Document No. 108435497

Справа № 991/6119/22

Провадження № 11-сс/991/31/23

Слідчий суддя ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_2,

суддів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, подані в інтересах ОСОБА_8, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у межах кримінального провадження № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року,

за участю:

адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_10,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюють досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року за підозрою ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактом розтрати службовими особами Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк»), у складі організованої групи та шляхом зловживання ними своїм службовим становищем, коштів цього банку в особливо великих розмірах, а також внесення до офіційних документів, а саме актів наданих послуг, завідомо неправдивих відомостей.

06 жовтня 2022 року, у межах указаного кримінального провадження, складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України.

05 грудня 2022 року детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 (далі - клопотання).

За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 14 грудня 2022 року задовольнив клопотання та обрав ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обираючи ОСОБА_8, за його відсутності, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновків про: набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_8 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України); наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи в інтересах ОСОБА_8, подали до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги, за змістом вимог яких просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про залишення клопотання без задоволення.

Узагальнені доводи апеляційних скарги зводяться до такого:

- слідчий суддя не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та не врахував документи, надані під час розгляду клопотання. Сторона захисту вважає, що повідомлена ОСОБА_8 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень є необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами. Наявність складу інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, спростовується власне самим ж доказами долученими до клопотання про обрання запобіжного заходу. У діях ОСОБА_8 корисливого мотиву на вчинення розтрати коштів АБ «Укргазбанк» стороною обвинувачення ніяким чином не доведено, навіть на рівні припущення, яке надало б підстави допускати наявність обґрунтованої підозри;

- докази на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також належна аргументація про їхню наявність як у клопотанні, так і в оскаржуваній ухвалі відсутні;

- ОСОБА_8 не переховується від органів досудового розслідування та суду, оскільки він на законних підставах проживає в Республіці Австрія та неодноразово самостійно та через захисників повідомляв слідство та суд про місце проживання в Австрії та зазначав точну адресу;

- ОСОБА_8 не оголошений в міжнародний розшук, оскільки відсутні підстави для оголошення його в міжнародний розшук, а постанова про оголошення в міжнародний розшук є формальною;

- слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону: ОСОБА_8 не викликався у судове засідання - порушено вимоги ч. 7 ст. 135 КПК України; сторона обвинувачення не вручила ОСОБА_8 клопотання - порушено вимоги ч. 2 ст. 184 КПК України; розгляд клопотання здійснювався без участі ОСОБА_8 - порушено вимоги ст. 20, 21, а також ч. 1 ст. 336 КПК України.

Заперечення на апеляційні скарги та узагальненні доводи особи, яка їх подала

Не погоджуючись із апеляційними скаргами, прокурор САП ОСОБА_10 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду письмові заперечення, за змістом яких вважає рішення слідчого судді законним і обґрунтованим, а апеляційні скарги такими, що не підлягає задоволенню.

Сторона обвинувачення вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу доводи сторони захисту щодо:

- порушення права на доступ до правосуддя та захист, а також невручення копії клопотання, оскільки з урахуванням кримінального процесуального законодавства, а також того, що ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшук, прокурор не повинен був вручати йому клопотання про обрання запобіжного заходу, а слідчий суддя не повинен був здійснювати його повідомлення про розгляд клопотання;

- відмови у застосуванні відеоконференцзв`язку із ОСОБА_8, оскільки як під час досудового розслідування, так і безпосередньо розгляду клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, не передбачена можливість участі у судовому засідання у режимі відеоконференції;

- місця перебування ОСОБА_8, оскільки факт його можливого перебування та проживання на території іноземної країни та інформування про це правоохоронні органи не є підставою, яка виключає його розшук, та не надає йому можливість не виконувати обов`язок явки до органу розслідування та суду. Стороною захисту не надано будь-яких документів, які б підтверджували поважність причин неприбуття до органу розслідування та суду, а надані документи про проходження певних медичних процедур на території Республіки Австрія не містять відомостей про те, що за станом здоров`я ОСОБА_8 не може брати участь в слідчих діях та судових засіданнях;

- застосування процедур, передбачених ч. 7 ст. 135 КПК України, оскільки законодавець у наведеній правовій нормі чітко зазначає, що повістка скеровується за умови проживання за кордоном. Проте, ОСОБА_8 має зареєстроване місце проживання на території України, є військово зобов`язаним та на день повідомлення про підозру обіймав посаду заступника Голови Укргазбанку. А тому, факт перетину ОСОБА_8 державного кордону України та його перебування на території іноземної країни не створює правових підстав для застосування процедури передбаченої ч. 7 ст. 135 КПК України. Відомостей про постійне проживання ОСОБА_8 не було та не могло бути;

- невжиття заходів для розшуку ОСОБА_8 та не отримання «червоної картки» щодо підозрюваного, оскільки чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова. Винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваної особи в міжнародний розшук є доказом міжнародного розшуку в розуміння вимог ч. 6 ст. 193 КПК України. Запропонований захисниками алгоритм дій щодо здійснення розшуку не узгоджується з положеннями КПК України. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол не регулює процесуальний порядок прийняття рішення про оголошення особи у розшук у межах кримінального провадження. Національне центральне бюро Інтерполу в Україні не є уповноваженим органом, який приймає рішення про публікацію так званої червоної картки та розшук особи каналами Інтерполу. Скерування запиту до НЦБ Інтерполу в Україні без рішення суду щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає правилам Міжнародної кримінальної поліції Інтерпол, та не може бути прийнятним доказом оголошення особи у міжнародний розшук.

Поряд з тим прокурор зазначає, що підозра ОСОБА_8 є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, на що слідчим суддею надано правильну оцінку. У свою чергу, повідомлення про підозру ОСОБА_8 та ініціювання інших передбачених КПК України процедур, пов`язане виключно із вчиненням останнім діянь, передбачених КК України, та не містить будь-якого політичного підтексту чи інших не передбачених чинним законодавством мотивів. Здійснено виключно на підставі та в порядку визначеному законодавством.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підозрюваного в судовому засіданні підтримали апеляційні скарги в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухавши доводи захисників підозрюваного, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

Колегією суддів встановлено, що слідчим суддею правильно вирішено усі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання.

Отже, в межах доводів апеляційних скарг із метою правильного їх вирішення колегія суддів має визначити: чи мали місце порушення вимог кримінального процесуального закону, на які вказує захист, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді; чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкриміновані; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Щодо аргументу захисту про забезпечення належного повідомлення ОСОБА_8 про час, дату та місце судового розгляду

У судовому засіданні захисником підозрюваного адвокатом ОСОБА_7 було заявлене клопотання про забезпечення належного повідомлення учасника судового розгляду ОСОБА_8 про розгляд апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді. Належним повідомленням захисник вважає повідомлення ОСОБА_8 в порядку, передбаченому ч. 7 ст.135 КПК України, з огляду на проживання ОСОБА_8 в Республіці Австрія.

Відповідно до ч. 6 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК України).

Разом з тим, законодавство розрізняє поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. При цьому, діюче законодавство України не виділяє окреме поняття «місце реєстрації», так як факт реєстрації будь-якої особи за певною адресою пов`язується виключно з місцем її проживання і саме за цією зареєстрованою адресою здійснюється офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

З аналізу положень Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби; зняття з військового обліку.

Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання (у тому числі від терміну відсутності відповідної особи на території України на протязі окремого періоду або певних років).

Процедура зміни місця проживання потребує від особи здійснення активних дій, а у разі зайняття пасивної позиції, особа свідомо наражає себе на можливі негативні наслідки, які можуть настати з причин непроведення відповідних процедур, пов`язаних зі зміною місця проживання.

Отже, судом забезпечено повідомлення ОСОБА_8 про розгляд апеляційних скарг його захисників на ухвалу слідчого судді. Про судове засідання на 10 січня 2023 року він повідомлявся судом повісткою про виклик за останнім відомим його місцем проживання та був обізнаний про час, дату та місце судового розгляду, що підтвердив у своєму клопотанні.

Зазначений порядок повідомлення є належним з огляду на таке: специфіка питання, яке є предметом апеляційного розгляду, а саме - законність ухвали слідчого судді, яким було задоволено клопотання детектива про обрання щодо вказаної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, яким передбачено вирішення такого клопотання за відсутності підозрюваного; підозрюваний повідомлявся судом про час, дату та місце судового розгляду та будучи обізнаним не прибув для реалізації свого права на апеляційне оскарження; у цьому апеляційному розгляді судом забезпечена участь трьох вільно обраних ним захисників; обізнаність підозрюваного із питанням, що розглядається (неодноразові особисті звернення (заяви) ОСОБА_8 до слідчого судді та суду апеляційної інстанції, зокрема, про особисту участь у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, про належне повідомлення).

Щодо доводу про відсутність даних про перебування у розшуку підозрюваного каналами Інтерполу

Сторона захисту вважала незаконним висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшук, що підтверджується відповідною постановою детектива від 28 жовтня 2022 року. Захист зазначив, що розшукові дії за межами України можуть здійснюватися виключно з використанням каналів Інтерполу, безпідставна постанова про міжнародний розшук не може вважатись його оголошенням.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність факту оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук.

Так, враховуючи те, що КПК України обумовлює можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактом саме оголошенням підозрюваного у міжнародний розшук, а не фактом перебування підозрюваного у такому розшуку чи здійснення такого розшуку, розшук особи оголошується слідчим (прокурором) відповідною постановою (ст. 281 КПК України) - то в цілях застосування ч. 6 ст. 193 КПК України достатньою підставою вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність постанови слідчого (прокурора) про оголошення підозрюваної особи в міжнародний розшук.

Фактичне перебування або не перебування особи в міжнародному розшуку, щодо якої такий розшук оголошено, не має правового значення для вирішення питання обрання запобіжного заходу.

Такий висновок колегії суддів узгоджується з усталеною практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з цього питання (наприклад, ухвали від 14 червня 2022 року у справі № 991/1619/22, від 15 липня 2022 року у справі № 991/8514/21, від 11 серпня 2022 у справі № 991/5913/21, від 23 серпня 2022 року у справі № 991/7940/21).

Із матеріалів провадження вбачається, що 20 вересня 2022 року ОСОБА_8 покинув територію України та на теперішній час не повернувся; постановою детектива від 28 жовтня 2022 року він оголошений у міжнародний розшук, тому наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Щодо невручення підозрюваному клопотання та розгляд його слідчим суддею без повідомлення підозрюваного

Сторона захисту наголошувала на незаконності ухвали слідчого судді через невручення прокурором клопотання підозрюваному та здійснення його розгляду без повідомлення підозрюваного, за наявності у слідчого судді відомостей про його місце перебування за кордоном.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи, оскільки розгляд клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України здійснюється без виклику чи повідомлення підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, та в контексті обставин цього провадження колегія суддів звертає увагу на таке.

Частина 6 статті 93 КПК України передбачає спеціальний порядок вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - розгляд такого клопотання здійснюється за відсутності підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук. Відповідно прокурор не повинен вручати зазначене клопотання підозрюваному, який оголошений у міжнародний розшук і який не має брати участь у його розгляді, а слідчий суддя не має здійснювати його виклик чи повідомлення про судове засідання з розгляду цього клопотання. Загалом метою цієї норми є забезпечення можливості примусової доставки до суду підозрюваного, який виїхав за межі України у зв`язку з чим оголошений у міжнародний розшук, для вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У контексті доводів сторони захисту колегія суддів звертає увагу, що судовий виклик здійснюється щодо особи, участь якої у процесуальній дії є обов`язковою (ч. 1 ст. 134 КПК України) ; повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов`язковою (ч. 2 ст. 111 КПК України). Тоді як прибуття підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, у судове засідання з розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України змінює правовий режим судового розгляду, адже в такому випадку унеможливлюється застосування ч. 6 ст. 193 КПК України, а питання про застосування запобіжного заходу вирішується у загальному порядку - за участі підозрюваного.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, тоді як жодною нормою КПК України не передбачено здійснення повідомлення підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук, про розгляд клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшук, прокурор не повинен був вручати йому клопотання, а слідчий суддя - не повинен був здійснювати його повідомлення про розгляд цього клопотання. При цьому наявність даних про місце перебування підозрюваного за кордоном не є підставою для здійснення його повідомлення про розгляд клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_8 .

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, про що відображено в оскаржуваній ухвалі.

Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки було дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_8, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_8 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою, та доводами апеляційних скарг сторони захисту не спростовується.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому він підозрюються, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею правомірно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, одне із яких класифікується, як особливо тяжкий злочини (ч. 5 ст. 191 КК України) та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми ст. 69, 75 КК України.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя обґрунтовано допустив, що цей ризик є достатньо високим.

Окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_8, слідчим суддею враховано наявність у підозрюваного паспорту громадянина України для виїзду за кордон та його досвід перетину державного кордону України, а також майновий стан ОСОБА_8 та його родини.

Також, слідчим суддею встановлено, що останній неодноразово викликався детективом для участі в процесуальних діях, проте не з`являвся. 20 вересня 2022 року виїхав до Республіки Австрія та по теперішній час не повернувся. Указане дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_8 може перебувати за кордоном з метою переховування від органів досудового розслідування та суду.

За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду та доводами апеляційних скарг не спростований.

Також колегія суддів уважає вмотивованим висновок слідчого судді щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки наразі досудове розслідування триває та є необхідність у проведенні ряду інших процесуальних дій для встановлення та отримання додаткових доказів. Однак у зв`язку із набуттям ОСОБА_8 статусу підозрюваного та отримання примірнику клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу з додатками, останній також отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, а також роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення та знаходяться у володінні самого підозрюваного, інших членів організованої групи або ж АБ «Укргазбанк». Отже, у ОСОБА_8 є можливості вживати заходи щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення.

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, іншх підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Так, більшість зі свідків у цьому кримінальному провадженні є працівниками АБ «Укргазбанк», а також і підозрювані ОСОБА_13 та ОСОБА_14, та здебільшого підлеглими ОСОБА_8, який в силу своєї посади, має можливість впливати на них. Хоч підозрюваний на разі і відсторонений від виконання посадових обов`язків, проте у силу знайомства з ними має можливість спілкуватись, а так само впливати на них через інших осіб.

Факт призначення та проведення у кримінальному провадженні судових експертиз, висновки яких матимуть значення для становища підозрюваного у кримінальному провадження, не виключають ризик здійснення впливу на експертів, який він може здійснити в силу раніше займаної посади, а саме заступника Міністра юстиції України, та міг набути коло зв`язків, зокрема, серед осіб наділених повноваженнями, достатніми для впливу на судових експертів.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_8 разом з іншими членами організованої групи, що є підозрюваними у кримінальному провадженні, використовуючи власні зв`язки, в тому числі і у правоохоронних органах, експертних установах, та вплив, а також значні фінансові можливості, можуть вчиняти дії, зокрема, шляхом вжиття заходів, спрямованих на створення уявлення про те, що вчинені такими особами дії з протиправного обернення коштів АБ «Укргазбанк» на користь третіх осіб (розтрата коштів) є законними (здійснення з порушенням підслідності СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві досудового розслідування кримінального провадження № 12019100090012166 за тими ж фактами, щодо яких вже здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 52019000000000143; складення суперечливих висновків експертів відповідно до наданих вихідних даних; наявні судові спори в судах), а також перешкоджання з`явленню свідка, експерта, спеціаліста до суду, органів досудового розслідування, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок (описаний вище вплив містить ознаки самостійного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України).

Також, враховуючи займану ОСОБА_8 посаду заступника Голови Правління АБ «Укргазбанк», останній зловживаючи своїм службовим становищем, може здійснювати вищеописаний вплив на інших керівників чи/та працівників Банку, зокрема з метою знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які знаходяться у володінні Банку та мають істотне значення для встановлення обставин вищевказаних кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8, а також у протидії стороні обвинувачення іншим чином, тим самим ОСОБА_8 може здійснити втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачене ст. 343 КК України.

Ураховуючи наявність ризиків, передбачених пп. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 .

Щодо інших доводів сторін

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09 грудня 1994 року, § 27, Серія A, № 303-B та ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19 грудня 1997 року, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27 вересня 2001 року, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27 жовтня 2009 року та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27 квітня 2021 року, § 31).

У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст.407 КПК України).

Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4