- Presiding judge (HACC) : Fedorak L.M.
Справа № 991/483/23
Провадження 1-кс/991/486/23
УХВАЛА
07.02.2023 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2,
у відкритому судовому засіданні, у кримінальному провадженні № 52022000000000263 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
за участі детектива ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4,
ВСТАНОВИЛА:
1.23.01.2023 на розгляд слідчої судді надійшло клопотання ОСОБА_5 про скасування ухвали слідчої судді від 11.01.2023 у справі № 991/172/23 про накладення на нього грошового стягнення у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання процесуального обов`язку свідка з`являтись на виклик слідчого у названому кримінальному провадженні, що становить 1 342 грн.
2.Вирішуючи заявлене клопотання, слідча суддя виходить з такого.
3.Особа, на яку було накладено грошове стягнення, та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається слідчому судді, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення (ч. 1 ст. 147 КПК України).
4.Слідчий суддя скасовує ухвалу про накладення на особу грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно, а в іншому випадку - відмовляє у задоволенні клопотання (ч. 1 ст. 147 КПК України).
5. ОСОБА_5 не брав участі у розгляді клопотання детектива про накладення грошового стягнення, а тому має право звернутись з клопотанням про скасування ухвали про його накладення.
6.Поряд з цим, слідчою суддею встановлено, що стягнення накладено з підстав, визначених КПК України, а доводи свідка ОСОБА_5 та його адвоката не вказують на протилежне. Останні полягали у наступному:
-клопотання детектива про накладення грошового стягнення не було погоджене з прокурором, як це зазначено у ст. 40 КПК України;
-повістка про виклик ОСОБА_5 до детектива не відповідала вимогам до її змісту, що визначені ч. 1 ст. 137 КПК України, а тому не є належним повідомленням, а відтак, ОСОБА_5 не мав обов?язку з?явитись до такого з урахуванням отриманням ним консультації адвоката про це;
-детектив не зазначив у клопотанні про накладення грошового стягнення, що ОСОБА_5 телефоном повідомив йому про неможливість прибуття на виклик;
-причини неприбуття ОСОБА_5 на виклик є поважними, адже він був відсутній за місцем проживання протягом тривалого часу, а саме був у подорожі для зустрічі з сім`єю, яку завчасно спланував, що на його переконання відповідає положенням ст. 138 КПК України, а також був відсутній і його адвокат;
-допит, для якого викликався ОСОБА_5 був не терміновим.
7.Так, підставою для накладення грошового стягнення слугує те, що свідок, який був у встановленому КПК України порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом) не з?явився на виклик слідчого без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття. За таких обставин, грошове стягнення може бути накладене у розмірі від 0,25 до 0,5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 139 КПК України).
8.Грошове стягнення є заходом забезпечення кримінального провадження, яке застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 131 КПК України).
9.Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
10.Грошове стягнення накладається незалежно від ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що розслідується у рамках кримінального провадження.
11.Ухвалою слідчого судді від 11.01.2023, з урахуванням також умов, визначених ч. 3 ст. 132 КПК України, накладено грошове стягнення на ОСОБА_5, оскільки останній, будучи у встановленому законом порядку 05.01.2023 особисто повідомленим як свідок про виклик до слідчого (детектива) на 09.01.2023, не з?явився без поважних причин.
12.Отже, грошове стягнення накладено з підстав, визначених КПК України.
13.Таке твердження не спростовується покликаннями адвоката на необхідність погодження клопотання детектива про накладення грошового стягнення прокурором, як про це йдеться у ст. 40 КПК України.
14.Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
15.Стаття 131 КПК України відносить грошове стягнення до заходів забезпечення кримінального провадження, а норми Розділу II кримінального процесуального закону, що регулюють порядок застосування останніх, визначають, які із них застосовуються за клопотанням слідчого (детектива) як з погодженням прокурора, так і без такого.
16.Відповідно до ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є: (1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід; (2) накладення грошового стягнення; (3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; (4) відсторонення від посади; (4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; (5) тимчасовий доступ до речей і документів; (6) тимчасове вилучення майна; (7) арешт майна; (8) затримання особи; (9) запобіжні заходи.
17.Обов`язкове погодження клопотання слідчого прокурором про застосування заходів забезпечення кримінального провадження встановлено у нормах:
-ч. 1 ст. 150 КПК України, за якою слідчий за погодженням з прокурором під час досудового розслідування має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, а у випадку тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов`язаний звернутися до слідчого судді із відповідним клопотанням не пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення;
-ч. 1 ст. 155 КПК України, за якою слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади;
-ч. 1 ст. 160 КПК України, за змістом якої слідчий має право звернутися із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів за погодженням з прокурором;
-ч. 1 ст. 171 КПК України, за якою з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду слідчий має право звернутися за погодженням з прокурором;
-ч. 4 ст. 176 КПК України за якою запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором;
-ч. 1 ст. 188 КПК України, за якою слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
-ч. 1 ст. 192 КПК України, за якою слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення;
-ч. 5 ст. 200 КПК України, за якою слідчий за погодженням з прокурором також має право подати клопотання про дозвіл на затримання особи.
18.Інші норми, що регулюють застосування заходів забезпечення кримінального провадження, сформульовані наступним чином:
- за ч. 2 ст. 140 КПК України рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи;
-за ч. 2 ст. 144 КПК України грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою.
19.Отже, норми, що регулюють порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачають як обов`язкове погодження клопотань слідчого з прокурором, так і можливість слідчого самостійно звернутись із відповідним клопотанням.
20.Покликаючись на п. 5 ч. 2 ст. 40 КПК України, ОСОБА_5 залишив поза увагою положення п. 9 ч. 2 цієї статті, згідно з якими слідчий уповноважений здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
21.До того ж, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.
22.Отже, у прокурора наявні повноваження погоджувати клопотання слідчого (детектива), зокрема, про застосування заходів забезпечення кримінального провадження лише у випадках, передбачених КПК України, до яких відповідно до ст. 144 КПК України не належить клопотання про накладення грошового стягнення. З огляду на викладене, повноваженням слідчого (детектива) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, кореспондуються повноваження прокурора погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого (детектива) до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.
23.Наведене, у сукупності також з положеннями ч. 2 ст. 144 КПК України беззаперечно вказує на повноваження слідчого (детектива) самостійно звертатись з клопотанням про накладення грошового стягнення.
24.За таких обставин, клопотання про накладення грошового стягнення не потребує обов`язкового погодження з прокурором та було подано детективом у межах наданих йому повноважень.
25. ОСОБА_5 зазначив, що повістка про його виклик до детектива не відповідала вимогам до її змісту, що визначені ч. 1 ст. 137 КПК України, а тому не є належним повідомленням.
26.Доводи ОСОБА_5 в цій частині, аналогічні доводам його адвоката, який був присутній під час розгляду клопотання про накладення грошового стягнення.
27.З цього приводу Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягає сумніву («Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [Велика Палата], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а проста можливість існування двох поглядів на питання не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу виправдані, тільки якщо вони необхідні в обставинах істотного і незаперечного характеру («Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
28.В ухвалі від 11.01.2023 про накладення на ОСОБА_5 грошового стягнення слідча суддя навела детальні мотиви з цього питання, встановивши, що зміст повістки про виклик, яку отримав ОСОБА_5, відповідав положенням ст. 137 КПК України з урахуванням його статусу свідка; виклад змісту повістки був достатнім для розуміння особою обов`язковості прибуття на виклик, необхідності повідомлення причин неприбуття, випадків поважності таких та наслідків не з`явлення без поважних причин або не повідомлення про причини свого неприбуття у вигляді накладення грошового стягнення та/чи приводу.
29.Позаяк нових доводів з цього приводу ОСОБА_5 та його адвокат не навели, а інші були враховані слідчою суддею при накладенні грошового стягнення, підстав вважати, що грошове стягнення з цих причин було накладено безпідставно немає.
30.Усупереч доводам ОСОБА_5 про те, що невідповідність змісту повістки вимогам ст. 137 КПК України позбавляло його обов?язку з?явитись на виклик, слідча суддя зауважує, що причини неприбуття на виклик встановлені в ст. 138 КПК України. Такі згідно з визначеним переліком мають бути поважними або ж об?єктивно унеможливлювати прибуття на виклик, та не включають підстави невідповідності повістки вимогам щодо її змісту.
31.Отже, доводи про те, що ОСОБА_5 вирішив не з?являтись за викликом на підставі консультації адвоката, який переконав його, що невідповідність змісту повістки вимогам кримінального процесуального закону звільняє його від обов?язку прибути до слідчого, є безпідставними.
32.Адже повістка про виклик ОСОБА_5 до слідчого (детектива) містить усі необхідні реквізити щодо часу, дати, місця та мети прибуття, а так само наслідків неприбуття та причин, з яких він міг не з?явитись. Такого змісту повістки достатньо для розуміння дорослою, дієздатною людиною, беззаперечного обов`язку прибуття за викликом за винятком наступних випадків: затримання, тримання під вартою або відбування покарання; обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; наявності обставин непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутності особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжкої хвороби або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; смерті близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозної загрози їхньому життю; несвоєчасного одержання повістки про виклик; інших обставин, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик. А так само розуміння свідком настання саме для нього наслідків за невиконання відповідного обов`язку.
33.Отже, покликання адвоката на те, що саме він своєю консультацію сформував в уявлені свідка можливість не прибувати на виклик через, нібито, неналежне оформлення повістки про виклик, є намаганням взяти на себе відповідальність за дії свідка. Однак обов`язок прибувати за викликом відповідно до КПК України виконується виключно свідком, і відповідальність за його невиконання також покладається виключно на свідка, тобто, такі є нероздільні із особою свідка, та не можуть доручатись адвокату.
34.Також є безпідставними доводи свідка ОСОБА_5 та його адвоката щодо поважності причин неприбуття на виклик свідка, а саме перебування у завчасно спланованій подорожі для зустрічі з сім`єю, у яку він вирушив 06.01.2023 з Києва та повертався 09.01.2023, що на їх переконання, відповідає положенням ст. 138 КПК України.
35.На підтвердження цього ОСОБА_5 надав касові чеки про розрахунок за пальне 06.01.2023 у м. Львів, та 09.01.2023 у с. Бранів Корецького району Рівненської області, стверджуючи, що у цей період часу перебував на заході України, зі слів його адвоката, разом з сім`єю та для вирішення ділових питань, натомість, 09.01.2023 лише повертався та не встигав на допит.
36.Однак наведене не спростовує висновку слідчої судді щодо неповажності причин неявки на виклик. Адже 05.01.2023 ОСОБА_5 отримав повістку про виклик, знав про обов`язок з`явитись, однак вирушив у подорож, та, як зазначив його адвокат у судовому засіданні, і не збирався з`являтись на виклик. Водночас, завчасне планування подорожі не є поважною причиною неприбуття на виклик відповідно до положень ст. 138 КПК України, до яких у цьому контексті відноситься лише відсутність за місцем проживання протягом тривалого часу, у зв?язку із подорожжю.
37.Врешті-решт період відсутності ОСОБА_5 за місцем проживання, а саме протягом 3 днів, не був тривалим.
38. До того ж, такий висновок не спростовується твердженнями ОСОБА_5 про те, що він не проживає за адресою: с. Перше Красне Обухівського району Київської області, що зазначена у повістці про виклик.
39.Так, названу повістку він отримав під час обшуку саме за цією адресою у ранній час доби та за цією ж адресою ухвалою слідчої судді надано дозвіл на обшук, як за місцем проживання ОСОБА_5 .
40.Слідча суддя враховує й те, що об 11 год 23 хв 09.01.2023, повертаючись із заходу України до Києва, ОСОБА_5 купував пальне у с. Бранів Корецького району Рівненської області, що згідно з відкритими даними знаходиться за 284,6 км від визначеного місця для його прибуття на виклик як свідка. Поряд з цим, орієнтовний час прибуття у випадку пересування автомобілем складає близько 3 годин, залежно від завантаженості дороги та швидкості руху. Отже, у ОСОБА_5 були об`єктивні можливості для прибуття на допит 09.01.2023 о 14 год 00 хв з урахуванням того, що він пересувався автомобілем, відповідно мав можливість самостійно визначати час початку подорожі та прибуття до міста Києва. З огляду на таке, також завчасне планування подорожі жодним чином не перешкоджало прибуттю на виклик до слідчого (детектива).
41.Слідча суддя також вважає безпідставними доводи адвоката ОСОБА_5 про те, що допит не був терміновим, оскільки після зазначеного, свідок ні разу не викликався детективом. З цього приводу детектив пояснив, що допит мав стосуватись питань, які вирішуються під час накладення арешту майна, вилученого під час обшуку, а позаяк питання арешту вирішене слідчою суддею, інших підстав для допиту ОСОБА_5 на разі не виникало.
42.Поряд з цим, слідча суддя зауважує, що терміновість проведення тієї чи іншої слідчої, процесуальної дії не скасовує обов?язку свідка з?явитись на виклик слідчого (детектива).
43.Що стосується доводів про неможливість адвоката ОСОБА_5 прибути на допит для надання йому правової допомоги, слідча суддя ураховує, що право користуватись правовою допомогою адвоката під час надання показань гарантовано ст. 66 КПК України. Водночас, перш за все обов`язок з`явитись на виклик до слідчого (детектива) покладається на свідка, а у разі неможливості надати належну правову допомогу одним адвокатом, ОСОБА_5 мав можливість залучити іншого.
44.Так, стаття 59 Конституції України встановлює, що кожен має право на професійну правничу допомогу, є вільним у виборі захисника своїх прав.
45.Свідок має право користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 КПК України (п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК України).
46.Як роз`яснив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.11.2000 № 13-рп/2000 міжнародно-правові акти передбачають право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або через вільно вибраного ним на власний розсуд захисника з-поміж юристів, які можуть надати ефективний правовий захист. У цьому ж рішенні зазначено, що закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин. У рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 Конституційний Суд України розтлумачив, що положення частини першої статті 59 Конституції України «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.
47.На переконання слідчої судді, така свобода вибору для свідка не обмежується виключно одним адвокатом в умовах, коли він не може прийняти участь у розгляді справи.
48.За вищевикладеного, ОСОБА_5 не був позбавлений можливості вільного вибору ним на власний розсуд іншого адвоката, зважаючи на неможливість прибуття на допит раніше обраного ним адвоката. Поряд з цим, і така неможливість прибуття не скасовувала обов`язку свідка з`явитись на виклик та не належить до поважних причин неприбуття, що вбачалось із отриманої ним повістки.
49.Слідча суддя не вважає за необхідне надавати окремо детальні відповіді на ряд інших доводів свідка та його адвоката, з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006 року, оскільки вони не мають правового значення для вирішення заявленого клопотання.
50.З огляду на наведене, підстав для скасування слідчою суддею ухвали про накладення грошового стягнення на ОСОБА_5 не встановлено.
Керуючись статтями 147, 372 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволені клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідча суддя ОСОБА_1