- Presiding judge (HACC AC): Panaid I.V.
Справа № 991/6071/22
Провадження №11-сс/991/44/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4,
прокурора - ОСОБА_5,
захисника - адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України в межах кримінального провадження №52017000000000209 від 24 березня 2017 року, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання детектива НАБУ від 14 грудня 2022 року про закриття провадження та відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 від 22 вересня 2022 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24 березня 2017 року.
Рішення мотивовано тим, що у зв`язку з відсутністю усталеної практики щодо питання обрахування строків досудового розслідування в контексті можливого допущення у зв`язку з цим істотних порушень прав особи чи встановлення формальності такого недотримання слідчий суддя дійшов висновку про можливість вирішення такого питання виключно колегією суддів при розгляді кримінального провадження по суті з урахуванням всіх обставин провадження та балансу інтересів сторін.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням в частині відмови у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6, вважаючи його невмотивованим, необґрунтованим та незаконним, останній подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу від 19 грудня 2022 року в цій частині скасувати та постановити нову, якою:
-скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 22.09.2022 задовольнити;
-зобов`язати старшого групи прокурорів у даному кримінальному провадженні упродовж 24 год з моменту одержання ухвали апеляційного суду внести до ЄРДР відомості про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 22.09.2022.
На думку захисника, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про те, що питання скасування повідомлення про підозру поза межами строку слідства розглядає суд по суті, а не слідчий суддя. В порушення вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя фактично відмовився від надання правової оцінки наведеним в скарзі питанням. Захисник зазначає, що у зв`язку з відсутністю правової оцінки доводам скарги та належних і достатніх мотивів ухвалення оскаржуваного рішення, така є невмотивованою та підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її в повному обсязі, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2019 ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ознаками ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України в межах кримінального провадження №52017000000000209 від 24 березня 2017 року. 22 вересня 2022 року складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000209 завершено та надано стороні захисту доступ до матеріалів розслідування. Однак, ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, вважає, що вручення (направлення) повідомлення про зміну підозри здійснено поза межами строків досудового розслідування, з виходом за межі граничного строку на 35 днів.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, зокрема, має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, у тому числі перевірку повідомлення про підозру згідно п.10 ч.1 ст.303 КПК України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчий суддя при постановленні оскарженої ухвали не дотримався. Зокрема, обґрунтовуючи відмову у задоволенні скарги захисника складнощами в законодавстві та відсутністю судової практики, слідчий суддя фактично ухилився від свого обов`язку, передбаченого КПК України, щодо здійснення контролю за дотриманням прав та свобод підозрюваного на стадії досудового розслідування. Таке рішення слідчого судді є хибним, оскільки на даному етапі кримінального провадження саме він уповноважений на перевірку обґрунтованості зміненої підозри відповідно до звернення захисника, її скасування за наявності підстав. Посилання слідчого судді на можливість вирішення такого питання колегією суддів під час розгляду справи по суті є безпідставним. Адже предметом розгляду у такому разі є обвинувальний акт, в межах якого перевіряється наявність або відсутність вини в діях обвинуваченого, а не обґрунтованість підозри, що належить до виключної компетенції слідчого судді.
У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» № 4909/04 від 10.05.2011 Європейський суд з прав людини зазначив «... згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються... Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.»
В рішенні по справі «Бендерський проти України» №22750/02 від 15.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив «Суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.»
Грубо порушуючи вимоги національного законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики ЄСПЛ, слідчий суддя не перевірив та не надав правової оцінки жодним доводам, відображеним в скарзі адвоката ОСОБА_6 на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, що призвело до прийняття невмотивованого рішення. Захисник ОСОБА_6, на думку якого існує порушення строків досудового розслідування, а відтак і порушення прав його підзахисного, в своїй скарзі здійснив детальний підрахунок строків здійснення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень з посиланням на судову практику Верховного Суду. Дані обставини підлягали ретельній перевірці та правовій оцінці слідчим суддею, що останнім не було зроблено.
У зв`язку з відсутністю оцінки доводів скарги ОСОБА_6 та мотивів прийняття рішення, тобто, не розглядом скарги по суті, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду позбавлена можливості зробити це самостійно. Такий розгляд скарги замість суду першої інстанції позбавить сторону процесу, не на користь якої буде ухвалено рішення, права на апеляційне його оскарження, що суперечить завданням кримінального провадження.
З огляду на зазначене, виходячи з загальних засад кримінального процесу, зокрема, положень ч. 6 ст. 9 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга захисника - частковому задоволенню з поверненням матеріалів провадження на новий розгляд.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 400, 401, 404, 405,407, 422, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року про відмову в задоволенні скарги скасувати.
Матеріали провадження за скаргою повернути на новий розгляд слідчому судді Вищого антикорупційного суду, який його здійснював.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3