- Presiding judge (HACC): Tkachenko O.V.
Справа № 991/419/23
Провадження № 1-кс/991/420/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
23 січня 2023 року, місто Київ.
Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі слідчий суддя), секретар судового засідання Маргарита ВАСИЛЕВСЬКА.
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) 22 червня 2021 року за №52021000000000323.
Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1?4].
Інформація у клопотанні відсутня.
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Кримінальне правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 364 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].
Старший детектив Національного бюро Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_2 (надалі детектив НАБУ);
третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_3 ;
представники третьої особи адвокат ОСОБА_4
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питанняпро арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №52021000000000323 від 22 червня 2021 року,за ознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.364 КК України.
Питання проарешт майнавирішується заклопотанням прокурорачетвертого відділууправління процесуальногокерівництва,підтримання державногообвинувачення напредставництва всуді Спеціалізованоїантикорупційної прокуратуриОфісу Генеральногопрокурора ОСОБА_5 (надалі прокурорСАП) у закритому судовому засіданні.
Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Слідчий суддя встановив таке.
Клопотання прокурора САП відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України та обґрунтоване наступним.
У провадженні детективів Національного антикорупційного бюро України перебуває кримінальне провадження за № 52021000000000323 від 22 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
У клопотанні прокурор САП зазначає, що безпосередньо за сприяння ОСОБА_6, як посадової особи Державної податкової служби України, до повноважень якої входить організація та контроль за проведенням контрольно-перевірочних заходів, відповідними службовими особами ГУ ДПС у місті Києві умисно не здійснювалась перевірка ТОВ «Декоплюс» щодо операцій з реалізації об`єктів нерухомості фізичним особам. Так, службові особи ГУ ДПС у місті Києві та ДПС України, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди ТОВ «Декоплюс» та фізичними особами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, не здійснили належних контро-перевірочних заходів щодо дотримання вимог податкового законодавства під час реалізації з серпня 2018 по лютий 2020 років ТОВ «Декоплюс» об`єктів нерухомості: машино-місць, веломісць, нежитлових приміщень житлового комплексу «Французький квартал 2», що розташований за адресами: АДРЕСА_1, фізичним особам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за балансовою вартістю на суму 71 851 900 грн з подальшою реалізацією ними за ринковою на суму 300 562 503 грн, не включили ТОВ «Декоплюс» до оподатковуваного доходу дохід, отриманий ним як додаткове благо в сумі 222 282 378 грн, та не донарахували податок з доходів фізичних осіб та військовий збір з суми додаткового блага, за ставками 18% та 1,5% відповідно, на суму 43 345 064 грн, чим завдали тяжких наслідків інтересам держави у вигляді недонадходження до Державному бюджету України податків, зборів (обов`язкових платежів) на вказану суму. Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 є підписантом зі сторони ТОВ «Декоплюс» договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень у ЖК «Французький квартал 2» на користь, зокрема, ОСОБА_11 за завідомо заниженою вартістю, що свідчить про обізнаність ОСОБА_3 з мотивами та обставинами здійснення таких правочинів.
17 січня 2023 року детективами Національного бюро на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, під час якого було вилучено речі, які можуть містити докази факту чи обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження, а саме: мобільний телефон Samsung Galaxy S8+, серійний номер НОМЕР_1 . Після чого, 18 січня 2023 року детективом НАБУ проведено огляд зазначеного вище мобільного телефону, під час якого було виявлено листування ОСОБА_3 з приватним нотаріусом ОСОБА_12 у період грудень 2019 лютий 2020 роки, тобто у період придбання нежитлових приміщень ОСОБА_11 у ЖК «Французький квартал 2». У зв`язку з чим, постановою детектива НАБУ від 21 січня 2023 року вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом.
Враховуючи те, що огляд від 18 січня 2023 року проводився без залучення спеціалістів та додаткового обладнання, у органу досудового розслідування виникла необхідність у проведені повторного огляду у лабораторних умовах із залученням відповідних фахівців з метою виявлення видалених файлів та повідомлень.
Отже, з метою забезпечення збереження даного речового доказу, прокурор САП звернувся з клопотанням, у якому просить накласти арешт на зазначене вище майно шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування. У клопотанні прокурор САП також зазначає, що незастосування цього заходу забезпечення призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення майна володільцями цих речей з метою приховування доказів причетності до вчинення кримінального правопорушення та уникнення від притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.
Вказані обставини підтверджуються долученими до клопотання копіями матеріалів, зокрема: витягом з ЄРДР від 18 січня 2023 року; ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2023 року; протоколом обшуку від 17 січня 2023 року; протоколом огляду від 18 січня 2023 року; договорами купівлі-продажу машиномісць від 17 грудня 2019 року; протоколом огляду від 30 листопада 2022 року; протоколами допиту свідків від 07 та 27 грудня 2022 року; постановою про визнання речовими доказами від 18 січня 2023 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Детектив НАБУ у судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_3, а також його представник адвокат ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання про арешт майна, також адвокат ОСОБА_4 надав слідчому судді письмові заперечення, у яких зазначає, що вилучений мобільний телефон не має ознак речового доказу.
Слідчий суддя дослідив клопотання з додатками до нього та заслухав думки учасників судового провадження.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України: «Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення».
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України: « Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна».
Відповідно до вимог п.п.1-2 ч. 3, ч. 5 ст. 132 КПК України: «Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України: «Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку».
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України: «Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу».
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України: « Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна».
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України: «Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна».
Відповідно до вимог абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України: «Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу».
З клопотання про арешт майна та долучених до нього матеріалів видно, що 17 січня 2023 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2, під час якого було вилучено мобільний телефон Samsung Galaxy S8+, серійний номер НОМЕР_1, який у подальшому було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні за №52021000000000323 на підставі постанови детектива НАБУ від 18 січня 2023 року, оскільки воно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З протоколу обшуку від 17 січня 2023 року видно, що ОСОБА_3 тривалий час не відчиняв двері та мав можливість знищити інформацію, яка містилась у мобільному телефоні, а тому його збереження (як речового доказу) необхідне для проведення повноцінного дослідження (огляду) в лабораторних умовах НАБУ з метою відновлення видалених файлів. Крім того, на вказаному телефоні була виявлена переписка між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 з питань вчинення нотаріальних дій з посвідчення правочинів з придбання нежитлових приміщень ОСОБА_11 у ЖК «Французький квартал 2» у період їх придбання. Враховуючи те, що підписантом договорів купівлі-продажу з боку продавця ТОВ «Декоплюс» виступав ОСОБА_3, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, що у мобільному телефоні можуть міститись відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Під час вирішення клопотання про накладення арешту на зазначене майно слідчий суддя врахував правову підставу для арешту майна, а також можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Так, слідчий суддя погоджується з позицією прокурора САП, що вилучене майно належить до речових доказів, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, оскільки містить в собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. А тому є підстави для накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Під час розгляду цього клопотання, слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Вказана норма узгоджується також з ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»), тобто має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Слідчий суддя також зазначає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Крім того, накладення арешту на вказане майно забезпечить запобіганню можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника, дійшов висновку, що вказаний у даному клопотанні мобільний телефон, має значення для кримінального провадження, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Слідчий суддя, з огляду на викладене, керуючись положеннями ст. ст. 131, 132, 170-173, 372, 376 КПК України дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора САП про арешт майна.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновки слідчого судді [3-1].
Слідчий суддя постановив:
1) клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна задовольнити;
2) накласти арешт на вилучений під час обшуку 17 січня 2023 року у квартирі за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, речовий доказ, а саме на:
- мобільний пристрій мобільний телефон Samsung Galaxy S8+, серійний номер НОМЕР_1, із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися цим майном;
3) ухвала про накладення арешту виконується негайно слідчим (детективом), прокурором, а її оскарження не зупиняє її виконання.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали складений та оголошений 25 січня 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1