього.
За таких обставин необґрунтованими є посилання апеляційної скарги на те, що ухвала в частині накладення арешту на 6 500 доларів США, власником яких є ОСОБА_6, порушує гарантоване їй Конституцією України право володіти та розпоряджатися власним майном.
Не спростовує цього висновку і довід апеляційної скарги про те, що вказане майно, вилучене під час обшуку 17.11.2022 у домогосподарстві, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 та в якому окрім неї також проживає ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .
Із матеріалів провадження вбачається, що 23.11.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду, окрім іншого, накладено арешт із метою забезпечення збереження речових доказів на грошові кошти у сумі 9200 доларів США (справа №991/5688/22, провадження №1-кс/991/5710/22). У мотивувальній частині ухвали зазначено, що доводи детектива є слушними в частині того, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 9200 доларів США потребують додаткової перевірки щодо можливого знаходження серед інших коштів, які не є предметом неправомірної вигоди. Така перевірка повинна бути виконана в розумний строк, а грошові кошти - повернуті власнику у разі не підтвердження факту їх віднесення до предмету неправомірної вигоди.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.12.2022 скасовано арешт на грошові кошти в сумі 2000 доларів США, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022, (справа №991/6368/22, провадження №1-кс/991/6392/22). При цьому слідчий суддя врахував, що грошові кошти в сумі 2000 доларів США дійсно можуть належати ОСОБА_6, яка на підтвердження цієї обставини послалася на конкретні обставини обміну безпосередньо нею цих грошових коштів, а також надала документи про свої доходи за 2020-2022 роки на підтвердження наявності у неї коштів для заощаджень. Так як у судовому засіданні була доведена належність грошових коштів в сумі 2000 доларів США ОСОБА_6, слідчий суддя скасував арешт.
Проте ст.172 КПК не містить жодних виключень чи обмежень щодо повторного звернення із клопотанням про арешт того ж майна, яке було арештоване раніше. Крім того, оскаржуваним рішенням накладено арешт на грошові кошти з іншої підстави, а саме з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Вказане, на думку колегії суддів, узгоджується з висновкам, викладеними в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022, та свідчить про помилковість доводів апеляційної скарги про те, що слідчим суддею повторно накладено арешт на грошові кошти у сумі 7 200 доларів США, попри ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022.
Безпідставними є посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_6 добровільно видала правоохоронцям грошові кошти, оскільки сама лише ця обставина за відсутності доказів проведення нею конвертації заробітної плати, отриманої у гривнях, у валюту США, не може підтверджувати право власності на 6500 доларів США.
Із огляду на наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно відповідно до вимог ст.170-173 КПК України.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 грудня 2022 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4