- Presiding judge (HACC): Oliinyk O.V.
Справа № 991/382/23
Провадження № 1-кп/991/5/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
14 лютого 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про здійснення приводу обвинуваченої ОСОБА_7 та накладення на неї грошового стягнення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000309 від 18.02.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Маріуполя Донецької обл., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
У судове засідання, призначене на 13.02.2023 о 08 год 10 хв, обвинувачена ОСОБА_7 не з`явилась, причини неявки не повідомила.
Прокурор ОСОБА_5 13.02.2023 заявив клопотання про здійснення приводу обвинуваченої та накладення на неї грошового стягнення у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтування клопотання
Прокурор мотивував клопотання тим, що обвинувачена не з`явилась в судове засідання 13.02.2023 та не повідомила завчасно про причини свого неприбуття, а тому є законодавчо визначені підстави для застосування до неї приводу та накладення грошового стягнення.
Ухвалою суду від 13.02.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вирішено розглянути клопотання прокурора в наступному судовому засіданні 14.02.2023 та зобов`язано сторону захисту надати документи на підтвердження поважності причин неприбуття обвинуваченої ОСОБА_7 на судовий виклик.
14.02.2023 захисник ОСОБА_6 письмово повідомив суду, що його підзахисна не зможе бути присутньою в цей день в судовому засіданні у зв`язку з хворобою, адже перенесене нею інфекційне захворювання на коронавірус SARS-CoV-2 викликало ускладнення, а саме: гіпертонічний криз, підвищений тиск, головний біль, нудоту. На підтвердження своїх доводів послався на існування медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 13.02.2023.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні 14.02.2023 підтримав заявлене раніше клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зазначив, що захист не надав суду доказів на підтвердження поважності причин неприбуття обвинуваченої ОСОБА_7 13.02.2023, а саме, доказів щодо тяжкої хвороби, яка перешкоджає явці у судове засідання.
Захисник ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення клопотання, вважає його передчасним. послався на те, що відкритий його підзахисною листок непрацездатності можна буде отримати у лікарні лише після його закриття.
Мотиви та висновки суду
За змістом п. 1 ч. 7 ст. 42, ч. 2 ст. 318, ч. 1 ст. 323 КПК України, обвинувачений, участь якого є обов`язковою під час судового розгляду, зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд. Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 КПК України.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 131 КПК України визначено, що накладення грошового стягнення та привід є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, за невиконання процесуальних обов`язків (ч. 1 ст. 144 КПК України).
Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Привід може бути застосований, зокрема, до обвинуваченого (ч. 1, 3 ст. 140 КПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 139 КПК України якщо обвинувачений, який був у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення (від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у разі неприбуття на виклик суду). У випадку, встановленому ч. 1 цієї статті, до обвинуваченого може бути застосовано привід.
Аналогічна норма міститься й у ч. 3 ст. 146 КПК України та передбачає, що суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов`язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 КПК України суд, встановивши, що особа, яка зобов`язана з`явитися на виклик суду, була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з`явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.
Враховуючи викладене, суд при вирішенні питання про застосування таких заходів кримінального провадження як накладення грошового стягнення на обвинуваченого та здійснення його приводу має встановити: (1) чи був обвинувачений викликаний у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, (2) чи наявні (відсутні) поважні причини неприбуття обвинуваченого на виклик, (3) чи повідомив обвинувачений суд про причини свого неприбуття; (4) чи може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.
Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні унормований главою 11 КПК України. Так, ч. 1, 2 ст. 135, ч. 1 ст. 136 КПК України передбачено, що особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Як встановлено судом з матеріалів справи, виклик обвинуваченої ОСОБА_7 у судове засідання, призначене на 13.02.2023 о 08 год 10 хв, здійснений з дотриманням вимог ст. 135-137 КПК України, що підтверджується відповідною розпискою та телефонограмою за вих. № 991/382/23/4043/2023 від 10.02.2023, складеною секретарем судового засідання (а.с. 149, 162). Крім того, вказані дата та час проведення судового засідання були узгоджені судом з усіма учасниками провадження в судовому засіданні 09.02.2023.
У судове засідання, призначене на 13.02.2023 о 08 год 10 хв, обвинувачена ОСОБА_7 не з`явилась, причини неявки не повідомила.
Тобто, обвинувачена не виконала свій процесуальний обов`язок, передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, - заздалегідь не повідомила суд про неможливість прибути за викликом 13.02.2023.
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у судовому засіданні 13.02.2023 пояснили, що ОСОБА_7 звернулась до закладу охорони здоров`я у зв`язку із ускладненнями після коронавірусу SARS-CoV-2, а тому їх підзахисна неприбула до суду в цей день з поважних причин. Зобов`язались надати відповідні медичні документи в наступному судовому засіданні.
Суд уважає, що повідомлення захисниками про неможливість прибуття їх підзахисної за викликом в судове засідання, призначене на 13.02.2023, безпосередньо в цьому ж судовому засіданні, однозначно не відповідає критерію «заздалегідь», який передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України.
Поважні причини неприбуття особи на виклик визначені ст. 138 КПК України. Так, до таких причин віднесено: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик.
Кожна з цих обставин має бути належним чином обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Змагальність сторін, визначена ст. 22 КПК України, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Таке обстоювання полягає не лише в повідомленні суду своєї позиції та в її належній аргументації, а й у доведенні відповідними засобами доказування певних обставин чи фактів, на яких вона ґрунтується.
Суть доводів захисту зводиться до того, що обвинувачена не з`явилась за викликом до суду 13.02.2023 у зв`язку з існуванням такої поважної причини, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України, як тяжка хвороба.
Діючий КПК України не містить визначення терміну «тяжка хвороба». За таких обставин вказане поняття належить до категорії оціночних та має визначатись в контексті предмета і мети відповідної статті.
Враховуючи мету ст. 138 КПК України, тяжкою у розумінні вимог Кримінального процесуального кодексу України є хвороба, яка об`єктивно перешкоджає або ж унеможливлює явку особи на виклик. Сама по собі хвороба обвинуваченого, за умови, що вона об`єктивно не перешкоджала його з`явленню на виклик до суду, не може бути поважною причиною неприбуття на такий виклик.
На підтвердження поважності причин неприбуття обвинуваченої 13.02.2023 захист посилається лише на існування медичного висновку про тимчасову непрацездатність № 9MCC-6T84-7BME-9MM4 від 13.02.2023.
Проте сам по собі медичний висновок не свідчить про те, що захворювання ОСОБА_7 об`єктивно перешкодило або ж унеможливило її явку на виклик 13.02.2023.
З огляду на відсутність будь-якої медичної документації щодо стану здоров`я обвинуваченої 13.02.2023, суд позбавлений можливості оцінити тяжкість її захворювання та встановити наявність поважних причин її неприбуття в цей день в судове засідання.
Отже, сторона захисту, зважаючи на положення ст. 22 КПК України, не довела на підставі відповідних медичних документів існування такої поважної причини неявки обвинуваченої ОСОБА_7 в судове засідання 13.02.2023, як тяжка хвороба, яка б об`єктивно перешкодила або ж унеможливила явку до суду.
А тому суд уважає, що відсутні підстави стверджувати, що обвинувачена виконала процесуальний обов`язок, передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України (прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд).
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченої визначених ст. 323 КПК України заходів забезпечення кримінального провадження, пов`язаних із неприбуттям особи за викликом у судове засідання без поважних причин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України однією із підстав здійснення судового провадження у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), є неможливість безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я. Однак ОСОБА_7 не порушує перед судом питання щодо її участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, що свідчить про незацікавленість обвинуваченої в участі в судовому засіданні.
Суд зауважує, що процесуальна поведінка ОСОБА_7 перешкоджає проведенню судового провадження в розумні строки та на неї ухвалою від 06.02.2023 вже було накладено грошове стягнення за невиконання процесуального обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України. А тому, з метою виконання завдань кримінального провадження та досягнення його дієвості, суд уважає за необхідне накласти на обвинувачену грошове стягнення у межах, встановлених абз. 3 ч. 1 ст. 139 КПК України, а саме один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такий розмір грошового стягнення буде співмірним повторно допущеному порушенню процесуального обов`язку.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлений у розмірі 2 684,00 грн.
Водночас, беручи до уваги відсутність відомостей щодо тяжкості захворювання обвинуваченої, яка згідно медичного висновку з 13.02.2023 є тимчасово непрацездатною, суд на даний час не має можливості оцінити, чи стан здоров`я ОСОБА_7 дозволяє застосувати до неї привід, який полягає в примусовому супроводженні особи до приміщення суду для участі в судовому засіданні. А тому в задоволенні клопотання прокурора в частині застосування приводу наразі слід відмовити.
За таких обставин клопотання прокурора про здійснення приводу обвинуваченої ОСОБА_7 та накладення на неї грошового стягнення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 42, 138-140, 142, 144, 146, 323, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про здійснення приводу обвинуваченої ОСОБА_7 та накладення на неї грошового стягнення задовольнити частково.
Накласти на обвинувачену ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Маріуполя Донецької обл., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, грошове стягнення у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Роз`яснити обвинуваченій, що відповідно до ч. 1 ст. 147 КПК України особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.
У задоволенні клопотання в частині здійснення приводу обвинуваченої ОСОБА_7 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3